Рішення

від 16.12.2020 по справі 917/1175/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2020 р.м. ХарківСправа № 917/1175/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "МЕГА-РІЄЛТОР", 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Соборна, 15/42, код ЄДРПОУ 42250068 до Товариства з обмеженою відповідальністю"ЮНІВЕРСУМ-С", 61001, м. Харків, вул. Військова, 37, код ЄДРПОУ 43022090 про розірвання договору та стягнення 93 481,43 грн. за участю представників:

позивача - Федосєєв Д.О. згідно ордеру ПТ №149433 від 31.08.2020 (після перерви не з`явився)

відповідача - Недоля Є.В. за довіреністю №1 від 17.07.2020

ВСТАНОВИВ:

21.07.2020 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мега - Рієлтор" (позивача) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсум - С" про:

1) розірвання договору суборенди нежитлового приміщення №010719 від 01.07.2019 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мега - Рієлтор" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніверсум - С";

2) зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніверсум - С" повернути орендоване приміщення, а саме частину приміщень адміністративно-торгового блоку, прибудованого до багатоквартирного житлового будинку з відповідними адміністративними приміщеннями, що знаходяться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Небесної Сотні, б 30-А, цокольний поверх, загальною площею 290,0 кв. м.;

3) стягнення 93 481,43 грн з яких 4 644,94 грн суборендної плати за період з 01.06.2020 по 13.07.2020, 100,49 грон пені та 88736,00 грн вартості відновлювального ремонту .

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.07.2020 у справі №917/1175/20 було передано за територіальною підсудністю на розгляд Господарському суду Харківської області матеріали позовної заяви №917/1175/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мега - Рієлтор" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсум - С".

Матеріали позовної заяви №917/1175/20 надійшли Господарському суду Харківської області 13.08.2020.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2020, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.08.2020 було залишено без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Мега -Ріелтор" та надано строк на усунення недоліків в частині сплати судового збору за вимогу про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніверсум - С" повернути орендоване приміщення.

03.09.2020 до господарського суду Харківської області надійшла заява позивача вх. №20309 з позовною заявою, відповідно до якої позивачем були виключені вимоги про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніверсум - С" повернути орендоване приміщення.

Таким чином на розгляд в господарському суді Харківської області позивачем заявлені наступні вимоги:

1) розірвання договору суборенди нежитлового приміщення №010719 від 01.07.2019 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мега - Рієлтор" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніверсум - С";

2) стягнення 93 481,43 грн з яких 4 644,94 грн суборендної плати за період з 01.06.2020 по 13.07.2020, 100,49 грон пені та 88736,00 грн вартості відновлювального ремонту .

Оскільки позивачем були усунені недоліки позовної заяви, ухвалою господарського суду Харківської області від 07.09.2020 було прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі №917/1175/20, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче провадження по справі.

Ухвалою суду від 28.10.2020 було продовжено строки підготовчого провадження у справі до 05.12.2020.

Ухвалою суду від 16.11.2020 було закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Так, 05.10.2020 до суду надійшла заява позивача вх. №22937 про долучення до матеріалів справи висновку експерта №46-20 від 17.07.2020, яким було проведено дослідження технічного стану приміщень, що були предметом договору суборенди нежитлового приміщення №010719 від 01.07.2019 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мега - Рієлтор" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніверсум - С", який було долучено судом до матеріалів справи.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву (вх. №23898 від 13.10.2020), який було долучено судом до матеріалів справи.

В своєму відзиві відповідач заперечує проти позовних вимог, вказує, що він фактично звільнив приміщення 30.04.2020, а наявність пошкоджень приміщення відповідачем не підтверджено позивачем належними доказами.

Позивачем надано відповідь на відзив відповідача (вх. №27590 від 26.11.2020) в якій він заперечує проти доводів відповідача та просить задовольнити його позов.

Протокольною ухвалою, постановленою в судовому засіданні 30.11.2020 було поновлено позивачу строк на подання відповіді на відзив та долучено її до матеріалів справи.

Відповідачем надані заперечення на відповідь позивача на відзив на позовну заяву (вх. №4975 від 07.12.2020), які долучені судом до матеріалів справи.

Також, відповідач звернувся до суду з клопотанням (вх. № 4977 від 07.12.2020) про витребування у Приватного підприємства "СУЛА-2009" та у позивача копії договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.2018 - частини адміністративно - торгового блоку, прибудованого до багатоквартирного житлового будинку з відповідними адміністративними приміщеннями, з вбудованими адміністративними приміщеннями, що знаходяться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Небесної Сотні, б 30-А, цокольний поверх, загальною площею 290,0 кв. м. Також, в своєму клопотанні відповідач просив суд поновити йому строк на звернення з ним.

Позивачем надані заперечення на клопотання відповідача про витребування доказів (вх. № 4992 від 07.12.2020) в яких позивач заперечує проти клопотання відповідача, оскільки, останнім пропущено строк на його подання, а докази, які витребовуються не відносяться до предмету дослідження.

Оскільки, згідно вимог статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства зокрема є: 1) верховенство права, 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, 4) змагальність сторін, 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення. А згідно ч. 5 ст. 13 ГПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, суд протокольною ухвалою, постановленою в судовому засіданні 07.12.2020 поновив відповідачу строк на звернення з клопотанням про витребування доказів.

Крім того, в своєму відзиві на позовну заяву, відповідач вказував про те, що представником відповідача - адвокатом Надолею Є.В. направлено адвокатський запит до Позивача та власника приміщення ТОВ Сула-2009 для отримання договору оренди .

Однак, вирішуючи по суті зазначене клопотання, суд дійшов висновку щодо відмови в його задоволенні, про що, як вже зазначено вище, було постановлено протокольну ухвалу в судовому засіданні 07.12.2020, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ж ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Також, згідно п. 2 ч. 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати.

В своєму ж клопотанні відповідачем не аргументовано які саме обставини можуть підтвердити або спростувати докази, які він просить витребувати, наявність таких обставин, які б могли бути підтверджені з цих доказів. Не вбачається й з самих матеріалів справи. Саме лише по собі зазначення відповідачем на повний та всебічний розгляд справи, як на підставу щодо необхідності витребування договору оренди, не є безумовною обставиною для витребування доказів, які, по суті не відносяться до предмету доказування у справі.

Крім того витребування судом доказів без достатнього розуміння які саме обставини цей доказ може підтвердити або спростувати, буде порушенням принципу процесуальної економії та може стати підставою порушення терміну, який встановлений нормами ГПК України для розгляду справ, що є неприпустимим.

В судовому засіданні 07.12.2020 було оголошено перерву до 16.12.2020.

Представник позивача в судовому засіданні 07.12.2020 підтримував позовні вимоги, після перерви в судове засідання не з`явився, просив суд розглядати справу без його участі (клопотання вх. № 5174 від 16.12.2020).

Представник відповідача проти позову заперечував.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника позивача.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 16.12.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ МЕГА-РІЄЛТОР (Позивач/Орендар) та товариством з обмеженою відповідальністю ЮНІВЕРСУМ-С (Відповідач/Суборендар) було укладено договір суборенди нежитлового приміщення №010719 (Договір суборенди).

Відповідно до п. 1.1. Договору суборенди. Орендар передає, а Суборендар приймає у строкове платне користування частину приміщень адміністративно-торгового блоку, прибудованого до багатоквартирного жилого будинку з вбудованими адміністративними приміщеннями, що знаходять за адресою Полтавська область, м. Кременчук, вул. Небесної Сотні, б. 30-А, цокольний поверх, загальною площею 290,0 кв. м. (Приміщення/Об`єкт суборенди).

Технічний стан та інші характеристики нежитлового приміщення, що передається в суборенду на умовах Договору суборенди, зафіксовані в акті приймання-передачі (додаток №1), який є невід`ємною частиною цього Договору і повністю задовольняють Суборендаря.

Згідно п. п. 3.1. - 3.2. Договору суборенди, суборендна плата встановлюється в грошовому вираженні і є платежем, що Суборендар вносить щомісяця на поточний рахунок Орендаря в порядку, встановленому цим Договором, незалежно від наслідків своєї господарської й іншої діяльності. Внесення суборендної плати здійснюється валютою України. Розмір щомісячної суборендної плати за Приміщення становить 8 000,00 грн.

Пунктом 3.3. Договору суборенди визначено, що суборендна плата сплачується щомісячно у безготівковому порядку на поточний рахунок Орендаря у строк до 28-го числа попереднього місяця суборенди, згідно наданих Орендарем рахунків. Рахунок на сплату суборендної плати надається Суборендарю до 25-го числа поточного місяця нарочно, поштовим відправленням або на електронну адресу (e-mail) Суборендаря. В суборендну плату включені платежі пов`язані з користуванням та/або володінням земельною ділянкою під Приміщенням та вартість спожитих Суборендарем комунальних послуг, а саме постачання теплової енергії, електропостачання, водопостачання та водовідведення, пожежна охорона та охоронна сигналізація.

Пунктом 3.6. Договору суборенди передбачений гарантійний платіж, який повинен бути сплачений Суборендарем наступним чином: 8000,00 грн. протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі Приміщення.

Відповідно до п. 11.1. Договору суборенди, даний Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.05.2020 року. При цьому пунктом 5.6. Договору Суборенди передбачено право Суборендаря відмовитись від Договору, письмово попередивши про це Орендаря не менш як за 60 календарних днів до запланованої дати розірвання.

Акт приймання передачі нежитлового приміщення до договору оренди №010719 було підписано сторонами 01.07.2019 року (копія додається). При цьому, у додатку №1 до Акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.07.2019 року було зафіксовано стан приміщення на момент його передачі Суборендарю.

17.03.2020 року Відповідачем було направлено на адресу Позивача прохання за вихідним №08/03 від 17.03.2020 року про призупинення та не нарахування суборендної плати по договору суборенди №010719 від 01.07.2019 року в зв`язку із введенням карантинних обмежень в Україні, оскільки такі обмеження підпадають під обставини форс-мажорного характеру відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України Про торгово- промислові палати в Україні

30.03.2020 року Позивачем було направлено відповідь на прохання Відповідача за вихідним №14, відповідно до змісту якого запропоновано зменшити розмір суборендної плати з 17.03.2020 року на 85 відсотків від суми платежу, шляхом підписання відповідної додаткової угоди.

17.04.2020 року Відповідач направив на адресу Позивача лист за вихідним номером №1, згідно якого у зв`язку із затяжними форс-мажорними обставинами, повідомив про своє бажання розірвати договір суборенди №010719 від 01.07.2019 року з 30.04.2020 року та повернути частину суборендної плати за березень 2020 року та гарантійний платіж. При цьому, відповідно до змісту листа, Суборендар зобов`язався звільнити та повернути орендоване Приміщення в строк до 30.04.2020 року.

В свою чергу, Позивачем було надано відповідь за вихідним №5 від 21.04.2020 року, якою повідомлено, що на підставі пункту 9.1. Договору суборенди, наявність обставин неможливості повного чи часткового виконання будь-якою із Сторін обов`язків за Договором, які тривають понад один місяць. При цьому, згідно пункту 9.4. Договору, факт виникнення і тривалість форс-мажорних обставин підтверджується Торгово- промисловою палатою в Полтавській області.

Щодо вимог позивача про розірвання договору, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ч.ч. 1 і 4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Відповідний висновок також міститься у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17 (ЄДРСРУ № 75795797).

Договір суборенди № 010719 від 01.07.2019 року, укладений між ТОВ КОМПАНІЯ МЕГА-РІЄЛТОР та ТОВ ЮНІВЕРСУМ-С строком до 31 травня 2020 року.

Так п. 11.1 Договору передбачено наступне:

"Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 травня 2020 року (включно). При належному виконанні Суборендарем своїх зобов`язань по даному Договору, Суборендар має першочергове право на переукладення цього Договору або на продовження строку дії цього Договору. У зв`язку з цим Суборендар не менш ніж за 45 календарних днів до дати закінчення терміну дії даного Договору, направляє Орендарю на розгляд відповідне повідомлення про намір продовжити термін дії даного Договору (переукласти його).".

Як вбачається з обставин справи, наміру продовження дії Договору відповідач не висловлював, а навпаки, направляв позивачу пропозиції щодо його дострокового розірвання (17.04.2020 року Позивач отримав лист Відповідача, у якому йдеться про бажання Відповідача розірвати Договір у зв`язку з оголошенням карантину з 30 квітня 2020 року та готовністю передати приміщення Орендарю (Позивачу у справі).

Інших умов щодо можливого автоматичного продовження строку дії договору, останній, також, не містить.

Змін щодо строку дії договору сторонами не вносилось.

У п. 11.3 Договору вказано, що Договір припиняється у випадках: - закінчення строку його дії.

Таким чином, суд зазначає, що, оскільки, 31 травня 2020 року Договір, який просить розірвати позивач, припинив свою дію на момент звернення до суду з позовом, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Щодо позовної вимоги про стягнення орендної плати за період з 01.06.2020 року по 13.07.2020 року у розмірі 4644, 94 грн, суд зазначає наступне.

В обгрунтування своїх вимог, позивач вказує, що пунктом 4.13 Договору суборенди визначено, що у тому випадку, якщо після закінчення строку дії Договору Суборендар не звільнить суборендоване Приміщення у термін передбачений п. 4.12. або не забезпечить участь свого представника в передачі суборендованого Приміщення Орендарю, Суборенар зобов`язаний сплатити Орендарю суборендну плату за користування об`єктом суборенди за час прострочення включно по день фактичної передачі Приміщення і підписання акта приймання-передачі.

Оскільки, Суборендар не передав Приміщення у строк, визначений Договором суборенди, за фактичне користування Приміщенням, Позивачем було нарахована суборендна плату у сумі 4 644,94 грн, а також пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у сумі 100,49 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

При цьому, згідно розрахунку, який наведено позивачем у своїй позовній заяві, вбачається, що сплачено Суборендарем було 24 000 гривень, а нараховано орендної плати 20 644,94 грн по 13.07.2020. Тобто з урахування спірного періоду, за яким заявлено позивачем стягнення заборгованості, відповідно до наданого позивачем розрахунку, вбачається, що Відповідач має переплату з орендної плати у розмірі 3355,06 грн.

Щодо вимог про стягнення з Відповідача відшкодування вартості ремонтно-будівельних робіт по відновленню частини приміщень, що передавалось в суборенду суд зазначає наступне.

Згідно п. 4.5. Договору Суборендар зобов`язаний за свій рахунок усувати ушкодження, що виникли в приміщенні з вини Суборендаря відповідно до даного Договору, нести витрати по відновленню приміщення у випадку погіршення його стану.

Відповідач використовував його за призначенням - для торгівлі товарами, належними та допустимими доказами не підтверджено того факту, що за час використання приміщень відповідачем, відбулися значні погіршення у його технічному стані.

Різниця у недоліках, які зафіксовані у Акті від 01.07.2019 року та Акті від 13.07.2020 року полягає лише у вхідних дверях до приміщення. Інші недоліки у вигляді тріснутої плитки підлоги та на сходах, пошкодженої стелі, зламаних розеток, стін та міжкімнатних дверей, які потребують фарбування тощо, були наявні при передачі приміщення Суборендарю (Відповідачу у справі).

Вказані Позивачем недоліки є нормальним зносом. Крім цього, Відповідач не може нести відповідальність за неякісні будівельні матеріали та неякісно виконані будівельні роботи.

Згідно з ч. З ст. 779 ЦК України наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.

Суборендар не може та не повинен нести матеріальне навантаження щодо приведення орендованого приміщення до нормального стану, у разі якщо погіршення сталось не з його вини та не внаслідок використання ним приміщення.

Нормальний знос - це суб`єктивне, оціночне поняття. Під нормальним зносом розуміють часткову або повну втрату основним фондами споживчих властивостей і вартості в процесі експлуатації (фізичний знос), а також внаслідок технічного прогресу (моральний знос) чи впливу навколишнього середовища. Іншими словами це втрата властивостей речі при нормальній її експлуатації.

Умовами договору не передбачено, що Суборендар зобов`язаний самостійно та за власний рахунок провести ремонтні роботи та усунути всі недоліки приміщення. Навпаки п. 2.3 (що дублюється і у п. 4.12) Договору закріплено, що у Суборендаря такого обов`язку не виникає, оскільки приміщення слід повернути Орендарю у тому ж стані, у якому воно було, з урахуванням нормального зносу.

Крім того, сума ремонтних робіт, яка заявлена до стягнення позивачем, розрахована судовим експертом Маківським М.В. у висновку експерта № 46-20 від 17.07.2020 року, з цього приводу слід зазначити наступне.

Згідно ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.

Експертом в описовій частині не конкретизовано розмірів пошкоджень, кількість пошкоджених матеріалів, не зафіксовано технічні характеристики пошкоджених матеріалів, площі пошкоджених стін, підлоги, тощо, що не дає можливості оцінити точної вартості будівельних робіт та матеріалів.

Експерт у своєму висновку не попереджений про кримінальну відповідальність, що ставить під сумнів такий висновок експерта. Крім того, експерт вказує ремонтні роботи та витратні матеріали, пошкодження яких експерт не виявив під час огляду (наприклад, розетки, шпалери), що ставить під сумнів безпосередність проведення експертом огляду об`єкту та достовірність його висновку.

За цих підстав, суд не приймає як належний та допустимий доказ висновок експерта № 46-20 від 17.07.2020 року.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ "КОМПАНІЯ "МЕГА-РІЕЛТОР" є необгрунтованими, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Судовий збір та інші судові витрати позивача, покладається судом на позивача, оскільки за результатами розгляду спору суд дійшов висновку про відмову у позові.

Відповідачем же не було заявлено про відшкодування судових витрат.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-239 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

УЧАСНИКИ СПРАВИ

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "МЕГА-РІЄЛТОР", 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Соборна, 15/42, код ЄДРПОУ 42250068.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІВЕРСУМ-С", 61001, м. Харків, вул. Військова, 37, код ЄДРПОУ 43022090.

Повне рішення складено "28" грудня 2020 р.

Суддя С.А. Прохоров