Рішення

від 17.12.2020 по справі 909/788/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.12.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/788/20 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Івано-Франківської єпархії Української Православної Церкви,

вул. Виноградна, 10, с.Крихівці, м.Івано-Франківськ, 76493;

а/с 38, вул. Мазепи, 177, корп.1, м. Івано-Франківськ,76026;

до відповідача: Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради,

вул. Грушевського, буд.21, м.Івано-Франківськ,76004;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Департамент освіти і науки Івано-Франківської міської ради,

вул. Кардинала Любомира Гузара, 15, м.Івано-Франківськ, 76019;

про скасування рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради,

за участю:

від позивача: Овченко Олександр Володимирович - адвокат, (ордер серія АТ №1001263 від 20.12.2019; свідоцтво серія ІФ №001632 від 27.09.2019);

від відповідача: Кручок Андрій Богданович - головний спеціаліст відділу представництва, (довіреність №13/01-20/14в від 02.01.2020; положення №24-36 від 24.01.2020);

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківська єпархія Української Православної Церкви звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про скасування рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №929 від 22.08.2018 в частині пункту 4 про припинення з 19.12.2018 договору оренди №ДО-2971 від 20.12.2006 нежитлових приміщень площею 19,1кв.м. розташованих на першому поверсі в будівлі за адресою: вул. Чорновола, 6 та нежитлових приміщень площею 283,0кв.м. розташованих в будівлі за адресою: вул. Чорновола, 6-Б, укладеного між виконавчим комітетом міської ради та Івано-Франківською єпархією Української Православної Церкви.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 21.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі. Ухвалою від 20.10.2020 залучено до участі у справі Департамент освіти і науки Івано-Франківської міської ради, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги. Вважає пункт 4 рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №929 від 22.08.2018 про припинення з 19.12.2018 договору оренди нежитлових приміщень №ДО-2971 від 20.12.2006 незаконним та необґрунтованим. Вказує на те, що:

- станом на сьогоднішній день скасувальна обставина обумовлена частиною 2 статті 212 Цивільного кодексу України не настала, а згідно з пунктом 6.1. договору право відповідача на припинення договору оренди та відповідно право на повернення позивачем орендованих приміщень виникне тільки після початку будівництва нового будинку по вул.Чорновола, 6, 6-Б в м.Івано-Франківську;

- Положення про оренду об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська, яке затверджене рішенням Івано-Франківської міської ради від 07.06.2005 та яким встановлено максимальний 3-х річний термін на укладення договорів оренди - не може бути застосоване для визначення строків та термінів у спірних договірних відносинах тому, що не є актом цивільного законодавства, а законодавством України не визначено максимальних строків для укладення договорів найму майна;

- висновки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 12.07.2016 у справі № 909/1190/15 не тлумачать зміст договору №ДО-2971 від 20.12.2006, а тому не є обов`язковими для господарського суду в розумінні частини 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Просить суд взяти до уваги, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано матеріальний інтерес та правомірні очікування позивача щодо користування нежитловими приміщеннями по вул. Чорновола, 6, 6-Б в м.Івано-Франківську саме до настання події - початку здійснення будівництва нового будинку, як це зазначено у договорі, і така позиція відповідача суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського Суду з прав людини. Просить суд захистити порушене право позивача шляхом скасування рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №929 від 22.08.2018 в частині пункту 4. Позовні вимоги мотивує приписами статей 212, 251, 638, 763 Цивільного кодексу України, статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, свої заперечення виклав у відзиві на позов вх№13174/20 від 30.09.2020. Зазначає, що:

- Івано-Франківська міська рада, як власник спірних нежитлових приміщень комунальної власності, в межах своїх повноважень, на підставі затвердженого нею Положення про оренду об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська від 07.06.2005, яке згідно з частиною 3 статті 23 Господарського кодексу України є правовим актом органу місцевого самоврядування обов`язковим до виконання усіма учасниками господарських відносин, які розташовані або здійснюють свою діяльність на відповідній території - надала Виконавчому комітету Івано-Франківської міської ради право на укладення договорів оренди з максимальним терміном 3 роки, а дозволу на збільшення терміну оренди Івано-Франківською міською радою не надано;

- постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2016 у справі № 909/1190/15 встановлено, що договір №ДО-2971 від 20.12.2006 укладено до початку будівництва нового будинку, але не більше, як на максимальний термін визначений пунктом 5.4.2. Положення від 07.06.2005 і вказана обставина не є правовою оцінкою суду, як стверджує позивач, а преюдицією відповідно до приписів частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України;

- рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №929 від 22.08.2018 вирішено припинити з 19.12.2018 договір оренди нежитлових приміщень №ДО-2971 від 20.12.2006 через закінчення терміну його дії та у зв"язку з необхідністю використання приміщень для потреб власника - будівництва дошкільного навчального закладу, що узгоджується з пунктом 6.8.2. договору, про що завчасно в порядку визначеному частиною 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" письмово повідомлено позивача (повідомлення від 07.09.2018, повторно від 29.12.2018);

- посилання позивача на правомірні очікування стосовно того, що взаємні права та обов`язки сторін будуть існувати до початку будівництва нового будинку є необґрунтованими та безпідставними, оскільки така подія могла розпочатись в будь-який час (1 місяць, 6 місяців, рік тощо) і при укладенні договору жодній із сторін не було про це відомо.

Вважає, що пункт 4 оскаржуваного рішення, не суперечить умовам договору та узгоджується з вимогами закону. Просить суд в позові відмовити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 03.12.2020. Слід зазначити, що матеріали справи містять письмові пояснення вх№15202/20 від 06.11.2020, в яких Департамент освіти і науки Івано-Франківської міської ради в повному обсязі підтримує позицію відповідача. Крім того, звертає увагу суду на те, що:

- рішенням Івано-Франківської міської ради №220-6 від 08.07.2016 затверджено проект землеустрою щодо відведення Департаменту освіти і науки Івано-Франківської міської ради земельної ділянки площею 0,1898га з кадастровим номером 2610100000:04:003:0161 по вул. Чорновола, 6, 6-а, 6-б в м.Івано-Франківську з передачею її в постійне користування для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти;

- 27.10.2016 в Управлінні з питань Державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради зареєстровано Декларацію про початок виконання підготовчих робіт з будівництва об`єкта - дитячого дошкільного закладу по вул. Чорновола, 6, 6-Б в м.Івано-Франківську;

- між Управлінням капітального будівництва та ТОВ "Златограф-Проект" укладено договір з виготовлення проектно-кошторисної документації по об`єкту - будівництво дошкільного навчального закладу по вул. Чорновола в м.Івано-Франківську №10-17/01пр від 03.10.2017. Проте, станом на сьогоднішній день, незважаючи на припинення договору оренди 19.12.2018, позивач не звільнив та не повернув орендодавцю спірні нежитлові приміщення, що унеможливлює їх використання для потреб власника - територіальної громади м.Івано-Франківська та відповідно позбавляє можливості розпочати підготовчі роботи (влаштування огородження будівельного майданчика, знесення будівельних споруд, що розташовані на земельній ділянці тощо) з будівництва дошкільного навчального закладу, в той час, як гострою проблемою м.Івано-Франківська є відсутність належного забезпечення дошкільної освіти через недостатність відповідних закладів.

Беручи до уваги приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми частин 1,3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір - вирішується у її відсутності за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 07.06.2005 затверджено Положення про оренду об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська. Це положення розроблено відповідно до Конституції України, Законів України "Про власність", "Про оренду державного та комунального майна", Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших законодавчих актів України. Положення регулює організаційні та майнові відносини між орендодавцем та орендарем, пов"язані з передачею у користування (оренду) за плату на певний строк об"єктів, що належать до комунальної власності територіальної громади м.Івано-Франківська (пункти 1.1., 1.2. Положення).

У відповідності до пунктів 3.1., 4.4. Положення орендодавцем об"єктів оренди є Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради. Рішення виконавчого комітету про надання об"єктів в оренду є підставою для укладення договору оренди

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №534 від 20.12.2006 надано дозвіл Івано-Франківській єпархії Української Православної Церкви на укладення з Виконавчим комітетом міської ради договору оренди нежитлових приміщень за адресою: вул.В.Чорновола, 6 площею 19,1 кв.м та вул. В.Чорновола, 6Б площею 283,0 кв.м, до початку будівництва нового будинку, для використання під молитовний будинок та канцелярію єпархіального управління з умовою, що орендар зобов`язується у місячний термін з дня отримання письмового повідомлення про знесення будівлі звільнити та передати актом орендодавцеві орендовані приміщення (пункти 2, 2.3 рішення).

Відповідно 20.12.2006 між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради (орендодавець/відповідач) та Івано-Франківською єпархією Української православної церкви (орендар/позивач) укладено договір оренди нежитлових приміщень №ДО-2971. Відповідно до пунктів 1.1., 1.3. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування для використання під молитовний будинок і канцелярію єпархіального управління нежитлові приміщення, розташовані на першому поверсі в будівлях за адресою: м. Івано-Франківськ вул. Чорновола, 6 площею 19,1 кв. м та вул. Чорновола, 6 Б, площею 283,0 кв. м, які перебувають на балансі житлово-експлуатаційної організації № 4.

Розділом 6 договору сторони визначили строк дії та умови зміни чи припинення договору оренди. Так, відповідно до пункту 6.1 договору, цей договір вступає в дію з моменту його реєстрації та діє до початку будівництва нового будинку, який буде будуватись за адресою: вул. Чорновола, 6, 6Б .

При цьому пунктом 5.4.2 Положення про оренду об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 07.06.2005 встановлено, що мінімальний термін, на який може укладатися договір оренди конкретного об`єкта оренди, визначається за погодженням сторін. Максимальний термін, на який може укладатися договір оренди з дозволу виконавчого комітету міської ради, не повинен перевищувати 3 років . Дозвіл на збільшення терміну оренди, що перевищує 3 роки, може надати тільки сесія міської ради.

Відповідно до пункту 6.3 договору зміни та доповнення, що вносяться до цього договору, розглядаються сторонами в місячний термін з дня отримання письмового повідомлення. Всі зміни та доповнення до договору оренди за погодженням сторін оформляються відповідними письмовими угодами, підписаними уповноваженими особами сторін.

Пунктом 6.4.1 договору сторони погодили, що припинення цього договору може мати місце у випадку закінчення строку, на який цей договір було укладено. Про припинення договору оренди в даному випадку сторони повідомляють одна одну не пізніше як в місячний термін з дня закінчення цього договору.

Договір підлягає продовженню при умові, що орендар належним чином виконував умови договору і не пізніше, як за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору подав орендодавцеві письмову заяву на продовження терміну дії договору (пункт 6.7. договору).

Згідно з пунктом 6.8.2 договору договір оренди не підлягає продовженню у випадку необхідності використання приміщень для потреб територіальної громади міста.

Виконуючи умови договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення, розташовані на першому поверсі в будівлях за адресою: м. Івано-Франківськ вул. Чорновола, 6 площею 19,1 кв. м та вул. Чорновола, 6 Б, площею 283,0 кв.м., що засвідчено сторонами у підписаному та скріпленому печатками акті приймання-передачі від 20.12.2006.

Рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 929 від 22.08.2018, вирішено припинити з 19.12.2018 договір оренди № ДО-2971 від 20.12.2006 нежитлових приміщень площею 19,1 кв. м, розташованих на першому поверсі в будівлі за адресою: вул.Чорновола, 6, та нежитлових приміщень площею 283,0 кв. м розташованих в будівлі за адресою: вул. Чорновола, 6 Б, укладений між Виконавчим комітетом міської ради та Івано-Франківської єпархією Української Православної Церкви, у зв`язку з закінченням терміну дії договору оренди та необхідністю використання приміщень для потреб власника - територіальної громади м. Івано-Франківська, а саме для будівництва дошкільного навчального закладу.

Повідомленням № 870/01-15/25в від 07.09.2018 (отримане позивачем 14.09.2018, а.с.111) відповідач довів до відома позивача про прийняте Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради рішення №929 від 22.08.2018. Одночасно просив звільнити та повернути орендовані приміщення за актом - приймання передачі. Аналогічного змісту повідомлення №1153/01-15/25в від 29.12.2018 (отримано позивачем 05.01.2019, а.с.115) відповідач повторно адресував відповідачу та вимагав звільнити нежитлові приміщення до 08.01.2019.

Предметом судового розгляду є вимога позивача до відповідача про скасування рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №929 від 22.08.2018 в частині пункту 4 щодо припинення з 19.12.2018 договору оренди №ДО-2971 від 20.12.2006.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 23 Господарського кодексу України органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб`єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами, що передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування.

Приписами статті 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Правові акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийняті в межах їх повноважень, є обов`язковими для виконання усіма учасниками господарських відносин, які розташовані або здійснюють свою діяльність на відповідній території (частини 1 статті 23 Господарського кодексу України).

Статтею 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно з пунктами 30, 31 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить, зокрема прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна, прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №225167755 від 23.09.2020 власником нежитлових приміщень за адресою вул. Чорновола, 6, 6 Б в м. Івано-Франківську є територіальна громада м. Івано-Франківська в особі Івано-Франківської міської ради.

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 07.06.2005 затверджено Положення про оренду об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська. Пунктами 3.1., 4.4., 5.4.2. Положення надано дозвіл Виконавчому комітету Івано-Франківської міської ради, як орендодавцю на прийняття рішень про надання об"єктів в оренду шляхом укладення договору оренди на строк, який не повинен перевищувати 3 роки.

При цьому, пункт 5.4.2. Положення містить застереження про те, що дозвіл на збільшення терміну оренди, що перевищує 3 роки, може надати тільки сесія міської ради.

Дозволу на продовження договору оренди нежитлових приміщень №ДО-2971 від 20.12.2006 на новий строк суду не подано, відповідне рішення сесії міської ради на збільшення терміну оренди в матеріалах справи відсутнє.

Вищим господарським судом України у постанові від 12.07.2016 у справі №909/1190/15 за позовом Івано-Франківської міської ради до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та Івано-Франківської єпархії Української Православної Церкви про визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень №ДО-2971 від 20.12.2006 встановлено, що: - відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події; - визначена пунктом 6.1 договору подія - початок будівництва нового будинку за адресою: вул. Чорновола, 6, 6Б не є такою, що має неминуче настати; - згідно з пунктом 5.4.2 Положення дозвіл виконавчого комітету міської ради на оренду комунального майна не повинен перевищувати 3 роки; - договір укладений на підставі дозволу виконкому міської ради; - договір слід оцінювати таким, що укладений до початку будівництва відповідного нового будинку, але не більше ніж на максимальний термін, на який виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради уповноважений надавати відповідний дозвіл.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі регламентовано статтею 75 Господарського процесуального кодексу України. Так, згідно з цією правовою нормою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" заява №28342/95).

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді іншої справи. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.07.2020 № 910/5315/19.

Судом вищої інстанції (на момент ухвалення судового рішення) у мотивувальній частині постанови від 12.07.2016, яка у встановленому законом порядку набрала законної сили, досліджено та встановлено обставини пов`язанні з терміном дії договору оренди нежитлових приміщень №ДО-2971 від 20.12.2006 і ці обставини, за переконанням суду є преюдиційними, а правові підстави піддавати сумніву істинність та стабільність судового акта - відсутні.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 цього Кодексу).

Згідно з статтями 628, 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 6.8.2 договору сторони погодили, що договір оренди не підлягає продовженню у випадку необхідності використання приміщень для потреб територіальної громади міста.

Одночасно, у відповідності до частини 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції Закону № 1022-VI від 19.02.2009 на момент виникнення спірних відносин) після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Матеріалами справи (а.с.109-115) документально підтверджено перед судом завчасне та належне повідомлення відповідачем позивача про закінчення терміну дії договору оренди з 19.12.2018 та відсутність наміру продовжувати його на новий строк через необхідність використання орендованих нежитлових приміщень для потреб власника - територіальної громади м. Івано-Франківська, а саме для будівництва дошкільного навчального закладу.

При цьому судом враховано те, що: - у відповідності до витягу з Державного земельного кадастру № НВ-2601747922016 від 11.05.2016 земельна ділянка з кадастровим номером 2610100000:04:003:0161 по вул. Чорновола, 6, 6-а, 6-б в м.Івано-Франківську відноситься до земель житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування закладів освіти; - рішенням Івано-Франківської міської ради №220-6 від 08.07.2016, затверджено проект землеустрою щодо відведення Департаменту освіти і науки Івано-Франківської міської ради земельної ділянки площею 0,1898га з кадастровим номером 2610100000:04:003:0161 по вул. Чорновола, 6, 6-а, 6-б в м.Івано-Франківську з передачею її в постійне користування для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти; - 27.10.2016 в Управлінні з питань Державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради зареєстровано Декларацію про початок виконання підготовчих робіт з будівництва об`єкта - дитячого дошкільного закладу по вул. Чорновола, 6, 6-Б в м.Івано-Франківську; - між Управлінням капітального будівництва та ТОВ "Златограф-Проект" укладено договір №10-17/01пр від 03.10.2017 з виготовлення проектно-кошторисної документації по об`єкту - будівництво дошкільного навчального закладу по вул. Чорновола в м.Івано-Франківську.

За таких обставин, з урахуванням вище викладеного, підстав стверджувати про те, що Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради приймаючи оскаржуване рішення № 929 від 22.08.2018, в частині пункту 4, діяв поза межами повноважень чи не у спосіб передбачені Конституцією та законами України - немає, як і немає підстав для висновку про те, що спірне рішення суперечить умовам договору чи вимогам закону, а наслідком є відмова в позові.

Як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.02.2009 у справі "Олюджіч проти Хорватії" навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення. Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України", від 07.10.2010 у справі "Богатова проти України"). Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України"). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Європейського суду з прав людини від 27.09.2001 у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД та Месроп Мовсесян проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване та обґрунтоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється, зокрема на цивільний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись статтями 129 1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові Івано-Франківської єпархії Української Православної Церкви до відповідача Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департаменту освіти і науки Івано-Франківської міської ради про скасування рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 28.12.2020

Суддя С.Кобецька