Рішення

від 08.12.2020 по справі 916/2862/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" грудня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2862/20

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.

За участю представників сторін:

Від позивача : не з`явився;

Від відповідача: не з`явився;

розглянувши справу №916/2862/20 за позовом Державної установи "НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРОМИСЛОВОЇ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ПРАЦІ" до Державного підприємства "Чорноморський експертно-технічний центр Держпраці" про стягнення 12 433,52 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Державна установа "НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРОМИСЛОВОЇ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ПРАЦІ" звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Чорноморський експертно-технічний центр Держпраці" про стягнення 36 433,52 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.10.2020 року, за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2862/20 за правилами спрощеного позовного провадження, із призначенням розгляду справи по суті на 03.11.2020 року о 09:45 год.

28.10.2020 року до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача Державної установи "НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРОМИСЛОВОЇ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ПРАЦІ" вх.ГСОО№28719/20 надійшло клопотання про проведення судового засідання по справі №916/2862/20 в режимі відеоконференції, у якому позивач просить суд здійснити розгляд справи №916/2862/20, за участю повноважного представника Державної установи "НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРОМИСЛОВОЇ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ПРАЦІ" у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої доручити: будь якому суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.10.2020 року було задоволено клопотання представника Державної установи "НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРОМИСЛОВОЇ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ПРАЦІ" від 28.10.2020р. вх.ГСОО№28719/20 про проведення судового засідання по справі №916/2862/20 в режимі відеоконференції та доручено Київському апеляційному суду (03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2а); проведення відеоконференції з метою забезпечення участі представника Державної установи "НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРОМИСЛОВОЇ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ПРАЦІ" у судовому засіданні при розгляді справи №916/2862/20, яке призначене господарським судом Одеської області на 03.11.2020р. о 09 год. 45хв.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.11.2020 року було відкладено розгляд справи на 24.11.2020 року о 10:00 год.

24.11.2020 року від представника Державної установи "НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРОМИСЛОВОЇ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ПРАЦІ" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з частковою оплатою боргу у розмірі 12 000,00 грн., відповідно платіжного доручення №1594 від 23.11.2020 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.11.2020 року було відкладено розгляд справи на 08.12.2020 року о 11:40 год.

08.12.2020р. до Господарського суду Одеської область надійшла заява від представника позивача про приєднання доказів до матеріалі справи, відповідно якої позивач зазначив, що 07.12.2020 року відповідачем сплачено частину заборгованості у розмірі 12 000,00 грн. відповідно платіжного доручення №1630 від 07.12.2020 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.12.2020 року провадження у справі №916/2862/20 за позовом Державної установи "НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРОМИСЛОВОЇ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ПРАЦІ" до Державного підприємства "Чорноморський експертно-технічний центр Держпраці" в частині вимог стягнення основного боргу в сумі 24 000,00 грн. було закрито.

У даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Представник відповідача Державного підприємства "Чорноморський експертно-технічний центр Держпраці" правом на відзив в порядку ст. 165 ГПК України не скористався.

За приписами ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

08.12.2020р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Між Державною установою Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці (далі - ДУ ННДІПБОП , Виконавець) та Державним підприємством "Чорноморський експертно-технічний центр Держпраці" (далі - Замовник) в особі її уповноважених представників укладено 1 (один) договір, а саме: договір №809064 про надання науково-технічних послуг від 19.01.2018 року.

Відповідно до п.1.1 Договору №809064 Виконавець зобов`язується у порядку та на умовах, визначених цим Договором, надавати Замовнику науково-технічні послуги огляду актів актуалізованої нормативно-правової бази промислової безпеки та охорони праці (далі - Послуги). Відповідно до п.1.2 зміст і строки надання Послуг визначаються Календарним планом (Додаток 1 до цього Договору), який є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.2.3 загальна сума коштів, що підлягає оплаті: 24 000,00 грн.

Відповідно до п.2.4 Розрахунки між сторонами проводяться поетапно шляхом оплати Замовником вартості виконаних робіт протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання Сторонами Акта надання-приймання наданих послуг за відповідним етапом згідно з Календарним планом (Додаток №1 до цього Договору) у сумі 12 000,00 грн., у тому числі ПДВ (20%) - 2000,00 грн.

Відповідно до п.8.1 Договору №809064 цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2018 року, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

За актом № 265 від 28.12.2018 року на 12000,00 грн. у т. м. ч ПДВ залишились неоплаченими.

Також сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору №809064 від 02.01.2019 року відповідно до якої Сторони погодилися продовжити строк дії Договору, вказаний в п.8.1 Договору до 31.12.2019 року. Сторони погодилися викласти Додаток 1 до Додаткової угоди Календарний план .

Так, за 2019 рік Сторонами підписано окрім інших акт про надання цільових тематичних наукових та науково-технічних матеріалів з питань промислової безпеки та охорони праці. А саме: Акт надання послуг №116 від 27 06.2019 року на 12 000, 00 грн. у т. м. ч ПДВ.

Відповідно до п.3.1.2 Договору №809064 Замовник зобов`язаний здійснити оплату замовлених Послуг на умовах Договору.

За вказаним договором у Замовника перед Виконавцем виникла заборгованість, яка станом на день звернення з даним позовом не погашена.

07.07.2020 року ДУ ННДІПБОП засобами поштового зв`язку Укрпошта на адресу Державного підприємства "Чорноморський експертно-технічний центр Держпраці" було направлено претензію №01/1-32/115 про погашення заборгованості за вищеназваним договором про надання науково-технічних послуг, які згідно з відстеженням на сайті Укрпошта було отримано відповідачем 16.07.2020 року.

Проте, станом на день звернення з позовом заборгованість залишається непогашеною.

Відповідач на вищевказану претензію відповідь не надав.

Відповідно до п.6.1, 6.2 Договору №809064 за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим Договором. За порушення термінів виконання зобов`язання за цим Договором винна Сторона може бути зобов`язана іншою Стороною сплачувати пеню у розмірі 0,1 % від загальної вартості цього Договору за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплатити 7% від загальної вартості цього Договору.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі - 1 051,00грн., інфляційні збільшення у розмірі - 827,42грн., пеню у розмірі - 4 8 875,10грн. та штраф у розмірі - 1 680,00грн.

Приймаючи до уваги вище викладене, а саме те, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.12.2020р. провадження у справі №916/2862/20 за позовом Державної установи "НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРОМИСЛОВОЇ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ПРАЦІ" до Державного підприємства "Чорноморський експертно-технічний центр Держпраці" про стягнення 36 433,52 грн. в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 24 000,00 грн. було закрито, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 051,00 грн. - 3% річних, 827,42грн. - інфляційне збільшення, 8 875,10 грн. - пеню та 1 680,00 грн. - штраф.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

В силу частини 1 статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

За частиною першою статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що правовідносини сторін склались на підставі Договору про надання науково-технічних послуг №809064 від 19.01.2018р.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З урахуванням того, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.12.2020р. провадження у справі №916/2862/20 за позовом Державної установи "НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРОМИСЛОВОЇ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ПРАЦІ" до Державного підприємства "Чорноморський експертно-технічний центр Держпраці" про стягнення 36 433,52 грн. в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 24 000,00 грн. було закрито, отже за неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором, позивач нарахував відповідачу 1 051,00 грн. - 3% річних, 827,42грн. - інфляційне збільшення, 8 875,10 грн. - пеню та 1 680,00 грн. - штраф.

Відповідно до статтей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.6.1, 6.2 Договору №809064 за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим Договором. За порушення термінів виконання зобов`язання за цим Договором винна Сторона може бути зобов`язана іншою Стороною сплачувати пеню у розмірі 0,1 % від загальної вартості цього Договору за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплатити 7% від загальної вартості цього Договору.

Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Із змісту ст.551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (Постанова Вищого господарського суду України від 21 червня 2016 року по справі N° 916/4281/15).

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши розрахунок суми 3% річних, інфляційних збільшень, пені та штрафу наданий позивачем, господарський суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Державної установи "НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРОМИСЛОВОЇ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ПРАЦІ" до Державного підприємства "Чорноморський експертно-технічний центр Держпраці" про стягнення 12 433,52 грн. - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства "Чорноморський експертно-технічний центр Держпраці" (65045, Одеська обл., м. Одеса, вул. Тираспольська, будинок 12; код ЄДРПОУ 20950040) на користь Державної установи "НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРОМИСЛОВОЇ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ПРАЦІ" (04060, м. Київ, вул. Вавілових, 13; код ЄДРПОУ 21609797) нараховані штрафні санкції у розмірі 12 433 / дванадцять тисяч чотириста тридцять три/ грн. 52 коп., з них 3 % річних - 1051 / одна тисяча п`ятдесят одна/ грн. 00 коп., інфляційне збільшення - 827 / вісімсот двадцять сім / грн. 42 коп., пеня - 8875 / вісім тисяч вісімсот сімдесят п`ять / грн. 10 коп., штраф - 1680 / одна тисяча шістсот вісімдесят / грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 /дві тисячі сто дві/ грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст складено 28 грудня 2020 р., у зв`язку із перебуванням судді Гута С.Ф. на лікарняному (домашня ізоляція COVID-19-11 з 14.12.2020р. по 24.12.2020р. включно.

Суддя С.Ф. Гут