Рішення

від 22.12.2020 по справі 904/1297/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2020м. ДніпроСправа № 904/1297/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Товстоп`ятки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енкорто", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Біола", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 477 791 грн. 71 коп. за договором про надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні від 17.04.2019 № 17/04/1

Представники:

від позивача: Жмарьова О.М., довіреність № 4 від 05.06.2020, представник;

від відповідача: Устинова А.В., довіреність № 17 від 18.09.2018, адвокат.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енкорто" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 28.02.2020, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Біола" заборгованість в сумі 456 153 грн. 12 коп., з яких: 412 950 грн. 00 коп. - основний борг, 4 546 грн. 21 коп. - 35% річних, 997 грн. 99 коп. - інфляційні втрати, 37 658 грн. 92 коп. - пеня, відповідно до умов договору про надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні від 17.04.2019 № 17/04/1.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за спірним договором.

Ухвалою господарського суду від 10.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 26.03.2020.

26.03.2020 підготовче засідання не відбулося, у зв`язку із запровадженням на території України карантину.

Ухвалою суду від 24.03.2020 відкладено підготовче засідання на невизначений термін.

Господарський суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215), з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, на усій території України з 12.03.2020 до 03.04.2020 установлено карантин.

Крім того, згідно із п. 11 Закону України №540-ІХ від 30.03.2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набув чинності 02.04.2020, розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено п. 4 такого змісту, зокрема, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки судового розгляду справи продовжуються на строк дії такого карантину, а строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (редакція п. 4 розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України до 17.07.2020).

У подальшому строк дії карантину продовжувався з 03.04.2020 до 24.04.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239), з 24.04.2020 до 11.05.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 291), з 11.05.2020 до 22.05.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343), з 22.05.2020 до 22.06.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392), з 22.06.2020 по 31.07.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500), з 31.07.2020 до 31.08.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641), з 31.08.2020 до 31.10.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 № 760) тощо. Обмежувальні заходи тривають і на даний час.

17.04.2020 на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому підтвердив факт наявності господарських відносин між сторонами на підставі договору про надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні від 17.04.2019 № 17/04/1. Проте, вказує, що у наданих позивачем до позову заявках на перевезення відсутній підпис відповідача, що свідчить про те, що сторонами не досягнуто згоди з істотних умов перевезення за спірними заявками. У відповідача такі заявки відсутні, оскільки вони не складалися. Крім того, надані позивачем до позову акти виконаних робіт, які є підставою для оплати, також не підписані з боку відповідача, що свідчить про передчасність вимог позивача щодо оплати послуг. Разом з тим, позивачем не була вірно зареєстрована податкова накладна до акту наданих послуг за №558 від 17.07.2019, у зв`язку з чим оплата послуг була призупинена. В позовній заяві позивач зазначає, що помилка у складанні податкової накладної була виправлена ним 06.12.2019, проте 3% річних та пеню за несвоєчасну оплату розраховує з серпня 2019. Враховуючи, що затримка оплати була правомірною, то нарахування 3% річних та пені за період до 06.12.2019 відповідач вважає таким, що протирічить умовам договору. Зазначив, що у зв`язку із карантинними заходами частина працівників підприємства знаходиться у відпустках, а частина на віддаленому доступі, тому копія спірного договору буде надана до суду після закінчення карантину. Просив у позові відмовити.

Після послаблення карантину, ухвалою господарського суду від 07.05.2020 підготовче засідання у справі призначене на 04.06.2020.

27.05.2020 на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив від 25.05.2020, в якій зазначає, що заперечення відповідача свідчать про його недобросовісність та намагання уникнути оплати послуг, які вже давно надані позивачем та відображені ним у податковій звітності. Зокрема, стверджує, що з урахуванням заперечень відповідача останній не пояснює чим він керувався, багаторазово протягом декількох місяців надаючи позивачу для перевезення свою продукцію. Крім того, жодної письмової відмови від підписання актів виконаних робіт відповідачем позивачу не направлялося. Стосовно затримки з оплатою, на яку посилається у відзиві як на правомірну, зазначає, що у позовній заяві надано вичерпну інформацію з цього приводу. Тим не менш, звертає увагу суду на те, що спірна податкова накладна була виписана на суму 13 500 грн., а заборгованість відповідача складає 412 950 грн., що жодним чином не співмірне з сумою спірної накладної, а тим більше - з податковим кредитом у розмірі 2 250 грн. Крім того, ця помилка давно виправлена, але після виправлення заборгованість відповідачем не сплачена. Просив позов задовольнити.

Того ж дня позивачем до суду подано заяву про збільшення позовних вимог від 25.05.2020, відповідно до якої просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Біола" заборгованість в сумі 477 791 грн. 71 коп., з яких: 412 950 грн. 00 коп. - основний борг, 7 499 грн. 09 коп. - 35% річних, 6 385 грн. 85 коп. - інфляційні втрати, 50 956 грн. 77 коп. - пеня, відповідно до умов договору про надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні від 17.04.2019 № 17/04/1.

Ухвалою господарського суду від 04.06.2020 заява позивача про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду, підготовче засідання відкладено на 18.06.2020 для надання відповідачем витребуваних судом документів.

17.06.2020 відповідач надав до суду відзив на заяву про збільшення позовних вимог від 16.06.2020 № 64, в якому зазначив про необґрунтованість розрахунку інфляційних втрат, невідповідність дати початку розрахунку штрафних санкцій, з огляду на призупинення оплати послуг. Крім того, просив суд зменшити розмір нарахованої позивачем пені, посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства, викликаний зменшенням обсягу споживаної продукції, неможливістю працювати виробництву в штатному режимі та переведення працівників на дистанційний режим роботи через введення карантину.

У підготовчому засіданні 18.06.2020 оголошено перерву до 07.07.2020.

06.07.2020 до суду надійшла відповідь позивача на відзив на заяву про збільшення позовних вимог, в якій, зокрема, заперечував проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення пені.

Того ж дня до суду надійшли доповнення відповідача до відзиву від 03.07.2020 № 72, в яких зазначив про відсутність правових підстав для задоволення позову, з огляду на те, що перевезення товару здійснено іншими особами, про що зазначено позивачем у позовній заяві та підтверджується наданими товарно-транспортними накладними; сторонами не досягнуто згоди з істотних умов договору, як то розмір оплати послуг, найменування та реквізити вантажоодержувача, вид, найменування, характеристика, кількість (вага), вид упаковки та (або) тари, властивості вантажу та інше, оскільки відповідачем не підписана заявка на перевезення; акти виконаних робіт, які є підставою для оплати послуг з перевезення, не підписані уповноваженим представником ТОВ "ТД "Біола" та не засвідчені печаткою підприємства.

У підготовчому засіданні 07.07.2020 оголошено перерву до 28.07.2020.

28.07.2020 позивач подав до суду відповідь на доповнення відповідача до відзиву, в якій виклав заперечення проти доводів відповідача, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Зокрема, зазначив, що доводи відповідача про відсутність підстав для оплати наданих позивачем послуги через те, що останній фрахтував для виконання перевезень транспорт третіх осіб, спростовуються умовами спірного договору, який не містить заборони залучати до виконання перевезень третіх осіб. Вимога про особисте виконання перевезення відповідачем не заявлялася, договірні відносини відповідача з третіми особами щодо спірних перевезень відсутні, докази оплати послуг третім особам не надано, а тому вказані доводи не можуть бути підставою для відмови від оплати послуг позивача. Крім того, вказує, що умови перевезення узгоджуються під час проведення відповідачем он-лайн-тендерів на перевезення вантажів, зокрема, ціну за перевезення пропонує сам вантажовідправник і якщо хтось з виконавців-учасників тендерів погоджується на таку ціну, торги завершуються. За результатами таких тендерів позивач, як переможець торгів, направляв відповідачу електронною поштою заповнену заявку на перевезення, яка містила посилання на спірний договір, найменування вантажу - напої, соки ТМ Біола , адресу завантаження (м. Дніпро, вул. Берегова, буд. 135), дату та час завантаження, найменування вантажоодержувача та його адресу, дату та адресу розвантаження, контактний телефон одержувача, суму фрахту, марку та д.н.з. автомобіля, ПІБ водія та його контактний телефон. Відправлення позивачем та отримання відповідачем таких разових заявок-замовлень підтверджується реєстром електронних відправлень позивача. Наведене спростовує твердження відповідача про відсутність погодження сторонами істотних умов за спірними перевезеннями.

Ухвалою господарського суду від 28.07.2020 за клопотанням сторін продовжено строк проведення підготовчого провадження до 01.10.2020 в порядку п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України; оголошено перерву у підготовчому засіданні до 29.09.2020.

23.09.2020 відповідачем до суду надані заперечення на відповідь на відзив від 22.09.2020 № 113, в яких, зокрема, зазначив, що позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на норми права, що регулюють правовідносини, пов`язані з транспортним експедируванням вантажів, проте відповідач не укладав із позивачем договір транспортного експедирування; правовідносини сторін врегульовані умовами договору про надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які позивач порушив, залучивши до перевезення вантажів відповідача третіх осіб.

У підготовчому засіданні 29.09.2020 представник відповідача на вимогу суду надав копію договору про надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні від 17.04.2019 № 17/04/1.

У підготовчому засіданні 29.09.2020 оголошено перерву до 13.10.2020 для надання відповідачем витребуваних судом документів.

12.10.2020 до суду надійшли заперечення позивача на заяву відповідача щодо правової природи виконаних господарських договорів та визнання їх неукладеними.

Того ж дня позивач надав до суду заяву від 09.10.2020, відповідно до якої повідомив суд, що 08.10.2020 ним на адресу відповідача направлено проект мирової угоди, копію якої просить долучити до матеріалів справи.

13.10.2020 відповідачем до суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із хворобою представника відповідача Устинової А.В.

Ухвалою господарського суду від 13.10.2020 підготовче засідання відкладено на 03.11.2020 для надання сторонами витребуваних судом документів.

Ухвалою господарського суду від 03.11.2020 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 03.12.2020.

23.11.2020 на адресу суду надійшло клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи копії мирової угоди від 12.11.2020 та доказів її направлення на адресу позивача.

03.12.2020 судове засідання не відбулось через перебування судді Рудь І.А. на самоізоляції.

Після усунення вказаних обставин, ухвалою господарського суду від 10.12.2020 розгляд справи по суті призначений у судовому засіданні 17.12.2020.

16.12.2020 позивачем до суду надані пояснення щодо причини відхилення пропозиції відповідача про укладання мирової угоди.

У судовому засіданні 17.12.2020 оголошено перерву до 22.12.2020.

У судовому засіданні 22.12.2020 позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та наданих під час судового розгляду справи письмових поясненнях, просив позов задовольнити; відповідач проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзивах на позов та запереченнях, просив у задоволенні позову відмовити, максимально зменшити розмір нарахованої позивачем пені.

Згідно з ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

За приписами ст. 195 Господарського процесуального кодексу України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.

Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті ст. 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Біола" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енкорто" (перевізник) укладено договір про надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні № 17/04/1 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого перевізник зобов`язався за дорученнями замовника надавати послуги з внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом (надалі по тексту АТ ) територією Україні, а замовник зобов`язався приймати та оплачувати надані перевізником послуги.

Відповідно до п. 1.3 договору замовник оплачує виконання доручення в сумі, зазначеній та узгодженій обома сторонами в заявці-договорі (надалі по тексту Заявка та

(або) Заявка на перевезення вантажу ).

Заявки, узгоджені сторонами, регулюють взаємини сторін щодо кожного окремого доручення і є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.4 договору).

Згідно з п. 1.5 договору надання послуг по цьому договору фіксується двостороннім актом виконаних робіт (послуг), який складається у двох примірниках, по одному

для кожної із сторін, підписується уповноваженими представниками перевізника й замовника та засвідчується печатками підприємств.

За умовами п. 2.1 договору послуги надаються на підставі даного договору та письмової заявки, що подає замовник за формою встановленою у Додатку № 1 до цього

договору. Зокрема, у заявці сторони узгоджують всю необхідну для належного виконання умов цього договору інформацію, а саме:

- найменування замовника та перевізника;

- вид, найменування, характеристика, кількість (вага), вид упаковки та (або) тари, властивості вантажу;

- адреси навантаження (пункт відправлення) і розвантаження (пункт призначення) вантажу;

- дата та час (години) навантаження і розвантаження вантажу;

- час перевезення;

- відстань перевезення і раціональний маршрут;

- найменування та реквізити вантажовідправника;

- найменування та реквізити вантажоодержувача;

- тип і кількість АТ;

- інструкція з кріплення вантажу та інші умови для визначення перевізником необхідного АТ для належного перевезення вантажу задля його схоронності й цілісності (включаючи транспортну, групову та (або) індивідуальну (споживчу) упаковку та (або) тару) під час перевезення, вантажно-розвантажувальних робіт, виключаючи втрату вантажу або його ушкодження;

- розмір оплати послуги;

- додаткові умови: допоміжні операції й послуги, згідно п. 1.2. договору (при необхідності).

Усі погоджені обома сторонами заявки на перевезення вантажу є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.2. договору заявка на перевезення вантажу складається замовником у письмовій формі та подається (направляється) перевізнику шляхом використання засобів факсимільного зв`язку або електронної пошти, не менше, ніж за 12 (дванадцять) годин, до моменту подання АТ до пункту завантаження.

Сторони домовились, що усі Заявки та інші повідомлення складені відповідно д оположень п.п. 2.1-2.6. цього договору, до моменту фактичного обміну їх оригіналами, будуть направлятися та здійснюватися уповноваженими особами за допомогою електронної пошти або використання засобів факсимільного зв`язку, реквізити яких зазначені у додатку до цього договору.

Сторони засвідчують, що весь електронний та (або) факсовий документообіг по цьому договору (до моменту фактичного обміну їх оригіналами), надісланий однією із сторін іншій, має юридичну силу оригіналу для обох сторін при пред`явлені електронного та (або) факсового документу у візуальному поданні на папері, копія якого повинна бути засвідчена у порядку, встановленому Законом України від 22.05.2003№ 851-IV Про електронні документи та електронний документообіг . Юридична сила електронного та (або) факсового документу на паперовому носії, не може бути заперечена сторонами виключно через те, що вона має електронну та (або) факсову форму (п. 2.7 договору).

Згідно з п. 4.1 договору загальна сума цього договору складається із сум вартостей підписаних обома сторонами за цим договором актів виконаних робіт (послуг).

Розмір оплати послуг узгоджується та зазначається сторонами безпосередньо у заявці на перевезення вантажу до початку надання послуг (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.3 договору послуги по цьому договору вважаються виконаними належним чином якщо вантаж доставлено у відповідності до умов узгоджених сторонами у відповідній заявці, розвантажений й прийнятий у пункті призначення замовника та (або) вантажоодержувача, підтвердженням чого свідчить товарно-транспортна накладна(ТТН) (вантажна накладна) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, один оригінальний примірник якої залишається у замовника та (або) вантажоодержувача.

За умовами п. 4.4 договору перевізник протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту проставлення замовником та (або) вантажоодержувачем відмітки про отримання вантажу у товарно-транспортній накладній (ТТН) зобов`язується надати замовнику:

- заявку на перевезення вантажу, підписану уповноваженою особою перевізника у двох оригінальних примірниках;

- рахунок-фактуру з обов`язковою вказівкою номера і дати договору;

- товарно-транспортну накладну (ТТН) (вантажну накладну);

- акт виконаних робіт (послуг), підписаний уповноваженою особою та засвідчений печаткою перевізника у двох оригінальних примірниках;

- акт про псування, бій, недовезення, надлишку вантажу або інший документ, який свідчить про проблему під час приймання вантажу (при наявності).

У п. 4.5 договору сторони узгодили, що замовник оплачує надані послуги на підставі отриманого рахунку-фактури від перевізника протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту надання перевізником усіх документів згідно п.п. 4.3., 4.4. цього договору, але у будь-якому випадку, не раніше дати підписання замовником та скріплення печаткою підприємства акту виконаних робіт (послуг), який є підставою для оплати вартості послуг по цьому договору.

Згідно з п. 4.6 договору у разі відсутності претензій у замовника до якості надання послуг перевізника, у тому числі, претензій відносно цілісності, збереженні,

схоронності перевезеного та доставленого вантажу (включаючи транспортну, групову та (або) індивідуальну (споживчу) упаковку та (або) тару), зовнішнього стану вантажу і його упаковки в пункті призначення (доставки) замовника та (або) вантажоодержувача; претензій відносно вірності записів, зроблених у товарно-транспортній накладній (ТТН) (вантажній накладній) тощо, замовник підписує наданий перевізником акт виконаних робіт (послуг), скріплює печаткою підприємства і направляє на адресу перевізника один оригінальний примірник такого акту, у такому випадку надані послуги за відповідною заявкою вважаються прийнятими замовником й відповідно сторонами. За наявності вищеназваних претензій за наданні послуги перевізника, замовник надає перевізнику мотивовану письмову відмову від прийняття послуг. У разі такої наявності, строк оплати продовжується на кількість днів, протягом яких сторони врегульовують розбіжності.

Пунктом 4.7 договору передбачено, що замовник має право затримати оплату за послуги, якщо будь-які документи, надані перевізником у відповідності до п.п. 4.3., 4.4.цього договору містять помилки, оформлені не правильно (не коректно), не у відповідності до вимог чинного законодавства України, будуть суперечити умовам узгодженої ; заявки на перевезення вантажу та цього договору, та (або) документи будуть відсутні повністю або частково, - на весь строк (період) затримки оформлення та надання необхідних документів. В такому випадку датою надання послуг за відповідною заявкою вважається дата пред`явлення перевізником усіх необхідних документів.

Відповідно до п. 4.8 договору надані послуги за відповідною заявкою вважаються прийнятими після підписання обома сторонами по договору та скріплення печаткою підприємств акту виконаних робіт (послуг).

Валютою даного договору є виключно гривня України і розрахунки між сторонами провадяться у безготівковому порядку виключно у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок перевізника через установи банку по реквізитам, вказаним сторонами у Розділі 11 цього договору (п. 4.9 договору).

Днем виконання зобов`язань замовника по сплаті усіх платежів по договору, вважається день списання суми платежу з розрахункового рахунку банку замовника (п. 4.10 договору).

За умовами п. 10.1 договору цей договір набуває чинності з дати його підписання керівниками обох сторін по цьому договору або їх уповноваженими представниками та скріплення печатками підприємств і діє до 31 грудня 2019 року, але у будь-якому випадку до повного належного виконання сторонами своїх зобов`язань по ньому. Датою підписання вважається дата, зазначена на першій сторінці договору.

Строк дії цього договору може бути продовжений за взаємною згодою сторін, шляхом укладення додаткової угоди до даного договору. Закінчення терміну договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного договору (п. 10.2 договору).

Як зазначає позивач, починаючи з 24.04.2019 відповідно до умов тендеру за кодом доступу до сайту, де відповідач розміщував замовлення на перевезення, позивач здійснював витяги тексту замовлень, роздруковував, підписував та приймав до виконання разові замовлення на перевезення продукції, виробленої відповідачем.

На кожне перевезення відповідач виписував товарно-транспортну накладну. Для виконання перевезень позивач фрахтував вантажний транспорт у суб`єктів підприємництва-резидентів України на підставі разових договорів перевезення.

У період з 26.04.2019 по 18.09.2019 позивач за замовленням відповідача організував та виконав перевезення на загальну суму 1 555 208 грн. 16 коп., за які відповідач розрахувався лише частково у загальній сумі 1 142 258 грн. 16 коп. Залишок заборгованості складає 412 950 грн. 00 коп.

Перевезення на суму 412 950 грн. 00 коп. виконані позивачем у період з 14.06.2019 по 17.09.2019, що підтверджується товарно-транспортними накладними, засвідченими підписами вантажовідправника (відповідача) та вантажоодержувачів (т.1, а.с. 132-150; т.2, а.с. 1-44).

На виконання умов п. п. 1.5, 4.4 договору позивачем складені наступні акти надання послуг перевезення у період з 14.06.2019 по 17.09.2019 на суму 412 950 грн. 00 коп. (т.1, а.с. 106-131):

- № 450 від 15.06.2020 на суму 9300 грн. 00 коп.;

- № 496 від 18.06.2019 на суму 20 500 грн. 00 коп.;

- № 614 від 03.08.2019 не суму 21 200 грн. 00 коп.;

- № 618 від 07.08.2019 на суму 21 500 грн. 00 коп.;

- № 620 від 10.08.2019 на суму 19 500 грн. 00 коп.;

- № 623 від 11.08.2020 на суму 10 000 грн. 00 коп.;

- № 631, № 636 від 12 08.2020 на суму 15 850 грн. 00 коп. та 11 500 грн. 00 коп. відповідно;

- № 644 від 13.08.2019 на суму 21 500 грн. 00 коп.;

- № 668 від 16.08.2019 на суму 6 300 грн. 00 коп.;

- № 649, № 669 від 20.08.2019 на суму 20 300 грн. 00 коп. та 25 000 грн. 00 коп. відповідно;

- № 670 від 22.08.2019 на суму 21 000 грн. 00 коп.;

- № 665 від 26.08.2019 на суму 16 500 грн. 00 коп.;

- № 663, № 664, № 671, № 672 від 27.08.2019 на суму 20 000 грн. 00 коп., 20 000 грн. 00 коп., 21 500 грн. 00 коп. та 20 000 грн. 00 коп. відповідно;

- № 673 від 30.08.2019 на суму 9 200 грн. 00 коп.;

- № 678, № 683 від 02.09.2019 на суму 16 500 грн. 00 коп. та 20 000 грн. 00 коп. відповідно;

- № 691, № 699 від 05.09.2019 на суму 11 500 грн. та 11 000 грн. 00 коп. відповідно;

- № 721 від 13.09.2019 на суму 12 150 грн. 00 коп.;

- № 698 від 18.09.2019 на суму 11 150 грн. 00 коп.

а також виставлені відповідачу до сплати відповідні рахунки (т.1, а.с. 82-106).

Позивач стверджує, що на виконання умов п.п. 4.3, 4.4 договору документи стосовно перевезень, в тому числі рахунки, направлялися поштою на ім`я відповідальної особи, вказаної відповідачем - ОСОБА_1 , з оплаченою доставкою відправлень на юридичну адресу відповідача, на підтвердження чого надав експрес-накладні Нової Пошти (т. 1, а.с. 19-21).

При цьому позивач зазначає, що ніяких претензій щодо якості або кількості документів не надходило. Відповідач відображав у звітності всі без виключення податкові накладні позивача. Жодне з поштових відправлень не було повернуте позивачу.

Разом з тим, не зважаючи на неодноразові вимоги та нагадування, відповідач не повертав підписані акти виконаних робіт та підписані разові договори перевезення; письмової відмови від підписання актів виконаних робіт або претензій щодо якості наданих послуг перевезення від відповідача до позивача не надходило.

12.11.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію від 06.11.2019 № 10, в якій вимагав сплатити заборгованість за надані послуги перевезення у період з серпня по вересень 2019 на загальну суму 426 950 грн. 00 коп., яка отримана відповідачем 18.11.2019 (т. 1, а.с. 22-23).

На вказану претензію відповідач надав відповідь від 03.12.2019 № 109, в якій зазначив, що ТОВ Енкорто не виконало свого обов`язку щодо реєстрації податкової накладної до акту наданих послуг від 17.07.2019 № 558 на суму 13 500 грн. 00 коп., у зв`язку із чим на підставі п. 5.2.12 договору платежі на адресу ТОВ Енкорто призупинені до усунення вказаних порушень.

Позивач зазначає, що після звернення відповідача усунув вказане порушення, проте заборгованість у розмірі 412 950 грн. 00 коп. так і не була сплачена відповідачем.

У пункті 5.3.1 договору сторони визначили, що за безпідставне порушення замовником термінів оплати послуг, крім випадків, передбачених сторонами безпосередньо у цьому договорі, замовник сплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежі кожен день прострочення.

Згідно з розрахунком позивача сума пені за період з 20.08.2019 по 13.05.2020 складає 50 956 грн. 77 коп.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 6 385 грн. 86 коп. за період з вересня 2019 по квітень 2020 та 3% річних в сумі 7 499 грн. 09 коп. за період з 20.08.2019 по 13.05.2020.

Доказів оплати вказаної спірної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладання договору про надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, факт надання послуг перевезення, строк оплати наданих послуг, строк дії договору, наявність прострочення оплати наданих послуг.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору перевезення вантажу є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі ст. ст. 193, 202 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до положень ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

У разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ч. 1 ст. 920 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору у період з 14.06.2019 по 17.09.2019 позивачем за замовленням відповідача організовані та виконані перевезення вантажу відповідача, що підтверджується товарно-транспортними накладними, засвідченими підписами вантажовідправника (відповідача) та вантажоодержувачів (т.1, а.с. 132-150; т.2, а.с. 1-44).

З огляду на відсутність заперечень вказаних обставин з боку відповідача, господарський суд також зазначає, що докази про існування спору між сторонами з приводу якості наданих послуг у справі відсутні, послуги перевезення надавалися позивачем належним чином та приймалися відповідачем без зауважень.

При цьому, направлені на адресу відповідача разом із претензією від 06.11.2019 № 10 акти наданих у спірному періоді послуг перевезення не підписані відповідачем та в порушення умов п. 4.6 договору не повернуті позивачу.

Разом з тим, господарський суд констатує, що мотивована письмові відмова відповідача від прийняття послуг перевезення у спірному періоді у матеріалах справи відсутня, що унеможливлює відстрочку платежу, передбачену п. 4.6 договору.

При цьому викладені у відповіді на претензію від 03.12.2019 № 109 посилання відповідача на порушення позивачем обов`язку щодо реєстрації податкової накладної до акту наданих послуг від 17.07.2019 № 558 на суму 13 500 грн. 00 коп., не приймаються судом в якості причини призупинення платежів за послуги, надані позивачем у спірному періоді, оскільки вартість перевезення за вказаним актом не входить до предмету даного спору та вказані порушення усунені позивачем ще до звернення із даним позовом до суду.

Заперечення відповідача щодо порушення позивачем умов спірного договору в частині виконання перевезення вантажів не особисто, а за допомогою залучених третіх осіб, судом відхиляються, оскільки укладеним між сторонами договором та заявками відповідача не передбачена заборона залучення до виконання перевезень третіх осіб. Крім того, умовами п. 5.2.7 договору прямо передбачена відповідальність перевізника перед замовником за дії третіх осіб, залучених до виконання обов`язків перевізника, як за свої власні.

Господарський суд зазначає, що положеннями ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину та матеріали справи доказів визнання договору недійсним не містять.

Разом з тим твердження відповідача про те, що сторонами не досягнуто згоди з істотних умов договору, як то розмір оплати послуг, найменування та реквізити вантажоодержувача, вид, найменування, характеристика, кількість (вага), вид упаковки та (або) тари, властивості вантажу та інше, оскільки відповідачем не підписана заявка на перевезення, судом відхиляються з огляду на таке.

Як вбачається з наданої позивачем роздруківки з сайту відповідача (т.2, а.с. 150-151), за умовами тендерів он-лайн ТОВ Тортовий Дім Біола торги на рейсах ТД Біола проводяться щоденно, в робочі дні з 9.00 до 12.00 з завантаженням на сьогодні та з 13.00 до 17.30 з завантаженням на завтра .

За умовами торгів, ціну за перевезення пропонує вантажовідправник. Якщо хтось із виконавців погоджується на таку ціну, торги завершуються. Якщо ніхто не погоджується на початкову ціну, переможцем торгів стає виконавець, який запропонував найнижчу ціну. Якщо всі запропоновані ціни на послуги перевищують початкову ціну, ТД Біола може: погодитись на найнижчу ціну; продовжити тендер на 60 хвилин; повторити тендер наступного дня з 9.00 до 12.00; визнати тендер таким, що не відбувся, внаслідок неприйнятності для замовника. Учасники тендерів мають доступ до сайту тендерів.

Переможець тендеру (відповідний рейс підсвічується синім кольором) має перейти на вкладку Виграні тендери та відкрити посилання для заповнення даних авто/водій .

Після цього виконавцю надається доступ до посилання для витягу Заявки на транспорт . Заявка має бути роздрукована, затверджена печаткою виконавця, відсканована та відправлена логісту ТОВ Біотрейд на електронну адресу: to@biola.uа.

Як вбачається з наданих позивачем документів, з електронної адреси відповідача позивачу направлялися заявки за формою, зразок якої надано у додатку до спірного договору. В заявках зазначалося, що вони виконуються відповідно до договору № 17/04/1 від 17.04.2019. Найменування вантажу-напої, соки ТМ Біола . В цих заявках було вказано адресу завантаження (м. Дніпро, вул. Берегова, буд. 135), дату та час завантаження, найменування вантажоодержувача та його адресу, дату та адресу розвантаження, контактний телефон одержувача, суму фрахту, марку та д.н.з. автомобіля, ПІБ водія та його контактний телефон.

Відправлення та отримання разових замовлень підтверджується реєстром електронних відправлень, направлених на адресу відповідача та отриманих від нього (т.2, а.с. 157-167).

Наведений порядок погодження сторонами умов перевезень за разовими заявками не суперечить умовам п.п. 2.1-2.5 спірного договору.

Наведене спростовує твердження відповідача про відсутність погодження сторонами істотних умов за спірними перевезеннями.

Разом з тим, господарський суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо призупинення оплати послуг позивача через:

- отримання від Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області запиту про надання інформації та документального підтвердження взаємовідносин із ТОВ Енкорто , у зв`язку із виводами податкового органу щодо нереальності здійснення позивачем транспортно-експедиційних послуг за спірним договором;

- побоювання відповідача щодо майбутніх податкових ризиків з цього приводу та можливої податкової перевірки через господарські відносини із позивачем

Господарський суд зазначає, що спірний договір не містить вищевказаних підстав для відстрочки платежу за надані послуги перевезення, а побоювання відповідача не звільняють його від обов`язку оплатити надані належним чином послуги за спірним договором.

Отже, господарський суд доходить висновку, що відповідач не надав до суду належні докази, які б звільняли його від виконання зобов`язання по оплаті отриманих послуг за перевезення вантажів.

На час вирішення спору строк виконання зобов`язання по оплаті спірних послуг перевезення є таким, що настав; доказів сплати боргу за позовними вимогами відповідачем не надано.

При цьому, господарський суд не приймає в якості належних доказів на підтвердження направлення відповідачу документів, передбачених умовами п. 4.4. договору, надані позивачем експрес-накладні Нової пошти, оскільки з їх змісту неможливо встановити які саме документи направлялися відповідачу та коли такі відправлення отримані останнім.

Натомість, опис вкладення від 12.11.2019, поштове повідомлення № 4900077243130 та накладна укрпошти, надані позивачем на підтвердження направлення на адресу відповідача претензії від 06.11.2019 № 10 містять інформацію про дату отримання ТОВ ТД Біола вказаної претензії з додатками - 18.11.2019 та найменування предметів, що відправлялися, а саме: претензія з додатками на 198 арк.

Судом також враховано, що відповідь відповідача від 03.12.2019 № 109 на вказану претензію не містить заперечень щодо не направлення позивачем документів, передбачених п. 4.4. договору, за спірними перевезеннями.

Отже, суд доходить висновку, що строк виконання відповідачем зобов`язань за договором щодо оплати вартості послуг за перевезеннями, виконаними у період з з 14.06.2019 по 17.09.2019 на суму 412 950 грн. 00 коп., є таким що настав 27.12.2019 (з дати отримання претензії 18.11.2019 + 30 банківських днів, з урахуванням переносів банківських днів, визначених рішенням Правління Національного банку України від 01.04.2019 № 249.)

Враховуючи, що відповідачем своєчасно не сплачено вартість наданих позивачем послуг, суд вважає позовну вимогу про стягнення заборгованості у розмірі 412 950 грн. 00 коп. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно перерахунку суду:

- 3% річних за загальний період з 28.12.2019 по 13.05.2020 (враховуючи, що прострочення виконання зобов`язання з оплати наданих послуг розпочалось з 28.12.2019 та граничний період нарахування позивачем 3% річних) складають 4 571 грн. 44 коп. та підлягають стягненню з відповідача;

- інфляційні втрати за період з січня по квітень 2020 (враховуючи, що прострочення виконання зобов`язання з оплати наданих послуг розпочалось з 28.12.20119 та граничний період нарахування інфляційних позивачем) складають 6 211 грн. 53 коп. та підлягають стягненню з відповідача.

Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З огляду на встановлені судом обставини щодо початку прострочення виконання зобов`язання з оплати наданих послуг та передбачену умовами спірного договору відповідальність замовника за порушення термінів оплати послуг перевезення, за розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 33 874 грн. 26 коп. за період з 28.12.2019 по 13.05.2020. У решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо клопотання відповідача про максимальне зменшення пені господарський суд зазначає таке.

Так, в обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що введення постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215), з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, карантину, призвело до зменшення обсягу споживаної продукції, неможливості працювати виробництву відповідача у штатному режимі та до переведення працівників на дистанційний режим роботи. Вказані обставини стали причиною понесення відповідачем величезних збитків та значного погіршення фінансового стану ТОВ ТД Біола .

На підтвердження клопотання відповідачем надані баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.03.2010, звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 1 квартал 2020.

Позивач заперечував проти зменшення розміру пені та вказував, що за весь час, що минув з часу надання спірних послуг, відповідачем не здійснено навіть часткової оплати заборгованості, яка виникла задовго до встановлення на території України карантину; відповідач не може перекладати на позивача відповідальність за незадовільні результати своєї господарської діяльності.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Неустойка як засіб розумного стимулювання виконання основного грошового зобов`язання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Суд зазначає, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та розмір, до якого підлягає зменшенню.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Обов`язок доведення наявності підстав для зменшення пені покладений саме на відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку сторін з цього приводу, господарський суд не вважає даний випадок винятковим, а доводи відповідача переконливими.

Так, порушення грошового зобов`язання відповідач допустив ще до введення постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211 карантинних заходів; отже майже рік заборгованість відповідача залишається несплаченою.

При цьому, в обґрунтування своїх заперечень відповідач не надав суду доказів поважності причин неналежного виконання зобов`язань, винятковості даного випадку і невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 412 950 грн. 00 коп. основного боргу, 4 671 грн. 44 коп. 3% річних, 6 211 грн. 53 коп. інфляційних втрат, 33 874 грн. 26 коп. пені є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Біола" (49021, м. Дніпро, вул. Берегова, б. 135, код ЄДРПОУ 41220451) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енкорто" (49000, м. Дніпро, вул. Мечнікова, б. 10Б, офіс 602, код ЄДРПОУ 41309089) 412 950 грн. 00 коп . (чотириста дванадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят грн. 00 коп.) основного боргу, 4 671 грн. 44 коп. (чотири тисячі шістсот сімдесят одну грн. 44 коп.) 3% річних, 6 211 грн. 53 коп. (шість тисяч двісті одинадцять грн.. 53 коп.) інфляційних втрат, 33 874 грн. 26 коп. (тридцять три тисячі вісімсот сімдесят чотири грн.. 26 коп.) пені, 6 865 грн. 61 коп. (шість тисяч вісімсот шістдесят п`ять грн. 61 коп.) витрат по сплаті судового збору.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 28.12.2020

Суддя І.А. Рудь