Постанова

від 22.12.2020 по справі 914/685/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2020 р. Справа №914/685/20

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Скрипчук О.С.

Плотніцький Б.Д.

секретар судового засідання Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Львівської області №05/2-857 вих-20 від 04.09.2020 (вх. № ЗАГС 01-05/2422/20 від 07.09.2020)

на рішення Господарського суду Львівської області від 17.08.2020 (суддя І.Б. Козак, повний текст рішення складено 19.08.2020)

у справі №914/685/20

за позовом : Заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №2, м. Львів

в інтересах держави в особі: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Консалт Груп» (надалі ТзОВ «Захід Консалт Груп» ), м. Львів

про стягнення 827 609,60 грн.

за участю учасників справи:

від прокуратури: Клак Ю.Г. - прокурор (посвідчення № 056288 від 19.05.2020)

від позивача: Наумець А.Г. - представник (довіреність № 2901/вих-46 від 21.01.2020)

від відповідача: Авдєєнко В.В. - адвокат (ордер серії ВС №10039995 від 05.10.2020),

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Львівської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Львівської міської ради звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ «Захід Консалт Груп» про стягнення 827 609,60 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.08.2020 у справі № 914/685/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд зазначив, що заявляючи позовні вимоги про стягнення орендної плати за період з 18.07.2017 до 29.02.2020, прокурором не враховано, що спірна земельна ділянка 20.09.2018 перебувала у постійному користуванні ПАТ «Львівська перо-пухова фабрика» на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЛВ №000849. Окрім того, ні прокурором, ні позивачем не доведено розміру земельної ділянки, за яку відповідач мав би платити оренду плату, оскільки 29.03.2019 ТзОВ «Захід Консалт Груп» відчужило частину нерухомого майна ТзОВ «Санов» на підставі договору купівлі-продажу будівель. Тобто, з 29.03.2019 відповідач є власником лише частини об`єктів нерухомого майна, які розміщені на земельній ділянці. Оскільки наведені обставини впливають на кінцевий розрахунок заявленої до стягнення суми, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, відтак, до задоволення не підлягають.

Не погоджуючись з даним рішенням, Заступник прокурора Львівської області подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що відповідач, набувши право власності на об`єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці за кадастровим №4610137500:04:004:0041, незважаючи на факт звернення до міської ради з метою оформлення прав на землю, та винесення в подальшому останньою ухвали № 3998 від 20.09.2018 «Про надання ТзОВ «Захід Консалт Груп» земельної ділянки на вул. Городницькій, 49» , належним чином не оформив правовідносин щодо користування земельною ділянкою, обов`язку щодо укладення та реєстрації договору оренди на спірну земельну ділянку не виконав та від такого обов`язку ухилявся. Прокурором самостійно здійснено розрахунок розміру орендної плати, яку мав би сплатити відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, за період 18.07.2017-29.02.2020, з врахуванням частки нерухомого майна, яка належала відповідачу до моменту відчуження та після, загалом на суму 827 609,60 грн, яку і просить стягнути з відповідача на користь Львівської міської ради. Відтак, висновок суду щодо недоведеності розміру земельної ділянки та необґрунтованості розрахунку є безпідставним.

Представник скаржника в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

Представник позивач в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю з підстав, викладених у письмових поясненнях на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/5728/20 від 05.10.2020), рішення суду першої інстанції вважає не законним та не обґрунтованим, винесене без врахуванням усіх доказів, відтак, просить суд його скасувати, а апеляційну скаргу задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та у письмових поясненнях (зареєстровані в канцелярії суду за вх№ 01-04/5732/20 від 05.10.2020, вх№ 01-04/6548/20 від 09.11.2020), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначає, що ТОВ «Захід Консалт Груп» користується земельною ділянкою №4610137500:04:004:0041 виключно в межах об`єктів нерухомого майна, що належать йому на праві власності. Обставину використання земельної ділянки більшою площею ТзОВ «Захід Консалт Груп» не визнає та заперечує. Також заперечує проти поданого прокурором розрахунку позовних вимог в частині періоду нарахування орендної плати та розміру, з огляду на те, що земельна ділянка №4610137500:04:004:0041 до 20.09.2018 перебувала у постійному користуванні ПАТ «Львівська перо-пухова фабрика» , а з 29.03.2019 частина будівель була відчужена ТзОВ «Захід Консалт Груп» на підставі договору купівлі-продажу ТзОВ «Санов» .

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 18.07.2017 ТзОВ «Захід Консалт Груп» набуло право приватної власності на будівлі, загальною площею 3 782,8 кв.м по вул. Городницька, 49 у м. Львові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1303618746101, номер об`єкта в РПВН 13627530) на підставі: договору купівлі-продажу, серія та номер 1406 від 18.07.2017, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сиротяк Ю.Р (а.с. 16-25 том І).

25.11.2017 зареєстровано право власності Львівської міської ради на земельну ділянку за кадастровим № 4610137500:04:004:0041.

17.12.2018 здійснено поділ вищевказаного об`єкта нерухомого майна на підставі висновку ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 05.11.2018 на 2 окремих:

1. будівля, загальною площею 1 321, 8 кв.м. по вул. Городницька, 49 у м. Львові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1725600146101);

2. будівля, загальною площею 2 461 кв.м. по вул. Городницька, 49 у м. Львові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1725554346101).

01.06.2018 ТзОВ «Захід Консалт Груп» звернулося до Львівської міської ради із заявою про надання земельної ділянки на вул. Городоцькій,49 у м. Львові в оренду у зв`язку зі зміною орендаря (а.с. 30 том І).

20.09.2018 Львівською міською радою прийнято ухвалу № 3998 «Про надання ТзОВ «Захід Консалт Груп» земельної ділянки на вул.Городницькій, 49» , якою ухвалено наступне (а.с. 26 том І):

« 3. Надати ТзОВ «Захід Консалт Груп» земельну ділянку площею 0,9734 га (у тому числі площею 0,0185 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень) на вул. Городницькій, 49 (кадастровий номер 4610137500:04:004:0041) в оренду терміном на 5 років для виробничих потреб (код КВПЦЗ 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

4. ТзОВ «Захід Консалт Груп» :

4.1. У тримісячний термін укласти з Львівською міською радою:

4.1.1. Договір оренди землі та зареєструвати його відповідно до Закону

України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх

обтяжень» .

4.1.2. Договір про відшкодування недоотриманих коштів за користування

земельною ділянкою» .

28.03.2019 відповідачем було продано ТзОВ «Санов» будівлю загальною площею 1 321, 8 кв.м. по вул. Городницька, 49 у м. Львові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1725600146101) на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 558 від 28.03.2019, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Рачинською І.Я. (а.с. 198-199 том І).

Як стверджує прокурор та позивач, в період часу з 18.07.2017 по 27.03.2019 відповідач був власником будівель, загальною площею 3 782,8 кв.м. по вул. Городницька, 49, у м. Львові, що знаходяться на земельній ділянці площею 0,9734 га за кадастровим №4610137500:04:004:0041. А в період часу з 28.03.2019 відповідач є власником 65,05 % будівель, що знаходяться на земельній ділянці площею 0,9734 га за кадастровим №4610137500:04:004:0041.

Листом № 06/10-3786вих18 від 04.09.2018 Львівська місцева прокуратура № 2 зверталася до Львівської міської ради з проханням надати інформацію, зокрема, і щодо спірної земельної ділянки відповідача та про оформлення права оренди на цю ділянку (а.с. 31-34 том І).

У відповідь на зазначений лист Управління земельних ресурсів Львівської міської ради листом №2403-5587 від 09.11.2018 повідомило, що спірна земельна ділянка є сформованою; договір оренди землі ТзОВ «Захід Консалт Груп» не уклало; розмір збитків власникам землі та землекористувачам визначаються комісіями, однак, станом на сьогодні склад комісії виконавчим комітетом Львівської міської ради не затверджено (а.с. 35-45 том І).

Листом № 04/10-2538вих-19 від 12.06.2019 прокуратура звернулася до Львівської міської ради з проханням надати на адресу Львівської місцевої прокуратури № 2 інформацію про те чи укладено на даний час договір оренди з ТзОВ «Захід Консалт Груп» . У разі не укладення вищевказаного договору оренди, прокуратура просила внести на засідання комісії питання щодо нарахування збитків ТзОВ "Захід Консалт Груп" за користування земельною ділянкою по вул. Городницька, 49 у м. Львів без відповідних документів та провести нарахування збитків, завданих власнику землі землекористувачем внаслідок такого використання (а.с. 46-47 том І).

Листом № 2403-3086 від 18.07.2019 Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради повідомило, що 03.07.2019 на адресу ТзОВ «Захід Консалт Груп» було надіслано два примірника договору оренди земельної ділянки для підпису, а також два примірники договору про відшкодування втрат від недоотримання коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування та розрахунок орендної плати за земельну ділянку на вул. Городницькій,49 площею 9734 кв.м., однак, станом на сьогоднішній день договір оренди землі та договір про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою площею 0,9734 га на вул. Городницькій, 49 (кадастровий номер 4610137500:04:004:0041) підписані зі сторони ТзОВ «Захід Консалт Груп" в управління не надходили (а.с. 48-49, 185-188 том І).

Листом №04/10-3519вих-19 від 21.08.2019 прокуратура звернулася до Львівської міської ради, в якому звернула увагу на те, що право на земельну ділянку в набувача будинку, будівлі або споруди виникає з моменту набуття права на будинок, будівлю або споруду незалежно від будь-яких подальших дій набувача щодо оформлення права на земельну ділянку. В зв`язку з чим прокуратура просила надати інформацію, чи вживалися Львівською міською радою заходи, у тому числі представницького характеру щодо стягнення вищевказаних збитків (а.с. 50-51 том І).

Листом № 2403-3713 від 04.09.2019 Управління земельних ресурсів Львівської міської ради повідомило прокуратуру про врахування зауважень прокурора щодо періоду здійснення нарахування ТзОВ «Захід Консалт Груп» збитків за користування земельною ділянкою (а.с. 52-53 том І).

Листом №1435-04-17-56вих20 від 10.01.2020 прокуратура просила Львівську міську раду надати інформацію щодо проведення нарахування ТзОВ «Захід Консалт Груп» збитків за землекористування та інформацію чи вживалися заходи на укладення договору оренди земельної ділянки (а.с. 54-55 том І).

Управління земельних ресурсів Львівської міської ради листом №2403-вих-6008 від 29.01.2020 повідомило прокуратуру про те, що 03.01.2020 керівника ТзОВ «Захід Консалт Груп» запрошено на засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, проте, останній на засідання комісії, яке відбулося 16.01.2020, не з`явився. Повторно дане питання буде винесено на засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (а.с. 56-57 том І).

Згідно листа Головного управління ДПС у Львівській області №808/9/13-07-55-04 від 23.01.2020 ТзОВ «Захід Консалт Груп» (ЄДРПОУ 41446646) декларацію із плати за землю (оренду) не подано та земельний податок з юридичних осіб чи орендна плата не сплачувались (а.с. 29 том І).

Як зазначає прокурор, Львівській міській раді ще 01.06.2018 стало відомо про те, що об`єкт нерухомого майна по вул. Городницька, 49 у м. Львові набуто у власність ТзОВ «Захід Консалт Груп» , однак, договір оренди земельної ділянки так і не укладено. Незважаючи на наявність цієї інформації вже більш ніж протягом півтора року, міською радою не вжито жодних ефективних заходів до захисту свого порушеного права, зокрема, не пред`явлено позова до суду.

В зв`язку з чим, листом №14.35/04-17-1252вих20 від 19.03.2020 Львівська місцева прокуратура №2 повідомила Львівську міську раду про підготовку і подання до суду позовної заяви в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ТзОВ «Захід Консалт Груп» про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки на суму 827 609,60 грн (а.с. 60 том І).

Зокрема, прокурор вважає, що незалежно від наявності вини у діях відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою свідчить про втрату позивачем (міською радою) майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію «виправдане очікування» , що є загальновизнаною, в т.ч. в практиці визначенню Європейського суду з прав людини. При цьому з 28.03.2019 розрахунок орендної плати проведено у відсотковому відношенні пропорційно частці нерухомості, якою володіє відповідач.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Згідно з ч. 4 ст.53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до п.п.3,4,5 рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів, в їх основі завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (зокрема, економічних, соціальних) дій, програм, спрямованих на гарантування її економічної безпеки, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо; інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді; із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах; поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Верховний суд в постанові від 08.02.2019 у справі №915/20/18 зазначає, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи .

Статтями 7, 140, 142 Конституції України та ст. ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, функціонування якого гарантується державою, є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Згідно зі ст. 26, ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 12 Земельного кодексу України до компетенції сільських, селищних, міських рад, та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охоронною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (ст. 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ).

Згідно зі ст.ст. 10, 265 Податкового кодексу України плата за землю є місцевим податком. Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України вона зараховується до бюджетів місцевого самоврядування, а отже бюджет Львівської міської ради недоотримав значну суму коштів, яку мав би отримати від передачі спірної земельної ділянки в оренду ТзОВ «Захід Консалт Груп» .

Слід зазначити, що ненадходження коштів зі сплати орендної плати перешкоджає належному функціонуванню органу місцевого самоврядування, що порушує інтереси держави. Недоотримання коштів у розмірі суми орендної плати суттєво ослаблює дохідну частину місцевого бюджету та може призвести до неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету і як наслідок до необхідності державного забезпечення збалансування місцевого бюджету. Таким чином, місцеві інтереси знаходяться у тісному зв`язку із загальнодержавними, характеризуються взаємозалежністю та взаємодоповненням. І, у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, порушуються й інтереси держави в цілому. Внаслідок не отримання коштів місцевим бюджетом за використання земельної ділянки у розмірі орендної плати порушуються інтереси територіальної громади м. Львова та держави в цілому.

Відтак, сам факт не звернення до суду міської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає, що прокурором доведено підставність для представництва інтересів держави в особі Львівської міської ради шляхом подання позову, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, Львівською міською радою, як уповноваженим органом, не вжито належних заходів з метою оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку та стягнення відповідних коштів до бюджету. Вказане свідчить про неналежне здійснення позивачем захисту інтересів територіальної громади м. Львова.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

ТзОВ «Захід Консалт Груп» на підставі договору купівлі-продажу від 18.07.2017 набуло на праві приватної власності на будівлі, загальною площею 3 782,8 кв.м по вул. Городницька, 49 у м. Львові.

Водночас, земельна ділянка по вул. Городницька, 49 у м. Львові з кадастровим номером 460137500:04:004:0041, площею 0,9737 га, на якій знаходиться спірне нерухоме майно загальною площею 3 782,8 кв.м, перебувала в ПрАТ Львівська перо-пухова фабрика на підставі Державного акту на праві постійного користування землею серії І-ЛВ №000849 від 20.08.1998.

Відповідно до ч.1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності (ч. 2 ст. 92 ЗК України).

Однак, відповідач не є ні державним, ні комунальним підприємством, отже, до нього у цьому випадку не може перейти право постійного землекористування на аналогічних підставах, яким користувалося ПрАТ Львівська перо-пухова фабрика відповідно до вказаного Державного акта.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (ч. 5 ст.116 ЗК України).

Статтю 141 ЗК України передбачено підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 та у постанові Верховного Суду від 01.12.2020 у справі № 921/99/18.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає безпідставним твердження відповідача про те, що він до 20.09.2018 не міг оформити право оренди землі, оскільки ухвалою Львівської міської ради лише 20.09.2018 було вилучено спірну земельну ділянку з користування ПрАТ Львівська перо-пухова фабрика та визнано таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЛВ №000849 від 20.08.1998.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 01.12.2020 у справі № 921/99/18, особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я права користування земельною ділянкою в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Захід Консалт Груп» лише 01.06.2018 звернулося до Львівської міської ради із заявою про надання земельної ділянки на вул. Городоцькій,49 у м. Львові в оренду у зв`язку зі зміною орендаря (а.с. 30 том І).

Розглянувши звернення ТзОВ «Захід Консалт Груп» , Львівська міська рада ухвалою від 20.09.2018 надала товариству земельну ділянку площею 0,9734 га на вул. Городницькій, 49 (кадастровий номер 4610137500:04:004:0041) в оренду терміном на 5 років для виробничих потреб. Тобто, усю площу, відведену раніше ПрАТ Львівська перо-пухова фабрика .

Доказів звернення ТзОВ «Захід Консалт Груп» до Львівської міської ради із заявою про надання меншої площі земельної ділянки необхідної для обслуговування будівель, матеріали справи не містять. Також в матеріалах справи відсутні і докази оскарження вказаної вище ухвали Львівської міської ради в частині визначення розміру земельної ділянки площею 0,9734 га. В зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції вважає твердження відповідача щодо використання земельної ділянки лише в межах об`єктів нерухомого майна та заперечення більшого розміру площі земельної ділянки, яка була виділена ухвалою Львівської міської ради від 20.09.2018, безпідставним.

Статтею 80 Земельного Кодексу України визначено, що суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

25.11.2017 зареєстровано право власності Львівської міської ради на земельну ділянку за кадастровим №4610137500:04:004:0041.

У відповідності до ст. 122, 123, 124 Земельного Кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

В силу ст. 206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про плату за землю" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п. п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п. п. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, відповідно не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

При цьому для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Тобто, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою комунальної форми власності свідчить про втрату позивачем майна, що у спірних правовідносинах підпадає під визначення Європейського суду з прав людини "виправдане очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У спорах про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою до моменту оформлення особою права користування такою земельною ділянкою власник має право на отримання безпідставно збережених грошових коштів у порядку статті 1212 ЦК України. Тобто, в такому разі суд виходить з того, що фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування нею. Отже, фактичний землекористувач зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц і від 20.09.2018 у справі № 925/230/17, постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних правовідносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18).

Згідно з частиною 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

В силу ст. 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі ст. 1212, 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач, 18.07.2017, набувши право власності на об`єкт нерухомості загальною площею 3 728,8 кв.м, розташований на земельній ділянці за кадастровим №4610137500:04:004:0041, незважаючи на факт звернення до міської ради з метою оформлення прав на землю, та винесення в подальшому останньою ухвали № 3998 від 20.09.2018 «Про надання ТзОВ «Захід Консалт Груп» земельної ділянки на вул. Городницькій, 49» , належним чином не оформив правовідносин щодо користування земельною ділянкою, обов`язку щодо укладення та реєстрації договору оренди на спірну земельну ділянку не виконав.

Визначення земельної ділянки наведено в ч. 1 ст. 79 ЗК України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з ч. ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, за користування якою прокурор просить стягнути збережені кошти (в розмірі орендної плати) є сформованим об`єктом цивільних прав.

Крім того, суд зазначає, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 ст. 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17).

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

В матеріалах справи наявний витяг про нормативно грошову оцінку земельної ділянки (а.с. 59 том І).

Таким чином, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку. Подібна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 917/353/19, від 16.09.2020 у справі №922/3361/19.

З огляду на викладене ТзОВ Захід Консалт груп як фактичний користувач земельної ділянки, що у спірний період без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Щодо твердження відповідача про те, що розрахунок розміру орендної плати є невірним, оскільки прокурором не враховано, що 28.03.2019 будівлю, загальною площею 1 321, 8 кв.м. по вул. Городницька, 49 у м. Львові на підставі договору купівлі-продажу набуло ТзОВ «Санов» , колегія суддів зазначає наступне.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди (ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України).

Як вбачається з розрахунку, наданим прокурором, судом встановлено, що він виконаний в період з 18.07.2017 по 29.02.2020 на загальну суму 827 609,60 грн (а.с. 8 том І). При розрахунку взято до уваги розмір земельної ділянки пропорційний частці майна, що належить відповідачу на праві власності та нормативно грошова оцінка на відповідну дату кожного року.

Тобто, за період з 18.07.2017 по 27.03.2019 відповідач був власником будівель, загальною площею 3 782,8 кв.м. по вул. Городницька, 49, у м. Львові, що знаходяться на земельній ділянці площею 0,9734 га за кадастровим №4610137500:04:004:0041. А в період часу з 28.03.2019 відповідач є власником 65,05 % будівель, що знаходяться на земельній ділянці площею 0,9734 га за кадастровим №4610137500:04:004:0041.

Вищенаведеним спростовуються доводи відповідача щодо необґрунтованості розрахунку безпідставно збережених коштів, оскільки прокурором взято до уваги розмір земельної ділянки пропорційний частці майна , що належить відповідачу на праві власності.

Враховуючи, що внаслідок використання відповідачем земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради була позбавлена можливості отримати дохід від надання земельної ділянки в оренду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для стягнення з відповідача 827 609,60 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, яка розрахована на підставі нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки з урахуванням ставки річної орендної плати за період з 18.07.2017 по 29.02.2020.

При цьому суд зазначає, що відновлення порушених прав Львівської міської ради у спосіб, передбачений статтею 1212 ЦК України не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про відмову у позові, місцевий господарський суд не повно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав не вірну юридичну оцінку обставинам справи, в зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі, суд вважає, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Апелянтом з врахуванням вищенаведених нормам права, належними та допустимими доказами підтверджено свої доводи, викладені в апеляційній скарзі.

В свою чергу відповідачем не спростовано доводи апеляційної скарги.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, а апеляційну скаргу задоволити.

Керуючись, ст.ст. 269, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу задоволити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 17.08.2020 у справі № 914/685/20 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Захід Консалт Груп (79017, м. Львів, вул. Водогінна,2 офіс 611, код ЄДРПОУ 41446646) на користь Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок,1, код ЄДРПОУ 04055896) 827 609,60 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Захід Консалт Груп (79017, м. Львів, вул. Водогінна,2 офіс 611, код ЄДРПОУ 41446646) на рахунок № 35211093000774 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач - прокуратура Львіської області, код ЄДРПОУ 02910031 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 18 621,00 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Захід Консалт Груп (79017, м. Львів, вул. Водогінна,2 офіс 611, код ЄДРПОУ 41446646) на рахунок № 35211093000774 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач - прокуратура Львіської області, код ЄДРПОУ 02910031 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 12 414,14 грн.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку та в строки, передбаченні ст.ст.287-289 ГПК України.

6. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді О.С. Скрипчук

Б.Д. Плотніцький