Рішення
від 18.12.2020 по справі 916/2243/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" грудня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2243/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

При секретарі судового засідання Аганін В.Ю.

розглянувши справу №916/2243/20

За позовом: Приватного акціонерного товариства „Футбольний клуб „Чорноморець» (79005, м. Львів, вул. Миколи Вороного,2; код ЄДРПОУ 41661563)

До відповідачів: Публічного акціонерного товариства „Імексбанк» (65039, м. Одеса, пр-т Гагаріна, 12-А; код ЄДРПОУ 20971504), Товариства з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» (65049, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 16/6; код ЄДРПОУ 38915140)

За участю третьої особи, яка на заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів : Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17; код ЄДРПОУ 21708016)

про визнання договорів недійсними, визнання протоколу недійсним та скасування результатів електронного аукціону

Представники:

від позивача: Фельдман О.А., адвокат за довіреністю

від відповідача ТОВ „Ісагіс» : Возіян А.А., адвокат за ордером

від відповідача ПАТ „Імексбанк» : Мізунський А.І., адвокат за довіреністю

від третьої особи: Мізунський А.І., адвокат за довіреністю

Встановив: Приватне акціонерне товариство „Футбольний клуб „Чорноморець» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою від 03.08.2020р. вх. № ГСОО 2316/20 до Публічного акціонерного товариства „Імексбанк» , Товариства з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» про визнання договорів недійсними, визнання протоколу недійсним та скасування результатів електронного аукціону.

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Футбольний клуб „Чорноморець» направлено на:

- визнання недійсним Договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, укладеного між Публічним акціонерним товариством „Імексбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» 24.07.2020р., за яким Товариство з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» набуло право вимоги за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №81/13 від 21.10.2013р., укладеним між Публічним акціонерним товариством „Імексбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю „Бугаз Делюкс» ;

- визнання недійсним Договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, укладеного між Публічним акціонерним товариством „Імексбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» 24.07.2020р., за яким Товариство з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» набуло право вимоги за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №28/14 від 12.06.2014р., укладеним між Публічним акціонерним товариством „Імексбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю „Делівер» ;

- визнання недійсним Договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, укладеного між Публічним акціонерним товариством „Імексбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» 24.07.2020р., та посвідченого 24.07.2020р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левчук О.С., за яким Товариство з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» набуло право вимоги за іпотечним договором з майновим поручителем від 22.10.2013р., укладеним між Публічним акціонерним товариством „Імексбанк» та Приватним акціонерним товариством „Футбольний клуб „Чорноморець» , та посвідченим 22.10.2013р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., за реєстровим №4513;

- визнання недійсним Договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, укладеного між Публічним акціонерним товариством „Імексбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» 24.07.2020р., та посвідченого 24.07.2020р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левчук О.С., за яким Товариство з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» набуло право вимоги за іпотечним договором з майновим поручителем, другої черги від 28.10.2014р., укладеним між Публічним акціонерним товариством „Імексбанк» та Приватним акціонерним товариством „Футбольний клуб „Чорноморець» , та посвідченим 28.10.2014р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., за реєстровим №5200;

- визнання недійсним протоколу електронного аукціону від 30.04.2020р. № UA-EA-2020-04-17-000019-b від 30.04.2020р.;

- скасування результатів електронного аукціону, оформленого протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-04-17-000019-b від 30.04.2020р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.08.2020р. позовну заяву Приватного акціонерного товариства „Футбольний клуб „Чорноморець» від 03.08.2020р. вх. № ГСОО 2316/20 залишено без руху. Позивачу встановлено: усунути недоліки позовної заяви, які визначено судом в ухвалі суду. Встановлено позивачу строк для усунення недоліку позовної заяви не пізніше 10 днів з дня отримання даної ухвали суду. Повідомлено Приватне акціонерне товариство „Футбольний клуб „Чорноморець» , що відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Одночасно з поданням позовної заяви до суду, Приватним акціонерним товариством „Футбольний клуб „Чорноморець» було подано заяву про забезпечення позову від 03.08.2020р. вх. № ГСОО 2-3303/20, відповідно до якої заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову , у вигляді: заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно проведення будь-яких реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкту нерухомого майна: Нежитлові будівлі учбово-спортивної бази „Чорноморець» , що в цілому складаються з будівель літ. „А» , літ „Б» , літ. „В» , літ. „Е» , літ. „Г» , літ. „Д» , літ. „Ж» , літ. „К» , загальною площею 1678,4 кв. м., літ „Л» , знаходяться за адресою: Одеська область, місто Одеса, вул. Вавілова академіка, 5-а, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 188988451101.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.08.2020р. відмовлено Приватному акціонерному товариству „Футбольний клуб „Чорноморець» у задоволенні заяви про забезпечення позову від 03.08.2020р. вх. № ГСОО 2-3303/20.

13.08.2020р. до господарського суду Одеської області представником позивача супровідним листом були надані документи, в підтвердження усунення недоліків позовної заяви, які були визначені судом в ухвалі господарського суду Одеської області від 04.08.2020р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.08.2020р. прийнято позовну заяву Приватного акціонерного товариства „Футбольний клуб „Чорноморець» до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2243/20. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка на заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Підготовче засідання у справі призначено на "14" вересня 2020 р. о 11:20. Запропоновано відповідачам підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Запропоновано залученій третій особі, відповідно до ст. 168 ГПК України надати пояснення щодо позову протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 14.09.2020р. о 11:20.

13.08.2020р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.08.2020р. клопотання Приватного акціонерного товариства „Футбольний клуб „Чорноморець» від 13.08.2020р. вх. № ГСОО 21569/20 задоволено.

31.08.2020р. до суду від відповідача - Публічного акціонерного товариства „Імексбанк» надійшов відзив на позовну заяву.

02.09.2020р. до суду відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» супровідним листом були залучені до матеріалів справи документи.

11.09.2020р. до суду відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» було подано відзив на позову заяву.

11.09.2020р. від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.09.2020р. відкладено підготовче засідання на "12" жовтня 2020 р. о 12:30. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 12.10.2020р. о 12:30. Запропоновано позивачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати учасникам по справі відповіді на відзиви відповідачів ПАТ „Імексбанк» та ТОВ „Ісагіс» , оформлені з урахуванням вимог, встановлених ст.166 ГПК України, в строк до 28.09.2020р.

09.10.2020р. від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли пояснення щодо позову.

12.10.2020р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.10.2020р. продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі №916/2243/20 на 30 днів до 18.11.2020р. Відкладено підготовче засідання на "09" листопада 2020р. о 12:30. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 09.11.2020р. о 12:30. Запропоновано відповідачам підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві заперечення на відповідь на відзив, оформлені з урахуванням вимог, встановлених ст.167 ГПК України, в строк до 02.11.2020р.

09.11.2020р. до суду від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» надійшла заява про продовження строків на подачу заперечення на відповідь на відзив.

У судовому засідання, у рахуванням позиції позивача, відповідно до якої не було надано заперечень щодо прийнята пояснень відповідача, судом було прийнято та залучено до матеріалів справи заперечення на відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» від 09.11.2020р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.11.2020р. відкладено підготовче засідання на "17" листопада 2020 р. о 12:00. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 17.11.2020р. о 12:00.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.11.2020р. закрито підготовче провадження у справі № 916/2243/20. Призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "15" грудня 2020р. о 10:30. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 15.12.2020р. о 10:30.

15.12.2020р. судом було оголошено перерву по справі до 18.12.2020р. о 10:00.

Приватне акціонерне товариство „Футбольний клуб „Чорноморець» підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» заперечує проти заявлених вимог позивача та просить суд відмовити в їх задоволенні з підстав, що було викладено у відзиві на позовну заяву та запереченнях, що були надані за час розгляду справи.

Публічне акціонерне товариство „Імексбанк» та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб заперечують проти позову, вважають його необґрунтованим та просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

У судовому засіданні 18.12.2020 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 24.12.2020р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Приватного акціонерного товариства „Футбольний клуб „Чорноморець» , Товариства з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» та Фонду гарантування вкладів фізичних, суд встановив.

30 квітня 2020 року відбулися електронні торги з продажу пулу активів банку. Переможцем торгів визнано Товариство з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» . Електроні торги оформлені протоколом електронних торгів № UA-ЕА-2020-04-17-000019b від 30.04.2020р. Ціна продажу склала 13055000,00 грн.

Відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених №UA-ЕА-2020-04-17-000019b від 30.04.2020р. було укладено наступні правочини.

24.07.2020р. між Публічним акціонерним товариством „Імексбанк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» (новий кредитор) було укладено Договір №133 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за умовами п. 1 якого визначено, що сторони цим погоджуються, що за своєю природою даний Договір є правочином з переданням банком шляхом продажу прав вимоги, визначених у даному Договорі, новому кредитору (відступлення права вимоги), сторони цим визнають, що жодне з положень цього договору, а також будь які платежі, які здійснюватимуться на виконання цього договору, не вважаються та не можуть вважатись фінансуванням банку новим кредитором, сторони цим безвідклично відмовляються від будь-яких своїх претензій, які можуть виникнути у майбутньому, стосовно правової природи цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору №133 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 24.07.2020р., за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги банку до позичальників, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, страховиків або інших осіб, до яких перешли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників за кредитними договорами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього Договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором. Сторони домовились, що відступлення банком новому кредитору права вимоги за договорами іпотеки (застави), що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань боржників за основними договорами та були посвідчені нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між сторонами одночасно із укладанням цього Договору та підлягає нотаріальному посвідченню; за договорами застави, що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань боржників за основними договорами та не були посвідчені нотаріально або були посвідчені нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між сторонами одночасно із укладанням цього Договору та підлягає нотаріальному посвідченню.

Умовами п. 2.2. Договору №133 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 24.07.2020р. визначено, що за цим Договором новий кредитор у день укладання цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4.1. цього Договору, набуває наступні права кредитора за основними договорами: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами щодо сплати боржниками грошових коштів у сумах, вказаних у додатку №1 до цього Договору та визначених на момент набуття новим кредитором права вимоги, включаючи право вимагати сплати нарахованих і не сплачених на момент набуття права вимоги процентів у розмірах, вказаних у Додатку №1 до цього Договору, право вимагати сплати нарахованих і не сплачених на момент набуття прав вимоги штрафних санкцій, неустойок (штрафів, пеней), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань у випадках та на умовах, встановлених основними договорами, право вимагати та отримувати платежі за гарантією (якщо така надавалась), відшкодування за договором страхування, тощо. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку №1 до цього Договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора відповідно до цього Договору у обсягах та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги. До нового кредитора не переходить права на нарахуванням процентів на нарахування процентів за користування боржниками кредитними коштами та права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надані банку відповідно до умов основних договорів.

Відповідно до п. 4.1. Договору №133 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 24.07.2020р., сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 12938038,76 грн. без урахуванням ПДВ. Ціна сплачується новим кредитом банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до п. 6.5. цього Договору, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор.

Також матеріали справи містять Додаток №1 Реєстр договорів та боржників до Договору №133 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 24.07.2020р.

Відповідно до Додатку №1 Реєстр договорів та боржників до Договору №133 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 24.07.2020р., зокрема, вбачається наявність права вимоги за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №81/13 від 21.10.2013р., боржником (позичальником) за яким є - Товариство з обмеженою відповідальністю „Бугаз Делюкс» .

Відповідно до Додатку №1 Реєстр договорів та боржників до Договору №133 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 24.07.2020р., зокрема, вбачається наявність права вимоги за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №28/14 від 12.06.2014р., боржником (позичальником) за яким є - Товариство з обмеженою відповідальністю „Делівер» .

Матеріали справи містять Акт прийому-передачі №1 від 24.07.2020р. до Договору №133 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 24.07.2020р. та реєстр документів, що є Додатком №1 до Акт прийому-передачі №1 від 24.07.2020р. до Договору №133 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 24.07.2020р. та реєстр документів, що є Додатком №2 до Акт прийому-передачі №1 від 24.07.2020р. до Договору №133 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 24.07.2020р.

24.07.2020р. між Публічним акціонерним товариством „Імексбанк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» (новий іпотекодержатель) було укладено Договір №133/1 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левчук О.С. за №766, за умовами п. 1 якого визначено, що сторони цим погоджуються, що за своєю природою даний Договір є правочином з переданням банком шляхом продажу прав вимоги, визначених у даному Договорі, новому кредитору (відступлення права вимоги), сторони цим визнають, що жодне з положень цього договору, а також будь які платежі, які здійснюватимуться на виконання цього договору, не вважаються та не можуть вважатись фінансуванням банку новим кредитором, сторони цим безвідклично відмовляються від будь-яких своїх претензій, які можуть виникнути у майбутньому, стосовно правової природи цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору №133/1 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 24.07.2020р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за №766, за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, банк відступає шляхом продажу новому іпотекодержателю належні банку, а новий іпотекодержатель набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги банку до іпотекодавців, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перешли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників за іпотечними договорами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього Договору. Новий іпотекодержатель сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

Умовами п. 2.2. Договору №133/1 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 24.07.2020р., визначено, що за цим Договором новий іпотекодержатель у день укладання цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4.1. цього Договору, набуває наступні права іпотекодержатель за основними договорами: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами щодо сплати боржниками грошових коштів у сумах, вказаних у додатку №1 до цього Договору та визначених на момент набуття новим іпотекодержатель права вимоги, включаючи право вимагати сплати нарахованих і не сплачених на момент набуття права вимоги процентів у розмірах, вказаних у Додатку №1 до цього Договору, право вимагати сплати нарахованих і не сплачених на момент набуття прав вимоги штрафних санкцій, неустойок (штрафів, пеней), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань у випадках та на умовах, встановлених основними договорами, право вимагати та отримувати платежі за гарантією (якщо така надавалась), відшкодування за договором страхування, тощо. Розмір прав вимоги, які переходять до нового іпотекодержателя, вказаний у додатку №1 до цього Договору. Права іпотекодержатель за основними договорами переходять до нового іпотекодержатель відповідно до цього Договору у обсягах та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги. До нового іпотекодержатель не переходить права на нарахуванням процентів на нарахування процентів за користування боржниками кредитними коштами та права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надані банку відповідно до умов основних договорів.

Відповідно до п. 4.1. Договору №133/1 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 24.07.2020р., сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, відповідно до цього Договору та Договору №133 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 24 липня 2020р., укладеного між сторонами, новий іпотекодержатель сплатив банку грошові кошти 12938038,76 грн. без урахуванням ПДВ. Ціна договору сплачується новим іпотекодержателем банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до п. 6.5. цього Договору, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий іпотекодержатель.

Також матеріали справи містять Додаток №1 Реєстр договорів та боржників (іпотекодержателів) до Договору №133/1 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 24.07.2020р.

Відповідно Додатку №1 Реєстр договорів та боржників (іпотекодержателів) до Договору №133/1 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 24.07.2020р., зокрема, вбачається наявність права вимоги за Іпотечним договором від 22.10.2013р., посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського округу Чужовською Н.Ю., укладеним в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №28/14 від 12.06.2014р., боржником (позичальником) за яким є - Товариство з обмеженою відповідальністю „Делівер» та іпотекодавцем (майновим поручителем) є - Приватне акціонерне товариство „Футбольний клуб „Чорноморець» .

Відповідно Додатку №1 Реєстр договорів та боржників (іпотекодержателів) до Договору №133/1 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 24.07.2020р., зокрема, вбачається наявність права вимоги за Іпотечним договором від 28.10.2014р., посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського округу Чужовською Н.Ю. за №5200, укладеним в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №81/13 від 21.10.2013р., боржником (позичальником) за яким є - Товариство з обмеженою відповідальністю „Бугаз Делюкс» та іпотекодавцем (майновим поручителем) є - Приватне акціонерне товариство „Футбольний клуб „Чорноморець» .

Також в матеріалах справи міститься платіжне доручення №33 від 24 травня 2020 року, відповідно до якого Товариством з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» було перераховано 13055000,00 грн.

В матеріалах справи міститься Іпотечний договір з майновим поручителем від 22.10.2013р., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за №4513, укладений між Публічним акціонерним товариством „Імексбанк» (іпотекодержатель) та Приватним акціонерним товариством „Футбольний клуб „Чорноморець» (іпотекодавець), з урахуванням Договору про внесення змін №1 від 31.05.2014р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за №3153 до Іпотечного договору з майновим поручителем від 22.10.2013р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за №4513, в забезпечення виконання зобов`язань за Договором про відкриття кредитної лінії №81/13 від 21.10.2013р., укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю „Бугаз Делюкс» , як позичальником.

Також, міститься Іпотечний договір з майновим поручителем (другої черги) від 28.10.2014р., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за №5200, укладений між Публічним акціонерним товариством „Імексбанк» (іпотекодержатель) та Приватним акціонерним товариством „Футбольний клуб „Чорноморець» (іпотекодавець), з урахуванням Договору про внесення змін №1 від 17.12.2014р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за №5899 до Іпотечного договору з майновим поручителем від 28.10.2014р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за №5200, в забезпечення виконання зобов`язань за Договором про відкриття кредитної лінії №28/14 від 12.06.2014р., укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю „Делівер» , як позичальником.

Позивачем було пояснено суду, що об`єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі учбово-спортивної бази „Чорноморець» , що в цілому складаються з будівель літ. „А» , літ „Б» , літ. „В» , літ. „Е» , літ. „Г» , літ. „Д» , літ. „Ж» , літ. „К» , загальною площею 1678,4 кв. м., літ „Л» та знаходяться за адресою: Одеська область, місто Одеса, вул. Вавілова академіка, 5-а, належать позивачу на праві власності відповідно до Свідоцтва про право власності від 23.02.2009р., виданого виконкомом Одеської міської ради, реєстраційний номер об`єкта 188988451101.

В обґрунтування позову позивачем було зазначено суду, що згідно з положеннями статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Слід відзначити, що одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг.

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України „Про банки і банківську діяльність» , за якою факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів. Також позивач посилався на положення 350 Господарського кодексу України, ст. 1077 Цивільного кодексу України та п. 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06.02.2014 № 352 „Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 № 231» .

За посиланням позивача, як вбачається зі змісту статей 512, 1077 Цивільного кодексу України, проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу. Разом з тим, із частини першої статті 1077 ЦК України, статті 350 ГК України та частини п`ятої статті 5 Закону України „Про банки і банківську діяльність» вбачається, що суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 Цивільного кодексу України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 Цивільного кодексу України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

Щодо розмежування за предметом договору, то за договором цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. ЦК України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (статті 515 ЦК України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 ЦК України).

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю. Якщо право вимоги відступається за номінальною вартістю без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина третя статті 656 ЦК України). Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу. Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається. Згідно з частиною першою статті 1084 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

За твердженнями позивача, за умовами Договорів, Товариство з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» зобов`язалося сплатити та сплатило Публічному акціонерному товариству „Імексбанк» грошові кошти у сумі 13055000,00 грн. (без ПДВ). А Публічне акціонерне товариство „Імексбанк» передало Товариству з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» права вимоги, належні Публічному акціонерному товариству „Імексбанк» за кредитними договорами, які укладені між банком та відповідними юридичними і фізичними особами.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» набуло право вимагати від боржників належного виконання всіх зобов`язань за відповідними кредитними договорами, зокрема, щодо сплати заборгованості за кредитами, процентами, штрафами, пенями, витратами, понесеними первісним кредитором в зв`язку з невиконанням боржником своїх зобов`язань. Загальний розмір грошових вимог Публічного акціонерного товариства „Імексбанк» до боржників, які підлягають відступленню за договорами, є таким, що змінюється внаслідок щоденних нарахувань відсотків за окремими кредитними договорами, можливих погашень боржниками заборгованості тощо.

За таких обставин, як зазначає позивач, Публічне акціонерне товариство „Імексбанк» , як первісний кредитор, уступило грошову вимогу до юридичних та фізичних осіб (боржників) в обмін на грошові кошти в сумі 13055000,00 грн. (без ПДВ), які Товариство з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» , як новий кредитор, зобов`язалось сплатити та сплатило первісному кредитору, тобто, як вказує позивач, фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової вимоги до третіх осіб (боржників), що є основною ознакою договору факторингу.

Позивач вважає, що уклавши договори відступлення права вимоги за кредитними договорами, Публічне акціонерне товариство „Імексбанк» отримало фінансування у розмірі 13055000,00 грн. (без ПДВ), а Товариство з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» , в свою чергу, укладаючи вказані договори набуло право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги, що передбачена Договором про відступлення права вимоги. Така різниця виразилася в отриманні Товариством з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» від первісного кредитора таких прав щодо боржників: права вимагати стягнення (отримання) від боржників сплати заборгованості за кредитом, процентами, штрафами, пенями, витратами, понесеними Первісним кредитором в зв`язку з невиконанням боржниками своїх зобов`язань.

Таким чином, як зазначає позивач, укладені між Публічним акціонерним товариством „Імексбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» оспорювані договори за своєю юридичною природою, незважаючи на їх назву як договори про відступлення права вимоги, є, як стверджує позивач, договорами факторингу. Цесія (уступка права вимоги) є одним з обов`язкових елементів відносин факторингу. Проте сама по собі назва оспорюваних у даній справі договорів не змінює їх правової природи. З укладенням Договору про відступлення права вимоги у кредитних договорах з юридичними та фізичними особами, перелік яких зазначено в Додатку № 1 до Договору, відбулася заміна кредитора-банку, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на іншу юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» , яке не відноситься до фінансових установ у розумінні Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» , що можуть надавати фінансові послуги, у тому числі і у формі факторингу.

Відтак, на думку позивача, з огляду на те, що за змістом ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а оспорюваний Договір суперечить наведеним вище приписам цивільного законодавства України щодо суб`єктного складу договору факторингу, то він повинен бути визнаний недійсним відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Таким чином, як вказує позивач, в порядку застосування наслідків недійсності Договорів, необхідно визнати Публічне акціонерне товариство „Імексбанк» законним власником нерухомого майна, майнових прав та прав вимоги за кредитними договорами, відчуженими за недійсними Договорами на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» , та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» повернути Публічному акціонерному товариству „Імексбанк» все отримане за даним недійсними Договорами, зокрема, оригінали кредитних договорів та всі підтверджуючі право вимоги документи.

Щодо свого порушеного права, та позивачем було пояснено суду, що правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи таких осіб як „заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України). Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Як власник нежитлових приміщень учбово-спортивної бази, Приватне акціонерне товариство „Футбольний клуб „Чорноморець» вважає, що участь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» в аукціоні суттєво вплинуло на хід та результати аукціону та в подальшому призведе до негативних наслідків, якими буде протизаконно порушено право власності позивача на вищезазначене нерухоме майно.

Реалізація прав вимоги неналежною особою спричинить незаконність будь-яких договорів та угод щодо зазначеного майна та унеможливить законне врегулювання питання погашення заборгованості за зобов`язаннями, передбаченими кредитними договорами, в забезпечення яких і було надано в іпотеку нежитлові приміщення учбово-спортивної бази, позивач буде позбавлений права власності на нерухоме майно без правових наслідків, які пов`язані з кредитними зобов`язаннями боржників. У зв`язку із цим Приватне акціонерне товариство „Футбольний клуб „Чорноморець» звертається до суду із даним позовом за захистом своїх прав.

Враховуючи вищезазначені обставини, Приватне акціонерне товариство „Футбольний клуб „Чорноморець» вважає, що протокол електронного аукціону повинен бути визнаний недійсним, а результати електронного аукціону - скасовані.

Надаючи відзив на позовну заяву відповідачем - Публічним акціонерним товариством „Імексбанк» було зазначено наступне.

Відповідач зазначає, посилаючись ст.ст. 15, 16, ст. ст. 203 Цивільного кодексу України, що недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Проте, як вказує відповідач, доказів порушення прав або законних інтересів позивача укладенням договорів від 24.07.2020р., у тому числі, купівлі-продажу права вимоги Акціонерного товариства „Імексбанк» за кредитними договорами та за іпотечними договорами - матеріали справи не містять, оскільки позивач не є стороною спірної угоди та право вимоги на кошти, які сплачуються по кредитному договору у позивача відсутнє. Тобто, за твердженнями відповідача, посилання позивача на те, що укладання договору між Публічним акціонерним товариством „Імексбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» призвело до настання негативних наслідків для позивача, є безпідставним, недоведеним та повністю спростовується матеріалами справи.

Відповідачем було зазначено суду, що за результатами електронних торгів, які оформлені протоколом електронних торгів № UA-EA-2020-04-17-000019-b від 30.04.2020р., було укладено 24.07.2020р. між Публічним акціонерним товариством „Імексбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, та на думку відповідача, був укладений саме договір купівлі-продажу прав вимоги передбачений ч.ч. 2, 4 ст. 656 ЦК України.

Також відповідачем надавались пояснення щодо правомірності та обґрунтованості заявлених позовних вимог позивача та було пояснено суду, що чинне на час проведення торгів з реалізації неплатоспроможним банком права вимоги та укладення договору купівлі-продажу майнових прав, законодавство не обмежувало юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» у придбанні права вимоги у неплатоспроможного банку. Також було зазначено, що відповідно до ч. 1. ст. 204 ЦК України, встановлена презумпція правомірності правочину.

З урахуванням викладеного, Публічне акціонерне товариство „Імексбанк» просить суд відмовити у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства „Футбольний клуб „Чорноморець» в повному обсязі.

Надаючи відзив на позовну заяву відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» було зазначено наступне.

Відповідач, надаючи заперечення, посилався на ст. 49 Закону України „Про банки і банківську діяльність» , п. 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 352 від 06.02.2014 „Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» , та зазначав, що аналіз статей 512, 1077 Цивільного кодексу України свідчить про те, що цивільне право розмежовує правочини, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: договори з відступлення права вимоги (договори цесії) та договори факторингу.

Щодо розмежування за предметом договору слід зазначити, що під час цесії може бути відступлене право як грошової, такі не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Предметом договору факторингу згідно зі статтею 1078 Цивільного кодексу України може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги).

При розмежуванні зазначених договорів за формою їх вчинення, слід враховувати, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 Цивільного кодексу України). Оскільки факторинг згідно з пунктом 3 частини 1 статті 49 Закону України „Про банки і банківську діяльність» є кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» .

Відмінність зазначених договорів за суб`єктним складом полягає в тому, що відповідно до статей 2, 512 - 518 Цивільного кодексу України за договором відступлення права вимоги учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.

За поясненнями відповідача, аналіз частини 1 статті 1077 Цивільного кодексу України, статті 350 Господарського кодексу України, частини 5 статті 5 Закону України „Про банки і банківську діяльність» , пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» свідчить про те, що суб`єктний склад договору факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частини 2 статті 1079 Цивільного кодексу України), фактора, яким може бути банк або інша банківська (фінансова) установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частини 3 статті 1079 Цивільного кодексу України) та боржника, тобто набувача послуг чи товарів за первинним договором.

Як зазначає відповідач, між Публічним акціонерним товариством „Імексбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» укладено саме договір цесії, що не передбачає необхідну умову наявності статусу фінансової установи у Товариства з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» та відповідних видів діяльності фінансової установи з метою укладання договорів щодо відступлення права вимоги. Таким чином, викладена у позовній заяві позиція Позивача щодо правової природи оспорюваних договорів не є обґрунтованою.

Стосовно посилань позивача про порушення його прав та законних інтересів проведеним електронним аукціоном № UA-EA-2020-04-17-000019-b від 30.04.2020р. та укладеними за його результатами договорами між Публічним акціонерним товариством „Імексбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» про відступлення прав вимоги, було пояснено суду, що захист прав - це передбачені законом способи охорони прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Способи захисту суб`єктивних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту прав та інтересів зазначений в ЦК України та ГК України.

Також посилаючи на ст.ст. 15, 16, ст.ст. 215, 217 Цивільного кодексу України, було зазначено суду, що власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Також відповідач зазначав, що відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити. Відступлення права за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Цей договір може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. У такому випадку на відносини цесії поширюється положення про договір купівлі-продажу, оскільки статтею 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога немає особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням пояснень відповідача, викладена у позовній заяві позиція Позивача щодо правової природи оспорюваних договорів не є обґрунтованою.

Таким чином, відповідач вважає, що позивачем належним чином не обґрунтовано як проведення електронних торгів №UA-EA-2020-04-17-000019-b від 30.04.2020р. та укладення за його результатами договорів між Публічним акціонерним товариством „Імексбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» про відступлення прав вимоги порушують його права, не доведено позивачем і того, як заміна кредитора в зобов`язанні (в цьому випадку) порушує права позивача як іпотекодавця за Іпотечним договором з майновим поручителем № б/н від 22.10.2013р., посвідченим приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. за реєстровим № 4513, укладеним між Публічним акціонерним товариством „Імексбанк» та Позивачем, з метою забезпечення виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю „Бугаз Де люкс» та Товариства з обмеженою відповідальністю „Делівер» .

Також, як вказує відповідач, що укладені між Публічним акціонерним товариством „Імексбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» договори про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги №133 від 24.07.2020р. та № 133/1 від 24.07.2020 р. за результатами проведеного електронного № UA-EA-2020-04-17-000019-b від 30.04.2020р. за своєю правовою природою є саме договорами відступлення права вимоги (цесії), а не договорами факторингу, на що помилково посилається Позивач, вказані договори не суперечать вимогам чинного законодавства, не порушують права позивача, у зв`язку з чим, позовна заява позивача не підлягає задоволенню у повному обсязі через необгрунтованість останньої.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та просить суд відмовити в їх задоволенні.

Надаючи пояснення щодо позову, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було зазначено наступне.

За твердженнями Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, між Публічним акціонерним товариством „Імексбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги передбачений ч.ч. 2, 4 ст. 656 ЦК України а не договір факторингу, про що зазначає позивач. Статтею 656 Цивільного Кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі- продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначає третя особа, придбавати право вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання, шляхом проведення відкритого конкурсу, мають право не тільки банки та небанківські фінансові установи, так і інші фізичні та юридичні особи, котрі не віднесені до банків та небанківських фінансових установ.

Пунктом 1 Розділу VI Положення № 388 передбачено, що на відкритих торгах (аукціоні) можуть продаватися такі види активів (майна) банку, що ліквідується: основні засоби; майно банку у вигляді цілісного майнового комплексу; майно банку, щодо обороту якого встановлено обмеження; дебіторська заборгованість; права вимоги. Інші види активів (майна) можуть продаватися у спосіб, визначений законодавством.

Пунктом 2 Розділу VI Положення № 388 визначено, що продаж активів (майна) банку, що ліквідується, на відкритих торгах (аукціоні) може проводитися в електронній формі, у тому числі через ЕТС.

Згідно Регламенту ЕТС, учасник - фізична особа, що має повну дієздатність, або юридична особа (резидент або нерезидент) в особі уповноваженого представника, яка виявила намір прийняти участь в електронному аукціоні, відповідає вимогам, встановленим законодавством, сплатила гарантійний внесок, пройшла процедуру реєстрації для участі в електронному аукціоні, отримала відповідне підтвердження про реєстрацію та індивідуальний код учасника відповідно до Регламенту ЕТС. Учасником електронного аукціону, предметом продажу на яких є права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення, не може бути користувач, який є позичальником (боржником відносно банку) та/або поручителем (майновим поручителем) за такими кредитними договорами та/або договорами забезпечення.

Таким чином, як зазначає Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, чинне на час проведення торгів з реалізації неплатоспроможним банком права вимоги та укладення договору купівлі-продажу майнових прав, законодавство не обмежувало юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» у придбанні права вимоги у неплатоспроможного банку.

Також було зазначено суду, що доказів порушення прав або законних інтересів позивача укладенням договорів від 24.07.2020року, у тому числі, купівлі-продажу права вимоги Публічного акціонерного товариства „Імексбанк» за кредитними договорами та за іпотечними договорами - не надано, позивач не є стороною спірної угоди та право вимоги на кошти, які сплачуються по кредитному договору у позивача відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просив суд відмовити у задоволенні позовних в повному обсязі.

Відповідно до наданої відповіді на відзив, Приватним акціонерним товариством „Футбольний клуб „Чорноморець» було зазначено суду, що жодних фактичних обставин, тобто відповідності змісту договорів положенням Цивільного кодексу України щодо цесії, відповідачем не визначено.

Також позивачем надавались пояснення щодо застосування судової практики та було зазначено суду, що доводи, викладені відповідачем у відзиві на позову заяву, є необґрунтованими і такими, що не відповідають приписам законодавства та усталеній судовій практиці.

Надаючи заперечення на відповідь на відзив, Товариством з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» було зазначено суду, що договори про відступлення прав вимоги, які укладені між відповідачами по справі є саме договорами відступлення права вимоги (цесії).

Відповідач вважає, що Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №133 від 24.07.2020р. та Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №133/1 від 24.07.2020р. є саме договорами відступлення прав вимоги (цесії), оскільки укладені та мають всі ознаки саме договору відступлення прав вимоги (цесії), та не мають ознак договору факторингу, як про це зазначає представник позивача, з огляду на наступне.

Відповідач пояснює, що у п.1.1 Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №133 від 24.07.2020р. зазначено, що сторони погоджуються, що за своєю природою даний Договір є правочином з передання Банком шляхом продажу прав вимоги, визначених у даному Договорі, Новому кредитору (відступлення права вимоги).

Сторони зазначають, що жодне з положень цього Договору, а також будь-які платежі, які здійснюватимуться на виконання цього Договору, не вважаються та не можуть вважатися фінансуванням Банку Новим Кредитором.

Предметом договору факторингу згідно зі ст.1078 ЦК України, може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги).

За ґрунтуванням відповідача, Товариству з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» за вказаним договором було відступлено право як грошової (права вимоги за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання, у кількості 40 од.; права вимоги та майнові права за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання та фізичними особами, у кількості 194 од.; дебіторська заборгованість та майнові права за дебіторською заборгованістю, у кількості 310 од.,) так і не грошової вимоги (домоволодіння - 1 од. та земельна ділянка - 1 од.; вбудоване приміщення - 1 од.; основні засоби - 2164 од.)., то є характерною ознакою саме договору відступлення прав вимоги.

Тому, з огляду на наведене, за позицією відповідача, Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №133 від 24.07.2020 року є саме договором відступлення прав вимоги (цесїї), а не факторингу, оскільки за вказаним договором Товариство з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» набуло не лише права грошової вимоги, але і інші права.

Також відповідачем було пояснено суду, що при розмежуванні зазначених договорів за формою їх вчинення слід враховувати, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (ст.513 ЦК України).

Як зазначає відповідач, Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №133/1 від 24.07.2020 року посвідчений нотаріально, тобто вчинений у такій самій формі, що і правочин на підставі якого виникло зобов`язання, тобто у відповідності до вимог передбачених у ст. 513 ЦК У країни.

Як вказує відповідач, Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №133 від 24.07.2020 року та Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №133/1 від 24.07.2020 року не містить обов`язкових ознак, які визначені у ст. 6 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» .

Також надаючи пояснення, відповідачем було зазначено суду, що при розмежування договорів відступлення права вимоги та Факторингу за метою їх укладення слід враховувати, що згідно з п.5 ч. 1 ст.1 закону „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. У розумінні п.11 ч.2 ст.4 вказаного Закону, факторинг є фінансовою послугою. Отже, метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

У Договорі №133 визначено ціну договору, що відповідає дійсній вартості, і яка не включає винагороду фактора.

Також, щодо різниці вказаних договорів відступлення прав вимоги (цесії) та факторингу за суб`єктним складом, було зазначено суду, що відмінність зазначених договорів за суб`єктним складом полягає в тому, що відповідно до ст.2, 512- 518 ЦК України, за договором відступлення права вимоги учасниками цесії можуть бути будь-які фізичні або юридичні особа.

За посиланням відповідача, згідно до укладеного між Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №133, Банк відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених договором, права вимоги Банку до позичальників зазначених у додатку №1, включаючи права вимоги до їх правонаступників.

Зважаючи на наведене вище, відповідач вважає, що позивач по справі помилково дійшов висновку, що договір про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги №133 від 24.07.2020р. є договором факторингу, оскільки у такому договорі відсутні умови, притаманні договору факторингу, а розмір грошової вимоги, відступленої за цим договором, дорівнював ціні її відступлення, у зв`язку з чим укладений між Відповідачами договір про відступлення права вимоги за своєю правовою природою є договором цесії.

За позицією відповідача, укладені між Публічним акціонерним товариством „Імексбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» договори про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги №133 від 24.07.2020 року та №133/1 від 24.07.2020 року за результатами проведеного електронного аукціону № UA-EA-2020-04-17-000019-b від 30.04.2020р. є договорами відступлення прав вимоги (цесії), а не договорами факторингу, не суперечать чинному законодавству, не порушують права Позивача, у зв`язку з тим, відповідач вважає, що позовна заява позивача не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Приватного акціонерного товариства „Футбольний клуб „Чорноморець» , Товариства з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів» , суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).

Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Надаючи оцінку доводам позивача та обґрунтуванням позовних вимог, викладеним Приватним акціонерним товариством „Футбольний клуб „Чорноморець» в позовній заяві, та направленим, зокрема, на визнання недійсним протоколу електронного аукціону від 30.04.2020р. № UA-EA-2020-04-17-000019-b від 30.04.2020р. та скасування результатів електронного аукціону, оформленого протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-04-17-000019-b від 30.04.2020р., суд зазначає наступне.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 26.01.2015 року № 50 „Про віднесення Акціонерного товариства „Імексбанк» до категорії неплатоспроможних» , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26.01.2015 року № 16 „Про запровадження тимчасової адміністрації у Акціонерному товариству „Імексбанк» , згідно з яким з 27.01.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Акціонерному товаристві „Імексбанк» .

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 21.05.2015 року № 330 „Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства „Імексбанк» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 27.05.2015 року № 105 „Про початок процедури ліквідації Акціонерного товариства „Імексбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» , згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Акціонерного товариства „Імексбанк» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію Акціонерного товариства „Імексбанк» .

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 28.04.2016 року № 638 „Про продовження строків здійснення процедури ліквідації Акціонерного товариства „Імексбанк» строк здійснення процедури ліквідації банку продовжено до 26.05.2018 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 01.09.2016р. № 1697 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства „Імексбанк» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами Матвієнко Андрія Анатолійовича з 05.09.2016р.

На підставі п. 2 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 35, ч. 5 ст. 44, ч. З ст. 48 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 29.01.2018 року № 261 про продовження строків здійснення процедури ліквідації Акціонерного товариства „Імексбанк» строком на два роки з 27.05.2018 року до 26.05.2020 року включно.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1579 від 25.08.2020р. відкликано повноваження ліквідатора Акціонерного товариства „Імексбанк» , делеговані Матвієнку Андрію Анатолійовичу.

З 31.08.2020 року повноваження під час здійснення ліквідації Акціонерного товариства „Імексбанк» здійснюються Фондом гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо.

16.04.2020р. рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 828 визначено пул активів банку, що підлягають продажу на відкритих торгах (аукціоні), до яких увійшли: Права вимоги за кредитними договорами - 40 од.; Права вимоги та майнові права за кредитними договорами - 194 од.; Дебіторська заборгованість та майнові права за дебіторською заборгованістю - 310 од.; Домоволодіння - 1 од. та земельна ділянка - 1 од.; Вбудоване приміщення - 1 од.; Основні засоби -2164 од. Початкова вартість продажу тотожна і складає - 5098390,84 грн.

Отже, як з`ясовано судом, відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених № UA-ЕА-2020-04-17-000019b від 30.04.2020р. було укладено відповідні договори, вимоги щодо визнання недійсності яких, є наразі предметом розгляду даної справи.

Процедура проведення аукціону з продажу майна банку, що ліквідується, складається з чотирьох етапів її організації: попередня підготовка проведення аукціону (інвентаризація та оцінка майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку, затвердження способу, порядку, складу та умов відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси); підготовка до проведення аукціону (укладення договору з організатором аукціону, публікація оголошення, прийняття заяв на участь в аукціоні, внесення гарантійних внесків учасників аукціону); проведення аукціону та оформлення його результатів

Оскільки порушення порядку організації будь-якого з етапів аукціону з продажу майна банку, що ліквідується, є підставою для визнання результатів аукціону недійсними в цілому, вирішуючи спір щодо визнання недійними результатів такого аукціону, суд має встановити факт дотримання порядку його проведення на кожному з етапів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №922/2784/17)

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, урегульовано Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , метою якого є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 46 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» , з дня початку процедури ліквідації банку Фонд здійснює заходи із виконання плану врегулювання, що передбачає виведення банку з ринку у спосіб, передбачений пунктом 2 частини другої статті 39 цього Закону, та відчужує майно (активи) та зобов`язання відповідно до статті 40 цього Закону на користь приймаючого банку протягом 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Вчинення правочинів, пов`язаних з відчуженням майна (активів) банку чи передачею його майна третім особам (крім приймаючого банку), допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону.

Згідно до ч.ч. 1-4 ст. 50 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно, що є об`єктом довірчої власності, інше майно у випадках, прямо передбачених законом, а також банкноти і монети, передані Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними, ліцензія, гудвіл. Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов`язаних з утриманням, збереженням та продажем (здійсненням правочинів за участі банку) предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси. За наявності у складі майна банку майна, виключеного з обороту, Фонд зобов`язаний передати його відповідним особам в установленому порядку. Фонд, виявивши частку, яка належить банку в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів у встановленому порядку порушує питання про виділення цієї частки. Майно, щодо якого банк є користувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору. Майно банку, що включається до ліквідаційної маси, підлягає оцінці Фондом у порядку, встановленому Фондом. Перелік майна банку, що підлягає оцінці суб`єктами оціночної діяльності, встановлюється Фондом. Для проведення оцінки майна Фонд має право залучати суб`єктів оціночної діяльності з оплатою їх послуг за рахунок ліквідаційної маси банку. Інвентаризація майна банку та формування ліквідаційної маси мають бути завершені у строк до шести місяців з дня прийняття рішення про ліквідацію банку та відкликання банківської ліцензії. Результати інвентаризації та формування ліквідаційної маси відображаються в акті, який підлягає затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Відповідно ч.1, ч. 2 до ст. 51 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» , виконавча дирекція Фонду затверджує заходи з передпродажної підготовки майна одного або кількох банків (майно, об`єднане у пули активів, цілісні майнові комплекси, пакети акцій тощо), ремонту основних засобів, добудови об`єктів незавершеного будівництва, реалізації девелоперських проектів (зокрема операцій з експлуатації нерухомості) на належних банку земельних ділянках із залученням інвестицій, вилучення з непридатного для експлуатації майна окремих деталей, вузлів, агрегатів тощо для подальшої реалізації. Після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк.

Відповідно ч.6 ст. 51 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» , майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: на відкритих торгах (аукціоні); шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі. Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках).

24.03.2016 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 388, яким затверджено Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються (Положення № 388), яким визначено порядок організації продажу активів (майна), що включені до ліквідаційної маси банку, що ліквідується, крім майна, визначеного у ч. 30 ст. 51 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , у тому числі визначення принципів та критеріїв черговості продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, які застосовуються при формуванні як планів продажу активів (майна) на рівні банків, що ліквідуються, так і пропозицій з продажу окремих активів/пулів активів (майна).

Відповідно до п. 1 розділу V Положення № 388, публічні паспорти активів (майна) та паспорти відкритих торгів (аукціонів) оприлюднюються на веб-сайті відповідного банку, що ліквідується, та офіційному веб-сайті Фонду за формою та структурою інформації, що визначені у додатках 7-16 до цього Положення, відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду або колегіального органу Фонду з питань консолідації та продажу активів (у разі делегування йому відповідних повноважень) про затвердження умов продажу активів (майна) такого банку згідно з чинним законодавством України. Протягом п`яти робочих днів після оприлюднення банком, що ліквідується, на своєму веб-сайті і Фондом на своєму офіційному веб-сайті публічних паспортів активів (майна) та паспорта відкритих торгів (аукціонів) Фонд розміщує оголошення щодо продажу активів (майна) в друкованих засобах масової інформації, визначених виконавчою дирекцією Фонду. Період між датою оприлюднення на веб-сайті банку та офіційному веб-сайті Фонду публічного паспорта активу (майна), паспорта відкритих торгів (аукціону) і датою проведення відкритих торгів (аукціону) (строк експозиції) не може бути меншим семи робочих днів. Потенційний покупець одночасно подає до Фонду та до банку, що ліквідується, у тому числі засобами електронного зв`язку, заявку про зацікавленість у придбанні активу(ів) (майна).

Відповідно до п.п. 2, 3 розділу V Положення № 388, протягом п`яти робочих днів з дати отримання заявки про зацікавленість у придбанні активу(ів) (майна), але не пізніше дня, що передує дню проведення відкритих торгів (аукціону), банк укладає з таким потенційним покупцем договір щодо нерозголошення інформації з обмеженим доступом, у тому числі банківської таємниці та персональних даних. Після цього банк надає потенційному покупцю проект договору купівлі-продажу активів (майна) та забезпечує можливість ознайомлення з документами щодо активу(ів) (майна) на період до дати проведення відкритих торгів (аукціону) у кімнаті даних у робочий час упродовж робочого тижня, а також щодо активів (майна), визначених Фондом, на спеціальному захищеному веб-сайті, доступ до якого забезпечується Фондом цілодобово.

Не менше ніж за три робочих дні до кожних повторних відкритих торгів (аукціону) по лоту Фонд оновлює паспорт відкритих торгів (аукціону). Фонд та банк, що ліквідується, оприлюднюють оновлений паспорт відкритих торгів (аукціону) на своїх веб-сайтах без оприлюднення оголошення щодо продажу активів (майна) в друкованих засобах масової інформації.

За п. 1, п. 2 розділу VI Положення № 388, на відкритих торгах (аукціоні) можуть продаватися такі види активів (майна) банку, що ліквідується: основні засоби; майно банку у вигляді цілісного майнового комплексу; майно банку, щодо обороту якого встановлено обмеження; дебіторська заборгованість; права вимоги. Інші види активів (майна) можуть продаватися у спосіб, визначений законодавством. Продаж активів (майна) банку, що ліквідується, на відкритих торгах (аукціоні) може проводитися в електронній формі, у тому числі через ЕТС.

За п. 3 розділу VI Положення № 388, початкова ціна активів (майна) банку, що ліквідується, не повинна бути нижчою за оціночну вартість, визначену незалежним суб`єктом оціночної діяльності на дату формування ліквідаційної маси, або на останню дату оцінки активів (майна). Уповноважений структурний підрозділ Фонду може ініціювати проведення повторної оцінки активів (майна) банку, що ліквідується.

Пунктом 3 розділу VII Положення № 388 визначено, банк укладає договір купівлі-продажу активу (майна) протягом 20 робочих днів з дня формування протоколу відкритих торгів (аукціону) з можливістю продовження такого строку за рішенням Фонду у разі отримання Фондом обґрунтованого подання від банку (у разі якщо Фонд не здійснює повноваження ліквідатора безпосередньо) та надходження на рахунок такого банку до кінця вісімнадцятого робочого дня з дати формування протоколу від переможця відкритих торгів (аукціону) повної оплати коштів за лот (загальний строк не може перевищувати 132 робочих днів та не може закінчуватися пізніше завершення строку ліквідації банку), забезпечує проведення розрахунків відповідно до нього та протягом наступного робочого дня після дня проведення розрахунків інформує про завершення розрахунків уповноважений структурний підрозділ Фонду.

У разі продажу цінних паперів, реалізація яких передбачає необхідність дотримання переважного права на їх придбання, строк укладення відповідного договору купівлі-продажу продовжується відповідно до абзацу першого цього пункту. Якщо жодна з осіб, яким належить переважне право на придбання таких цінних паперів, не скористалася своїм переважним правом, укладається відповідний договір купівлі-продажу з переможцем відкритих торгів (аукціону). У разі своєчасного повідомлення банку особою, якій належить переважне право на придбання цінних паперів, про намір скористатися своїм переважним правом продаж таких цінних паперів здійснюється цій особі за ціною, що склалася на відкритих торгах (аукціоні). При цьому відкриті торги (аукціон) визнаються такими, що не відбулися.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що Фондом гарантування вкладів були виконані передбачені законодавством вимоги щодо проведення та організації відкритих торгів (аукціону), що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку позивача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у суду відсутні підстави задля визнання недійсним протоколу електронного аукціону від 30.04.2020р. № UA-EA-2020-04-17-000019-b від 30.04.2020р. та скасування результатів електронного аукціону, оформленого протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-04-17-000019-b від 30.04.2020р., у зв`язку з чим, позовні вимоги в даній частині - є не обґрунтованими, не підтверджені відповідними доказами, у зв`язку з чим не підлягають задоволенню судом.

Щодо позовних вимог позивача про визнання недійсними Договорів відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, укладених між Публічним акціонерним товариством „Імексбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» 24.07.2020р., суд зазначає наступне.

Як вбачається із протоколу № UA-EA-2020-04-17-000019-b від 30.04.2020р., переможцем торгів визнано - Товариство з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» .

За вказаним договором, Публічне акціонерне товариство „Імексбанк» (банк) відступило шляхом продажу Товариству з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» , в обмін на грошові кошти в сумі 12938038,76 грн., які Товариство з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» зобов`язалося сплатити банку, належні банку права вимоги до позичальників, зазначених у Додатку №1.

За вказаним договором, Публічне акціонерне товариство „Імексбанк» (банк) відступило шляхом продажу Товариству з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» , в обмін на грошові кошти в сумі 12938038,76 грн., які Товариство з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» зобов`язалося сплатити банку, належні банку права вимоги до іпотекодавців, зазначених у Додатку №1.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України , кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статею 514 Цивільного кодексу України , передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги (цесія) за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Договір відступлення права вимоги може бути як безоплатним, та і оплатним.

У останньому випадку на відносини цесії розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу, оскільки ст. 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом про що сторонами зазначено у самому договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Перша з цих умов означає, що за договором факторингу має надаватися позика або кредит. Друга з цих умов містить лише вказівку на відступлення вимоги, не зазначаючи можливих правових підстав відступлення грошової вимоги. Такі підстави зазначені у ст.1084 ЦК України - грошова вимога може відступатися у зв`язку з її продажем клієнтом фактору або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

За змістом ч. 2 ст. 1084 ЦК України, боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Отже, договір факторингу в частині забезпечення вимог фактора відповідно до ст.572 ЦК України, передбачає заставу грошової вимоги до боржника .

Таким чином, за змістом чинного законодавства, договір факторингу є складним договором, який обов`язково поєднує у собі, по-перше, елементи договору позики або кредитного договору, по-друге - елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Договір, який не поєднує елементів договорів, зазначених вище, зокрема якщо відсутні елементи договору позики або кредитного договору (як у цій справі), не є договором факторингу у розумінні чинного законодавства.

З чого вбачається, що для укладення договорів, подібних до спірного договору, покупець права вимоги не повинен обов`язково мати статус фінансової установи.

За змістом ст. 1079 Цивільного кодексу України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Водночас, щодо суб`єктного складу таких правовідносин у частині третій статті 1079 Цивільного кодексу України зазначено, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Отже, обов`язковою умовою договору факторингу є оплата, яку має здійснити первісний кредитор (клієнт) новому кредитору (фактору) за надання в його розпорядження коштів під відступлення права вимоги. При цьому, таку плату здійснює саме клієнт (первісний кредитор), а не навпаки .

Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Сам же договір факторингу у нормі статті 1077 ЦК України , визначений як фінансування під відступлення права грошової вимоги та вже передбачає, що відступлення права вимоги є наслідком та лише складовою частиною цієї господарської операції , що полягає в забезпеченні виконання зобов`язання під фінансування.

Однією із відмінних ознак факторингу від інших правочинів, які передбачають відступлення права вимоги, є передача грошових коштів у розпорядження за плату , тобто взамін права вимоги, клієнт отримує послугу, що полягає в передачі грошових коштів у розпорядження на певний час, з обов`язком повернення цих коштів та оплати часу користування ними.

Договір факторингу та купівлі-продажу права грошової вимоги мають відмінності і у строках дії таких договорів. Договір купівлі-продажу права грошової вимоги припиняє свою дію після того, як первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги до боржника, а новий кредитор оплатив його вартість. Договір факторингу діє і після того як фактор оплатив клієнту вартість грошової вимоги, а клієнт передав фактору право грошової вимоги до третіх осіб, до моменту коли боржник (або клієнт, в разі якщо це передбачено договором факторингу) виплатить факторові кошти за первісним договором.

Між договором про купівлю - продаж (відступлення права вимоги) та договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) є лише одна спільна риса - вони базуються на заміні кредитора у зобов`язанні (відступленні права вимоги).

Тобто відсутність плати первісного кредитора за надані йому послуги, а також обов`язку повернути сплачені Товариству з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» кошти свідчить про те, що оспорювані позивачем у даній справі правочини не є договорами факторингу, а між сторонами виникли правовідносини за договором купівлі - продажу права вимоги, до яких застосовується положення про відступлення права вимоги (цесії).

Таким чином, твердження позивача стосовно того, що сторонами Договору №133 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 24.07.2020р. та Договору №133/1 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левчук О.С. за №766 від 24.07.2020р., була здійснена операція з фінансовими активами, яка підпадає під ознаки договору факторингу, спростовується вищенаведеним.

Як вбачається із аналізу спірних договорів, вони містять всі ознаки договору купівлі - продажу права вимоги, а тому такі договори про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги (не дивлячись на назву) і є договором купівлі - продажу права вимоги. Оскільки спірні договори про відступлення права вимоги є договорами купівлі - продажу права вимоги, то вони не можуть одночасно бути іншими договорами, зокрема договорами факторингу.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини друга, третя статті 215 ЦК України).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Всупереч ст. 74 ГПК України, позивачем не доведено суду та не підтверджено належними і допустимими доказами наявності підстав для визнання недійсними результатів електронних торгів з продажу прав вимоги за Договором №133 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 24.07.2020р. та Договором №133/1 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, оформлені протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-04-17-000019-b від 30.04.2020р., а також позивачем не доведено суду, в чому саме були порушені його права відкритими торгами (аукціоном), оформленими протоколом №UA-ЕА-2020-04-17-000019b від 30.04.2020р., та укладеними 24.07.2020р. Договором №133 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги та Договором №133/1 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левчук О.С. за №766.

З урахуванням викладеного, проаналізувавши положення чинного законодавства, наявні в матеріалах справи докази, підстави укладення спірних договорів, їх суть та мету їх укладення, суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог в зв`язку з їх безпідставністю та недоведеністю.

Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Футбольний клуб „Чорноморець» про визнання недійсними договорів відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, укладених між Публічним акціонерним товариством „Імексбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ісагіс» 24.07.2020р., та визнання недійсним протоколу електронного аукціону від 30.04.2020р. №UA-EA-2020-04-17-000019-b від 30.04.2020р., скасування результатів електронного аукціону, оформленого протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-04-17-000019-b від 30.04.2020р., залишаються судом без задоволення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 12612,00 грн. (із врахуванням, що позивачем заявлено 6 вимог немайнового характеру) покладаються на позивача, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства „Футбольний клуб „Чорноморець» - відмовити у повному обсязі.

2.Витрати по сплаті судового збору у розмірі 12612,00 грн. покладаються на позивача.

Повний текст рішення складено 24 грудня 2020 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Суддя Т.Г. Д`яченко


Суд	Господарський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення	18.12.2020
Оприлюднено	30.12.2020
Номер документу	93855413
Судочинство	Господарське

Д'яченко Т.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 18.12.2020 по справі 916/2243/20ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —916/2243/20

Рішення від 18.12.2020

Рішення
від 18.12.2020 по справі 916/2243/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ