Рішення

від 28.12.2020 по справі 420/6416/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6416/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді -Юхтенко Л.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю Кано Строй (код ЄДРПОУ 42087340, місцезнаходження: 65496, Одеська обл., Овідіопольський район, ж/м Радужний, буд. 16/4, прим. 9Н) до Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 4333459, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості № UА500070/2020/000089/2 від 01.07.2020 року та №UА500070/2020/000091/2 від 06.07.2020 року, -

ВСТАНОВИВ:

До суду 16 липня 2020 року надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Кано Строй (код ЄДРПОУ 42087340, місцезнаходження: 65496, Одеська обл., Овідіопольський район, ж/м Радужний, буд. 16/4, прим. 9Н) до Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 4333459, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості № UА500070/2020/000089/2 від 01.07.2020 року та №UА500070/2020/000091/2 від 06.07.2020 року.

Також у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомог у розмірі 10 000 грн.

Ухвалою від 09 вересня 2020 року після усунення недоліків, що зумовили залишення позову без руху, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

На обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що представником позивача ПП Трейд Бізнес Сервіс з метою митного оформлення на виконання умов зовнішньоекономічного договору №U20191230АНМ було подано митні декларації №UA 500070/2020/223623 від 30.06.2020 року та №UA 500070/2020/224618 від 06.07.2020 р., разом з відповідними супровідними документами, згідно з яких митна вартість товару була визначена за ціною інвойса (рахунку-фактури). Однак, декларантом було отримано 01.07.2020 року картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 500070/2020/00339 від 01.07.2020 року та рішення про коригування митної вартості товарів №UA 500070/2020/000089/2 від 01.07.2020 року, 06.07.2020 року отримано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 500070/2020/00351 від 06.07.2020 року та рішення про коригування митної вартості товарів №UA 500070/2020/000091/2 від 06.07.2020 року.

Позивач вважає прийняті рішення митного органу протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки винесені з порушенням положень Митного Кодексу України.

Так, позивач зазначив, що до митного органу було подано усі основні документи, що підтверджують митну вартість ввезених на територію України товарів, проте відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що викликають сумнів у достовірності наданої інформації не наведено, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого ніж основний метод визначення митної вартості.

У встановлений судом строк відповідач надав відзив на позовну заяву (вхід. № 43365/20 від 19.10.2020 року), відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що під час здійснення митного оформлення з товарами, які були заявлені у митних деклараціях №UA 500070/2020/223623 від 30.06.2020 року та №UA 500070/2020/224618 від 06.07.2020 р. програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які передбачають необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних товарів, проведення перевірки відомостей, що містяться у документах, які підтверджують митну вартість товарів, здійснення запиту додаткових документів, а у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 МК України - прийняття рішення про коригування митної вартості.

Також, відповідач зазначив, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих для митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом із митною декларацією було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, наявні ознаки підробки, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові митної складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: згідно з п. 5. 3 контракту 31.12.2019 року №112019231 АНМ сторони домовились, що ціни на товар, зазначені у інвойсах включають у себе вартість товару, його упаковки і навантаження, а також всі інші витрати продавця, пов`язані експортуванням товару, проте у наданих до митного оформлення документах (контракті), інвойсі, пакувальному листі відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

в копії митної декларації країни відправлення зазначені умови поставки FOB, проте не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця;

у наданій до митного оформлення копії декларації країни відправлення від 13.05.2020 року №800620200060015063 зазначено номер коносаменту виданого 15.05.2020 року, тобто на момент видачі декларації країни відправлення коносаменту ще не існувало;

для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, згідно з наказу МФУ від 24.05.2012 року № 599 до зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акти виконаних робі (наданих послуг) від виконавця; договору про надання транспортно-експедиційних послуг, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку фактури; калькуляція транспортних витрат, та відомості щодо використання власного транспорту, проте до митного оформлення жоден з наведених документів не надано, надано довідку про транспортні витрати від 06.07.2020 року №11/4, а тому відповідачем було прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості.

Позивачем не подано відповіді на відзив.

Ухвалою від 03 листопада 2020 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів до 07 грудня 2020 року.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу підготовчого засідання 03 листопада 2020 року, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 09 грудня 2020 року.

Позивач про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно, про що свідчить звіт про надсилання судової повістки електронною поштою, до суду 11 листопада 2020 року надійшла заява про розгляд справи без участі позивача.

Відповідач повідомлений належним чином та завчасно, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З цих підстав, суд постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання від 09 грудня 2020 року, про продовження розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, дослідивши наявні у справи письмові докази, судом у справі встановлені такі факти та обставини.

Матеріалами справи підтверджено, що 30 грудня 2019 року між ТОВ Кано Строй Покупець) та Компанією Shenzhen KINGKONG STAINLESS STEEL PRODUCTS Co. LTD. (Продавець) укладено договір №U20191230АНМ, відповідно до п.1.1. якого продавець зобов`язується поставити Покупцеві, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товари господарського споживання згідно з умовами даного Договору.

Згідно з п. 1.3. цього договору, найменування, комплектність, кількість, загальна ціна та ціна за одиницю Товару визначається у інвойсах, які слугують специфікаціями до Договору і які повинні бути направлені від Продавця Покупцю.

Відповідно до п. 3.1. Договору, поставка Товару здійснюється на умовах FOB (порти Китаю), згідно ІНКОТЕРМС 2010, що передбачаються в специфікаціях до даного договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору, Продавець зобов`язується поставити продукцію в строки, що визначаються в специфікаціях до даного Договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору, ціна на Товар встановлюється в Доларах США і визначається для кожної поставки окремо та зазначається в інвойсах.

Загальна сума Договору складає 200000,00 (двісті тисяч) Доларів США (п.5.2 Договору).

Згідно з п. 5.3. Договору, сторони домовилися, що ціни на Товар, зазначені в Інвойсах, включають в себе вартість Товару, його упаковки і навантаження на транспортний засіб Продавця, митне оформлення Товару для експорту в країні відправлення, а також всі інші витрати Продавця, пов`язані з експортуванням Товару.

Оплата за Товар здійснюється як у вигляді передплати та і у вигляді відстрочки платежу, що погоджується Сторонами у специфікаціях. Сторони погодились передати один одному оригінали документів протягом 30 днів з дня здійснення поставки (п.п. 6.2. - 6.3. Договору).

Так, суд встановив, що 07 квітня 2020 року Позивачу було виставлено рахунки - проформи №INU2020/027 та №INU2020/029 та позивач зробив переплату на розрахунковий рахунок контрагента у розмірі 66 960 дол. США, що підтверджується платіжним дорученням № 0410001 від 09.04.2020 року.

З метою здійснення митного оформлення товару представником Позивача ПП Трейд Бізнес Сервіс (декларантом) було подано митні декларації №UA 500070/2020/223623 від 30.06.2020 року та №UA 500070/2020/224618 від 06.07.2020 р., в якій митна вартість товару була визначена за ціною рахунка-фактури.

Також, на підтвердження заявленої митної вартості за МД № UA 500070/2020/223623 від 06.07.2020 року представником декларанта до митного оформлення надані:

1) інвойс №INU2020/027 від 23.04.2020 року

2) коносамент (Bill of lading) №149001185160 від 05.05.2020 року;

3) автотранспортна накладна №6021 від 29.06.2020 року;

4) навантажувальний документ (Bordereau) № 0006021 від 25.06.2020 року;

5) декларація про походження товару (Declaration of origin) №INU 2020/027 від 23.04.2020 року;

6) акт про проведення огляду від 29.06.2020 року;

7) довідка про транспортні витрати №11-3 від 30.06.2020 року;

8) прайс-лист від 30.12.2019 року;

9) договір від 30.12.2019 року;

10) декларація країни відправлення від 23.04.2020 року;

11) акт про зважування від 28.06.2020 року;

12) договір комісії № 3 від 21.04.2020 року;

13) договір про надання послуг митного брокера.

В подальшому, декларантом було надано додаткові документи на підтвердження заявленої вартості товару:

- платіжне доручення № 4 від 0.04.2020 року

- висновок експертного дослідження товару № 678/20 від 30.06.2020 року

- рахунки-проформи від 07.04.2020 року.

Такий же пакет товаросупровідних документів було подано разом з митною декларацією №UA500070/2020/224318 від 06.07.2020 року, а саме:

1) рахунок - проформу №INU2020/027 від 07.04.2020 року;

2) рахунок-проформу № INU2020/029 від 07.04.2020 року;

3) інвойс (рахунку-фактури) № INU2020/029 від 13.05.2020 року;

4) платіжне доручення № 4 від 09.04.2020 року;

5) коносамент № 143000103314 від 15.05.2020 року;

6) автотранспортна накладна №6004 від 04.07.2020 року;

7) навантажувальний документ (Bordereau) № 0006021 від 25.06.2020 року;

8) декларація про походження товару №INU 2020/029 від 13.05.2020 року;

9) акт про проведення огляду від 29.06.2020 року;

10) довідка про транспортні витрати №11/4 від 06.07.2020 року;

11) договір від 31.12.2019 року;

12) декларація країни відправлення від 13.05.2020 року;

13) акт про зважування від17.06.2020 року;

14) договір комісії з додатками;

15) додаток № 1 від 0106.2020 року до договору № 3 від 21.04.2020 року;

16) договір про надання послуг митного брокера.

Також надано додаткові документи на підтвердження заявленої вартості товару:

- прайс-лист від 31.12.2019 року

- висновок експертного дослідження товару № 678/20 від 30.06.2020 року.

Суд встановив, що за результатами поданих декларантом документів, Одеською митницею Держмитслужби прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UА500070/2020/000089/2 від 01.07.2020 року та №UА500070/2020/000091/2 від 06.07.2020 року, не погодившись із якими позивач звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи правомірність заявлених позовних вимог, проаналізувавши положення чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню, з огляду на таке.

Спірні правовідносини регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України (надалі - МК України), законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.

До митної справи, відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, 24 ст. 4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно з положеннями Митного кодексу України, орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до п. 2 ч. 2 зазначеної статті Кодексу, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 цієї статті Кодексу передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.

Таким чином, орган доходів і зборів має право вимагати від декларанта додаткові документи при наявності визначених законом підстав, визначених ч. 3 ст. 53 МК України.

Частиною першою статті 337 МК України визначено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 337 МК України визначено, що контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Суд встановив, що підтверджено матеріалами справи, що під час здійснення Одеською митницею Держмитслужби контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом за МД №UA500070/2020/223623 встановлено, що подані документи містять розбіжності, а саме:

1) відповідно до пп. в) п.2 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включались до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п. 5.3 контракту від 30.12.2019 року сторони домовилися, що ціни на Товар, зазначені в Інвойсах, включають в себе вартість Товару, його упаковки і навантаження, а також всі інші витрати Продавця, пов`язані з експортуванням Товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого не можливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) згідно з інвойса від 23.04.2020 року поставка здійснюється на умовах ІНКОТЕРМС FOB SHEKOU тобто відповідальність за доставку товару кладеться на покупця, але згідно коносамента від 05.05.2020 року № 149001185160 поставка товару оплачена продавцем, про що свідчить фраза « Freight Prepaid» ;

3) у наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення від 23.04.2020 року № DE200428000961 зазначену умови поставка - CFR. Проте, не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів чи витрат на транспортування товарів від продавця до покупця та у відповідних графах не вказано дату документу.

Також, матеріалами справи підтверджено, що під час здійснення Одеською митницею Держмитслужби контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом за МД № UA 500070/2020/224618 встановлено, що подані документи містять розбіжності, а саме:

1) відповідно до пп. в) п.2 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включались до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п. 5.3 контракту від 30.12.2019 року сторони домовилися, що ціни на Товар, зазначені в Інвойсах, включають в себе вартість Товару, його упаковки і навантаження, а також всі інші витрати Продавця, пов`язані з експортуванням Товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого не можливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) у копії митної декларації країни відправлення зазначені умови поставка - FOB. Проте, не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів чи витрат на транспортування товарів від продавця до покупця;

3) у наданій до митного оформлення копії декларації країни відправлення від 13.05.2020 року № 800620200060015063 зазначено номер коносаменту виданого лише 15.05.2020 року, тобто на момент видачі декларації країни відправлення коносаменту ще не існувало;

4) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 04.05.2012 року № 599 до вказаних документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт, наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно- експедиційних послуг , що містить реквізити сторін, сум та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- Калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використання власного транспортного засобу) , що містить відомості про маршрут, його протяжність у кілометрах, до місця ввезення на митну територію України по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Оцінивши докази, що надані сторонами в межах предмету доказування, проаналізувавши положення Митного кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідачем помилково прийняті оскаржувані рішення, з огляду на таке.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності;

Сторони є вільними в укладенні зовнішньоекономічного договору, а тому відсутність банківських реквізитів у відповідних документах не може вплинути на митну вартість імпортованого товару.

Відповідно до п. 1 ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати, понесені покупцем, у т.ч. вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

Суд встановив, що згідно з п. 5.3 Договору сторони домовилися, що ціни на товар, зазначені в інвойсах, включають в себе вартість товару, його упаковки і навантаження на транспортний засіб продавця, митне оформлення товару для експорту в країні відправлення, а також всі інші витрати продавця, пов`язані з експортуванням товару.

Таким чином, з огляду на те, що умовами договору передбачено, що ціна товару містить вартість упаковки і навантаження, суд доходить висновку, що доводи відповідача щодо неможливості перевірити правильність вартості, яка була фактично сплачена за відсутності даних щодо даної складової митної вартості є помилковими.

Крім цього, митним органом було наведено, що в копії митної декларації країни відправлення зазначені умови поставки - FOB, проте, не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця.

Такі доводи відповідача теж відхиляються судом, оскільки відповідно до п. 7.1 Договору, ризик випадкової загибелі або псування продукції переходять від Продавця до Покупця в момент поставки продукції. Датою поставки продукції буде вважатися дата штамп покупця проставленого в ТТН.

Відповідно до правил заповнення графи 20 МД згідно з глави 2 розділу II Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, у графі 20 Умови поставки у першому підрозділі графи наводиться скорочене літерне найменування умов поставки, у другому підрозділі графи зазначається літерний код відповідно до класифікації країн світу країни, на території якої міститься географічний пункт доставки товарів, через пропуск назва цього географічного пункту.

Таким чином, у декларації країни відправлення наведена назва географічного пункту доставки товарів - FOB CN SHEKAU та згідно з наданих до митного оформлення документів, зокрема, договору, інвойсу та додатку до інвойсу, також зазначено умови поставки - FOB SHEKAU. Відтак, географічний пункт переходу відповідальності за втрату товару та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця є FOB SHEKAU.

Також, відповідач обґрунтовував відмову митного оформлення тим, що позивачем до митного оформлення не було надано документи для підтвердження витрати на транспортування, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Однак, суд не погоджується з цією позицією відповідача та зазначає, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, у зв`язку із чим такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митним кодексом України не визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Згідно з частиною 3 статті 53 МКУ, митна вартість товару підтверджується зовнішньоекономічним контрактом, інвойс та пакувальний лист містять відомості про вартісну, якісну та кількісну характеристику товару, змістова наповненість визначених документів чинним законодавством не встановлена та відноситься до сфери відання суб`єкта господарювання. Однак, як вбачається з матеріалів цієї справи, витребувані Відповідачем документи, перелік яких наведений в оскаржуваному рішенні, незрозуміло яким чином і які саме розбіжності/відомості щодо ціни за Товар мали довести, а питання щодо визначання митної вартості не було розглянуто органом доходів та зборів всебічно та сукупно, не було враховано той факт, що основним видом діяльності Позивача, оптова торгівля побутовими електротоварами електронною апаратурою побутового призначення.

Стосовно тверджень митного органу про те, що згідно з інвойса від 23.04.2020 року поставка здійснюється на умовах ІНКОТЕРМС FOB SHEKOU, тобто відповідальність за доставку товару покладеться на покупця, але згідно з коносамента від 05.05.2020 року № 149001185160 поставка товару оплачена продавцем, про що свідчить фраза « Freight Prepaid» , суд зазначає, що відповідно до п. 6. 2 контракту, оплата за товар здійснюється як у вигляді передплати так і у вигляді відстрочки платежу, що погоджується сторонами у специфікаціях, а тому суд зазначає, що оформлення коносаменту взагалі не передбачено умовами договору.

Окрім того, у позові позивач зазначив, що платіжне доручення №4 від 09.04.2020 року підписано електронним підписом відповідно до ст. 1 Закону України Про електронний цифровий підпис та проведені банком, про що свідчить відмітка банку документ прийнято по системі Ibank 2 UA , що свідчить про проведення оплати.

Також, в експортній вантажній митній декларації країни відправлення від 13.05.2020 року №800620200060015063 у графі номер букінгу (коносаменту) вказано 143000103314, тобто номер бронювання місця на судні, який співпадає з номером коносаменту, таким чином оформленому в подальшому коносамент від 15.05.2020 року №143000103314 присвоєно номер бронювання місця на судні, в зв`язку з чим відхиляються судом доводи митного органу стосовно того, що у наданій до митного оформлення копії декларації країни відправлення від 13.05.2020 року № 800620200060015063 зазначено номер коносаменту, виданого лише 15.05.2020 року.

Окрім того, суд звертає увагу, що наявність будь-яких недоліків в оформленні зазначених документів, не можуть свідчити про відсутність господарської операції.

Таким чином, суд вважає, що позивачем надано всі, передбачені контрактом товаросупроводжувальні документи.

Згідно з положень п.п. 4, 5 ст. 54 МК України, митний орган зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення

Відповідно до ч. 1 ст. 254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Суд вважає, що надані позивачем документи та дані, які в них містяться є достатніми для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Пунктами 2, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що до документів, які підтверджують митну вартість товарів, відносяться зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

В пункті 21 розділу VII Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН "Формуляр-зразок уніфікованого рахунку - для міжнародної торгівлі" (ЕСЕ/TRADE/148) (Женева, вересень 1983 року) зазначено, що точний зміст переліку витрат залежить від застосовуваних умов поставки.

В пункті 22 розділу VII Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН "Формуляр-зразок уніфікованого рахунку - для міжнародної торгівлі" (ЕСЕ/RADE/148) (Женева, вересень 1983 року) показано, у якому порядку можуть зазначатися суми по рахунку, додаткові витрати та вирахування (в тому числі зазначаються витрати на навантаження товарів, пов`язані з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України та інші витрати).

Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Вищевикладені встановлені судом обставини, підтверджені застосованими нормами матеріального права спростовують доводи представника відповідача щодо недостатності поданих митниці документів для визначення митної вартості товару за основним методом.

Відповідно до частини 5 статті 55 Митного кодексу України, декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Також, згідно з ч.4 статті 57 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Частиною першою статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів: в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем надано всі належним чином оформлені документи для підтвердження митної вартості товару за основним методом, суд вважає, що позовні вимоги про належать задоволенню повністю.

Відповідно до чч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, оцінюючі встановлені факти, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності своїх дій та рішень під час здійснення контролю митної вартості, приймаючи рішення.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо позовні вимоги належать задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому належить стягненню з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір в сумі 7500 грн.

В прохальній частині позову позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Дослідивши надані позивачем докази на понесення судових витрат, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ч.1,2 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 18 червня 2020 року між ТОВ Кано-Строй та Адвокатським бюро Шавров і партнери укладено договір про надання правової допомоги №40, відповідно до якого адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу (послуги) та представляти інтереси Клієнта у справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів Клієнта, а Клієнт зобов`язується сплатили гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати в обсязі та на умовах визначених цим Договором (а.с.60-63).

Відповідно до п. 3.1 цього договору, Клієнт на протязі 3 трьох днів з моменту підписання цього Договору сплачує Адвокатському бюро передплату за надання послуг у розмірі 10 000 грн., у разі проведення клієнтом розрахунку у готівковій формі Адвокатське об`єднання видає довідку , зразок якої є Додатком 4 цього договору.

Також, п. 3.2 цього Договору передбачено, що за результатами надання правової допомоги Адвокатське бюро надсилає клієнту, підписаний зі свого боку акт приймання-передачі робіт (наданих послуг), який Клієнт зобов`язується підписати протягом 3 днів з моменту його отримання.

Також між сторонами було укладено та підписано додаткову угоду № 1 від 01 липня 2002 року до договору № 40 від 18.06.2020 року, якою визначено порядок оплати юридичних послуг та надання правової допомоги у спорі про визнання протиправними та скасування рішень Одеської митниці Держмитслужби.

09 липня 2020 року між ТОВ Кано-Строй та Адвокатським бюро Шавров і партнери підписано акт приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого адвокатське бюро надало правову допомогу, а саме:

Консультація клієнт, узгодження правової позиції по справі вартістю 0,00 грн.;

Вивчення та правовий аналіз матеріалів справи вартістю 500 грн.;

Представництво інтересів Клієнта в установах, організаціях та підприємствах 1000 грн.;

Правовий аналіз судової практики 500 грн.;

Підготовка та подання заяв, клопотання , звернень та інше 500 грн.;

Складання позовної заяви 6000 грн.,

Складання відповіді на відзив 1500 грн., всього 10 000 грн.

Цей акт підписано сторонами без зауважень (а.с.67).

Також, позивачем надано детальний опис робіт та наданих послуг станом на 09.07.2020 року, із зазначенням того самого переліку робіт (послуг) та вартості (а.с.68).

На підтвердження факту оплати послуг за даним Договором позивачем надано рахунок №40\1 від 09 липня 2020 року (а.с. 65) та довідку №40/ 1 від 09.07.2020 року про оплату послуг за договором у сумі 10 000 грн., підписану обома сторонами (а.с.66).

Оцінивши надані документи на підтвердження понесених витрат, суд зазначає таке.

Згідно з ч.9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Частиною 1 статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги;

2) довіреність;

3) ордер;

4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Таким чином, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження виконаних робіт позивачем надано акт приймання-передачі наданих послуг та детальний опис наданих послуг.

Однак, суд зазначає, що вказані документи не містять інформацію щодо обсягу фактично наданих адвокатами послуг і виконаних робіт та кількості витраченого часу, розмір гонорару, та вартість однієї години наданих послуг.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем не надані належні докази на підтвердження обсягу фактично наданих адвокатами послуг і виконаних робіт та кількості витраченого часу, розмір гонорару, та вартість однієї години наданих послуг. У наданому акті приймання-передачі наданих полсуг та детальному описі відсутні дані щодо кількості витраченого часу на кожну послугу та вартість години наданої послуги.

Суд вважає, що відсутність зазначених вище доказів має істотне значення для вирішення питання щодо повернення таких витрат, оскільки відсутність таких доказів робить неможливим визнання витрат фактичними та неминучими.

Таким чином, враховуючи вимоги ст. 134 КАС України та вище приведені висновки суду, суд доходить висновку, що позивачем не надані достатні докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, а тому відсутні правові підстави для стягнення таких витрат.

Керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю Кано Строй (код ЄДРПОУ 42087340, місцезнаходження: 65496, Одеська обл., Овідіопольський район, ж/м Радужний, буд. 16/4, прим. 9Н) до Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 4333459, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості № UА500070/2020/000089/2 від 01.07.2020 року та №UА500070/2020/000091/2 від 06.07.2020 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Юрія та Івана Лип, буд. 21-а) UА500070/2020/000089/2 від 01.07.2020 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Юрія та Івана Лип, буд. 21-а) №UА500070/2020/000091/2 від 06.07.2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, б. 21- А) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Кано Строй (код ЄДРПОУ 42087340, місцезнаходження: 65496, Одеська обл., Овідіопольський район, ж/м Радужний, буд. 16/4, прим. 9Н) судовий збір в розмір 7500 грн. (сім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок ).

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5. п.15. ч. 1 Перехідних положень КАС України, п. 3 розділу УІ Прикінцеві положення КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Л.Р. Юхтенко

.