Рішення

від 24.12.2020 по справі 916/2393/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" грудня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2393/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

При секретарі судового засідання Аганін В.Ю.

розглянувши справу №916/2393/20

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Фідобанк" (01601, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 10; код ЄДРПОУ 14351016)

До відповідачів : Виробничо-комерційної фірми „Юна-Сервіс" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (65076, м. Одеса, вул. Щорса, 2; код ЄДРПОУ 20974052), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 )

За участю у справі третіх осіб, які на заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Фізичної особи-підприємця Шимона Геннадія Леонідовича ( АДРЕСА_2 ; код НОМЕР_2 ), Фізичної особи-підприємця Арутюнян Ірини Анатоліївни ( АДРЕСА_3 ; код НОМЕР_3 ), Кашимбекової Ольги Зигфридівни ( АДРЕСА_4 ; код НОМЕР_4 ), Товариства з обмеженою відповідальністю „Шипко Транспорт" (04070, м. Київ, вул. Ігорівська, буд. 1/8; код ЄДРПОУ 34597380), Дочірнього підприємства „Автотрейдінг-Вінниця" (21022, м. Вінниця, вул. Київська, 175; код ЄДРПОУ 21983209), Товариства з обмеженою відповідальністю „Продимпекс" (04116, м.Київ, вул. Коперніка, буд. 29; код ЄДРПОУ 39427163)

За участю у справі в якості третьої особи, яка на заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м.Київ, вул. Січових Стрільців, 17; код ЄДРПОУ 21708016)

про солідарне стягнення в порядку застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів

Представники:

від позивача: Зінчук Я.В., адвокат за довіреністю

від відповідача Виробничо-комерційної фірми „Юна-Сервіс" у вигляді ТОВ: Малімонов., адвокат за довіреністю

від відповідача ОСОБА_1.: не з`явився

від третіх осіб: не з`явились

Встановив: Позивач - Публічне акціонерне товариство „Фідобанк" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Виробничо-комерційної фірми „Юна-Сервіс" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, ОСОБА_1 про солідарне стягнення в порядку застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Фідобанк" направлено на солідарне стягнення частини наявної кредитної заборгованості в сумі 140000,00 грн. за Кредитним договором 1262Ю від 30.12.2013р. з Виробничо-комерційної фірми „Юна-Сервіс" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю та ОСОБА_1 , в порядку застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.08.2020р. позовну заяву Публічного акціонерного товариства „Фідобанк" від 14.08.2020р. вх. № ГСОО 2479/20 залишено без руху. Позивачу визначено: усунути недоліки позовної заяви, які визначено судом в ухвалі суду. Встановлено позивачу строк для усунення недоліку позовної заяви не пізніше 5 днів з дня отримання даної ухвали суду. Повідомлено Публічне акціонерне товариство „Фідобанк", що відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

02.09.2020р. до господарського суду Одеської області представником позивача супровідним листом були надані пояснення, в підтвердження усунення недоліків позовної заяви, які були визначені судом в ухвалі господарського суду Одеської області від 19.08.2020р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.09.2020р. прийнято позовну заяву Публічного акціонерного товариства „Фідобанк" до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2393/20. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "06" жовтня 2020 р. о 11:00. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які на заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Фізичну особу-підприємця Шимона Геннадія Леонідовича, Фізичну особу-підприємця Арутюнян Ірину Анатоліївну, Кашимбекову Ольгу Зигфридівну , Товариство з обмеженою відповідальністю „Шипко Транспорт", Дочірнє підприємство „Автотрейдінг-Вінниця", Товариство з обмеженою відповідальністю „Продимпекс", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Запропоновано відповідачам підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Запропоновано залученим третім особам, відповідно до ст. 168 ГПК України надати пояснення щодо позову протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 06.10.2020р. о 11:00.

05.10.2020р. до суду відповідачем - Виробничо-комерційною фірмою „Юна-Сервіс" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю надано відзив на позовну заяву.

05.10.2020р. до суду відповідачем - ОСОБА_1 надано відзив на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.10.2020р. відкладено підготовче засідання на "03" листопада 2020 р. о 10:00.

03.11.2020р. до суду від Виробничо-комерційною фірмою „Юна-Сервіс" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю надано заяву про застосування строків позовної давності.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.11.2020р. продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі №916/2393/20 на 30 днів до 07.12.2020р. Відкладено підготовче засідання на "17" листопада 2020р. о 12:30. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 17.11.2020р. о 12:30.

16.11.2020р. від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли письмові пояснення на позовну заяву.

17.11.2020р. до суду позивачем були надані пояснення щодо заяви про застосування строків позовної давності.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.11.2020р. відкладено підготовче засідання на "02" грудня 2020 р. о 11:30.

19.11.2020р. від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.12.2020р. закрито підготовче провадження у справі № 916/2393/20. Призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "07" грудня 2020р. о 09:30. Викликати учасників справи у судове засідання, призначене на 07.12.2020р. о 09:30.

07.12.2020р. судом було оголошено перерву по справі до 24.12.2020р. о 12:00.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.12.2020р. повідомлено учасників по справі №916/2393/20: ОСОБА_1, фізичну особу-підприємця Шимона Геннадія Леонідовича, фізичну особу-підприємця Арутюнян Ірину Анатоліївну, Кашимбекову Ольгу Зигфридівну , Товариство з обмеженою відповідальністю „Шипко Транспорт", Дочірнє підприємство „Автотрейдінг-Вінниця", Товариство з обмеженою відповідальністю „Продимпекс" та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про судове засідання, яке відбудеться "24" грудня 2020 р. о 12:00.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Виробничо-комерційна фірма „Юна-Сервіс" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю заперечує проти заявлених позовних вимог в повному обсязі та просить суд відмовити в їх задоволенні, також відповідачем було заявлено заяву щодо застосування строків позовної давності.

ОСОБА_1 заперечує проти заявлених позовних вимог в повному обсязі та просить суд відмовити в їх задоволенні.

Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було надано письмові пояснення та зазначено суду, що він підтримує позовні вимоги позивача.

Фізичною особою-підприємця Шимоном Геннадієм Леонідовичем, Фізичною особою-підприємцем Арутюнян Іриною Анатоліївною, Кашимбековою Ольгою Зигфридівною , Товариством з обмеженою відповідальністю „Шипко Транспорт", Дочірнім підприємством „Автотрейдінг-Вінниця", Товариством з обмеженою відповідальністю „Продимпекс" письмових пояснень щодо позову чи відзивів, з викладенням своїх аргументів і міркувань на підтримку або заперечення проти позову надано не було.

У судовому засіданні 24.12.2020 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 24.12.2020р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд встановив.

Позивачем було зазначено суду, що за результатами перевірки ознак нікчемності правочинів, що проводилась за наказом уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПУАТ „Фідобанк" № 71 від 26.11.2019р., було встановлено нікчемність вчинених правочинів, зокрема: Кредитного договору №1262Ю (одновалютна кредитна лінія, що не поновлюється, з використанням змінюваної процентної ставки, для позичальників - юридичних осіб (корпоративний бізнес) від 30.12.2013р.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 грудня 2013 року між ПАТ „Фідобанк" (банк) та ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ (позичальник) було укладено кредитний договір № 1262Ю (одновалютна кредитна лінія, що не поновлюється, з використанням змінюваної процентної ставки, для позичальників - юридичних осіб, у відповідності до якого банк відкрив позичальнику непоновлювальну кредитну лінію з лімітом в розмірі 15085000,00грн., строком користування до 29.12.2016р.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 1262Ю від 30.12.2013р., було прийнято: заставу нежилих приміщень, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Балківська, буд. 42, належних на праві власності Виробничо-комерційному товариству „Тепло прибор", оформлену згідно договору іпотеки від 24.01.2014р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М. за реєстровим № 120, та поруку гр. ОСОБА_1 згідно договору поруки № 126210-1 від 30.12.2013р.

За поясненнями позивача, станом на 18.05.2016р. залишок строкової заборгованості ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ за Кредитним договором № 1262Ю від 30.12.2013р. становив 2263511,83 грн., з них: 2239399,74 грн. - за тілом кредиту (б/р 2062); 24 112,09 грн. - за нарахованими процентами (б/р 2068).

Позивачем було вказано, що 18.05.2016.р з рахунку б/р 2909 (Інша кредиторська заборгованість) ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ було здійснено погашення кредитної заборгованості ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ за Кредитним договором №1262Ю від 30.12.2013р. на суму 2265018,84 грн., проведено наступними операціями: 18.05.20106р. на суму 2239399,74 грн., назва платника - ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ, назва отримувача ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ, призначення платежу погашення кредиту згідно КД №1262Ю від 30.12.20103р. та 18.05.20106р. на суму 25619,10 грн., назва платника - ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ, назва отримувача ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ, призначення платежу погашення %% по КД №1262Ю від 30.12.20103р.

Позивачем також було пояснено суду, що за даними ОДБ Банку 18.05.2016р. на поточний рахунок ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ № НОМЕР_5 від клієнтів Банку: ФОП Шимон Л.Г., ФОП Арутюнян І.А., ФОП Кашимбекова О.З., ТОВ „Шипко Транспорт", ДП „Автотрейдінг-Він" та ТОВ „Продимпкс" надійшли кошти в якості позики, на загальну суму 2886000,00 грн.

Позивач зазначає, що після проведення погашення обліковуваної в банку заборгованості ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ 18.05.2016р. було проведено списання наявних засобів забезпечення по Кредитному договору № 1262Ю від 30.12.2013р.

За посиланням позивача, операції зі списання/переказу грошових коштів, зокрема внутрішньобанківські операції, що здійснювались Банком відповідно до умов договору про відкриття та обслуговування банківського рахунку, в т.ч. поточного рахунку ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ та рахунків зазначених вище осіб, в розумінні Цивільного кодексу України є дією, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та/або обов`язків Банку та клієнта по відношенню до кожного платежу, ініційованого клієнтом за допомогою відповідного платіжного інструменту (платіжного доручення тощо), а отже є правочином. Так-само правочином вважається дія особи-позичальника, в даному випадку ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ, спрямована на погашення заборгованості за рахунок проведення вищевказаних платіжних операцій.

Позивачем також було зазначено суду, що за умовами Кредитного договору №1262Ю, на позичальника - ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ було покладено обов`язок забезпечити повернення отриманих від Банку кредитних коштів.

В обґрунтування позову було зазначено суду, що фактичне виконання ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ прийнятих на себе зобов`язань, здійснене шляхом проведення зазначених вище внутрішньобанківських операцій, не призвело до настання обумовленого Кредитним договором № 1262Ю результату, що може свідчити лише про фіктивність проведеної оплати та про надання особам, що їх проводили, нічим не обумовлених переваг.

За твердженнями позивача, встановлено, що на момент проведення вищевказаних правочинів норматив миттєвої ліквідності (Н4) та поточної ліквідності (Н5) ПАТ „Фідобанк" фактично дорівнював нулю, що було пов`язано з наявністю значної кількості розрахункових документів, не виконаних в строк з вини ПАТ „Фідобанк" .

Зокрема, станом на 9-00 год. 18.05.2016р. залишок коштів на кореспондентському рахунку Банку в Національному банку України, за рахунок яких ПАТ „Фідобанк" міг забезпечити проведення реальних платежів, дорівнював 741899,94 грн., на 18-00 год. - 203710,02 грн.

В той же час, обсяг незадоволених кредиторських вимог до Банку, що тільки офіційно був зареєстрований та обліковувався в Банку на відповідних рахунках, станом на 9-00 год. 18.05.2016р. в еквіваленті складав 434869916,08 грн., на 18-00 год. - 547309298,16 грн.

Враховуючи зазначене, як пояснює позивач, за рішенням Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ „Фідобанк" № 2 від 27.11.2019р., вчинені правочини щодо погашення заборгованості ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ за Кредитним договором № 1262Ю на суму 2265018,84 грн., проведені 18.05.2016р. за рахунок коштів залучених від третіх осіб - клієнтів Банку, в т.ч. операції з перерахування коштів з поточного рахунку ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ на рахунок № НОМЕР_6 та з рахунків вищевказаних клієнтів/кредиторів на поточний рахунок ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ № НОМЕР_5 , було вирішено віднести до категорії нікчемних та вважати нікчемними з підстав відповідності за наявними ознаками критеріям нікчемності, визначеним п. 7 ч. З ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; застосувати до наведених правочинів наслідки недійсності, обумовлені п. 2 ст. 216 ЦК України.

Також позивачем було звернуто увагу та зазначено, що у відповідності до приписів п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Частина 5 наведеної статті Закону передбачає, що у разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адреси ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ, ВК ТОВ „Теплоприбор", ФОП Шимон Л.Г., ФОП Арутюнян І.А., ФОП Кашимбекова О.З., ТОВ „Шипко Транспорт", ДП „Автотрейдінг-Він" та ТОВ „Продимпекс" було скеровано повідомлення про нікчемність правочину.

За твердженнями позивача, зважаючи на нікчемність вчинених правочинів в силу наведених норм Цивільного кодексу України, Банк вправі наразі вимагати примусового стягнення заборгованості за Кредитним договором та/або належного виконання умов договору позики.

На думку позивача, оскільки, позичальник не виконує належним чином умови договірних зобов`язань, його заборгованість за Кредитним договором №1262Ю від 30.12.2013р. становить 2265018,84 грн., а також додатково нараховані платежі за вказаним Кредитним договором №1262Ю.

З урахуванням зазначених вище підстав позову, Позовні вимоги ПАТ „Фідобанк" направлено на солідарне стягнення частини наявної заборгованості в сумі 140000,00 грн. за Кредитним договором 1262Ю від 30.12.2013р. з Виробничо-комерційної фірми „Юна-Сервіс" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, ОСОБА_1 , в порядку застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів .

Надаючи відзив на позовну заяву, ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ було надано наступні пояснення.

Відповідач позовні вимоги позивача повністю не визнає виходячи з наступного.

Відповідачем було зазначено суду, що 30.12.2013р. між позивачем та ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ було укладено Кредитний договір №1262Ю (одновалютна кредитна лінія, що не поновлюється, з використанням змінюваної процентної ставки, для позичальників - юридичних осіб (корпоративний бізнес).

Станом на 18.05.2016р. залишок заборгованості ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ за Кредитним договором №1262Ю складав 2263511,83 грн., з яких 2 239 399,74 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 24112,09 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитною лінією. Вказаний розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором №1262Ю також підтверджує позивач в своїй позовній заяві.

Відповідачем було зазначено суду, що 18.05.2016р. року на поточний рахунок ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ № НОМЕР_5 в ПАТ „Фідобанк" надійшли грошові кошти в наступних розмірах та наступних контрагентів: 205000,00 грн. від ФОП Шимон Л.Г.; 268000,00 грн. від ФОП Арутюнян І.А.; 313000,00 грн. від ФОП Кашимбекова О.З.; 400000,00 грн. від ТОВ „Шипко Транспорт"; 529000,00 грн. від ДП „Автотрейдінг - Вінниця" та 1171000,00 грн. від ТОВ „Продимпекс". Всього 18.05.2016 року надійшло на поточний рахунок Виробничо-комерційної фірми „Юна-Сервіс" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю грошових коштів на суму 2886000,00 гривень.

За поясненнями відповідача, про надходження на поточний рахунок ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ грошових коштів у вказаному розмірі свідчить виписка по особовому рахунку № НОМЕР_5 за період з 17.05.2016р. по 19.05.2019р., що являється додатком до позовної заяви, та підтверджується позивачем у позовній заяві.

Також відповідачем було зазначено суду, що ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ 18.05.2016р. перераховано на рахунок погашення кредитної заборгованості 25619,10 грн. на погашення відсотків за Кредитним договором №1262Ю від 30.12.2013р. та 2239399,74 грн. на погашення основної заборгованості за Кредитним договором №1262Ю від 30.12.2013р.

Про перерахування ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ грошових коштів у вказаному розмірі на погашення заборгованості за Кредитним договором №1262Ю свідчать виписки по особовим рахункам № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 за період з 17.05.2016р. по 19.05.2019р., що являються додатками до позовної заяви, та підтверджується Позивачем у позовній заяві.

Відповідно до викладеного, за поясненнями відповідача, ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ заборгованість за Кредитним договором №1262Ю від 30.12.2013р. погашено в повному обсязі.

Як зазначає відповідач, помилково як то вказано позивачем, наведені операції з переказу коштів, зокрема внутрішньобанківські операції, що здійснювались банком відповідно до умов договору про відкриття та обслуговування банківського рахунку, в т.ч. з поточного рахунку ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ та рахунків ФОП Шимон Л.Г., ФОП Арутюнян І.А., ФОП Кашимбекова О.З., ТОВ „Шипко Транспорт", ДП „Автотрейдінг - Вінниця", ТОВ „Продимпекс", вважати правочинами.

Відповідачем було зазначено суду, що позивачем було визначено операції зі списання/переказу коштів по рахункам ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ та рахунків ФОП Шимон Л.Г., ФОП Арутюнян І.А., ФОП Кашимбекова О.З., ТОВ „Шипко Транспорт", ДП „Автотрейдінг - Вінниця", ТОВ „Продимпекс" як нікчемні правочини за критеріями нікчемності, встановленими п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", однак, з посиланням на правовий висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 910/12294/16 та від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16, відповідач зазначає, що доводи позивача про те, що операції з перерахування грошових коштів з рахунків ФОП Шимон Л.Г., ФОП Арутюнян І.А., ФОП Кашимбекова О.З., ТОВ „Шипко Транспорт", ДП „Автотрейдінг - Вінниця", ТОВ „Продимпекс" на рахунок ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ та перерахування коштів з одного рахунку ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ на інший є правочинами, не відповідають наведеному в законі визначенні поняття правочину, оскільки за своєю суттю є операцією з переказу коштів з одного рахунку на інший та не має всіх складових елементів правочину.

Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України „Про банки і банківську діяльність". Відтак, до цих операцій не можуть бути застосовані норми закону, що регулюють питання недійсності правочину, а саме статті 203, 215 ЦК України.

Відповідачем було зазначено суду, що грошові перекази ФОП Шимон Л.Г., ФОП Арутюнян І.А., ФОП Кашимбекова О.З., ТОВ „Шипко Транспорт", ДП „Автотрейдінг - Вінниця", ТОВ „Продимпекс" на рахунок ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ, які визначено позивачем нікчемними правочинами, проведено ПАТ „Фідобанк" на виконання укладених між вказаними особами та ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ договорів про надання безвідсоткових позик, стороною яких Позивач не є.

Посилаючись на положення ст. 202, ст. 204 Цивільного кодексу України, відповідачем було зазначено суду, що укладені між ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ та, відповідно, ФОП Шимон Л.Г., ФОП Арутюнян І.А., ФОП Кашимбекова О.З., ТОВ „Шипко Транспорт", ДП „Автотрейдінг - Вінниця", ТОВ „Продимпекс" договори про надання безвідсоткових позик в силу презумпції правомірності правочину, є чинними та створюють взаємні цивільні права та обов`язки для його сторін, а саме для ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ та, відповідно, ФОП Шимон Л.Г., ФОП Арутюнян І.А., ФОП Кашимбекова О.З., ТОВ „Шипко Транспорт", ДП „Автотрейдінг - Вінниця", ТОВ „Продимпекс".

Враховуючи викладене, відповідачем було зазначено суду, що ПАТ „Фідобанк" здійснено розрахунково-касове обслуговування рахунків клієнтів та проведено зарахування грошових коштів на відповідний рахунок ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ.

При цьому, позивач не вчиняв жодних правочинів, умови яких передбачають надання ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ чи його контрагентам переваг (пільг), оскільки, як вже зазначалося, відбувалось лише розрахунково-касове обслуговування руху належних клієнтам коштів.

Будь-які цивільні права та обов`язки, в результаті здійснення таких правочинів у ПАТ „Фідобанк" не виникли, не змінились та не були припинені.

У той же час, як зазначає відповідач, положення статті 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначають підстави нікчемності правочинів (у т.ч. договорів) неплатоспроможного банку, тобто тих, які вчинено саме банком. Таким чином, уповноваженою особою Фонду безпідставно віднесено до нікчемних правочинів транзакції з перерахування грошових коштів з підстав, передбачених пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Також відповідачем було зазначено суду, що є необґрунтованими посилання позивача на створення в результаті проведення наведених вище банківських переказів переваг у вигляді можливості: для клієнтів/кредиторів, що надали позику ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ, та здійснили відповідні внутрішньобанківські перерахування - отримати задоволення власних кредиторських вимог в індивідуальному порядку, на відміну від інших кредиторів, чиї вимоги не були та не могли бути задоволені за браком ліквідності позивача; для ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ - можливості зменшити власну дебіторську заборгованість через її штучне погашення, без здійснення реальних платежів в оплату існуючого боргу.

Як стверджує відповідач, наведені твердження позивача являються помилковими в зв`язку з тим, що в результаті перерахування грошових коштів з рахунків ФОП Шимон Л.Г., ФОП Арутюнян І.А., ФОП Кашимбекова О.З., ТОВ „Шипко Транспорт", ДП „Автотрейдінг - Вінниця", ТОВ „Продимпекс" на рахунок ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ, вказані особи набули право вимоги до ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ на суму перерахованих коштів, тобто вказані особи набули право на отримання в майбутньому задоволення своїх вимог не від позивача, а від ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ, з цього ж вбачається, що у ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ утворилася дебіторська заборгованість перед вказаними особами.

Стосовно посилань позивача на розмір залишку коштів на кореспондентському рахунку ПАТ „Фідобанк" в Національному банку України, за рахунок яких позивач міг забезпечити проведення реальних платежів, було зазначено, що кореспондентські рахунки призначені для проведення міжбанківських розрахунків, в той час як надходження коштів на рахунок ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ від ФОП Шимон Л.Г., ФОП Арутюнян І.А., ФОП Кашимбекова О.З., ТОВ „Шипко Транспорт", ДП „Автотрейдінг - Вінниця", ТОВ „Продимпекс" та погашення ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ заборгованості за Кредитним договором №1262Ю від 30.12.2013р. на користь ПАТ „Фідобанк" здійснювалися всередині одного банку з використанням внутрішньобанківських переказів.

При цьому, банк зобов`язаний виконувати розпорядження клієнта про перерахування коштів з його поточного рахунку, яке здійснюється в межах залишків коштів на цьому рахунку. Оскільки платежі в погашення кредиту у даній справі відбувались всередині банку, то їх проведення не могло відображатись на кореспондентському рахунку самого банк, відкритому в іншому банку (НБУ). Так само і не міг залишок коштів на кореспондентському рахунку ПАТ „Фідобанк" в НБУ (призначеному для міжбанківських розрахунків) впливати на можливість проведення клієнтами операцій з перерахування коштів з одного рахунку, відкритого в банку, на інший рахунок, також відкритий в цьому банку.

За поясненнями відповідача, вищевикладене свідчить про те, що заборгованість за Кредитним договором №1262Ю від 30.12.2013р. погашена ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ у повному обсязі, а твердження позивача про наявність такої заборгованості обумовлюється лише нікчемністю проведених транзакцій по наданню позик та погашенню боргу, що під встановлені п. 7 ч. З ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ознаки нікчемності не підпадає, в зв`язку з чим позовні вимоги являються необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Також, відповідно до поданої заяви про застосування строків позовної давності, ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ просить суд застосувати до позовних вимог ПАТ „Фідобанк" до ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ позовну давність та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Надаючи відзив на позовну заяву ОСОБА_1 було надано наступні пояснення.

Відповідачем вказується, посилаючись на умовами п.п. 1.4, 4.3. Договору поруки №1262Ю-1 віл 30.12.2013р. та ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554, ч. 1 ст. 559, ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, а також зазначаючи, що 18.05.2016р. ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ в повному обсязі погашено заборгованість за Кредитним договором № 1262Ю, про що зазначає сам позивач в позові, отже відсутнє порушення зобов`язань боржником, в зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення з поручителя заборгованості, а Договір поруки №1262Ю-1 являється припиненим. Про погашення заборгованості за Кредитним договором №1262Ю також свідчить надана позивачем до позовної заяви виписка по особовому рахунку ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ.

Також вказаним відповідачем було зазначено суду, що не можна погодитися із твердженнями позивача про визнання нікчемними операцій щодо погашення заборгованості ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ за Кредитним договором №1262Ю з підстав відповідності за наявними ознаками критеріям нікчемності, визначеним п.7 ч.3 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України „Про банки і банківську діяльність".

Окрім того, відповідачем були надані пояснення та зазначено, що навіть у випадку якщо прийняти необґрунтовану позицію ПАТ „Фідобанк" щодо визнання нікчемними операцій щодо погашення заборгованості ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ за Кредитним договором №1262Ю, слід врахувати, що відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення та відповідно до цього, за вказаною позицією позивача, заборгованість за Кредитним договором №1262Ю не погашається з 18.05.2016 року, а термін погашення кредитної лінії за цим договором сплив 29.12.2016 року.

Отже, враховуючи викладене, та також те, що протягом трьох років з дня настання строку виконання основного зобов`язання за Кредитним договором №1262Ю до ОСОБА_1 , як поручителя за вказаним кредитним договором позивачем не пред`явлено позову, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України Договір поруки №1262Ю-1 являється припиненим на цій підставі.

З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що у задоволенні позову про стягнення в порядку застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів частини заборгованості за кредитним договором №1262Ю від 30.12.2013р. слід відмовити.

Надаючи письмові пояснення щодо позову, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було зазначено суду наступне.

Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було надано пояснення стосовно запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації банку, а також пояснення щодо пріоритетності норм спеціалізованого Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у спірних правовідносинах. Також було пояснено суду, що Закон України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин і відповідно до цього Закону Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Щодо повноважень Уповноваженої особи Фонду на перевірку правочинів, вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, було зазначено суду, що метою Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Також посилаючись, зокрема, на ч. 2 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", було зазначено суду, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Отже, першочерговою метою Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є захист прав і законних інтересів вкладників та інших кредиторів банків, що в даному випадку є тим „суспільним інтересом", що підлягає захисту Державою (в особі Фонду) відповідно до Закону.

Також, в обґрунтування викладеної позиції було зазначено суду, що в даному випадку, Банк провів безготівкове перерахування коштів з рахунків юридичних осіб на рахунок погашення заборгованості юридичної особи за кредитним договором. Приймаючи безготівкове погашення кредитних зобов`язань Банк порушив приписи, встановлені постановою Правління Національного банку України №783/БТ „Про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ „ФІДОБАНК".

Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було також пояснено суду, що маючи тривалі фінансові проблеми із платоспроможністю, ПАТ „ФІДОБАНК" приймаючи в якості оплати від своїх кредиторів кошти, які розміщені на рахунках у цьому ж банку, допустив по факту зарахування грошових вимог, що не призвело до отримання банком ліквідних коштів та підвищення фінансових показників (нормативів ліквідності) та стабілізації платоспроможності та зазначене свідчить про відмову банку від власних майнових вимог за кредитним договором та договорами забезпечення, внаслідок чого виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами частково стало неможливим.

При цьому, внаслідок проведених операцій кредитори банку отримали переваги, прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку у вигляді зміни черговості погашення боргу, які прямо не встановлені для них законодавством чи внутрішніми документами Банку, що зазначено у п.7 ч. З ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Надаючи відповідь на відзив позивачем було зазначено суду, що п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 37 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що фонд гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З метою належного виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, уповноваженими особами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у неплатоспроможних банках рішенням № 826 від 26.05.2016 Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затверджено Інструкцію про порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення.

Також було зазначено суду, що в зв`язку з порушенням ПАТ „ФІДОБАНК" банківських нормативів, 04 грудня 2014 року Правлінням Національного банку України було прийняло постанову №783/БТ „Про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ „ФІДОБАНК" та призначення куратора" (зі змінами), якою запроваджено особливий режим контролю за діяльністю ПАТ "ФІДОБАНК" строком до 04 грудня 2016 року.

Згідно приписів вказаної постанови на період здійснення особливого контролю, окрім іншого, ПАТ „ФІДОБАНК" було зобов`язано проводити розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий в Національному банку України (крім операцій за розрахунками з міжнародними платіжними системами згідно з укладеними договорами та за правочинами щодо цінних паперів за кореспондентським рахунком у ПАТ „Розрахунковий центр").

Позивачем було пояснено суду, що законодавець визначив, що за відсутності коштів на кореспондентському рахунку банку платіжне доручення клієнтів не виконується. Згідно виписок по особовим рахункам, які надані суду в позовній заяві вбачається, що на кореспондентський рахунок ПАТ „ФІДОБАНК", який був відкритий в Національному банку України відповідно до постанови від 04 грудня 2014 року Національного банку України №783/БТ „Про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ „ФІДОБАНК" станом на 18.05.2016р. кошти не надходили.

За поясненнями позивача, що реальних грошових коштів банк не отримував, в той же час відбувалось виключно коригування структури банківського балансу через зміну обліку грошових зобов`язань, що може свідчити лише про фіктивність проведеної оплати та про надання особам, що її проводили, нічим не обумовлених переваг на задоволення своїх кредиторських вимог шляхом їх фактичного обміну на ліквідний актив банку та набуття разом з ним ліквідної нерухомості.

Приймаючи до уваги зазначене, позивачем було пояснено суду, що правочини щодо перерахування коштів з рахунків клієнтів/кредиторів ПАТ „ФІДОБАНК" на поточний рахунок ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ віднесено до категорії нікчемних правомірно.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів", суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Порушення права чи охоронюваного законом інтересу повинне мати об`єктивний характер і виражатися в позбавленні або зменшенні обсягу певних благ особи, права чи інтереси якої порушено, певних благ, які вона мала до порушення або справедливо очікувала набути у майбутньому.

Суд зауважує на тому, що завданням правосуддя є захист охоронюваних законом прав та інтересів осіб.

Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Надаючи оцінку доводам позивача та обґрунтуванням позовних вимог, викладеним ПАТ „Фідобанк" в позовній заяві, та направленим на солідарне стягнення частини наявної заборгованості в сумі 140000,00 грн. за Кредитним договором 1262Ю від 30.12.2013р. з Виробничо-комерційної фірми „Юна-Сервіс" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, ОСОБА_1 , в порядку застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно (ч. 3 ст. 34 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Згідно з ч. 5 ст. 34 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду.

Згідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до рішення Національного банку України від 20 травня 2016 року №8 „Про віднесення Публічного акціонерного товариства „Фідобанк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 травня 2016 року №783 „Про запровадження тимчасової адміністрації у ПУАТ „Фідобанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПУАТ „Фідобанк" з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 20 травня 2016 року до 19 червня 2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПУАТ „Фідобанк", визначені статтями 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Коваленку Олександру Володимировичу строком на один місяць з 20 травня 2016 року до 19 червня 2016 року включно.

У подальшому, Правлінням Національного банку України прийнято рішення від 18.07.2016 №142-рш „Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУАТ „Фідобанк", на підставі якого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.07.2016 №1265 Про початок процедури ліквідації ПУАТ „Фідобанк" та делегування повноважень ліквідатора банку , згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПУАТ „Фідобанк" з 20.07.2016р. по 19.07.2018р. та призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПУАТ „Фідобанк" Коваленку Олександру Володимировичу строком з 20.07.2016р. по 19.07.2018р., включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 02.07.2018 №2732 продовжені строки здійснення процедури ліквідації ПУАТ „Фідобанк" на два роки з 20.07.2018р. по 19.07.2020р. (включно).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 25.10.2019р. №2732 призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПУАТ „Фідобанк" Білій Ірині Володимирівні.

Як встановлено судом, 30 грудня 2013 року між ПАТ „Фідобанк" (банк) та ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ (позичальник) було укладено кредитний договір № 1262Ю (одновалютна кредитна лінія), що не поновлюється, з використанням змінюваної процентної ставки, для позичальників - юридичних осіб, у відповідності до якого банк відкрив позичальнику непоновлювальну кредитну лінію з лімітом в розмірі 15085000,00грн., строком користування до 29.12.2016р.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 1262Ю від 30.12.2013р., було прийнято: заставу нежилих приміщень, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Балківська, буд. 42, належних на праві власності Виробничо-комерційному товариству „Теплоприбор", оформлену згідно договору іпотеки від 24.01.2014р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М. за реєстровим № 120 ,та поруку гр. ОСОБА_1 згідно договору поруки № 126210-1 від 30.12.2013р.

Матеріали справи засвідчують, що 30 грудня 2013р. між ПАТ „Фідобанк" (кредитор) та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки №1262Ю-1 (з поручителем - фізичною особою), за умовами якого поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за невиконання боржником усіх його боргових зобов`язань в повному обсязі, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому, а саме зобов`язання по поверненню кредиту, отриманого в межах ліміту кредитної лінії в розмірі 15085000,00 грн. в строк до 29.12.2016р., якщо інший строк не обумовлено договором, зобов`язання по оплаті процентів за користування кредитними коштами в розмірі обумовленому основним договором, але не більше 30% річних, комісій, неустойки (пені, штрафів), інших платежів - в сумах, терміни (строки) та на умовах, визначених Основним договором.

Частина 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із змісту п.1 ст.1048 Цивільного кодексу України вбачається, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України зазначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до п.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як з`ясовано судом, 18.05.2016р. було здійснено погашення кредитної заборгованості ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ за Кредитним договором №1262Ю (одновалютна кредитна лінія, що не поновлюється, з використанням змінюваної процентної ставки, для позичальників - юридичних осіб (корпоративний бізнес) від 30 грудня 2013р., відповідно до проведених банківських операцій, що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду.

В свою чергу, згідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Статтею 1072 Цивільного кодексу України встановлено, що банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

Згідно з нормами п. 22.9. ст. 22 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження (крім випадків, встановлених законом) та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту. Порядок визначення залишку коштів встановлюється Національним банком України. У разі недостатності на рахунку платника коштів для виконання у повному обсязі розрахункового документа стягувача на момент його надходження до банку платника цей банк здійснює часткове виконання цього розрахункового документа шляхом переказу суми коштів, що знаходиться на рахунку платника, на рахунок отримувача.

Пунктом 2.25 Інструкції № 22 встановлено, що платежі з рахунків клієнтів банк здійснює в межах залишків коштів на цих рахунках на початок операційного дня.

Згідно із ст. 7 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.

Також, згідно із п. 7.1 ст. 7 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання та кореспондентські рахунки.

Відповідно до п. 7.1.1, п. 7.1.2. ст. 7 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до п. 7.1.3 ст. 7 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів. Відкриття кореспондентських рахунків здійснюється шляхом встановлення між банками кореспондентських відносин у порядку, що визначається Національним банком України, та на підставі відповідного договору.

В п. 27.1 ст. 27 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні зазначається, що міжбанківський переказ здійснюється шляхом: проведення суми переказу через кореспондентські рахунки, що відкриваються банками в національному банку України; проведення суми переказу через кореспондентські рахунки, що відкриваються банками в інших банках або в розрахунковому банку. Внутрішньобанківський переказ здійснюється банком у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до п.п. 30.1, 30.2 ст. 30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов`язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.

Отже, згідно з вищеназваними нормами: кореспондентські рахунки призначені для проведення міжбанківських розрахунків, в той час як погашення кредиту було здійснено позичальником на користь банку всередині одного банку (внутрішньобанківський переказ) та банк зобов`язаний виконувати розпорядження клієнта про перерахування коштів з його поточного рахунку, яке здійснюється в межах залишків коштів на цьому рахунку; проведення міжбанківського платежу та внутрішньобанківського платежу є різними видами банківських операцій, які проводяться за допомогою різних платіжних інструментів та з використанням різних рахунків.

Як свідчать вказані норми, платежі в погашення кредиту відбувались всередині банку, тому їх проведення не могло відображатись на кореспондентському рахунку самого банку, відкритому в іншому банку (НБУ). Так само і не міг залишок коштів на кореспондентському рахунку ПАТ „Фідобанк" в НБУ (призначеному для міжбанківських розрахунків) впливати на можливість/неможливісгь проведення клієнтом операції з перерахування коштів з одного рахунку, відкритого в банку на інший рахунок, також відкритий в даному банку.

З урахуванням викладеного, спростовуються твердження банку про те, що платежі в погашення кредиту повинні були здійснюватись позичальником тільки на кореспондентський рахунок ПАТ „Фідобанк", відкритий в НБУ.

В даному випадку погашення кредиту відбулось всередині одного банку, а кореспондентський рахунок використовується для міжбанківських розрахунків і на ньому обліковуються кошти, які надійшли за операціями банку та операціями клієнтів цього банку, які надійшли з інших банків.

Враховуючи вищевикладене, в операціях з погашення кредиту позичальника відсутня така ознака, як безоплатна відмова банку від своїх вимог, оскільки оплата відбулась, що підтверджується відповідними доказами.

Враховуючи, що в даному випадку погашення кредиту відбулось всередині одного банку, а кореспондентський рахунок використовується для міжбанківських розрахунків і на ньому обліковуються кошти, які надійшли за операціями банку та операціями клієнтів цього банку, які надійшли з інших банків, то в операціях з погашення кредиту ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ відсутня така ознака, як безоплатна відмова банку від своїх вимог, оскільки оплата відбулась, що підтверджується відповідними доказами, відтак відсутні підстави для встановлення зворотного.

Також суд зазначає, що здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі 826/1476/15.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочини щодо перерахування грошових коштів з рахунку на рахунок у одному банку не є правочинами в розумінні наведених норм, а є банківськими операціями, а відтак не можуть визнаватись нікчемними.

Оскільки кредитний договір є виконаним, суд дійшов висновку про відсутність підстав для солідарного стягнення частини заборгованості в сумі 140000,00 грн. за Кредитним договором 1262Ю від 30.12.2013р. з Виробничо-комерційної фірми „Юна-Сервіс" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю і ОСОБА_1 .

Згідно зі ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж тим, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Положеннями ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач - ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ у поданій заяві просив суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача.

Згідно з п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Заява ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ про застосування строків позовної давності не приймається судом до уваги, оскільки суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установив, що право позивача, на захист якого він просить, відповідачем не порушено, отже приймається рішення про відмову у задоволенні позову не через пропуск строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Фідобанк" про солідарне стягнення частини заборгованості в сумі 140000,00 грн. за Кредитним договором 1262Ю від 30.12.2013р. з Виробничо-комерційної фірми „Юна-Сервіс" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, ОСОБА_1 , в порядку застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, не підлягають задоволенню судом у зв`язку з їх не відповідністю фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства, недоведеністю та безпідставністю, у зв`язку з чим, в задоволенні позову судом відмовляється.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2102,00 грн. покладаються на позивача, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Фідобанк" - відмовити у повному обсязі.

2.Витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн. покладаються на позивача.

Повний текст рішення складено 24 грудня 2020 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Суддя Т.Г. Д`яченко