Постанова

від 03.12.2020 по справі 925/27/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 925/27/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.

секретар судового засідання - Дерлі І. І.,

за участю представників сторін:

позивача - Новіков В. М. (директор);

відповідача-1 - Макеєв В. Ф.;

відповідача-2 - не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропікал парк"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 (судді: Тищенко А. І. - головуючий, Скрипка І. М., Михальська Ю. Б.)

та рішення Господарського суду Черкаської області від 02.12.2019 (суддя Дорошенко М. В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропікал парк"

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Східне партнерство",

2. Черкаської міської ради

про встановлення земельних сервітутів,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тропікал Парк" (далі - ТОВ "Тропікал Парк", Позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східне партнерство" (далі - ТОВ "Східне партнерство", Відповідач) в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просило встановити сервітути для здійснення ТОВ "Тропікал Парк" щоденного цілодобового проходу і проїзду на транспортному засобі, в тому числі, і на вантажному, з вантажопідйомністю до 20 тонн включно та довжиною до 17 метрів включно, на земельну ділянку площею 0,6097 га з кадастровим номером 7110136700:05:014:0030, а саме до вантажно-розвантажувальної зони, зони обслуговування електричного трансформатора та вантажно-пасажирських ліфтів будівлі торгово-розважального та офісного центру з підвалом, Літ "А-4", пд, загальною площею 8 418,3 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, з дороги загального користування на вул. Сумгаїтській, через земельну ділянку з кадастровим номером 710136700:05:014:0026, яка знаходиться в оренді у ТОВ "Східне партнерство", відповідно до судової земельно-технічної експертизи, та вважати укладеним договір земельного сервітуту у редакції, викладеній у зазначеній заяві.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ "Тропікал Парк" за договором купівлі продажу нерухомого майна придбало у власність 817/1000 часток нежитлової будівлі торгово-розважального та офісного центру з підвалом, Літ. "А-4", пд., загальною площею 8 418,3 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. При цьому Позивачем і Відповідачем було укладено договір про встановлення земельного сервітуту від 04.07.2012, в додатку № 1 до якого сторони визначили межі земельного сервітуту згідно з планом-схемою його розташування. Проте Відповідач в порушення умов вказаного договору розпочав будівництво на земельній ділянці, яка є його предметом, що унеможливлює експлуатацію Позивачем єдиного майнового комплексу за своїм призначенням у зв`язку з відсутністю доступу до вантажно-розвантажувальної зони та зони обслуговування електричного трансформатора з дороги загального користування на вул. Сумгаїтській.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.12.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020, повністю відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Тропікал Парк" до ТОВ "Східне партнерство" та Черкаської міської ради про встановлення земельних сервітутів.

2.2. Зазначені судові рішення обґрунтовані тим, що державна реєстрація договору про встановлення земельного сервітуту від 04.07.2012 не була проведена, тому він в силу частини третьої статті 640 Цивільного кодексу України вважається неукладеним. При цьому ТОВ "Тропікал парк", всупереч положень Цивільного та Земельного кодексів України, не вчинило до звернення з цим позовом дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін, зокрема, не звернулося до Відповідача з пропозицією про укладення відповідного договору, у редакції, викладеній у заяві про зміну підстав позову. Крім того, за висновком судів, Позивачем не доведено належними та допустимими доказами неможливості задоволення потреб у проході і проїзді до об`єктів, розташованих на орендованій ним земельній ділянці, у інший спосіб, ніж як через уже наявні проходи і проїзди, облаштовані на орендованій Відповідачем земельній ділянці.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі ТОВ "Тропікал Парк" просить повністю скасувати зазначені судові рішення і передати справу на новий розгляд.

3.2. У якості підстав для відкриття касаційного провадження заявник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм статей 401, 402, 404 Цивільного кодексу України, статей 98 - 100 Земельного кодексу України у аналогічних правовідносинах, викладених в постановах від 05.12.2019 у справі №310/8975/16-ц, від 16.01.2019 у справі № 351/1146/16-ц, від 17.01.2019 у справі № 607/12777/17, від 17.09.2018 у справі № 127/1417/16-ц, від 17.09.2018 у справі № 686/3104/16-ц, від 21.03.2018 у справі № 379/794/16-ц, від 20.09.2018 у справі № 918/370/17, від 19.06.2018 у справі № 2а-1147/10, від 06.06.2018 у справі №539/1427/16-ц, від 14.03.2018 у справі № 551/176/16-ц.

3.3. Крім того, в якості підстави для оскарження рішення і постанови господарських судів попередніх інстанцій заявник зазначає те, що суди належним чином не дослідили подані Позивачем докази та неповно і не всебічно з`ясували обставин справи.

3.4. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. Ухвалою Верховного Суду від 03.08.2020 у складі судді Кушніра І. В. залишено без руху касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропікал парк".

4.2. Розпорядженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду № 29.3-02/2349 від 23.09.2020 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 925/27/18 у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 15.09.2020 про відставку судді Кушніра І. В.

4.3. Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 23.09.2020 у справі №925/27/18 визначено колегію суддів у складі: Зуєв В. А. - головуючий, Багай Н. О., Дроботова Т. Б.

4.4. Ухвалою Верховного Суду від 09.10.2020 у складі колегії суддів: Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропікал парк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 та рішення Господарського суду Черкаської області від 02.12.2019 у справі №925/27/18 у зв`язку з усуненням недоліків вказаної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 03.08.2020.

4.5. Ухвалою Верховного Суду від 19.11.2020 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропікал парк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 та рішення Господарського суду Черкаської області від 02.12.2019 у справі № 925/27/18 до 03.12.2020.

4.6. У судовому засіданні 03.12.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

4.7. У зв`язку з перебуванням судді-доповідача Зуєва В. А. на лікарняному з 07.12.2020 по 23.12.2020 повний текст постанови виготовлено 28.12.2020.

5. Обставини встановлені судами

5.1. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.07.2012 між ТОВ "Янтар-Черкаси" (продавець) та ТОВ "Тропікал Парк" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Плаха Т. І. та зареєстрований у реєстрі за №2380.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору продавець продає (передає), а покупець купує (приймає у власність) 817/1000 часток нежитлової будівлі, а саме будівлі торгово-розважального та офісного центру з підвалом, Літ "А-4", пд, загальною площею 8 418,3 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, і сплачує за них ціну, визначену цим договором. Продавець свідчить, що зазначене нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці, наданій йому в оренду за договором оренди землі від 23.03.2004, зареєстрованим в Черкаській регіональній філії ДП "Центр ДЗК" 25.03.2004 за № 676, зі змінами до нього, строком на 49 років загальною площею 10 573 кв. м, в т.ч. 5 244 кв. м під виробничим та складським корпусом; існуючий кадастровий номер земельної ділянки: 7110136700-05-014-0007, наступний кадастровий номер земельної ділянки: 7110136700-05-014-0028.

Згідно з п. 5.10 договору купівлі-продажу право власності на нерухоме майно у покупця виникає з моменту державної реєстрації цього договору.

5.2. 09.08.2012 Комунальним підприємством "Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" на підставі договору купівлі-продажу від 04.07.2012 проведено державну реєстрацію за Позивачем права власності на 817/1000 часток нежитлової будівлі, а саме будівлі торгово-розважального та офісного центру з підвалом, Літ "А-4", пд, загальною площею 8418,3 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. На підтвердження зазначеного Позивачу видано витяг про державну реєстрацію прав від 09.08.2012 № 35119875.

5.3. Господарськими судами також встановлено, що 04.07.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тропікал Парк" (сторона-1) та Фізичною особою-підприємцем Чернявською Ольгою Володимирівною (сторона-2) укладено договір про експлуатацію Єдиного майнового комплексу, відповідно до п. 1.1. якого метою договору є добудова, введення в експлуатацію і запуск роботи (відкриття власних торгових та розважальних закладів та здача в оренду третім особам) торгово-розважального та офісного центру А-4, який знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 8 413,3 кв. м (єдиний майновий комплекс) і одержання учасниками доходу від діяльності з його експлуатації.

Згідно з п. 1.2. договору його предметом є експлуатація учасниками без створення юридичної особи 100 відсотків нежитлових приміщень єдиного майнового комплексу шляхом об`єднання їх частин/долей у порядку визначеному цим договором та чинним законодавством України.

За змістом п. 2.1. договору вкладом учасників є їх частини/долі в єдиному майновому комплексі, а саме: частина/доля сторони-1 дорівнює 81,7 відсотка, частина/доля сторони-2 дорівнює 18,3 відсотків; та їх власні грошові кошти, які вони будуть вкладати в розвиток і поліпшення єдиного майнового комплексу.

Відповідно до п. 3.1. договору строк його дії за умови добросовісного виконання сторонами своїх обов`язків становить 30 (тридцять) років. За домовленістю сторін строк дії цього договору може бути змінено.

Згідно з п. 6.1.7. договору сторона-2 зобов`язана забезпечити організаційне та правове вирішення питання землекористування учасниками земельною ділянкою на АДРЕСА_1, що надана в оренду ТОВ "Східне партнерство" рішенням Черкаської міської ради для реалізації цього договору (суперфіцій, оренда, сервітут тощо), та організаційне і правове вирішення питання землекористування учасниками земельною ділянкою на АДРЕСА_1, що надана в оренду ТОВ "Янтар-Черкаси" рішенням Черкаської міської ради під єдиний майновий комплекс.

5.4. Як встановленого господарськими судами, 04.07.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Східне партнерство" (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тропікал Парк" (сторона-2), а разом сторони, укладено договір про встановлення земельного сервітуту, відповідно до п. 1.1. якого сторони домовилися встановити земельний сервітут на користь сторони-2 на земельній ділянці, яка знаходиться в м. Черкаси, на АДРЕСА_1. Плата за користування 1 кв. м площі земельного сервітуту встановлюється в розмірі, що дорівнює 50% місячної орендної плати за 1 кв. м, визначеної нормативами грошової оцінки земельної ділянки Міськрайонним управлінням ДЗК у місті Черкаси та Черкаської області на день підписання договору та зазначається в додатку № 1 до нього.

Згідно з п. 1.2. договору встановлений ним сервітут полягає у наданні стороні-2, її партнерам та орендарям, права проходу та права проїзду на транспортному засобі земельною ділянкою в межах за існуючим шляхом.

За змістом п. 1.3. договору розташування сервітуту на земельній ділянці визначається "Планом-схемою розташування земельного сервітуту", яка є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 2).

Відповідно до п. 1.4. договору земельна ділянка перебуває в користуванні сторони-1 на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеному 03.03.2012 з Черкаською міською радою, та зареєстрованому у Черкаській регіональній філії ДП "Центр ДЗК" при Державному Комітеті України по земельних ресурсах 20.06.2012 за №711010004000312.

Згідно з п. 1.5. договору сервітут встановлюється в зв`язку з відсутністю у сторони-2 іншої можливості проїзду до належного їй нерухомого майна.

За змістом 3.4. договору він набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами обов`язків за договором.

Відповідно до п. 3.9. договору сторона-2 зобов`язується зареєструвати цей договір в Черкаській регіональній філії ДП "Центр ДЗК" та оплатити витрати, що пов`язані з такою реєстрацією.

Згідно з п. 3.10. договору він вступає в дію після придбання ТОВ "Тропікал Парк" у ТОВ "Янтар-Черкаси" 81,7% єдиного майнового комплексу, а саме: нежитлового приміщення - торгово-розважального та офісного центру літ. А-4, розташованого на АДРЕСА_1.

5.5. Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, державна реєстрація договору про встановлення земельного сервітуту від 04.07.2012 не була проведена, тому він в силу частини третьої статті 640 Цивільного кодексу України вважається неукладеним.

Судами також встановлено, що державна реєстрація права Позивача на користування орендованою Відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером 7110136700:05:014:0026 (земельного сервітуту) на підставі договору про встановлення земельного сервітуту від 04.07.2012 чи на іншій, встановленій законом підставі, також відсутня, і, в такий спосіб, зазначене право у Позивача не виникло.

5.6. 17.07.2017 між Черкаською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тропікал парк" (орендар) було укладено договір оренди землі, згідно з умовами якого орендодавець надав орендарю, а останній прийняв в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 0,6097 га з кадастровим номером 7110136700:05:014:0030 під 817/1000 частин торгово-розважального та офісного центру з підвалом в спільне користування з гр. ОСОБА_1 .

5.7. 18.07.2017 на підставі вказаного договору оренди землі була проведена державна реєстрація права Позивача на оренду земельної ділянки площею 0,6097 га з кадастровим номером 7110136700:05:014:0030, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 20.07.2017 індексний номер 92429512.

5.8. За доводами Позивача, Відповідач розпочав будівництво на земельній ділянці, яка є предметом договору про встановлення земельного сервітуту від 04.07.2012, що унеможливило експлуатацію ТОВ "Тропікал Парк" та його контрагентами придбаного за договором купівлі-продажу від 04.07.2012 єдиного майнового комплексу за призначенням у зв`язку з відсутністю доступу до вантажно-розвантажувальної зони вказаного єдиного майнового комплексу та зони обслуговування електричного трансформатора з дороги загального користування на вул. Сумгаїтській.

5.9. З огляду на викладене 30.08.2017 Позивач надіслав Відповідачу лист від 29.08.2017 № 29-08/2017 з пропозицією укласти договір про встановлення сервітутів на право проходу і проїзду на транспортному засобі, в тому числі вантажному, через орендовану ТОВ "Східне партнерство" земельну ділянку з кадастровим номером 7110136700:05:014:0026, проєкт якого (договору) ТОВ "Тропікал Парк" додав до вказаного листа.

5.10. Разом з тим, як встановлено судами, запропонований Позивачем проєкт договору про встановлення сервітутів на право проходу і проїзду на транспортному засобі, в тому числі вантажному, сторонами не був укладений.

5.11. 29.11.2017 Позивач надіслав Відповідачу лист від 29.11.2017 № 29-11/2017, яким підтвердив свою пропозицію щодо укладення договору про встановлення земельного сервітуту на право проходу і проїзду на транспортному засобі, в тому числі вантажному, через земельну ділянку ТОВ "Східне партнерство" і запропонував нові умови такого договору.

5.12. Домовленості про встановлення запропонованого листами від 29.08.2017 № 29-08/2017 і від 29.11.2017 № 29-11/2017 земельного сервітуту Позивач з Відповідачем не досягли, що і стало підставою для звернення ТОВ "Тропікал парк" з цим позовом до суду.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

6.2. Право користування чужим майном передбачено у статтях 401 - 406 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частини першої статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

6.3. У статті 402 Цивільного кодексу України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

6.4. Згідно зі статтею 404 цього Кодексу право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

6.5. Порядок та особливості встановлення земельних сервітутів конкретизовано в Земельному кодексі України відповідно до статті 100 якого сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

6.6. При цьому у статті 98 Земельного кодексу України передбачено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

6.7. Відповідно до статті 99 Земельного кодексу України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення земельних сервітутів, зокрема, у вигляді права проїзду на транспортному засобі по наявному шляху. При цьому за змістом цієї статті перелік земельних сервітутів, що визначені в ній, не є вичерпним.

6.8. З викладеного убачається, що метою встановлення земельного сервітуту на певний строк чи без зазначення строку є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки у ефективному її використанні. При цьому однією з основних ознак сервітуту, який підлягає встановленню за рішенням суду, є неможливість задоволення такої потреби землекористувача у будь-який інший спосіб у ситуації, коли власник і потенційний сервітуарій не можуть досягнути згоди щодо встановлення сервітуту або способу його здійснення, плати тощо.

Отже, при вирішенні питання наявності чи відсутності підстав для встановлення сервітуту (у тому числі земельного) за рішенням суду обов`язковому дослідженню підлягає можливість нормального використання позивачем своєї власності без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки, а також можливість задоволення його потреб яким-небудь іншим способом.

Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 920/1204/17, від 25.06.2019 у справі № 911/2701/17, від 09.12.2019 у справі №607/20779/14-ц, від 17.09.2018 у справі № 686/3104/16-ц, від 21.03.2018 у справі №379/794/16-ц

6.9. При цьому колегія суддів звертає увагу, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).

6.10. Відповідно до аналогічних положень частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Вичерпний перелік підстав звільнення від доказування закріплює стаття 75 вказаного Кодексу.

6.11. Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

6.12. Таким чином, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

6.13. Таким чином, в контексті спірних правовідносин, враховуючи, що предметом позову у цій справі є встановлення земельного сервітуту за рішенням суду, на Позивача фактично покладається обов`язок довести відсутність у нього можливості нормального використання своєї власності без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому доведенню Позивачем також підлягає та обставина, що запропонований ним спосіб використання чужої земельної ділянки шляхом встановлення відповідного сервітуту є найменш обтяжливим для її власника/користувача.

6.14. Водночас, на Відповідача, у свою чергу, покладається обов`язок доведення того, що у Позивача наявна можливість повноцінного використання свого майна та/або землі у інший спосіб, без встановлення відповідного сервітуту, або того, що запропонований Позивачем спосіб використання чужої земельної ділянки покладає на Відповідача неспіврозмірний тягар при здійсненні ним землекористування.

6.15. При цьому господарські суди, розглядаючи таки спір, повинні оцінювати доводи сторін та подані на їх підтвердження докази з урахуванням вимог Глави 5 Господарського процесуального кодексу України, в тому числі щодо їх достовірності та вірогідності.

6.16. Колегія суддів звертає увагу, що стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 910/16586/18.

6.17. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, Позивач на підставі договору купівлі - продажу від 04.07.2012 набув право власності на 817/1000 часток нежитлової будівлі, а саме будівлі торгово-розважального та офісного центру з підвалом, Літ "А-4", пд, загальною площею 8 418,3 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 і наразі є власником цього об`єкту нерухомого майна.

Крім того, 07.07.2017 Черкаська міська рада, як орендодавець і Позивач, як орендар уклали між собою договір оренди землі, згідно з яким орендодавець надав орендарю, а останній прийняв в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 0,6097 га з кадастровим номером 7110136700:05:014:0030 під 817/1000 частин торгово-розважального та офісного центру з підвалом в спільне користування з гр. ОСОБА_1 .

За доводами Позивача, Відповідач розпочав будівництво на земельній ділянці, яка перебуває в його користуванні, що унеможливило експлуатацію ТОВ "Тропікал Парк" та його контрагентами придбаного за договором купівлі-продажу від 04.07.2012 єдиного майнового комплексу за призначенням у зв`язку з відсутністю доступу до вантажно-розвантажувальної зони вказаного єдиного майнового комплексу та зони обслуговування електричного трансформатора з дороги загального користування на вул. Сумгаїтській.

6.18. При цьому для з`ясування обставин можливості/неможливості Позивача задовольнити заявлені ним у позові потреби у інший спосіб, ніж шляхом користування земельною ділянкою Відповідача, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 27.03.2018 призначено у справі судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Черкаському відділення Науково-дослідного інституту судових експертиз.

Так, за результатами проведення вказаної експертизи, судовий експерт Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Шишкін О. В. надав висновок від 03.12.2018 за № 428/1488/18-23 в якому зазначено, що:

- у ТОВ "Тропікал Парк" відсутня можливість щоденного цілодобового проходу і проїзду на транспортному засобі, у тому числі і на вантажному з вантажопідйомністю до 20 тонн включно та довжиною до 17 метрів включно, на земельну ділянку площею 0,6097 га з кадастровим номером 7110136700605:014:0030, а саме до вантажно-розвантажувальної зони, зони обслуговування електричного трансформатора та вантажно-пасажирських ліфтів будівлі торгово-розважального та офісного центру з підвалом, літ "А-4", пд., загальною площею 8 418,3 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, в інший спосіб, крім як через земельну ділянку з кадастровим номером 7110136700605:014:0026, яка знаходиться в оренді у Товариства з обмеженою відповідальністю "Східне партнерство";

- найменш обтяжливий варіант облаштування ТОВ "Тропікал Парк" проходу і проїзду на транспортному засобі наведеним способом на земельну ділянку площею 0,6097 га з кадастровим номером 7110136700605:014:0030 через земельну ділянку з кадастровим номером 7110136700605:014:0026, яка знаходиться в оренді у Товариства з обмеженою відповідальністю "Східне партнерство" - із встановленням меж сервітуту, його метричних даних, у тому числі місцезнаходження та координат поворотних точок, вказаних у дослідницькій частині висновку та у графічному додатку № 7.

6.19. Водночас, відмовляючи у задоволенні позову, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновок експерта від 03.12.2018 за №428/1488/18-23 не дає відповіді на питання щодо можливості/неможливості задоволення потреб Позивача у проході і проїзді до об`єктів, розташованих на орендованій ним земельній ділянці з кадастровим номером 7110136700605:014:0030 у інший спосіб, ніж як через уже наявні проходи і проїзди, облаштовані на орендованій Відповідачем земельній ділянці з кадастровим номером 7110136700605:014:0026, у тому числі за рахунок облаштування нових проходів і проїздів.

З огляду на викладене суди дійшли висновку про те, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами неможливості задоволення його потреб у проході і проїзді до об`єктів, розташованих на орендованій ним земельній ділянці у інший спосіб, ніж як через уже наявні проходи і проїзди, облаштовані на орендованій Відповідачем земельній ділянці.

6.20. Таким чином, колегія суддів зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій фактично було застосовано концепцію негативного доказування та в порушення принципу змагальності сторін судового процесу безпідставно покладено лише на ТОВ "Тропікал Парк" тягар доведення обставини щодо можливості/неможливості задоволення потреб Позивача (який є власником частини вже збудованої відповідним чином нежитлової будівлі торгово-розважального та офісного центру з підвалом та землекористувачем земельної ділянки, яка розташована під вказаною будівлею) у проході і проїзді до об`єктів, розташованих на орендованій ним земельній ділянці, у інший спосіб, ніж як через уже наявні проходи і проїзди, облаштовані на орендованій Відповідачем земельній ділянці.

6.21. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 за результатом аналізу права особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

6.22. Аналізуючи обґрунтування оскаржуваних судових рішень місцевого та апеляційного господарських судів з огляду на вимоги статті 6 вказаної Конвенції та наведеної практики ЄСПЛ, Верховний Суд доходить висновку, що у цій справі суди неповно дослідили фактичні обставини та прийняли рішення по суті спору з порушенням принципів рівності та змагальності сторін у господарському процесі, тому їх висновки про відсутність підстав для задоволення позову є передчасними.

6.23. За таких обставин доводи скаржника про те, що господарські суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 401, 402, 404 Цивільного кодексу України, статей 98 - 100 Земельного кодексу України у аналогічних правовідносинах, знайшли своє часткове підтвердження.

6.24. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.25. Разом з тим, як вбачається з оскаржуваних судових рішень вони зазначеним критеріям не відповідають, а суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7. Висновки Верховного Суду.

7.1. Положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.2. За змістом частини третьої статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

7.3. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1 . Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропікал парк" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 02.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 у справі №925/27/18 скасувати.

3. Справу № 925/27/18 направити на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Т. Б. Дроботова