Рішення

від 23.12.2020 по справі 756/12386/20

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

23.12.2020 Справа № 756/12386/20

Справа пр. №2/756/5785/20

ун. №756/12386/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2020 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Андрейчук Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства "ЛИБІДЬ-А" про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача приватного підприємства "ЛИБІДЬ-А" (далі - ПП "ЛИБІДЬ-А") про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою судді Оболонського районного суду м. Києва від 03 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що 19 липня 2020 року він отримав у подарунок сертифікат ПП "ЛИБІДЬ-А" на навчання на курсах водіїв малих маломірних суден вартістю 3300,00 грн. Оскільки ОСОБА_1 не влаштовували запропоновані ПП "ЛИБІДЬ-А" години навчання, позивач звернувся до відповідача з заявою-претензією, у якій просив обміняти подарунковий сертифікат на гроші у сумі 3300,00 грн, проте жодних дій з боку ПП "ЛИБІДЬ-А" стосовно обміну подарункового сертифіката на грошові кошти вчинено не було.

З цих підстав, покликаючись на норми ст. 9, ч. 12 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів", ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПП "ЛИБІДЬ-А" на його користь вартість подарункового сертифіката на навчання на курсах водіїв малих маломірних суден у розмірі 3300,00 грн в обмін на його повернення. Також позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача на його користь відшкодування моральної шкоди у сумі 20000,00 грн, завданої невиконанням вимоги щодо обміну подарункового сертифіката.

Відповідач ПП "ЛИБІДЬ-А" подало відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому зазначило, що у своїй позовній заяві позивач хибно посилається на ч. 1 ст. 9 Закону України "Про захист прав споживачів", фактично ототожнюючи подарунковий сертифікат з товаром належної якості, який може бути повернуто протягом чотирнадцяти днів, не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший строк не оголошений продавцем. Відповідач наголосив у відзиві на тому, що згідно з п. п. 4.2, 4.3 Офіційного положення про подарункові сертифікати ПП "ЛИБІДЬ-А", затвердженого наказом директора ПП "ЛИБІДЬ-А" від 30 серпня 2019 року №14, не допускається заміна та повернення сертифікату у грошовому еквіваленті; після придбання сертифікат не підлягає поверненню чи обміну. Більш того, відповідач не оголошував триваліші строки щодо повернення подарункових сертифікатів. Також відповідач вказав, що посилання позивачем на норму ч. 1 ст. 9 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо повернення товару належної якості втрачає сенс, оскільки позивач зробив телефонне звернення 31 липня 2020 року, тобто на шістнадцятий день, не рахуючи дня купівлі, після придбання подарункового сертифіката.

Також ПП "ЛИБІДЬ-А" у відзиві зазначило, що під час придбання подарункового сертифіката первісний покупець (дарувальник) був ознайомлений з Офіційним положенням про подарункові сертифікати ПП "ЛИБІДЬ-А", затвердженим наказом директора ПП "ЛИБІДЬ-А" від 30 серпня 2019 року №14, та, придбавши сертифікат, погодився на умови надання послуг відповідачем, в тому числі щодо розкладу та порядку навчання. Крім того, згідно з п. 3.7 указаного положення ПП "ЛИБІДЬ-А" не могло запропонувати позивачеві виключно якісь фіксовані години навчання, ОСОБА_1 сам відмовився від набору в групу, де мав би можливість домовитись про проведення навчання в зручний для нього час.

З цих підстав ПП "ЛИБІДЬ-А" просило суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог, а також стягнути з нього на користь відвідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

ОСОБА_1 подав суду відповідь на відзив, в якому вказав на те, що якщо відповідач вважає, що Офіційне положення про подарункові сертифікати ПП "ЛИБІДЬ-А", затверджене наказом директора ПП "ЛИБІДЬ-А" від 30 серпня 2019 року №14, є публічним договором, а придбання подарункового сертифіката первинним покупцем є договором приєднання до публічного договору, то відповідно до ч. 2 ст. 627 ЦК України під час розробки цього публічного договору повинні були враховуватись вимоги законодавства про захист прав споживачів, чого у зазначеному Положенні зроблено не було. Також позивач вказав, що у Положенні, яке відповідач вважає договором приєднання до публічного договору, викладені умови, які обмежують права споживача, тобто є несправедливими. ОСОБА_1 також звернув увагу на те, що твердження відповідача стосовно того, що вимоги про відшкодування шкоди не підлягають задоволенню, безпідставні, оскільки це питання вирішується судом при задоволенні позовних вимог.

Відповідач ПП "ЛИБІДЬ-А" подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких вказав на те, що позивач у відповіді на відзив не надав жодних пояснень чи міркувань стосовно наведених відповідачем у відзиві заперечень. Крім того, відповідач вказав, що ОСОБА_1 , обґрунтовуючи свої позовні вимоги застосуванням до Офіційного положення про подарункові сертифікати ПП "ЛИБІДЬ-А", затвердженого наказом директора ПП "ЛИБІДЬ-А" від 30 серпня 2019 року №14, норм ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", фактично змінює підстави позову, оскільки раніше позовні вимоги він обґрунтовував застосуванням ч. 12 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів". Також ПП "ЛИБІДЬ-А" звернуло увагу на те, що, придбавши подарунковий сертифікат, первісний покупець прийняв всі умови згаданого положення, як договору приєднання, п. 1.9 якого підтверджує зобов`язання не тільки первісного покупця, але й обдарованого, погодитись з умовами Офіційного положення про подарункові сертифікати ПП "ЛИБІДЬ-А", затвердженого наказом директора ПП "ЛИБІДЬ-А" від 30 серпня 2019 року №14, та обов`язку їх виконання. Окрім цього, відповідач у запереченнях на відповідь на відзив також наголосив на тому, що у відзиві на позовну заяву ним було детально зазначено, чому у даному випадку щодо твердження позивача про несправедливість умов п. п. 4.3, 4.4 Офіційного положення про подарункові сертифікати ПП "ЛИБІДЬ-А", затвердженого наказом директора ПП "ЛИБІДЬ-А" від 30 серпня 2019 року №14, неможливо застосувати норми ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів". Більш того, відповідач стверджував, що зміна умов чи визнання недійсним п. 1.10 Офіційного положення про подарункові сертифікати ПП "ЛИБІДЬ-А", затвердженого наказом директора ПП "ЛИБІДЬ-А" від 30 серпня 2019 року №14, який позивач також вважає несправедливим, жодним чином не зумовлює зміну інших положень договору приєднання.

Також відповідач у запереченнях на відповідь на відзив вказав, що ОСОБА_1 не надав належних доказів на підтвердження позовних вимог, а тому відсутні підстави для стягнення моральної шкоди. З огляду на зазначене ПП "ЛИБІДЬ-А" просило суд відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд дійшов такого висновку.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є свобода договору.

За правилами ч. ч. 1, 3 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

15 липня 2020 року особа на ім`я ОСОБА_2 придбала у ПП "ЛИБІДЬ-А" подарунковий сертифікат ПП "ЛИБІДЬ-А" на навчання на курсах водіїв малих маломірних суден на суму 3300,00 грн (а. с. 54-55).

У позові ОСОБА_1 зазначив, що 19 липня 2020 року він отримав в дар указаний подарунковий сертифікат, долучивши до позовної заяви його копію (а. с. 16).

За приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 3 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

За фактом оплати подарункового сертифіката та його отримання покупцем, відбувається укладення та виконання договору купівлі-продажу права вимоги. Операція з передачі права вимоги здійснюється шляхом передачі подарункового сертифіката, як документа, у власність покупця.

Отже, подарунковий сертифікат - це документ довільної форми (зазвичай картонна або пластикова картка - іменна або на пред`явника), який підтверджує право вимоги його держателя до емітента отримати товар/послугу в межах номіналу такого сертифіката.

Водночас подарунковий сертифікат не є цінним папером, а також не є грошовим інструментом чи платіжним документом, тому його випуск/обіг не вимагають отримання банківської ліцензії/дозволів.

Статус подарункового сертифіката законодавчо не врегульований, а умови його випуску, обігу та погашення самостійно визначаються емітентом.

Наказом ПП "ЛИБІДЬ-А" від 30 серпня 2019 року №14 затверджено Офіційне положення про подарункові сертифікати ПП "ЛИБІДЬ-А" (далі - Положення).

Одним з різновидів договорів є договір приєднання.

Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У п. 1.9 Положення вказано, що воно є договором приєднання відповідно до вимог ст. 634 ЦК України. Укладення такого договору можливо виключно шляхом приєднання однієї сторони до запропонованого договору. Первісний покупець та/або обдарований, та/або третя особа, яка володіє сертифікатом погоджується з умовами цього Положення та зобов`язується їх виконувати.

Придбання сертифіката первісним покупцем означає згоду цього первісного покупця з умовами цього Положення в межах, визначених п. 1.9 Положення. У разі, якщо споживач набуває сертифікат у подарунок (обдарований), то обов`язок належного доведення умов цього Положення до кожного обдарованого покладається на первісного покупця (дарувальника) сертифіката. При цьому до такого обдарованого переходять всі права та обов`язки первісного покупця, визначені цим Положенням (абз. 2 п. 1.4, п. 1.5 Положення).

Також Правила розміщені у вільному доступі на веб-сайті: http://sudno-osvita.com.ua, щодо дозволяє ознайомитись з їх змістом заздалегідь перед укладенням договору (придбанням сертифіката).

Наведене свідчить, що отримавши в дар подарунковий сертифікат ПП "ЛИБІДЬ-А" на навчання на курсах водіїв малих маломірних суден, ОСОБА_1 погодився з умовами Положення.

Права та обов`язки споживачів, механізм їх захисту встановлені Законом України "Про захист прав споживачів".

Указаний Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності.

У п. 22 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

До правовідносин, які виникли між держателем подарункового сертифіката ПП "ЛИБІДЬ-А" на навчання на курсах водіїв малих маломірних суден та його емітентом ПП "ЛИБІДЬ-А", застосовуються положення Закону України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до ч. 6 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов`язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.

Згідно з нормою ч. 12 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів", якщо після укладення договору стане очевидним, що роботи (послуги), зважаючи на їх ціну (вартість) та характеристики або інші обставини, явно не задовольнятимуть інтереси або вимоги споживача, виконавець зобов`язаний негайно повідомити про це споживача. Виконавець зобов`язаний таким же чином повідомити споживача, якщо вартість робіт (послуг) може істотно зрости, ніж можна було очікувати під час укладення договору. Споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) без штрафних санкцій з боку виконавця у разі виникнення обставин, передбачених в абзацах першому та другому цієї частини.

Таким чином, споживач має право відмовитись від договору про надання послуги у разі, якщо після його укладення виникли обставини, що дають підстави вважати, що послуги, зважаючи на їх ціну (вартість) та характеристики або інші обставини, явно не задовольнятимуть інтереси або вимоги споживача.

У позові ОСОБА_1 зазначив, що його не влаштували запропоновані відповідачем години навчання на курсах водіїв малих маломірних суден.

У доданих до позову роздруківках листування в месенджері Viber ОСОБА_1 просив надати йому можливість пройти курс навчання за програмою "Судношкола" дистанційно за допомогою програми Skype (а. с. 18-24).

Процедура проходження підготовки судноводіїв малих маломірних суден визначена у Вимогах до обладнання, призначеного для підготовки та перевірки знань судноводіїв малих/маломірних суден, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 07 жовтня 2014 року №491 (далі - Вимоги).

Ці Вимоги не передбачають проведення теоретичних та практичних навчань з судноводіння у дистанційному режимі.

Таким чином, ПП "ЛИБІДЬ-А" правомірно відмовлено ОСОБА_1 у проходженні на навчання на курсах водіїв малих маломірних суден дистанційно за допомогою програми Skype.

У Положенні зазначено, що у ПП "ЛИБІДЬ-А" курс навчання за програмою "Судношкола" складається з теоретичної та практичної частини. Розклад теоретичної частини навчання може бути затверджено для кожної групи в одній з двох форм на вибір групи: в затвердженій формі: у вечірній час з 18 год 00 хв до 21 год 00 хв по буднях (в обсягах, передбачених програмою курсу); у гнучкій формі: під час першого заняття слухачі та викладачі курсу самі колегіально складають графік занять (в обсягах, передбачених програмою курсу). Розклад практичної частини навчання планується на вихідні дні. При цьому адміністрація має право перенести практичні заняття у випадку зміни погодних умов на такі, що забороняють проведення практичних занять на воді, а також у випадку закриття періоду навігації (п. п. 3.5, 3.6 Положення).

Якщо первісний покупець або обдарований, або третя особа, що є держателем сертифіката, з незалежних від організатора причин, не має змоги отримати послугу, передбачену п. 1.3 Положення у складі групи, в яку він був включений, держатель сертифіката може бути включений за його бажанням в іншу групу, що буде сформована наступною або при настанні обставин, при яких він зможе отримати послугу, передбачену сертифікатом (п. 3.7 Положення).

При цьому відповідно до п. 1.8 Положення сертифікат є безстроковим та діє на протязі всього періоду господарської діяльності організатора.

З роздруківки листування в месенджері Viber вбачається, що ОСОБА_1 сам відмовився від набору у групу, де мав можливість домовитись про проведення навчання у зручний для нього час. Якщо група не дійшла б згоди щодо графіку занять, і він був би затверджений не у гнучкій формі, позивач міг би отримати послугу в іншій групі, сформованій наступною.

Натомість ОСОБА_1 вимагав у ПП "ЛИБІДЬ-А" виплатити йому грошовий еквівалент сертифіката, хоча це суперечить п. 3.3 Положення.

Зважаючи на викладене, наведені позивачем обставини не можуть слугувати підставою для відмови ним від договору про надання послуг згідно з нормою ч. 12 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів".

Покликання ОСОБА_1 на положення ст. 9 Закону України "Про захист прав споживачів" є хибним, позаяк вони регулюють право споживача на обмін непродовольчого товару належної якості, а отриманий позивачем у дар сертифікат ПП "ЛИБІДЬ-А" на навчання на курсах водіїв малих маломірних суден не є товаром.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, відповідачем було надано договір про надання правничої допомоги від 04 грудня 2020 року, укладений між ПП "ЛИБІДЬ-А" та адвокатом Яреськом Т.В.; акт приймання-передачі послуг, в якому міститься детальний опис наданих адвокатом послуг, а також їх вартість в розмірі 5000,00 грн; розрахункову квитанцію від 07 грудня 2020 року №07/12/20, що засвідчує оплату відповідачем правничої допомоги у сумі 5000,00 грн (а. с. 57-63).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. ч. 3, 5, 9 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 3, 5, 9 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року справі №922/445/19, від 22 листопада 2019 року у справі №910/906/18 та від 06 грудня 2019 року у справі №910/353/19).

В акті приймання-передачі послуг від 07 грудня 2020 року №07122020-01, в якому міститься детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Яреськом Т.В., не зазначено кількості годин, витрачених адвокатом на підготовку відзиву на позовну заяву, формування та виготовлення процесуальних документів, їх подання до суду та надсилання учасникам справи. Таким чином, суд позбавлений можливості перевірити їх обґрунтованість.

Зважаючи на викладене, ураховуючи обґрунтованість та пропорційність витрат на професійну правничу допомогу до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, суд дійшов висновку про необхідність частково присудити відповідачеві його витрати на професійну правничу допомогу адвоката, стягнувши їх у сумі 1000,00 грн з позивача ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 2-5, 10-13, 19, 81-82, 89, 258-259, 263-265, 268, 284 ЦПК України,

суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного підприємства "ЛИБІДЬ-А" про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь приватного підприємства "ЛИБІДЬ-А" (місцезнаходження: м. Київ, пр-т Оболонський, 9-А, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ - 22937977) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1000 (одна тисяча) гривень 00 (нуль) копійок.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Андрейчук