Постанова

від 16.02.2021 по справі 917/1175/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2021 р. Справа № 917/1175/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

представників сторін:

позивача - Фєдосєєв Д.О. на підставі ордеру серії ПТ №196112 від 14.01.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №1685 від 04.04.2017,

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мега-Рієлтор" (вх. №303 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2020, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Прохоровим С.А., час проголошення рішення - 14:13год., дата складення повного тексту рішення - 28.12.2020, у справі №917/1175/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мега-Рієлтор", м. Кременчук, Полтавська обл.,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсум-С", м. Харків,

про розірвання договору та стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мега-Рієлтор" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсум - С", в якій з урахуванням прийнятої судом заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:

1) розірвати договір суборенди нежитлового приміщення №010719 від 01.07.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мега - Рієлтор" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніверсум - С";

2) стягнути 93 481, 43грн, з яких 4 644, 94грн орендної плати за період з 01.06.2020 по 13.07.2020, 100, 49грн пені та 88 736, 00грн відшкодування вартості відновлювального ремонту.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.12.2020 у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що 31.05.2020 договір, який просить розірвати позивач, припинив свою дію, відтак, на момент звернення до суду з позовом, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Щодо позовної вимоги про стягнення орендної плати за період з 01.06.2020 по 13.07.2020 у розмірі 4 644, 94грн судом зазначено, що згідно розрахунку, який наведено позивачем у позовній заяві, суборендарем було сплачено 24 000 гривень, а нараховано орендної плати 20 644, 94грн по 13.07.2020. Тобто, з урахування спірного періоду, за який заявлено позивачем стягнення заборгованості, відповідно до наданого позивачем розрахунку, вбачається, що відповідач має переплату з орендної плати у розмірі 3 355, 06грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача відшкодування вартості ремонтно-будівельних робіт по відновленню частини приміщень, що передавалось в суборенду, судом зазначено, що умовами договору не передбачено, що суборендар зобов`язаний самостійно та за власний рахунок провести ремонтні роботи та усунути всі недоліки приміщення. Навпаки, пунктом 2.3 (що дублюється і у пункті 4.12) Договору закріплено, що у суборендаря такого обов`язку не виникає, оскільки приміщення слід повернути орендарю у тому ж стані, у якому воно було, з урахуванням нормального зносу. Крім того, сума ремонтних робіт, яка заявлена до стягнення позивачем, розрахована експертом Маківським М.В. у висновку експерта №46-20 від 17.07.2020, який не визнаний судом належним і допустимим доказом у справі.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що у позивача станом на 17.04.2020 не було підстав для дострокового розірвання договору, а відповідач не виявив бажання продовжувати строк дії договору, орендоване приміщення мало бути повернуто відповідачем 31.05.2020 шляхом підписання акту приймання-передачі; при цьому, як вказує позивач, судом не було надано оцінки доводам позивача щодо ухилення відповідачем від підписання акту приймання-передачі приміщення.

Апелянт також вважає помилковими висновки суду про здійсненя відповідачем переплати орендної плати.

На думку апелянта, висновок експерта має бути врахований у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами; а відповідачем доказів, які б підтверджували належний стан приміщення, а також спростували заявлену позивачем вартість відновлювального ремонту, до матеріалів справи не надано.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мега-Рієлтор" на рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2020 у справі №917/1175/20; встановлено відповідачу строк до 08.02.2021 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання відзиву апелянту; встановлено учасникам справи строк до 08.02.2021 для подання до суду заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на 16.02.2021 об 11:45год.

08.02.2021 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1553), зазначає, що строк дії договору суборенди нежитлового приміщення встановлено до 31.05.2020, а фактично відповідач звільнив приміщення 30.04.2020; вважає безпідставне нарахування орендної плати за період з 01.06.202 по 13.07.2020 у розмірі 4 644, 94грн, оскільки акт приймання-передачі відповідачем підписаний не був у зв`язку із тим, що крім факту передачі приміщення від суборендаря до орендаря, акт засвідчував також заборгованість перед орендарем у розмірі 88 736, 00грн за ремонті роботи, які відповідач вважає необгрунтованими.

З огляду на викладене, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2020 у справі №917/1175/20.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 16.02.2021 представник позивача оголосив доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив; відповідач був належним чином повідомлений про час, дату і місце судового засідання.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, представник апелянта з`явився в судове засідання і висловив доводи і вимоги апеляційної скарги, відповідач подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому виклав свою правову позицію щодо спірних правовідносин, відповідач належним чином повідомлений про час, дату і місце судового засідання, а неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду скарги, про що сторони були повідомлені ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2021, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, 01.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мега-Рієлтор" (Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніверсум-С" (Суборендар) був укладений договір суборенди нежитлового приміщення №010719 (Договір суборенди).

Відповідно до пункту 1.1. Договору суборенди, Орендар передав, а Суборендар прийняв у строкове платне користування частину приміщень адміністративно-торгового блоку, прибудованого до багатоквартирного жилого будинку з вбудованими адміністративними приміщеннями, що знаходяться за адресою Полтавська область, м. Кременчук, вул. Небесної Сотні, б. 30-А, цокольний поверх, загальною площею 290, 0кв.м.

Технічний стан та інші характеристики нежитлового приміщення, що передається в суборенду на умовах Договору суборенди, зафіксовані в акті приймання-передачі (додаток №1), який є невід`ємною частиною цього Договору і повністю задовольняють Суборендаря.

Пунктом 2.3. Договору суборенди визначено, що при припиненні дії Договору Суборендар зобов`язаний повернути Орендарю суборендоване приміщення в тому ж стані, у якому воно було передано в суборенду за актом приймання-передачі, з урахуванням нормального зносу і зроблених невід`ємних поліпшень.

Згідно з пунктами 3.1.-3.2. Договору суборенди, суборендна плата встановлюється в грошовому вираженні і є платежем, що Суборендар вносить щомісяця на поточний рахунок Орендаря в порядку, встановленому цим Договором, незалежно від наслідків своєї господарської й іншої діяльності. Внесення суборендної плати здійснюється валютою України. Розмір щомісячної суборендної плати за Приміщення становить 8 000, 00грн.

Пунктом 3.3. Договору суборенди визначено, що суборендна плата сплачується щомісячно у безготівковому порядку на поточний рахунок Орендаря у строк до 28-го числа попереднього місяця суборенди, згідно наданих Орендарем рахунків. Рахунок на сплату суборендної плати надається Суборендарю до 25-го числа поточного місяця нарочно, поштовим відправленням або на електронну адресу (e-mail) Суборендаря. В суборендну плату включені платежі, пов`язані з користуванням та/або володінням земельною ділянкою під Приміщенням та вартість спожитих Суборендарем комунальних послуг, а саме постачання теплової енергії, електропостачання, водопостачання та водовідведення, пожежна охорона та охоронна сигналізація.

Пунктом 3.6. Договору суборенди передбачений гарантійний платіж, який повинен бути сплачений Суборендарем наступним чином: 8 000, 00грн протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі Приміщення.

Згідно з пунктом 4.5. Договору, Суборендар зобов`язаний за свій рахунок усувати ушкодження, що виникли в приміщенні з вини Суборендаря відповідно до даного Договору, нести витрати по відновленню приміщення у випадку погіршення його стану.

Пунктом 4.12 Договору визначено, що після закінчення терміну дії Договору негайно (протягом 5-ти робочих днів) звільнитиі передати Орендарю суборендоване приміщення в належному стані, не гіршому, ніж на момент його передачі суборенду, з урахуванням нормального зносу та проведених невід`ємних поліпшень, по акту приймання-передачі.

Відповідно до пункту 4.13 Договору суборенди, у тому випадку, якщо після закінчення строку дії Договору Суборендар не звільнить суборендоване приміщення у термін передбачений пунктом 4.12. або не забезпечить участь свого представника в передачі суборендованого приміщення Орендарю, Суборенар зобов`язаний сплатити Орендарю суборендну плату за користування об`єктом суборенди за час прострочення включно по день фактичної передачі приміщення і підписання акта приймання-передачі.

Пунктом 5.6. Договору Суборенди передбачено право Суборендаря відмовитись від Договору, письмово попередивши про це Орендаря не менш як за 60 календарних днів до запланованої дати розірвання.

Відповідно до пункту 11.1. Договору суборенди, даний Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.05.2020. При належному виконанні Суборендарем своїх зобов`язань по даному Договору, Суборендар має першочергове право на переукладення цього Договору або на продовження строку дії цього Договору. У зв`язку з цим Суборендар не менш ніж за 45 календарних днів до дати закінчення терміну дії даного Договору, направляє Орендарю на розгляд відповідне повідомлення про намір продовжити термін дії даного Договору (переукласти його).

Акт приймання передачі нежитлового приміщення до договору оренди №010719 було підписано сторонами 01.07.2019; у додатку №1 до Акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.07.2019 зафіксовано стан приміщення на момент його передачі Суборендарю.

Змін щодо строку дії договору сторонами не вносилось.

У пункті 11.3 Договору суборенди вказано, що Договір припиняється, зокрема у випадку закінчення строку його дії.

31.05.2020 Договір суборенди припинив свою дію.

17.03.2020 відповідачем було направлено на адресу позивача прохання за вихідним №08/03 від 17.03.2020 про призупинення та не нарахування суборендної плати по Договору суборенди у зв`язку із введенням карантинних обмежень в Україні, оскільки такі обмеження підпадають під обставини форс-мажорного характеру відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово- промислові палати в Україні".

30.03.2020 позивачем було направлено відповідачу лист, в якому запропоновано зменшити розмір суборендної плати з 17.03.2020 на 85 відсотків від суми платежу шляхом підписання відповідної додаткової угоди.

17.04.2020 відповідач надіслав на адресу позивача лист, згідно якого, у зв`язку із затяжними форс-мажорними обставинами, повідомив про своє бажання розірвати Договір суборенди з 30.04.2020, та просив повернути частину суборендної плати за березень 2020 року та гарантійний платіж; Суборендар також зобов`язався звільнити та повернути орендоване приміщення в строк до 30.04.2020.

Позивачем було надано відповідь від 21.04.2020, якою повідомлено, що на підставі пункту 9.1. Договору суборенди, умовою для розірвання Договор оренди є наявність обставин неможливості повного чи часткового виконання будь-якою із сторін обов`язків за Договором, які тривають понад один місяць. При цьому, згідно пункту 9.4. Договору, факт виникнення і тривалість форс-мажорних обставин підтверджується Торгово-промисловою палатою Полтавської області.

Апеляційним господарським судом встановлено, що в матеріалах справи наявний акт обстеження стану нежитлового приміщення від 12.05.2020, підписаний позивачем, яким встановлено, що 12.05.2020 було здійснено обстеження суборендованого нежитлового приміщення і виявлено, що фасад приміщення брудний, має отвори від монтажу кондиціонерів - потребує відновлювального ремонту та фарбування; сходинки приміщення брудні, мають отвори та тріснуту плитку - потребують капітального ремонту; металопластикові вікна приміщення брудні та в клею від зонішньої рекламної плівки - повинні бути очищені від клею зовнішньої рекламної плівки та бути в робочому стані; стеля приміщення підвісна (гіпсокартон, Армстронг) брудна, має отвори, тріщини та провисання - потребує відновлювального ремонту та заміни карт Армстронг; освітлення приміщення - світлодіодні світильники в доброму стані; розетки та вимикачі приміщення брудні, розукомплектовані - потребують відновлювального ремонту та часткової заміни; стіни приміщення брудні, мають отвори та пошкодження - потребують відповідного ремонту та фарбування; підлога приміщення (керамограніт та керамічна плитка) брудна, має отвори та тріснуту плитку - потребує відновлювального ремонту; двері приміщення внутрішні (дерев`яні) брудні - потребують відновлювального ремонту та фарбування; двері приміщення зовнішні (металопластикові) в незадовільному стані - потребують заміни; електрообладнання, а саме вхідний щит, головний розподільчий щит з лічильником обліку електроенергії, електропроводка приміщення в незадовільному стані - потребують відновлювального ремонту; система пожежної сигналізації приміщення - повинна бути в робочому стані.

Даний акт обстеження та претензія від 26.05.2020 щодо стану приміщення були надіслані відповідачу.

09.07.2020 позивачем було надіслано відповідачу повідомлення про місце, дату та час підписання акту приймання-передачі нежитлового приміщення на 13.07.2020 о 10:00год.

Як вказує позивач, 13.07.2020 представник відповідача прибула до суборендованого приміщення, віддала представнику позивача копію сертифіката №5300-20-1199 Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 03.07.2020 №24-14-07/307, яким засвідчені форс-мажорні обставини: неможливість здійснення господарської діяльності внаслідок закриття магазину у зв`язку з карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, Товариству з обмеженою відповідальністю "Юніверсум-С" щодо обов`язку сплати суборендної плати у термін з 17.03.2020 за Договором суборенди.

Однак, від підписання акту приймання-передачі нежитлового приміщення відмовилась.

У матеріалах справи наявна копія акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 13.07.2020 за підписом представника позивача.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке ж положення міститься і в статті 173 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до частин 1 і 4 статті 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Такий правовий висновок викладено, зокрема у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17.

Згідно матеріалів справи, Договір суборенди був укладений строком до 31.05.2020; у пункті 11.3 Договору суборенди вказано, що Договір припиняється, зокрема у випадку закінчення строку його дії.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, 31.05.2020 Договір суборенди припинив свою дію.

Судова колегія погоджується з доводами апелянта, що станом на 17.04.2020 у нього не було правових підстав для дострокового розрівання договору, оскільки 17.04.2020 відповідачем не було надано в порядку пункту 9.4. Договору суборенди сертифікату торгово-промислової палати на підтвердження виникнення форс-мажорних обставин.

Однак, даний Договір припинив свою дію 31.05.2020 в силу пунктів 11.1 і 11.3 Договору саме у зв`язку із закінченням строку, на який він був укладений, відтак у суду відсутні правові підстави для його розірвання, оскільки на час звернення з позовом Договір вже не чинний.

Закінчення строку дії Договору не звільняє відповідача від обов`язку повернути нежитлові приміщення позивачу за актом приймання-передачі, однак, сама по собі обставина неповернення майна орендарю не є наслідком пролонгації Договору, оскільки ще до закінчення Договору відповідач листом від 17.04.2020 звернувся до позивача з наміром його розірвати.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що оскільки 31.05.2020 Договір, який просить розірвати позивач, припинив свою дію на момент звернення до суду з позовом, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Щодо позовної вимоги про стягнення 4 644, 94грн орендної плати за період з 01.06.2020 по 13.07.2020 і 100, 49грн пені, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами Договору суборенди, суборендна плата встановлюється в грошовому вираженні і є платежем, що Суборендар вносить щомісяця на поточний рахунок Орендаря в порядку, встановленому цим Договором, незалежно від наслідків своєї господарської й іншої діяльності. Внесення суборендної плати здійснюється валютою України. Розмір щомісячної суборендної плати за Приміщення становить 8 000, 00грн.

Пунктом 3.6. Договору суборенди передбачений гарантійний платіж, який повинен бути сплачений Суборендарем наступним чином: 8 000, 00грн протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі Приміщення.

Позивачем в обгрунтування стягнення 4 644, 94грн орендної плати за період з 01.06.2020 по 13.07.2020 не надано суду жодних первинних бухгалтерських документів, а наведено лише розрахунок у позовній заяві у вигляді таблиці, відповідної до якої, сума сплаченої суборендної плати складає 24 000, 00грн, а сума нарахованої суборендної плати зазначено 4 128, 96грн (з 01.03.2020 по 16.03.2020) + 5 419, 26грн (з 11.05.2020 по 30.05.2020) + 8 000, 00грн (за червень) + 3 096, 72грн (з 01.07.2020 по 12.07.2020) = 20 644, 94грн.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, із наведеного розрахунку вбачається навіть переплата у розмірі 3 355, 06грн.

Судова колегія відхиляє доводи апелянта, що у розрахунку ним двічі зазначено суму гарантійного платежу у розмірі 8 000, 00грн, оскільки дані доводи апелянта не підтверджені жодними належними і допустимими доказами і не заявлялись суду першої інстанції.

У таблиці у графах сума сплаченої суборендної плати зазначено таке:

- залишок з попереднього періоду - 8 000, 00грн;

- березень 2020 - 8 000, 00грн;

- червень 2020 року (фактичне користування) - 8 000, 00грн (гарантійний платіж).

Всього 24 000, 00грн.

Отже, доводи апелянта, що ним двічі зазначено розмір гарантійного платежу спростовуються наданим самим же позивачем розрахунком.

В апеляційній скарзі апелянтом викладено іншу таблицю:

- залишок з попереднього періоду - 8 000, 00грн (гарантійний платіж);

- січень 2020 - 8 000, 00грн;

- лютий 2020 - 8 000, 00грн;

- березень 2020 - 8 000, 00грн;

Всього 24 000, 00грн.

А суму нарахованої суборендної плати зазначено за період з лютого 2020 по 13.07.2020 у розмірі 36 644, 94грн.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду не приймає даний розрахунок, оскільки, по-перше, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції; і по-друге, даний розрахунок знову ж таки не підтверджений жодними первинними бухгалтерськими документами.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 16.02.2021 представник апелянта надав пояснення, що даний розрахунок підтверджується наявним у матеріалах справи актом звірки.

Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що акт звірки не є первинним бухгалтерським документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; до того ж, наявний у матеріалах справи акт підписаний лише з боку позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення 4 644, 94грн орендної плати за період з 01.06.2020 по 13.07.2020 і 100, 49грн пені (як похідної вимоги) як таких, що не підтверджені матеріалами справи.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 88 736, 00грн відшкодування вартості ремонтно-будівельних робіт по відновленню частини приміщень, що передавалось в суборенду, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Згідно з пунктом 4.5. Договору, Суборендар зобов`язаний за свій рахунок усувати ушкодження, що виникли в приміщенні з вини Суборендаря відповідно до даного Договору, нести витрати по відновленню приміщення у випадку погіршення його стану.

Як вказує позивач, відповідач використовував приміщення для торгівлі товарами, що передбачає великий потік людей у приміщенні, і відповідно, погіршення стану приміщення.

Однак, згідно акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.07.2019 (додаток №1 до Договору суборенди), стан стін на сходах незадовільний, вимагають фарбування; стіни у приміщенні місцями вимагають фарбування; підлога має пошкодження у вигляді отворів, плитка потребує заміни; стеля місцями має незадовільний стан та потребує заміни; підлога на сходах має пошкодження, потребує заміни; стіна біля входу в приміщення не має керамічної плитки, потребує ремонту; розетки та вимикачі у приміщенні потребують відновлювального ремонту; вхідні дверті до сходів потребують відновлювального ремонту; міжкімнатні двері потребують фарбування.

Отже, 01.07.2019 відповідачу передавалось в суборенду приміщення, яке вже потребувало ремонту та відновлення.

На підтвердження вартості відшкодування ремонтно-будівельних робіт по відновленню частини приміщень, що передавалось в суборенду позивачем надано висновок експерта №46-20 від 17.07.2020, відповідно до якого, експертом Маківським М.В. (свідоцтво №91 від 25.05.2012) викладено такі висновки:

1. Технічний стан частини приміщень адміністративно-торгового блоку, прибудованого до багатоквартирного жилого будинку з вбудованими адміністративними приміщеннями, що знаходять за адресою Полтавська область, м. Кременчук, вул. Небесної Сотні, б. 30-А станом на час проведення дослідження є незадовільним та не відповідає вимогам ДСТУ-Н Б А.3.1-23-2013.

2. Вартість ремонтно-будівльних робіт по відновленню частини приміщень адміністративно-торгового блоку, прибудованого до багатоквартирного жилого будинку з вбудованими адміністративними приміщеннями, що знаходять за адресою Полтавська область, м. Кременчук, вул. Небесної Сотні, б. 30-А, становить 88 736, 00грн.

В якості додатку №1 до висновку надано "Фототаблицю" на 37арк., зведений кошторисний розрахунок, локальний кошторис та відомість ресурсів.

Однак, дослідивши наданий позивачем висновок, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що у висновку не вказано, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Згідно зі статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Поряд з цим, як вірно встановлено судом першої інстанції, експертом в описовій частині не конкретизовано розмірів пошкоджень, кількість пошкоджених матеріалів, не зафіксовано технічні характеристики пошкоджених матеріалів, площі пошкоджених стін, підлоги, тощо, що не дає можливості оцінити точної вартості будівельних робіт та матеріалів.

З огляду на викладене, судом першої інстанції правомірно не прийнято як належний та допустимий доказ висновок експерта №46-20 від 17.07.2020.

Як вказує апелянт, суд мав оцінити надані позивачем докази в обгрунтування вартості ремонтно-будівльних робіт по відновленню частини приміщень у їх сукупності.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що належними та допустимими доказами не підтверджено того факту, що за час використання приміщень відповідачем, відбулися значні погіршення у його технічному стані: так, у матеріалах справи містяться фотографічні зображення, додані до акту приймання приміщення від 01.07.2019, при укладенні Договору суборенди, і фотографічні зображення, додані до підписаного позивачем акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 13.07.2020.

Однак, із наявних у матеріалах справи фотографічних зображень не вбачається наявність погіршення майна поза межами нормального зносу.

Умовами Договору не передбачено, що Суборендар зобов`язаний самостійно та за власний рахунок провести ремонтні роботи та усунути всі недоліки приміщення. Навпаки, пунктами 2.3, 4.12 Договору закріплено, що у Суборендаря такого обов`язку не виникає, оскільки приміщення слід повернути Орендарю у тому ж стані, у якому воно було, з урахуванням нормального зносу.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до наданих позивачем доказів: претензії від 26.05.2020 і акту обстеження приміщення від 12.05.2020, оскільки дані документи складені позивачем в односторонньому порядку і не є належними і допустимими доказами на підтвердження вартості відшкодування ремонтно-будівельних робіт по відновленню частини приміщень.

Щодо доводів апелянта, що відповідач не спростовував зазначеної позивачем вартості відшкодування ремонтно-будівельних робіт по відновленню частини приміщень, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до положень статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відтак, саме позивач, звертаючись до суду з позовом, зокрема про стягнення вартості відшкодування ремонтно-будівельних робіт по відновленню частини приміщень мав довести позовні вимоги належними та допустимими доказами, чого апелянтом здійснено не було.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному рішення, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 16.12.2020 у справі №917/1175/20 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мега-Рієлтор" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2020 у справі №917/1175/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 26.02.2021.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза

Суддя Н.О. Мартюхіна