Постанова

від 21.12.2020 по справі 658/977/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року м. Херсон

єдиний унікальний номер справи 658/977/19

номер провадження 22-ц/819/516/20

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя (суддя-доповідач) Базіль Л.В.,

суддів: Приходько Л.А., Семиженко Г.В.,

секретар Дундич А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 09 грудня 2019 року у складі судді Марків Т.А. у цивільній справі № 658/977/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: виконавчий комітет Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області, як орган опіки та піклування про позбавлення права користування житловим приміщенням шляхом виселення

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Краснову Ірину Володимирівну, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - відділ у справах дітей соціального захисту населення та соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області, у якому просила виселити відповідачів з житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що вона є власником зазначеного будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НМО №767160 від 07.06.2017 року, посвідченого державним нотаріусом Каховської районної державної нотаріальної контори Херсонської області Зарембою С.А., а реєстрація відповідачів, яка відбулася до набуття нею права власності та їх проживання у будинку створює для неї перешкоди у вільному користуванні та розпорядженні належним їй майном.

Посилаючись на викладене, враховуючи, що відповідачі не є членами її сім`ї, а отже не мають права користуватися її майном, позивач просила задовольнити позов.

Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 09 грудня 2019 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, не взяв до уваги, що право власності позивача на житловий будинок є непорушним, і ніхто не може бути позбавлений протиправно цього права чи обмежений у його здійсненні.

В судовому засіданні представник позивача, адвокат Краснова І.В. просила апеляційну скаргу задовольнити з підстав в ній зазначених.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до положень ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, адвоката Краснову І.В., яка наполягала на задоволенні апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Суд встановив, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.06.2017 року, посвідченого державним нотаріусом Каховської районної державної нотаріальної контори Херсонської області, ОСОБА_6 і зареєстрованого у реєстрі за № 115, ОСОБА_1 отримала у спадщину після смерті своєї матері - ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області № 187 від 11.02.2019 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішенням Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області № 95 від 20.06.2018 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

В даному будинку зареєстровані та проживають її колишня невістка ОСОБА_2 з родиною, до складу якої входить малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . З письмового пояснення слідує, що ОСОБА_1 бажає продати будинок та звернулася до ОСОБА_2 з вимогою про звільнення помешкання й зняття з реєстрації, в чому її було відмовлено. ОСОБА_2 в письмовому поясненні вказала, що в неї не має власного житла, коштів щоб його придбати, а ОСОБА_1 на контакт щодо продажу будинку не йде. ОСОБА_2 з родиною в будинку колишньої свекрухи прожила близько 20 років.

Суд також встановив, що відповідачка ОСОБА_2 вселилася до спірного будинку разом із своїми дітьми в 1994-1995 роках, згоду на вселення яких надала колишній власник спірного будинку ОСОБА_8 , та з часу вселення проживала разом з ОСОБА_8 до дня її смерті.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив, що при позбавленні відповідачів житла, виселенні їх із спірного житлового будинку, буде порушений баланс інтересів сторін.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини та частиною четвертою статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Кривіцька і Кривіцький проти України ( Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine , заява № 30856/03) поняття житло не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.

Виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у пункті 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідність останньому критерію визначається з урахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті.

Навіть, якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі мати можливість, щоб її виселення було оцінене судом на предмет пропорційності у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції.

Неврахування національними судами принципу пропорційності у справах про виселення особи з житла є підставою для висновку про порушення стосовно такої особи статті 8 Конвенції.

Отже, врахування пропорційності, яке є принципом цивільного судочинства (пункт 6 частини третьої статті 2 , стаття 11 ЦПК України ) забезпечує розумний баланс між інтересами позивача і відповідачів.

До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 жовтня 2020 року справа №447/455/17.

На підставі викладеного, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції вирішуючи спір та встановивши, що відповідач ОСОБА_2 разом із членами своєї сім`ї вселилася в житловий будинок та проживала в ньому з дозволу попереднього власника житла - ОСОБА_7 дійшов правильного висновку про те, що відповідачі користуються житлом на законних підставах та при позбавленні їх житла, виселенні їх із спірного будинку, не буде дотриманий розумний баланс між інтересами позивача, який не довів належними та допустимими доказами необхідності виселення відповідачів та інтересами відповідачів, які протягом тривалого часу проживають в спірному житлі законно вселившись до нього та мали обґрунтовані очікування на подальше користування житлом.

Колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 має інше житло, отримане нею у спадок, оскільки такі доводи не підтверджені належними та допустимими доказами.

Інші доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду першої інстанції не впливають, тому на увагу не заслуговують.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Повний текст постанови складений 24.12.2020 року.

Керуючись ст.ст.367,374,375 ЦПК України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 09.12.2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.В.Базіль

Судді: Л.А.Приходько

Г.В.Семиженко