Постанова

від 03.12.2020 по справі 902/958/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 902/958/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Багай Н.О., Дроботової Т.Б.

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,

за участю представників сторін:

позивача-1 - не з`явився,

позивача-2 - не з`явився,

відповідача - Пархомчука Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Жеребнюк Ірини Валеріївни

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 (судді: Бучинська Г.Б., Василишин А.Р., Філіпова Т.Л.)

за позовом Комунального підприємства "Жмеринська дирекція кіновідеомережі та кіновідеопрокату" та Жмеринської районної ради Вінницької області

до Фізичної особи-підприємця Жеребнюк Ірини Валеріївни

про внесення змін до договору оренди комунального майна

та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Жеребнюк Ірини Валеріївни

до Жмеринської районної ради Вінницької області

про визнання права спільної часткової власності,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Комунальне підприємство "Жмеринська дирекція кіновідеомережі та кіновідеопрокату" (далі - Позивач-1, Дирекція) та Жмеринська районна рада Вінницької області (далі - Позивач-2, Рада) звернулися до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Жеребнюк Ірини Валеріївни (далі - Відповідач, ФОП Жеребнюк І.В.) про внесення змін до договору оренди майна, що належить до спільної комунальної власності територіальних громад району.

1.2. В обґрунтування позовних вимог Позивачі посилались на зміну методики розрахунку орендної плати та зміну об`єкта оренди внаслідок його реконструкції.

1.3. ФОП Жеребнюк І.В. вважаючи, що в результаті здійсненої нею реконструкції орендованого майна утворилась нова річ, подала до місцевого господарського суду зустрічний позов до Ради про визнання права спільної часткової власності цього майна.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 04.02.2020 у справі №902/958/19 відмовлено у задоволенні первісного позову та задоволено зустрічний позов. Визнано право спільної часткової власності ФОП Жеребнюк І.В. та Територіальної громади Жмеринського району в особі Ради на будівлю культурно-дозвільного центру загальною площею 2240,1 кв.м, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Центральна, 6 із визначенням часток: ФОП Жеребнюк І.В. у праві спільної часткової власності в розмірі частки 94/100; Територіальна громада Жмеринського району в особі Ради у праві спільної часткової власності в розмірі частки 6/100.

2.2. Місцевий господарський суд виходив з того, що ФОП Жеребнюк І.В. за погодженням із власником майна та орендодавцем, здійснила комплексну реконструкцію будівлі кінотеатру "Супутник" шляхом виконання будівельних та ремонтно-будівельних робіт, в результаті чого вказане приміщення зазнало поліпшення, що носять невід`ємний характер та свідчить створення нової речі, що є підставою для отримання об`єкту нерухомого майна у співвласність відповідно до положень частини четвертої статті 778 Цивільного кодексу України та пункту 3 статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

За висновком суду, вищезазначена обставина виключає можливість збільшення орендної плати, відносно якого встановлена наявність права власності орендаря.

2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 у справі №902/958/19 скасовано рішення місцевого господарського суду та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні первісного та зустрічного позовів.

2.4. Апеляційна інстанція вказала на те, що договір оренди укладений саме з метою реконструкції об`єкта оренди та приведення його до стану культурно-дозвільного центру (пункти 1.3, 5.4 договору) та його умовами не передбачено набуття орендарем права власності на орендоване майно у зв`язку з такою реконструкцією (пункт 2.2 договору), а лише обумовлено подальше його використання за цільовим призначенням на строк оренди (пункти 1.3, 1.4, 5.4, 6.1 договору). При цьому, умовами договору сторони погодили порядок відшкодування орендарю вартості невід`ємних поліпшень шляхом виплати йому дійсної вартості зроблених поліпшень орендованого майна (пункти 7.4, 10.5 договору).

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі ФОП Жеребнюк І.В. просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

3.2. Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування статей 356, 778 Цивільного кодексу України, частини четвертої статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (№ 2269-XII від 10.04.1992) у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 10.05.2018 у справі № 908/401/16.

3.3. Також в якості підстави подання касаційної скарги заявник зазначає те, що господарський суд апеляційної інстанцій не дослідив зібрані у справі докази та не встановив всі обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу Позивач-2 просить відмовити у її задоволенні, а постанову господарського суду апеляційної інстанції залишити без змін.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №902/958/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2020.

4.2. Ухвалою Верховного Суду від 17.08.2020 вищезазначену касаційну скаргу залишено без руху.

4.3. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2020, у зв`язку з відпусткою суддів Берднік І.С. та Міщенка І.С. для розгляду справи №902/958/19 визначено колегію суддів у складі: Зуєва В.А. (головуючого), Багай Н.О., Дроботової Т.Б.

4.4. Касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Жеребнюк І.В. на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 у справі №902/958/19 було відкрито ухвалою Верховного Суду від 21.09.2020 та зупинено виконання оскаржуваної постанови.

4.5. Ухвалою Верховного Суду від 15.10.2020 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги та продовжено Позивачам строк на надання відзиву на касаційну скаргу.

4.6. Ухвалами Верховного Суду від 05.11.2020, 19.11.2020 та 26.11.2020 оголошувались перерви у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги.

4.7. Ураховуючи викладене справа розглядається Верховним Судом у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

4.8. У судовому засіданні 03.12.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

4.9. У зв`язку з перебуванням судді-доповідача Зуєва В. А. на лікарняному з 07.12.2020 по 23.12.2020 повний текст вказаної постанови виготовлено 28.12.2020.

5. Обставини встановлені судами

5.1. 22.12.2008 між територіальними громадами Жмеринського району Вінницької області в особі Жмеринської районної ради від імені якої діє Дирекція (Орендодавець) та ФОП Жеребнюк І.В. (Орендодар) укладений договір оренди майна, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) приміщення Кінотеатру "Супутник", що в цілому складається з будівлі кінотеатру з прибудовами літ. "А" загальною площею 1265,5 кв.м, 1968 року побудови, що розташоване у м. Жмеринка Вінницької області по вул. Центральній, 6. Будівля кінотеатру з прибудовами належить на праві власності територіальним громадам Жмеринського району в особі Жмеринської районної ради Вінницької області на підставі свідоцтва №362 про право власності на будівлю кінотеатру з прибудовами, виданого виконавчим комітетом Жмеринської міської ради 27.10.2008 на підставі рішення від 16.10.2008, зареєстрованого Жмеринським районним структурним підрозділом "Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" 27.10.2008 в реєстровій книзі №85 за реєстровим номером 575. Об`єкт оренди знаходиться на балансі Жмеринської дирекції кіновідеомережі та кіновідеопрокату.

5.2. Відповідно до пункту 1.3 договору майно передається з метою покращення стану об`єкту оренди, здійснення комплексної реконструкції (з обов`язковим збереженням цільового призначення кінотеатру) у культурно-дозвільний центр "Супутник", технічного сучасного переобладнання та подальшої ефективної експлуатації приміщень кінотеатру "Супутник" орендарем для підприємницької діяльності у відповідності з умовами даного договору.

5.3. Збереження цільового призначення кінотеатру є обов`язковим для Орендаря (пункт 1.4 договору).

5.4. Пунктом 2.2 договору між сторонами обумовлено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у Орендаря права власності на це майно. Майно залишається в спільній власності територіальних громад селищ та сіл Жмеринського району, а Орендар володіє і користується ним протягом строку оренди.

5.5. Згідно з пунктом 5.4 договору Орендар зобов`язався здійснити заплановану реконструкцію об`єкту з метою приведення його до стану культурно-дозвільного центру, у томі числі (відповідно до конкурсних пропозицій) виконати: роботи з комплексної реконструкції об`єкту оренди з розширення існуючих площ; ремонт (чи реконструкцію) даху будівлі; перепланування окремих приміщень для розміщення продуктового, споживчого супермаркету, дискотеки, боулінг-клубу тощо; реконструкцію та технічне переоснащення кінотеатру (створення сучасного глядацького залу) та відповідної інфраструктури для очікування та відпочинку утомі числі службові приміщення, міні-магазини, заклади харчування; заміну (встановлення) систем опалення та вентиляції інших комунікаційних мереж; структурне покращення розподілу приміщень та переходів між ними; комплексне проектування ефективного використання площ; облаштування та покращення прибудинкової території. Орієнтовний обсяг інвестицій, що будуть здійснені Орендарем на покращення стану об`єкта оренди, становитиме не менше 3 000 000 грн.

5.6. Пунктом 6.1 договору передбачено, що орендар має право здійснити реконструкцію об`єкту оренди відповідно до затвердженого в установленому порядку проекту та відповідно до умов даного договору (п. 5.4), і в подальшому використовувати орендоване майно відповідно до цільового призначення та умов цього договору.

5.7. При припиненні договору оренди Орендодавець відшкодовує Орендарю дійсну вартість зроблених останнім невідокремлюваних поліпшень орендованого майна, в сумі приросту вартості орендованого майна в результаті таких поліпшень, але не менше суми фактично понесених орендарем витрат на здійснення поліпшень з урахуванням їх амортизації та індексації втрат на індекс інфляції. Приріст вартості (та дійсна вартість об`єкту оренди) для розрахунку відшкодування визначаються шляхом проведення експертної оцінки майна станом на момент проведення відшкодування, відшкодування повинно бути здійснено не пізніше 30 днів від дати припинення договору (пункт 7.4 договору).

5.8. Відповідно до пункту 10.5 договору у разі припинення або розірвання договору, поліпшення орендованого майна, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю Орендаря, а невідокремлювані поліпшення передаються у власність Орендодавця після відшкодування їх вартості відповідно до умов даного договору. Питання компенсації Орендодавцем збільшення вартості орендованого майна в результаті зазначених невідокремлюваних поліпшень вирішується відповідно до умов пункту 7.4 цього договору та чинного законодавства.

5.9. Факт передачі Орендодавцем об`єкта оренди Орендарю підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 26.12.2008.

5.10. Рішенням Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області №38 від 26.02.2009 "Про дозвіл проектування, будівництва, реконструкції, затвердження актів" дозволено проектування та будівництво по вул. Центральній №6 реконструкцію обєкта оренди під культурно-дозвільний центр.

5.11. Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, яка зареєстрована Інспекцією ДАБК у Вінницькій обл. 18.03.2013 за №ВН143130730073 підтверджується факт завершення реконструкції вищезазначеного об`єкта (загальна площа - 2240,1 кв.м, основна площа - 1495,2 кв.м, допоміжна площа - 744.9 кв.м).

5.12. 18.06.2013 Рада отримала Свідоцтво про право власності на нерухоме майно: будівлю культурно-дозвільного центру, яка розташована за адресою: Вінницька обл., м. Жмеринка, вул. Центральна, буд. 6, загальною площею 2240,1 кв.м.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

6.2. Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

6.3. Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

6.4. Питання права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, частиною другою якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

6.5. Так, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

6.6. Зі змісту зазначеної норми права убачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

6.7. Подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

6.8. При цьому, подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

6.9. Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №910/17999/16, від 25.04.2018 у справі №925/3/17, від 25.04.2018 у справі №910/24257/16, від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г, від 19.06.2018 у справі №922/2383/16, від 12.12.2018 у справі №2-3007/11, від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц, від 19.05.2020 у справі №910/719/19 та постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі №923/682/16.

6.10. Предметом зустрічного позову у справі, яка переглядається є вимога про визнання права спільної часткової власності на підставі частини четвертої статті 758 Цивільного кодексу України та частини четвертої статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

6.11. В той же час у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №908/401/16, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, правовідносини не є подібними порівняно із справою, яка переглядається у касаційному порядку, оскільки у останній судами не встановлено обставин наявності у договорі вказівки на те, що його сторони погодили неможливість переходу права власності на об`єкт оренди, ні в цілому, ні в частині, протягом строку дії договору оренди.

6.12. До того ж рішення попередніх судових інстанцій у вказаній справі були скасовані Верховним Судом з передачею справи на новий розгляд, що не означає остаточного вирішення спору у такій справі, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду, адже за результатами такого розгляду мають бути встановлені обставини та досліджені докази, які не були, відповідно, встановлені та досліджені під час попереднього судового розгляду, що вплине і на правові висновки суду в такій справі.

6.13. Отже висновок щодо застосування норми права у справі, яка переглядається у касаційному порядку, заснований на правовідносинах які не є подібними порівняно із справою, на яку скаржник посилається як на підставу для скасування постанови суду апеляційної інстанції, а відтак не є релевантним.

6.14. Що стосується посилання заявника в якості підстави для подання касаційної скарги, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає таке.

6.15. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

6.16. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

6.17. Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не само по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

6.18. За таких обставин колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про неповне дослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів за умови не підтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

6.19. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції з цієї підстави.

6.20. Колегія суддів зауважує, що статтею 296 Господарського процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік підстав закриття касаційного провадження, серед яких відсутня така підстава як непідтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 цього Кодексу, якою (підставою) у розумінні пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України є відсутність дослідження судом зібраних у справі доказів за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

6.21. Відтак у разі, коли після відкриття касаційного провадження виявилося, що передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстава не знайшла свого підтвердження, Верховний Суд має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а не закривати касаційне провадження.

6.22. Наведене випливає з положень другого речення пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

6.23. Отже, викладені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 і 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції із зазначених підстав.

6.24. Крім того, Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із введенням у країні карантину, оскільки саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні зазначеного клопотання діяв в межах чинного законодавства, керувався процесуальними нормами щодо строків розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а скаржник та/або його представник не був позбавлений можливості взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщенням суду відповідно до частини четвертої статті 197 Господарського процесуального кодексу України.

6.25. При цьому, за положеннями пункту 5 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

6.26. Отже, зі змісту наведеної норми убачається, що безумовною підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд є її розгляд за відсутності будь-кого з учасників лише за умови не повідомлення його належним чином про дату, час і місце судового засідання, чого у даному випадку не убачається.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

7.2. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.3. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 4 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі №902/958/19 за касаційною скаргою ФОП Жеребнюк І.В.

7.4. З огляду на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

7.5. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанції, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень немає.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на скаржника.

9. Поновлення виконання рішення

9.1. Відповідно до положень частини третьої статті 332 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

9.2. Оскільки ухвалою Верховного Суду від 21.09.2020 зупинено виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 у справі №902/958/19 до закінчення її перегляду в касаційному порядку, виконання вказаної постанови суду апеляційної інстанції підлягає поновленню.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Жеребнюк Ірини Валеріївни з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. В іншій частині касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Жеребнюк Ірини Валеріївни залишити без задоволення.

3. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 у справі №902/958/19 залишити без змін.

4. Поновити виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 у справі №902/958/19.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв Судді Н. О. Багай Т. Б. Дроботова