Постанова

від 15.04.2021 по справі 916/2393/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/2393/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання Федорончук Д.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача - Сердійчук О.Л., довіреність №12 від 01.04.2021;

від відповідача-1 - Малімонов М.І., довіреність від 14.09.2020;

від відповідача-2- не з`явився;

від третіх осіб - не з`явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фідобанк"

на рішення Господарського суду Одеської області від „24 грудня 2020р., повний текст якого складено та підписано „24" грудня 2020р.

у справі № 916/2393/20

за позовом Публічного акціонерного товариства "Фідобанк"

до відповідачів:

1.Виробничо-комерційної фірми "Юна-Сервіс" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю;

2. ОСОБА_1

за участю у справі третіх осіб, які на заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:

1. Фізичної особи-підприємця Шимона Геннадія Леонідовича;

2. Фізичної особи-підприємця Арутюнян Ірини Анатоліївни;

3. ОСОБА_2 ;

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Шипко Транспорт";

5. Дочірнього підприємства "Автотрейдінг-Вінниця"

6. Товариства з обмеженою відповідальністю "Продимпекс"

за участю у справі в якості третьої особи, яка на заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про солідарне стягнення в порядку застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів,

головуючий суддя - Д`яченко Т.Г.

місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області

В судовому засіданні 15.04.2021 року згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Учасники судового процесу про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2020р. Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" (далі - ПАТ "Фідобанк") звернулося із позовною заявою до Виробничо-комерційної фірми "Юна-Сервіс" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ВКФ "Юна-Сервіс"ТОВ), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), про солідарне стягнення в порядку застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Фідобанк" направлено на солідарне стягнення частини наявної кредитної заборгованості в сумі 140000,00 грн. за Кредитним договором 1262Ю від 30.12.2013р. з Виробничо-комерційної фірми „Юна-Сервіс" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю та ОСОБА_1 , в порядку застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.09.2020р. прийнято позовну заяву Публічного акціонерного товариства „Фідобанк" до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2393/20. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які на заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Фізичну особу-підприємця Шимона Геннадія Леонідовича, Фізичну особу-підприємця Арутюнян Ірину Анатоліївну, ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю „Шипко Транспорт", Дочірнє підприємство „Автотрейдінг-Вінниця", Товариство з обмеженою відповідальністю „Продимпекс", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.12.2020 у справі №916/2393/20 (суддя Д`яченко Т.Г.) у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Фідобанк" відмовлено у повному обсязі.

Господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для солідарного стягнення частини заборгованості в сумі 140000,00 грн. за Кредитним договором 1262Ю від 30.12.2013р. з Виробничо-комерційної фірми „Юна-Сервіс" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю і ОСОБА_1 , оскільки кредитний договір є виконаним.

Також судом було відхилено заяву ТОВ Юна-Сервіс ТОВ про застосування строків позовної давності до вимог позивача, оскільки право позивача, за захистом якого він звернувся, відповідачем не порушено.

Не погодившись з вказаним рішенням, до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 24.12.2020 року по справі № 916/2393/20, в якій просить за результатами розгляду скарги рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ПУАТ "Фідобанк" задовольнити повністю, в порядку застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів стягнути на користь Публічного акціонерного товариства „Фідобанк" частину наявної заборгованості в сумі 140000,00 грн. за Кредитним договором 1262Ю від 30.12.2013р. з Виробничо-комерційної фірми „Юна-Сервіс" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю та поручителя - ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, банк з висновками суду не погоджується, вважає оскаржуване рішення таким, що не відповідає обставинам справи, в рішенні суду не досліджено і не встановлено обставин, які мають значення справи, що в свою чергу призвело неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, також має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, встановленим обставинам справи, що має виступати підставою для скасування даного рішення.

Апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що правочини щодо перерахування грошових коштів з рахунку на рахунок у одному банку не є правочинами, а є банківськими операціями, а відтак не можуть визнаватись нікчемними.

Проте з такими висновками суду апелянт погодитись не може та зазначає, що під час запровадження тимчасової адміністрації та процедури ліквідації банків Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб є спеціальним і пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

ПАТ "Фідобанк" зазначає, що відповідно до п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 37 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що фонд гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Окрім цього, відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" фонд гарантування вкладів фізичних осіб протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів, вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами і має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладанням.

З метою належного виявлення правочинів (у тому числі договорів) \, що є нікчемними, уповноваженими особами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у неплатоспроможних банках рішенням №826 від 26.05.2016 Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затверджено Інструкцію про порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення.

Скаржник зазначає, що рішенням Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ „Фідобанк" № 2 від 27.11.2019р., вчинені правочини щодо погашення заборгованості ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ за Кредитним договором № 1262Ю на суму 2265018,84 грн., проведені 18.05.2016р. за рахунок коштів залучених від третіх осіб - клієнтів Банку, в т.ч. операції з перерахування коштів з поточного рахунку ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ на рахунок № НОМЕР_1 та з рахунків вищевказаних клієнтів/кредиторів на поточний рахунок ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ № НОМЕР_2 , було вирішено віднести до категорії нікчемних та вважати нікчемними з підстав відповідності за наявними ознаками критеріям нікчемності, визначеним п. 7 ч. З ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; застосувати до наведених правочинів наслідки недійсності, обумовлені п. 2 ст. 216 ЦК України.

Апелянт вказує, що ч.5 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що у разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни.

В порядку ст.38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" позивач направив на адресу відповідачів повідомлення про нікчемність правочинів.

Як на підставу для визнання нікчемними вказаних операцій скаржник посилається на п.7 ч.3 ст. 36 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до якої правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

На думку скаржника, в даному випадку, Банк провів штучне безготівкове перерахування коштів з рахунків юридичних осіб на рахунки погашення заборгованості юридичної особи за кредитним договором.

Однак, суд першої інстанції не прийняв це до уваги, в результаті вказане, в сукупності з неповним та хибним встановленням дійсних обставин справи, невідповідністю зроблених судом висновків, встановленим обставинам справи, призвело до ухвалення незаконного рішення.

Крім того, скаржник вказує, що операції зі списання/переказу грошових коштів, зокрема внутрішньобанківські операції, що здійснювались Банком відповідно до умов договору про відкриття та обслуговування банківського рахунку, в т.ч. поточного рахунку ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ та рахунків зазначених вище осіб, в розумінні Цивільного кодексу України є дією, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та/або обов`язків Банку та клієнта по відношенню до кожного платежу, ініційованого клієнтом за допомогою відповідного платіжного інструменту (платіжного доручення тощо), а отже є правочином. Так-само правочином вважається дія особи-позичальника, в даному випадку ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ, спрямована на погашення заборгованості за рахунок проведення вищевказаних платіжних операцій.

Отже, на думку скаржника зважаючи на нікчемність вчинених правочинів в силу наведених норм Цивільного кодексу України, Банк вправі наразі вимагати примусового стягнення заборгованості за Кредитним договором та/або належного виконання умов договору позики, а отже рішення Господарського суду Одеської області є необґрунтованим та таким, що винесене з неповним дослідженням обставин справи та порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства „Фідобанк" на рішення Господарського суду Одеської області від „24 грудня 2020р. у справі №916/2393/20; призначено розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства „Фідобанк" до розгляду на 25 березня 2021 року о 10:00 год.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до суду 15.02.2021 року від ВКФ Юна-Сервіс ТОВ, остання вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, та просить апеляційну скаргу ПАТ „Фідобанк" на рішення Господарського суду Одеської області від 24.12.2020 у справі №916/2393/20 залишити без задоволення, а вказане рішення - без змін.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 року продовжено апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 15 квітня 2021 року о 11:30 год.

19.03.2021 року до суду надійшло клопотання представника Публічного акціонерного товариства „Фідобанк" - Сердійчук О.Л., в якому заявник просить надати йому можливість участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - через систему відеоконференцзв`язку "EasyCon".

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 клопотання представника Публічного акціонерного товариства „Фідобанк" - про проведення судового засідання у справі №916/2393/20 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; ухвалено провести судове засідання у справі №916/2393/20, призначене на 15.04.2021 року о 11:30 год. за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon" в приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду в залі судових засідань №6.

09.04.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №916/2393/20 від юридичної особи, яка не є учасником справи - Товариства з обмеженою відповідальністю ФК Інвестохіллс Веста .

Обґрунтовуючи вказане клопотання, ТОВ ФК Інвестохіллс Веста зазначає, що за результатами електронного аукціону з лоту GL16N619392, продавцем якого є ПУАТ „Фідобанк", згідно протоколу №UA-EA-2021-02-22-00005-b від 16.03.2021 переможцем аукціону є ТОВ ФК Інвестохіллс Веста . Дана інформація є відкритою і міститься на офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Протокол електронного аукціону містить №UA-EA-2021-02-22-00005-b від 16.03.2021 містить перелік активів банку, які є предметом даного аукціону. Детальний перелік прав вимоги та майнових прав за кредитними договорами зазначений у публічному паспорті активу. Ця інформація також є відкритою і міститься на офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Заявник зазначає, що наразі очікується підписання Договору відступлення прав вимоги між ПУАТ „Фідобанк" та ТОВ ФК Інвестохіллс Веста та готується передача кредитних справ між ПУАТ „Фідобанк" та ТОВ ФК Інвестохіллс Веста .

З метою забезпечення прав нового кредитора ТОВ ФК Інвестохіллс Веста на доступ до правосуддя та зважаючи на необхідний час для підписання усіх необхідних документів між ПУАТ „Фідобанк" та ТОВ ФК Інвестохіллс Веста , які засвідчуватимуть права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, заявник просить відкласти справу на іншу дату.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ФК Інвестохіллс Веста про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.11, 12 ст.270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи , стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Судова колегія відхиляє заяву ТОВ ФК Інвестохіллс Веста про відкладення розгляду справи, оскільки останнє не є учасником справи, доказів, які б підтверджували перехід права вимоги за Кредитним договором 1262Ю від 30.12.2013р. заявником не надано.

Колегія суддів звертає увагу, що подані на підтвердження певних обставин докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України. Саме лише посилання ТОВ ФК Інвестохіллс Веста на те, що очікується підписання Договору про відступлення права вимоги з ПУАТ Фідобанк не є належним доказом в розумінні вказаних статей ГПК України.

Крім того, колегія суддів звертає уваги заявника, що останній не позбавлений права після підписання Договору про відступлення права вимоги з ПУАТ Фідобанк звернутися до Господарського суду Одеської області із заявою в порядку ст. 52 ГПК України.

14.04.2021 від ПУАТ Фідобанк на електронну скриньку надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, з метою залучення до справи правонаступника - ТОВ Інвестохіллс Веста .

Розглянувши в судовому засіданні клопотання ПУАТ Фідобанк про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає його таким, що не підлягає задоволенню та зазначає, що відповідно до ч.ч.11, 12 ст.270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Колегія суддів звертає увагу, що подані на підтвердження певних обставин докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України. Саме лише посилання на те, що наразі проводяться дії для підписання угоди про відступлення права вимоги з ТОВ Інвестохіллс Веста не є належним доказом в розумінні вказаних статей ГПК України, а тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у клопотанні ПУАТ Фідобанк зазначено Кредитний договір №1092015Г-Ю-1 від 10.12.2015 та Генеральну угоду №1092015Г-Ю-1 від 10.12.2015, тоді як предметом розгляду у даній справі є Кредитний договір № 1262Ю від 30.12.2013р.

В судове засідання в режимі відеоконференції 15.04.2021р. не з`явилися представники відповідача-2 та третіх осіб, хоча повідомлялись належним чином про час, дату та місце судового засідання.

Враховуючи, що явка представників учасників процесу не визнавалась обов`язковою, колегія суддів доходить висновку про можливість розгляду справи без участі вказаних представників.

В судовому засіданні 15.04.2021р. представник позивача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник відповідача-1 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, з підстав викладених в відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

За результатами перевірки ознак нікчемності правочинів, що проводилась за наказом уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПУАТ „Фідобанк" № 71 від 26.11.2019р., було встановлено нікчемність вчинених правочинів, зокрема: Кредитного договору №1262Ю (одновалютна кредитна лінія, що не поновлюється, з використанням змінюваної процентної ставки, для позичальників - юридичних осіб (корпоративний бізнес) від 30.12.2013р.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 грудня 2013 року між ПАТ „Фідобанк" (банк) та ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ (позичальник) було укладено кредитний договір № 1262Ю (одновалютна кредитна лінія, що не поновлюється, з використанням змінюваної процентної ставки, для позичальників - юридичних осіб, у відповідності до якого банк відкрив позичальнику непоновлювальну кредитну лінію з лімітом в розмірі 15085000,00грн., строком користування до 29.12.2016р.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 1262Ю від 30.12.2013р., було прийнято: заставу нежилих приміщень, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Балківська, буд. 42, належних на праві власності Виробничо-комерційному товариству „Тепло прибор", оформлену згідно договору іпотеки від 24.01.2014р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М. за реєстровим № 120, та поруку гр. ОСОБА_1 згідно договору поруки № 126210-1 від 30.12.2013р.

За поясненнями позивача, станом на 18.05.2016р. залишок строкової заборгованості ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ за Кредитним договором № 1262Ю від 30.12.2013р. становив 2263511,83 грн., з них: 2239399,74 грн. - за тілом кредиту (б/р 2062); 24 112,09 грн. - за нарахованими процентами (б/р 2068).

Позивач зазначає, що 18.05.2016.р з рахунку б/р 2909 (Інша кредиторська заборгованість) ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ було здійснено погашення кредитної заборгованості ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ за Кредитним договором №1262Ю від 30.12.2013р. на суму 2265018,84 грн., проведено наступними операціями: 18.05.20106р. на суму 2239399,74 грн., назва платника - ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ, назва отримувача ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ, призначення платежу погашення кредиту згідно КД №1262Ю від 30.12.20103р. та 18.05.20106р. на суму 25619,10 грн., назва платника - ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ, назва отримувача ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ, призначення платежу погашення %% по КД №1262Ю від 30.12.20103р.

Позивачем також вказано, що за даними ОДБ Банку 18.05.2016р. на поточний рахунок ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ № НОМЕР_2 від клієнтів Банку: ФОП Шимон Л.Г., ФОП Арутюнян І.А., ФОП Кашимбекова О.З., ТОВ „Шипко Транспорт", ДП „Автотрейдінг-Він" та ТОВ „Продимпкс" надійшли кошти в якості позики, на загальну суму 2886000,00 грн.

Позивач зазначає, що після проведення погашення обліковуваної в банку заборгованості ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ 18.05.2016р. було проведено списання наявних засобів забезпечення по Кредитному договору № 1262Ю від 30.12.2013р.

За посиланням позивача, операції зі списання/переказу грошових коштів, зокрема внутрішньобанківські операції, що здійснювались Банком відповідно до умов договору про відкриття та обслуговування банківського рахунку, в т.ч. поточного рахунку ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ та рахунків зазначених вище осіб, в розумінні Цивільного кодексу України є дією, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та/або обов`язків Банку та клієнта по відношенню до кожного платежу, ініційованого клієнтом за допомогою відповідного платіжного інструменту (платіжного доручення тощо), а отже є правочином. Так-само правочином вважається дія особи-позичальника, в даному випадку ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ, спрямована на погашення заборгованості за рахунок проведення вищевказаних платіжних операцій.

Позивачем також було зазначено, що за умовами Кредитного договору №1262Ю, на позичальника - ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ було покладено обов`язок забезпечити повернення отриманих від Банку кредитних коштів.

В обґрунтування позову було зазначено, що фактичне виконання ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ прийнятих на себе зобов`язань, здійснене шляхом проведення зазначених вище внутрішньобанківських операцій, не призвело до настання обумовленого Кредитним договором № 1262Ю результату, що може свідчити лише про фіктивність проведеної оплати та про надання особам, що їх проводили, нічим не обумовлених переваг.

За твердженнями позивача, встановлено, що на момент проведення вищевказаних правочинів норматив миттєвої ліквідності (Н4) та поточної ліквідності (Н5) ПАТ „Фідобанк" фактично дорівнював нулю, що було пов`язано з наявністю значної кількості розрахункових документів, не виконаних в строк з вини ПАТ „Фідобанк" .

Зокрема, станом на 9-00 год. 18.05.2016р. залишок коштів на кореспондентському рахунку Банку в Національному банку України, за рахунок яких ПАТ „Фідобанк" міг забезпечити проведення реальних платежів, дорівнював 741899,94 грн., на 18-00 год. - 203710,02 грн.

В той же час, обсяг незадоволених кредиторських вимог до Банку, що тільки офіційно був зареєстрований та обліковувався в Банку на відповідних рахунках, станом на 9-00 год. 18.05.2016р. в еквіваленті складав 434869916,08 грн., на 18-00 год. - 547309298,16 грн.

Враховуючи зазначене, як пояснює позивач, за рішенням Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ „Фідобанк" № 2 від 27.11.2019р., вчинені правочини щодо погашення заборгованості ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ за Кредитним договором № 1262Ю на суму 2265018,84 грн., проведені 18.05.2016р. за рахунок коштів залучених від третіх осіб - клієнтів Банку, в т.ч. операції з перерахування коштів з поточного рахунку ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ на рахунок № НОМЕР_1 та з рахунків вищевказаних клієнтів/кредиторів на поточний рахунок ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ № НОМЕР_2 , було вирішено віднести до категорії нікчемних та вважати нікчемними з підстав відповідності за наявними ознаками критеріям нікчемності, визначеним п. 7 ч. З ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; застосувати до наведених правочинів наслідки недійсності, обумовлені п. 2 ст. 216 ЦК України.

Також позивачем було звернуто увагу та зазначено, що у відповідності до приписів п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Частина 5 наведеної статті Закону передбачає, що у разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адреси ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ, ВК ТОВ „Теплоприбор", ФОП Шимон Л.Г., ФОП Арутюнян І.А., ФОП Кашимбекова О.З., ТОВ „Шипко Транспорт", ДП „Автотрейдінг-Він" та ТОВ „Продимпекс" було скеровано повідомлення про нікчемність правочину.

За твердженнями позивача, зважаючи на нікчемність вчинених правочинів в силу наведених норм Цивільного кодексу України, Банк вправі наразі вимагати примусового стягнення заборгованості за Кредитним договором та/або належного виконання умов договору позики.

На думку позивача, оскільки, позичальник не виконує належним чином умови договірних зобов`язань, його заборгованість за Кредитним договором №1262Ю від 30.12.2013р. становить 2265018,84 грн., а також додатково нараховані платежі за вказаним Кредитним договором №1262Ю.

З урахуванням зазначених вище підстав позову, позовні вимоги ПАТ „Фідобанк" направлено на солідарне стягнення частини наявної заборгованості в сумі 140000,00 грн. за Кредитним договором 1262Ю від 30.12.2013р. з Виробничо-комерційної фірми „Юна-Сервіс" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, ОСОБА_1 , в порядку застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів.

Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Частинами 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відтак, нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Апеляційна колегія звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові у справі №916/3156/17, провадження №12-304гс18 від 04.06.2019р. про те, що за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

В межах розгляду даної справи про застосування наслідків нікчемного правочину підлягають юридичній оцінці доводи позивача щодо нікчемності вчинених правочинів між сторонами, які ґрунтуються на приписах п.7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно (ч. 3 ст. 34 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Згідно з ч. 5 ст. 34 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду.

Згідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до рішення Національного банку України від 20 травня 2016 року №8 „Про віднесення Публічного акціонерного товариства „Фідобанк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 травня 2016 року №783 „Про запровадження тимчасової адміністрації у ПУАТ „Фідобанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПУАТ „Фідобанк" з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 20 травня 2016 року до 19 червня 2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПУАТ „Фідобанк", визначені статтями 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Коваленку Олександру Володимировичу строком на один місяць з 20 травня 2016 року до 19 червня 2016 року включно.

У подальшому, Правлінням Національного банку України прийнято рішення від 18.07.2016 №142-рш „Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУАТ „Фідобанк", на підставі якого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.07.2016 №1265 Про початок процедури ліквідації ПУАТ „Фідобанк" та делегування повноважень ліквідатора банку , згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПУАТ „Фідобанк" з 20.07.2016р. по 19.07.2018р. та призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПУАТ „Фідобанк" Коваленку Олександру Володимировичу строком з 20.07.2016р. по 19.07.2018р., включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 02.07.2018 №2732 продовжені строки здійснення процедури ліквідації ПУАТ „Фідобанк" на два роки з 20.07.2018р. по 19.07.2020р. (включно).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 25.10.2019р. №2732 призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПУАТ „Фідобанк" Білій Ірині Володимирівні.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного провадження, 30 грудня 2013 року між ПАТ „Фідобанк" (банк) та ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ (позичальник) було укладено кредитний договір № 1262Ю (одновалютна кредитна лінія), що не поновлюється, з використанням змінюваної процентної ставки, для позичальників - юридичних осіб, у відповідності до якого банк відкрив позичальнику непоновлювальну кредитну лінію з лімітом в розмірі 15085000,00грн., строком користування до 29.12.2016р.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 1262Ю від 30.12.2013р., було прийнято: заставу нежилих приміщень, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Балківська, буд. 42, належних на праві власності Виробничо-комерційному товариству „Теплоприбор", оформлену згідно договору іпотеки від 24.01.2014р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М. за реєстровим № 120 ,та поруку гр. ОСОБА_1 згідно договору поруки № 126210-1 від 30.12.2013р.

Матеріали справи свідчать також, що 30 грудня 2013р. між ПАТ „Фідобанк" (кредитор) та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки №1262Ю-1 (з поручителем - фізичною особою), за умовами якого поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за невиконання боржником усіх його боргових зобов`язань в повному обсязі, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому, а саме зобов`язання по поверненню кредиту, отриманого в межах ліміту кредитної лінії в розмірі 15085000,00 грн. в строк до 29.12.2016р., якщо інший строк не обумовлено договором, зобов`язання по оплаті процентів за користування кредитними коштами в розмірі обумовленому основним договором, але не більше 30% річних, комісій, неустойки (пені, штрафів), інших платежів - в сумах, терміни (строки) та на умовах, визначених Основним договором.

Частина 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із змісту п.1 ст.1048 Цивільного кодексу України вбачається, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України зазначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до п.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вірно встановлено господарським судом, 18.05.2016р. було здійснено погашення кредитної заборгованості ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ за Кредитним договором №1262Ю (одновалютна кредитна лінія, що не поновлюється, з використанням змінюваної процентної ставки, для позичальників - юридичних осіб (корпоративний бізнес) від 30 грудня 2013р., відповідно до проведених банківських операцій, що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду.

Згідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Статтею 1072 Цивільного кодексу України встановлено, що банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

Згідно з нормами п. 22.9. ст. 22 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження (крім випадків, встановлених законом) та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту. Порядок визначення залишку коштів встановлюється Національним банком України. У разі недостатності на рахунку платника коштів для виконання у повному обсязі розрахункового документа стягувача на момент його надходження до банку платника цей банк здійснює часткове виконання цього розрахункового документа шляхом переказу суми коштів, що знаходиться на рахунку платника, на рахунок отримувача.

Пунктом 2.25 Інструкції № 22 встановлено, що платежі з рахунків клієнтів банк здійснює в межах залишків коштів на цих рахунках на початок операційного дня.

Згідно із ст. 7 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.

Також, згідно із п. 7.1 ст. 7 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання та кореспондентські рахунки.

Відповідно до п. 7.1.1, п. 7.1.2. ст. 7 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до п. 7.1.3 ст. 7 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів. Відкриття кореспондентських рахунків здійснюється шляхом встановлення між банками кореспондентських відносин у порядку, що визначається Національним банком України, та на підставі відповідного договору.

В п. 27.1 ст. 27 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні зазначається, що міжбанківський переказ здійснюється шляхом: проведення суми переказу через кореспондентські рахунки, що відкриваються банками в національному банку України; проведення суми переказу через кореспондентські рахунки, що відкриваються банками в інших банках або в розрахунковому банку. Внутрішньобанківський переказ здійснюється банком у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до п.п. 30.1, 30.2 ст. 30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов`язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.

Отже, згідно з вищеназваними нормами: кореспондентські рахунки призначені для проведення міжбанківських розрахунків, в той час як погашення кредиту було здійснено позичальником на користь банку всередині одного банку (внутрішньобанківський переказ) та банк зобов`язаний виконувати розпорядження клієнта про перерахування коштів з його поточного рахунку, яке здійснюється в межах залишків коштів на цьому рахунку; проведення міжбанківського платежу та внутрішньобанківського платежу є різними видами банківських операцій, які проводяться за допомогою різних платіжних інструментів та з використанням різних рахунків.

Як свідчать вказані норми та вірно встановлено господарським судом, платежі в погашення кредиту відбувались всередині банку, тому їх проведення не могло відображатись на кореспондентському рахунку самого банку, відкритому в іншому банку (НБУ).

Так само і не міг залишок коштів на кореспондентському рахунку ПАТ „Фідобанк" в НБУ (призначеному для міжбанківських розрахунків) впливати на можливість/неможливісгь проведення клієнтом операції з перерахування коштів з одного рахунку, відкритого в банку на інший рахунок, також відкритий в даному банку.

Відповідно до викладеного, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку та правомірно відхили доводи про те, що платежі в погашення кредиту повинні були здійснюватись позичальником тільки на кореспондентський рахунок ПАТ „Фідобанк", відкритий в НБУ.

В даному випадку погашення кредиту відбулось всередині одного банку, а кореспондентський рахунок використовується для міжбанківських розрахунків і на ньому обліковуються кошти, які надійшли за операціями банку та операціями клієнтів цього банку, які надійшли з інших банків.

Враховуючи вищевикладене, в операціях з погашення кредиту позичальника відсутня така ознака, як безоплатна відмова банку від своїх вимог, оскільки оплата відбулась, що підтверджується відповідними доказами.

Враховуючи, що в даному випадку погашення кредиту відбулось всередині одного банку, а кореспондентський рахунок використовується для міжбанківських розрахунків і на ньому обліковуються кошти, які надійшли за операціями банку та операціями клієнтів цього банку, які надійшли з інших банків, то в операціях з погашення кредиту ВКФ „Юна-Сервіс" ТОВ відсутня така ознака, як безоплатна відмова банку від своїх вимог, оскільки оплата відбулась, що підтверджується відповідними доказами, відтак відсутні підстави для встановлення зворотного.

Крім того, здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі 826/1476/15.

Відтак, господарський суд дійшов вірного висновку про те, що операції щодо перерахування грошових коштів з рахунку на рахунок у одному банку не є правочинами в розумінні наведених норм, а є банківськими операціями, а відтак не можуть визнаватись нікчемними.

Отже, апеляційна судова колегія цілком погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність з боку ПАТ Фідобанк наявності підстав нікчемності правочину, передбачених п.7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Крім того, позивачем не доведено які саме його права та інтереси були порушені та наявності підстав, з якими закон пов`язує недійсність (нікчемність) правочину. Тому, оскільки кредитний договір є виконаним, апеляційна колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для солідарного стягнення з відповідачів частини заборгованості в сумі 140000,00 грн. за Кредитним договором 1262Ю від 30.12.2013р.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, яке винесено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 24 грудня 2020 року по справі № 916/2393/20 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування або зміни не вбачається.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та залишенні без змін рішення суду першої інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 24.12.2020 року у справі №916/2393/20 залишити без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено 20.04.2021 р.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький