Постанова

від 14.12.2020 по справі 904/2104/19 (208/467/18)

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2020 року м.Дніпро Справа № 904/2104/19 (208/467/18)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів Вечірка І.О., Мороза В.Ф.,

секретар судового засідання Крицька Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2020 (ухвала підписана 15.10.2020, суддя Владимиренко І.В.) у справі

за позовом ОСОБА_1 , Дніпропетровська область, м. Кам`янське

до публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", Дніпропетровська область, м. Кам`янське

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - розпорядник майна ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" арбітражний керуючий Сокол О.Ю.

про стягнення заборгованості за договорами

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст і підстави позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та заяви про відмову від частини позовних вимог, просив стягнути з публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" 16 474,00 грн - 3% річних за період з 01.01.2017 по 29.01.2018; 74 256,00 грн - пеня за період з 01.01.2017 по 29.01.2018; частини вимог по договору 2: 69 888,00 грн - пеня за період з 30.01.2017 по 29.01.2018; 30 496,00 грн - 3% річних за період з 18.12.2015 по 29.01.2018 та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 579 710,59 грн (основний борг + інфляційні втрати) за договором 1, 617 346,66 грн (основний борг + інфляційні втрати) - за договором 2.

Позовні вимоги мотивовані посилання на порушення відповідачем умов договору №4/14 від 10.07.2014 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель та договору №7/15 від 02.06.2015 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель щодо виплати винагороди за використання корисної моделі.

ІІ. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2020 у даній справі усну заяву третьої особи щодо закриття провадження по справі задоволено. Усне клопотання відповідача з урахуванням відзиву та доповнення до відзиву щодо відмови в задоволенні позовних вимог позивача задоволено частково. Закрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" про стягнення заборгованості за договорами з урахуванням заяви про зменшення. Роз`яснено позивачеві ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_1 не позбавлений права звернутись до господарського суду з кредиторськими вимогами до публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат".

Ухвала місцевого господарського суду умотивована посиланням на те, що кредитори з вимогами по авторській винагороді зобов`язані звернутися до суду, що здійснює розгляд справи про банкрутство боржника, із заявою про визнання грошових вимог (в іншому випадку порушується принцип контролю за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси та інтересів боржника).

ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи

3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

ОСОБА_1 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Аргументуючи апеляційну скаргу заявник посилається на те, що з урахуванням приписів ч.4 ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства законодавець в питанні дії мораторію ототожнює вимоги з виплати авторської винагороди з поточними вимогами кредиторів, надаючи їм однорідного правового статусу.

Відповідно до ч.3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", з яким позивач звернувся у лютому 2018 року, повинен розглядатися господарським судом по суті.

Скаржник вважає недоречним посилання розпорядника майна на приписи ч.14 ст.39 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки вимоги про стягнення авторської винагороди пред`явлені ОСОБА_1 до моменту відкриття провадження у даній справі про банкрутство.

Заявник апеляційної скарги наголошує, що його права не повинні обмежуватись та порушуватись через зміну законодавства та тривалий розгляд справи місцевим судом.

Закриття провадження у даній справі порушує принципи правової визначеності, право скаржника на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб правового захисту.

3.2 Доводи інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу господарського суду залишити без змін.

Боржник зазначає, що грошові вимоги кредитора, що при визначенні статусу кредиторських вимог у справі про банкрутство має враховуватися насамперед момент виникнення вимоги, а не строк її виконання, відтак вимоги кредиторів, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство є конкурсними незалежно від строку виконання грошових зобов`язань боржника.

Вимоги апелянта виникли до порушення провадження у справі про банкрутство боржника, а відтак є конкурсними.

З 31.05.2019 (з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство), відповідач перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин відповідача і спеціальні норми ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні щодо інших законодавчих актів України.

Порядок розгляду та визнання грошових вимог з авторської винагороди аналогічний з іншими конкурсними вимогами (окрім факту нерозповсюдження дії мораторію на вимоги по авторській винагороди).

Належним способом захисту цивільних прав позивача у даній справі є подання заяви з грошовими вимогами до боржника.

Боржник вважає неправомірним посилання скаржника на ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства та прирівняння кредиторів з виплати авторської винагороди до поточних кредиторів, оскільки поняття мораторій регулює порядок виконання боржником зобов`язання перед конкурсними та поточними кредиторами у справі про банкрутство, а не визначає процедуру розгляду вимог кредиторів та статус кредитора та не змінює статус конкурсних кредиторів із виплати авторської винагороди на поточних лише з підстав можливості виконання зобов`язань перед ними у справі про банкрутство.

Суд першої інстанції, отримавши у квітні 2020 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" про стягнення коштів, з урахуванням вимог Кодексу України з процедур банкрутства, дійшов правильного висновку про необхідність закриття провадження у справі.

ІV. Апеляційне провадження

4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді

Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.11.2020 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Вечірка І.О., Мороз В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2020 поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2020; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; призначено до розгляду на 14.12.2020.

14.12.2020 у судове засідання з`явилися учасники справи, які надали відповідні пояснення.

14.12.2020 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

10.07.2014 року між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" укладено договір №4/14 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель (далі - договір 1).

Згідно п.5 договору 1 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за перший рік її використання у власному виробництві в розмірі 4 800 000,00 грн не пізніше трьох місяців від дати початку використання корисної моделі.

За угодою про розподіл авторської винагороди за використання на комбінаті корисної моделі ІНФОРМАЦІЯ_1 , патент № НОМЕР_1 вирішено, що винагорода кожного автора корисної моделі дорівнює 10% від загальної суми винагороди.

Додатковою угодою від 11.11.2015 до договору 1, передбачено, що відповідач зобов`язується сплатити авторам моделі винагороду за другий рік її використання в розмірі 5 100 000,00 грн та за кожен наступний рік її використання у власному виробництві - 2 500 000,00 грн не пізніше 31 грудня кожного року, в якому використовувалась модель.

Відповідно до акту про використання об`єкта права інтелектуальної власності, дата початку використання корисної моделі - 10.12.2014.

До позовної заяви долучено також доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент № НОМЕР_1 ) у другому році користування, патент № НОМЕР_1 . Зобов`язання за перший рік використання позивачем виконані у повному обсязі.

Позивачем заявлені вимоги за договором 1 у розмірі 670 440,59 грн., з яких: 510 000,00 грн - основний борг (винагорода за другий рік використання корисної моделі); 16 474,00 грн - 3% річних за період з 01.01.2017 по 29.01.2018; 69 710,59 грн - інфляційне збільшення за період з 01.01.2017 по 29.01.2018; 74 256,00 грн -пеня за період з 01.01.2017 по 29.01.2018.

02.06.2015 між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" укладено договір №7/15 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель (далі - договір 2).

Згідно п.5 договору 2 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за перший рік її використання у власному виробництві в розмірі 4 800 000,00 грн не пізніше 185 календарних днів від дати початку використання корисної моделі.

За угодою про розподіл авторської винагороди за використання на комбінаті корисної моделі ІНФОРМАЦІЯ_2 , патент № НОМЕР_2 вирішено, що винагорода кожного автора корисної моделі дорівнює 10% від загальної суми винагороди.

Відповідно до акту про використання об`єкта права інтелектуальної власності, дата початку використання корисної моделі - 15.06.2015.

До позовної заяви долучено патент №103289.

Зобов`язання за перший рік використання корисної моделі позивачем не виконані.

Позивачем заявлені вимоги за договором 2 у розмірі 717 730,65 грн, з яких: 480 000,00 грн - основний борг (винагорода за перший рік використання корисної моделі); 30 496,00 грн - 3% річних за період з 18.12.2015 по 29.01.2018; 137 346,66 грн - інфляційне збільшення за період 18.12.2015 по 29.01.2018; 69 888,00 грн -пеня за період з 30.01.2017 по 29.01.2018.

02.06.2015 між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" укладено договір №9/15 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель (далі - договір 3).

Згідно п.5 договору 3 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за перший рік її використання у власному виробництві в розмірі 7 200 000,00 грн не пізніше 185 календарних днів від дати початку використання корисної моделі.

За угодою про розподіл авторської винагороди за використання на комбінаті корисної моделі Пробовідбірник для сипких матеріалів , патент № НОМЕР_3 вирішено, що винагорода кожного автора корисної моделі дорівнює 10% від загальної суми винагороди.

Відповідно до акту про використання об`єкта права інтелектуальної власності, дата початку використання корисної моделі - 14.05.2015.

До позовної заяви долучено патент №103384.

Зобов`язання за перший рік використання корисної моделі позивачем не виконані.

Позивачем заявлені вимоги за договором 3 у розмірі 1 097 010,38 грн, з яких: 720 000,00 грн - основний борг (винагорода за перший рік використання корисної моделі); 47 638,00 грн -3% річних за період з 16.11.2015 по 29.01.2018; 224 540,38 грн - інфляційне збільшення за період 16.11.2015 по 29.01.2018; 104 832,00 грн - пеня за період з 30.01.2017 по 29.01.2018.

Позивач просив стягнути з відповідача: 2 485 181,63 грн (основний борг+3% річних + інфляційні втрати та пеня), 8 810,00 грн. - судовий збір та 208 814,53 грн. - правової допомоги).

Відповідно до заяви про зменшення розміру та відмову від частини позовних вимог від 07.09.2020, позивач відмовився від частини позовних вимог, а саме вимог по договору 3; частини вимог по договору 1: 16 474,00 грн. - 3% річних за період з 01.01.2017 по 29.01.2018; 74 256,00 грн - пеня за період з 01.01.2017 по 29.01.2018; частини вимог по договору 2: 69 888,00 грн - пеня за період з 30.01.2017 по 29.01.2018; 30 496,00 грн - 3% річних за період з 18.12.2015 по 29.01.2018 та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 579 710,59 грн (основний борг + інфляційні втрати) за договором 1, 617 346,66 грн. (основний борг + інфляційні втрати) за договором 2.

Таким чином, представник позивача просив суд стягнути з відповідача 16 474,00 грн - 3% річних за період з 01.01.2017 по 29.01.2018; 74 256,00 грн - пені за період з 01.01.2017 по 29.01.2018; частину вимог по договору 2: 69 888,00 грн - пеня за період з 30.01.2017 по 29.01.2018; 30 496,00 грн - 3% річних за період з 18.12.2015 по 29.01.2018, а також заборгованість у розмірі 579 710,59 грн (основний борг + інфляційні втрати) за договором 1, 617 346,66 грн (основний борг + інфляційні втрати) - за договором 2.

Представник відповідача та третя особа заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки дані вимоги є конкурсними в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства та підлягають розгляду в межах справи про банкрутство ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат".

4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2019 відкрито провадження у справі №904/2104/19 про банкрутство публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ". Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів в порядку статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» . Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п`ятнадцять календарних днів. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Сокола Олексія Юрійовича. Призначено попереднє засідання суду.

31.05.2019 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет господарським судом Дніпропетровської області здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ".

21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Відповідно до приписів статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. Поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності суттєве значення має принцип судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, який розпочинається з призначення розпорядника майна чи ліквідатора банкрута.

Цей принцип полягає, серед іншого, у судовому контролі за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси та інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів, а також за збереженням балансу інтересів сторін у тому числі під час продажу майна банкрута з метою реалізації за найвищу ціну та відповідно до встановленої Кодексом про банкрутство процедури (постанова Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 14.05.2020 у справі №903/69/18).

Такими чином, з 31.05.2019 (з моменту відкриття провадження у справі про банкротство відповідача), відповідач перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин відповідача, і спеціальні норми ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні щодо інших законодавчих актів України (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного суду, зокрема, у постановах від 03.10.2018 у справі № 906/1765/15, від 06.04.2018 у справі №925/1874/13 та чисельної кількості інших судових актів.

За приписами ч.1,2 ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та місцезнаходженням його майна.

Згідно ч.5 ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

З матеріалів справи вбачається, що пред`явлений позов ґрунтується на грошових зобов`язаннях відповідача, які виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат". Позивачем не надано до позовної заяви будь - яких виконавчих документів щодо стягнення з відповідача спірної заборгованості.

Згідно статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Частиною 4 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Відповідно до ч. 6 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Відповідно до ч.2 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та/або даними обліку боржника.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що порядок розгляду та визнання грошових вимог з авторської винагороди аналогічний з іншими конкурсними вимогами, окрім факту не розповсюдження дії мораторію на вимоги по авторській винагороді які стягнуті та по яким є відповідні виконавчі документи.

З урахуванням наведеного, кредитори з вимогами по авторській винагороді зобов`язані звернутися до суду, що здійснює розгляд справи про банкрутство боржника, із заявою про визнання грошових вимог (в інакшому випадку порушується принцип контролю за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси та інтересів боржника).

Частиною п.14 ст.39 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж тим, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства

Належним способом захисту цивільних прав позивача у даній справі є подання заяви позивачем з грошовими вимогами до відповідача.

Розпорядником майна боржника до суду першої інстанції подано клопотання про закриття провадження у даній справі з посиланням на приписи п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо: спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушених прав, спірні вимоги підлягають розгляду господарським судом за відповідною заявою кредитора у справі про банкрутство, з якою позивач не позбавлений звернутися до боржника в порядку, визначеному ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що заявник апеляційної скарги безпідставно посилається на те, що з урахуванням приписів ч.4 ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства законодавець в питанні дії мораторію ототожнює вимоги з виплати авторської винагороди з поточними вимогами кредиторів, надаючи їм однорідного правового статусу.

Так, частиною 7 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що заяви кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, стосовно яких є заперечення боржника, розглядаються згідно з цим Кодексом.

До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом (ч.8 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства).

Отже, законодавець не ототожнює вимоги з виплати авторської винагороди із вимогами поточних кредиторів та розмежовує процедури розгляду вимог кредиторів з виплати авторської винагороди, шляхом розгляду згідно з Кодексом України з процедур банкрутства та шляхом вирішення спорів боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги, в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що відповідно до ч.3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", з яким позивач звернувся у лютому 2018 року, повинен розглядатися господарським судом по суті, з огляду на те, що з винесенням ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство виникають певні правові наслідки, змінюється весь комплекс юридичних правовідносин боржника з кредиторами, зокрема: вирішення майнових спорів, що виникли до порушення провадження, здійснюється виключно в порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства; забезпечується право будь-якого кредитора заперечувати проти вимог іншого кредитора та спростовувати у встановленому порядку такі вимоги; арешт майна боржника чи інші обмеження щодо розпорядження майном боржника можуть застосовуватися виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство тощо.

Установлення такої процедури розгляду грошових вимог конкурсних кредиторів має на меті як усунення правової невизначеності, так і забезпечення єдиних умов та спеціальної процедури задоволення вимог всіх кредиторів боржника, відносно якого порушено справу про банкрутство, недопущення погашення вимог одного кредитора в індивідуальному порядку в порушення інтересів інших кредиторів та встановленої спеціальним законом черговості такого погашення.

Скаржником не доведено належного обґрунтування щодо порушення судом першої інстанції принципу правової визначеності в контексті посилань позивача на втручання державного органу у мирне володіння майном.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновку Європейського Суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час ухвалення рішення в оскаржуваній частині судом апеляційної інстанції не встановлено. В зв`язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції має бути залишене без змін.

4.5. Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2020 у справі №904/2104/19 (208/467/18) залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку

Постанова складена у повному обсязі 28.12.2020.

Головуючий В.О.Кузнецов

Судді І.О.Вечірко

В.Ф.Мороз