Постанова

від 23.03.2021 по справі 370/1337/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №370/1337/20 головуючий у І інстанції: Тандир О.В.

провадження 22-ц/824/4445/2021 доповідач: Сліпченко О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 березня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сліпченка О.І., суддів Іванової І.В., Мостової Г.І.

за участю секретаря: Пітенко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 22 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд,-

ВСТАНОВИВ:

В червні 2020 року ОСОБА_2 звернулась із вищевказаним позовом, який обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .

За життя ОСОБА_3 , склав заповіт, відповідно до якого він заповів позивачці земельну ділянку площею 2,8913 га.

Позивач, як спадкоємець за заповітом померлого ОСОБА_3 , звернулась до Макарівської районної державної нотаріальної контори, однак нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки позивач пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Вказувала, що про смерть спадкодавця та наявність заповіту їй не було відомо, про вказані факти вона дізналася, коли отримала копію позовної заяви ОСОБА_1 , про визнання недійсним вказаного вище заповіту.

Вважала, що строк подання заяви про прийняття спадщини нею прощенно з незалежних від неї причин.

Просила визначити їй додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 22 грудня 2020 року позов задоволено, визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини -один місяць з дня набрання рішенням законної сили.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулась із апеляційною скаргою, яку обґрунтовано тим, що місцевий суд невірно з`ясував обставини справи, порушив норми матеріального та процесуального права.

Вказує, що той факт, що позивачці не було відомо про смерть спадкодавця та існування заповіту не може бути визнано поважною причиною пропуску строку на подання відповідної заяви.

Крім того, вважає, що відсутні підстави для надання додаткового строку на подачу заяви, оскільки позивачка фактично не отримала від нотаріуса відмову про вчення відповідної нотаріальної дії.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не погоджується з її доводами, рішення місцевого суду вважає обґрунтованим.

Посилається на те, що причиною несвоєчасного подання заяви про прийняття спадщини є необізнаність про смерть спадкодавця та про складений на неї заповіт, що є поважною причиною пропуску такого строку.

У судовому засіданні представники сторін підтримали позиції своїх довірителів.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка була необізнана про смерть спадкодавця та про наявність щодо неї заповіту.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 6), та який до дня смерті проживав у АДРЕСА_1 , що відноситься до Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області, що підтверджується довідкою Яблунівської сільської ради Макарівського району від 05 червня 2020 року №173 (а.с. 8).

За життя ОСОБА_3 склав заповіт, згідно якого заповів ОСОБА_2 , земельну ділянку площею 2,8913 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3220680700:01:006:0010, що знаходиться у межах Бранепільської сільської ради Богуславського району Київської області. Вказаний заповіт посвідчений 27 листопада 2018 року секретарем Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області, на день смерті заповідача не змінений і не скасований (а.с. 7).

Як вказала позивач, їй 02 червня 2020 року як відповідачу надійшла поштою копія ухвали суду про відкриття провадження за позовною заявою ОСОБА_1 , про визнання недійсним заповіту ОСОБА_3 , за яким останній заповів ОСОБА_2 , земельну ділянку площею 2,8913 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3220680700:01:006:0010. Саме після отримання вказаних документів позивач дізналася про смерть спадкодавця та існування вказаного заповіту.

В подальшому, позивач, як спадкоємець за заповітом померлого ОСОБА_3 , звернувшись до державного нотаріуса Макарівської районної державної нотаріальної контори Київської області, з приводу оформлення своїх спадкових прав, отримала відмову у їх оформленні через пропуск нею строку подання заяви про прийняття спадщини, що підтверджується відповіддю завідувача вказаної нотаріальної контори від 05 червня 2020 року (а.с. 9).

Іншим спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , є його дружина - ОСОБА_1 , - відповідач у справі.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст.ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст. 1269 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61?21447св19).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Місцевий суд встановив, що позивачка дізналась про існування заповіту 02 червня 2020 року та одразу ж після цього, 05 червня 2020 року вона звернулася до державного нотаріуса Макарівської районної державної нотаріальної контори Київської області, з приводу оформлення своїх спадкових прав.

Нотаріус не вчиняв дії для повідомлення позивача про відкриття спадщини, не здійснював його виклик як спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчить про неналежне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця.

Суд першої інстанції вірно зазначив, відповідач у порушення вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України вказані обставини не спростував, не надав також доказів здійснення повідомлення та виклик спадкоємця за заповітом нотаріусом, чого не було здійснено і при подачі апеляційної скарги.

Колегія суддів враховує свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та дотримано принцип пропорційності між застосованим заходом і переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому погоджується з висновком місцевого суду, щодо наявності підстав для визначенняОСОБА_2 додаткового строку для подання зави про прийняття спадщини з огляду на необізнаність про наявність щодо неї заповіту, щобуло перешкодою для подання нею заяви.

Посилання відповідача на судову практику Верховного суду колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, як вже вірно було зазначено місцевим судом, правовідносини, які були на розгляді у визначених позивачем справах не релевантні правовідносинам, які наразі розглядаються судом апеляційної інстанції.

Крім того, місцевий суд вірно надав оцінку доводам відповідача, щодо відсутності постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину, як підставі для відмови в задоволенні позову, зазначивши, що недотримання нотаріусом порядку вчинення нотаріальних дій не може бути формальною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки факт пропуску строку на подачу відповідної заяви позивачем є встановленим, а з огляду на вищевказані обставини справи право ОСОБА_2 , щодо подачі заяви, підлягає захисту, шляхом визначення додаткового строку.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку.

Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 22 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 23 березня 2021 року.

Головуючий

Судді: