Ухвала

від 28.12.2020 по справі 526/2147/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

28 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 526/2147/19

провадження № 61-16252ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 16 червня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Гадяцького районного суду Полтавської області, судді Киричка Станіслава Анатолійовича, судді Заколодяжної Олени Анатоліївни, судді Тищенко Лариси Іванівни про визнання інформації недостовірною та такою, що порушує презумпцію невинуватості,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 16 червня

2020 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду

від 05 жовтня 2020 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 16 червня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху, надано заявнику строк до

15 грудня 2020 року для сплати судового збору та подання касаційної скарги у новій редакції із належним обгрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України. Роз`яснено заявнику положення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України Про судовий збір щодо підстав звільнення від сплати судового збору, а також положення пункту 1 частини першої та частину другу статті 389 ЦПК України щодо випадків касаційного оскарження судових рішень, й положення частин першої та третьої статті 411 ЦПК України.

У грудні 2020 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу у новій редакції, прохальна частина якої містить клопотання про звільнення його від сплати судового збору за відсутності у нього грошових коштів, оскільки з вересня 2014 року він перебуває під вартою в Державній установі Полтавська установа виконання покарань (№ 23) .

Згідно з частиною першою статті 136 ЦПК України, суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до вимог статті 8 Закону України Про судовий збір , враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справах за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці, батьки які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитинну віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної полум`я сім`ї, особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду, який вирішуючи це питання враховує майновий стан сторони, який є оціночним та залежить від доказів, якими обргунтовується рівень її майнового стану.

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі Креуз проти Польщі ( Kreuz v. Poland ) від 19 червня 2001 року, пункт 59).

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необгрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі Шишков проти Росії ( Shishkov v. Russia ) від 20 лютого

2014 року, пункт 111).

Суд касаційної інстанції, урахувавши наведені заявником доводи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги, оскільки заявник не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження скрутного майнового стану (відсутності грошових коштів), які в силу наведених положень ЦПК України та Закону України Про судовий збір можуть бути підставою для звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Ураховуючи наведене, вважаю за необхідне продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги щодо сплати судового збору у розмірі 1 536,80 грн, визначених ухвалою Верховного Суду від 23 листопада

2020 року до 18 січня 2021 року.

Керуючись статтями 127, 394, 395 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовити.

Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 16 червня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року, до 18 січня 2021 року, але не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

У разі невиконання вимог ухвали суду, касаційна скарга буде визнана неподаною та повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. І. Усик