Постанова

від 24.12.2020 по справі 905/1132/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2020 р. Справа №905/1132/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А. , суддя Тарасова І.В. , суддя Шевель О.В.;

за участі секретаря судового засідання Крупи О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АС" (вх.№2972Д/2) (з урахуванням доповнень (вх.№10771 від 06.11.2020) до апеляційної скарги) на рішення господарського суду Донецької області від 15.10.2020 у справі №905/1132/20 (повний текст рішення складено та підписано 23.10.2020 суддею Макаровою Ю.В. у приміщенні господарського суду Донецької області) та додаткове рішення Донецької області від 23.10.2020 (повний текст додаткового рішення складено 23.10.2020 суддею Макаровою Ю.В. у приміщенні господарського суду Донецької області) у справі №905/1132/20

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргарантресурс", м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АС", м.Волноваха Донецької області,

про стягнення 954257,00 грн,-

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АС", м.Волноваха Донецької області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргарантресурс", м.Київ,

про визнання недійсними договору купівлі-продажу природного газу №УГР-14/11/01 від 14.11.2018 та додаткової угоди №08 від 23.10.2019,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укргарантресурс" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АС" про стягнення 1041580,83 грн, з яких: 915000,00 грн - штраф, 116893,71 грн - пеня, 9687,12 грн - 3% річних. Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу №УГР-14/11/01 від 14.11.2018 та додаткових угод №07 та №08 до нього у частині проведення своєчасної оплати отриманого газу, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій та 3% річних.

17.07.2020 позивач звернувся з заявою (вх.№13315/20) про зменшення розміру позовних вимог, у якій просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1014852,60 грн за спірними додатковими угодами №7, №8 до договору, з яких: 890000,00 грн - сума штрафу, 115301,92 грн - сума пені, 9550,68 грн - сума 3% річних.

06.08.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "АС" звернулось до господарського суду із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргарантресурс" про визнання недійсними договору купівлі-продажу природного газу №УГР-14/11/01 від 14.11.2018 та додаткової угоди №08 від 23.10.2019. В обґрунтування зустрічних позовних вимог ТОВ АС зазначає, що, ураховуючи вартість товару, визначену в додаткових угодах №07 та №08, що є невід`ємними частинами спірного договору, ціна договору істотно перевищує 50% вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, а тому рішення про укладання такого договору знаходилось у виключній компетенції загальних зборів учасників ТОВ "АС". Позивач за зустрічним позовом стверджує, що про існування спірних правочинів єдиному учаснику ТОВ "АС" Станкєєву І.Г. стало відомо лише з первісного позову, оскаржувані правочини з боку покупця газу укладені директором з перевищенням повноважень та не були схвалені вищим органом управління товариства.

Ухвалою господарського суду від 10.08.2020 прийнято вказану зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним позовом у справі №905/1132/20; об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження із первісним позовом у справі №905/1132/20 для спільного розгляду.

21.09.2020 від позивача за первісним позовом по господарського суду надійшла заява (вх.№17825/20) про зменшення розміру позовних вимог, у якій просив стягнути з відповідача 954257,43 грн, з яких: 936750,60 грн - сума штрафу за додатковими угодами №7, №8 до договору, 17506,83 грн - розмір пені за додатковою угодо №8 до договору (а.с.110-111, том 1), яка ухвалою господарського суду Донецької області від 21.09.2020 прийнята судом до розгляду.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.10.2020 у справі №905/1132/20 первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргарантресурс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АС" про стягнення 954257,43 грн - задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргарантресурс" штраф у розмірі 936750,60 грн, пеню у розмірі 17506,83 грн; судовий збір у розмірі 14313,86 грн. Закрито провадження у справі за первісним позовом у частині стягнення 3% річних у розмірі 9550,68 грн. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргарантресурс" про визнання недійсними договору купівлі-продажу природного газу №УГР-14/11/01 від 14.11.2018 та додаткової угоди №08 від 23.10.2019 відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд, відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, виходив з того, що позивач за зустрічним позовом не довів, що, вступаючи у відносини з контрагентом та укладаючи спірні правочини, ТОВ "Укргарантресурс" діяло недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знало про відсутність у представника ТОВ "АС" необхідного обсягу повноважень. Стосовно первісних позовних вимог ТОВ Укргарантресурс господарський суд прийняв часткову відмову від позову, у зв`язку з чим закрив провадження у справі у частині стягнення 3% річних у розмірі 9550,68 грн. Щодо остаточних вимог первісного позову про стягнення 17506,83 грн пені та 936750,60 грн штрафу господарський суд, з огляду на встановлені обставини прострочення покупцем взятих на себе зобов`язань з оплати природного газу, дійшов висновку про задоволення первісних вимог про стягнення пені, нарахованої за договором та додатковою угодою №8 у розмірі 17506,83 грн та штрафу за договором та додатковими угодами №7, 8 у розмірі 936750,60 грн.

Додатковим рішенням господарського суду Донецької області від 23.10.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргарантресурс" б/н від 20.10.2020 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Покладено судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргарантресурс" на професійну правничу допомогу в розмірі 51000,00 грн на Товариства з обмеженою відповідальністю "АС". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргарантресурс" судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 51000,00 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції зазначив, що вважає розрахунок вартості витрат за складання позовної заяви для звернення до суду у розмірі 15000 грн неспівмірним зі складністю справи (стягнення річних та штрафних санкцій на підставі прострочення оплати поставленого за двома актами приймання-передачі природного газу, незначний обсяг розрахунків вимог) та обсягом наданих адвокатом послуг у частині складання позову, хоча й сума позову первісно складала більше мільйона гривень. Господарський суд визнав розмір витрат на професійну правничу допомогу у частині складання позовної заяви у сумі 7000 грн таким, що відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру у даній категорії спору для кваліфікованого юриста, іншу частину гонорару адвокату за складання позовної заяви у розмірі 7000 грн нестиме позивач за первісним позовом. З огляду на відсутність заяви відповідача за первісним позовом про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу ТОВ "Укргарантресурс", господарський суд дійшов висновку, що судові витрати ТОВ "Укргарантресурс" на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 51000,00 грн відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

Не погодившись з прийнятим рішенням та додатковим рішенням, ТОВ "АС" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та доповненнями до неї, в яких, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції чинного законодавства, просить рішення господарського суду Донецької області від 15.10.2020 у справі №905/1132/20 скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким ТОВ "Укргарантресурс" відмовити у задоволенні позову до ТОВ "АС" про стягнення заборгованості у розмірі 954257,43 грн, зустрічний позов ТОВ "АС" до ТОВ "Укргарантресурс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу природного газу №УГР-14/11/-1 від 14.11.2018 та додаткової угоди №08 від 23.10.2019, що укладені між ТОВ "Укргарантресурс" та ТОВ "АС", задовольнити повністю. Скасувати додаткове рішення господарського суду Донецької області від 23.10.2020 у справі №905/1132/20 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "Укргарантресурс" про стягнення витрат на професійну правничу відмовити. Стягнути з ТОВ "Укргарантресурс" на користь ТОВ "АС" судовий збір за звернення до суду із зустрічним позовом, судовий збір за звернення до суду із апеляційною скаргою, витрати на правову допомогу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що договір купівлі-продажу природного газу №УГР-14/11/01 від 14.11.2018 та додаткова угода №08 від 23.10.2019 підписані з боку ТОВ АС особою, що не мала на це повноважень відповідно до положень чинного законодавства, тобто неуповноваженою особою. Апелянт вважає, що подальше схвалення правочину, укладеного із перевищенням наданих йому повноважень, можливо виключно органом, до компетенції якого належить питання щодо прийняття рішення про надання згоди на вчинення такого правочину, а вищим органом управління ТОВ АС - загальними зборами учасників товариства, погодження на укладання вищезазначених правочинів не надавалося. Крім того, зазначає, що ТОВ Укргарантресурс , укладаючи відповідні правочини з ТОВ АС в особі представників, що діяли на підставі Статуту, мав можливість перевірити наявність у вказаних осіб відповідних повноважень на вчинення таких правочинів. Ураховуючи те, що договір купівлі-продажу природного газу №УГР-14/11/01 від 14.11.2018 та додаткова угода №08 від 23.10.2019 були укладені особами за межами наданих їм повноважень, вказані правочини не породжують прав та обов`язків сторін, у тому числі і щодо стягнення пені, штрафу та 3% річних за порушення строків оплати, встановлених додатковою угодою №8 від 23.10.2019. Крім того, апелянт вказує на наявність у розрахунку позивача арифметичної помилки. Щодо розміру витрат ТОВ Укргарантресурс на правничу допомогу, покладену на ТОВ АС додатковим рішенням господарського суду Донецької області від 23.10.2020, заявник заперечує проти задоволених вимог, оскільки додаткове рішення прийнято без виклику сторін, ТОВ АС не отримувало заяву ТОВ Укргарантресурс про стягнення витрат на правничу допомогу, що позбавило апелянта можливості надати заперечення з приводу розміру заявлених ТОВ Укргарантресурс витрат на правничу допомогу. Також зазначає, що документи, подані ТОВ Укргарантресурс , не містять даних про витрачений адвокатом час на надання правничої допомоги та вичерпного переліку наданих послуг. На думку апелянта, вартість заявлених витрат є неспівмірною, як з якістю наданих послуг, так і самим позовом незначної складності, а відтак розмір заявлених позивачем за первісним позовом є необґрунтованим та явно завищеним.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АС" на рішення господарського суду Донецької області від 15.10.2020 та додаткове рішення Донецької області від 23.10.2020 у справі №905/1132/20. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 03.12.2020 о 10:00 годині. Встановлено учасникам справи п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами його надсилання учасникам справи. Встановлено учасникам справи строк до 26.11.2020 для подання письмових заяв, клопотань тощо. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.

23.11.2020 від позивача за первісним позовом до суду надійшов відзив (вх.№11400) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що не погоджується з доводами апеляційної скарги, а суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ТОВ АС не довело, що, укладаючи спірні правочини, ТОВ Укргарантресурс діяло недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знало про відсутність у представника ТОВ АС необхідного обсягу повноважень. Як стверджує позивач за первісним позовом, дії сторін спірного договору свідчать про наявність реального наміру його укладення і виконання. Також вважає, що суд першої інстанції правильно визнав розрахунок пені та штрафу таким, що відповідає фактичним обставинам спірних правовідносин та є арифметично правильним. Щодо розміру витрат на правничу допомогу, на думку позивача, обсяг наданої правничої допомоги, необхідної для представництва інтересів позивача, потребує значного часу, а також, зважаючи на суму позову, від якої витрати складають 5,3%, зазначені витрати є співмірними зі складністю справи та наданою адвокатом правничою допомогою, обсягом такої допомоги та значенням справи для сторони.

02.12.2020 ТОВ АС подало до суду пояснення (вх.№11930) у справі щодо посилання позивача за первісним позовом на необхідність врахування висновків Верховного Суду у цивільній справі №390/34/17.

У судовому засіданні 03.12.2020 після заслуховування правової позиції учасників справи оголошено перерву до 24.12.2020 до 10:00 год.

23.12.2020 від ТОВ АС до суду надійшли пояснення (вх.№12966) у справі.

23.12.2020 електронною поштою до суду від представника ТОВ Укргарантресурс надійшло клопотання (вх.№12963) про відкладення розгляду справи, в якому зазначає, що представник ТОВ Укргарантресурс адвокат Носов К.В. з 23.12.2020 знаходиться на самоізоляції у зв`язку з контактом з особами, у яких підтверджено інфікування коронавірусом. Адвокат Носов К.В. є особою, обізнаною з усіма обставинами спірних правовідносин, адже супроводжував спірні правовідносини з моменту їх виникнення.

Колегія суддів, розглянувши клопотання ТОВ Укргарантресурс про відкладення розгляду справи, зазначає таке.

Частинами 11, 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №910/6097/17 зазначив, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні за їх відсутності.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що явка представників учасників у судове засідання обов`язковою не визнавалась, усі доводи і вимоги учасники справи можуть викласти і подати суду письмово, а заявник у клопотанні про відкладення розгляду справи не навів суду доводів, що унеможливлюють розглянути судом апеляційну скаргу у даній справі за відсутності його представника, правову позицію яким висловлено у судовому засіданні 03.12.2020. При цьому адвокат ТОВ "Укргарантресурс" не надав доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні - знаходження адвоката Носова К.В. на самоізоляції.

Крім того, позивач за первісним позовом, добросовісно користуючись своїми правами, міг звернутись до суду з клопотанням про проведення судового засідання у режимі відеоконференції відповідно до положень статті 197 Господарського процесуального кодексу України, самостійно обравши зручне для себе територіальне розташування його проведення й поза межами суду. Однак скаржник не реалізував своє право звернення до суду з таким клопотанням.

Поряд з цим, одним із принципів господарського судочинства відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є розумність строків розгляду справи судом.

Ураховуючи положення статті 273 Господарського процесуального кодексу України щодо строку розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, зважаючи на те, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, учасники справи належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, а неявка у судове засідання позивача за первісним позовом не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів відмовляє ТОВ "Укргарантресурс" у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки не визнає повідомлені заявником причини неявки в судове засідання поважними, і вважає за можливе розглянути скаргу у даному судовому засіданні, яке продовжено зі стадії, на якій було оголошено перерву.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

14.11.2018 між ТОВ "Укргарантресурс" (продавець) в особі директора ОСОБА_3., що діє на підставі Статуту, та ТОВ "АС" (покупець) в особі директора ОСОБА_1, що діє на підставі Статуту, укладений договір купівлі-продажу природного газу №УГР-14/11/01, відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати у власність покупця, а покупець - оплатити і прийняти на умовах цього договору природний газ, у обсязі до 20000,000 тис.м3. При цьому покупець не є кінцевим споживачем природного газу (пункт 1.1 договору).

Обсяги та місяць (ці) поставок газу по договору зазначаються у додаткових угодах до даного договору (пункт 1.4 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору ціна та загальна вартість газу визначається сторонами у додаткових угодах, які є невід`ємною частиною даного договору.

У пункті 2.3 договору сторони дійшли згоди, що строки та порядок розрахунків за газ визначаються сторонами на кожен місяць поставок газу окремо, та зазначаються в додаткових угодах до даного договору.

За умовами пункту 3.4 договору передачу покупцю фактичних обсягів газу за звітний місяць сторони оформляють актом прийому-передачі газу.

Продавець зобов`язався здійснити передачу газу покупцю у ВТТ у строки, визначені Додатковими угодами до даного договору (пункту 4.1.1 договору).

По закінченню місяця передачі газу, в термін до 5-ти календарних днів продавець зобов`язався оформити з покупцем оригінали актів приймання-передачі, що підтверджують фактично переданий обсяг газу, за умови виконання покупцем зобов`язань по сплаті за газ (пункт 4.1.3 договору).

Покупець зобов`язався оплатити продавцю вартість газу, що передається, на умовах, визначених розділом 2 договору (пункт 4.2.2 договору).

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за даним договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України (пункт 5.1 договору).

Згідно з пунктом 5.2 договору при порушенні покупцем строків розрахунків, обумовлених розділом 2 договору, покупець сплачує на користь продавця, окрім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу, а також додатково штраф у розмірі 5% від вартості об`єму газу, який передається у відповідному місяці поставки, а у разі прострочення платежу на строк понад 10 календарних днів - додатково штраф у розмірі 10% від вартості об`єму газу, який передається у відповідному місяці поставки.

Договір вступає в юридичну силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (а.с.23-26, том 1).

Додатковою угодою №07 від 26.06.2019, підписаною продавцем в особі директора ОСОБА_3., що діє на підставі Статуту, та покупцем в особі директора ОСОБА_2., що діє на підставі Статуту, сторони узгодили, що продавець зобов`язався передати, а покупець оплачувати та прийняти природний газ у липні 2019 в обсязі 200,000 тис.м.куб. на суму 1080000,00 грн. Встановлено, що оплата вартості природного газу, що передається, проводиться на поточний рахунок продавця у такому порядку: 100% вартості природного газу, що передається покупець сплачує продавцю до 26.06.2019. Дана угода набуває чинності з моменту підписання сторонами (а.с.27, том 1).

Додатковою угодою №08 від 23.10.2019, підписаною продавцем в особі директора ОСОБА_3., що діє на підставі Статуту, та покупцем в особі директора ОСОБА_2., що діє на підставі Статуту, сторони домовились, що продавець зобов`язався передати, а покупець оплачує та зобов`язується прийняти природний газ у листопаді 2019 в обсязі 3000,000 тис.м.куб. на суму 17655012,00 грн. Сторони дійшли згоди, що оплата вартості природного газу, що передається, проводиться на поточний рахунок продавця у такому порядку: 100% вартості природного газу, що передається покупець сплачує продавцю до 10.12.2019. Дана угода набуває чинності з моменту підписання сторонами (а.с.28, том1).

Згідно з актами приймання-передачі природного газу №101 від 31.07.2019 та №128 від 30.11.2019 ТОВ "Укргарантресурс" на виконання умов договору та додаткових угод №07, №08 здійснило поставку ТОВ "АС" природного газу в таких обсягах: у липні 2019 - 200,000 тис.куб.м на суму 1080000,00 грн; у листопаді 2019 - 3000,000 тис.куб.м на суму 17655012,00 грн (а.с.29-30, том 1).

Матеріали справи містять виписки з банківських рахунків ТОВ "Укргарантресурс": за 26.06.2019, 27.06.2019 на загальну суму 1080000,00 грн на підтвердження оплати відповідачем за отриманий газ за додатковою угодою №7 від 31.07.2019; за 10.12.2019, 11.12.2019, 12.12.2019, 13.12.2019, 16.12.2019 на загальну суму 17220000,00 грн на підтвердження оплати відповідачем за отриманий газ за додатковою угодою №8 від 23.10.2019 (а.с.31-48, том 1).

Позивач за первісним позовом вважає, що у порушення договірних зобов`язань оплата природного газу була здійснена контрагентом з порушенням погоджених сторонами у додаткових угодах №07, №08 до договору строків, що є підставою нарахування покупцю штрафних санкцій згідно з пунктом 5.2 спірного договору.

Листом (за вих.№28/05/20-35 від 28.05.2020) ТОВ Укргарантресурс зверталось до ТОВ АС , у якому вимагав здійснити оплату санкцій у розмірі 1041580,83 грн (а.с.49-53, том 1).

У відповідь на вказану вимогу ТОВ "АС" надіслало ТОВ "Укргарантресурс" заперечення (за вих.№964/02 від 09.06.2020), у яких не визнало претензії останнього (а.с.56-57, том 1).

Позивач за первісним позовом звернувся з відповідною позовною заявою до суду про стягнення з ТОВ "АС" штрафу у розмірі 936750,60 грн за додатковими угодами №7, №8 до договору та пені у розмірі 17506,83 грн за додатковою угодою №8 до договору (з урахуванням остаточних вимог).

Водночас, зазначаючи про невідповідність первісного позову вимогам закону, Товариством з обмеженою відповідальністю "АС" подало до суду зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору №УГР-14/11/01 від 14.11.2018 та додаткової угоди №08 від 23.10.2019 до нього.

Господарський суд, правильно узявши до уваги, що для розгляду справи істотне значення є встановлення питання щодо наявності або відсутності у позивача по первісному позову права вимоги, яке, у свою чергу виникло на підставі договору №УГР-14/11/01 від 14.11.2018 та додаткової угоди №08 від 23.10.2019 до нього, дійсність яких оспорюється в межах зустрічного позову, дійшов висновку, що спочатку підлягає розгляду зустрічний позов.

Згідно з ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України, зокрема, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Відповідно до частини 1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Договір купівлі-продажу природного газу №УГР-14/11/01 від 14.11.2018 за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. У частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно з вимогами ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У силу припису цієї статті правомірність правочину презюмується. Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Причиною виникнення спору у даній справі є питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсними договору №УГР-14/11/01, укладеного від імені покупця директором ОСОБА_1., та додаткової угоди №08, укладеної директором ОСОБА_2., у зв`язку з відсутністю на це повноважень у вказаних осіб відповідно до положень чинного законодавства України та Статуту ТОВ "АС".

Статтею 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі (далі-ЄДР) містяться, зокрема, відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Згідно з частиною 1 та частиною 3 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до ЄДР, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до ЄДР, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім, випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "АС" станом на 22.04.2019 та станом на 08.05.2019, вони не містять відомостей про наявність обмежень у керівників ТОВ АС ОСОБА_1 та ОСОБА_2. щодо представництва юридичної особи.

Колегія суддів зазначає, що відсутність станом на момент укладення спірних правочинів у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації щодо наявності обмежень у директора ТОВ АС відповідно до частини 3 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань може бути врахована у спорі з третіми особами лише у випадку, коли третя особа не знала і не могла знати ці відомості. Тобто відсутність відповідних відомостей має бути оцінена судом у сукупності з іншими доводами у справі.

Водночас судова колегія зазначає, що обізнаність іншої сторони правочину про повноваження директора ТОВ АС та їх обмеження, адже преамбула спірної додаткової угоди до договору містить посилання на те, що ТОВ АС діє в особі директора відповідно до Статуту.

Відповідно до ст.28 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (у редакції, чинній на час укладення спірних правочинів) органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

За приписами ст.39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (у редакції, чинній на час укладення спірних правочинів) виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва. Статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та визначено його кількісний склад.

Виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень.

За змістом пункту 9.1, 9.2 Статуту ТОВ "АС" (у редакції, затвердженій протоколом зборів учасників ТОВ "АС" №78 від 09.04.2019) органами управління товариства є загальні збори учасників та виконавчий орган; вищим органом товариства є загальні збори учасників, які складаються з учасників товариства.

Відповідно до пунктів 9.34, 9.35 Статуту виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення).

Згідно з пунктом 9.37 Статуту виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного органу товариства є "директор".

Пунктом 9.40 Статуту визначено, що директор повинен діяти добросовісно і розумно в інтересах товариства, директор товариства несе відповідальність перед товариством за збитки, заподіяні товариству своїми винними діями або бездіяльністю.

Пунктом 9.5.7 Статуту передбачено, що виключно загальними зборами учасників приймається рішення про надання згоди (у тому числі надання попередньої згоди) на вчинення правочину (у тому числі значного правочину), якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу.

Питання, передбачені пунктом 9.5 Статуту, та інші питання, віднесені законом до компетенції вищого органу товариства, не можуть бути віднесені до компетенції інших органів товариства (пункт 9.6 Статуту).

Згідно з пунктом 19.1 Статуту значним правочином є правочин, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу (а.с.106-128, том 1).

За приписами імперативної норми ст.44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (у редакції, чинній на час укладення спірних правочинів) Статут товариства може встановлювати особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини); рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено Статутом товариства.

Матеріали справи містять протокол №110 від 04.05.2019 загальних зборів засновників ТОВ "АС", яким звільнено ОСОБА_1 з посади директора товариства та призначено на відповідну посаду ОСОБА_2 та відповідні накази №16-ВК від 04.05.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "АС" та №17-ВК від 06.05.2019 про призначення ОСОБА_2. на посаду директора ТОВ "АС" (а.с.104-105, 129, 130, том 1).

Спірний договір купівлі-продажу природного газу №УГР-14/11/01 від 14.11.2018 зі сторони ТОВ "АС" підписаний директором ОСОБА_1., додаткова угода №08 від 23.10.2019 до договору підписана ОСОБА_2.

У спірних угодах зазначено, що вказані особи діють на підставі Статуту.

Відповідно до пункту 2.1 спірного договору ціна та загальна вартість газу визначається сторонами у додаткових угодах, які є невід`ємною частиною даного договору.

Додатковою угодою №07 від 26.06.2019 сторони узгодили, що продавець зобов`язався передати, а покупець оплачувати та прийняти природний газ у липні 2019 на суму 1080000,00 грн.

Додатковою угодою №08 від 23.10.2019 сторони узгодили, що продавець зобов`язався передати, а покупець оплачувати та прийняти природний газ у листопаді 2019 на суму 17655012,00 грн.

Згідно з довідкою (за вих.№1211/01 від 30.07.2020) про вартість чистих активів підприємства, підписаною директором ТОВ "АС" ОСОБА_2. та головним бухгалтером ТОВ "АС" Демішевою Я.В., вартість чистих активів підприємства становить:

- станом на 30.09.2018 - 6382500,00 грн;

- станом на 31.03.2019 - 33258400,00 грн;

- станом на 30.09.2019 - 28944900,00 грн (а.с.140, том 1).

Також матеріали справи містять фінансовий звіт суб`єкта малого підприємства (баланс на 30.09.2018 та на 30.09.2019). Вказані товариством відомості відображені у розділі "Всього за розділом І. Власний капітал" (а.с.54-58, том 2).

З урахуванням викладеного, 50% вартості чистих активів станом на останній день кварталу, що передував укладанню додаткової угоди №08, складає 14472450,00 грн.

Таким чином, господарський суд правильно встановив, що сума спірної додаткової угоди №8 перевищувала 50% вартості чистих активів покупця природного газу за договором.

Оскільки оспорюваний правочин є значним у силу положень ст.44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та пункту 19.1 Статуту ТОВ "АС", його укладення мало відбуватись виключно на підставі рішення про надання згоди загальними зборами учасників товариства.

Разом з цим, господарський суд виходив із положень частини третьої статті 92, статті 241 Цивільного кодексу України, згідно з якими у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження; правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку представляють, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Статтею 92 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Отже, в силу приписів ст.92 Цивільного кодексу України доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

За змістом статей 92, 97, 99 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.

Відповідно до ст.241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Дії представника в інтересах особи, яку він представляє з перевищенням повноважень не ґрунтуються на волі особи, в інтересах якої він діяв.

Загальне правило, що випливає зі змісту норм статті 241 Цивільного кодексу України, таке: представництво з перевищенням повноважень не породжує властиві представництву наслідки, тобто не створює діями представника права й обов`язки в іншої особи, від імені якої вчинено правочин. У наведеній статті зазначається лише про один варіант поведінки особи, представник якої вийшов за межі наданих йому повноважень, а саме - схвалення нею цих його дій.

При оцінці судами обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.

З урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у справі №668/13907/13-ц від 27.06.2018, для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, зокрема, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно, при цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа.

Колегія суддів зазначає, що на момент (16.09.2020) звернення позивача за первісним позовом до господарського суду строк дії спірного договору купівлі-продажу природного газу №УГ-14/11/01, укладеного 14.11.2018 між ТОВ Укргарантресурс та ТОВ АС , закінчився 31.12.2019. Окрім того, договір не містить умов про його вартість (ціну), яка встановлена додатковими угодами, що свідчить про відсутність підстав для визнання його недійсним за умови підписання його директором товариства ОСОБА_1 з перевищенням повноважень.

Щодо спірної додаткової угоди №8 від 23.10.2019, яка укладена між ТОВ Укргарантресурс та ТОВ АС , та підписана з боку останнього її директором ОСОБА_2 , що діяла на підставі Статуту, колегія суддів виходить з того, що вказаний правочин є значним правочином у розумінні частини 2 ст.44 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , якою встановлено, що рішення про надання згоди на вчинення правочину, вартість майна, робіт та послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно загальними зборами учасників.

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі Статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким Статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №906/100/17, від 12.06.2018 у справі №927/976/17, від 26.02.2019 у справі №925/1453/16, від 02.04.2019 у справі №904/2178/18, від 02.10.2019 у справі № 910/22198/17).

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що ТОВ Укргарантресурс , проявивши принаймні розумну обачність, зокрема, дослідивши Статут ТОВ АС з питання наявності повноважень у особи (директора ОСОБА_2.), що підписує додаткову угоду №8 до договору, повинно було знати про відсутність у ОСОБА_2. повноважень на укладення оспорюваної додаткової угоди до договору, а відтак апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що дії відповідача за зустрічним позовом були обачливими.

Як зазначалося вище, Статутом ТОВ АС встановлено, що органами управління товариства є загальні збори учасників та виконавчий орган, вищим органом управління є Загальні збори учасників, до виключної компетенції якого належить прийняття рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт та послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу. Ці питання не можуть бути віднесені до компетенції інших органів товариства.

Статтею 46 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю встановлено, що значний правочин, правочин із заінтересованістю, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення. Подальше схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки товариства з моменту вчинення цього правочину. До відносин щодо схвалення значного правочину застосовується також правило абзацу другого частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України.

З протоколу Загальних зборів учасників ТОВ АС від 03.07.2020 №118 убачається, що на порядок денний виносилось питання щодо обставин укладання спірного договору та додатків до нього, дотримання при їх укладенні вимог Статуту Товариства та Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , за результатами розгляду яких вирішено: визнати відсутніми повноваження директора ТОВ АС ОСОБА_1 на укладення з ТОВ Укргарантресурс договору купівлі-продажу природного газу №14/11/01 від 14.11.2018 та повноваження директора ТОВ АС ОСОБА_2. на укладення додаткової угоди до договору №8 від 23.10.2019. Не схвалювати укладення вказаних правочинів загальними зборами ТОВ АС . Зобов`язано директора ТОВ АС ОСОБА_2. вжити невідкладних заходів щодо усунення наслідків укладення вказаних правочинів, у тому числі, але не обмежуючись, шляхом звернення до компетентного суду з позовом про визнання вказаних правочинів недійсними (а.с.136-139, том 1).

Отже, ураховуючи приписи Закону та обставини справи, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що подальше схвалення правочину, укладеного керівником із перевищенням наданих йому повноважень, можливе виключно органом, до компетенції якого належить питання щодо прийняття рішення про надання згоди на вчинення такого правочину, тобто загальними зборами учасників ТОВ АС .

Господарський суд, надаючи оцінку спірній угоді до договору №8 від 23.10.2019, узяв до уваги протоколи (рішення) Загальних зборів учасників №175 від 16.10.2019 та №110/1 від 06.05.2019, що розміщені на веб-порталі "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН" на сайті https://www.dzo.com.ua.

Зі змісту цих протоколів убачається, що єдиний учасник ТОВ "АС" ОСОБА_4. надає директору ОСОБА_2 відповідно до пункту 9.5.7 розділу 9 Статуту повноваження та згоду на підписання договорів про закупівлю природного газу (крім того, додатків та додаткових угод до даних договорів) незалежно від їх суми, у тому числі на вчинення значних правочинів, згідно з пунктом 19.1 розділу 19 Статуту товариства на строк до 31.12.2019 та 31.12.2020 відповідно.

Натомість з протоколів (рішень) загальних зборів учасників товариства №175/1 від 16.10.2019 та №110/3 від 06.05.2019, убачається, що сферою застосування наданих повноважень та згоди директору товариства ОСОБА_2 на підписання договорів згідно з пунктом 2 порядку денного протоколів (рішень) №110/1, 110/2 від 06.05.2019 та №175 від 16.10.2019 вирішено вважати процедури публічних закупівель, що здійснюються виключно та у межах Закону України "Про публічні закупівлі" згідно з визначеними оголошеннями про закупівлю.

Колегія суддів не бере до уваги протоколи (рішення) загальних зборів учасників №175 від 16.10.2019 та №110/1 від 06.05.2019, що розміщені на веб-порталі "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН" на сайті https://www.dzo.com.ua, оскільки вони не містять чіткої інформації та посилань на те, що директору ОСОБА_2 надано згоду саме на підписання спірної додаткової угоди №8 до договору, яка укладалась не за процедурою закупівель природного газу згідно з Законом України Про публічні закупівлі .

Обставини щодо виконання сторонами спірного договору та додаткових угод до нього, на думку судової колегії, не є тими діями, які можна вважати належним схваленням оспорюваного правочину з боку ТОВ АС .

Отже, матеріали справи не містять доказів прийняття загальними зборами учасників ТОВ АС будь-яких рішень про надання згоди Загальними зборами товариства на підписання директором ТОВ АС ОСОБА_2 додаткової угоди до договору №8 від 23.10.2019.

Відсутність відповідного рішення загальних зборів, за наявності укладення такого правочину виконавчим органом товариства, може бути підставою для визнання цього договору недійсним згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів, встановивши відсутність обставин, доведених належними та допустимими доказами, недобросовісності та нерозумності у поведінці контрагента, та наявність перевищення повноважень поза волею особи, в інтересах якої особа діяла, дійшла висновку про наявність підстав для визнання недійсною додаткової угоди №8 від 23.10.2019 до договору.

Стосовно первісних позовних вимог, заявлених ТОВ "Укргарантресурс" сум штрафу, пені та 3% річних, нарахованих у зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем за первісним позовом за отриманий у липні та листопаді 2019 природний газ, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, за змістом якої, вимоги у частині 3% річних позивачем не заявляються, що за своєю суттю є відмовою позивача від позову в цій частині, оскільки у даному випадку не відбулося зменшення кількісних показників цієї вимоги, вона не заявляється позивачем у зменшеному розмірі, а є виключеною.

У відповідності до пункту 4 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 3% річних у розмірі 9550,68 грн.

Щодо остаточних вимог первісного позову про стягнення 17506,83 грн пені та 936750,60 грн штрафу, які нараховані з урахуванням суми ПДВ на підставі пункту 5.2 договору поставки та додаткових угод №7, №8, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною першою статті 230 Господарського кодексу України визначено поняття штрафних санкцій за Господарським кодексом України, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями статті 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України визначено загальне поняття штрафних санкцій, яке у господарському судочинстві включає неустойку, штраф, пеню, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил господарської діяльності, невиконання господарського зобов`язання.

Колегія суддів при вирішенні даного спору ураховує правову позицію Верховного Суду щодо правомірності нарахування неустойки у розмірі подвійної плати за користування нежилим приміщенням у зв`язку з простроченням повернення об`єкта оренди з урахуванням суми податку на додану вартість у подібних правовідносинах у справі №916/1319/19 у постанові від 20.11.2020, який зокрема, зазначив, що за змістом ст.185, абзацу 3 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України за загальним правилом неустойка не відноситься до бази оподаткування податком на додану вартість, тому на неустойку не може нараховуватися цей податок.

Справляння податку на додану вартість регулюється розділом V. "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України. Статтею 185 Податкового кодексу України, яка входить до цього розділу, об`єктом оподаткування податком на додану вартість (далі - ПДВ) визначено: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, застосування будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов`язань до юридичної особи не віднесено законодавцем до об`єктів оподаткування ПДВ.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань .

Податковим Кодексом України, як спеціальним нормативним актом, що визначає будь-які питання щодо оподаткування, елементи податку, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування, не передбачено включення до бази оподаткування податком на додану вартість будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов`язань юридичною особою, а навпаки, прямо зазначено про те, що до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені).

Крім того, відповідно до ст.194-196 Податкового кодексу України нарахування штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання господарських зобов`язань відсутнє серед операцій, які підлягають оподаткуванню ПДВ.

Отже, при розрахунку штрафу відповідно до пункту 5.2 договору купівлі-продажу природного газу №УГР-14/11/01 від 14.11.2018 має братись вартість газу без урахування суми ПДВ, що є загальнодержавним податком, який нараховується та справляється з метою фінансування завдань та функцій держави.

Оскільки додаткову угоду №8 до договору визнано недійсною, відтак дана угода не створює правових наслідків для її сторін.

Позивачем за первісним позовом (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) згідно з додатковою угодою №7 до договору заявлено до стягнення штраф на підставі пункту 5.2 договору, яким передбачено, що при порушенні покупцем строків розрахунків, обумовлених розділом 2 цього договору, покупець сплачує на користь продавця, зокрема, штраф у розмірі 5% від вартості об`єму газу, який передається у відповідному місяці поставки у розмірі 54000,00 грн.

Оскільки матеріали справи підтверджують факт прострочення сплати на 1 день, є підстави для застосування умов пункту 5.2 договору - 5% від обсягу поставленого газу, вартість якого відповідно до додаткової угоди №7 до договору становить 900000,00 грн + ПДВ=1080000,00 грн.

У розрахунку позивач за первісним позовом 5% нарахував на суму 1080000,00 грн у розмірі 54000,00 грн.

Однак колегія суддів вважає, що слід нараховувати 5% на суму 900000,00 грн (без ПДВ), що складає 45000,00 грн.

З урахуванням задоволених вимог зустрічного позову про визнання недійсною додаткової угоди №8 до договору, стягненню з відповідача за первісним позовом підлягає штраф у розмірі 45000,00 грн за додатковою угодою №7 до договору, у частині стягнення пені у розмірі 17506,83 грн та штрафу у розмірі 891750,6 грн за додатковою угодою №8 до договору слід відмовити.

Щодо розміру витрат ТОВ Укргарантресурс на правничу допомогу, покладену на ТОВ АС додатковим рішенням господарського суду Донецької області від 23.10.2020 у розмірі 51000,00 грн, проти задоволення яких заперечує заявник апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

У відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України позивачем за первісним позовом надано суду докази надання адвокатських послуг та понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а саме: копію договору №2005-ЮЛ про надання правової допомоги від 20.05.2020, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ПТ №2719 від 09.04.2019, ордер від 18.06.2020, акт №1 від 16.10.2020 до договору про надання правової допомоги від 20.05.2020 №2005-ЮЛ, платіжні доручення №97 від 09.07.2020 на суму 34000,00 грн та №30 від 16.10.2020 на суму 24000,00 грн (а.с.146-149, том 2)

Оцінивши заявлені до стягнення витрати, юридичну кваліфікацію правовідносин у справі, з урахуванням усіх аспектів цієї справи, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що даний спір має незначну складність, та доводами заявника апеляційної скарги про те, що вартість заявлених витрат є неспівмірною як з якістю наданих послуг, так і самим позовом незначної складності.

Водночас, колегія суддів констатує, що частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, як вказано вище, позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково у розмірі 45000,00 грн (4,7% від заявленої суми первісного позову), то витрати позивача за первісним позовом на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача за первісним позовом у розмірі 2405,00 грн згідно з пунктом 3 частини 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно задоволеним позовним вимогам, у зв`язку з чим додаткове рішення підлягає зміні на підставі пункту 2 частини 1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення заяви представника позивача за первісним позовом, а саме: відповідно розміру задоволених первісних позовних вимог та стягує з ТОВ АС на користь ТОВ Укргарантресурс 2405,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Розподіл судових витрат у даній справі за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає здійснити таким чином.

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 3 ст.130 Господарського процесуального кодексу України з огляду на закриття провадження у справі судові витрати у розмірі 3714,60 грн, понесені позивачем у цій частині, відповідачем не відшкодовуються.

Ураховуючи висновок суду апеляційної інстанції про задоволення первісного позову у розмірі 45000,00 грн, судовий збір у розмірі 650,00 грн підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача за первісним позовом пропорційно задоволеним вимогам апеляційної скарги у розмірі 23611,30 грн.

Сторонами під час розгляду справи у суді першої інстанції заявлялись заяви про понесення витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, ТОВ АС (вх.№13986/20 від 20.10.2020) (а.с.153-159, том 2).

У зустрічній позовні заяві ТОВ АС відповідно до пункту 9 частини 3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України надавало попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач за зустрічним позовом поніс, і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи (а.с.93, том 1).

Частиною ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Колегія суддів зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід ураховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правничу допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Оскільки понесені ТОВ АС витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції адвокатом Заворотнім А.В. підтверджено копіями: договору про надання правової допомоги від 15.07.2020, укладеним між ТОВ АС та адвокатом Заворотнім А.В. (а.с.160-161, том 2), додаткової угоди від 15.07.2020 (а.с.162, том 2), акту від 19.10.2020 про надання правової допомоги за договором, в якому зазначено найменування послуги, витрачений час та вартість послуг (а.с.163-164, том 2), рахунку на оплату адвокатських послуг №16/07 від 16.07.2020 (а.с.165, том 2), платіжного доручення №735 від17.07.2020 на суму 100000,00 грн (а.с.166, том 2).

Ураховуючи критерії розумності та співмірності судових витрат, а також наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи і не спростований ТОВ Укргарантресурс факт надання адвокатом Заворотнім А.В. професійної правничої допомоги у цій справі, у зв`язку з частковим задоволенням зустрічного позову ТОВ АС та частковим задоволенням позовних вимог ТОВ Укргарантресурс у розмірі 45000,00 грн, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення заяви представника ТОВ АС , а саме: пропорційно розміру задоволених позовних вимог, як за первісним, так і за зустрічним позовами, та стягує з ТОВ Укргарантресурс на користь ТОВ АС 65099,99 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 пункту 2 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з частиною 1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду частковому скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у цій частині, додаткове рішення - зміні.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АС" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.10.2020 у справі №905/1132/20 скасувати частково.

Прийняти нове рішення, яким первісні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргарантресурс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АС" задовольнити частково у розмірі 45000,00 грн.

В іншій частині первісного позову відмовити.

У частині закриття провадження у справі за первісним позовом про стягнення 3% річних у розмірі 9550,68 грн залишити без змін.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргарантресурс" про визнання недійсними договору купівлі-продажу природного газу №УГР-14/11/01 від 14.11.2018 та додаткової угоди №08 від 23.10.2019 задовольнити частково.

Визнати недійсною додаткову угоду №08 від 23.10.2019.

У частині визнання договору купівлі-продажу природного газу №УГР-14/11/01 від 14.11.2018 відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АС" (87500, Донецька область, м.Волноваха, вул.Шевцової, буд.22А; код ЄДРПОУ 31915956) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргарантресурс" (04073, м.Київ, вул.Рилєєва, буд.10а, офіс 125; код ЄДРПОУ 39301714) судовий збір у розмірі 675, 00 грн за розгляд позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргарантресурс" (04073, м.Київ, вул.Рилєєва, буд.10а, офіс 125; код ЄДРПОУ 39301714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АС" (87500, Донецька область, м.Волноваха, вул.Шевцової, буд.22А; код ЄДРПОУ 31915956) 65099,99 грн правничої допомоги у суді першої інстанції.

Додаткове рішення Донецької області від 23.10.2020 у справі №905/1132/20 змінити, виклавши його резолютивну частину у такій редакції:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргарантресурс" (б/н від 20.10.2020) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.

Покласти судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргарантресурс" на професійну правничу допомогу в розмірі 2405,00 грн на Товариство з обмеженою відповідальністю "АС".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АС" (87500, Донецька область, м.Волноваха, вул.Шевцової, буд.22А; код ЄДРПОУ 31915956) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргарантресурс" (04073, м.Київ, вул.Рилєєва, буд.10а, офіс 125; код ЄДРПОУ 39301714) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2405,00 грн .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргарантресурс" (04073, м.Київ, вул.Рилєєва, буд.10а, офіс 125; код ЄДРПОУ 39301714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АС" (87500, Донецька область, м.Волноваха, вул.Шевцової, буд.22А; код ЄДРПОУ 31915956) 23611,30 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Донецької області видати накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 29.12.2020.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя І.В. Тарасова

Суддя О.В. Шевель