Постанова

від 28.12.2020 по справі 906/1285/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2020 року Справа № 906/1285/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Заможне - Агро" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 28.10.2020 р. (суддя Прядко О.В.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Заможне - Агро" про забезпечення позову у справі № 906/1285/20

за участю представників сторін:

заявника - Оніщук Є.О ;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Заможне - Агро" звернулося до суду із заявою про забезпечення позову до пред`явлення позову, в якій просить заборонити Новоград-Волинській районній державній адміністрації Житомирської області, а також будь-яким іншим третім особам без виключення, які діють від імені та в інтересах власника земельних ділянок або щодо нього, вчиняти будь-які дії, направлені на перешкоджання, в тому числі - примусове, ТОВ "Заможне - Агро" у доступі та використанні за цільовим призначенням орендованих земельних ділянок, у підготовці до використання за цільовим призначенням, в тому числі шляхом очистки від сторонніх біологічних активів (розліснення), орендованих земельних ділянок, а також у блокуванні роботи, вчиненню ТОВ "Заможне - Агро" у будь-який спосіб дій, в тому числі - примусовий, які спрямовані на одержання у володіння (збирання, завантаження, транспортування, зберігання тощо) ТОВ "Заможне - Агро" вирощеної продукції на земельних ділянках, що перебувають в користуванні ТОВ "Заможне - Агро", площею 431,935 гектари, та розташовані на території Поліянівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, згідно наступного переліку: кадастровий номер 1824085000:01:000:0293, площею 21,5832 га; кадастровий номер 1824085000:01:000:0295, площею 48,2309 га, кадастровий номер 1824085000:04:000:0481, площею 20,0 га, кадастровий номер 1824085000:04:000:0483, площею 13,716 га, кадастровий номер 1824085000:04:000:0485, площею 37,3767 га; кадастровий номер 1824085000:04:000:0486, площею 45,313 га; кадастровий номер 1824085000:04:000:0487, площею 59,1081 га; кадастровий номер 1824085000:04:000:0488, площею 83,0769 га; кадастровий номер 1824085000:04:000:0489, площею 103,5302 га.

Заявник вказує, що має намір звернутися до суду з позовною заявою про усунення перешкод для ТОВ "Заможне - Агро" в користуванні орендованими земельними ділянками та отримання у володіння вирощеної продукції ТОВ "Заможне - Агро" із земельних ділянок на території Полянівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області загальною площею 431,935 га.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, заявник зазначає, що у разі невжиття таких заходів вирощена продукція може бути втрачена, знищена, а ТОВ "Заможне - Агро" буде позбавлений можливості належним чином обробити земельні ділянки, використовувати їх за цільовим призначення та ,відповідно, отримати в майбутньому доходи. В той же час, незважаючи на неможливість користуватись об`єктом оренди, це не звільняє заявника від сплати орендної плати.

У заяві про забезпечення позову заявником вказується, що невідомі особи вчиняють дії, які перешкоджають йому користуватися орендованими земельними ділянками та отримувати вирощену продукцію, перешкоджають у доступі до земельних ділянок, блокують техніку та будь-яку роботу товариства. На обґрунтування заяви про забезпечення позову заявником додано копії Інформацій з державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку та довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (земельні ділянки).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 28.10.2020 р. у справі №906/1285/20 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Заможне - Агро" про забезпечення позову - відмовлено.

Суд першої інстанції зазначив, що заявником не доведено належними доказами викладені в заяві обставини, а також те, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно утруднити захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутись до суду, тому дійшов висновку, що на даний час відсутні достатні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Заможне - Агро" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду, прийняти нове рішення, яким задоволити заяву про забезпечення позову.

Скаржник зазначає, що невстановлені особи перешкоджають йому користуватися орендованими земельними ділянками згідно її цільового призначення, збирати вирощену продукцію, здійснювати законну господарську діяльність. Наразі скаржник, як орендар земельних ділянок сільськогосподарського призначення, має намір підготувати позовну заяву та звернутися до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні орендованими земельними ділянками та отримання у володіння вирощеної продукції.

При цьому, зазначеними діями/бездіяльністю скаржник позбавлений не тільки можливості користуватись своїми правами землекористувача, але й не має можливості виконувати свої обов`язки землекористувача у зв`язку з відсутністю доступу до земельних ділянок, позбавлений можливості забезпечувати використання землі за цільовим призначенням, підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі. Скаржник вважає достатньо обґрунтованими, а також підтвердженими належними та допустимими доказами підстави звернення до суду з даною заявою про забезпечення позову.

Апелянт звертає увагу суду, що метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Застосування заходу забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача чи інших осіб, які не є учасниками даного судового процесу. Вжиття заходів забезпечення позову в даному випадку, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та не завдасть настільки істотних наслідків для усіх зацікавлених осіб, ніж якщо такі заходи вжиті не будуть.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2020 р. було відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд апеляційної скарги призначено на 16.12.2020 р. на 15:00 год.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Олексюк Г.Є. у період з 08.12.2020 р. по 17.12.2020 р. включно, судове засідання у справі 16.12.2020 р. на 15:00 год. не відбулося.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2020 р. розгляд скарги призначено на 28.12.2020 р. об 11:00 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 р. допущено представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Заможне - Агро" до участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 906/1285/20.

В судовому засіданні 28.12.2020 р. представники скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задоволити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та задоволити заяву про забезпечення позову. Зазначив, що з позовом про усунення перешкод в користуванні орендованими земельними ділянками та отримання у володіння вирощеної продукції до суду не звертався.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, заслухавши пояснення представника скаржника, зазначає наступне.

Положеннями ч. 2 ст. 4 ГПК України передбачено право на звернення до господарського суду юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Отже, пред`явлення позову є процесуальною формою реалізації позивачем права на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.

Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повного припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналіз змісту наведеного вище свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

З позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення, у разі їх задоволення, не вимагатиме примусового виконання, у цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, підставою вжиття заходів забезпечення позову у даній справі слугує те, що невідомі особи вчиняють дії, які перешкоджають ТОВ "Заможне-Агро" користуватися орендованими земельними ділянками, отримувати вирощену продукцію, перешкоджають у доступі до земельних ділянок, блокують техніку та будь-яку роботу товариства.

Також заявник в заяві про забезпечення позову посилається на бездіяльність Новоград-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області у сприянні усунення перешкод у користуванні ним земельними ділянками та не забезпеченні реалізації своїх законних прав землекористувача.

Колегія суддів зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з останньою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

В свою чергу, законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з позовом про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (стаття 76 ГПК України).

Оцінивши доводи та аргументацію заявника в заяві про вжиття заходів забезпечення позову, суд апеляційної інстанції вказує, що вони не відповідають наведеним вище вимогам, оскільки заявником не надано суду належних та допустимих доказів в розумінні ст. 76, 77 ГПК України вчинення невідомими особами дій, які перешкоджають йому користуватися орендованими земельними ділянками, а саме лише посилання заявника на вчинення даних дій (без подання доказів наявності даних фактичних обставин) не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

В матеріалах справи відсутні докази звернення заявника до правоохоронних органів щодо незаконних дій сторонніх осіб чи інших органів з метою фіксування таких дій, або ж акти обстеження земельних ділянок відповідними органами, тощо, або ж докази звернення ТОВ "Заможне-Агро" до Новоград-Волинській районної державної адміністрації Житомирської області у сприянні в усуненні перешкод у користуванні ним земельними ділянками та забезпеченні реалізації своїх законних прав землекористувача.

Отже, враховуючи те, що заява про вжиття заходів забезпечення позову ґрунтується на недостатньо обґрунтованих припущеннях заявника, ним не обґрунтовано належним чином необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, не надано суду жодного належного, допустимого та достовірного доказу в розумінні ст. ст. 76-78 ГПК України в підтвердження фактів вчинення дій, на які посилається заявник, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи заявника про наявність підстав для забезпечення позову є необґрунтованими.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що ч. 3 ст. 138 ГПК України визначено, що у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Як встановлено апеляційним судом із пояснень представника скаржника, ТОВ "Заможне - Агро" протягом десяти днів з дня постановлення відповідної ухвали не пред`явлено позов про усунення перешкод в користуванні орендованими земельними ділянками та отримання у володіння вирощеної продукції, тобто не дотримано вимоги ч. 3 ст. 138 ГПК України, а відтак, в даному випадку, не може йтися про імовірне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, оскільки заявник не звертався до суду за їх захистом.

Отже, виходячи із фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову.

Колегія суддів вважає, що доводи апелянта викладені ним в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Житомирської області від 28.10.2020 р. у справі № 906/1285/20 винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права та з врахуванням обставин справи, а тому відсутні правові підстави для її скасування.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги, у зв`язку з відмовою в її задоволенні покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Заможне - Агро" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 28.10.2020 р. у справі № 906/1285/20 - залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складено 29 грудня 2020 р.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Петухов М.Г.