Постанова

від 23.12.2020 по справі 819/723/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 819/723/18 пров. № А/857/12250/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

за участю секретаря судового засідання Юник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року, прийняте суддею Мандзій О.П., м.Тернополі, о 16 годині 11 хвилині, повний текст складено 25 серпня 2020 року, у справі № 819/723/18 за адміністративним позовом товариства з додатковою відповідальністю "Зелене господарство" до державного кадастрового реєстратора Пендзей Назарія Михайловича, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправним і скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

23 квітня 2018 року товариство з додатковою відповідальністю "Зелене господарство" звернулося до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправними та скасувати повідомлення державного кадастрового реєстратора Пендзей Н.М., що здійснює діяльність у складі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, про відмову в прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру №ПВ-610000490218 від 19.02.2018 року та №ПВ-6100005772018 від 19.03.2018 року ; зобов`язати державного кадастрового реєстратора Пендзей Н.М., що здійснює діяльність у складі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, прийняти від ТзДВ "Зелене господарство" заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки площею 0,0753 га, яка розташована на бульварі Т.Шевченка, 43 у м.Тернополі, для обслуговування магазину "Лілея" та провести, в установленому законом порядку, у Державному земельному кадастрі дії з державної реєстрації цієї земельних ділянок із включенням відомостей про цю земельну ділянку, які передбачені положеннями Закону України "Про Державний земельний кадастр" та Порядком ведення Державного земельного кадастру; зобов`язати державного кадастрового реєстратора ОСОБА_1 , що здійснює діяльність у складі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, прийняти від то ТзДВ "Зелене господарство" заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки площею 18,9000 га, яка розташована по вул.Львівська в м.Тернополі, для розміщення плодорозсадника та провести в установленому законом порядку у Державному земельному кадастрі дії з державної реєстрації цієї земельної ділянки із включенням відомостей про цю земельну ділянку, які передбачені положеннями Закону України "Про Державний земельний кадастр" та Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Позовні вимоги мотивує тим, що на замовлення ТзДВ "Зелене господарство" товариство з обмеженою відповідальністю "СМП "Геодезія" повинно було розробити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування магазину "Лілея", за адресою: м.Тернопіль бульвар Т.Шевченка, 43, та технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для розміщення плодорозсадника, за адресою: АДРЕСА_1 . Державним кадастровим реєстратором Пендзей Н.М. повідомленнями від 19.02.2018 року за №ПВ-6100004902018 та від 19.03.2018 року №ПВ-6100005772018 позивачу відмовлено у прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та державній реєстрації земельної ділянки площею 0,0753 га, яка розташована по АДРЕСА_2 обслуговування магазину "Лілея" та земельної ділянки площею 18,9000 га, яка розташована по вул.Львівська в м.Тернополі, у зв`язку поданням документів не в повному обсязі.

Дозвіл на виготовлення технічної документації у формі рішення сесії відповідного органу місцевого самоврядування необхідно лише у випадку "первинного" передання земельної ділянки у користування чи власність, а спірні земельні ділянки перебувають у постійному користуванні позивача ще з 1988 року на підставі державного акту на право користування землею Б №035860. Законодавцем встановлено, що у технічній документації повинна бути згода власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - згода органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем, при цьому форма такої згоди не визначена. Державний акт на право користування землею Б № 035860 від 1988 року в судовому порядку недійсним не визнавався, а відсутність у Книзі записів державних актів на право користування землею відомостей щодо ділянки площею 18,9 га не створює жодних юридичних наслідків. Крім того, довідка, що містять узагальнену інформацію про землі (території), не є самостійним об`єктом у пакеті документів, необхідних для державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, а являється складовою відповідної документації із землеустрою, яка формується виключно на підставі відомостей, внесених до Державного земельного кадастру, про що, власне, і є даний спір.

Позивач вважає оскаржувані повідомлення про відмову в прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру такими, що прийняті всупереч положенням чинного законодавства, а дії державного кадастрового реєстратора з їх прийняття протиправними.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.05.2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2018 року, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 18.05.2020 року рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.05.2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано повідомлення державного кадастрового реєстратора Пендзей Н.М., що здійснює діяльність у складі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про відмову в прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру № ПВ- 610000490218 від 19.02.2018 року та № ПВ-6100005772018 від 19.03.2018 року. Зобов`язано Державного кадастрового реєстратора Пендзей Н.М., що здійснює діяльність у складі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області прийняти у товариства з додатковою відповідальністю "Зелене господарство" заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки площею 0,0753 га, яка розташована на бульвар Т. Шевченка, 43 у м. Тернополі для обслуговування магазину "Лілея" та стосовно земельної ділянки площею 18,9000 га, яка розташована по вул. Львівська в м. Тернополі для розміщення плодорозсадника та провести в установленому законом порядку у Державному земельному кадастрі дії з державної реєстрації цих земельних ділянок із включенням відомостей про них, які передбачені положеннями Закону України "Про Державний земельний кадастр" та Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області оскаржило дане рішення, з підстав неповного з`ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що законодавець відносить проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до різних за своєю суттю документів із землеустрою.

Зазначає, що отримати згоду на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі має її користувач.

Вважає, що суд першої інстанції не дослідив повноважень, якого органу, визначених статтею 122 Земельного кодексу України належить надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 18,9 га, яка перебуває в користуванні позивача.

Наявність у технічних документаціях із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) погодження виконкому Тернопільської міської ради від 14.11.2017 року № 3644/08-10 та від 30.01.2018 року № 256/01-10 не є належною згодою на розроблення такого виду землевпорядної документації, оскільки надання такого погодження не належить до повноважень виконавчих комітетів рад, що не врахував суд.

Також, судом не враховано, що розпорядженням Тернопільської міської ради від 14.03.1999 № 204 Про створення регіонального ландшафтного парку Загребелля визначено територію в районі вулиць Бережанської-Львівської розміром 120 га, між мікрорайоном Кутківці-Пронятин (Кутковецький та Пронятинський лісопарк) розміром 156 га, а також територію Тернопільського ставу з гребним каналом і намитою частиною площею 470 га, як Тернопільський регіональний парк Загребелля .

Рішенням Тернопільської обласної ради від 23.12.2015 року № 517 затверджено межі регіонального ландшафтного парку Загребелля , згідно з кадастровим планом.

Відповідно до кадастрового плану, земельна ділянка площею 18,9000 га, яка розташована по вул. Львівська в м. Тернополі, щодо якої із заявою про внесення відомостей (змін) до Державного земельного кадастру звертався позивач, входить до складу регіонального ландшафтного парку Загребелля .

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру про державну реєстрацію земельної ділянки, відповідно до Закону України Про державний земельний кадастр віднесено до виключної компетенції Державного кадастрового реєстратора, тому суд не може підміняти державний орган, зобов`язуючи його вчиняти дії та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Просить скасувати рішення та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без змін рішення, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, який просить задоволити апеляційну скаргу, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТзДВ "Зелене господарство" зареєстровано як суб`єкт господарювання (а.с.14 т.1).

ТзДВ "Зелене господарство" є правонаступником усіх прав та обов`язків відкритого акціонерного товариства "Зелене господарство", код за ЄДРПОУ 03353259, що було засноване відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області шляхом перетворення державного підприємства "Тернопільський виробничий трест зеленого господарства" згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07.12.1992 року №686 "Про затвердження Порядку перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні підприємства" (а.с.27-31 т.1).

У 1988 році Тернопільському міському виробничому тресту зеленого господарства видано Державний акт на право землекористування серії Б №035860 на окремі земельні ділянки площею 2,1 га та 18,9 га (а.с.32-36 т.1).

У 2001 році відкритому акціонерному товариству "Зелене господарство" був виданий Державний акт на право постійного користування землею серії І-ТР № 000121, відповідно до якого право постійного користування поширилось на земельну ділянку площею 0,0753 га, яка розташована по бульв.Т.Шевченка, 43 у м.Тернополі (а.с.65-68 т.1).

ТзДВ "Зелене господарство" є належним землекористувачем вищевказаних земельних ділянок на підставі Державних актів на право постійного користування землею серії І-ТР № 000121 та серії Б №035860, відповідачем не оспорюється.

На замовлення ТзДВ "Зелене господарство" ТзОВ "СМП "Геодезія" розробило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування магазину "Лілея", за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.50-84 т.1), та Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для розміщення плодорозсадника, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17-49 т.1).

Державним кадастровим реєстратором Пендзей Н.М. повідомленнями від 19.02.2018 року за №ПВ-6100004902018 та від 19.03.2018 року №ПВ-6100005772018 позивачу відмовлено у прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та державній реєстрації земельної ділянки площею 0,0753 га, яка розташована по бульвар Т.Шевченка, 43 у м.Тернополі для обслуговування магазину "Лілея" та земельної ділянки площею 18,9000 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , у зв`язку поданням документів не в повному обсязі (а.с.15, 16 т.1).

Не погодившись із такими рішеннями суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що державний кадастровий реєстратор Пендзей Н.М при прийняті повідомлень про відмову в прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру №ПВ-610000490218 від 19.02.2018 року та №ПВ-6100005772018 від 19.03.2018 року, діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, виходячи з наступного:

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ч.1 ст. 79 Земельного кодексу України).

Згідно з ч.1-5 ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до положень ч.1 ст.1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч.1 ст.9 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України "Про Державний земельний кадастр" об`єктами Державного земельного кадастру є: землі в межах державного кордону України; землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць; обмеження у використанні земель; земельна ділянка.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України "Про Державний земельний кадастр" документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам: текст документів має бути написаний розбірливо; документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; документи мають відповідати законодавству.

Процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначає Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051 (далі - Порядок №1051),

Згідно з п.69, 70 Порядку №1051 внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється за заявою згідно з додатком 12 замовника документації із землеустрою та оцінки земель або її розробника від імені замовника, якщо це передбачено договором на виконання відповідних робіт (далі - заявник). Одночасно, зазначено, що заява разом з документацією із землеустрою або оцінки земель, електронним документом та іншими документами, зазначеними у пунктах 91-137 цього Порядку, подається заявником державному кадастровому реєстраторові особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення. Державний кадастровий реєстратор у момент надходження до нього заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, перевіряє: 1) повноваження особи, що звернулася за внесенням відповідних відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; 2) наявність повного пакета документів, необхідних для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; 3) розташування об`єкта Державного земельного кадастру на території дії його повноважень; 4) придатність електронного документа для проведення його перевірки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Згідно із п.107, 109 - 111 Порядку №1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку. Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою: 1) особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; 2) власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; 3) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності). Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: 1) заява (у паперовій або електронній формі) про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; 2) оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації), у паперовій або електронній формі відповідно до вимог Закону України "Про землеустрій"; 3) електронний документ. Державний кадастровий реєстратор приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-85 цього Порядку в разі: невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам законодавства; розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини, розташування земельної ділянки па території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі.

З спірних повідомлень ТзДВ "Зелене господарство" вбачається, що підставою для відмови позивачу у прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та державній реєстрації земельних ділянок слугувало те, що подана технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не містить документів, визначених ст.55 Закону України "Про землеустрій", а саме - рішення Тернопільської міської ради про надання дозволу на розроблення проект документації із землеустрою та довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території).

Частина 10 ст.55 Закону України "Про землеустрій" визначає складові технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до яких відноситься: а) завдання на складання технічної документації із землеустрою; б) пояснювальну записку; в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом); г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем; ґ) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території); д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); є) копію правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об`єкти зареєстровані); ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт; з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів); и) кадастровий план земельної ділянки; і) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; ї) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевостей) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою (пп. 9 п. "б" ч. 1 ст. 3 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні")

Судом першої інстанції правильно зазначено, і таке стверджується матеріалами справи, що зверненню до органу реєстрації передувало отримання згоди виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 14.11.2017 року №3644/08-10 та від 30.01.2018 року №256/01-10, якими відповідно до вимог ст.55 Закону України "Про землеустрій" погоджено ТзДВ "Зелене господарство" виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0753 га, яка розташована по бульвар Т.Шевченка, 43 у м.Тернополі, для обслуговування магазину "Лілея" та земельна ділянка площею 18,9000 га, яка розташована по вул.Львівська в м.Тернополі, для розміщення плодорозсадника (а.с.24, 57 т.1).

Технічними документаціями із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), не передбачається здійснення передачі земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування особи (набуття суб`єктом речового права на земельну ділянку), оскільки вказані земельні ділянки надані на підставі рішення уповноваженого органу (органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування) і видано Державні акти на право постійного користування.

Відповідно до статті 122 Земельного кодексу України визначено повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування. Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Відповідно до п.2 розділу 7, п.10 ст.28-1 Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом. Документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Законодавець чітко розмежував порядок та спосіб дій осіб, які бажають в даний час отримати у власність чи користування земельні ділянки державної чи комунальної власності, та інших осіб - тих, у користуванні яких такі земельні ділянки перебували раніше, в тому числі і з 1988 року.

Тобто, користувачі земельних ділянок, які, зокрема, користувались ними на підставі державних актів на право постійного користування, зберігають таке право користування, але повинні привести документи у відповідність до чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що отримавши відповідний Державний акт на право землекористування серії Б №035860 від 1988 року на окремі земельні ділянки площею 2,1 га та 18,9 га та Державний акт на право постійного користування землею серії І-ТР № 000121, отримавши відповідну згоду виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 14.11.2017 року №3644/08-10 та від 30.01.2018 року №256/01-10 на відновлення меж земельної ділянки, - ТзДВ "Зелене господарство" мало усі підстави розраховувати на державну реєстрацію цих земельних ділянок із включенням відомостей про них, що є правомірним очікуванням.

Апеляційний суд зазначає, що усі доводи, які наводяться відповідачем, як доказ подання позивачем документів у неповному обсязі, стосуються виключно земельної ділянки площею 18,9 га. Разом з тим, підстав відмови позивачу у реєстрації земельної ділянки 0,0753 га не наведено.

Також, апеляційний суд обумовлює і ту обставину, що відповідачем, як суду першої, так і апеляційної інстанції, не надано доказів, що спірна земельна ділянка входить у склад парку Загребелля та межі вказаного парку сформовані.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо дискреційних повноважень відповідача, то апеляційний суд зазначає наступне:

У справі № 826/10085/16 судова практика Верховного Суду стосувалась саме визначення дискреційних повноважень, меж втручання суду, що було розглянуто.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Отже, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

У цій справі Суд вказав, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність в частині неприйняття у строк, передбачений законодавством, відповідного рішення.

Верховний Суд звернув увагу, що дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може . Натомість у цій справі відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Також, у справі № 299/3792/17 Верховний Суд вказав, що зобов`язання надати інформацію на адвокатський запит не є втручанням у дискрецію.

Так, у разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження. Водночас повноваження суб`єктів владних повноважень не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Таким чином, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до їхнього вчинення у судовому порядку.

Вищевказана судова практика є дійсно позитивною у спорах з адміністративними органами, оскільки зобов`язує суди розбиратися у кожному такому спорі, досліджуючи повноваження адміністративних органів, дозволяє судам дійсно захищати порушені права, мінімізує можливість адмінорганів називати кожну свою дію дискреційними повноваженнями, у які незаконно втручатись.

Згідно частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.

Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.

Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.

Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області - залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року у справі № 819/723/18, - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді А. Р. Курилець О. І. Мікула Повне судове рішення складено 28.12.20