Рішення

від 17.11.2020 по справі 440/4451/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 листопада 2020 року м. ПолтаваСправа №440/4451/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лазебної А.В.

та представників сторін:

від позивача - Дігтярь Л.А.,

від відповідача - Предибайло А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛС ТРЕЙД" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛС ТРЕЙД" (надалі - позивач, ТОВ "ОЛС ТРЕЙД") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також відповідач), у якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.07.2019 №№ 009371405, 0009381405.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неправомірність спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки при формуванні податкових зобов`язань зі сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за спірний період, позивачем у повній мірі дотримані вимоги Податкового кодексу України. За твердженням позивача, здійснення господарських операцій між ТОВ "ОЛС ТРЕЙД" та його контрагентами підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку. Натомість, висновки акта перевірки ґрунтуються на припущеннях податкових ревізорів-інспекторів, а не на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності платника податку і первинних документів, що у повному обсязі надавалися під час проведення перевірки.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав, у відзиві представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /т. 7, а.с. 87-90/. Свою позицію мотивував посиланням на доводи, викладені у акті від 24.06.2019 №820/16-31/14-05-09/41128705 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ОЛС ТРЕЙД". Зокрема, зазначив, що перевіркою встановлено факт укладення позивачем у спірний період договорів купівлі-продажу товарів з ТОВ "Регіон Трейдінг Компані" (нова назва - ТОВ "Кондитерська Смирнової"), ТОВ "Трансгруплогістик", ТОВ "Кордіант Інвест", ТОВ "Вектор Лоджик", ТОВ "Даріон Про", ТОВ "Мегахром", ТОВ "Гідропроф", ТОВ "Аквілія Ком". Звертав увагу га те, що аналіз фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача та наявна у контролюючого органу податкова інформація свідчать про безтоварний характер спірних господарських операцій з огляду на такі умови: незначна кількість працівників та відсутність матеріально-технічної можливості виконання задекларованого обсягу операцій, відсутність підприємств за місцезнаходженням, відсутність даних, що підтверджували б придбання товарно-матеріальних цінностей, відсутність підтвердження факту поставки товару на адресу ТОВ "ОЛС ТРЕЙД" контрагентами-постачальниками у попередніх ланцюгах, підміна номенклатури товару по ланцюгу постачання та відсутність джерела його походження, встановлення акту необґрунтованого росту цін з різницею у 100 разів між постачальниками першого та другого ланцюга, що створює економічно необґрунтовані витрати для ТОВ "ОЛС ТРЕЙД".

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2020 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 замінено відповідача у справі з Головного управління ДФС у Полтавській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Полтавській області; витребувані від позивача письмові пояснення та додаткові докази; продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять календарних днів з 17.03.2020; у підготовчому засіданні оголошено перерву.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2020 задоволено клопотання представника позивача про продовження строку для подання пояснень та доказів у справі; продовжено ТОВ "ОЛС ТРЕЙД" строк для подання пояснень та доказів у справі до завершення карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Провадження в адміністративній справі №440/4451/19 зупинено до відміни карантину та завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 провадження у справі поновлено.

У підготовчому засіданні 29.09.2020 суд протокольною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

20.10.2020 суд розпочав розгляд справи по суті та оголосив перерву у судовому засіданні з огляду на задоволення клопотання представника позивача про надання часу для ознайомлення з матеріалами справи.

У судовому засіданні 17.11.2020 розгляд справи по суті продовжено.

Представник позивача у судових засіданнях 20.10.2020 та 17.11.2020 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судових засіданнях 20.10.2020 та 17.11.2020 проти позову заперечувала, наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог.

Обставини справи

ТОВ "ОЛС ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 41128705) зареєстроване як юридична особа 06.02.2017, взяте на облік в органах державної податкової служби як платника податків з 06.02.2017, основний вид господарської діяльності - неспеціалізована оптова торгівля /т. 1, а.с. 20-24/.

Позивач з 01.03.2017 зареєстрований платником податку на додану вартість (надалі також ПДВ) /т. 1, а.с. 19/.

Головним управлінням ДФС у Полтавській області, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, у період з 06.06.2019 по 14.06.2019 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "ОЛС ТРЕЙД" з питань правильності, повноти нарахування та сплати ПДВ та достовірності задекларованих показників при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2017, 2018 роки.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивач не оспорює.

За результатами перевірки складено акт від 24.06.2019 №820/16-31-14-05-09/41128705 /т. 1, а.с. 25-82/, за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог:

пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, внаслідок чого занижено ПДВ за період з 01.06.2017 по 30.11.2018 загалом у розмірі 496386,00 грн;

пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток загалом у розмірі 536096,00 грн.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДФС у Полтавській області 12.07.2019 сформовані податкові повідомлення рішення:

№0009371405 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 670120,00 грн, з них: основний платіж - 536096,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 134024,00 грн /т. 1, а.с. 83/;

№0009381405 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість загалом розмірі 620483,00 грн, з них: основний платіж - 496386,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 124097,00 грн /т. 1, а.с. 84/.

Докази оскарження податкових повідомлень-рішень від 12.07.2019 №№ 0009371405, 0009381405 у порядку адміністративного узгодження матеріали справи не містять.

Водночас, не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кредит, в силу приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами абзацу "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У силу підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

За змістом пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

А відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

За змістом пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У свою чергу, як визначено підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно зі статтею 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників); збиток - перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати; прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов`язані з ними витрати.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 "Доходи" (надалі - П(С)БО 15), затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153.

Пунктом 5 П(С)БО 15 визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (надалі - П(С)БО 16), затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248.

Пунктом 6 П(С)БО 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до пункту 7 П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що під економічною вигодою розуміється потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів. При цьому під господарською операцією розуміється дія або подія яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань власному капіталі, відомості про яку містяться в первинному документі що підтверджує її здійснення. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору є правомірність податкових повідомлень-рішень відповідача, на підставі яких позивачу донараховані грошові зобов`язання зі сплати податку на прибуток та ПДВ.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність оспорюваних індивідуальних актів критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

Суд враховує, що перевіркою ТОВ "ОЛС ТРЕЙД" встановлено заниження позивачем податкових зобов`язань зі сплати податку на прибуток та ПДВ внаслідок безпідставного, як на думку податкового органу, віднесення до складу витрат та податкового кредиту вартості товарів, про придбання яких у ТОВ "Регіон Трейдінг Компані" (нова назва - ТОВ "Кондитерська Смирнової"), ТОВ "Трансгруплогістик", ТОВ "Кордіант Інвест", ТОВ "Вектор Лоджик", ТОВ "Даріон Про", ТОВ "Мегахром", ТОВ "Гідропроф", ТОВ "Аквілія Ком" стверджує платник податків.

Верховний Суд у своїх постановах у справах цієї категорії послідовно (зокрема, постанови від 22.08.2018 у справі №2а-6538/12/2670, від 19.09.2019 у справі №804/7009/13-а, від 28.05.2020 у справі №826/21456/15) зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та/або податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод (податкового кредиту).

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Крім того, у постанові від 28.05.2020 у справі №826/15364/17 Верховний Суд зазначив, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Необхідно зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту ПДВ, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний доход на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Суд встановив, що у межах спірних відносин позивачем з ТОВ "Регіон Трейдінг Компані" (нова назва - ТОВ "Кондитерська Смирнової"), ТОВ "Трансгруплогістик", ТОВ "Кордіант Інвест", ТОВ "Вектор Лоджик", ТОВ "Даріон Про", ТОВ "Мегахром", ТОВ "Гідропроф", ТОВ "Аквілія Ком" укладено ряд договорів купівлі-продажу товарів, умовами яких передбачено набуття позивачем за плату права власності на окремі товарно-матеріальні цінності (переважно промислового призначення) /т. 1, а.с. 176-178, 228-230, 232-234, 240-242; т. 2, а.с. 93-94, 95-97; т. 4, а.с. 1-3/.

На підтвердження виконання сторонами договірних умов позивачем до матеріалів справи надані копії: видаткових накладних /т. 1, а.с. 179-201, 236, 250; т. 2, а.с. 1-45; т. 4, а.с. 11-17, 24-29; т. 5, а.с. 136-140, 146-150, 156-160, 161-163, 170-172, 179-184, 193-204, 216-234, 236-238, 246-250; т. 7, а.с. 1-2, 9-11, 15-16, 25-30, 35-38, 41-42, 44-50, 59-60/; рахунків-фактур /т. 1, а.с. 202-223, 235; т. 2, а.с. 46-92; т. 4, а.с. 4-10, 18-23; т. 5, а.с. 130-135, 141-145, 151-155, 164-169, 173-178, 185-192, 205-215, 235, 239; т. 7, а.с. 3-8, 12-14, 17-24, 31-34, 39-40, 43, 51-58/; платіжних доручень /т. 1, а.с. 224-227, 231, 237, 243-249; т. 2, а.с. 98-99/; банківську виписку /т. 1, а.с. 85-175/.

Доцільність придбання товарів за вищезгаданими договорами купівлі-продажу позивач пов`язував з їх подальшою реалізацією стороннім покупцям з торгівельною націнкою, на підтвердження чого надав до матеріалів справи копії: договорів поставки /т. 2, а.с. 100-102, 103-105, 106-108, 109-111, 112-114, 115-117, 118-120, 121-123, 124-126, 127-129, 130-132, 133-135, 136-138, 139-141, 142-144, 145-146, 147-149/; специфікацій /т. 2, а.с. 150/; видаткових накладних т. 1, а.с. 238-239; т. 2, а.с. 151-225, 229-233, 235, 237, 239-241, 243, 245, 247, 249-250; т. 3, а.с. 2-5, 7-8, 10-11, 13-14, 16-17, 19-20, 22-23, 25, 28-29, 31-32, 34, 36, 38-39, 41, 43, 45, 47, 49, 51, 53, 55, 66-84, 86-92, 94-95, 97-99, 101-108, 110-113, 115, 117, 120-124, 127-128, 131, 133-210, 212-222, 224-246, 248-250; т. 4, а.с. 30, 32-34, 36, 38, 41-42, 45-46, 48, 50, 52-53, 55, 57, 59, 61, 63-64, 66, 68, 70-76, 78, 80-81, 83-84, 86, 88, 90, 92, 94-96, 98-99, 101, 103, 105-114, 116-119, 121-140, 142-152, 154-158, 160, 162-171, 174-179, 181-186, 188-199, 201-206, 208-215, 217-221, 223-225, 227-236, 238-250; т. 5, а.с. 2-15, 17-20, 22, 24, 26-32, 34, 36-38, 40-43, 45-55, 57-71, 73-85, 87-88, 90-91, 93-94, 96-97, 100-102, 104, 106-112, 114-115, 117-128; т. 6, а.с. 1-7, 9, 11-15, 17-55, 57-67, 69-73, 75, 77-93, 95, 97-102, 104-123, 125-126/; довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей /т. 2, а.с. 226-228, 234, 236, 238, 242, 244, 246, 248; т. 3, а.с. 1, 6, 3, 12, 15, 18, 21, 24, 26, 27, 30, 33, 35, 37, 40, 42, 44, 46, 48, 50, 52, 54, 56, 60-65, 85, 93, 96, 100, 109, 114, 116, 118-119, 125, 129-130, 132, 211, 223, 247; т. 4, а.с. 31, 35, 37, 39-40, 43-44, 47, 49, 51, 54, 56, 58, 60, 62, 65, 67, 69, 77, 79, 82, 85, 87, 89, 91, 93, 97, 100, 102, 104, 115, 120, 141, 153, 157, 161, 172-173, 180, 187, 200, 207, 216, 222, 226, 237; т. 5, 1, 16, 21, 23, 25, 33, 35, 39, 44, 56, 72, 86, 89, 92, 95, 98-99, 103, 105, 113, 116, 129; т. 6, а.с. 8, 10, 16, 56, 68, 74, 76, 94, 96, 103, 124/.

Дослідивши у судовому засіданні залучені до матеріалів справи копії документів, надаючи їм правову оцінку у сукупності з повідомленими учасниками справи фактичними обставинами спірних відносин, суд виходить з такого.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Крім того, однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції.

Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Враховуючи вищевказані норми законодавства, первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

У контексті спірних відносин суд зауважує, що позивач ні у ході податкової перевірки, ані під час розгляду цієї справи у суді, не зважаючи на неодноразову вимогу суду, не надав жодних доказів, що підтверджували б фактичне переміщення товарів від постачальників (продавців) до покупця, їх надходження до ТОВ "ОЛС ТРЕЙД", оприбуткування, внутрішнє переміщення та вибуття з підприємства шляхом задекларованої реалізації іншим суб`єктам господарювання.

При цьому відсутність у ТОВ "ОЛС ТРЕЙД" товарно-транспортних накладних, подорожніх листів чи понесених транспортних витрат позивач обґрунтовував посиланням на судову практику Верховного Суду (зокрема, постанови від 15.05.2019 у справі №804/12339/13-а, від 30.08.2019 у справі №804/17176/14), відповідно до якої товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів оформлених у відповідності до положень діючого законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних, податкових накладних регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів.

Дійсно, у відносинах щодо поставки товарів товарно-транспортна накладна не є визначальним первинним документом, що винятково підтверджуватиме фактичність здійснення поставки.

Відсутність товарно-транспортних накладних оцінюється судом з урахуванням умов договору поставки, зокрема, в частині визначення базису поставки, та може бути нівельована у разі наявності у платника інших документальних відомостей про рух товарів у ланцюгу постачання, як-то узгодження умов поставки (доставки) товарів шляхом обміну листами, заявками тощо, включення до ціни товару вартості транспортування, оприбуткування товарів, їх прийняття на склад, внутрішнє переміщення, списання тощо.

Однак, у спірних відносинах будь-які зазначені вище документи відсутні.

При цьому суд зауважує, що залучені до матеріалів справи копії договорів купівлі-продажу товарів у ТОВ "Мегахром", ТОВ "Вектор Лоджик", ТОВ "Гідропроф", ТОВ "Аквілія Ком", ТОВ "Кордіан Інвест", ТОВ "Трансгруплогістик" передбачають, що спосіб доставки товарів визначається у заявці /т. 1, а.с. 176, 228, 232, 240; т. 2, а.с. 95; т. 4, а.с. 1/, проте відповідні заявки у позивача відсутні. Так само матеріали справи не містять доказів врахування вартості доставки товарів у їх ціні чи проведення розрахунків за доставку товарів в інший спосіб.

З цих підстав суд визнає необґрунтованими доводи позивача про те, що доставка товарів здійснювалась продавцями, а її вартість включена у ціну товарів.

Суд також враховує, що позивач зареєстрований у м. Полтаві, а його контрагенти здебільшого у Харківській та Донецькій областях, лише ТОВ ""Регіон Трейдінг Компані" у м. Полтаві. При цьому юридичною адресою ТОВ "ОЛС ТРЕЙД", що зазначена в залучених до матеріалах справи документах, є квартира; відомості про наявність у позивача складських приміщень, придатних для зберігання товарів, у матеріалах справи відсутні, на неодноразову вимогу суду позивачем не надані.

У судових засіданнях представник позивача на запитання суду не змогла конкретно пояснити, яким чином проводилась доставка товарів, хто їх отримував, де вони зберігались тощо, наполягаючи на тому, що факт вчинення спірних господарських операцій підтверджений наданими до матеріалів справи документами, а будь-які інші письмові докази у позивача відсутні.

Суд зазначає, що оформлення позивачем видаткових накладних саме по собі не є беззаперечним доказом фактичного отримання товару, адже не підтверджує його безпосередню передачу від продавця до покупця.

Так само, складення рахунків-фактур та перерахування коштів на рахунок контрагентів у банку не є належним доказом вчинення господарської операції за відсутності документального підтвердження руху товарів. Це саме стосується і відображення у бухгалтерському обліку виконання умов договорів купівлі-продажу шляхом вчинення записів на окремих рахунках.

Доводи про подальшу реалізацію отриманих у межах спірних господарських операцій товарів не можуть бути достовірно перевірені судом з огляду на відсутність доказів фактичного придбання цих товарів позивачем саме у його контрагентів.

За вищевикладених обставин, суд констатує, що матеріалами справи у їх сукупності не підтверджується факт отримання позивачем товарів на підставі зазначених вище договорів купівлі-продажу, що, за умов наведених контролюючим органом ознак недобросовісності продавців, виключає висновок суду про правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту у спірних відносинах.

При цьому суд обізнаний з висновками Верховного Суду щодо урахування податкової інформації про контрагентів добросовісного платника податків. Дійсно, відсутність у контрагентів добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, їх незнаходження за податковою адресою не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.

Однак, у такому разі тягар доведення своєї добросовісності покладається на платника податків. Зокрема, у постанові від 14.01.2020 у справі №826/17820/14 Верховний Суд зазначив, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

З урахуванням наведеного, за обставин недоведеності позивачем фактів отримання товарів за договорами купівлі-продажу від контрагентів, суд констатує, що відображення позивачем у бухгалтерському та податковому обліку відомостей про придбання товарів у ТОВ "Мегахром", ТОВ "Вектор Лоджик", ТОВ "Гідропроф", ТОВ "Аквілія Ком", ТОВ "Кордіан Інвест", ТОВ "Трансгруплогістик" не підтверджено документально.

Вищезазначене є підставою для висновку, що формування позивачем податкового кредиту зі сплати ПДВ та зменшення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму витрат, не пов`язаних з фактичним придбанням товарів, здійснено з метою отримання податкових вигод, без реального вчинення господарських операцій, адже економічна сутність цих операцій не призводить до інших, крім зниження податкового тягаря, змін економічного стану платника.

При цьому посилання контролюючого органу на відомості Єдиного реєстру податкових накладних щодо не підтвердження ними фактів придбання товарів контрагентами позивача з метою їх подальшої реалізації ТОВ "ОЛС ТРЕЙД" суд оцінює у взаємозв`язку з іншими встановленими у справі фактичними обставинами. Зокрема, за умови підтвердження позивачем факту отримання товарів від контрагентів, такі доводи відповідача були б нівельовані цими обставинами.

Крім того, посилання відповідача на відомості Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо наявних кримінальних проваджень стосовно ТОВ "Мегахром", ТОВ "Даріон Про", ТОВ "Гідропроф" не може сприйматись беззаперечним доказом безтоварності спірних господарських операцій, адже суду не надано доказів ухвалення вироків щодо зазначених контрагентів, якими було б установлено факт ухиляння від сплати податків, фіктивного ведення господарської діяльності тощо.

Разом з цим, наведені обставини не нівелюють правомірність висновку про безпідставність формування ТОВ "ОЛС ТРЕЙД" витрат та податкового кредиту у спірних відносинах, адже позивачем ні у ході проведення податкової перевірки, ані під час розгляду справи у суді не доведена належними і допустимими доказами обґрунтованість задекларованих даних податкового обліку.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з цим, як визначено частиною першою цієї статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідачем у ході розгляду справи на виконання вимог частини другої статті 77 КАС України доведено правомірність висновків податкової перевірки як підстави для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Натомість, позивач, всупереч вимогам частини першої статті 9, частини першої статті 77 КАС України, не надав суду доказів на спростування висновків податкового органу про порушення ТОВ "ОЛС ТРЕЙД" вимог податкового законодавства. Так само, суду не надано доказів, що свідчили б про невідповідність оскаржених рішень вимогам частини другої статті 2 КАС України.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду справи фактичні обставини та беручи до уваги вищенаведені норми права, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "ОЛС ТРЕЙД" повністю.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір загалом у розмірі 19210,23 грн, що підтверджено квитанцією від 17.01.2020 №1268491В36 та платіжним дорученням від 01.11.2019 №961 /т. 7, а.с. 61, 62/.

Відповідач доказів понесення судових витрат суду не надав.

З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 71-77, 90, 132, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛС ТРЕЙД" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 293, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 27 листопада 2020 року.

Суддя О.О. Кукоба