Рішення

від 28.12.2020 по справі 911/3115/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2020 р. м. Київ Справа № 911/3115/20

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Манілець А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Скаймол Плюс , м. Рівне,

до відповідача дочірнього підприємства Рітейл Центр , м. Ірпінь Київської області,

про стягнення 79 192,65 грн.

без виклику представників сторін;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальність Скаймол Плюс , м. Рівне (далі по тексту - ТОВ Скаймол Плюс ), звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 22.10.2020 до відповідача - дочірнього підприємства Рітейл Центр , м. Ірпінь Київської області (далі по тексту - ДП Рітейл Центр ), в якому просить суд стягнути з відповідача 79192,65 грн., в тому числі: 75683,94 грн. основного боргу, 1212,09 грн. інфляційних втрат, 2296,62 грн. 3% річних, а також покласти на відповідача відшкодування позивачу судових витрат, які складаються із судового збору та витрат на професійну правову допомогу адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.12.2018 між ДП Рітейл Центр (покупець) та ТОВ Скаймол Плюс (продавець) було укладено договір № РЦ039409, за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар та оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладних, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в Специфікації. У зв`язку із порушенням відповідачем умов договору в частині оплати поставленого та отриманого товару за останнім обліковується прострочена заборгованість в розмірі 75 683,91 грн., за наявності якої позивачем нараховано відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних в розмірі 2 296,62 грн. за період з 17.10.2019 по 20.10.2020 та 1 212,09 грн. інфляційних втрат (листопад 2019 - вересень 2020).

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.11.2020 відкрито провадження у справі № 911/3115/20, постановлено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).

24.12.2020 до господарського суду Київської області надійшов відзив представника ДП Рітейл Центр від 21.12.2020 на позовну заяву, в якій останній просить суд застосувати строки позовної давності, відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі та покласти на позивача судові витрати. Так, за доводами представника відповідача, представлені позивачем видаткові накладні неналежним чином оформлені, оскільки з видаткових накладних не вбачається за можливе ідентифікувати особу представника покупця, у зв`язку із наявністю лише підпису та нерозбірливо написаного прізвища останнього, та відсутнє посилання на довіреність на отримання даного виду товару для підприємства або інших документів на підтвердження повноважень, копії таких документів до позову також не додано. Таким чином, враховуючи відсутність належним чином підписаних видаткових накладних, на думку представника відповідача, строк оплати ще не настав, до моменту належного оформлення видаткових накладних. Також, представник відповідач посилаючись на пункти 3.6. та 7.10 Договору зазначає, що за відсутності доказів надання позивачем відповідачу документів, передбачених п. 3.6. Договору, останній має право затримати оплату за товар.

Крім того, за твердженням представника відповідача, представлені позивачем акти перевірки розрахунків не є первинним документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україну та не містять відомості про господарську операцію та не підтверджують її здійснення, а тому не є доказом здійснення поставки. Також, за доводами представника відповідача, посилання позивача на акт перевірки розрахунків, як на підставу виникнення у відповідача обов`язку по оплаті за товар, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки обов`язок відповідача по оплаті поставленого товару виникає лише з моменту реалізації товару. Як зазначає представник відповідача, у акті зазначено про залишок за всіма рахунками по взаємовідносинам з контрагентом, проте вказане не свідчить про факт реалізації товару,оскільки інформація про кількість реалізованого та/або нереалізованого товару у вказаному акті відсутня. При цьому, акт звірки, на який посилається позивач у позовній заяві, не підписаний зі сторони відповідача (відсутні: прізвище, ім`я та по-батькові; посада; повноваження осіб на підписання такого роду документів та відсутня печатка боржника), а тому не є доказом підтвердження відповідачем боргу на суму 75 683,94 грн. Також, за доводами представника відповідача, оскільки позивач не довів існування основного боргу, відповідно нараховані позивачем інфляційні втрати та 3% річних є безпідставними, оскільки вони не можуть нараховуватись на неіснуючу заборгованість.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи за позовом ТОВ Скаймол Плюс до ДП Рітейл Центр про стягнення 79 192,65 грн., дослідивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

01.12.2018 між ТОВ Скаймол Плюс (постачальник) та ДП Рітейл Центр (покупець) було укладено Договір № РЦ039409 (далі - Договір, основний договір), згідно з яким постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в Специфікації. За умовами цього Договору:

- товар поставляється постачальником у відповідності з замовленням покупця по асортименту, кількості та цінам в строк, зазначений в замовленні (п. 3.1. Договору);

- перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця (п. 5.1. Договору);

- приймання-передача товару за кількістю та якістю здійснюється на складі покупця в порядку, передбаченому чинним законодавством України (п. 5.2. Договору);

- покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в Специфікації та підтвердженими у накладних (п. 7.1. Договору);

- оплата за товар здійснюється щосереди у гривні в безготівковій формі через 9 днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару. Якщо день оплати (середа) випадає на вихідний або святковий день, то оплати здійснюються найближчої середи. Сторони домовились про те, що оплата здійснюється у тому випадку, коли сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 грн. з кожного магазину (пункт 7.9);

- не рідше ніж кожні три місяці сторони зобов`язані підписувати акти звірки взаєморозрахунків. Акти підписуються не пізніше кожного 30 числа першого місяця наступного кварталу (пункт 7.13).

- даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019 (п. 10.1. Договору).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на виконання своїх зобов`язань за укладеним Договором позивачем у період січень - вересень 2019 року включно поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 1 0050 424,68 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін, перелік яких судом не наводиться у зв`язку із великим їх обсягом.

Щодо доводів відповідача про неналежне оформлення видаткових накладних, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Підписання видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/174, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за поставлений позивачем товар.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність первинний документ має містити зокрема та не виключно: назву підприємства від імені якого складеного документ, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що видаткові накладні, копії яких знаходяться у матеріалах справи, відповідають вимогам ст. 9 Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та місять всі необхідні реквізити для достовірної ідентифікації відповідача як особи, яка отримала за ними товар від позивача на виконання договору поставки.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 7.9. Договору сторони погодили, що оплата за товар здійснюється в українській національній валюті - гривні в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника через 9 (дев`ять) днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару. У випадку якщо день оплати (середа) випадає на вихідний або святковий день, то оплати здійснюються найближчої середи, яка є робочим днем. При цьому сторони домовилися про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 грн. з кожного магазину.

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що оскільки договором передбачено оплату товару після його реалізації, строк оплати за доданими до позову накладними не настав, оскільки таких умов укладений між сторонами договір не містить.

Відтак, за результатами аналізу видаткових накладних господарський суд дійшов висновку, що строк оплати товару, отриманого за спірними видатковими накладними, є таким, що настав.

Відповідачем здійснено часткову оплату отриманого товару у загальній сумі 974 103,99 грн., про що свідчить долучена до матеріалів справи фільтрована банківська виписка за період з 01.12.2018 по 18.11.2020, та враховуючи часткове повернення товару відповідачем позивачу на суму 8 990,58 грн., заборгованість відповідача за Договором складає 75 683,94 грн., що підтверджується актами перевірки розрахунків за період з 01.09.2019 по 30.09.2019, за період з 01.10.2019 по 3.10.2019, за період листопад 2019 року та за період 4 квартал 2019 року, підписаним обома сторонами.

Що стосується наявних у справі актів перевірки розрахунків, суд зазначає, що акт звіряння може бути доказом на підтвердження обставин, зокрема, наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звіряння розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Підписання акту звіряння, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд погоджується, що акт звірки не є первинним документом в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , однак, зазначене не спростовує обов`язок відповідача, який прийняв товар за видатковими накладними, сплатити повну ціну отриманого товару (ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України) у строки, встановлені договором (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Крім того, в даному випадку інформація, вказана в актах звірки, підтверджена поданими позивачем первинними документами та відповідачем не спростована.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за отриманий товар закон покладає на покупця.

Відповідач доказів перерахування коштів на користь позивача у розмірі більшому, ніж визнано позивачем, суду не надав, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, контррозрахунку заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надав, а відтак доводи позивача не спростував.

Враховуючи вище наведене, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 75 683,94 грн. є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується і підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача нараховані у зв`язку із простроченням грошового зобов`язання передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних в розмірі 2 296,62 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 212,09 грн. за загальний період з 17.10.2019 по 20.10.2020.

Остання спірна поставка позивачем здійснена 30.09.2019 за накладною №15542, відтак відповідно до умов пункту 7.9 договору строк оплати остаточно сплив найближчої середи після спливу 9 днів, а саме 16.10.2020, а з 17.10.2020 настало прострочення.

Так, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України і ст. 230 Господарського кодексу України, відтак, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України до 3% річних та інфляційних втрат не застосовується.

Відтак, здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, не виходячи при цьому за межі заявленого позивачем періоду (з 17.10.2019 по 20.10.2020), суд встановив, що належні до стягнення з відповідача 3% річних становлять 2 296,62 грн. та інфляційні нарахування становлять 1 981,05 грн. Суд, ухвалюючи рішення, не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України), відтак вимоги про стягнення з відповідача процентів річних та інфляційних втрат слід задовольнити повністю у заявлених позивачем розмірах 2 296,62 грн. та 1 212,09 грн. відповідно.

Щодо заяви у відзиві про застосування позовної давності у справі, суд зазначає, що вказана заява жодним чином не обґрунтована. Відповідач не вказав, за якими вимогами, на його думку, спливла позовна давність; з матеріалів справи сплив позовної давності, про який заявлено відповідачем, не вбачається.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов товариства з обмеженою відповідальністю Скаймол Плюс повністю, приймає рішення про стягнення з дочірнього підприємства Рітейл Центр 75 683,94 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 2 296,62 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 212,09 грн.

У зв`язку із задоволенням позову суд відповідно до ст. 129 ГПК України покладає на відповідача відшкодування позивачу витрат по сплаті судового збору.

Позивач також просив включити до судових витрат та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких згідно орієнтовного розрахунку у позовній заяві становить 10 000,00 грн. Разом із тим, відповідно до частини 3 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Частинами 1- 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Позивач подав до матеріалів справи копії договору про надання правової допомоги від 12.10.2020, ордера на надання правничої (правової) допомоги від 18.11.2020, свідоцтва про право Самардак К.В. на заняття адвокатською діяльністю від 08.10.2013 № 1073, акта приймання-передачі наданої правової допомоги згідно договору б/н від 12.10.2020, укладеного між адвокатським бюро Катерини Самардак та ТОВ Скаймол Плюс , на суму 7 500,00 грн. та платіжного доручення від 04.11.2020 № 1955 на суму 7500,00 грн..

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється на підставі поданих сторонами доказів.

Згідно з частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена бо підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно до частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 статі 126 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не подав до суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та відповідно не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі.

На підставі частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд дійшов висновку, що виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти, складність справи, розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню за представництво інтересів відповідача в суді першої інстанції складає 7 500,00 грн.

Вказані витрати є обґрунтованими, пропорційними з обсягом наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, а також є підтвердженими належними та допустимими доказами.

Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю Скаймол Плюс задовольнити повністю.

2. Стягнути з дочірнього підприємства Рітейл Центр (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, буд. 6-Г, код ЄДРПОУ 38734018)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю Скаймол Плюс (33001, м. Рівне, вул. Біла, буд. 7, код ЄДРПОУ 42511967)

75 683,94 грн. (сімдесят п`ять тисяч шістсот вісімдесят три гривні дев`яносто чотири копійки) основного боргу,

2 296,62 грн. (дві тисячі двісті дев`яносто шість гривень шістдесят дві копійки) 3% річних,

1 212,09 грн. (одна тисяча двісті дванадцять гривень дев`ять копійок) інфляційних втрат,

7 500,00 грн. (сім тисяч п`ятсот гривень нуль копійок) витрат на професійну правничу допомогу,

2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 28.12.2020.

Суддя О.В. Конюх