Постанова

від 07.07.2021 по справі 526/2147/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 липня 2021 року

м. Київ

справа № 526/2147/19

провадження № 61-16252св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г.І., (суддя-доповідач),

Яремка В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідачі: Гадяцький районний суд Полтавської області, суддя Киричко Станіслав Анатолійович, суддя Заколодяжна Олена Анатоліївна, суддя Тищенко Лариса Іванівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 16 червня 2020 року у складі судді Гвоздика А. Є. та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Бондаревської С. М., Дряниці Ю. В., Чумак О. В. ,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до Гадяцького районного суду Полтавської області, судді

Киричка С. А., судді Заколодяжної О. А., судді Тищенко Л. І. про визнання інформації недостовірною та такою, що порушує презумпцію невинуватості.

На обґрунтування позовних вимог зазначали, що в Гадяцькому районному суді Полтавської області за їх участю розглядається кримінальне провадження №532/308/15-к за фактом завдання тілесних ушкоджень судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_4 , який помер від отриманих ушкоджень, та за фактом убивства міського голови

м. Кременчука ОСОБА_6, які мали місце у 2014 році. Обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні був скерований до суду у 2015 році, вирок не ухвалений.

Під час судового розгляду кримінального провадження вони категорично заявляли і заявляють про свою невинуватість та непричетність до зазначених злочинів.

Вважають, що Гадяцький районний суд Полтавської області у складі колегії: головуючого судді Киричка С. А., суддів Заколодяжної О. А. та Тищенко Л. І., в резолютивній частині ухвали від 13 серпня 2019 року, якою задоволено клопотання прокурора про проведення за участю обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника Кабальського Р. О. слідчих експериментів та оглядів місцевості, поширив стосовно них недостовірну інформацію, яка порушує презумпцію невинуватості. Зокрема зазначив у висновках про вже встановлений, беззаперечний і доведений факт участі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, що порушує їх презумпцію невинуватості. Зазначені в ухвалі обставини також стосуються і ОСОБА_3 , оскільки його особу можна ідентифікувати, - як учасника стійкої організованої групи, вина якого вже доведена, натомість, такі факти не встановлено обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили.

Зазначене судове рішення було проголошено 13 серпня 2019 року у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за участю позивачів (обвинувачених), сторін, учасників судового провадження, журналістів та присутніх у залі суду.

Вважають, що зміст ухвали суду має наклепницький характер, принижує їх та їхні родини, зображує їх перед суспільством, як людей з низькими духовними й соціальними цінностями, та є поширенням недостовірних обвинувальних тверджень про вчинення ними злочинів, як констатації факту, що дискредитує їх в очах співгромадян.

Зміст ухвали суду створює враження їх винуватості, надає попередню оцінку фактам ще до того, як це мав зробити наділений відповідними повноваженнями суд, що є неприпустимим. Поширена у такий спосіб інформація зі сторони суду є тиском на них, як на сторону захисту у кримінальному провадженні, свідків, потерпілих, експертів, так як суд наперед у своєму судовому рішенні вже визнав їх винними та визнав встановленими обставини щодо скоєння ними злочину стосовно потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

Посилаючись на те, що Гадяцьким районним судом Полтавської області у складі колегії суддів порушено презумпцію невинуватості стосовно них, шляхом поширення недостовірної інформації в резолютивній частині ухвали, яка є висновком суду, просили: визнати недостовірною та такою, що порушує презумпцію невинуватості інформацію стосовно них, поширену 13 серпня

2019 року Гадяцьким районним судом Полтавської області в складі колегії: головуючого судді Киричка С. А., суддів Заколодяжної О. А. та Тищенко Л .І. у відкритому судовому засіданні шляхом оголошення ухвали Гадяцького районного суду Полтавської області від 13 серпня 2019 року наступного змісту:

...1) по епізоду вбивства ОСОБА_4 :

- місцезнаходження ОСОБА_5 і ОСОБА_2 та інших осіб під час очікування появи автомобіля потерпілого та подальші дії до вчинення нападу;

- розташування ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та потерпілого в момент здійснення останнім пострілів, напрямок останніх;

- маршрут та час відходу до місця, де залишили автомобіль;

- маршрут та час повернення до місця, де ОСОБА_2 залишив ОСОБА_5 ;

- місця зустрічей ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , під час яких останній пропонував вчинити кримінальне правопорушення та передавав грошові кошти як винагороду ;

... 2) по епізоду вбивства ОСОБА_6 :

- місце зустрічі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 26.07.2014, маршрут та час руху до місця, де залишили автомобіль ОСОБА_2 та пересіли до автомобіля ВАЗ 2108, місця очікування на автомобіль ОСОБА_6 по вул. Горького в місті Кременчуці;

- маршрут та час подальшого пересування до Придніпровського ринку та повернення до місця очікування;

- положення ОСОБА_2 та потерпілого в момент здійснення пострілів, напрямок останніх;

- маршрут та час подальшого пересування до міста Глобино Полтавської області;

- місце, з якого ОСОБА_5 телефонував ОСОБА_1 з метою повідомити про виконання замовлення;

- місце у місті Глобино Полтавської області, де ОСОБА_1 забирав ОСОБА_5 та ОСОБА_2 ;

- місце, де можуть зберігатися та знаходитись мобільні телефони, придбані ОСОБА_5 з метою підготовки до вчинення вбивства ОСОБА_6 ; кросівки, патрони, передані ОСОБА_2 обвинуваченому ОСОБА_5 для викидання, а також номерні знаки НОМЕР_1 з автомобіля ВАЗ 2108;

- маршрут руху ОСОБА_5 та ОСОБА_2 до місця спалення автомобіля

ВАЗ 2108;

- місце зустрічі ОСОБА_5 з ОСОБА_1 для здійснення поїздки до міста Глобино Полтавської області з метою отримання знаряддя вбивства ОСОБА_6 та іншої зброї, маршрут руху до місця передачі зброї

ОСОБА_5 від ОСОБА_7 в присутності ОСОБА_1 , місце, де передавалась зброя, та місця де ОСОБА_5 телефонував ОСОБА_2 до та після зустрічі з ОСОБА_7 ;

- місце зустрічей з ОСОБА_1 з приводу одержання замовлення на вчинення кримінального правопорушення, отримання грошових коштів для підготовки до його вчинення та як винагороди ... .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 16 червня

2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що інформація, яку позивачі просять визнати недостовірною та такою, що порушує презумпцію невинуватості, викладена в ухвалі суду, постановленої за наслідками розгляду клопотання прокурора про надання дозволу на проведення слідчих дій, за своїм змістом є коротким викладом обставин кримінального правопорушення. Зазначена прокурором у клопотанні інформація подана до суду не з метою доведення зазначених у ній відомостей до громадськості чи окремих громадян, а у зв`язку з розглядом клопотання прокурора про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні. При вирішенні вищевказаного клопотання Гадяцьким районним судом Полтавської області були розглянуті, досліджені та оцінені надані прокурором докази на його обґрунтування, а тому інформація, викладена в ухвалі від 13 серпня 2019 року, постановлена за результатами розгляду зазначеного клопотання, може бути оскаржена, чи спростована лише в порядку визначеному кримінальним процесуальним законом, так як в порядку цивільного судочинства суд не наділений повноваженнями розглядати та надавати оцінку обставинам, які були предметом перевірки (доказами) у кримінальному провадженні (справі), були досліджені та оцінені судом, оскільки зазначене призведе до повторної оцінки доказів, наданої судом у кримінальній справі, що є неприпустимим.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Диканського районного суду Полтавської області від

16 червня 2020 року залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зазначена в ухвалі Гадяцького районного суду Полтавської області від 13 серпня 2019 року інформація, є викладом обставин кримінального правопорушення, а тому не може бути визнана недостовірною чи такою, що порушує презумпцію невинуватості в порядку цивільного судочинства, оскільки суд не наділений компетенцією перевіряти та надавати оцінку наявним у кримінальному провадженні обставинам та доказам.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_3 , у якій заявник просив скасувати рішення Диканського районного суду Полтавської області від 16 червня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року , справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень, заявник посилався на відсутність висновку Верховного Суду щодо правильного застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо порушення презумпції невинуватості при поширенні інформації.

На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначав, що суди попередніх інстанцій не визначилися у порядку якого судочинства підлягає розгляду зазначений спір. Висновки суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, є взаємовиключними, оскільки зазначаючи, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд не закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та не роз`яснив позивачам до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи, натомість ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову.

Суди попередніх інстанцій помилково вважали, що предметом спору є оцінка обставин, які були доказами у кримінальному провадженні, що призведе до повторної їх оцінки, не урахували, що ухвала суду є процесуальним документом, а тому не є доказом у розумінні статті 84 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України). Предметом позову у справі є поширення судом, як органом державної влади, недостовірної інформації, що порушує презумпцію невинуватості - наперед визнаючи винними позивачів, зазначена інформація викладена в резолютивній частині судового рішення як висновок суду, а не як клопотання прокурора, та була доведена необмеженому колу осіб, як при її проголошенні в залі судового засідання, так і при її виконанні. Суди попередніх інстанцій також не урахували, що в порядку кримінального провадження не передбачено захист прав особи від поширення недостовірної інформації, викладеної в ухвалі суду, якою порушується презумпція невинуватості.

Суди не урахували гарантоване статтями 55, 124 Конституції України, а також статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на ефективний захист її порушених прав органами державної влади, їх посадовими чи службових осами. Зазначеними нормами заборонено відмовляти у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) презумпція невинуватості вважається порушеною, якщо судове рішення відображає думку про винуватість особи у вчиненні злочину до того, як її вину було доведено відповідно до закону. При цьому навіть за відсутності офіційних висновків достатньо деякого припущення, що суд розглядає особу як винувату (рішення ЄСПЛ у справах Мінеллі проти Швейцарії (пункт 37), Нераттіні проти Греції (пункт 23), Діду проти Румунії (пункт 41)).

Про порушення презумпції невинуватості при висловленні думки суду про винуватість особи у вчиненні злочину зазначено також у рішеннях ЄСПЛ у справах Нестак проти Словаччини , Гарицкі проти Польщи , Бербера, Мессере і Хабадо проти Іспанії , Грабчук проти України , Довженко проти України , Кребз проти Німеччини .

Зміст судового рішення не повинен відображати причетність і винність особи до вчинення злочину, коли можна зробити висновок щодо можливості ідентифікації такої особи при викладі фактичних обставин кримінального провадження, а отже й створення преюдиції винуватості особи, стосовно якої не було ухвалено обвинувального вироку, який набрав законної сили.

Практика ЄСПЛ свідчить про те, що особа може звернутися до суду за захистом свого права внаслідок порушення презумпції невинуватості, національні суди не вправі відмовити у такому розгляді, а повинні розглянути справу і встановити порушення або відсутність порушеного права.

Натомість, суди попередніх інстанцій не урахували практику ЄСПЛ та не розглянули справу по суті. Суд першої інстанції констатував право особи на захист від поширення недостовірної та такої, що принижує її честь, гідність та ділову репутацію інформації, однак не аналізував її зміст на предмет достовірності та чи є така інформація оціночними судженнями. Зазначене свідчить про поверхневий розгляд справи, суди попередніх інстанцій не встановили обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи та не надали наявним у справі доказам належної оцінки.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 , витребувано справу з місцевого суду.

Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 18 січня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що 13 серпня 2019 року колегією суддів Гадяцького районного суду Полтавської області у складі: головуючого судді Киричка С. А., суддів Заколодяжної О. А. та Тищенко Л. І., за участю секретаря судового засідання Широколави О. В., прокурорів Савчука М. Є. та

Москаленка Д. В., представника потерпілої - ОСОБА_8 , обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , захисників - Лазоренка Р .В., Миронова А. А., Василишина М. Р., Стіхіна А. М. , Кіяшка С. Л. та Кабальського Р. О. , у відкритому судовому засіданні постановлено ухвалу про задоволення клопотання прокурора Москаленка Д. В. про доручення на проведення слідчих дій у кримінальному провадженні №532/308/15-к.

Відповідно до резолютивної частини зазначеної ухвали, Головному управлінню Національної поліції в Полтавській області доручено провести за участі обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника Кабальського Р. О. слідчі експерименти та огляди місцевості, де за показаннями ОСОБА_5 можуть знаходитися речі, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження, з метою перевірки та уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин вчинення 11 лютого 2014 року нападу на ОСОБА_4 із застосуванням вогнепальної зброї та умисного вбивства 26 липня 2014 року мера міста Кременчука Полтавської області ОСОБА_6 для уточнення:

...1) по епізоду вбивства ОСОБА_4 :

- місцезнаходження ОСОБА_5 і ОСОБА_2 та інших осіб під час очікування появи автомобіля потерпілого та подальші дії до вчинення нападу;

- розташування ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та потерпілого в момент здійснення останнім пострілів, напрямок останніх;

- маршрут та час відходу до місця, де залишили автомобіль;

- маршрут та час повернення до місця, де ОСОБА_2 залишив ОСОБА_5 ;

- місця зустрічей ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , під час яких останній пропонував вчинити кримінальне правопорушення та передавав грошові кошти як винагороду ;

... 2) по епізоду вбивства ОСОБА_6 :

- місце зустрічі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 26.07.2014, маршрут та час руху до місця, де залишили автомобіль ОСОБА_2 та пересіли до автомобіля ВАЗ 2108, місця очікування на автомобіль ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 ;

- маршрут та час подальшого пересування до Придніпровського ринку та повернення до місця очікування;

- положення ОСОБА_2 та потерпілого в момент здійснення пострілів, напрямок останніх;

- маршрут та час подальшого пересування до міста Глобино Полтавської області;

- місце, з якого ОСОБА_5 телефонував ОСОБА_1 з метою повідомити про виконання замовлення;

- місце у місті Глобино Полтавської області, де ОСОБА_1 забирав ОСОБА_5 та ОСОБА_2 ;

- місце, де можуть зберігатися та знаходитись мобільні телефони, придбані ОСОБА_5 з метою підготовки до вчинення вбивства ОСОБА_6 ; кросівки, патрони, передані ОСОБА_2 обвинуваченому ОСОБА_5 для викидання, а також номерні знаки НОМЕР_1 з автомобіля ВАЗ 2108;

- маршрут руху ОСОБА_5 та ОСОБА_2 до місця спалення автомобіля ВАЗ 2108;

- місце зустрічі ОСОБА_5 з ОСОБА_1 для здійснення поїздки до міста Глобино Полтавської області з метою отримання знаряддя вбивства ОСОБА_6 та іншої зброї, маршрут руху до місця передачі зброї

ОСОБА_5 від ОСОБА_7 в присутності ОСОБА_1 , місце, де передавалась зброя, та місця де ОСОБА_5 телефонував ОСОБА_2 до та після зустрічі з ОСОБА_7 ;

- місце зустрічей з ОСОБА_1 з приводу одержання замовлення на вчинення кримінального правопорушення, отримання грошових коштів для підготовки до його вчинення та як винагороди ... .

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами захисників Лазоренка Р. В. та Кіяшко С. Л. на ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 13 серпня 2019 року, у зв`язку із тим, що апеляційні скарги були подані на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню в окремому порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, ЦПК України, Закону України Про міжнародне приватне право , законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).

Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових, відносин та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Позивачі обґрунтовували позовні вимоги, посилаючись на поширення в ухвалі Гадяцького районного суду Полтавської області від 13 серпня 2019 року, постановленої у складі суддів: Киричко С. А., Заколодяжної О. А., Тищенко Л. І., недостовірної інформації, яка порушує презумпцію невинуватості.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , суди попередніх інстанцій виходили із їх безпідставності, оскільки інформація, зазначена в ухвалі Гадяцького районного суду Полтавської області від 13 серпня 2019 року, є викладом обставин кримінального правопорушення, а тому не може бути визнана недостовірною чи такою, що порушує презумпцію невинуватості в порядку цивільного судочинства. Інформація, викладена в ухвалі від 13 серпня 2019 року, яка постановлена за результатами розгляду клопотання прокурора про надання дозволу на проведення слідчих дій, може бути оскаржена чи спростована лише в порядку, визначеному кримінальним процесуальним законом, оскільки в порядку цивільного судочинства, суд не наділений повноваженнями розглядати та надавати оцінку обставинам, які були предметом перевірки (доказами) та оцінки у кримінальному провадженні, зазначене призведе до повторної оцінки доказів, наданої судом у кримінальній справі, що є неприпустимим.

Відповідно до частини першої статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Конституційна норма про презумпцію невинуватості розміщена у блоці статей, які визначають статус (положення) особи у кримінальному судочинстві, тобто презумпція невинуватості - це кримінально-процесуальний термін і ця презумпція може бути спростованою.

За змістом частин першої та третьої статті 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів , здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу; втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можна оскаржити до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди під час розгляду конкретної справи, можна усунути лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді). (правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 462/32/17, від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц).

Судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ. Скарги на дії, бездіяльність і рішення суддів мають розглядатися відповідно до процесуального законодавства.

Засоби для виправлення суддівських помилок мають бути передбачені відповідною системою апеляційного оскарження. Виправлення будь-яких інших помилок в адмініструванні правосуддя є виключною відповідальністю держави (пункт 21 Великої хартії суддів (Основоположних принципів), затвердженої Консультативною радою європейських суддів 17 листопада 2010 року).

Беручи до уваги принцип незалежності суду, i) засобом захисту від судових помилок (стосовно питань юрисдикції, суті справи або процедури розгляду) має бути належна система апеляційного оскарження рішень (як з дозволу суду, так і без дозволу); ii) будь-яка компенсація за інші недоліки в процесі здійснення правосуддя може вимагатися тільки від держави; iii) недоцільним є притягнення судді до будь-якої особистої відповідальності за здійснення ним уповноважених професійних обов`язків навіть шляхом відшкодування збитків державі, крім випадків навмисного порушення (пункт 76 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів).

Аналізуючи зазначене, на вимоги позивачів, заявлені до Гадяцького районного суду Полтавської області та його суддів про спростування недостовірної інформації, яка порушує презумпцію невинуватості, не поширюється юрисдикція судів, оскільки ні суддя, як посадова особа, що здійснює правосуддя, ні суд, як орган, що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем або іншою стороною, яка бере участь у цивільній справі. Винятком є лише випадки, коли суддя виступає як представник цієї установи, а не як орган, що здійснює правосуддя.

Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від

01 березня 2017 року у справі № 6-3139цс16, постанові Верховного Суду від

10 січня 2018 року у справі № 61-1091св17, а також Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 0 8 травня 2018 року у справі № 14-90цс18, від 21 листопада 2018 року у справі № 14-399 цс18, від 27 березня 2019 року у справі № 711/2652/17.

З огляду на наведене, посилання заявника на відсутність висновку Верховного Суду щодо правильного застосування норм права у подібних правовідносинах, є безпідставним.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Розглядаючи зазначений спір по суті, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на суб`єктний склад сторін у справі, не урахували, що ні суддя, як посадова особа, що здійснює правосуддя, ні суд, як орган, що здійснює правосуддя, не можуть бути відповідачами у зазначеній справі.

З огляду на наведене, обґрунтованими є доводи касаційної скарги щодо необхідності закриття провадження у справі, розгляд якої не підлягає здійсненню в порядку цивільного судочинства на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Посилання у касаційній скарзі на не роз`яснення позивачам у порядку якого судочинства підлягає розгляду зазначений спір є неспроможними, оскільки зазначений спір не підлягає розгляду ні за правилами адміністративного, ні за правилами кримінального судочинства. Приписи суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати у будь-якому іншому судочинстві (аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц).

Необґрунтованими у цьому контексті є аргументи заявника про порушення судами його права на судовий захист у зв`язку з відмову суду розглядати його позов, а також про неможливість оскарження в порядку кримінального провадження ухвали Гадяцького районного суду Полтавської області від

13 серпня 2019 року, у якій на думку позивачів зазначено недостовірну та таку, що порушує презумпцію невинуватості інформацію, з посиланням на ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року та ухвалу Верховного Суду від 25 листопада 2019 року, якими відмовлено у відкритті апеляційного та касаційного провадження .

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 вказаної Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі Перетяка та Шереметьев проти України від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06).

Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність, зокрема шляхом зобов`язання спростувати недостовірну інформацію, викладену в судовому рішенні, є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та з судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.

Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними означеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, а також встановленими законом особливостями відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 462/32/17, від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17) .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України та частини першої статті 414 цього Кодексу.

Керуючись статями 255, 256, 400, 402, 409, 414, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 16 червня

2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 рокускасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Гадяцького районного суду Полтавської області, судді Киричка Станіслава Анатолійовича, судді Заколодяжної Олени Анатоліївни, судді Тищенко Лариси Іванівни про визнання інформації недостовірною та такою, що порушує презумпцію невинуватості закрити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко