Рішення

від 28.12.2020 по справі 565/1595/20

КУЗНЕЦОВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 565/1595/20

Провадження № 2/565/667/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2020 року м.Вараш

Кузнецовський міський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бренчук Г.В., за участю секретаря судового засідання Щур Н.О., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернулась до Кузнецовського міського суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_2 у якій просить поділити між нею та відповідачем належне їм на праві спільної сумісної власності майно та визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частку в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 .

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 22 вересня 2004 року уклала шлюб з відповідачем. Від шлюбу мають спільну дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі рішення Кузнецовського міського суду від 21 грудня 2019 року шлюб між ними розірвано.

За час шлюбу набули на підставі договору купівлі-продажу у спільну власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Титульним власником квартири є відповідач, однак вона набута за згодою позивачки, як дружини, та має статус спільної сумісної власності подружжя.

Добровільно вирішити питання про поділ спільного майна сторони не можуть, тому у відповідності до ст.60, 61, 63, 68, 69-71 СК України позивачка просить поділити між нею та відповідачем належне їм на праві спільної сумісної власності майно та визнати за нею право власності на Ѕ частку в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 30 листопада 2020 року позовну заяву залишено без руху.

02 грудня 2020 року ОСОБА_3 усунула недоліки та надала суду докази сплати судового збору.

Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 02 листопада 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження.

Позивач у судове засідання не з`явилась. До суду надійшла заява у якій позивачка уточнює позовні вимоги, просить визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , просить справу розглянути без її участі.

До заяви позивачка додала копію свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 , виданого 19 листопада 2020 року Вараським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), відповідно до якого прізвище позивачки ОСОБА_5 після державної реєстрації зміни імені - ОСОБА_6 .

Відповідач у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву у якій зазначає, що позовні вимоги визнає у повному обсязі, справу просить розглянути без його участі.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 4 ст. 200 ЦПК України суд за результатами підготовчого провадження ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

У ч.4 ст. 206 ЦПК України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, всебічно та об`єктивно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, дійшов наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено, що 22 вересня 2004 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали шлюб.

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 21 грудня 2019 року, яке набрало законної сили 21 січня 2020 року, розірвано шлюб укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Під час шлюбу, 05 квітня 2011 року, відповідно договору купівлі-продажу, відповідачем придбано квартиру АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 . 05 квітня 2011 року надала згоду на придбання її чоловіком ОСОБА_2 за спільні кошти подружжя квартири АДРЕСА_1 .

Згода ОСОБА_3 засвідчена приватним нотаріусом Кузнецовського міського нотаріального округу Рівненської області Полюхович В.А. 05 квітня 2011 року та зареєстрована в реєстрі за № 806.

04 лютого 2013 року на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: ВРІ № 856446, р.№807, виданий 05 квітня 2011 року, видавник: Полюхович В.А. приватний нотаріус Кузнецовського міського нотаріального округу Рівненської області, Ткач А.П. набув у приватну власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою № 230880953 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Згідно приписів ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 СК України).

У частині першій ст. 68 СК України зазначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Згідно ч. 1 ст. 69 СК України, дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

За відсутності згоди подружжя щодо порядку поділу спільного майна спір про його поділ може бути вирішено в судовому порядку, при поділі такого майна судом приймаються до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення відповідно до частини 1 статті 71 СК України .

Згідно п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді спорів про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України . Пунктом 25 цієї ж постанови передбачено, що у разі реальної неподільності речі, що є предметом спору між подружжям, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України , у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Позивачем доведено, що спірне майно можна віднести до спільної сумісної власності подружжя.

Відповідачем позовні вимоги визнано у повному обсязі.

Прізвище позивача ОСОБА_5 змінено на ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_1 , виданого 19 листопада 2020 року Вараським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

За таких обставин суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .

За правилами ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним документально підтверджені судові витрати на оплату судового збору.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про поділ майна задовольнити.

Визнати за ОСОБА_7 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 840 грн. 80 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду через Кузнецовськиий міський суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_7 (місце реєстрації - АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (місце реєстрації - АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 ).

Повне судове рішення ухвалено та виготовлено 28 грудня 2020 року.

Суддя Г.В.Бренчук