Рішення

від 28.12.2020 по справі 160/16474/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2020 року Справа № 160/16474/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю РОСТ-АВТОТРАНС (52001, Дніпропетровська область, Дніпровський район, м. Підгородне, вул. Поштова, 243-а, код ЄДРПОУ 41745611) до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (49051, м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, 11, код ЄДРПОУ 34984472), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області (49107, м. Дніпро, вул. Казакова, 1Д, код ЄДРПОУ 39788766) про визнання протиправними постанов та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ :

09.12.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю РОСТ-АВТОТРАНС до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якій просить:

- виконавче провадження №63093257 відносно Товариства з обмеженою відповідальністю РОСТ-АВТОТРАНС закрити;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця від 22.09.2020 року ВП№63093257 про стягнення виконавчого збору;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця від 22.09.2020 року ВП№63093257 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що постанова про стягнення виконавчого збору та постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження є протиправними та необґрунтованими, оскільки вимоги виконавчого документа виконані ще до відкриття виконавчого провадження, що підтверджується платіжним дорученням. Крім того, позивач вказує, що також посадові особи відповідача протиправно не закінчують виконавче провадження, у зв`язку з його фактичним виконанням.

Ухвалою суду від 10.12.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання.

14.12.2020 року відповідач надав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувану за виконавчим документом.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до даних АСВП, 22.09.2020 року, одночасно з відкриттям ВП № 63093257 була винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору до бюджету у розмірі 10% - 23 615 грн., про що також зазначено у пункті 3 постанови про відкриття виконавчого провадження, яка одночасно надіслана на адресу боржника рекомендованим листом за вих. № 32275 одним поштовим відправленням.

Крім того, у відповідності до вимог ст.ст. 28, 42 Закону, наказу Міністерства юстиції України № 954/5 від 24.03.2017, яким встановлено розмір плати за АСВП, що підлягає стягненню з боржника, та інші витрати виконавчого провадження, затверджені калькуляцією витрат ВДВС на 2020 рік, 22.09.2020 була винесена постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 369 грн., яка надіслана на адресу боржника рекомендованим листом 23.09.2020 року одним поштовим відправленням № 4905121351010.

16.12.2020 року до суду представником третьої особи були надані письмові пояснення, в яких останній проти задоволення позовних вимог заперечував, обґрунтовуючи це тим, що вимоги виконавчого документу позивачем не виконано у повному обсязі, а тому у відповідача відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження.

Відповідно ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 06.08.2020 року, на підставі акту №ДН20111/1860/АВ, Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області було винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН20111/1860/АВ-ФС/104.

Вказаною постановою на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України на позивача ТОВ РОСТ-АВТОТРАНС накладено штраф у розмірі 236 150,00 грн.

Згідно з Списком № 517 згрупованих поштових відправлень, означена вище постанова надіслана ТОВ РОСТ-АВТОТРАНС 07.08.2020 року та отримана позивачем 14.08.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог частини 5 статті 265 КЗпП України, 26.08.2020 року позивачем сплачено 50% штрафу за постановою Держпраці №ДН20111/1860/АВ-ФС/104, що підтверджується платіжним дорученням №1210 від 26.08.2020 року у розмірі 118 075,00 грн.

31.08.2020 року позивачем на адресу ГУ Держпраці у Дніпропетровській області направлено лист про виконання вимог постанови Держпраці від 06.08.2020 року №ДН20111/1860/АВ-ФС/104 разом із платіжним дорученням №1210 від 26.08.2020 року.

Згідно відомостей трекінгу поштових відправлень, лист позивача від 31.08.2020 року було отримано ГУ Держпраці у Дніпропетровській області 09.09.2020 року.

Втім, 08.09.2020 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області на адресу Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) було направлено заяву №884/4.1-14 для примусового виконання постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 06.08.2020 року № ДН20111/1860/АВ-ФС/104.

22.09.2020 року на підставі зави Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 08.09.2020 року було відкрито ВП № 63093257 щодо примусового виконання вказаної постанови про стягнення з ТОВ РОСТ-АВТОТРАНС штрафу в доход Державного бюджету в розмірі 236 150 грн.

Одночасно з відкриттям ВП № 63093257 була винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору до бюджету у розмірі 10% - 23 615 грн. та постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 369 грн.

Враховуючи добровільну сплату штрафу та, як наслідок, не погоджуючись з постановами про стягнення з боржника виконавчого збору та розміру мінімальних витрат виконавчого провадження, вважаючи їх протиправними, та такими, що підлягають скасуванню, позивач і звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку документу, що оскаржується в цій справі, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 1 Закону України Про виконавче провадження (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 10 Закону заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Статтею 26 Закону визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За приписами статті 27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частиною 3 статті 40 Закону також встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що на час відкриття виконавчого провадження для стягнення виконавчого збору та витрат законодавчо було встановлено наявність обов`язкової умови фактичне стягнення суми борги у зв`язку з проведення виконавчих дій. В разі добровільного виконання рішення боржником до початку проведення виконавчим дій по примусовому виконанню виконавчого документа виконавчий збір не стягується.

Як встановлено судом, 26.08.2020 року позивачем сплачено 50% штрафу за постановою Держпраці №ДН20111/1860/АВ-ФС/104 від 06.08.2020 року, що підтверджується платіжним дорученням №1210 від 26.08.2020 року у розмірі 118 075,00 грн.

Відповідно до частини 5 статті 265 КЗпП України, у разі сплати юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, яка використовує найману працю, 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вручення постанови про накладення штрафу за порушення вимог законодавства про працю, передбаченого цією статтею, така постанова вважається виконаною.

Суд вказує, що постанова Держпраці від 06.08.2020 року №ДН20111/1860/АВ-ФС/104 отримана позивачем - 14.08.2020 року.

Зі змісту постанови видно, що документ, що підтверджує сплату штрафу необхідно надати (надіслати) за адресою: вул. Казакова, 1 Д, м. Дніпро, 49107 у строк до 06 вересня 2020 року.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 29.09.2009 р. № 580 Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями банківський день - робочий день, протягом якого банк здійснює банківські операції у системі електронних платежів Національного банку України.

Враховуючи означене, суд вказує, що позивачем було дотримано строк, визначений частиною 5 статті 265 КЗпП України, сплативши штраф, саме 26.08.2020 року.

Крім того, суд вказує, що підтвердження сплати було надіслано на адресу Головного управлінням Держпраці у Дніпропетровській області - 31.08.2020 року, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано представником третьої особи.

Відтак, суд критично ставиться до тверджень представника третьої особи, що позивач повинен був саме надати до 06.09.2020 року підтвердження сплат штрафу до Головного управлінням Держпраці у Дніпропетровській області, оскільки відповідно до вимог постанови від 06.08.2020 року №ДН20111/1860/АВ-ФС/104, позивач мав право надати або надіслати підтвердження сплати до 06.09.2020 року.

Відтак, суд доходить висновку, що позивачем було виконано усі вимог постанови Головного управлінням Держпраці у Дніпропетровській області від 06.08.2020 року №ДН20111/1860/АВ-ФС/104.

А тому, суд вказує, що ТОВ РОСТ-АВТОТРАНС було добровільно виконано вимоги виконавчого документа - постанови Головного управлінням Держпраці у Дніпропетровській області від 06.08.2020 року №ДН20111/1860/АВ-ФС/104.

Відтак, як встановлено судом та відповідачем не спростовується, що сума штрафу була сплачена боржником добровільно, а тому правові підстави для прийняття постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та розмір мінімальних витрат виконавчого провадження - відсутні.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача закрити виконавче провадження №63093257 відносно Товариства з обмеженою відповідальністю РОСТ-АВТОТРАНС , суд вказує наступне.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Отже, питання щодо закінчення виконавчого провадження віднесено виключно до компетенції відповідача та не входить до компетенції суду.

З огляду на вказане, позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб зобов`язання відповідача розглянути питання щодо закінчення виконавчого провадження №63093257, з урахуванням висновків суду у цьому рішенні.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю РОСТ-АВТОТРАНС (52001, Дніпропетровська область, Дніпровський район, м. Підгородне, вул. Поштова, 243-а, код ЄДРПОУ 41745611) до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (49051, м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, 11, код ЄДРПОУ 34984472), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області (49107, м. Дніпро, вул. Казакова, 1Д, код ЄДРПОУ 39788766) про визнання протиправними постанов та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов`язати Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) розглянути питання щодо закінчення виконавчого провадження №63093257, з урахуванням висновків суду у цьому рішенні.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця від 22.09.2020 року ВП№63093257 про стягнення виконавчого збору.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця від 22.09.2020 року ВП№63093257 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Стягнути з Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (49051, м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, 11, код ЄДРПОУ 34984472) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РОСТ-АВТОТРАНС (52001, Дніпропетровська область, Дніпровський район, м. Підгородне, вул. Поштова, 243-а, код ЄДРПОУ 41745611) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2102,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський