Постанова

від 06.04.2011 по справі 2-а-1233/11

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-а-1233/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2011 року м. Київ

Суддя Солом`янського районного суду м. Києва Українець В.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Солом`янському районі міста Києва про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в суд з зазначеним адміністративним позовом до відповідача. Просить суд прийняти постанову, якою: відновити пропущений строк для звернення до суду; визнати дії Управління пенсійного фонду України в Солом`янському районі м. Києва щодо невиплати щомісячного підвищення з 01 січня 2006 року по теперішній час протиправними; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому недоплачене щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни.

Свої вимоги мотивує тим, що на підставі Закону України Про соціальний захист дітей війни має право на пільги, передбачені цим Законом, а саме: право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Вважає дії відповідача щодо невиплати щомісячного підвищення до пенсії неправомірними, такими що суперечать чинному законодавству та порушують його право на отримання соціальної допомоги як особи, що має статус дитини війни.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 25 березня 2011 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду в частині вимог за період з 01 січня 2006 року по 20 серпня 2010 року.

З письмових заперечень представника відповідача вбачається, що проти задоволення позову він заперечує. У запереченнях зазначено, що на 2006 рік не було розроблено порядку виплати такої допомоги. У наступному її виплата здійснювалась на підставі постанови Кабінету Міністрів України. Законами України Про державний бюджет України на відповідні роки не передбачено додаткових витрат на виплату соціальної допомоги особам, яким встановлено статус дитина війни .

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку скороченого провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Встановлено, що ОСОБА_1 , 1943 року народження, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Солом`янському районі міста Києва і отримує пенсію за віком.

Відповідачем відмовлено позивачу у перерахуванні та виплаті державної соціальної допомоги як особі, що має статус дитині війни.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про соціальний захист дітей війни дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивач є громадянином України, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8), тобто є дитиною війни і на нього розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України Про соціальний захист дітей війни , зокрема, право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 цього Закону.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Згідно зі ст. 7 Закону України Про соціальний захист дітей війни фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 17 статті 77 Закону України Про Державний бюджет України на 2006 рік з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни .

Законом України від 19 січня 2006 року Про внесення змін до Закону України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2006 рік пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України Про соціальний захист дітей війни , запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Цей Закон був опублікований 22 березня 2006 року, а тому набрав чинності 02 квітня 2006 року.

Тобто з 02 квітня 2006 року стаття 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватись лише за певних умов - поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Кабінетом Міністрів України в 2006 році порядку виплати 30% надбавки до пенсії як особам, що мають статус дітей війни, визначено не було, тому вимога про перерахунок та виплату допомоги за 2006 рік не підлягає задоволенню.

Законом України від 19 грудня 2006 року Про Державний бюджет України на 2007 рік , зокрема пунктом 12 статті 71, знову було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) пункт 12 статті 71 Закону України Про державний бюджет України на 2007 рік , яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , з урахуванням статті 111 цього Закону.

У пунктах 4, 5 рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визначено, що вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в частині другій статті 95 Конституції України, положення якої конкретизовано у статті 38 Бюджетного кодексу України.

Встановлений частиною другою статті 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Кодексу перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним.

Зі змісту наведених положень Конституції України та Кодексу вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в частині третій статті 27 Кодексу.

Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов`язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України).

Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

Проаналізувавши зазначені положення Конституції України, Кодексу, практику зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.

Таким чином, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

За таких обставин, не підлягає задоволенню вимога щодо перерахунку допомоги з 01 січня 2007 по 09 липня 2007 року, оскільки в цей період дію норми, яка визначала право позивача на зазначене підвищення пенсії, було зупинено. Суд не може застосувати недіючу норму. Також протягом вказаного терміну діяли приписи статті 111 Закону України від 19 грудня 2006 року Про Державний бюджет України на 2007 рік , яка по-іншому регулювала ці правовідносини, та оскільки ця норма прийнята пізніше в часі, то вона мала пріоритет над статтею 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни .

Після прийняття Конституційним Судом України зазначеного рішення знову почали діяти положення статті 6 України Про соціальний захист дітей війни . Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Разом з тим, відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права, не здійснив це підвищення пенси, чим порушив таке право позивача. Саме тому його бездіяльність щодо нездійснення підвищення пенсії в період із 09 липня по 31 грудня 2007 року є протиправною.

Аналогічні положення містяться у рішенні Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

Так, у п. 5.4 цього рішення зазначено, що Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони.

Частинами 2, 3 ст. 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 дано офіційне тлумачення словосполучення звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина .

Визнання Законом України Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Відповідно до ст. 73 Закону України Про Конституційний Суд України він приймає рішення щодо конституційності актів, зазначених у пункті 1 статті 13 цього Закону.

У разі якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання державної соціальної надбавки.

Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Тобто, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Статтею 2 Закону України Про прожитковий мінімум визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім`ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому частиною 3 статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

За таких обставин, з урахуванням положень статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни та частини 1 статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму. В такому випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни Законом України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України викладена в новій редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України розділ II цього Закону, яким, зокрема, внесено зміни до статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни .

Позовна заява ОСОБА_1 залишена без розгляду в частині вимог за період з 01 січня 2006 року по 20 серпня 2010 року.

Постанова ухвалюється 06 квітня 2011 року, тому позов підлягає задоволенню саме до цієї дати.

З огляду на наведене, передбачена ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни державна соціальна надбавка підлягає перерахуванню та виплаті у період з 21 серпня 2010 року по 06 квітня 2011 року, за виключенням виплат здійснених Управлінням Пенсійного фонду України в Солом`янському районі м. Києва у 2010-2011 роках.

З урахуванням часткового задоволення позову, стягненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягають судові витрати в сумі 03 гривні 40 копійок судового збору відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

Керуючись статтями 22, 46 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, статтями 1, 6, 7 Закону України Про соціальний захист дітей війни , Законом України Про державний бюджет України на 2007 рік , Законом України Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України , ст. 2 Закону України Про прожитковий мінімум , ст. 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , ст. 73 Закону України Про Конституційний Суд України , статтями 9, 11, 69-71, 86, 94, 97, 100, 102, 128, 158-163, 167, 183-2 КАС України, -

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Солом`янському районі міста Києва щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги як дитині війни.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Солом`янському районі міста Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку, передбачену ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України Про загальнообов`язкове пенсійне страхування з 21 серпня 2010 року по 06 квітня 2011 року, за виключенням виплат здійснених Управлінням Пенсійного фонду України в Солом`янському районі міста Києва у 2010-2011 роках.

Постанова підлягає негайному виконанню.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 03 гривні 40 копійок судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: