Постанова

від 24.12.2020 по справі 520/1917/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 р.Справа № 520/1917/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання - Олійник А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Зоркіна Ю.В., м. Харків) від 14.07.2020 року (повний текст рішення складено 24.07.2020 р.) по справі №520/1917/2020 за позовом Приватного підприємства "ПРОГРЕС+" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 27.01.2020 р. №00000130517 форми «Р» , яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1800199.00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 450049.75 грн.. а всього на суму 2250248.75 грн., та №00000140517 форми «ПС» , яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення податкового законодавства (окрім штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), визначених іншими формами податкових повідомлень-рішень) на суму 510.00 грн.; стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства "ПРОГРЕС+" сплачений судовий збір.

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті Головним управлінням ДПС у Харківській області з порушенням норм чинного в Україні законодавства, на підставі висновків, які не відповідають фактичним обставинам, внаслідок чого зазначені податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Стверджує, що господарські взаємовідносини позивача з його контрагентами мали реальний характер та підтверджені належними документами, висновки акту перевірки податкового органу не відповідають дійсності, оскільки надані до перевірки та матеріалів справи первинні документи повністю підтверджують реальність господарської діяльності підприємства. У акті перевірки по суті не наведено будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та юридичну дефектність первинних документів за спірними операціями. Таким чином, позивачем належним чином підтверджена правомірність нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2020 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 27.01.2020 р. №00000130517 форми «Р» , яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1800199.00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 450049.75 грн.. а всього на суму 2250248.75 грн.,

Скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 27.01.2020 р. №00000140517 форми «ПС» , яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення податкового законодавства (окрім штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), визначених іншими формами податкових повідомлень-рішень) на суму 510.00 грн.

Стягнуто на користь ПП " Прогрес+" за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області судовий збір у розмірі 21020 (двадцять одна тисяча двадцять) грн.00 коп.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2020 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що позивач пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набув статусу суб`єкта господарювання з основними видами діяльності 74.90 інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.: 33.14 ремонт і технічне обслуговування електричного усталювання; 27.90 виробництво іншого електричного усталювання; 43.21 електромонтажні роботи (основний); 33.12 ремонт і технічне обслуговування машин і усталювання промислового призначення; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля.

Фахівцями відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства Прогрес+ з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо визначення сум податкового кредиту, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість, поданих платником податків щодо господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками: Товариством з обмеженою відповідальністю Проектний Інститут Будстальконструкція за звітний період декларування ПДВ - жовтень 2018 року, листопад 2018 року, січень 2019 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Трейдком-Торг за звітний період декларування ПДВ - листопад 2018 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Спецбуд-Схід за грудень 2018 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Мідгарт ЛТД за грудень 2018 року, березень 2019 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Стальмодерн за березень 2019 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Баумейстер за березень 2019 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Кенгл-Білдінг за липень 2019 року, Товариством з обмеженою відповідальністю БК Артбуд за листопад 2017 року, грудень 2017 року, лютий 2018 року, березень 2018 року, квітень 2018 року, травень 2018 року, червень 2018 року, липень 2018 року, серпень 2018 року, Товариством з обмеженою відповідальністю БК Будлайф за жовтень 2018 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна Компанія Артік за червень 2017 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Грінвіч Форм за березень 2017 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Київтемпл Актив за вересень 2017 року, листопад 2017 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг), за результатом якої складено акт від 21.12.2019р. №1327/20-40-05-17-06/21177582.

Під час проведення перевірки встановлено порушення абз. а п. 198.1, абзаців першого і другого п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту всього у сумі 1800198.61 грн; п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, п. 85.2 ст. 85 ПК України в частині ненадання платником податків посадовим (службовим) особам контролюючих органів всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Порушення, встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 27.01.2020р. №00000130517 форми Р , яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 800 199 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 450049.75 грн., всього на суму 2250248.75 грн., та №00000140517 форми ПС , яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення податкового законодавства (окрім штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), визначених іншими формами податкових повідомлень-рішень) на суму 510.00 грн.

В послідуючому позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність спірних рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об`єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов`язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг відповідно до приписів п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов`язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (надалі також Закон № 996-ХІV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частиною першої статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з викладеного, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Водночас, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій створює наслідки для податкового обліку платника податків.

Проте, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицію Верховного Суду, викладеною у постановах від 02.04.2019 у справі №826/14331/13-а, від 10.04.2020 у справі №823/1389/16.

Отже, відповідно до наведеного нормативного регулювання податкових правовідносин, у цій справі суд апеляційної інстанції перевіряє реальність господарських правовідносин позивача з його контрагентами з урахуванням поданих сторонами доказів, щодо оцінки яких виник спір, протягом періоду, який перевірявся контролюючим органом.

Судовим розглядом встановлено, що позивач мав взаємовідносини:

- з ТОВ Проектний Інститут Будстальконструкція згідно договорів №307 від 10.09.2018р.. №308 від 10.09.2018р.. №309 від 10.09.2018р., №310 від 10.09.2018р.. №311 від 10.09.2018р„ №31 ICH від 01.10.2018р., №313 від 01.11.2018р.. №318 від 20.12.2018р.. №319 від 20.12.2018р„ №322 від 28.12.2018р. На підтвердження реальності господарських операцій надано акти виконаних робіт від 18.10.2018р. на суму 94200.00 гри., від 18.10.2018р. на суму 38400,00 грн., від 26.10.2018р. на суму 126720,00 грн., від 26.10.2018р. на суму 36600.00 грн., від 30.10.2018р. на суму 191220,00 грн.. від 30.10.2018р. на суму 90270.00 грн., від 15.11.2018р. на суму 266705,26 грн., від 29.11.2018р. на суму 198905,08 грн.. від 16.01.2019р. на суму 71700,00 грн., від 30.01.2019р. на суму 62107,56 грн., від 30.01.2019р. на суму 130543,00 грн., податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН у встановленому порядку, договори подальшої реалізації. Розрахунки з зазначеним контрагентом проведені в безготівковій формі, кредиторська заборгованість відсутня (а.с.79-220, т.2);

- з ТОВ Трейдком-Торг згідно договору №314 від 01.11.2018р. У відповідності до вказаного договору позивачем отримано ТМЦ на суму 294450,00 грн. за видатковою накладною №264 від 14.11.2018р. Податкова накладна зареєстрована в ЄРПН у встановленому порядку. Зазначені ТМЦ оприбутковані на бухгалтерський рахунок 201 Матеріали , прийняті на склад та використані для здійснення господарської діяльності підприємства на користь багатьох різних замовників. У відповідності до положень договору №314 від 01.11.2018р. товар відвантажений за адресою, вказаною покупцем у Специфікації №1 до договору, а саме - м.Харків. вул.Фонвізіна.18. Розрахунки з зазначеним контрагентом проведені в безготівковій формі. Кредиторська заборгованість відсутня (а.с.1-8, т.2)

- з ТОВ Спецбуд-Схід згідно договору №316 від 03.12.2018р., на підтвердження реальності господарських операцій надано акт виконаних робіт №1 від 28.12.2018р. на суму 8826.00 грн. , податкова накладна, зареєстрована в ЄРПН у встановленому порядку, договори подальшої реалізацією робіт на користь замовника. Розрахунки з зазначеним контрагентом проведені в безготівковій формі. Кредиторська заборгованість відсутня(а.с.9-22, т.2);

- з ТОВ Мідгарт ЛТД згідно договору №315 від 03.12.2018р., на підтвердження реальності надано акти виконаних робіт №1 від 14.12.2018р. на суму 20984.00 грн. №2 від 26.03.2019р. на суму 299587,20 грн., №3 від 29.03.2019р. на суму 299911,20 грн.., податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН у встановленому порядку, договори на подальшу реалізацією робіт на користь замовника. Розрахунки з зазначеним контрагентом проведені в безготівковій формі. Кредиторська заборгованість відсутня (а.с.51-61, т.2);

- з ТОВ Стальмодерн згідно договору №324 від 04.02.2019р., що підтверджується актами виконаних робіт №2 від 11.03.2019р. на суму 299599.80 гри., №3 від 12.03.2019р. на суму 294255.96 грн., №4 від 13.03.2019р. на суму 293155,38 грн., податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН у встановленому порядку, та подальшою реалізацією робіт на користь замовника. Розрахунки з зазначеним контрагентом проведені в безготівковій формі. Кредиторська заборгованість відсутня (а.с.40-50, т.2);

- з ТОВ Баумейстер згідно договору №322 від 28.12.2018р., що підтверджується актами виконаних робіт №3 від 27.03.2019р. на суму 299810.00 грн., №4 від 28.03.2019р. на суму 298681,20 грн., №2 від 25.03.2019р. на суму 299309,80 грн., №3 від 27.03.2019р. на суму 299810,00 грн., №4 від 28.03.2019р. на суму 298681,20 грн., №5 від 29.03.2019р. на суму 139008.00 грн., №6 від 29.03.2019р. на суму 43000,20 грн., податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН у встановленому порядку, та подальшою реалізацією робіт на користь замовника. Розрахунки з зазначеним контрагентом проведені в безготівковій формі. Кредиторська заборгованість відсутня;

- з ТОВ Кенгл-Білдінг згідно договору №93Е від 13.06.2019р., на підтвердження чого надано акти виконаних робіт №1 від 01.07.2019 р. на суму 247419.00 грн., №2 від 02.07.2019 на суму 238913,60 грн.. №3 від 03.07.2019 р. на суму 253112.36 грн., №5 від 05.07.2019 на суму 246879,65 грн., №6 від 08.07.2019 р. на суму 264316.32 грн., №7 від 09.07.2019на суму 216189.12 грн., №9 від 11.07.2019 р. на суму 263153,18 грн., №10 від 12.07.2019 на суму 221134,44 грн., №11 від15.07.2019 р. на суму 255134.10 грн., №12 від 16.07.2019 на суму 255032,18 грн., №13 від 16.07.2019 р. на суму 215840.40 грн., №14 від 17.07.2019 р. на суму 234648,00 грн., №15 від 18.07.2019 р. на суму 235314,29 грн., №16 від 19.07.2019р. на суму 232112,16 грн., №17 від 22.07.2019 р. на суму грн., №18 від 23.07.2019 р. на суму 220514,36,00 грн., №19 від 24.07.2019 р. на суму 228200,34 грн., №20 від 25.07.2019 р. на суму 231752,36 грн., №21 від 26.07.2019 р. на суму 179096.34грн., податкові накладні, які є зареєстрованими в ЄРПН у встановленому порядку, та подальшою реалізацією робіт на користь замовника. Розрахунки з зазначеним контрагентом проведені в безготівковій формі. Кредиторська заборгованість перед ТОВ Кенгл- Білдінг станом на 11.02.2020 р. відсутня (а.с.64-122, т.4);

- з ТОВ БК Будлайф згідно договору №306 від 10.09.2018р., на підтвердження чого наданий акт виконаних робіт №1 від 16.10.2018р. на суму 8024.09 грн., податкова накладна, яка зареєстрована в ЄРПН у встановленому порядку, договори на подальшу реалізацією робіт на користь замовника. Розрахунки з зазначеним контрагентом виконані в безготівковій формі в повному обсязі шляхом укладеного договору про відступлення права вимоги №21/11 від 12.11.2018 р. з ТОВ ОМЕГА ІМПУЛЬС ; грошові кошти перераховані 13.11.2018 р. в сумі 8024,09 грн., кредиторська заборгованість відсутня (а.с.23-39,т.1);

- з ТОВ Грінвіч Форм згідно договору №257 від 09.03.2017р., на підтвердження чого наданий акт виконаних робіт №1 від 24.03.2017р. на суму 65215.18 грн., а також податкову накладну, зареєстровану в ЄРПН у встановленому порядку, та договір на подальшу реалізацією робіт на користь замовника. Розрахунки з зазначеним контрагентом проведені в безготівковій формі. Кредиторська заборгованість відсутня (а.с.1-22,т.4);

- з ТОВ Київтемпл Актив згідно договорів №270 від 21.06.2017р., №271 від 04.09.2017р., №273 від 23.10.2017р., на підтвердження чого надано акти виконаних робіт №1 від 05.09.2017р. на суму 55524.58 грн., №1 від 19.09.2017р. на суму 30283,79 грн. №1 від 07.11.2017р. на суму 64897,18 грн. відповідно, а також податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН у встановленому порядку, та договори на подальшу реалізацією робіт на користь замовника. Розрахунки з зазначеним контрагентом проведені в безготівковій формі. Кредиторська заборгованість відсутня (а.с.23-62, т.4);

- з ТОВ БК Артбуд згідно договорів №274 від 23.10.2017р., №275 від 01.11.2017р., №276 від 01.11.2017р., №279 від 01.12.2017р., №287 від 15.02.2018р., №288 від 15.02.2018р., №291 від 15.02.2018р., №292 від 05.03.2018р., №294 від 05.03.2018р., №297 від 23.04.2018р.. №298 від 07.05.2018, №300 від 07.05.2018р., на підтвердження реальності яких акти виконаних робіт №1 від 17.11.2017р. на суму 20736.00 грн., №1 від 30.11.2017р. на суму 34025,59 грн.. №1 від 30.11.2017р. на суму 60768.68 грн.. акт від 14.12.2017р. на суму 9980,00 грн., №1 від 20.02.2018р. на суму 26984,17 грн., №1 від 21.02.2018р. на суму 108780.00 грн., №1 від 28.03.2018р. на суму 134400,00 грн., №1 від 30.04.2018р.-72201,95грн., №1 від 04.05.2018р. на 200000.00 грн., №1 від 17.05.2018р на 17162,16грн., №1 від 15.06.2018р.на суму 180000.00 грн., №1 від 27.06.2018р.- 63117,60 грн., №1 від 13.07.2018р. на суму 55930.30 грн. відповідно, податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН у встановленому порядку, та договори подальшої реалізації робіт на користь замовника. Розрахунки проведені в безготівковій формі; кредиторська заборгованість відсутня (а.с.1-245, т.3)

- з ТОВ Будівельна компанія Артік згідно договору №261 від 05.06.2017 від 10.09.2018р., на підтвердження чого наданий акт виконаних робіт №1 від 21.06.2017р. на суму 102000.00 грн., податкова накладна, яка зареєстрована в ЄРПН у встановленому порядку, договори на подальшу реалізацією робіт на користь замовника. Розрахунки з зазначеним контрагентом виконані в безготівковій формі в повному обсязі шляхом укладеного договору про відступлення права вимоги №39/07 від 14.07.2017 р. з ТОВ Кантрі Інжинірінг ; грошові кошти перераховані 14.07.2017 в сумі 51000.00 р. , 03.08.2017 в сумі 51000.00 грн., кредиторська заборгованість відсутня (а.с.62-78,т.2).

Також, судовим розглядом було встановлено, що взаємовідносини з ТОВ " ПІН БСК", ТОВ " Мідгард ЛТД", ТОВ " Стальмодерн", ТОВ " Баумейстер", ТОВ " Кенгл-Білдінг" укладені у рамках проекту "Автоматизована система комерційного обліку електроенергії КП Харківській теплові мережі", що передбачало проведення підготовчих робіт в тому числі: розробка плану виробництва робіт, інженерна підготовка виробництва, комплектація необхідним приладдям, лабораторні вимірювання кабельних ліній тощо, виконання яких підтверджується долученими до матеріалів справи актами прийому-передачі матеріалів та обладнання, звітами про використання матеріалів та обладнання (а.с.188-245, т.5), виробничою документацією (а.с.1-225, т.6).

Колегія судів зазначає, що відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження недобросовісності Приватного підприємства "ПРОГРЕС+" як платника податку на додану вартість, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення Приватним підприємством "ПРОГРЕС+" розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних послуг Приватне підприємство "ПРОГРЕС+" та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Потреба в укладенні згаданих правочинів обумовлена необхідністю здійснювати господарську діяльність з урахуванням видів діяльності Приватного підприємства "ПРОГРЕС+" .

Відповідно до пункту 5 наказу Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015 "Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами" факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оцінивши подані первинні документи за правилами статті 86 КАС України, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.

Податковим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не є вичерпними ознаками нереальності вчинених господарських операцій, якщо з інших даних вбачається фактична рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

Крім того, позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентами платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум податку по операціях з контрагентами до складу свого податкового кредиту у випадку, коли він виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

При цьому, доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, суд вважає неприйнятними, оскільки відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 у справі №818/418/17.

У свою чергу, податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання не спростовує реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 у справі №813/1497/17.

Верховний Суд визнає, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 02.04.2019 у справі №826/6245/18.

У постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 у справі №802/4940/14 викладену правову позицію, згідно з якою податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.

Відповідач ані до суду першої інстанції, ані в апеляційній скарзі не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, можливі порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для них, а не для позивача.

Суд апеляційної інстанції також акцентує увагу на принципі індивідуальної відповідальності за вчинене порушення (частина друга статті 61 Конституції України).

Слід зазначити, що податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання ним незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу (постанова Верховного Суду від 09.03.2019 у справі №810/302/15).

Колегія суддів зазначає, що посилання контролюючого органу на податкову інформацію, складену відносно контрагентів позивача, як підтвердження неможливості здійснення господарських операцій, є безпідставним, оскільки така інформація призначена для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу та носить виключно інформативний характер і не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом.

До аналогічних за змістом висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 18.12.2019 у справі №825/3891/14 та від 22.11.2019 у справі №817/2887/14.

Разом з цим, процес аналізу інформаційних баз даних ДФС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

В даному випадку до перевірки, рівно як і до матеріалів справи, надано весь необхідний перелік документів первинного бухгалтерського обліку, що свідчать про реальність вчинення господарських операцій між сторонами договорів та про настання змін в майновому стані позивача, що само по собі спростовує висновки контролюючого органу про фіктивність таких операцій.

Позиція контролюючого органу є суперечливою, оскільки, говорячи про нереальність операцій, відповідач повинен був коригувати як податковий кредит з податку на додану вартість, так і склад витрат. Однак, в акті перевірки не зазначено про заниження податку на прибуток позивачем.

Щодо посилань податкового органу на протоколи допиту свідків та наявні кримінальні провадження, то суд апеляційної інстанції, так само як суд першої інстанції, не бере до уваги.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінально процесуальний кодекс України.

Відповідно до частини першої статті 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частина четверта статті 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протокол допиту, отриманий на стадії досудового слідства, може бути визначений як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту під час досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Докази наявності вироків, що набрали законної сили, а також де б досліджувались господарські операції між позивачем та контрагентами в рамках кримінального провадження на час складання спірних податкових повідомлень-рішень відсутні.

На підстав викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем правомірно сформовано показники податкової звітності з податку на додану вартість, у зв`язку з чим твердження контролюючого органу в апеляційній скарзі про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими та недоведеними.

Аргументи відповідача в апеляційній скарзі про те, що Приватним підприємством "ПРОГРЕС+" тільки документувалось господарські взаємовідносини виключно для манипулювання податковою звітністю, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, є припущенням відповідача, а не достовірно встановленим фактом, підтвердженим належними доказами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 27.01.2020 р. №00000130517 форми «Р» , яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1800199.00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 450049.75 грн. належним чином під час судового розгляду не довів, у зв`язку з чим позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 27.01.2020 №00000140517, яким застосовано штраф у розмірі 510.00 грн, колегія судів зазначає.

Відповідно до підпунктів 16.1.5, 16.1.9 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання; не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов`язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи.

У свою чергу, в силу положень підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з абзацом першим пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) /пункт 85.4 статті 85 Податкового кодексу України/.

За правилами абзаців першого - п`ятого пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;3) печатку контролюючого органу. А відповідно до абзацу двадцятого згаданого пункту, у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

У силу вимог пункту 85.6 статті 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Згідно з пунктом 121.1 статті 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Визначення поняття "первинний документ" міститься у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до якої первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З моменту початку проведення перевірки у платника податків виникає обов`язок надання контролюючому органу на виконання відповідного запиту інформації та її документального підтвердження з питань в межах предмету перевірки із зазначенням конкретного переліку документів та інформації, що запитуються. Невиконання платником таких вимог має наслідком застосування до нього відповідальності у вигляді штрафу.

В той же час пунктом 109.1 ст. 109 ПК України визначено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Колегія судів зазначає, що позивач документально довів реальність здійснення господарських операцій з контрагентами, а отже й достатність з цього питання документів, а отже податкове повідомлення - рішення про застосування 510.00 грн. штрафних санкцій за ненадання у повному обсязі документів є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, спростовуються неведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, зміст апеляційної скарги містить виключно суб`єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, а також не зазначено в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано, а відтак, підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2020 року по справі № 520/1917/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді З.Г. Подобайло І.М. Ральченко Повний текст постанови складено 28.12.2020 року