Постанова

від 08.04.2021 по справі 916/2243/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/2243/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представників учасників справи:

від позивача - адвоката Фельдман О.А. за посвідченням та свідоцтвом №1962 від 30.11.2010, а також довіреністю від 24.01.2020;

від відповідача 1 - адвоката Мізунського А.І. за свідоцтвом ЗР № 21/1961 від 05.03.2019 та довіреністю № 60-16224/20 від 24.12.2020;

від відповідача 2 - адвоката Драгуна А.С. за посвідченням та свідоцтвом №001274 від 17.03.2020 та ордером серії ЧК №182296 від 10.02.2021;

від третьої особи - адвоката Мізунського А.І. за свідоцтвом ЗР № 21/1961 від 05.03.2019 та довіреністю № 60-16224/20 від 24.12.2020 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Футбольний клуб „Чорноморець"

на рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2020, проголошене о 10:25 суддею Д`яченко Т.Г. у м. Одесі, повний текст якого складено 24.12.2020

у справі № 916/2243/20

за позовом скаржника

до відповідачів:

1) Публічного акціонерного товариства „Імексбанк";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю „Ісагіс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання договорів недійсними, визнання протоколу недійсним та скасування результатів електронного аукціону,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2020 року Приватне акціонерне товариство (далі - ПрАТ) „Футбольний клуб „Чорноморець" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) „Імексбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) „Ісагіс", в якій просило суд:

-визнати недійсним Договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, укладений між ПАТ „Імексбанк" та ТОВ „Ісагіс" 24.07.2020, за яким останнє набуло право вимоги за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №81/13 від 21.10.2013, укладеним між ПАТ „Імексбанк" та ТОВ „Бугаз Делюкс";

-визнати недійсним Договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, укладений між ПАТ „Імексбанк" та ТОВ „Ісагіс" 24.07.2020., за яким останнє набуло право вимоги за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №28/14 від 12.06.2014, укладеним між ПАТ „Імексбанк" та ТОВ „Делівер";

-визнати недійсним Договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, укладений між ПАТ „Імексбанк" та ТОВ „Ісагіс" 24.07.2020 та посвідчений 24.07.2020р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левчук О.С., за яким ТОВ „Ісагіс" набуло право вимоги за іпотечним договором з майновим поручителем від 22.10.2013, укладеним між ПАТ „Імексбанк" та ПрАТ „Футбольний клуб „Чорноморець", посвідченим 22.10.2013 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим №4513;

-визнати недійсним Договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, укладений між ПАТ „Імексбанк" та ТОВ „Ісагіс" 24.07.2020 та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левчук О.С., за яким ТОВ „Ісагіс" набуло право вимоги за іпотечним договором з майновим поручителем, другої черги від 28.10.2014, укладеним між ПАТ „Імексбанк" та ПрАТ „Футбольний клуб „Чорноморець", посвідченим 28.10.2014 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., за реєстровим №5200;

-визнати недійсним протокол електронного аукціону від 30.04.2020 № UA-EA-2020-04-17-000019-b від 30.04.2020р;

-скасувати результати електронного аукціону, оформленого протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-04-17-000019-b від 30.04.2020.

Обгрунтовуючі позовні вимоги позивач посилався на ч. 1 ст. 203 ЦК України, ст.215 ЦК України та зазначав про те, що укладені між ПАТ „Імексбанк" та ТОВ „Ісагіс" оспорювані договори за своєю юридичною природою, незважаючи на їх назву як договори про відступлення права вимоги, є договорами факторингу, а відтак повинні бути визнанні недійсними. Крім того, позивач вважав, що участь ТОВ „Ісагіс" в аукціоні суттєво вплинула на хід та результати аукціону та в подальшому призведе до негативних наслідків, зокрема, протизаконного порушення права власності позивача на вищезазначене нерухоме майно, а тому вважав, що протокол електронного аукціону повинен бути визнаний недійсним, а результати електронного аукціону - скасовані.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.12.2020 у задоволенні позовних вимог ПрАТ „Футбольний клуб „Чорноморець" відмовлено у зв`язку з тим, що спірні угоди не є договорами факторингу, оскільки не містять ознак договору факторингу чи договору фінансових послуг, не передбачають отримання прибутку, а передбачають купівлю-продаж прав вимоги, які і є за своєю правовою природою договором відступлення права вимоги, укладення якого регулюється статтями 512-519 ЦR України . Також суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протоколу недійсним та скасування результатів електронного аукціону, оскільки позивачем не доведено порушення порядку проведення будь-якого з етапів аукціону з продажу майна банку.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ПрАТ „Футбольний клуб „Чорноморець" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, за твердженням апелянта місцевим господарським судом безпідставно не враховано актуальну правову позицію, викладену у низці постанов Верховного Суду, щодо розмежування договорів цесії та факторингу, що призвело до необґрунтованого висновку про те, що оскаржувані договори не мають ознак факторингу.

Крім того, апелянт стверджує, що судом першої інстанції неправомірно не враховано, що підставою для визнання недійсним протоколу електронного аукціону та скасування результатів електронних торгів є не недотримання порядку його проведення на кожному з етапів, а призначення переможцем аукціону неналежного суб`єкта, який не маючи статусу фінансової установи набув право вимоги за кредитним і іпотечними договорами.

ТОВ „Ісагіс" і Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надали відзиви на апеляційну скаргу, в яких спростовували доводи апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзивів на неї, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови Правління Національного банку України від 26.01.2015 № 50 „Про віднесення Акціонерного товариства „Імексбанк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26.01.2015 №16 „Про запровадження тимчасової адміністрації у Акціонерному товаристві „Імексбанк", згідно з яким з 27.01.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Акціонерному товаристві „Імексбанк".

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 21.05.2015 № 330 „Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства „Імексбанк" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 27.05.2015 №105 „Про початок процедури ліквідації Акціонерного товариства „Імексбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Акціонерного товариства „Імексбанк" та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію Акціонерного товариства „Імексбанк".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 28.04.2016 №638 „Про продовження строків здійснення процедури ліквідації Акціонерного товариства „Імексбанк" строк здійснення процедури ліквідації банку продовжено до 26.05.2018 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 01.09.2016 №1697 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства „Імексбанк" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами Матвієнко Андрія Анатолійовича з 05.09.2016.

На підставі п. 2 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 35, ч. 5 ст. 44, ч. З ст. 48 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 29.01.2018 №261 про продовження строків здійснення процедури ліквідації Акціонерного товариства „Імексбанк" строком на два роки з 27.05.2018 до 26.05.2020 включно.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1579 від 25.08.2020 відкликано повноваження ліквідатора Акціонерного товариства „Імексбанк", делеговані Матвієнку Андрію Анатолійовичу.

З 31.08.2020 повноваження під час здійснення ліквідації Акціонерного товариства „Імексбанк" здійснюються Фондом гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо.

16.04.2020 рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 828 визначено пул активів банку, що підлягають продажу на відкритих торгах (аукціоні), до яких увійшли: права вимоги за кредитними договорами - 40 од.; права вимоги та майнові права за кредитними договорами - 194 од.; дебіторська заборгованість та майнові права за дебіторською заборгованістю - 310 од.; домоволодіння - 1 од. та земельна ділянка - 1 од.; вбудоване приміщення - 1 од.; основні засоби -2164 од. Початкова вартість продажу тотожна і складає - 5 098 390,84 грн.

30 квітня 2020 року відбулися електронні торги з продажу пулу активів банку. Переможцем торгів визнано ТОВ „Ісагіс". Електроні торги оформлені протоколом електронних торгів № UA-ЕА-2020-04-17-000019b від 30.04.2020. Ціна продажу склала 13 055 000,00 грн.

Відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених №UA-ЕА-2020-04-17-000019b від 30.04.2020 було укладено оспорювані правочини.

24.07.2020 між ПАТ „Імексбанк" (банк) та ТОВ „Ісагіс" (новий кредитор) було укладено Договір №133 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за умовами п.1 якого визначено, що сторони цим погоджуються, що за своєю природою даний Договір є правочином з переданням банком шляхом продажу прав вимоги, визначених у даному Договорі, новому кредитору (відступлення права вимоги), сторони цим визнають, що жодне з положень цього договору, а також будь-які платежі, які здійснюватимуться на виконання цього договору, не вважаються та не можуть вважатись фінансуванням банку новим кредитором, сторони цим безвідклично відмовляються від будь-яких своїх претензій, які можуть виникнути у майбутньому, стосовно правової природи цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору №133 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 24.07.2020, за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги банку до позичальників, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, страховиків або інших осіб, до яких перешли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників за кредитними договорами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього Договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором. Сторони домовились, що відступлення банком новому кредитору права вимоги за договорами іпотеки (застави), що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань боржників за основними договорами та були посвідчені нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між сторонами одночасно із укладанням цього Договору та підлягає нотаріальному посвідченню; за договорами застави, що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань боржників за основними договорами та не були посвідчені нотаріально або були посвідчені нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між сторонами одночасно із укладанням цього Договору та підлягає нотаріальному посвідченню.

Умовами п. 2.2 Договору №133 визначено, що за цим Договором новий кредитор у день укладання цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4.1 цього Договору, набуває наступні права кредитора за основними договорами: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами щодо сплати боржниками грошових коштів у сумах, вказаних у додатку №1 до цього Договору та визначених на момент набуття новим кредитором права вимоги, включаючи право вимагати сплати нарахованих і не сплачених на момент набуття права вимоги процентів у розмірах, вказаних у Додатку №1 до цього Договору, право вимагати сплати нарахованих і не сплачених на момент набуття прав вимоги штрафних санкцій, неустойок (штрафів, пеней), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань у випадках та на умовах, встановлених основними договорами, право вимагати та отримувати платежі за гарантією (якщо така надавалась), відшкодування за договором страхування, тощо. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку №1 до цього Договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора відповідно до цього Договору у обсягах та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги. До нового кредитора не переходить права на нарахуванням процентів за користування боржниками кредитними коштами та права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надані банку відповідно до умов основних договорів.

Відповідно до п. 4.1 Договору №133, сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 12 938 038,76 грн. без урахуванням ПДВ. Ціна сплачується новим кредитом банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до п. 6.5 цього Договору, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор.

Також матеріали справи містять Додаток №1 Реєстр договорів та боржників до Договору №133 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 24.07.2020.

Відповідно до Додатку №1 в Реєстр договорів та боржників до Договору №133 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 24.07.2020р. включено, зокрема, Кредитний договір про відкриття кредитної лінії №81/13 від 21.10.2013, боржником (позичальником) за яким є - ТОВ„Бугаз Делюкс";Кредитний договір про відкриття кредитної лінії №28/14 від 12.06.2014., боржником (позичальником) за яким є - ТОВ„Делівер".

Матеріали справи містять Акт прийому-передачі №1 від 24.07.2020 до Договору №133 з Додатками №1 №2 з реєстром відступлених прав.

24.07.2020 між ПАТ ПАТ „Імексбанк" (банк) та ТОВ „Ісагіс" (новий іпотекодержатель) укладено Договір №133/1 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левчук О.С. за №766, за умовами п. 1 якого визначено, що сторони погоджуються, що за своєю природою даний Договір є правочином з передання банком шляхом продажу прав вимоги, визначених у даному Договорі, новому кредитору (відступлення права вимоги), сторони цим визнають, що жодне з положень цього договору, а також будь які платежі, які здійснюватимуться на виконання цього договору, не вважаються та не можуть вважатись фінансуванням банку новим кредитором, сторони цим безвідклично відмовляються від будь-яких своїх претензій, які можуть виникнути у майбутньому, стосовно правової природи цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору №133/1 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 24.07.2020р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за №766, за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, банк відступає шляхом продажу новому іпотекодержателю належні банку, а новий іпотекодержатель набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги банку до іпотекодавців, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перешли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників за іпотечними договорами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього Договору. Новий іпотекодержатель сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

Умовами п. 2.2 Договору №133/1 визначено, що за цим Договором новий іпотекодержатель у день укладання цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4.1 цього Договору, набуває наступні права іпотекодержатель за основними договорами: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами щодо сплати боржниками грошових коштів у сумах, вказаних у додатку №1 до цього Договору та визначених на момент набуття новим іпотекодержатель права вимоги, включаючи право вимагати сплати нарахованих і не сплачених на момент набуття права вимоги процентів у розмірах, вказаних у Додатку №1 до цього Договору, право вимагати сплати нарахованих і не сплачених на момент набуття прав вимоги штрафних санкцій, неустойок (штрафів, пеней), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань у випадках та на умовах, встановлених основними договорами, право вимагати та отримувати платежі за гарантією (якщо така надавалась), відшкодування за договором страхування, тощо. Розмір прав вимоги, які переходять до нового іпотекодержателя, вказаний у додатку №1 до цього Договору. Права іпотекодержатель за основними договорами переходять до нового іпотекодержатель відповідно до цього Договору у обсягах та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги. До нового іпотекодержателя не переходить право на нарахуванням процентів за користування боржниками кредитними коштами та право на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надані банку відповідно до умов основних договорів.

Відповідно до п. 4.1 Договору №133/1 сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, відповідно до цього Договору та Договору №133 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 24.07.2020, укладеного між сторонами, новий іпотекодержатель сплатив банку грошові кошти 12 938 038,76 грн. без урахуванням ПДВ. Ціна договору сплачується новим іпотекодержателем банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до п. 6.5 цього Договору, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий іпотекодержатель.

Також матеріали справи містять Додаток №1 Реєстр договорів та боржників (іпотекодержателів) до Договору №133/1 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 24.07.2020.

Відповідно Додатку №1 Реєстр договорів та боржників (іпотекодержателів) до Договору №133/1 вбачається наявність права вимоги за Іпотечним договором від 22.10.2013, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського округу Чужовською Н.Ю., укладеним в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №28/14 від 12.06.2014, боржником (позичальником) за яким є ТОВ „Делівер" та іпотекодавцем (майновим поручителем) є ПрАТ „Футбольний клуб „Чорноморець" та права вимоги за Іпотечним договором від 28.10.2014, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського округу Чужовською Н.Ю. за №5200, укладеним в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №81/13 від 21.10.2013, боржником (позичальником) за яким є ТОВ „Бугаз Делюкс" та іпотекодавцем (майновим поручителем) є ПрАТ „Футбольний клуб „Чорноморець".

В матеріалах справи міститься платіжне доручення №33 від 24 травня 2020 року, відповідно до якого ТОВ „Ісагіс" було перераховано 13 055 000,00 грн.

Позивач вважає, що договори відступлення права вимоги, укладені за результатами електронних торгів, не відповідають вимогам ст.ст. 512, 513, 514 ЦК України та не є договорами відступлення права вимоги, а є договорами факторингу, а відтак наявні підстави передбачені ст.ст. 203, 215 ЦК України для визнання їх недійсними, протоколу відповідного електронного аукціону та скасування результатів електронного аукціону, у зв`язку з чим і звернуся до суду із відповідним позовом.

Щодо позовних вимог позивача про визнання недійсним протоколу електронного аукціону від 30.04.2020 №UA-EA-2020-04-17-000019-b від 30.04.2020, скасування результатів електронного аукціону, оформленого протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-04-17-000019-b від 30.04.2020 судом першої інстанції вірно зазначено наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до п.п. 2, 4, 9 ч. 1 ст. 48 названого Закону Фонд гарантування безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; вживає у встановленому законодавством порядку заходи до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб; здійснює відчуження активів та/або зобов`язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом.

Норми ч.ч. 1, 3 ст. 50, ч.ч. 2, 6, 7 ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначають, що з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку, майно банку, що включається до ліквідаційної маси, підлягає оцінці Фондом у порядку, встановленому Фондом. Перелік майна банку, що підлягає оцінці суб`єктами оціночної діяльності, встановлюється Фондом. Для проведення оцінки майна Фонд має право залучати суб`єктів оціночної діяльності з оплатою їх послуг за рахунок ліквідаційної маси банку. Після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк. Майно (активи) банку або кількох банків може бути реалізоване, зокрема, на відкритих торгах (аукціоні). Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках). Інформація про вибраний спосіб та порядок продажу (умови, строки, порядок оплати, місце, початкова ціна тощо) майна банку або кількох банків оприлюднюється на офіційному веб-сайті Фонду та веб-сайті банку, майно якого продається.

24.03.2016 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 388, яким затверджено Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, яким визначено порядок організації продажу активів (майна), що включені до ліквідаційної маси банку, що ліквідується, крім майна, визначеного у частині тринадцятій статті 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у тому числі визначення принципів та критеріїв черговості продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, які застосовуються при формуванні як планів продажу активів (майна) на рівні банків, що ліквідуються, так і пропозицій з продажу окремих активів/пулів активів (майна).

Відповідно до п.п. 1, 2 розділу III названого вище Положення порядок підготовки до продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, включає проведення інвентаризації активів (майна), здійснення оцінки активів (майна), формування ліквідаційної маси, розробку плану продажу активів (майна). Результати інвентаризації, формування ліквідаційної маси та плану продажу активів (майна) затверджуються Фондом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом в тому, що Фондом були виконані передбачені законодавством вимоги щодо проведення та організації відкритих торгів (аукціону), що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, натомість позивач не надав ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції належних і допустимих доказів, які б свідчили про порушення відповідачами Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, а також доказів які б свідчили про порушення його прав при проведенні 30.04.2020 Фондом електронних торгів з продажу пулу активів банку.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, з огляду на що, судом цілком обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову в частині визнання недійсним протоколу електронного аукціону від 30.04.2020 №UA-EA-2020-04-17-000019-b від 30.04.2020 та скасування результатів електронного аукціону, оформленого протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-04-17-000019-b від 30.04.2020.

Доводи апелянта про те, що підставою для визнання недійсним протоколу електронного аукціону та скасування результатів електронних торгів є призначення переможцем аукціону неналежного суб`єкта не конкретизовані, не спростовують висновків місцевого господарського суду та не свідчать про правомірність вимог позивача.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними Договорів відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, укладених між ПАТ „Імексбанк" та ТОВ „Ісагіс" 24.07.2020, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним (ч.1 ст.227 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 та ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз ст.ст. 512, 1077 ЦК України свідчить про те, що цивільне право розмежовує правочини, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: договори з відступлення права вимоги (договори цесії) та договори факторингу.

Зазначені правочини не є аналогічними та різняться за певними критеріями: за предметом договорів, за формою вчинення договорів, за суб`єктним складом правочинів, за метою їх укладення.

Щодо розмежування за предметом договору слід зазначити, що під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Предметом договору факторингу згідно зі ст.1078 ЦК України може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги).

При розмежуванні зазначених договорів за формою їх вчинення слід враховувати, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (ст. 513 ЦК України). Оскільки факторинг згідно з п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Відмінність зазначених договорів за суб`єктним складом полягає в тому, що відповідно до ст.ст. 2, 512-518 ЦК України за договором відступлення права вимоги учасниками цесії можуть бути будь-які фізичні або юридичні особа.

Аналіз ч. 1 ст.1077 ЦК України, ст. 350 ГК України, ч. 5 ст. 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність", п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" свідчить про те, що суб`єктний склад договору факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), фактора, яким може бути банк або інша банківська (фінансова) установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України) та боржника, тобто набувача послуг чи товарів за первинним договором.

Щодо розмежування договорів відступлення права вимоги та факторингу за метою їх укладення слід враховувати, що згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

У розумінні п. 11 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону факторинг є фінансовою послугою.

Отже, метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права, тоді як метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається "за номінальною вартістю" без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (ч.3 ст.656 ЦК України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 13.04.2016 у справі №910/8670/15-г (3-226гс16), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №910/6659/17 та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №591/4552/17.

Отже, характерними ознаками договору факторингу є те, що:

йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором);

його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги);

метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника;

відступлення права вимоги за таким договором може відбуватися виключно за плату, а його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись: у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо;

вимоги до форми такого договору визначені у ст.6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Правочин, який не відповідає зазначеним ознакам, не є договором факторингу, а є правочином з відступлення права вимоги (цесії).

Зважаючи на наведене вище та здійснивши правовий аналіз спірних угод колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вони не є договорами факторингу, оскільки не містять ознак договору факторингу чи договору фінансових послуг, не передбачають отримання прибутку, а передбачають купівлю-продаж прав вимоги та є за своєю правовою природою договорами відступлення права вимоги, укладення яких регулюється ст. 512-519 ЦК України, отже суб`єктний склад на укладення таких угод не обмежений ні загальними, ні спеціальними нормами цивільного законодавства.

Таким чином, приймаючи до уваги положення ст. 203, 215 ЦК України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договорів недійсними не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, а також не наведено та не обґрунтовано, яких саме прав було позбавлено позивача внаслідок укладення спірних договорів купівлі-продажу майнових прав, а тому судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні вимог позивача про визнання недійсними договорів відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, укладених між ПАТ „Імексбанк" та ТОВ „Ісагіс" 24.07.2020.

Наведені в апеляційній скарзі аргументи скаржника не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником як норм чинного законодавства щодо розмежування правочину з відступлення права вимоги (цесія) та договору факторингу, так і висновків Верховного Суду у справах, на які він послався у апеляційній скарзі, а відтак колегією суддів не приймаються до уваги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, в порядку ст.129 ГПК України судові витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2020 у справі №916/2243/20 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Футбольний клуб „Чорноморець" - без задоволення.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.04.2021 о 15.00.

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя С.І. Колоколов

Суддя Я.Ф. Савицький