Постанова

від 21.12.2020 по справі 906/865/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року Справа № 906/865/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Розізнана І.В.

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Панасюк О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради на рішення господарського суду Житомирської області від 21.12.2019 р. у справі №906/865/19 (суддя Кравець С.Г., повний текст рішення складено 24.12.2019 р.)

за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське автотранспортне підприємство 11827"

до комунального підприємства "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради

про стягнення 113150,80 грн

за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - Скиданчук І.В., Павлов Д.Б.,

третьої особи - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 21.12.2019 р. у справі №906/865/19 позов товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське автотранспортне підприємство 11827" до комунального підприємства "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради про стягнення 113150,80 грн. задоволено частково. Стягнуто з комунального підприємства "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради на користь товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське автотранспортне підприємство 11827" 65102,50 грн. вартості відновлювального ремонту, 2100,00 грн. витрат пов`язаних з проведенням автотоварознавчого дослідження, 1126,17 грн. витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначив, що рішенням сесії Житомирської міської ради №580 від 28.03.2008 р. "Про визначення балансоутримувачів об`єктів благоустрою м. Житомира" балансоутримувачем вулиць міста визначено КП "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради. На виконання рішення актом інвентаризації об`єктів вулично-шляхової мережі м. Житомира від 14.05.2008 р. станом на 01.01.2008 р. КП "Управління автомобільних шляхів" як балансоутримувачу вулиць міста, визначеному рішенням сесії, передано на баланс об`єкти вулично-шляхової мережі згідно переліку, в якому серед іншого було передано вулицю Східну у місті Житомир.

Господарський суд Житомирської області вказує, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок наїзду на перешкоду (вибоїну), причиною якого став недолік в утриманні вулично-шляхової мережі, що підтверджується довідкою управління патрульної поліції в Житомирській області №3019038476478800 про дорожньо-транспортну пригоду, листом управління патрульної поліції в Житомирській області №3431/41/28/02-2019 від 15.03.2019р. та встановлено постановою Богунського районного суду м. Житомир у справі №295/4730/19. У свою чергу відповідачем не було доведено факту руйнування дорожнього покриття внаслідок наїзду автобуса саме під час руху, а не внаслідок наїзду на перешкоду, яка не була позначена відповідними дорожніми знаками у зв`язку з аварією на підземних комунікаціях.

Таким чином суд дійшов висновку, що обов`язок по забезпеченню безпечних умов руху транспортних засобів дорогами міст (селищ, сіл), утримання вулиць і доріг міст (селищ, сіл) покладений виключно на органи місцевого самоврядування, в даному випадку на балансоутримувача вулиць міста Житомир - КП "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради, у зв`язку з чим відповідальність за відшкодування збитків завданих позивачу пошкодженням автобуса БАЗ-А079.14 н.з. НОМЕР_1 в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 06.02.2019 року по вул. Східна, 103 у м.Житомир внаслідок невідповідності стану автомобільної дороги вимогам безпеки руху повинен нести відповідач.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що він не є власником вулиці Східна у м. Житомирі чи уповноваженим власником органом у сфері дорожнього руху, а також що між КП "Управління автомобільних шляхів" та Житомирською міською радою не укладався відповідний договір про експлуатаційне утримання. Звертає увагу суду на те, що КП "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради не є належним відповідачем у даній справі та що належним відповідачем є КП "Житомирводоканал" Житомирської міської ради.

КП "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради стверджує, що провал асфальтобетонного покриття по вул. Східна у м. Житомир стався в результаті прориву колектора та утворився безпосередньо у момент руху по ньому транспортного засобу. До моменту наїзду транспортного засобу на ділянку на якій розміщений колектор будь-які перешкоди чи вибоїни були відсутні. Також відповідач додає, що за результатами розгляду справи №295/4730/19 Богунським районним судом м. Житомир було встановлено, що ОСОБА_1 (працівник КП "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради) не є винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст. 140 КУпАП.

Водночас відповідач звертає увагу суду, що 14.11.2019 р. судом було задоволено його клопотання про витребування у позивача свідчень водія, які той надавав працівникам поліції за фактом ДТП, однак останнім таких доказів суду надано не було та справу було розглянуто без їх дослідження. У зв`язку із чим 09.01.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до Богунського районного суду м. Житомир для ознайомлення зі справою №295/4730/19, в матеріалах якої містяться пояснення водія автобуса, з яких вбачається, що під час руху останній не бачив перед собою жодних перешкод чи вибоїн в асфальтобетонному покритті.

Позивач, товариство з додатковою відповідальністю "Житомирське автотранспортне підприємство 11827" та комунальне підприємство "Житомирводоканал" Житомирської міської ради подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких просять у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення господарського суду Житомирської області від 21.12.2019 р. у справі №906/865/19 залишити без змін (т.1, а.с.150-151, 156-160).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 р. у справі №906/865/19 з метою встановлення причини провалу дорожнього покриття на ділянці автодороги у м. Житомирі по вул. Східній, 103, який відбувся 06.02.2019 р. близько 21:30 год. призначено судову експертизу, проведення якої доручено Житомирському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

Ухвалою від 14.09.2020 р. у зв`язку із неможливістю проведення відповідної судової експертизи Житомирським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, проведення судової експертизи доручено приватному науково-виробничому підприємству "Спектр" (м. Київ, вул. Михайла Омельяновича-Павленка, 4/6). Провадження у справі зупинено до отримання висновку судової експертизи.

24.11.2020 р. на адресу апеляційного господарського суду надійшов висновок експерта №20-41/СЕ від 18.11.2020 р. за результатами проведення судової дорожньо-технічної та будівельно-технічної експертизи, у зв`язку із чим ухвалою від 27.11.2020 р. поновлено апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 21.12.2020 року.

У судове засідання, призначене на 21.12.2020 р., товариство з додатковою відповідальністю "Житомирське автотранспортне підприємство 11827" та комунальне підприємство "Житомирводоканал" Житомирської міської ради не забезпечили явку своїх повноважних представників, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (т.2, а.с. 47, 49). Комунальне підприємство "Житомирводоканал" Житомирської міської ради про причини своєї неявки суд не повідомило.

17.12.2020 р. представником ТДВ "Житомирське автотранспортне підприємство 11827" Наумовим О.Л. було подано клопотання про відкладення розгляду справи. В обґрунтування якого вказує, що 17.12.2020 р. він ознайомився з матеріалами справи, в тому числі з висновком експерта за результатами проведення судової дорожньо-технічної та будівельно-технічної експертизи від 18.11.2020 р. відповідно до якого причиною провалу дорожнього покриття є прорив колектора, а тому з урахуванням висновку експерта, з метою належної підготовки до участі у судовому засіданні, що потребує значного часу просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Розглядаючи вказане клопотання, колегія суддів зазначає, що за змістом ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

У випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оцінюючи подане представником ТДВ "Житомирське автотранспортне підприємство 11827" клопотання про відкладення розгляду справи, колегією суддів було встановлено, що згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 3300104477571 (т.2, а.с.47) 02.12.2020 р. позивачем було отримано ухвалу апеляційного суду від 27.11.2020 р., якою поновлено апеляційне провадження у справі №906/865/19 у зв`язку із надходженням висновку експерта №20-41/СЕ від 18.11.2020 р. та призначено розгляд справи на 21.12.2020 року.

З огляду на дату отримання ухвали суду, дату надіслання позивачем клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (10.12.2020 р.) та дату безпосереднього ознайомлення (17.12.2020 р.), колегія суддів зазначає, що останній мав достатньо часу для завчасного ознайомлення з матеріалами справи та відповідно здійснення належної підготовки до участі у судовому засіданні 21.12.2020 року.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п.35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 р. вказано, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Враховуючи наведене, приписи ст. ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, а також те, що з поданого клопотання про відкладення не вбачається поважних причин, які б свідчили про необхідність перенесення судового засідання на іншу дату та те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого клопотання та відкладення розгляду справи. З огляду на вказане суд визнав за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та третьої особи.

До апеляційної скарги позивачем також було долучено додаткові докази, зокрема: запит КП "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради до управління ДСНС України у Житомирській області №10/01/20 від 08.01.2020 р. з додатком та відповідь на нього від 09.01.2020 р.; запит КП "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради до КП "Житомирводоканал" Житомирської міської ради №9/01/20 від 08.01.2020 р. та відповідь на нього від 13.01.2020 р.; копія клопотання ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами справи №295/4730/19 від 09.01.2020 р. та копія пояснення водія автобуса від 06.02.2019 року (т.1, а.с.133-139).

Однак, відповідачем не було обґрунтовано поважність причин, що зумовили неможливість подання ним таких доказів до суду першої інстанції у встановлений законом строк.

Водночас, доводи відповідача про те, що 14.11.2019 р. місцевим господарським судом було задоволено його клопотання про витребування у позивача пояснень водія, які той надавав працівникам поліції за фактом ДТП, не відповідають дійсності, оскільки відповідно до протоколу судового засідання від 14.11.2019 р. та технічного звукозапису судового засідання останній клопотання про витребування судом таких доказів не заявляв та не обґрунтовував суду причини неможливості отримати цей доказ самостійно.

Колегія суддів звертає увагу на те, що виходячи з принципу змагальності господарського процесу сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції до суду першої інстанції.

У відповідності до ч.8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно п.6 ч.2 ст.258 ГПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Враховуючи наведене, а також те, що з поданих пояснень не вбачається поважних причин, які б свідчили про неможливість подання відповідачем таких доказів до суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для прийняття судом таких доказів до розгляду.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Судом встановлено, що 06.02.2019 р. о 21:30 год. в м. Житомир по вул. Східній, 103 сталася дорожньо-транспортна пригода, за участі автобуса марки "БАЗ А079.14" н.з. НОМЕР_1 , власником якого є товариство з додатковою відповідальністю "Житомирське АТП 11827". Внаслідок наїзду на перешкоду вищевказаний транспортний засіб отримав механічні пошкодження передньої правої частини та бокової правої частини, про що управлінням патрульної поліції в Житомирській області було складено довідку №3019038476478800 (т.1, а.с.14).

Вказана довідка містить відомості про те, що за фактом порушень, які призвели до дорожньо-транспортної пригоди відносно ОСОБА_1 (працівника КП "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради) складено адміністративний протокол серії БД №064290 за статтею ч.4 ст.140 КУпАП, матеріали ДТП направлено до Богунського районного суду м. Житомира.

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 07.05.2019 р. у справі справи №295/4730/19 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст.140 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду строків передбачених ст.38 КУпАП (т.1, а.с.98). Вказана постанова набрала законної сили 20.05.2019 р. та доказів її оскарження матеріали справи не містять.

Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про те, що в судовому порядку ОСОБА_1 не було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4. ст. 140 КУпАП зважаючи на наступне.

У п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП унормовано, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

З правового аналізу норм ст. 247 КУпАП вбачається, що застосування судом п.7 ч.1 ст.247 КУпАП можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні адміністративного правопорушення провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Відтак, господарський суд Житомирський суд дійшов обґрунтованого висновку, що така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує подію та склад адміністративного правопорушення.

Відповідно ч. 4, 5, 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Однак, оцінюючи постанову Богунського районного суду м. Житомира від 07.05.2019р. у справі №295/4730/19, колегією суддів встановлено, що причини утворення вибоїни не були предметом дослідження у даній справі.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що працівник КП "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради ОСОБА_1 до суду не з`явився, будь-яких пояснень з цього приводу не надавав.

Постанова не містить не лише оцінки, а й вказівки про існування будь-яких доказів на підтвердження вини особи. Натомість в даній постанові лише описано зміст протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №064290 від 26.03.2019 р. складеного відносно ОСОБА_1 , згідно якого останній будучи відповідальною особою порушив правила норм та стандартів утримання автомобільних доріг, що призвело до утворення вибоїни на проїзній частині в м.Житомирі по вул. Східна, 103, в результаті наїзду на яку автомобіль марки "БАЗ А079.14" н.з. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.

Частиною 1 статті 140 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху.

Диспозиція частини 4 статті 140 КУпАП передбачає відповідальність за порушення, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, однак мотивувальна частина зазначеної вище постанови не містить вказівки на порушення ОСОБА_1 конкретних правил, норм і стандартів утримання автомобільних доріг.

Крім того, преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Дана правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2020 р. у справі №922/5787/15

Таким чином, на підставі ч.6 ст.75 ГПК України постанова Богунського районного суду м. Житомира від 07.05.2019 р. у справі №295/4730/19 не може вважатись обов`язковою для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності працівника КП "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради ОСОБА_1 , оскільки останньою не встановлено чи мали місце такі дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди - один із способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених статті 16 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.16 Закону України "Про автомобільні дороги" вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю, а згідно ст.17 цього Закону управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться.

За приписами п.п.1,4 ч.1 ст.21 Закону "Про автомобільні дороги" органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за: стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів; відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом.

Згідно зі ст.9 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху віднесено, зокрема: розробку програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження; компенсацію витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно п. 2, 5 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 року №198 ремонт і утримання дорожніх об`єктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору", а тих, що перебувають у комунальній власності, - відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними організаціями. Власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації, користувачі дорожніх об`єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов`язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об`єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об`єктів, забрудненню навколишнього середовища.

В п.11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 року №198, встановлено, що власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані, зокрема: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об`єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об`єктів. Підприємства та балансоутримувачі забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об`єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації (ч. 2 ст. 15 Закону України "Про благоустрій населених пунктів").

Вказана норма визначає підприємство, як належного самостійного суб`єкта щодо забезпечення належного утримання і своєчасного ремонту об`єкта благоустрою.

Відповідно до п.п.10 п.1 ст.42 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягуються особи, винні у неналежному утриманні об`єктів благоустрою, зокрема покриття доріг, тротуарів, освітлення територій населених пунктів тощо.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення сесії міської ради №580 від 28.03.2008 р. "Про визначення балансоутримувачів об`єктів благоустрою м. Житомира" балансоутримувачем вулиць міста визначено комунальне підприємство "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради (т.1, а.с.51).

На виконання вказаного рішення за актом інвентаризації об`єктів вулично-шляхової мережі м. Житомира від 14.05.2008 р. станом на 01.01.2008 р. КП "Управління автомобільних шляхів" як балансоутримувачу вулиць міста, визначеному рішенням сесії, передано на баланс об`єкти вулично-шляхової мережі згідно переліку, в якому серед іншого було передано вулицю Східну (т.1, а.с.112-114).

09.01.2019 року між управління транспорту та зв`язку Житомирської міської ради та комунальним підприємство "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради укладено договір №1 про надання трансфертів з міського бюджету одержувачу бюджетних коштів на забезпечення виконання заходів міської цільової програми, предметом якого є надання трансферів з міського бюджету одержувачу бюджетних коштів на виконання заходів міської цільової програми благоустрою та розвитку комунального господарства м.Житомира на 2016-2022 роки, які надаються за КПКВК 1917461 "Утримання та розвиток автомобільних доріг та дорожньої інфраструктури за рахунок коштів місцевого бюджету 2610 "Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)" (т.1, а.с.52-53).

Додатком до договору №1 від 09.01.2019 сторонами договору було погоджено перелік заходів Програми благоустрою та комунального господарства м.Житомира на 2019 рік, серед яких, утримання вулиць (доріг та тротуарів), а також поточний ремонт вулиць та доріг (т.1, а.с.54).

Таким чином на підставі вищевикладеного судом встановлено, що саме КП "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради відповідає за стан дороги по вул. Східній, 103 у м. Житомирі та повинен забезпечувати безпеку дорожнього руху, а також відшкодовувати збитки користувачам доріг, що виникли через її незадовільний стан.

Однак, згідно висновку експерта №20-41/СЕ від 18.11.2020 р. за результатами проведення судової дорожньо-технічної та будівельно-технічної експертизи, експертами встановлено, що причиною провалу дорожнього покриття на ділянці автодороги у м.Житомир по вул. Східній, 103, який відбувся 06.02.2019 р. близько 21:30 год. є прорив колектора через його незадовільний стан (фізична зношеність). Прориви на даному колекторі по вул. Східна відбувались неодноразово. Під час чергового прориву вода, яка витікала з пошкодженого колектора, вимила ґрунт з під дорожнього одягу. Під час проїзду автобуса від його ваги склепіння порожнини не витримало і утворився провал.

У дослідницькій частині, зокрема, вказано, що про те, що причиною провалу є саме прорив колектора свідчить глибина провалу.

Оцінивши вищевказаний висновок експерта №20-41/СЕ від 18.11.2020 р., колегія суддів вважає, що останній є повним та ясним, а також що судовими експертами чітко встановлено причини провалу дорожнього покриття 06.02.2019 р. о 21:30 год. у м. Житомир по вул. Східній, 103.

Апеляційний господарський суд критично оцінює висновки місцевого господарського суду про те, що відповідачем не доведено руйнування дорожнього покриття внаслідок наїзду автобуса саме під час руху, а не внаслідок наїзду на перешкоду, яка не була позначена відповідними дорожніми знаками у зв`язку з аварією на підземних комунікаціях, оскільки зі змісту адміністративного протоколу описаного в постанові Богунського районного суду міста Житомир у справі №295/4730/19 вбачається, що ОСОБА_1 будучи відповідальною особою порушив правила норм та стандартів утримання автомобільних доріг, що призвело до утворення вибоїни на проїзній частині в м.Житомирі по вул. Східна, 103, в результаті наїзду на яку автомобіль марки "БАЗ А079.14" н.з. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження. Водночас зі змісту протоколу не вбачається, що останнім не було вжито заходів щодо огородження та позначення відповідними дорожніми знаками ділянки дороги на якій відбувся провал внаслідок аварії на підземних комунікаціях.

Для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1)протиправної поведінки; 2) шкоди та її розміру; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, з урахуванням визначених господарсько-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності судочинства, позивач звільняється від обов`язку доказування вини відповідача у заподіянні шкоди.

Частиною 2 статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини, зокрема у зв`язку із наявністю вини іншої особи або через дію об`єктивних обставин (аналогічна усталена правова позиція наведена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 р. №922/2026/17, від 21.09.2018 у справі № 910/19960/15).

На підставі вищевикладеного з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів вважає, що в ході апеляційного провадження комунальним підприємством "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради було доведено, що шкода завдана не з його вини. У свою чергу позивачем не доведено протиправність поведінки відповідача, яка б полягала у незабезпеченні ним належного утримання автомобільної дороги у межах наданих йому повноважень, що спростовує наявність повного складу цивільного правопорушення, необхідного для застосування такої міри відповідальності як стягнення шкоди з відповідача.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява №4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ч.3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України, суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

З урахуванням досліджених судом належних та допустимих доказів, зазначені в апеляційній скарзі доводи частково знайшли своє підтвердження.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Отже, колегія суддів, встановивши відсутності усіх елементів складу цивільного правопорушення, вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, визнавши встановленим факт завдання шкоди товариству з додатковою відповідальністю "Житомирське автотранспортне підприємство 11827" саме неправомірними діями (бездіяльністю) комунального підприємства "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вказане, апеляційну скаргу відповідача слід задоволити, рішення місцевого господарського суду - скасувати та прийнявши нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи приписи ст.129 ГПК України, колегією суддів, з підстав скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги, здійснено перерозподіл судових витрат зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради на рішення господарського суду Житомирської області від 21.12.2019 р. у справі №906/865/19 - задоволити.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 21.12.2019 р. у справі №906/865/19 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське автотранспортне підприємство 11827" - відмовити.

4. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське автотранспортне підприємство 11827" (10029, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Східна, буд. 88/2, код ЄДРПОУ 03116743) на користь комунального підприємства "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради (10003, м. Житомир, пров. Кавалерійський, 4, ЄДРПОУ 03344119) 2881,50 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну гривню п`ятдесят копійок) судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Господарському суду Житомирської області видати судовий наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "28" грудня 2020 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.