Рішення

від 28.12.2020 по справі 902/1040/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" грудня 2020 р. Cправа № 902/1040/20

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А. , розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сервіс-Агромаркет" (вул. Маршала Малиновського, буд.2, БАШТА А5-7, офіс 4-5, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000)

до: Фермерського господарства "Агро-Рус" (вул. Воїнів Інтернаціоналістів, буд.43, м. Тульчин, Тульчинський район, Вінницька область, 23600)

про стягнення 117937,56 грн,

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сервіс-Агромаркет" подано позов до Фермерського господарства "Агро-Рус" про стягнення 117937,56 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сервіс-Агромаркет" стало новим кредитором Фермерського господарства "Агро-Рус" у правовідносинах, що виникли на підставі Договору поставки №26 від 07.06.2019, укладеного між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сам Техно" (Постачальник). При цьому позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки №26 від 07.06.2019 в частині оплати за поставлений товар, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сервіс-Агромаркет" заявлено до стягнення з Фермерського господарства "Агро-Рус" 117937,56 грн заборгованості, з яких: 68327,76 грн - основного боргу; 8866,52 грн - пені; 32816,23 грн - 48% річних, 6832,77 грн - штрафу та 1094,28 грн - інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 28.10.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1040/20 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Даною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Вказана ухвала вручена позивачу, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи. При цьому ухвалу про відкриття провадження у справі, яка направлялася на юридичну адресу відповідача, повернуто на адресу суду із відміткою поштового відділення причин повернення: "за закінченням терміну зберігання".

Згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день прославлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (абзац третій підпункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", яка стосується попередньої редакції ГПК України та на даний час є чинною).

Окрім того, суд зазначає, що ухвалу суду про відкриття провадження у справі №902/1040/20 офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходяться у вільному доступі.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про судове провадження у даній справі.

У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло .

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

07.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сам Техно" (Постачальник) та Фермерським господарством "Агро-Рус" (Покупець) укладено Договір поставки №26 (Договір), відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність покупця Товар, вказаний у Специфікації (додатку) та/або видатковій накладній, що є невід`ємними додатками до цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснити його оплату.

Найменування (асортимент, номенклатура) Товару, його кількість, ціна, строки та умови поставки, строки оплати Товару (доларовий еквівалент), а також інші умови, визначаються в Специфікації (додатку), що є невід`ємним додатком до цього Договору. У разі відсутності Специфікації (додатку) Товар поставляється на умовах EXW (Інкотермс 2010) за найменуванням (асортиментом, номенклатурою), у кількості та за ціною, що зазначено у видатковій накладній, та підлягає оплаті Покупцем протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки партії Товару (п.1.2 Договору).

Згідно з п. 6.2. Договору сторони дійшли згоди, що у разі прострочення грошового зобов`язання за цим Договором Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання за весь період прострочки. Положення ч. 6. ст. 232 ГК України у даному випадку не застосовуються. Крім того, при простроченні оплати Товару тривалістю більш ніж 30 (тридцять) календарних днів Покупець сплачує додатково Постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від неоплаченої в установлений строк вартості Товару.

Пунктом 6.3. Договору сторони погодили, що Покупець на вимогу Постачальника у випадку прострочення виконання грошових зобов`язань сплачує на користь Постачальника проценти в розмірі 48 (сорок вісім) процентів річних з простроченої суми та відшкодовує інфляційні втрати.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його обома Сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині зобов`язань за Договором, які є невиконаними на зазначену дату - до повного виконання Сторонами цих зобов`язань за Договором (п.4.1. Договору).

Згідно зі Специфікацією (додатком) №26/1 від 07.06.2019 до Договору сторони погодили поставку Товару (Колосаль Про, МЕ) в кількості 85 л на загальну суму 68327,76 грн з ПДВ, кінцевий строк оплати за поставлений Товар визначено 15.10.2019.

Факт поставки Фермерському господарству "Агро-Рус" обумовленого у Специфікації№26/1 від 07.06.2019 до Договору Товару підтверджується видатковою накладною №373 від 01.07.2019 за підписом керівника відповідача та зі скріпленням печаткою Фермерського господарства "Агро-Рус".

27.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сам Техно" (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сервіс-Агромаркет" (Новий кредитор) укладено Договір №1-271119 про відступлення права вимоги, за умовами п.1.1. якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний Кредитор відступає (передає), а Новий Кредитор набуває (приймає) від належного Первісному Кредитору право грошової вимоги згідно договору поставки № 26 від 07 червня 2019 року з усіма додатками, специфікаціями та додатковими угодами від Боржника, а саме: під Відступленими Правами розуміється право грошової вимоги на отримання всіх грошових коштів, які належать до сплати Боржником Первісному кредитору, в тому числі, основний борг у сумі 68 327 (шістдесят вісім тис. триста двадцять сім) грн. 76 коп. та інші можливі нарахування відповідно до договору поставки № 26 від 07 червня 2019року з усіма додатками, специфікаціями та додатковими угодами, норм та положень чинного законодавства України.

Відступлені Права відступаються в повному обсязі та на умовах, що визначені цим Договором, та які існують на момент їх відступлення щодо повернення Боржником основної суми заборгованості та інших сум, що належать до сплати (виконання) Боржником, можливі до їх нарахування та визначення на майбутнє у зв`язку із існуванням в подальшому факту невиконання грошового зобов`язання - погашення Боргу (п. 1.2. Договору №1-271119 від 27.11.2019 про відступлення права вимоги).

Згідно з Додатком №1 до Договору №1-271119 від 27.11.2019 про відступлення права вимоги Новому кредитору за Актом приймання-передачі передано відповідні документи на підтвердження права вимоги.

25.06.2020 Фермерському господарству "Агро-Рус" направлено повідомлення від Нового кредитора із вимогою здійснити оплату боргу за Договором в сумі 68327,76 грн, яке отримано останнім 25.06.2020 відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. При цьому реагування відповідача на вказане повідомлення матеріали справи не містять.

Несплата відповідачем на вимогу Нового кредитора (позивача) вартості отриманого за Договором Товару у добровільному порядку слугувала підставою для звернення із даним позовом до суду.

З огляду на встановлені обставини, суд враховує таке.

За своєю правовою природою правовідносини в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України (ЦК України), враховуючи укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сам Техно" та Фермерським господарством "Агро-Рус" Договір поставки №26 від 07.06.2019.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України (ГК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч.7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Так, з урахуванням укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сам Техно" (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сервіс-Агромаркет" (Новий кредитор) Договору №1-271119 від 27.11.2019 про відступлення права вимоги, останній правомірно набув право вимоги до Фермерського господарства "Агро-Рус" щодо стягнення заборгованості за Договором поставки №26 від 07.06.2019.

Факт поставки відповідачу Товару, обумовленого у Специфікації №26/1 від 07.06.2019 до Договору, підтверджено належними первинними документами. При цьому відповідачем в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором не було здійснено оплати вартості поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Сам Техно" Товару на суму 68327,76 грн, доказів протилежного матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення 68327,76 грн основного боргу.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 8866,52 грн - пені; 32816,23 грн - 48% річних, 6832,77 грн - штрафу та 1094,28 грн - інфляційних втрат.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

За приписами ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Умовами п. 6.2. Договору сторони визначили, що у разі прострочення грошового зобов`язання за цим Договором Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання за весь період прострочки. Положення ч. 6. ст. 232 ГК України у даному випадку не застосовуються. Крім того, при простроченні оплати Товару тривалістю більш ніж 30 (тридцять) календарних днів Покупець сплачує додатково Постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від неоплаченої в установлений строк вартості Товару.

Окрім того, пунктом 6.3. Договору сторони погодили, що Покупець на вимогу Постачальника у випадку прострочення виконання грошових зобов`язань сплачує на користь Постачальника проценти в розмірі 48 (сорок вісім) процентів річних з простроченої суми та відшкодовує інфляційні втрати.

Перевіривши за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН" здійснений позивачем розрахунок пені за період прострочення з 16.10.2019 по 15.04.2020, відсотків річних та інфляційних втрат за період прострочення з 16.10.2019 по 15.10.2020 на суму 68327,76, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених до стягнення сум. При цьому арифметичною перевіркою правильності нарахованого позивачем до стягнення штрафу помилок не виявлено.

Разом з тим відповідно до ч.3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч.1 ст.627 визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

Закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Разом з тим, суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 , що стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання, тому, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Таким чином, суд, опираючись на встановлені обставини справи, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, з огляду на вимоги розумності та справедливості, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, вважає за необхідне зменшити розмір процентів річних на 30%.

При цьому суд враховує:

- що встановлений у договорі збільшений розмір процентів річних є мірою цивільно-правової відповідальності, що є додатковим тягарем для боржника;

- відсутність підстав вважати, що порушення зобов`язання відповідачем потягло за собою значні збитки для кредитора;

- очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум основного боргу та процентів річних, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

Окремо слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення неустойки і процентів річних. При цьому вирішення питання та розмір такого зменшення закон відносить на розсуд суду.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, скористатись іншими процесуальними правами.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача, в т.ч. доказів погашення наявної заборгованості.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню судом частково враховуючи мотиви щодо зменшення розміру відсотків річних.

В силу приписів ч.9 ст. 129 ГПК України витрати на сплату судового збору покладаються на Фермерське господарство "Агро-Рус" у повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Агро-Рус" (вул. Воїнів Інтернаціоналістів, буд.43, м. Тульчин, Тульчинський район, Вінницька область, 23600; код ЄДРПОУ 42975986) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сервіс-Агромаркет" (вул. Маршала Малиновського, буд.2, БАШТА А5-7, офіс 4-5, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000; код ЄДРПОУ 41970112) 68327,76 грн - основного боргу; 8866,52 грн - пені; 22971,36 грн - 48% річних, 6832,77 грн - штрафу, 1094,28 грн - інфляційних втрат та 2102 грн - витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 9844,87 грн відсотків річних - відмовити.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 28 грудня 2020 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - вул. Деревлянська, буд.8, оф.82, м. Київ, 04119 (адреса для листування);

3 - відповідачу - вул. Воїнів Інтернаціоналістів, буд.43, м. Тульчин, Тульчинський район, Вінницька область, 23600.