Постанова

від 22.12.2020 по справі 140/7468/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/7468/20 пров. № А/857/12931/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Сільськогосподарського приватного підприємства Несвіч на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27.08.2020р. в адміністративній справі за позовом Сільськогосподарського приватного підприємства Несвіч до Управління Укртрансбезпеки у Волинській обл. про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт (суддя суду І інстанції: Димарчук Т.М., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 27.08.2020р., м.Луцьк; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

26.05.2020р. (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті) позивач Сільськогосподарське приватне підприємство /СГПП/ Несвіч звернувся до суду з позовом, в якому просив поновити строк звернення до суду; визнати протиправною та скасувати постанову відповідача Управління Укртрансбезпеки у Волинській обл. № 183831 від 04.05.2020р. про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700 грн. за порушення вимог ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт ; стягнути з відповідача понесені судові витрати, пов`язані з розглядом справи (а.с.1-7, 25).

Розгляд справи проведено судом першої інстанції в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.27).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27.08.2020р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.57-61).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач СГПП Несвіч , який покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до невірного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.65-72).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідно до п.п.26, 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затв. постановою КМ України № 1567 від 08.11.2006р., справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Відповідачем не надано належних і допустимих доказів своєчасного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи стосовно нього. Наявність повідомлення № 33904/21/24-20 не свідчить про те, що позивач був обізнаний про дату та час розгляду справи відповідачем.

Таким чином, відповідач позбавив позивача права на захист, оскільки не надав можливості надати докази на спростування висновків акта перевірки, що свідчить про порушення відповідачем принципу належного урядування .

Окрім цього, обов`язок ведення реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водії - техокарт, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, непредявлення яких до перевірки тягне за собою застосування адміністративно-господарської відповідальності, покладений на водіїв, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення.

Відповідачем Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській обл. скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми діючого законодавства та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.103-114).

Апеляційний розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Водночас, колегія суддів не убачає підстав для задоволення клопотання апелянта про розгляд справи в присутності сторін, оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Апелянтом подану апеляційну скаргу, в якій детально та послідовно обґрунтовано його правову позицію по справі.

Звідси, правових підстав для висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, колегія суддів не убачає.

Окрім цього, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі Varela Assalino contre le Portugal (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних мотивів.

Як встановлено під час судового розгляду справи, відповідно до щотижневого графіку проведення перевірок з 10.03.2020р. до 15.03.2020р. та направлення на рейдову перевірку № 011870 від 06.03.2020р. посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській обл. на 133 км автомобільної дороги М-19 Київ-Ковель-Ягодин проведено 12.03.2019р. рейдову перевірку транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів, під час якої був зупинений транспортний засіб марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 (а.с.41-42).

В ході проведення перевірки вказаного транспортного засобу з напівпричепом відповідачем були виявлені порушення, зокрема, надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких передбачено ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт , а саме без оформленого щоденного реєстраційного листка обліку режимів праці та відпочинку водія ОСОБА_1 .

Для перевірки водій зазначеного транспортного засобу надав посвідчення водія відповідної категорії серії НОМЕР_3 , виданого 19.10.2018р. органом ТСЦ 0741; свідоцтво про реєстрацію тягача марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_4 ; свідоцтво про реєстрацію напівпричепа, номерний знак НОМЕР_5 , серії НОМЕР_6 ; пропуск № 562 від 11.03.2020р. на перевезення карбаміду масою в 24,75 тон (а.с.44, 45).

Відповідно до пред`явлених документів транспортний засіб марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , та напівпричіп, номерний знак НОМЕР_5 , належить СГПП Несвіч .

За результатами перевірки складено Акт № 210732 від 12.03.2020р. проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яким зафіксовано порушення, відповідальність за які передбачена ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт , зокрема, надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких передбачено ст.ст.34, 48 Закону України Про автомобільний транспорт , а саме без оформленого щоденного реєстраційного листка обліку режимів праці та відпочинку водія ОСОБА_1 (а.с.9, 43).

В акті перевірки зазначено, що транспортний засіб обладнаний повіреним тахографом.

04.05.2020р. начальником управління Укртрансбезпеки у Волинській обл. винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 181831, якою до СГПП Несвіч за допущене порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: неоформлення документів, перелік яких визначений ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт , відповідальність за яке передбачено абз.3 ч.1 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт , застосовано штраф у сумі 1700 грн. (а.с.10).

Як убачається із змісту заявленого позову, позивач СГПП Несвіч обґрунтовує свої вимоги двома обставинами: розглядувана перевірка щодо наявності встановлених тахографів проводиться виключно на транспортних засобах, якими здійснюються міжнародні автомобільні перевезення.

Також відповідачем не дотримана процедура розгляду матеріалів перевірки та накладення на нього адміністративно-господарського штрафу.

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що в розглядуваному випадку позивач, будучи власником транспортного засобу, не забезпечив наявність та оформлення щоденного реєстраційного листка режимів праці та відпочинку (тахокарти) водія ОСОБА_1 за 12.03.2020р., чим допустив порушення вимог ст.ст.34, 48 Закону України Про автомобільний транспорт .

Водночас, на призначені дату та час розгляду справи позивач не прибув, відтак розгляд справи проводився відповідачем за наявними матеріалами без участі уповноваженої особи СГПП Несвіч , що узгоджується з вимогами п.27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затв. постановою КМ України № 1567 від 08.11.2006р.

Також направлення запрошення на розгляд справи простою кореспонденцією не може бути єдиною та самостійною підставою для скасування оскаржуваною рішення, оскільки факт порушення законодавства про автомобільний транспорт є встановлений та не спростований.

Вирішуючи наведений спір, колегія суддів вважає, що правові підстави для задоволення є відсутніми, однак з інших мотивів, які наведені судом першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

Статтею 5 Закону України Про автомобільний транспорт визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до абз.4 п.1 постанови КМ України № 442 від 10.09.2014р. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Постановою КМ України № 103 від 11.02.2015р. затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті.

Згідно з п.1 цього Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМ України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 п.5 вказаного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань:

здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті;

здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування;

здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю;

проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт;

здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється;

здійснює інші повноваження, визначені законом.

Відповідно до п.3 постанови КМ України № 592 від 26.06.2015р. Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, управління Укртрансбезпеки у Волинській обл.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затв. постановою КМ України № 1567 від 08.11.2006р.

Згідно п.3 зазначеного Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Відповідно до викладеного, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження через територіальні органи - структурні підрозділи апарату та є належним відповідачем в даній справі, оскільки територіальні органи - структурні підрозділи апарату Укртрансбезпеки не визначені, як самостійні органи Державної служби з безпеки на транспорті, що виключає можливість їхньої участі як сторони в адміністративному процесі.

За таких умов позивачем заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача, що слід вважати визначальною підставою, яка унеможливлює задоволення заявлених позовних вимог.

Водночас, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості здійснити заміну неналежного відповідача.

Відповідно до ч.ч.3, 4 і 7 ст.48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Отже, за змістом наведеної норми допустити заміну неналежної сторони у справі може виключно суд першої інстанції. Діючими нормами КАС України не передбачено заміни неналежної сторони судом апеляційної інстанції.

Звідси, у разі коли апеляційним судом встановлено, що відповідачем у справі є особа, яка не повинна відповідати за заявленим до неї позовом, то такий позов задоволенню не підлягає.

В частині доводів позивача про помилкове віднесення судом його до кола перевізників та допущеного порушення вимог Закону України Про автомобільний транспорт колегія суддів враховує наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені приписами Закону України № 2344-III від 05.04.2001р. Про автомобільний транспорт .

Відповідно до ст.1 цього Закону автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно матеріалів рейдової перевірки від 12.03.2020р. перевезення вантажу належним позивачу вантажним автомобілем, який керував водій ОСОБА_1 , здійснювалося на підставі товарно-транспортної накладної (форма № 1-ТН) № ЮА000000562 від 12.03.2020р. (а.с.12).

Відповідно до цього документу перевізником вказано СГПП Несвіч , вантажовідправником і вантажодержувачем - Фермерське господарство ЮрАгро .

Отже, позивач своїм вантажним транспортом здійснював перевезення вантажів, тобто, підпадає під визначення автомобільного перевізника в розумінні Закону України Про автомобільний транспорт .

Згідно з ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень цієї статті дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010р. затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яким встановлені особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно з п.п.6.1-6.3 вказаного Положення автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія, у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.

Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затв. наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010р.

Відповідно до п.1.4 цієї Інструкції контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно з п.3.3 вказаної Інструкції водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до п.2.5 зазначеної Інструкції повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність .

Пунктом 2.6 цієї визначено, що ПСТ виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі:

установлення або заміни тахографа;

ремонту тахографа;

зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу;

якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.

Пунктом 2.7 вказаної Інструкції передбачено, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.

Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210х297 мм) щільністю 100 г/кв.м або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки.

ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.

Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що положеннями ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт передбачена необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі необладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затв. наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010р., та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затв. наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010р.

Отже, тахограф - це контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.

Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.

Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.

У відповідності до п. а ч.1 ст.10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.

Згідно ч.3 ст.10 даної Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Приписи п. а ч.1 ст.10 вказаної Конвенції, на думку колегії суддів, є універсальними для будь - якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія.

В той же час, ведення тахографу передбачене для деяких категорій транспорту, в тому числі вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тон.

Отже, водії, які здійснюють перевезення з використанням вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тон, зобов`язані мати при собі діючий та повірений тахограф. У разі, якщо ТЗ не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Абзацом 3 ч.1 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку щоденного реєстраційного листа режимів праці і відпочинку водія, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Оскільки позивач здійснював перевезення вантажів 12.03.2019р. вантажним автомобілем з повною масою понад 3,5 тон, під час рейдової перевірки виявлено відсутність у водія щоденного реєстраційного листа режимів праці і відпочинку, тому є наявними правові підстави для застосування адміністративного-господарського штрафу, передбаченого абз.3 ч.1 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт .

Відповідно до п.п.26, 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затв. постановою КМ України № 1567 від 08.11.2006р., справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

У матеріалах справи є наявним повідомлення перевізника СГПП Несвіч про розгляд справи на 04.05.2020р., однак докази скерування такого рекомендованим листом є відсутніми (а.с.56).

Позивач заперечує отримання такого повідомлення та стверджує про незабезпечення його права приймати участь в розгляді справи.

Оскільки відповідачем не представлено належного доказу про повідомлення суб`єкта господарювання в установлений спосіб про час та місце розгляду справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт, тому правових підстав вважати його повідомленим в суду не має.

Із змісту наведених норм слідує, що безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, що має місце в розглядуваному випадку, є окремою самостійною і достатньою підставою для скасування постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затв. постановою КМ України № 1567 від 08.11.2006р., містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації посадовими особами Укртрансбезпеки, її територіальних органів наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Однак, за загальним правилом процедурні порушення, допущені контролюючим органом при розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт не можуть бути обставиною, яка звільняє від відповідальності, у разі підтвердження факту правопорушення. Процедурні порушення не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності прийнятого за наслідками розгляду справи про правопорушення рішення. Натомість, вчинені контролюючим органом процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки ці порушення вплинули на можливість порушника захистити свої права та чи призвели процедурні порушення на встановлення обставин порушення та на наслідки.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, що позбавило останнього можливості реалізувати надані йому права, які передбачені п.26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затв. постановою КМ України № 1567 від 08.11.2006р., що, на думку апеляційного суду, за сукупності інших наведених обставин в цій справі не може вважатися беззаперечною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Наведені позивачем доводи в спростування допущеного порушення проаналізовані судом та їм надана належна правова оцінка.

Таким чином, відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення абз.3 ч.1 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт , через що є відсутніми правові підстави для скасування спірної постанови № 183831 від 04.05.2020р. про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700 грн. за порушення вимог ст.48 вказаного Закону.

Колегія суддів враховує правову позицію, яка викладена у постанові Касаційного адміністративного суду від 11.02.2020р. у справі № 820/4624/17, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів є обов`язковою під час вирішення наведеного спору.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про безпідставність заявленого позову, однак із обґрунтуванням такого рішення погодитися не можна.

Водночас, помилковість мотивів відмови у позові не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення суду в цій частині.

З огляду на вищевикладене, в розглядуваній частині доводи апеляційної скарги СГПП Несвіч складають підстави для висновку про неправильне застосування судом норм процесуального права (в частині визначення належного відповідача), через що оскаржуване рішення суду слід змінити в частині мотивів відмови в позові.

В решті рішення суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують інших висновків прийнятого судом рішення, а тому підстави для його скасування чи зміни у цій частині є відсутніми.

В порядку вимог ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта СГПП Несвіч .

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, ч.2 ст.313, п.2 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського приватного підприємства Несвіч задовольнити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27.08.2020р. в адміністративній справі № 140/7468/20 змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову Сільськогосподарського приватного підприємства Несвіч , виклавши такі в мотивувальній частині постанови апеляційного суду.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Сільськогосподарське приватне підприємство Несвіч .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький С. М. Кузьмич Дата складення повного тексту судового рішення: 28.12.2020р.