Постанова

від 17.12.2020 по справі 914/1082/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2020 р. Справа №914/1082/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Олійник Н.Б.,

розглянув апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго»

на рішення Господарського суду Львівської області від 15.09.2020 (повний текст рішення складено 17.09.2020, суддя Горецька З.В.)

у справі № 914/1082/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергоавтоматика", м. Комарно, Львівська область

до Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго", м. Львів

про стягнення заборгованості у розмірі 1 178 447,35 грн.

представники сторін:

від позивача - Гончарук Н.О.

від відповідача - не з`явились.

05 травня 2020 року до Господарського суду Львівської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) «Львівенергоавтоматика» із позовною заявою до відповідача Акціонерного товариства (надалі - АТ) "ДТЕК Західенерго" про стягнення 1' 178' 447,35 грн. заборгованості із врахуванням неустойки (пені та штрафу), індексу інфляції та трьох процентів річних.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідач не виконав своїх зобов`язань з оплати коштів за трьома договорами про надання послуг №2522-ЗЭ-ДоТЭС від 04.04.2019, №2733- ЗЭ -ДоТЭС від 12.07.2019 та №2734-ЗЭ-ДоТЭС від 12.07.2019, а також тим що щодо обсягу та вартості наданих послуг між сторонами не існує спору, про що свідчать підписані сторонами акти приймання-передачі. На підставі наведеного, позивач просив стягнути з відповідача суми основної заборгованості за вказаними договорами, а також пеню, штраф, інфляційні нарахування та три проценти річних.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.09.2020 позов у даній справі задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 753' 624,42 грн. заборгованості із врахуванням неустойки (пені та штрафу), індексу інфляції та трьох процентів річних; в частині позовної вимоги про стягнення 424' 822,93 грн. провадження у справі закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи позивача про наявність у АТ "ДТЕК Західенерго" основної заборгованості по трьох згаданих вище договорах про надання послуг у розмірі 819' 273,53 грн. Також суд взяв до уваги здійснені позивачем розрахунки пені, штрафу, інфляційних втрат та трьох процентів річних, які становлять:

- за договором №2522-ЗЭ-ДоТЭС від 04.04.2019: 146' 828,12 грн. пені, 30' 570,99 грн. штрафу, 8' 174,21 грн. інфляційних втрат, 6' 028,12 грн. 3 % річних;

- за договором №2733-ЗЭ-ДоТЭС від 12.07.2019: 38' 677,20 грн. пені, 25' 068,56 грн. штрафу, 1' 782,02 грн. інфляційних втрат, 3' 170,26 грн. 3 % річних;

- за договором №2734-3Э-ДоТЭС від 12.07.2019: 15' 130,33 грн. пені, 9' 806,70 грн. штрафу, 697,12 грн. інфляційних втрат, 1' 240,19 грн. 3 % річних.

Водночас, при ухваленні рішення суд врахував докази часткової оплати заборгованості в розмірі 424' 822,93 грн., які надало АТ "ДТЕК Західенерго".

Частково не погодившись з даним рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, з огляду на неповне з`ясування судом обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим просив рішення скасувати в частині стягнення з відповідача 200635,65 грн. пені та 65446,25 грн. штрафу та ухвалити нове, яким в позові в цій частині відмовити.

У своїй апеляційній скарзі відповідач послався на наступне:

1) умовами усіх трьох договорів не встановлено відповідальності боржника у вигляді пені та штрафу за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, а тому суд не мав підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення пені та штрафу;

2) посилання судом на ч.2 ст. 231 ГК України безпідставне, оскільки позивач у даній справі є юридичною особою у формі товариства з обмеженою відповідальністю, що створена приватними особами, а відповідач - приватним акціонерним товариством, 100% акцій якого перебувають в приватній власності, а тому жодна із сторін спірних правовідносин не належить до державного сектору економіки.

В апеляційній скарзі відповідач не оскаржував рішення суду в частині стягнення основного боргу, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Позивач подав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Стосовно доводів скаржника зазначив наступне:

1) одним із договорів, а саме, договором № 2522-ЗЭ-ДоТЭС від 04.04.2019, передбачено відповідальність у вигляді пені та штрафу за невиконання чи неналежне виконання замовником своїх грошових зобов`язань (пункти 7.1 та 7.2);

2) з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що щодо АТ ДТЕК Західенерго наявний запис про те, що вказана юридична особа входить до сфери управління центрального чи місцевого органу виконавчої влади (НАК Енергетична компанія України ) і що частка держави у статутному капіталі вказаної юридичної особи становить не менше 25%. Вказане, на думку позивача, свідчить про те, що відповідач належить до державного сектора економіки;

14.12.2020 відповідач подав до суду клопотання, у якому повідомив про повне погашення усієї заборгованості за трьома спірними договорами на загальну суму 983' 471,80 грн., у зв`язку з чим підтримав вимоги своєї апеляційної скарги щодо скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені та штрафу та просив закрити провадження у справі щодо стягнення основного боргу. На підтвердження факту сплати заборгованості відповідач надав роздруковані примірники платіжних доручень за 18.04.2019, 11.10.2019, 04.09.2020, 24.09.2020, 02.10.2020 та 09.10.2020 та акти звірки взаємних розрахунків, підписані зі сторони АТ ДТЕК Західенерго .

Крім того, відповідач повідомив, що належні державі 25% акцій ПАТ ДТЕК Західенерго були продані 18.08.2017 на аукціоні, проведеному ФДМ України і станом на теперішній час держава не є власником акцій відповідача, на підтвердження чого долучив інформаційну довідку НДУ від 10.10.2017.

В судовому засіданні 17.12.2020 представниця позивача повідомила суду про те, що їй не відомі обставини щодо повного погашення відповідачем спірної заборгованості за договорами про надання послуг, а також зазначила про те, що інформація про належність відповідача до сфери управління центрального чи місцевого органу виконавчої влади міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на даний час.

Розглянувши клопотання відповідача про припинення провадження у даній справі в частині стягнення основної заборгованості, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на недоліки доказів, що долучені відповідачем з метою обґрунтування вказаного клопотання. Так, долучені примірники платіжних доручень виготовлені шляхом друку з електронних джерел інформації та мають різну форму; не містять підписів уповноважених осіб платника, печаток, оригінальних відміток банку про їх проведення; у суду відсутня можливість здійснити перевірку інформації про факт та суми відповідних оплат та призначення платежів. Крім того, відмовляючи у вказаному клопотанні, колегія суддів враховує заперечення позивача щодо факту повного розрахунку за спірними договорами, а також те, що подані відповідачем акти звірки взаємних розрахунків підписані лише зі сторони АТ ДТЕК Західенерго .

Додатково суд звертає увагу й на те, що відповідне клопотання відповідача було подано ним до суду 14.12.2020, тобто, за три дні до дня судового засідання та в цей же день було надіслано іншій стороні у справі, що, із врахуванням термінів поштового перебігу, виключає можливість іншої сторони бути обізнаною із змістом доводів відповідача та доказів, на які він покликається у своєму клопотанні. В свою чергу, про можливість та процесуальний обов`язок відповідача завчасно повідомити суд та іншу сторону про відповідні обставини свідчить той факт, що останній з документів, на який він покликається у своєму клопотанні, датований 09.10.2020.

Крім того суд наголошує й на тому, що відсутність судового рішення про закриття провадження в частині частково оплаченої заборгованості не порушує прав та законних інтересів відповідача як потенційного боржника у виконавчому провадженні, оскільки Закон України Про виконавче провадження передбачає, що фактичне виконання судового рішення є однією з підстав для закінчення виконавчого провадження, а у разі якщо судове рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, то при закінченні виконавчого провадження з цієї підстави, виконавчий збір не стягується.

В обидва судові засідання, призначені на 03.12.2020 та 17.12.2020, відповідач не забезпечив явку повноважного представника, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судових засідань у даній справі.

Зважаючи на наведене, з огляду на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, а також на те, що явка учасників судового процесу не визнавалася обов`язковою, колегія суддів вважає, що розгляд апеляційної скарги можливо завершити без представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та часткового скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне:

Між ТзОВ «Львівенергоавтоматика» (виконавцем) та АТ "ДТЕК Західенерго" (замовником) було укладено три договори про надання послуг, предметом яких було проведення випробувань та технічного обслуговування пристроїв, а саме, договір №2522-ЗЭ-ДоТЭС від 04.04.2019 (надалі - договір №2522), договір №2733-ЗЭ-ДоТЭС від 12.07.2019 (надалі - договір №2733) та договір №2734-ЗЭ-ДоТЭС від 12.07.2019 (надалі - договір №2734).

Сума договору №2522 визначена сторонами у розмірі 485253,89 грн.

За вказаним договором позивач надав послуги в повному обсязі, про що свідчать підписані сторонами акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1 від 03.06.2019 та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2 від 03.06.2019.

Оплату наданих послуг за вказаним договором відповідач здійснив не у повному обсязі. Так, 18.04.2019 він здійснив попередню оплату у розмірі 48525,40 грн., а 11.10.2019 сплатив 43672,86 грн.

04.11.2019 позивач надіслав на адресу відповідача претензію №1 від 04.11.2019, у якій запропоновував у добровільному порядку до 15.11.2019 оплатити основну заборгованість у розмірі 393 055,63 грн. без нарахування неустойки та без врахування інфляційних втрат та трьох процентів річних. Відповідач не надав відповіді на вказану претензію та не погасив безспірну заборгованість у добровільному порядку у визначений кредитором термін (строк).

На день подання позовної заяви у даній справі сума основного боргу за договором №2522 становила 393055,63 грн. Крім того, позивач додатково заявив до стягнення 146828,12 грн. пені, 30570,99 грн. штрафу, 8174,21 грн. інфляційних втрат та 6028,12 грн. 3 % річних.

Сума договору №2733 визначена сторонами у розмірі 370131,44 грн.

За вказаним договором позивач надав послуги в повному обсязі, про що свідчить підписаний сторонами акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №3 від 15.10.2019. Водночас, у вказаному акті № 3 від 15.10.2019 сторонами було зафіксовано нижчу вартість наданих послуг, а саме, 358122,22 грн.

09.04.2020 позивач надіслав на адресу відповідача претензію №2 від 08.04.2020, у якій запропоновував у добровільному порядку до 21.04.2020 оплатити основну заборгованість у розмірі 358122, 22 грн. без нарахування неустойки та без врахування індексу інфляції та трьох процентів річних. Відповідач не надав відповіді на вказану претензію та не погасив безспірну заборгованість у добровільному порядку у визначений кредитором термін (строк).

На день подання позовної заяви у даній справі сума основного боргу за договором №2733 становила 358122,22 грн. Крім того, позивач додатково заявив до стягнення 38677,20 грн. пені, 25068,56 грн. штрафу, 1782,02 грн. інфляційних втрат та 3170,26 грн. 3 % річних.

Сума договору №2734 від 12.07.2019 визначена сторонами у розмірі 140095,68 грн.

За вказаним договором позивач надав послуги в повному обсязі, про що свідчить підписаний сторонами акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №4 від 15.10.2019.

09.04.2020 позивач надіслав на адресу відповідача претензію №3 від 08.04.2020, у якій запропоновував у добровільному порядку до 21.04.2020 оплатити основну заборгованість у розмірі 140095,68 грн. без нарахування неустойки та без врахування індексу інфляції та трьох процентів річних. Відповідач не надав відповіді на вказану претензію та не погасив безспірну заборгованість у добровільному порядку у визначений кредитором термін (строк).

На день подання позовної заяви у даній справі сума основного боргу за договором №2734 від 12.07.2019 становила 140 095,68 грн. Крім того, позивач додатково заявив до стягнення 15130,33 грн. пені, 9806,70 грн. штрафу, 697,12 грн. інфляційних втрат та 1240,19 грн. 3 % річних.

Матеріалами даної справи підтверджується і той факт, що за кожним із договорів позивач виставляв відповідачу відповідні рахунки на оплату наданих послуг, здійснював оформлення податкових накладних.

Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції відповідач здійснив часткове погашення основної заборгованості за вказаними договорами на підставі платіжних доручень на загальну суму 424822,93 грн., а саме:

- №1706477 від 04.09.2020 на суму 58520,02 грн. (по акту №4 від 15.10.2019);

- №1706476 від 04.09.2020 на суму 81575,66 грн. (по акту №4 від 15.10.2019);

- №1706475 від 04.09.2020 на суму 284727,25 грн. (по акту №1 від 03.06.2019).

Обставини, пов`язані із укладенням та виконанням кожного з договорів жодною із сторін спору у даній справі не заперечуються.

Як було зазначено вище, доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач не погоджується із фактом нарахування пені та штрафу за кожним з договорів на тій підставі, що: а) договорами не передбачено нарахування цих сум; б) сторони у спірних правовідносинах не належать до державного сектора економіки, у зв`язку з чим до них не підлягають застосуванню штрафи та пеня, що передбачені ч.2 ст. 231 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як було зазначено вище, усіма трьома договорами було передбачено надання оплатних послуг.

При цьому, положеннями договору №2522 було передбачено необхідність внесення попередньої оплати в сумі 48525,40 грн. та здійснення остаточного розрахунку за надані послуги протягом 5 банківських днів з 90 календарного дня після підписання сторонами актів здачі-приймання наданих послуг (пункти 4.1.1 та 4.1.2).

Положеннями інших договорів №2733 та №2734 передбачено здійснення розрахунку за надані послуги протягом 5 банківських днів з 90 календарного дня після підписання сторонами актів здачі-приймання наданих послуг, пред`явлення виконавцем рахунку на оплату послуг та надання виконавцем належним чином оформленої податкової накладеної (пункт 4.1 договорів).

Згідно із ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу приписів ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як було зазначено вище, у спірних правовідносинах позивач належним чином виконав свої зобов`язання згідно договорів про надання послуг, про що свідчать відповідні акти здачі-приймання наданих послуг на загальну суму 983471,79 грн.

В свою чергу, відповідач порушив взяті на себе зобов`язання і надані послуги оплатив частково (враховуючи оплати здійснені під час розгляду справи в суді першої інстанції) на суму 517021,19 грн.

Таким чином, місцевий господарський суд обґрунтовано встановив, що основна заборгованість відповідача перед позивачем по вищезгаданих трьох договорах про надання послуг становить 466450,60 грн.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому, частини 2 та 3 вказаної статті визначають, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, розмір неустойки має бути визначений договором чи законом. В іншому випадку підстав для її стягнення немає.

В договорі №2522 сторони передбачили, що у разі невиконання та/або несвоєчасного виконання зобов`язань, а саме, порушення замовників строків оплати послуг, передбачених договором, замовник сплачує виконавцю неустойку за кожен прострочений день у розмірі 0,2% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення. За порушення строків оплати послуг понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від вартості несвоєчасно оплачених послуг (пункт 7.7 договору).

В свою чергу, договори №2733 та №2734 не містять особливих умов щодо відповідальності замовника за порушення ним строків оплати наданих послуг. Пункт 7.1 вказаних договорів зазначає, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України, законами та цим договором.

Дослідивши доводи сторін, колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин не можуть застосовуватися положення ч. 2 ст. 231 ГК України.

Вказаною нормою встановлено відповідальність за порушення строків виконання зобов`язання у вигляді пені (у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, робіт чи послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення) та штрафу (у розмірі семи відсотків вказаної вартості за прострочення понад тридцять днів). Умовою застосування вказаної норми є порушення господарського зобов`язання за наявності однієї з наступних обставин: хоча б одна сторона у зобов`язанні є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; порушення зобов`язання пов`язане з виконанням державного контракту; виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Частиною 2 статті 22 ГК України визначено, що суб`єктами господарювання державного сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів.

З матеріалів даної справи не вбачається, що хоча б одна із сторін у даній справі відповідає вимогам, які характеризують суб`єктів господарювання державного сектора економіки.

Наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про те, що АТ ДТЕК Західенерго входить до сфери управління НАК Енергетична компанія України і що частка держави у статутному капіталі вказаної юридичної особи становить не менше 25%, не свідчить про те, що вказана частка перевищує 50% чи забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів. Більше того, відповідно до цих же відомостей з Реєстру, кінцевим бенефіціарним власником АТ ДТЕК Західенерго є фізична особа. Протилежного позивачем не доведено.

При цьому, колегія суддів також не враховує і довідку Національного депозитарію України №144281ід від 13.12.2017, на яку посилається відповідач, оскільки така сформована станом на 29.09.2017 і її актуальність станом на час виникнення спірних правовідносин не доведена.

Таким чином, з огляду на наведене, у позивача наявні підстави для стягнення пені та штрафу лише відповідно до договору №2522. Як зазначалося вище, за вказаним договором позивач нарахував 146' 828,12 грн. пені та 30' 570,99 грн. штрафу. Заперечень щодо порядку нарахування вказаних сум від відповідача не надходило.

Підстав для стягнення пені та штрафу на загальну суму 88 682,79 грн., нарахованих відповідно до договорів №2733 та №2734, немає, у зв`язку з чим в позові у цій частині слід відмовити.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши підстав для стягнення інфляційних втрат та 3 процентів річних, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевим господарським судом було обґрунтовано присуджено до стягнення з відповідача відповідні суми за усіма трьома договорами. Заперечень з приводу нарахування вказаних сум відповідач не висловлював і рішення в цій частині не оскаржував.

З врахуванням часткового погашення відповідачем основного боргу на суму 424 822,93 грн. під час розгляду справи в суді першої інстанції, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в цій частині відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

У зв`язку з вищевикладеним, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню у зв`язку з помилковим застосуванням норм матеріального права, а саме, ч.2 ст. 231 ГК України, яка не підлягала застосуванню до спірних правовідносин.

У зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, частковим скасуванням рішення місцевого господарського суду та ухваленням апеляційним господарським судом нового рішення в цій частині, судові витрати за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій, відповідно до положень ст. 129 ГПК України, підлягають розподілу між сторонами пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. 129, 269, 271, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 15 вересня 2020 року у справі № 914/1082/20 скасувати в частині стягнення з Акціонерного товариства ДТЕК Західенерго на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Львівенергоавтоматика 200635,65 пені та 65446,25 грн. штрафу. В цій частині ухвалити нове рішення, яким позов задоволити частково, стягнувши з відповідача 146828,12 грн. пені та 30570,99 грн. штрафу.

3. Викласти пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 15 вересня 2020 року у справі № 914/1082/20 в наступній редакції:

2. Стягнути з Акціонерного товариства ДТЕК Західенерго (79026, м.Львів, вул. Козельницька, 15, ідентифікаційний код 23269555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Львівенергоавтоматика (81562, Львівська область, Городоцький район, місто Комарно, вулиця Черника, 3, ідентифікаційний код 41011092) заборгованість із врахуванням неустойки (пені та штрафу), індексу інфляції та трьох процентів річних на загальну суму 664 941,63 грн., а також 9974,12 грн. судового збору .

4. В решті рішення залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Львівенергоавтоматика (81562, Львівська область, Городоцький район, місто Комарно, вулиця Черника, 3, ідентифікаційний код 41011092) на користь Акціонерного товариства ДТЕК Західенерго (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15, ідентифікаційний код 23269555) 1 995,36 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

6. Господарському суду Львівської області видати накази на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено 29.12.2020.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік