Постанова

від 22.12.2020 по справі 911/72/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2020 р. Справа№ 911/72/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Разіної Т.І.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Тарнавського В.Б.

за участю представника(-ів) згідно протоколу судового засідання від 22.12.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НСУ-215 Механомонтаж"

на рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2020 (повний текст рішення підписано 28.08.2020)

у справі №911/72/20 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НСУ-215 Механомонтаж"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вартіс"

про стягнення 453767,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НСУ-215 Механомонтаж" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вартіс" про стягнення 453767,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не повернув за актом приймання-передачі позивачу майно, у зв`язку з закінченням строку дії договору, тому на думку позивача, відповідно до п. 4.3. договору відповідач повинен виплатити позивачу неустойку в розмірі 0,5% від вартості майна.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.08.2020 у позові відмовлено повністю.

Відмовляючи у позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач виконав свої зобов`язання за договором щодо повернення майна, що підтверджується первинним бухгалтерським документом, зокрема, складеним сторонами актом прийому-передачі (повернення) від 21.05.2019.

Крім цього, місцевий господарський суд зазначив про відсутність будь-якого рішення, вироку, якими б визнавалася винна посадових осіб відповідача у спірних правовідносинах, у зв`язку чим доводи позивача є безпідставними.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "НСУ-215 Механомонтаж" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення повністю, ухвалити нове рішення, яким стягнути 453767 грн неустойки за неповернення майна по договору. Покласти на відповідача судові витрати по справі.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі, позивач зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не з`ясовано обставини, які мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

Зокрема, позивач стверджує, що акт приймання передачі від 21.05.2019 не може бути прийнятим, у якості доказу повернення спірного майна, оскільки за твердженням позивача вищезгаданий акт є підробленим.

Разом з цим, позивач зауважує на тому, що підставою звільнення від доказування відповідно до п. 6 ч. 75 Господарського процесуального кодексу є обвинувальний вирок суду у кримінальний справі або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, що набрали законної сили.

Враховуючи, що обвинувального вироку чи рішення суду на дату прийняття оскаржуваного судового рішення не було, позивач ставить підсумнів встановлений місцевим господарським судом факт передачі відповідачем спірного майна позивачу.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів викладених у апеляційній скарзі, відповідач посилається на те, що під час розгляду справи Господарським судом Київської області позивач не довів обставину, на яку він посилався, а саме, не надав докази того, що вимагав повернення майна по закінченню дії договору, а лише зазначив, що усно звертався до позивача. При цьому надавши докази сплати вартості наданих послуг по зберіганню по травень 2019 року (акти наданих послуг).

Разом з цим, відповідач вважає, позивачем безпідставно нараховано неустойку за неповернення товару за період з 01.01.2019 по 30.06.2019, оскільки в матеріалах справи міститься акт прийому-передачі (повернення) від 21.05.2019, що насамперед підтверджує передачу майна позивачу в травні 2019.

Короткий зміст відповіді на відзив на апеляційну скаргу та узагальнення її доводів

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу, відповідач наголошує на тому, що твердження суду першої інстанції про те, що позивач отримав своє майно (металопрокат) є хибними.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НСУ-215 Механомонтаж" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Разіної Т.І., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НСУ-215 Механомонтаж" на рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2020, справу призначено до розгляду на 04.11.2020.

У зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем на лікарняному, судове засідання призначене на 04.11.2020 не відбулося.

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 у справі №911/72/20 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №911/72/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Разіна Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НСУ-215 Механомонтаж" на рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2020 у справі №911/72/20 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Михальська Ю.Б., Разіна Т.І.; розгляд апеляційної скарги призначено на 09.12.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 з урахуванням виправленої описки розгляд апеляційної скарги відкладено на 22.12.2020.

В судове засідання, яке відбулося 22.12.2020 з`явився представник відповідача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Уповноважений представник позивача у судове засідання не з`явився.

Колегія суддів визнала можливим здійснювати розгляд апеляційної скарги у даній справі за відсутності уповноваженого представника позивача.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

21.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НСУ-215 Механомонтаж" (за договором - поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вартіс" (за договором - зберігач) укладено договір про надання послуг зберігання майна № 21/06 (далі - договір), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання протягом строку цього договору майно (надалі іменується "майно") і зобов`язується повернути його поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до п. 1.3. договору плата за зберігання майна нараховується наступним чином: 22,00 грн з ПДВ за 1 (одну) тону майна за місяць зберігання. Останнього календарного дня місяця зберігач надає поклажодавцю акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт).

При цьому сторони узгодили, що відповідно до договору розрахунковим періодом вважається календарний місяць, одиниця виміру - тонна розвантаженого майна. У вартість зберігання входять послуги з розвантаження майна поклажодавця при прийомці на зберігання та послуги з навантаження на автомобільний транспорт майна поклажодавця при знятті такого майна зі зберігання.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту передання майна на зберігання і до моменту його повернення поклажодавцеві за актом приймання - передачі. У випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна, яке передане на зберігання, або його частини, зберігач повинен відшкодувати поклажодацеві всі пов`язані з цим збитки.

На виконання умов договору, 22.06.2018 у селищі міського типу Радушне Криворізького району Дніпропетровської області між сторонами підписано акт прийому-передачі, згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв металопрокат для зберігання, згідно опису майна: Лист горячекатаний 10x2000x6000 ст.09Г2С в кількості 21,800 тон (без зазначення в акті прийому-передачі вартості майна переданого на зберігання, в акті зазначено тільки найменування марка сталі та кількість металопрокату у тонах).

За правилами п. 4.3 договору у випадку неповернення майна поклажодавцеві за першою вимогою, зберігач повинен виплатити поклажодавцеві неустойку у розмірі 0,5 процентів від вартості майна, зазначеної в актах приймання-передачі, за кожний день затримки.

Згідно п. 6.2 договору строк його дії закінчується 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами передбачених договором зобов`язань.

В обґрунтування пред`явленого позову позивач посилався на те, що після закінчення строку дії договору та усної вимоги позивача, відповідач ухилився від виконання зобов`язання, передбаченого у пункті 2.1.4 договору та не повернув за актом приймання-передачі позивачу майно.

У зв`язку з чим, за твердженням позивача, останній був позбавлений виконати обов`язок, передбачений у пункті 3.1.2 договору, а саме, забрати у відповідача майно до закінчення строку дії цього договору за актом приймання-передачі.

За порушенням відповідачем умов договору, позивач нарахував відповідачу неустойку в розмірі 0,5%, виходячи із суми 501 400,00 грн вартості майна, яке було придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Дмитрол", згідно видаткової накладної № 17 від 15.06.2018. При цьому, позивач посилався на ухвалу слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, в якій вказана вартість спірного майна, що було придбано позивачем у ТОВ "Дмитрол".

Також позивачем було зауважено на тому, що відповідно до повідомлення слідчого відділу Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 14.06.2019 № 48/8-І-436 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "НСУ-215 Механомонтаж" в Єдиному реєстрі досудових розслідувань перебуває кримінальне провадження за №12019040230000978, фігурантом якого є матеріально відповідальні особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Вартіс", що відповідали за відпуск переданого на зберігання по договору майна та передали третім особам майно, без відома позивача (поклажодавця).

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.08.2020 у позові відмовлено повністю.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 944 Цивільного кодексутУкраїни зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Зберігач зобов`язаний передати плоди та доходи, які були ним одержані від речі (частини 1, 2 статті 949 цього Кодексу).

Зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (стаття 953 Цивільного кодексу України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, після закінчення строку договору до травня 2019 року позивачем не було вжито заходів передбачених п. 3.1.2. договору, зокрема, позивач письмово не звертався до відповідача з вимогою щодо повернення майна із зберігання. Натомість позивач продовжував сплачувати відповідачу кошти за послуги по зберіганню майна (металопрокату).

Крім того, повернення майна за вимогою позивача відбулось за актом приймання - передачі (повернення) від 21.05.2019 до договору зберігання №21/06 від 21.06.2018, згідно якого позивач в особі директора Агризкової О.Д. прийняв, а відповідач в особі директора Мазієнко О.М. повернув майно, а саме: лист гарячекатаний 10x2000x6000 ст. 09Г2С в кількості 21,800тн.

Крім того, представником відповідача долучено довіреність №1 від 08.05.2019, якою було уповноважено особу Іванова Д.П. отримувати від імені та інтересах позивача спірне майно.

Судова колегія погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції, що вищезгаданий акт був підписаний та скріплений печатками сторін, відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", що в свою чергу свідчить про виконання відповідачем умов договору в частині повернення майна позивачу та відсутності нарахування позивачем неустойки, яка є предметом цього спору.

Твердження позивача про те, що акт приймання передачі від 21.05.2019 не може бути прийнятий у якості належного доказу повернення відповідачем спірного майна позивача, у зв`язку з його підробленням, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки наявність порушеної кримінальної справи не є підставою для того, щоб вважати цей акт неналежним доказом без вироку суду

Щодо порушеної кримінальної справи, судом першої інстанції було встановлено, що згідно ухвали слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривий ріг Кузнецова P.O. про надання тимчасового доступу до речей та документів від 22.06.2019 у справі №216/3697/19 у провадженні слідчого відділу Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровські області, перебувають матеріали досудового розслідування №12019040230000978 від 30.05.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, вчиненого невстановленими особами.

Крім того, представником відповідача було долучено копію довіреності від 08.05.2019, якою було уповноважено Іванова Д.П. отримати від імені позивача спірне майно.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, вірно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та відсутні порушення процесуального закону, які б могли призвести до неправильного вирішення справи по суті.

Інші доводи скаржника по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги, таких підстав колегією суддів також не встановлено.

Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НСУ-215 Механомонтаж" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2020 у справі №911/72/20 - без змін.

Матеріали справи №911/72/20 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 28.12.2020.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Т.І. Разіна

К.В. Тарасенко