Постанова

від 08.07.2021 по справі 904/1297/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2021 року м.Дніпро Справа № 904/1297/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Чус О.В.

судді: Кузнецова І.Л., Кощеєв І.М.

Секретар судового засідання Григоренко А.А.

Представники сторін:

від позивача: Жмарьова О. М., довіреність №1 від 17.02.2021 р., представник;

від відповідача: Устинова А. В., довіреність № 17 від 04.01.2021 р., адвокат;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Біола" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2020р., повне рішення складене 28.12.2020р., суддя Рудь І.А., у справі № 904/1297/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енкорто", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Біола", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 477 791 грн. 71 коп. за договором про надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні від 17.04.2019 № 17/04/1

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енкорто" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 28.02.2020, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Біола" заборгованість в сумі 456 153 грн. 12 коп., з яких: 412 950 грн. 00 коп. - основний борг, 4 546 грн. 21 коп. - 35% річних, 997 грн. 99 коп. - інфляційні втрати, 37 658 грн. 92 коп. - пеня, відповідно до умов договору про надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні від 17.04.2019 № 17/04/1.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за спірним договором.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2020 р. у справі позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Біола" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енкорто" 412 950 грн. 00 коп. (чотириста дванадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят грн. 00 коп.) основного боргу, 4 671 грн. 44 коп. (чотири тисячі шістсот сімдесят одну грн. 44 коп.) 3% річних, 6 211 грн. 53 коп. (шість тисяч двісті одинадцять грн.. 53 коп.) інфляційних втрат, 33 874 грн. 26 коп. (тридцять три тисячі вісімсот сімдесят чотири грн.. 26 коп.) пені, 6 865 грн. 61 коп. (шість тисяч вісімсот шістдесят п`ять грн. 61 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Рішення мотивовано тим, що відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 412 950 грн. 00 коп. основного боргу, 4 671 грн. 44 коп. 3% річних, 6 211 грн. 53 коп. інфляційних втрат, 33 874 грн. 26 коп. пені є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позову слід відмовити.

Доводи та вимоги апеляційної скарги.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду, відповідач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить суд скасувати рішення суду, прийняти нове про відмову у позові в повному обсязі.

Апеляційа скарга мотивована тим, що між ТОВ Енкорто та ТОВ ТД Біола 17 квітня 2019р. укладено Договір №17/04/1 про надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Позивач, аргументує свої позовні вимоги, посилаючись на ст.306 ГК України та ст.932 ЦК України, тобто на статті, які регулюють відносини з транспортного експедирування, вважає між сторонами мав місце договір транспортного експедирування. Суд, задовольняючи позовні вимоги ТОВ Енкорто посилається на норми права, які регулюють правовідносини з надання послуг перевезення вантажу. Таким чином, суд застосував норми матеріального права, які не регулюють спірні правовідносини, що є підставою для скасування рішення. Крім того суд, змінив правове обґрунтування позовних вимог, чим порушив принципи змагальності, рівності сторін перед законом та судом.

Також скаржник наполягає, що висновки суду, що послуги перевезення надавалися позивачем належним чином не відповідають дійсності, оскільки позивач грубо порушив взяті на себе зобов`язання, чим піддав Відповідача ризику зняття фіскальними органами податкового кредиту за усіма господарськими операціями, здійсненими за спірним договором.

Щодо недоведеності обставин, що мають значення для справи, скаржник зазначає таке:

- суд зазначає, що для виконання перевезень позивач фрахтував вантажний транспорт у суб`єктів підприємнщтва-резидентів України на підставі разових договорів перевезення, проте це твердження є голослівним, оскільки судом не були витребувані у Позивача зазначені договори перевезення та докази їх виконання;

- суд зазначає, що відправлення та отримання разових замовлень підтверджується реєстром електронних відправлень, направлених на адресу відповідача та отриманих від нього і робить висновок, що наведений порядок погодженая сторокими умов перевезень за разовими заявками не суперечить умовам п.п.2.1-2.1.5 спірного договору . Проте це не відповідає дійсності, оскільки у п.2.5. договору передбачено, що Заявка на перевезення вантажу повинна бути складена, подана та прийнята до виконання відповідально уповноваженими представниками обох Сторін, про що останні ставлять у заявці свій особистий підпис зразки яких наведені у Додатку до цього Договору ;

- підставою для оплати послуг з перевезення є підписаний уповноваженими представниками Перевізника й Замовника та засвідчений печатками підприємств Акт виконаних робіт. Надані позивачем Акти виконаних робіт не підписані уповноваженим представником ТОВ ТД Біола , тому вимоги Відповідача про необхідність сплати послуг з перевезення є передчасними;

Апелянт вважає, що Позивачем не доведений факт належного виконання своїх зобов`язань за спірним договором, а тому прийняте на його користь судове рішення є незаконним.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому зазначено про те, що мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду, оскільки суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правомірну юридичну оцінку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2021р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Біола" у справі № 904/1297/20 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків, а саме, для надання доказів сплати судового збору.

Недоліки апеляційної скарги скаржником усунуто.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2021 поновлено строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Біола" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2021 у справі №904/1297/20 та призначено справу до розгляду на 06.04.2021 на 12:20 год.

Розгляд справи призначений у судовому засіданні на 06.04.2021 не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді-доповідача Чус О.В. у відпусці.

У зв`язку з усуненням зазначених обставин, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 призначено справу до розгляду на 27.05.2021 на 12 годин 20 хвилин.

У судовому засіданні 27.05.2021 оголошена перерва до 08.07.2021 р.

У судовому засіданні 08.07.2021р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

17.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Біола" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енкорто" (перевізник) укладено договір про надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні № 17/04/1 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого перевізник зобов`язався за дорученнями замовника надавати послуги з внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом (надалі по тексту АТ ) територією Україні, а замовник зобов`язався приймати та оплачувати надані перевізником послуги.

Відповідно до п. 1.3 договору замовник оплачує виконання доручення в сумі, зазначеній та узгодженій обома сторонами в заявці-договорі (надалі по тексту Заявка та (або) Заявка на перевезення вантажу ).

Заявки, узгоджені сторонами, регулюють взаємини сторін щодо кожного окремого доручення і є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.4 договору).

Згідно з п. 1.5 договору надання послуг по цьому договору фіксується двостороннім актом виконаних робіт (послуг), який складається у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, підписується уповноваженими представниками перевізника й замовника та засвідчується печатками підприємств.

За умовами п. 2.1 договору послуги надаються на підставі даного договору та письмової заявки, що подає замовник за формою встановленою у Додатку № 1 до цього договору. Зокрема, у заявці сторони узгоджують всю необхідну для належного виконання умов цього договору інформацію, а саме:

- найменування замовника та перевізника;

- вид, найменування, характеристика, кількість (вага), вид упаковки та (або) тари, властивості вантажу;

- адреси навантаження (пункт відправлення) і розвантаження (пункт призначення) вантажу;

- дата та час (години) навантаження і розвантаження вантажу;

- час перевезення;

- відстань перевезення і раціональний маршрут;

- найменування та реквізити вантажовідправника;

- найменування та реквізити вантажоодержувача;

- тип і кількість АТ;

- інструкція з кріплення вантажу та інші умови для визначення перевізником необхідного АТ для належного перевезення вантажу задля його схоронності й цілісності (включаючи транспортну, групову та (або) індивідуальну (споживчу) упаковку та (або) тару) під час перевезення, вантажно-розвантажувальних робіт, виключаючи втрату вантажу або його ушкодження;

- розмір оплати послуги;

- додаткові умови: допоміжні операції й послуги, згідно п. 1.2. договору (при необхідності).

Усі погоджені обома сторонами заявки на перевезення вантажу є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.2. договору заявка на перевезення вантажу складається замовником у письмовій формі та подається (направляється) перевізнику шляхом використання засобів факсимільного зв`язку або електронної пошти, не менше, ніж за 12 (дванадцять) годин, до моменту подання АТ до пункту завантаження.

Сторони домовились, що усі Заявки та інші повідомлення складені відповідно д оположень п.п. 2.1-2.6. цього договору, до моменту фактичного обміну їх оригіналами, будуть направлятися та здійснюватися уповноваженими особами за допомогою електронної пошти або використання засобів факсимільного зв`язку, реквізити яких зазначені у додатку до цього договору.

Сторони засвідчують, що весь електронний та (або) факсовий документообіг по цьому договору (до моменту фактичного обміну їх оригіналами), надісланий однією із сторін іншій, має юридичну силу оригіналу для обох сторін при пред`явлені електронного та (або) факсового документу у візуальному поданні на папері, копія якого повинна бути засвідчена у порядку, встановленому Законом України від 22.05.2003№ 851-IV Про електронні документи та електронний документообіг . Юридична сила електронного та (або) факсового документу на паперовому носії, не може бути заперечена сторонами виключно через те, що вона має електронну та (або) факсову форму (п. 2.7 договору).

Згідно з п. 4.1 договору загальна сума цього договору складається із сум вартостей підписаних обома сторонами за цим договором актів виконаних робіт (послуг).

Розмір оплати послуг узгоджується та зазначається сторонами безпосередньо у заявці на перевезення вантажу до початку надання послуг (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.3 договору послуги по цьому договору вважаються виконаними належним чином якщо вантаж доставлено у відповідності до умов узгоджених сторонами у відповідній заявці, розвантажений й прийнятий у пункті призначення замовника та (або) вантажоодержувача, підтвердженням чого свідчить товарно-транспортна накладна(ТТН) (вантажна накладна) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, один оригінальний примірник якої залишається у замовника та (або) вантажоодержувача.

За умовами п. 4.4 договору перевізник протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту проставлення замовником та (або) вантажоодержувачем відмітки про отримання вантажу у товарно-транспортній накладній (ТТН) зобов`язується надати замовнику:

- заявку на перевезення вантажу, підписану уповноваженою особою перевізника у двох оригінальних примірниках;

- рахунок-фактуру з обов`язковою вказівкою номера і дати договору;

- товарно-транспортну накладну (ТТН) (вантажну накладну);

- акт виконаних робіт (послуг), підписаний уповноваженою особою та засвідчений печаткою перевізника у двох оригінальних примірниках;

- акт про псування, бій, недовезення, надлишку вантажу або інший документ, який свідчить про проблему під час приймання вантажу (при наявності).

У п. 4.5 договору сторони узгодили, що замовник оплачує надані послуги на підставі отриманого рахунку-фактури від перевізника протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту надання перевізником усіх документів згідно п.п. 4.3., 4.4. цього договору, але у будь-якому випадку, не раніше дати підписання замовником та скріплення печаткою підприємства акту виконаних робіт (послуг), який є підставою для оплати вартості послуг по цьому договору.

Згідно з п. 4.6 договору у разі відсутності претензій у замовника до якості надання послуг перевізника, у тому числі, претензій відносно цілісності, збереженні, схоронності перевезеного та доставленого вантажу (включаючи транспортну, групову та (або) індивідуальну (споживчу) упаковку та (або) тару), зовнішнього стану вантажу і його упаковки в пункті призначення (доставки) замовника та (або) вантажоодержувача; претензій відносно вірності записів, зроблених у товарно-транспортній накладній (ТТН) (вантажній накладній) тощо, замовник підписує наданий перевізником акт виконаних робіт (послуг), скріплює печаткою підприємства і направляє на адресу перевізника один оригінальний примірник такого акту, у такому випадку надані послуги за відповідною заявкою вважаються прийнятими замовником й відповідно сторонами. За наявності вищеназваних претензій за наданні послуги перевізника, замовник надає перевізнику мотивовану письмову відмову від прийняття послуг. У разі такої наявності, строк оплати продовжується на кількість днів, протягом яких сторони врегульовують розбіжності.

Пунктом 4.7 договору передбачено, що замовник має право затримати оплату за послуги, якщо будь-які документи, надані перевізником у відповідності до п.п. 4.3., 4.4.цього договору містять помилки, оформлені не правильно (не коректно), не у відповідності до вимог чинного законодавства України, будуть суперечити умовам узгодженої; заявки на перевезення вантажу та цього договору, та (або) документи будуть відсутні повністю або частково, - на весь строк (період) затримки оформлення та надання необхідних документів. В такому випадку датою надання послуг за відповідною заявкою вважається дата пред`явлення перевізником усіх необхідних документів.

Відповідно до п. 4.8 договору надані послуги за відповідною заявкою вважаються прийнятими після підписання обома сторонами по договору та скріплення печаткоюпідприємств акту виконаних робіт (послуг).

Валютою даного договору є виключно гривня України і розрахунки між сторонами провадяться у безготівковому порядку виключно у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок перевізника через установи банку по реквізитам, вказаним сторонами у Розділі 11 цього договору (п. 4.9 договору).

Днем виконання зобов`язань замовника по сплаті усіх платежів по договору, вважається день списання суми платежу з розрахункового рахунку банку замовника (п. 4.10 договору).

За умовами п. 10.1 договору цей договір набуває чинності з дати його підписання керівниками обох сторін по цьому договору або їх уповноваженими представниками та скріплення печатками підприємств і діє до 31 грудня 2019 року, але у будь-якому випадку до повного належного виконання сторонами своїх зобов`язань по ньому. Датою підписання вважається дата, зазначена на першій сторінці договору.

Строк дії цього договору може бути продовжений за взаємною згодою сторін, шляхом укладення додаткової угоди до даного договору. Закінчення терміну договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного договору (п. 10.2 договору).

Як зазначає позивач, починаючи з 24.04.2019 відповідно до умов тендеру за кодом доступу до сайту, де відповідач розміщував замовлення на перевезення, позивач здійснював витяги тексту замовлень, роздруковував, підписував та приймав до виконання разові замовлення на перевезення продукції, виробленої відповідачем.

На кожне перевезення відповідач виписував товарно-транспортну накладну. Для виконання перевезень позивач фрахтував вантажний транспорт у суб`єктів підприємництва-резидентів України на підставі разових договорів перевезення.

У період з 26.04.2019 по 18.09.2019 позивач за замовленням відповідача організував та виконав перевезення на загальну суму 1 555 208 грн. 16 коп., за які відповідач розрахувався лише частково у загальній сумі 1 142 258 грн. 16 коп. Залишок заборгованості складає 412 950 грн. 00 коп.

Перевезення на суму 412 950 грн. 00 коп. виконані позивачем у період з 14.06.2019 по 17.09.2019, що підтверджується товарно-транспортними накладними, засвідченими підписами вантажовідправника (відповідача) та вантажоодержувачів (т.1, а.с. 132-150; т.2, а.с. 1-44).

На виконання умов п. п. 1.5, 4.4 договору позивачем складені наступні акти надання послуг перевезення у період з 14.06.2019 по 17.09.2019 на суму 412 950 грн. 00 коп. (т.1, а.с. 106-131):

- № 450 від 15.06.2020 на суму 9300 грн. 00 коп.;

- № 496 від 18.06.2019 на суму 20 500 грн. 00 коп.;

- № 614 від 03.08.2019 не суму 21 200 грн. 00 коп.;

- № 618 від 07.08.2019 на суму 21 500 грн. 00 коп.;

- № 620 від 10.08.2019 на суму 19 500 грн. 00 коп.;

- № 623 від 11.08.2020 на суму 10 000 грн. 00 коп.;

- № 631, № 636 від 12 08.2020 на суму 15 850 грн. 00 коп. та 11 500 грн. 00 коп. відповідно;

- № 644 від 13.08.2019 на суму 21 500 грн. 00 коп.;

- № 668 від 16.08.2019 на суму 6 300 грн. 00 коп.;

- № 649, № 669 від 20.08.2019 на суму 20 300 грн. 00 коп. та 25 000 грн. 00 коп. відповідно;

- № 670 від 22.08.2019 на суму 21 000 грн. 00 коп.;

- № 665 від 26.08.2019 на суму 16 500 грн. 00 коп.;

- № 663, № 664, № 671, № 672 від 27.08.2019 на суму 20 000 грн. 00 коп., 20 000 грн. 00 коп., 21 500 грн. 00 коп. та 20 000 грн. 00 коп. відповідно;

- № 673 від 30.08.2019 на суму 9 200 грн. 00 коп.;

- № 678, № 683 від 02.09.2019 на суму 16 500 грн. 00 коп. та 20 000 грн. 00 коп. відповідно;

- № 691, № 699 від 05.09.2019 на суму 11 500 грн. та 11 000 грн. 00 коп. відповідно;

- № 721 від 13.09.2019 на суму 12 150 грн. 00 коп.;

- № 698 від 18.09.2019 на суму 11 150 грн. 00 коп.

а також виставлені відповідачу до сплати відповідні рахунки (т.1, а.с. 82-106).

Позивач стверджує, що на виконання умов п.п. 4.3, 4.4 договору документи стосовно перевезень, в тому числі рахунки, направлялися поштою на ім`я відповідальної особи, вказаної відповідачем - ОСОБА_1 , з оплаченою доставкою відправлень на юридичну адресу відповідача, на підтвердження чого надав експрес-накладні Нової Пошти (т. 1, а.с. 19-21).

При цьому позивач зазначає, що ніяких претензій щодо якості або кількості документів не надходило. Відповідач відображав у звітності всі без виключення податкові накладні позивача. Жодне з поштових відправлень не було повернуте позивачу.

Разом з тим, не зважаючи на неодноразові вимоги та нагадування, відповідач не повертав підписані акти виконаних робіт та підписані разові договори перевезення; письмової відмови від підписання актів виконаних робіт або претензій щодо якості наданих послуг перевезення від відповідача до позивача не надходило.

12.11.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію від 06.11.2019 № 10, в якій вимагав сплатити заборгованість за надані послуги перевезення у період з серпня по вересень 2019 на загальну суму 426 950 грн. 00 коп., яка отримана відповідачем 18.11.2019 (т. 1, а.с. 22-23).

На вказану претензію відповідач надав відповідь від 03.12.2019 № 109, в якій зазначив, що ТОВ Енкорто не виконало свого обов`язку щодо реєстрації податкової накладної до акту наданих послуг від 17.07.2019 № 558 на суму 13 500 грн. 00 коп., у зв`язку із чим на підставі п. 5.2.12 договору платежі на адресу ТОВ Енкорто призупинені до усунення вказаних порушень.

Позивач зазначає, що після звернення відповідача усунув вказане порушення,проте заборгованість у розмірі 412 950 грн. 00 коп. так і не була сплачена відповідачем. У пункті 5.3.1 договору сторони визначили, що за безпідставне порушення замовником термінів оплати послуг, крім випадків, передбачених сторонами безпосередньо у цьому договорі, замовник сплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежі кожен день прострочення.

Згідно з розрахунком позивача сума пені за період з 20.08.2019 по 13.05.2020 складає 50 956 грн. 77 коп.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 6 385 грн. 86 коп. за період з вересня 2019 по квітень 2020 та 3% річних в сумі 7 499 грн. 09 коп. за період з 20.08.2019 по 13.05.2020.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору перевезення вантажу є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі ст. ст. 193, 202 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до положень ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

У разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ч. 1 ст. 920 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їйдругою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

З а приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору у період з 14.06.2019 по 17.09.2019 позивачем за замовленням відповідача організовані та виконані перевезення вантажу відповідача, що підтверджується товарно-транспортними накладними, засвідченими підписами вантажовідправника (відповідача) та вантажоодержувачів (т.1, а.с. 132-150; т.2, а.с. 1-44).

Відповідно до матеріалів справи, докази про існування спору між сторонами з приводу якості наданих послуг у справі відсутні, послуги перевезення надавалися позивачем належним чином та приймалися відповідачем без зауважень.

Направлені на адресу відповідача разом із претензією від 06.11.2019 № 10 акти наданих у спірному періоді послуг перевезення не підписані відповідачем та в порушення умов п. 4.6 договору не повернуті позивачу.

Матеріали справи свідчать також і про те, що мотивована письмові відмова відповідача від прийняття послуг перевезення у спірному періоді у матеріалах справи відсутня, що унеможливлює відстрочку платежу, передбачену п. 4.6 договору.

Колегія суддів констатує, що відповідач не надав до суду належні докази, які б звільняли його від виконання зобов`язання по оплаті отриманих послуг за перевезення вантажів.

Відтак, строк виконання відповідачем зобов`язань за договором щодо оплати вартості послуг за перевезеннями, виконаними у період з з 14.06.2019 по 17.09.2019 на суму 412 950 грн. 00 коп., є таким що настав 27.12.2019 (з дати отримання претензії 18.11.2019 + 30 банківських днів, з урахуванням переносів банківських днів, визначених рішенням Правління Національного банку України від 01.04.2019 № 249.)

Правовий аналіз матеріалів справи свідчить про те, що відповідачем своєчасно не сплачено вартість наданих позивачем послуг, колегія суддів погоджується з тим, що позовна вимога про стягнення заборгованості у розмірі 412 950 грн. 00 коп.є обґрунтованою.

Відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Заборгованість відповідача в сумі 412 950 грн. 00 грн. підтверджується матеріалами справи. Пеня у розмірі 33 874 грн. 26 коп., 3% річних у розмірі 4 571 грн. 44 коп.. та інфляційі втрати у розмірі 6 211 грн. 53 коп - нараховані правильно. І колегія суддів погоджується з рішенням суду.

Дослідивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд правильно визначив характер правовідносин сторін спору та правові наслідки їхніх господарських операцій. В постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, Велика Палата вказала, що суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснюєправильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання проте, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Судувід 23.10.2019 у справі N° 761/6144/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Цей висновок про застосування норм права спростовує твердження апелянта проте, що суд нібито порушив принцип рівноправності сторін, здійснивши правову кваліфікацію відносин позивача та відповідача.

Як зазначив суд в оскаржуваному рішенні, предметом доказування у даній справі є обставини укладання договору про надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, факт надання послуг перевезення, строк оплати наданих послуг, строк дії договору, наявність прострочення оплати наданих послуг.

Матеріалами справи встановлено, що як позивач, так і відповідач визнали існування між сторонами спору господарських відносин, врегульованих загальним договором N 2 17/04/1 від 17 квітня 2019 року про надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, оригінал якого був наданий відповідачем для огляду е судовому засіданні.

До матеріалів справи додано документи, що свідчать про визнання наданих послуг відповідачем, зокрема про включення витрат на ці послуги до бухгалтерської та податкової звітності: копія листа відповідача N 107 від 03.12.2019, копія листа відповідача N 108 від 03.12.2019, копія відповіді на претензію від 03.12.2019, докази зарахування податкового кредиту згідно податкових накладних, оформлених позивачем.

В апеляційній скарзі стверджується, що процесуальні дії сторін не можуть використовуватись для встановлення обставин справи.

З цим аргументом апеляційна інстанція погодитись не може, оскільки він суперечить нормам процесуального закону, який покладає на сторони певні обов`язки та передбачає відповідальність за неналежне виконання цих обов`язків.

В силу частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

За введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом (частина четверта статті 42 ГПК України).

Крім того, за висновком Верховного Суду (постанова у справі № 915/411/19 від 19 лютого 2020 року), в разі суперечливої поведінки сторони має застосовуватись доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - « non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті 1.-1:103 Принципіві, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Судом правомірно встановлено, що на виконання умов Договору у період з 14.06.2019 по 17.09.2019 позивачем за замовленням відповідача організовані та виконані перевезення вантажу - власної продукції відповідача, що підтверджується товарно-транспортними накладними, засвідченими підписами вантажовідправника (відповідача) та вантажоодержувачів (т.1, а.с. 132-150; т.2, а.с. 1- 44).

Відповідно до статті 3 ЦК України свобода договору належить до загальних (фундаментальних) засад цивільного законодавства. Водночас, відповідно до приписів статей 628-629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Верховний Суд в постанові у справі № № 906/282/16 від 05.08 2020 року зазначив, що одна з базисних засад приватного права - обов`язковість договору - включає доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), та виходить з римської максими - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

У відзиві, долученому до матеріалів справи, відповідач визнає загальний Договір, заперечуючи проти позову виключно з підстав відсутності підписаних ним самим разових транспортних заявок та актів виконаних робіт. Відповідно до п, 2.1 Договору послуги надаються на підставі нього та транспортних заявок, які замовник (відповідач) подає за формою, встановленою в додатку 1 до Договору.

За змістом розділу 2 Умови організації перевезень вантажу заявки на перевезення подає та направляє виконавцю замовник, тобто відповідач, а перевізник (виконавець) тільки їх затверджує.

Таким чином, відповідальність за складання заявок покладена на замовника. Оскільки до матеріалів справи позивач подав копії затверджених ним заявок та докази направлення їх на адресу відповідача, то саме відповідач винний утому, що не підписав ці заявки та не повернув їх виконавцю.

Відповідно до п. 3.3 Договору, який відповідачем не оскаржується, замовник зобов`язується:

3.3.1 Своєчасно подавати заявку на перевезення вантажу, зазначивши усі необхідні відомості для здійснення перевізником перевезення вантажу.

3.3.2 Оплачувати послуги перевізника в обсязі та на умовах відповідно до Договору та заявки.

3.3.4. Забезпечити своєчасне та повне оформлення документів на перевезення вантажу.

Заперечуючи зобов`язання з оплати послуг, відповідач не враховує, що перевезення були фактично виконані у повній відповідності до наданої ним інформації та інструкцій, які містяться у заявках. Жодних розбіжностей між заявками та товарно-транспортними накладними, які складені належним чином та подані до матеріалів справи у копіях, немає. Акти виконаних робіт відповідачем не підписані без зазначення причин.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що послуги по цьому Договору вважаються виконаними належним чином, якщо вантаж доставлено у відповідності до умов, узгоджених сторонами у відповідній заявці, розвантажений і прийнятий у пункті призначення Замовника та (або) вантажоодержувача, підтвердженням чого свідчить товарно-транспортна накладна (ТТН) (вантажна накладна) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, один оригінальний примірник якої залишається у вантажоодержувача.

Матеріали справи містять копії ТТН, відповідно до яких було виконано спірні перевезення. Ніяких зауважень стосовно якості послуг ці документи не містять, а отже, перевезення було виконано належним чином.

На кожне спірне перевезення відповідач виписував товарно-транспортну накладну (ТТН) (додатки 16-75 до позовної заяви). На підставі ТТН вантажі приймалися до перевезення, перевозилися та вручалися одержувачам.

Відповідно до пункту першого Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 N 363 (із змінами), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Приймання вантажу - це подання вантажовідправником підготовленого для відправлення вантажу та товарно-транспортних документів перевізнику з наступним навантаженням на транспортний засіб та оформлення документів про прийняття вантажу перевізником для відправлення.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

В силу частини першої статті дев`ятої Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Отже, товарно-транспортна накладна, оформлена належним чином, підтверджує виконання перевезення, є підставою для бухгалтерського обліку та створює зобов`язання сплатити вартість перевезення виконавцю.

Заперечення апелянта проти оскаржуваного рішення ґрунтуються ще й на тому, що він не визнає зобов`язання з оплати послуг, оскільки надавалися послуги транспортного експедирування.

В силу частини першої статті 44 ГК україни підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників та споживачів продукції, а відповідно до частини четвертої статті 178 ГК України зміст господарських договорів визначається на підставі вільного волевиявлення. Отже, укладаючи з позивачем транспортні заявки, відповідач погоджувався з їхніми умовами та з якістю виконання. Більшу частину отриманих послуг відповідач оплатив без заперечень.

В постанові у справі № 926/929/17 від 11.052018 року Касаційний господарський суд вказав, що транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.

Матеріали справи містять роздруковані копії транспортних замовлень, які відповідач передавав засобами електронного зв`язку (додаток 13 до позовної заяви), Умови тендерів он-лайн ТОВ Торговий Дім Біола (додаток 5 до відповіді на доповнення до відзиву), зразок разового транспортного замовлення (додаток 7 до відповіді), реєстри електронних листів, що засвідчують погодження умов транспортних замовлень з відповідальними особами відповідача.

Ці докази відповідачем не спростовані.

Як встановлено судом, текст Договору не містить застережень або заборон для позивача залучати до виконання спірних перевезень третіх осіб, не містить обов`язкову умову виконувати перевезення власним транспортом.

У постановах від 19.02.2020 у справі № 915/411/19, від 29.10.2019 у справі № 904/3713/18 Верховний Суд дійшов висновку, що виконання сторонами зобов`язань задоговором виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини восьмої статті 181 ГК, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 598 ЦК зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

В апеляційній скарзі не наведено підстав, з яких апелянт може відмовитись від виконання зобов`язань з оплати наданих послуг або вважати таке зобов`язання припиненим.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, ухвалене рішення відповідно до норм чинного законодавства та з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах, а відтак передбачених законом підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статтею 277 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянтів.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Біола" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2020 р. у справі № 904/1297/20- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04.08.2021.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя І.М. Кощеєв