Рішення

від 14.12.2020 по справі 916/2359/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" грудня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2359/20 Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Пелехатій А.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Мораренко С.В. (на підставі довіреності);

від відповідача - Кисса В.І.(на підставі довіреності та ордеру);

від Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області : Дімітрічак С.І. (в порядку самопредставництва)

від Тарутинської районної ради Одеської області : не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Виробничо-комерційна фірма товариство з обмеженою відповідальністю „Ексцентр» (65012, м. Одеса, вул. Базарна, 44)

до відповідача: Комунального підприємства „Тарутинська центральна районна лікарня» Тарутинської районної ради Одеської області (68500, Одеська обл., Тарутинський р-н, смт Тарутине, вул. Красна, 75)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1.Тарутинської районної ради Одеської області (68500, Одеська область, Тарутинського району, смт. Тарутине, вул. Широка, 1)

2. Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області (68500, Одеської області, Тарутинського району, смт. Тарутине, вул. Широка, 1)

про зобов`язання до вчинення певних дій та стягнення 777472,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 11.08.2020 року до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Виробничо-комерційної фірми товариства з обмеженою відповідальністю „Ексцентр» вх. ГСОО №2443/20 до відповідача - Комунального підприємства „Тарутинська центральна районна лікарня» Тарутинської районної ради Одеської області, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача Комунального підприємства „Тарутинська центральна районна лікарня» Тарутинської районної ради Одеської області грошові кошти у розмірі 777472,26 грн. а також зобов`язати УДКСУ у Тарутинському районі здійснити перерахування заборгованості Комунального підприємства „Тарутинська центральна районна лікарня» Тарутинської районної ради Одеської області на користь позивача у сумі 777472,26 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного договору підряду №010819/КР від 01.08.2019р., в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.08.2020 року відкрито провадження у справі №916/2359/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "11" вересня 2020 р. о 12:30.

11.09.2020 року до суду від Виробничо-комерційної фірми товариство з обмеженою відповідальністю „Ексцентр» надійшла уточнена позовна заява (вх.№ГСОО 24163/20), відповідно до якої позивач просить суд стягнути з Комунального підприємства „Тарутинська центральна районна лікарня» Тарутинської районної ради Одеської області грошові кошти у розмірі 777472,26 грн, без зобов`язання УДКСУ у Тарутинському районі здійснити перерахування заборгованості Комунального підприємства „Тарутинська центральна районна лікарня» Тарутинської районної ради Одеської області на користь позивача у сумі 777472,26 грн.

Ухвалою суду від 11.09.2020 року уточнену позовну заяву Виробничо-комерційної фірми товариство з обмеженою відповідальністю „Ексцентр» від 11.09.2020 року за вх.№ГСОО 24163/20 судом було повернуто без розгляду.

Ухвалою суду від 11.09.2020 року судом було відкладено підготовче засідання на 12.10.2020 року о 12:00 год.

25.09.2020 року до суду від Комунального підприємства „Тарутинська центральна районна лікарня» Тарутинської районної ради Одеської області надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ГСОО 25379/20), відповідно до якого відповідач заперечує щодо позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та незаконними, мотивуючи тим, що капітальний ремонт в приміщенні приймально-діагностичного відділення невідкладної медичної допомоги здійснювались не за власні кошти відповідача, а реалізуються за рахунок коштів бюджетного розвитку відповідно до рішень Тарутинської районної ради Одеської області. Тобто у даному випадку комунальне підприємство Тарутинська центральна районна лікарня Тарутинської районної ради Одеської області як суб`єкт господарювання є одержувачем бюджетних коштів.

За твердженням відповідача, головним розпорядником бюджетних коштів є Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області, яка взяла на собі бюджетні зобов`язання щодо капітального ремонту в приміщенні приймально-діагностичного відділення невідкладної медичної допомоги Комунального підприємства Тарутинська центральна районна лікарня Тарутинської районної ради Одеської області. Разом з тим, Комунальне підприємство Тарутинська центральна районна лікарня Тарутинської районної ради Одеської області не заперечує факту виконання позивачем обумовлених в Договорі робіт і докладає всіх зусиль для вирішення питання щодо повного виконання Договору в частини розрахунків.

12.10.2020 року до суду від відповідача надійшла заява (вх.ГСОО№27108/20) про залучення Тарутинську районну раду Одеської області та Тарутинську районну державну адміністрацію Одеської області в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

12.10.2020 року від Виробничо-комерційної фірми товариство з обмеженою відповідальністю „Ексцентр» надійшла заява про зміну предмету позову (вх.№ГСОО 27155/20), відповідно до якої позивач змінив позовні вимоги, а саме просить суд стягнути з Комунального підприємства „Тарутинська центральна районна лікарня» Тарутинської районної ради Одеської області грошові кошти у розмірі 777472,26 грн, без зобов`язання УДКСУ у Тарутинському районі здійснити перерахування заборгованості Комунального підприємства „Тарутинська центральна районна лікарня» Тарутинської районної ради Одеської області на користь позивача у сумі 777472,26 грн.

12.10.2020 року від Комунального підприємства „Тарутинська центральна районна лікарня» Тарутинської районної ради Одеської області надійшло клопотання (вх.№ГСОО 27267/20) про долучення до матеріалів справи статут КП ТЦРЛ , затверджений рішенням Тарутинської районної ради від 06.12.2018 року №570-VII.

Ухвалою суду від 12.10.2020 року судом було продовжено строк підготовчого провадження до 15.11.2020 року.

Також, ухвалою суду від 12.10.2020 року судом було задоволено заяву Комунального підприємства „Тарутинська центральна районна лікарня» Тарутинської районної ради Одеської області за вх. № ГСОО № 27108/20 про залучення до участі у справі третіх осіб; залучено Тарутинську районну раду Одеської області та Тарутинську районну державну адміністрацію Одеської області до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та відкладено підготовче засідання на "04" листопада 2020 р. о 15:45.

30.10.2020 року до суду від Тарутинської районної державної адміністрації надійшли письмові пояснення (вх.№ГСОО 28942/20), відповідно до яких останній зазначає,

що ним на адресу Департаменту фінансів Одеської обласної державної адміністрації було направлено листи від 10.08.2020 року та 27.08.2020 року з проханням профінансувати виконання розрахунків щодо вищезазначеного капітального ремонту, однак на теперішній ненадані відповіді з цього питання. А також, було направлено лист від 26.10.2020 року № 01/01-17/1641 голові Одеської обласної державної адміністрації та копію директору Департаменту фінансів Одеської обласної державної адміністрації з проханням, посприяти у вирішенні вищезазначеного питання, а саме зобов`язати Департамент фінансів Одеської обласної державної адміністрації профінансувати виконання вищезазначеного капітального ремонту згідно розрахунків. Крім того, розпорядженням голови Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 19.08.2020 року № 204/А-2020 1 Іро затвердження розподілу субвенції з обласного бюджету районному бюджету на виконання інвестиційних проектів та внесення змін до переліку об`єктів, фінансування яких у 2020 році буде здійснюватися за її рахунок , затверджено розподіл субвенції з обласного бюджету районному бюджету на виконання інвестиційних програм у сумі 5 504 060 гривень, з яких згідно додатку № 2 про зміну до переліку об`єктів та заходів, фінансування яких передбачається здійснювати у 2020 році за рахунок субвенції з обласного бюджету районному бюджету на виконання інвестиційних проектів до якого включено капітальний ремонт в приміщенні приймально-діагностичного відділення невідкладної медичної допомоги Комунального підприємства Тарутннська центральна районна лікарня Тарутинської районної ради Одеської області на суму 800 000 гривень та рішенням Тарутинської районної ради Одеської області від 30.09.2020 року № 833 Про внесення змін і доповнень до рішення районної ради від 20 грудня 2019 року № 749-УІІ на 2020 рік для Комунального підприємства Тарутинська центральна районна лікарня Тарутинської районної ради Одеської області виділено бюджетних асигнувань на суму 800 000 гривень на оплату за виконання роботи по вищезазначеному капітальному ремонту, а також розпорядженням голови Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 20.08 2020 року № 205/А-2020 Про затвердження змін до паспортів бюджетних програм на 2020 рік , затверджені зміни до паспорту бюджетної програми на 2020 рік, відповідно до яких однією з бюджетних програм є вищезазначений капітальний ремонт, на виконання якої направлено бюджетних асигнувань на суму 800 000 гривень.

Крім того, Тарутинська районна державна адміністрація просить суд залучити до участі у справі Департамент фінансів Одеської обласної державної адміністрації як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

03.11.2020 року до суду від відповідача надійшла заява (вх.№ГСОО 29406/20), відповідно до якої останній просив суд відкласти розгляд справи у зв`язку із зайнятістю його представника в судовому засіданні по іншій справі.

У судовому засіданні від 04.11.2020 року, за результатом розгляду клопотання Тарутинської районної державної адміністрації про залучення до участі у справі Департамент фінансів Одеської обласної державної адміністрації в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, викладене у письмових поясненнях (вх.№ГСОО 28942/20 від 30.10.2020 року), в протокольній формі судом було відмовлено в його задоволенні, оскільки суд дійшов висновку, що рішення у даній справі не вплине на права та обов`язки останнього.

Також, розглянувши заяву відповідача (вх.№ГСОО29406/20 від 03.11.2020 року) про відкладення засідання, судом було в протокольній формі відмовлено в її задоволенні, з огляду на необґрунтованість.

Ухвалою суду від 04.11.2020 року судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 16.11.2020 року о 10:00 год.

16.11.2020 року від Комунального підприємства „Тарутинська центральна районна лікарня» Тарутинської районної ради Одеської області надійшло клопотання (вх.№ГСОО 30613/20), відповідно до якого просило суд залучити до матеріалів справи платіжні доручення на підтвердження сплати ним заборгованості основної заборгованості за Договором.

У судовому засіданні від 16.11.2020 року судом було оголошено перерву до 14.12.2020 року о 11:00 год.

02.12.2020 року до суду від Виробничо-комерційна фірма товариство з обмеженою відповідальністю „Ексцентр» надійшла заява (вх.№ГСОО 32259/20), відповідно до якої позивач повідомив, що в період з 06.11.2020 року по 11.11.2020 року відповідачем було перераховано на рахунок позивача основний борг у розмірі 682 051 грн., у зв`язку з чим він просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості. Разом з тим, позивач зазначив, що наполягає на задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 95 421, 26 грн.

07.12.2020 року до суду від Комунального підприємства „Тарутинська центральна районна лікарня» Тарутинської районної ради Одеської області надійшла заява (вх.№ГСОО 32620/20), в якій відповідач просить суд застосувати суд положення ст.233 ГК України та відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні від 07.12.2020 року представник просив закрити провадження в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості та наполягав на задоволенні решти позовних вимог.

Відповідач у судовому засіданні від 07.12.2020 року підтримав закриття провадження в частинні стягнення основної заборгованості та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Третя особа (Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області) підтримала закриття провадження в частинні стягнення основної заборгованості та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Третя особа (Тарутинська районна рада Одеської області) у судові засідання не з`являлась, про поважність причини неявки суд не повідомила, між тим, про дату, час та місце судових засідань повідомлялись, шляхом надіслання ухвал суду.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

В судовому засіданні 07.12.2020 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 24.12.2020 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2019 року між Виробничо-комерційною фірмою товариство з обмеженою відповідальністю „Ексцентр» (надалі - підрядник) та Комунальним підприємством „Тарутинська центральна районна лікарня» Тарутинської районної ради Одеської області (надалі - замовник) було укладено договір підряду №010819/КР (надалі-Договір), за умовами п.1.1 якого підрядник бере на себе зобов`язання за завданням замовника, на свій ризик, своїми чи залученими силами і засобами виконати роботи капітальний ремонт в приміщенні приймально-діагностичного відділений невідкладної медичної допомоги КП Тарутинська ЦРЛ за адресою: 68500, Одеська область, Тарутинський район, смт. Тарутине, вул. Красна 75 , що здійснюється в 2019р. (надалі - Об`єкт).

Згідно п. 1.2 Договору, договірна ціна оговорюється сторонами в додатку №2 (кошторис) та додаток №1 (протокол договірної ціни) до цього Договору.

Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані Підрядником роботи та матеріали. (п.1.3 Договору).

Положеннями п.п. 2.1.1-2.1.3 Договору передбачено, що підрядник зобов`язаний, зокрема виконати роботи, зазначені в Додатку №2, якісно, в повному обсязі, відповідно до вимог цього Договору та в строк, обумовлений сторонами; після закінчення робіт своєчасно сповістити замовника про готовність виконаних робіт до здачі-приймання та здати замовнику виконані роботи з оформленням Актів приймання виконаних будівельних робіт.

Разом з тим, відповідно до п. п. 2.3.1- 2.3.2 Договору, замовник зобов`язаний прийняти від підрядника виконані роботи по актам приймання виконаних будівельних робіт при відсутності зауважень до їх якості; своєчасно оплатити виконані роботи відповідно до умов цього Договору. У разі встановлення недоліків у виконаних роботах здійснення розрахунку затримується на термін усунення недоліків.

У п. 3.1 Договору сторони погодили, що вартість робіт зазначених в Додатку №2 складає: 1 271 878,00 включаючи єдиний податок 63 594 грн.

Умовами п. 3.3.1 Договору, оплата вартості фактично виконаних Підрядником робіт відбувається поетапно- згідно Актів виконаних робіт, протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання сторонами Актів приймання виконаних будівельних робіт.

Відповідно до п. 4.1 Договору, здача-приймання робіт здійснюється сторонами на підставі здачі-приймання виконаних робіт з оформленням відповідних Актів приймання виконаних будівельних робіт поетапно.

Згідно з п. 6.4 Договору, за несвоєчасне здійснення зобов`язань, зазначених у п. 3.5 цього Договору, замовник оплачує підряднику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Цей Договір набуває чинності в день його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2019 року., а в частині розрахунків до їх повного виконання. (п.8.1 Договору).

В Додатку №1 до Договору, сторони узгодили протокол погодження договірної ціни, зокрема зазначили, що капітальний ремонт в приміщенні приймально-діагностичного відділення невідкладної медичної допомоги КП "Тарутинська ЦРЛ" за адресою: 68500, Одеська область, Тарутинський район, смт. Тарутине, вул. Красна 75" , що здійснюється в 2019р. у сумі -1 271 878, включаючи єдиний податок 63 594 грн.

У додатку № 2 до Договору, сторонами затверджено витрати, пов`язані з будівництвом в межах договірної ціни.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивачем було виконані роботи на загальну суму 682 051 грн, що підтверджується підписаними між сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт, зокрема акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року від 12.11.2019 року на суму 78876 грн.(а.с.67-71, том 1), акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року від 10.12.2019 року (а.с. 76-80, том 1) на суму 299 608 грн. та за січень 2020 року від 04.01.2020 року (а.с.95-99; а.с. 105-109, том 1) на суму 303 567 грн.

Вартість зазначених робіт підтверджується також наявними в матеріалах справи довідками про вартість виконаних будівельних робіт за вказані періоди (а.с.66,.75, 84).

Між тим, як зазначає позивач, в порушення умов Договору, відповідач у добровільному порядку не оплатив виконані роботи за актами приймання виконаних робіт, що стало підставою для звернення із відповідним позовом до суду.

Таким чином, у зв`язку з неналежним виконанням КП „Тарутинська центральна районна лікарня» Тарутинської районної ради Одеської області своїх зобов`язань за договором, Виробничо-комерційною фірмою товариство з обмеженою відповідальністю „Ексцентр» було також нараховано пеню у розмірі 69 924,55 грн, 3 % річних у розмірі 11 772 грн та інфляційних витрат у розмірі 13 725, 01 грн.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 538 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Умовами п. 3.3.1 Договору, оплата вартості фактично виконаних Підрядником робіт відбувається поетапно- згідно Актів виконаних робіт, протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання сторонами Актів приймання виконаних будівельних робіт.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач, в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, неналежно виконав умови укладеного договору, в зв`язку з чим на час розгляду справи за відповідачем рахувалась основна заборгованість за фактично виконані позивачем роботи у розмірі 682 051 грн.

Водночас, під час розгляду справи, відповідачем у добровільному порядку було сплачено основну заборгованість у розмірі 682 051 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с.2-4, том 2), а саме: №4 від 06.11.2020 року на суму 187 847 грн, №5 від 06.11.2020 року на суму 299 608 грн, №2 від 11.11.2020 року на суму 22 563 грн, № 1 від 11.11.2020 року на суму 78 876 грн. та №3 від 11.11.2020 року на суму 93 157 грн., а також випискою за рахунками позивача за період з 01.11.2020 року по 12.11.2020 року (а.с.13 том 2).

У зв`язку з наведеним, позивачем було подано заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості на суму 682 051 грн.

Надавши оцінку заяві позивача про відмову від позову в частині вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 682 051 грн, суд дійшов наступних висновків:

Положеннями п.1 ч.2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог).

Згідно зі ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Від сторін або інших осіб не надходили заяви та (або) повідомлення про порушення їх прав та охоронюваних законом інтересів, у зв`язку з чим, відсутні правові підстави для відмови у задоволенні заяви позивача про відмову від позову.

За таких обставин, суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 682 051 грн, а провадження у справі в цій частині підлягає закриттю згідно п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 6.4 Договору, за несвоєчасне здійснення зобов`язань, зазначених у п. 3.5 цього Договору, замовник оплачує підряднику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, за порушення відповідачем строків оплати позивачем нараховано пеню в загальному розмірі 69924, 25 грн.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 69924, 25 грн. (а.с. 114, том 1) визначив його помилковість, а саме позивачем невірно обраний період нарахування, оскільки не враховано положення ст.232 ГПК України, в зв`язку з чим, суд здійснив власний розрахунок пені по кожному акту приймання виконаних будівельних робіт окремо та встановив, що її розмір становить 67 745, 10 грн.

За актом приймання виконаних будівельних робіт від 12.11.2019 року

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 78876 20.11.2019 - 12.12.2019 23 15.5000 % 0.085 %* 1540.78 78876 13.12.2019 - 30.01.2020 49 13.5000 % 0.074 %* 2858.98 78876 31.01.2020 - 12.03.2020 42 11.0000 % 0.060 %* 1991.30 78876 13.03.2020 - 23.04.2020 42 10.0000 % 0.055 %* 1810.27 78876 24.04.2020 - 08.05.2020 15 8.0000 % 0.044 %* 517.22 За актом приймання виконаних будівельних робіт від 10.12.2019 року

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 299608 18.12.2019 - 30.01.2020 44 13.5000 % 0.074 %* 9751.62 299608 31.01.2020 - 12.03.2020 42 11.0000 % 0.060 %* 7563.87 299608 13.03.2020 - 23.04.2020 42 10.0000 % 0.055 %* 6876.25 299608 24.04.2020 - 11.06.2020 49 8.0000 % 0.044 %* 6417.83 299608 12.06.2020 - 15.06.2020 4 6.0000 % 0.033 %* 392.93 За актом приймання виконаних будівельних робіт від 04.01.2020 року

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 303567 14.01.2020 - 30.01.2020 17 13.5000 % 0.074 %* 3807.03 303567 31.01.2020 - 12.03.2020 42 11.0000 % 0.060 %* 7663.82 303567 13.03.2020 - 23.04.2020 42 10.0000 % 0.055 %* 6967.11 303567 24.04.2020 - 11.06.2020 49 8.0000 % 0.044 %* 6502.64 303567 12.06.2020 - 12.07.2020 31 6.0000 % 0.033 %* 3085.44 Таким чином, загальний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 67 745, 10 грн.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 13 725, 01 грн., визначив його помилковість, у зв`язку з чим судом здійснено власний розрахунок по кожному акту приймання виконаних будівельних робіт та встановлено, що їх розмір становить 9390, 39 грн.

За актом приймання виконаних будівельних робіт від 12.11.2019 року

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 20.11.2019 - 10.08.2020 78876 1.012 944.49 79820.49 За актом приймання виконаних будівельних робіт від 10.12.2019 року

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 18.12.2019 - 10.08.2020 299608 1.014 4195.23 303803.23 За актом приймання виконаних будівельних робіт від 04.01.2020 року

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 14.01.2020 - 10.08.2020 303567 1.014 4250.67 307817.67 Таким чином, загальний розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача становить 9390, 369 грн.

Перевірши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що розрахунок є арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 11 772 грн. підлягають задоволенню.

Водночас, вирішуючи питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій, з урахуванням відповідної заяви комунального підприємства, суд вказує таке.

Згідно з ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднується якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Згідно з п.6 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із ч. 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Наведені норми визначають можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій (стягуваної неустойки) у двох випадках:

- коли належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками (ч.1 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України);

- якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України).

Кожен з таких випадків передбачає врахування різних аспектів: якщо в першому випадку суд має зважати на ступінь виконання зобов`язань боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, то в другому - законодавство передбачає необхідність врахування інтересів боржника.

Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц.

Зі змісту ст. 233 Господарського кодексу України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду.

Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Частина 2 статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під «іншими учасниками господарських відносин» слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь у правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Також слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно з ст.86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду.

Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Отже, дискреційні повноваження, в тому числі суду, завжди мають межі, встановлені законом.

Частина друга статті 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Між тим, суд наголошує на приписах ст.233 ГК України, та ст.551 ЦК України, якими визначено право суду зменшувати штрафні санкції, а саме розмір пені.

Матеріали справи містять заяву відповідача про зменшення штрафних санкцій, мотивоване тим, що Комунальне підприємство „Тарутинська центральна районна лікарня» Тарутинської районної ради Одеської області є неприбутковим, некомерційним лікарняном закладом, який залежить від бюджетного фінансування.(а.с.22-23, том 2).

Згідно п.1.1 Статуту Комунального підприємства Тарутинська центральна районна лікарня Тарутинської районної ради Одеської області (далі - Статут), затвердженого рішенням Тарутинської районної ради Одеської області 06 грудня 2018 року № 570-VII, Комунальне підприємство Тарутинська центральна районна лікарня Тарутинської районної ради Одеської області ( далі Підприємство) є лікарняним закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги вторинної/спеціалізованої медичної допомоги.

Відповідно до п.1.5 Статуту, засновником та власником Підприємства є територіальні громади сіл та селищ Тарутинського району в особі Тарутинської районної ради Одеської області.

Підприємство здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів без мети отримання прибутку. (п.1.6 Статуту).

Згідно п.3.2 Статуту відповідно до поставленої мети предметом діяльності підприємства є створення разом із власником умов, необхідних для забезпечення доступної та якісної медичної допомоги населенню, організації належного утримання внутрішнім лікувально-діагностичним процесом та ефективного використання майна та інших ресурсів підприємства.

Відповідно до п.4.2 Статуту Підприємство користується закріпленим за нім майном, що є спільною власністю територіальних громад сіл та селищ Тарутинського району Одеської області на праві оперативного управління.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів понесення збитків позивачем внаслідок прострочення відповідача, тому суд, користуючись правом, наданим йому ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, вважає за необхідне частково задовольнити заяву відповідача та зменшити пеню.

Також суд не вбачає порушення інтересів стягувача у даному випадку, та вважає що судом дотримано збалансованість інтересів сторін, враховано ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, баланс інтересів сторін.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи статус відповідача, який є неприбутковим підприємством та має стратегічне значення для регіону, а також те, що сума основного боргу сплачена в повному обсязі, беручи до уваги, що, окрім пені, позивач нараховує 3% річних та інфляційні втрати, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених вчасно коштів відповідачем, суд вважає за можливе застосувати приписи ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України і ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та зменшити розмір нарахованої позивачем пені до 1 грн.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених судом вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства „Тарутинська центральна районна лікарня» Тарутинської районної ради Одеської області (68500, Одеська обл., Тарутинський р-н, смт Тарутине, вул. Красна, 75, код ЄДРПОУ 01998905) на користь Виробничо-комерційна фірма товариство з обмеженою відповідальністю „Ексцентр» (65012, м. Одеса, вул. Базарна, 44, код ЄДРПОУ 30766524) 1 /одна/ грн. пені, 11 772 /одинадцять тисяч сімсот сімдесят два/ грн. 3% річних, 9390 /дев`ять тисяч триста дев`яносто/ грн. 39 коп. інфляційних втрат та 1958 /одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят вісім/ грн. 43 коп. судового збору.

3.Закрити провадження по справі №916/2359/20 в частині стягнення основної заборгованості у сумі 682 051 грн.

4. В решті позову відмовити .

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24 грудня 2020 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська