Рішення

від 22.12.2020 по справі 370/1337/20

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2020 р. Справа №370/1337/20

Макарівський районний суд Київської області у складі

головуючого судді Тандира О.В.,

із секретарем судового засідання Прокопчук О.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження у залі суду у смт Макарів Київської області справу за позовом

ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання зави про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 , (далі - позивачка) звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , (далі - відповідач), в якому вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , який до дня смерті проживав у с. Яблунівка Макарівського району Київської області. За життя ОСОБА_5 , склав заповіт, посвідчений 27.11.2018 року секретарем Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області, відповідно до якого він заповів позивачці земельну ділянку площею 2,8913 га, кадастровий номер 3220680700:01:006:0010. Позивач, як спадкоємець за заповітом померлого ОСОБА_5 , звернулась до Макарівської районної державної нотаріальної контори, однак нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки позивач пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини. Позивач вказує, що про смерть спадкодавця та наявність заповіту їй не було відомо, про вказані факти вона дізналася, коли отримала копію позовної заяви ОСОБА_2 , про визнання недійсним вказаного вище заповіту. Вважає, що строк подання заяви про прийняття спадщини нею прощенно з незалежних від неї причин, що відповідно до ст. 1272 ЦК України є підставою для встановлення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Враховуючи викладене, позивачка, посилаючись на ст.ст. 1269, 1272 ЦК України просила суд визначити їй додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як пропущений з поважної причини.

Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_2 , подала відзив на позов, в якому вказала, що необізнанісіть спадкоємця про смерть спадкодавця та наявність щодо неї заповіту не є поважними причинами пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, що підтверджується численною судовою практикою Верховного суду у постановах від 23.08.2017 року №6-1320цс17; від 06.05.2020 року №61-27722св18; від 27.05.2020 року 61-14870св18; 01.07.2020 року №61-22639св19; від 19.08.2020 року №61-9125св19.

Крім того, відповідач зазначила, що факт необізнаності позивача про смерть спадкодавця та наявність щодо неї заповіту не відповідає дійсності, оскільки покійний ОСОБА_5 , в день посвідчення заповіту видав довіреність батьку позивача на розпорядження земельною ділянкою, яка значиться у заповіті, а тому позивач не могла не знати про наявність заповіту.

Також відповідач вказувала, що позивач не надав постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину, а тому позивач не дотрималась встановленого порядку оформлення спадщини.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 10.08.2020 року позов ОСОБА_4 , прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд цивільної справи ухвалено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Вказаною ухвалою також встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 178 ЦПК України.

Ухвалою суду від 13.10.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 09.11.2020 року, яке в подальшому було відкладено на 22.12.2020 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити із вказаних у позовній заяві підстав.

Відповідач та її представник у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши учасників справи, дослідивши її матеріали, суд встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 6), та який до дня смерті проживав у АДРЕСА_1 , що відноситься до Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області, що підтверджується довідкою Яблунівської сільської ради Макарівського району від 05.06.2020 року №173 (а.с. 8).

За життя ОСОБА_5 склав заповіт, згідно якого заповів ОСОБА_4 , земельну ділянку площею 2,8913 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3220680700:01:006:0010, що знаходиться у межах Бранепільської сільської ради Богуславського району Київської області. Вказаний заповіт посвідчений 27.11.2018 року секретарем Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області, на день смерті заповідача не змінений і не скасований (а.с. 7).

Як вказала позивач, їй 02.06.2020 року як відповідачу надійшла поштою копія ухвали суду про відкриття провадження за позовною заявою ОСОБА_2 , про визнання недійсним заповіту ОСОБА_5 , за яким останній заповів ОСОБА_4 , земельну ділянку площею 2,8913 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3220680700:01:006:0010. Саме після отримання вказаних документів позивач дізналася про смерть спадкодавця та існування вказаного заповіту.

В подальшому, позивач, як спадкоємець за заповітом померлого ОСОБА_5 , звернувшись до державного нотаріуса Макарівської районної державної нотаріальної контори Київської області, з приводу оформлення своїх спадкових прав, отримала відмову у їх оформленні через пропуск нею строку подання заяви про прийняття спадщини, що підтверджується відповіддю завідувача вказаної нотаріальної контори від 05.06.2020 року (а.с. 9).

Іншим спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 , є його дружина - ОСОБА_2 , - відповідач у справі. Вказана обставина не була заперечена відповідачем а ні у відзиві, а ні у судовому засіданні при розгляді справи.

Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються нормами Глави шостої Спадкове право Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом вказаної норми поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Відповідно до положень статті 63 Закону України Про нотаріат в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини, нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Згідно з пунктами 7, 209, 188, 214 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 283/8882 (чинних на час виникнення спірних правовідносин), довідки про заповіти (про наявність заповіту, його зміст та ін.) видаються особам, щодо яких було складено заповіт, а також органам, переліченим в абзаці третьому пункту 7, та спадкоємцям за законом тільки після смерті заповідача за умови подання свідоцтва про його смерть. При підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом шляхом витребування відповідних доказів перевіряє: факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, наявність та чинність спадкового договору, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво; перевіряє коло осіб, які мають право на обов`язкову частку в спадщині. Нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 26.06.2019 року у справі №565/1145/17, який є обов`язковим до застосування при розгляді даної справи.

Отже, Закон пов`язує виникнення у нотаріуса або особи, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій, обов`язку здійснювати дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, з моментом заведення спадкової справи, чому передує звернення спадкоємця із заявою про прийняття спадщини.

Судом встановлено, та підтверджується відповідними доказами, наданими позивачем, що вона як відповідач отримала поштою копію ухвали суду про відкриття провадження за позовною заявою ОСОБА_2 , про визнання недійсним заповіту ОСОБА_5 , за яким останній заповів ОСОБА_4 , земельну ділянку площею 2,8913 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3220680700:01:006:0010, звідки і дізналась про його існування. Одразу ж після цього, 05.06.2020 року вона звернулася до державного нотаріуса Макарівської районної державної нотаріальної контори Київської області, з приводу оформлення своїх спадкових прав. Наведені обставини узгоджується з доказами, наявними у матеріалах справи. При цьому, відповідач у порушення вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України вказані обставини не спростував, не надав також доказів здійснення повідомлення та виклик спадкоємця за заповітом нотаріусом.

Посилання відповідача на ту обставину, що необізнаність спадкоємця про смерть спадкодавця не є поважною причиною пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, що підтверджується численною судовою практикою Верховного суду у постановах від 23.08.2017 року №6-1320цс17; від 06.05.2020 року №61-27722св18; від 27.05.2020 року 61-14870св18, є слушними, однак вони не впливають на висновок суду щодо поважності причин пропуску позивачем строку подання заяви про прийняття спадщини через необізнаність про наявність щодо неї заповіту.

Посилання відповідача на ту обставину, що судовою практикою Верховного суду у постановах від 01.07.2020 року №61-22639св19; від 19.08.2020 року №61-9125св19 визначено, що необізнаність спадкодавця про наявність заповіту не є поважною причиною пропуску строку прийняття спадщини, судом відхиляються, оскільки обставини у вказаних справах суттєво відмінні від обставин у даній справі.

Посилання відповідача на те, що факт необізнаності позивача про смерть спадкодавця та наявність щодо неї заповіту не відповідає дійсності, оскільки покійний ОСОБА_5 , в день посвідчення заповіту видав довіреність батьку позивача на розпорядження земельною ділянкою, яка значиться у заповіті, а тому позивач не могла не знати про наявність заповіту, судом відхиляються, оскільки це є припущенням, а обізнаність батька позивача про наявність заповіту не свідчить про обізнаність про цю обставину позивача.

Що ж до відсутності постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину, слід зазначити, що відповідь завідувача нотаріальної контори від 05.06.2020 року є фактичною відмовою у оформленні спадкових прав позивача через пропуск нею строку подання заяви про прийняття спадщини, що вбачається із самої відповіді, а недотримання нотаріусом порядку вчинення нотаріальних дій не може бути формальною підставою для відмови у позові.

Таким чином, суд приходить до висновку, що необізнаність позивача про наявність щодо неї заповіту було перешкодою для подання нею зави про прийняття спадщини і ці обставини визнаються судом поважними, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати по оплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 5, 76-81, 83, 95, 247, 265, 141, 354-355 ЦПК України суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання зави про прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_4 додатковий строк 1 (один) місяць з дня набрання рішенням законної сили для подання зави про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 840,80 грн., судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Макарівський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 23.12.2020 року.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя О.В. Тандир