Рішення

від 16.12.2020 по справі 904/2990/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2020м. ДніпроСправа № 904/2990/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Товстоп`ятки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ЛОТА", м. Дніпро

до Дніпровської міської ради, м. Дніпро

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунального підприємства "Міськавтопарк", м. Дніпро

про визнання права власності на новостворені об`єкти нерухомості

Представники:

від позивача: Шевченко О.В., довіреність від 04.08.2020, адвокат;

від відповідача: Камишникова Ю.М., довіреність від 19.12.2019, представник;

від третьої особи: Федорчук К.Ю., довіреність від 22.06.2020, представник;

від третьої особи: Коробов І.О., довіреність від 12.10.2020, представник.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "ЛОТА" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпровської міської ради, в якому просить визнати за позивачем право власності на об`єкти нерухомості "Станція технічного обслуговування з відкритою автостоянкою, що розташовані за адресою: вул. Генерала Захарченко у районі буд. 15, м. Дніпро, і знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:04:251:0041".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору оренди землі від 13.08.2009 позивач отримав спірну земельну ділянку для проектування і будівництва автостоянки та станції технічного обслуговування. Строк дії вказаного договору закінчився 13.09.2012 і не був продовжений (поновлений), незважаючи на неодноразові звернення позивача. У зв"язку з цим завершені будівництвом об"єкти не були введені в експлуатацію. Надалі, 30.11.2016 виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради прийнято рішення №587 "Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі", яким за номером 247 до розділу ІІ "Спеціально обладнані майданчики" зазначеного Переліку включено земельну ділянку площею 1380 кв.м по вулиці Генерала Захарченка в районі будинку №15 у місті Дніпро. За твердженням позивача, зазначена земельна ділянка площею 1380 кв.м є частиною спірної земельної ділянки, яку йому було передано у користування відповідно до умов договору оренди землі від 13.08.2009 та якою він продовжує користуватись після спливу строку вказаного договору внаслідок знаходження збудованого ним на цій земельній ділянці нерухомого майна (станції технічного обслуговування та автостоянки), введеного в експлуатацію 20.02.2020. Позивач зазначає, що спірну земельну ділянку передано разом з усім новозведеним ним та належним йому на праві власності нерухомим майном у розпорядження КП "Міськавтопарк". Тому позивач фактично позбавлений можливості у повному обсязі реалізувати своє право власності на новостворене нерухоме майно.

Ухвалою господарського суду від 10.06.2020 позовну заяву залишено без руху та запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма "ЛОТА" протягом семи днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви, надавши до суду: докази направлення на адресу відповідача позовної заяви; докази на підтвердження вартості спірного нерухомого майна станом на час звернення із даним позовом до суду.

25.06.2020 позивачем до суду надана заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додані опис вкладення у рекомендований лист від 25.06.2020, фіскальний чек на підтвердження направлення відповідачу позовної заяви з додатками, а також довідка ТОВ Фірма "ЛОТА" від 23.06.2020 про вартість об`єкта нерухомого майна "Станція технічного обслуговування з відкритою автостоянкою, що розташовані за адресою: вул. Генерала Захарченко у районі буд. 15, м. Дніпро", яка станом на 04.06.2020 складає 973 600 грн. 00 коп.

Ухвалою господарського суду від 30.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 28.07.2019.

Ухвалою господарського суду від 01.07.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ЛОТА" залишено без руху в порядку ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України; запропоновано позивачу протягом 5 днів з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви, надавши до суду докази на підтвердження сплати судового збору в сумі 12 502 грн. 00 коп.

08.07.2020 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду від 13.07.2020 продовжено розгляд справи, підготовче засідання призначено на 04.08.2020.

20.07.2020 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що він звертався до відповідних органів з метою оформлення права власності на збудоване ним нерухоме майно і в реєстрації права власності йому було відмовлено. Вказує, що до прийняття об`єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об`єкт не виникає. Отже, на момент звернення до суду відсутній предмету спору та відсутнє порушене право позивача з боку відповідача. Просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою господарського суду від 04.08.2020 відкладено підготовче засідання на 18.08.2020, у зв`язку із неявкою відповідача та для надання сторонами витребуваних судом документів.

17.08.2020 позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій заперечував проти доводів відповідача, зазначав, що через бездіяльність відповідача він не може отримати документ, що підтверджує присвоєння об`єктам нерухомого майна адреси, а отже, зареєструвати право власності на них. Таким чином, вбачається порушення прав та законних інтересів позивача відповідачем. Позивач вважає, що положення ст. 392 Цивільного кодексу України за аналогією закону мають застосовуватись не тільки, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно: зокрема, тоді, коли з документів вбачається, що майно належить особі, але через бездіяльність органу місцевого самоврядування право власності на нього не може бути зареєстроване. Позивач прагне здійснення державної реєстрації права власності на своє майно, але розуміє, що належним способом захисту його прав та інтересів у цій справі є позовна вимога про визнання права власності на майно, оскільки у такому разі судове рішення є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем, якщо на момент такої реєстрації власником земельної ділянки, на якій розміщена будівля, споруди, є відповідач, а право власності на будівлю, споруди ні за ким не зареєстроване. Просив позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду від 18.08.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів за клопотанням сторін, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 08.10.2020.

03.09.2020 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що з інформації, викладеної у листі від 25.03.2020 № 7/20-150, не вбачається відмови у присвоєнні адреси на нерухоме майно, а лише вказано, який пакет документів необхідно надати для прийняття рішення. У зв"язку з цим, для розгляду по суті питання щодо присвоєння адреси пропонувалось звернутись до Головного архітектурно-планувального управління департаменту. Крім того, не вбачається бездіяльності з боку відповідача, оскільки Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради є окремою юридичною особою. Отже, позивач, не отримавши відмови щодо присвоєння адреси, звернувся до суду з позовом. Навіть якщо б відмова і була, то це є приводом для звернення до суду з позовом про оскарження дій щодо відмови в присвоєнні адреси. Тобто, заявлений позов спрямований не на захист права власності шляхом його визнання, як це передбачено ст. 392 ЦК України, а фактично на набуття права власності, що не відповідає наведеній правовій нормі. Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом зазначеної норми судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача таке право, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Однак відповідач не є тією особою, яка це право не визнає, заперечує або оспорює. Позивач передчасно звернувся з позовом, оскільки не надав доказів звернення до відповідних компетентних органів щодо здійснення реєстрації на спірне нерухоме майно. Просив у позові відмовити.

08.10.2020 Комунальним підприємством "Міськавтопарк" до суду подано заяву, в якій просило залучити його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Заява мотивована тим, що прийняте у справі рішення може вплинути на права та обов`язки КП "Міськавтопарк", оскільки земельна ділянка, на якій знаходяться спірні об`єкти нерухомості, перебуває на балансі підприємства відповідно до рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 30.11.2016 № 587.

Ухвалою господарського суду від 08.10.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Міськавтопарк"; оголошено перерву у підготовчому засіданні до 15.10.2020.

15.10.2020 від третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунального підприємства "Міськавтопарк" надійшли до суду письмові пояснення , в яких воно заперечує проти позовних вимог, зазначає, що безпосередньо відповідач не має відношення до державної реєстрації права власності. Водночас, позивач не звертався за реєстрацією права власності ні до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ні до будь-якого із нотаріусів. Між сторонами відсутні спірні правовідносини щодо майна позивача, і відповідач жодним чином не посягав на право власності позивача, а, відтак, позивач звернувся до суду без дотримання такої передумови звернення до суду як наявність спору. Позивачем, посилаючись на приписи ст. 392 ЦК України, не наведено жодних обставин, в яких відповідач не визнавав би право власності позивача, а також не зазначено обставин втрати правовстановлюючих документів на спірне майно. Отже, звернення до суду з позовом про визнання права власності має здійснюватись за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного органу влади (особи, на яку покладено виконання певної функції держави), рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право. До того ж, рішення від 30.11.2016 № 587 не встановлює жодних прав або обов"язків, і навіть нічого не регулює, а лише зводиться до встановлення переліку паркувань будь-якої власності для наступної передачі його до органу, який контролює облік платників податків і справляння ними податкових платежів - Державної фіскальної служби України. Третя особа просила у позові відмовити.

У підготовчому засіданні 15.10.2020 оголошено перерву до 21.10.2020.

20.10.2020 на електронну адресу суду надійшли письмові пояснення позивача щодо наданих пояснень третьої особи, в яких він заперечував проти доводів третьої особи.

Ухвалою господарського суду від 21.10.2020 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 17.11.2020.

У судовому засіданні 17.11.2020 оголошено перерву до 08.12.2020.

Ухвалою господарського суду від 08.12.2020 відкладено розгляд справи по суті на 16.12.2020.

У судовому засіданні 16.12.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити; представники відповідача та третьої особи просили відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини наявності/відсутності підстав для визнання за позивачем права власності на об`єкти нерухомості "Станція технічного обслуговування з відкритою автостоянкою, що розташовані за адресою: вул. Генерала Захарченко у районі буд. 15, м. Дніпро, і знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:04:251:0041".

Так, згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2019 у справі № 904/2450/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лота" до відповідачів: 1. Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, 2. Комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії встановлено, що 13.08.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лота" (орендар) та Дніпропетровською міською радою (орендодавець) укладено договір оренди землі (далі - договір), за умовами пункту 1.1, 2.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1,0011 га, яка знаходиться за адресою: по вул. Генерала Захарченка в районі буд. №15 (Індустріальний район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:04:251:0041.

Пунктом 1.2 договору визначено цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) - 1.11.6 (інша комерційна діяльність).

Відповідно до п. 1.3 договору підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 27.05.09 №148/46.

На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, інші об`єкти інфраструктури, які зазначені в акті приймання-передачі земельної ділянки (п. 2.2 договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення цього договору становить 2 240 720,83 грн. (п. 2.3 договору).

Пунктами 4.1, 4.6 договору передбачено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях), у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України "Про оренду землі"; обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, що визначається у встановленому порядку.

Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та індексації проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку і випадках, передбачених законодавством України (п. 4.3 договору).

Згідно з п. 5.1 договору земельна ділянка передається в оренду: для проектування і будівництва автостоянки та станції технічного обслуговування.

Цільове призначення земельної ділянки: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (п. 5.2 договору).

У пунктах 6.1, 6.2 договору сторони погодили, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється за проектом її відведення; підставою для розроблення проекту відведення земельної ділянки є: рішення міської ради від 30.11.05 №134/31 "Про погодження Товариству з обмеженою відповідальністю "Лота" місця розташування автостоянки та станції технічного обслуговування по вул. Генерала Захарченка в районі буд. №15 (Індустріальний район)".

Організація розроблення проекту відведення земельної ділянки покладається на орендодавця або уповноважений ним орган, а витрати, пов`язані з цим, покладаються на орендаря (п. 6.3 договору).

Пунктами 6.5, 6.6 договору ТОВ фірму "Лота" зобов`язано замовити, погодити і затвердити проектну документацію в порядку, визначеному законодавством, та отримати необхідні дозволи, а також протягом десяти днів з моменту введення в експлуатацію об`єкта звернутися до Дніпропетровської міської ради для забезпечення оформлення документів на право користування земельною ділянкою по фактичному розміщенню об`єкта.

У відповідності до п. 6.11 договору початком виникнення права користування земельною ділянкою, що передається в оренду згідно з п. 1.1 цього договору, вважати дату державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.

За умовами п. 6.12 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5-денний строк після державної реєстрації. До державної реєстрації договору оренди земельної ділянки приступати до її використання забороняється (п. 6.7 договору).

Даний договір укладено на 2 роки (п. 3.1 договору).

На виконання умов договору 13.08.2009 орендодавцем було передано, а орендарем прийнято земельну ділянку за кадастровим номером 1210100000:04:251:0041 загальною площею 1,0011 га, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Індустріальний район, по вул. Генерала Захарченка в районі буд. №15, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:04:251:0041 від 13.08.2009.

Договір оренди землі від 13.08.2009 посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П. та зареєстрований в реєстрі за №3108, а також відповідно до вимог чинного законодавства зареєстрований у ДМВ ДРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.09.2010 за №04101040400654.

Згідно з наявною у матеріалах справи копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1204916502017 від 22.06.2017 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лота", як орендарем земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:04:251:0041, у Державному земельному кадастрі 13.09.2010 було зареєстровано речове право строком дії у 2 роки.

28.04.2010 Дніпропетровською міською радою прийнято рішенням №652/56 "Про продовження строку укладення договорів оренди земельних ділянок", згідно з яким продовжено строк укладення договорів оренди земельних ділянок та звернення до відповідних установ для забезпечення державної реєстрації договорів відповідно до рішень міської ради на три місяці з моменту прийняття цього рішення, у тому числі й позивачу для проектування і будівництва автостоянки та станції технічного обслуговування.

На підставі вказаного рішення Дніпропетровської міської ради 24.06.2010 між орендодавцем та орендарем було укладено додатковий договір до договору оренди землі, яким внесено зміни до розділу 1 договору оренди землі від 13.08.2009. Зокрема, відповідно до додаткового договору від 24.06.2010 підставою для надання земельної ділянки в оренду за договором від 13.08.2009 визначено рішення міської ради від 27.05.09 №148/46 та від 28.04.10 №652/56, а нормативну грошову оцінку земельної ділянки на час укладення цього договору змінено на 2 372 884,30 грн.

Строк дії спірного договору оренди землі від 13.08.2009 починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Датою закінчення строку дії спірного договору є 13.09.2012 .

25.07.2012 Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Лота" видано декларацію про початок виконання будівельних робіт, а саме будівництва станції технічного обслуговування з відкритою автостоянкою по вулиці Генерала Захарченка в районі будинку №15 у місті Дніпропетровську.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірмі "Лота" у справі № 904/2450/18 вказувало на те, що неодноразово зверталось до департаменту забезпечення діяльності міської ради, апарату Дніпропетровської міської ради з приводу надання інформації про стан розгляду та візування проектів рішення Дніпропетровської міської ради "Про поновлення договору оренди землі від 13.09.2010 року, номер державної реєстрації 041010400654, по вулиці Генерала Захарченка в районі будинку №15 у місті Дніпро, для проектування і будівництва автостоянки та станції технічного обслуговування" ТОВ фірмі "Лота", проте жодних відповідей підприємство так і не отримало.

На підтвердження зазначеного Товариством з обмеженою відповідальністю фірмі "Лота" до позовної заяви додано його листи, адресовані міському голові: № 74 від 26.04.2012 "Про продовження договору оренди", № 173 від 28.10.2013 "Про розгляд проекту рішення", № 201 від 26.12.2013 та № 2 від 03.03.2014 "Про продовження договору оренди на земельну ділянку", №25 від 27.03.2014 та № 23 від 10.04.2014 "Про зволікання погодження договору оренди на земельну ділянку", а також клопотання до міського голови про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки по вул. Генерала Захарченка у районі буд. №15 та передачу цієї земельної ділянки ТОВ фірмі "Лота" в оренду строком на один рік для закінчення будівництва СТО та автостоянки від 03.06.2015, №73 від 18.06.2015, від 12.01.2016.

03.06.2015 рішенням Дніпропетровської міської ради №40/64 Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Лота" надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 1,0011 га у місті Дніпро по вулиці Генерала Захарченка в районі будинку №15, для завершення будівництва автостоянки та станції технічного обслуговування і зобов`язано ТОВ фірму "Лота" замовити у суб`єктів господарювання, що є розробниками документації із землеустрою, згідно з вимогами, передбаченими чинним законодавством, розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та після її погодження, відповідно до чинного законодавства, подати цю документацію до міської ради для прийняття відповідного рішення.

Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Лота" одночасно було розроблено і погоджено в установленому чинним законодавством порядку проектну документацію на будівництво автостоянки та станції технічного обслуговування, отримано дозвіл на початок будівельних робіт і побудовано автостоянку та станцію технічного обслуговування, але завершені будівництвом об`єкти не були введені в експлуатацію через короткостроковість договору оренди землі.

На підтвердження факту наявності на спірній земельній ділянці нерухомого майна, належного ТОВ фірмі "Лота", позивачем надано копію технічного паспорту від 13.01.2016 на громадський будинок "Автостоянка з блоком допоміжних приміщень"; копії первинних документів, що свідчать про здійснення будівельних робіт на земельній ділянці по вул. Генерала Захарченка в районі будинку №15, а саме: ордерів №330 від 17.09.2010 та №656 від 30.11.2011 про надання ТОВ фірмі "Лота" дозволів на встановлення тимчасової огорожі для приведення ділянки в належне санітарне становище та на здійснення земляних робіт для ремонту кабельної лінії СТО та автостоянки, актів приймання-передачі будівельних матеріалів й актів приймання-передачі виконаних робіт.

Але надалі виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради (відповідач 1) 30.11.2016 прийнято рішення №587 "Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі", яким за номером 247 до розділу ІІ "Спеціально обладнані майданчики" зазначеного Переліку включено земельну ділянку площею 1380 кв.м по вулиці Генерала Захарченка в районі будинку №15 у місті Дніпро.

Постановою Верховної Ради України "Про перейменування міста Дніпропетровськ Дніпропетровської області" №1375-VIII від 19.05.2016 місто Дніпропетровськ Дніпропетровської області перейменовано на місто Дніпро, у зв`язку з чим найменування Дніпропетровської міської ради змінено на Дніпровську міську раду.

На підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №587 від 30.11.2016, Комунальним підприємством "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради (відповідач 2), як суб`єктом владних управлінських функцій, 14.03.2017 незаконно укладено договір №409 ОП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" з фізичною особою-підприємцем Кириченком Сергієм Олександровичем, та передано йому у користування за плату майданчик для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, площею 1380,0 кв.м, розташований по вулиці Генерала Захарченка в районі будинку №15 у місті Дніпро.

З наявної у матеріалах справи інформаційної довідки №135785180 від 28.08.2018 щодо об`єктів нерухомого майна вбачається, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відсутні відомості про будь-які речові права на об`єкти, розташовані за адресою : Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вулиця Генерала Захарченка, будинок 15.

Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Лота" на момент розгляду справи доказів реєстрації речових прав на об`єкти незавершеного будівництва , розміщені на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:04:251:0041 по вулиці Генерала Захарченка в районі будинку №15 у м. Дніпрі, суду не надано . Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що він є власником вищевказаного нерухомого майна , права якого порушено виданням 1-м відповідачем рішення №587 від 30.11.2016 "Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі".

Правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Лота" та Дніпровською міською радою ґрунтувались на договорі оренди, строк дії якого закінчився 13.09.2012.

Нового права у Товариства з обмеженою відповідальністю фірмою "Лота" на користування спірною земельною ділянкою не виникло через відсутність у нього правовстановлювального документа додаткової угоди щодо поновлення договору оренди землі на той самий строк на тих самих умовах або з інших підстав.

За таких обставин побудова на орендованій земельній ділянці об"єкта нерухомості, не введеного в експлуатацію, не дає право Товариству з обмеженою відповідальністю фірмою "Лота" користуватись земельною ділянкою, зважаючи ще й на ту обставину, що строк дії договору оренди закінчився.

Враховуючи викладене, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2019 у справі № 904/2450/18 залишено без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2018, яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки позивач не є власником новоствореного майна і не продовжений (поновлений) договір оренди земельної ділянки, на якій це майно розташоване.

У червні 2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "ЛОТА" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпровської міської ради, в якому просить визнати за позивачем право власності на об`єкти нерухомості "Станція технічного обслуговування з відкритою автостоянкою, що розташовані за адресою: вул. Генерала Захарченко у районі буд. 15, м. Дніпро, і знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:04:251:0041".

Позивач зазначає, що підставою для подання такого позову стала відмова відповідача у присвоєнні адреси об"єктам нерухомості та створення перешкод позивачу у реалізації його права на державну реєстрацію права власності.

Позивач вважає себе власником спірного майна, оскільки ним було створено (збудовано) вказане майно.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

За змістом ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожному гарантується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст.ст. 13, 41 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути здійснене лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За загальним правилом судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується або оспорюється.

Згідно з ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Аналіз положень статті 331 Цивільного кодексу України у системному зв`язку з нормами статей 177 - 179, 182 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; реєстраційна дія - державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюється державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру.

Згідно зі ст. 18 Закону України "Про основи містобудування" реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об`єктів житлово-цивільного і виробничого призначення, систем транспортного та інженерного забезпечення, впорядкуванні і благоустрої територій.

За приписами п.п. 7, 8 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого містобудування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкція існуючої забудови та територій.

Відповідно до ч. 5 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється (ч. 8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Закінчені будівництвом об`єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об`єктів забороняється.

Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, а також комплексів (будов), до складу яких входять об`єкти з різними класами наслідків (відповідальності), здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката.

Отже, державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні об`єкти нерухомості прийнято в експлуатацію згідно сертифікату Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради серія ДП № 162200510597 від 20.02.2020, виданого на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації від 16.12.2019.

Однак, рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 30.11.2016 №587 "Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі" включено за номером 247 до розділу ІІ "Спеціально обладнані майданчики" зазначеного Переліку земельну ділянку площею 1380 кв.м по вулиці Генерала Захарченка в районі будинку №15 у місті Дніпро. Вказана земельна ділянка площею 1380 кв.м є частиною спірної земельної ділянки, яку позивачу було передано у користування відповідно до умов договору оренди землі від 13.08.2009 та якою він продовжує користуватись після спливу строку вказаного договору внаслідок знаходження збудованого ним на цій земельній ділянці нерухомого майна (станції технічного обслуговування та автостоянки), введеного в експлуатацію 20.02.2020.

Позивач зазначає, що спірну земельну ділянку передано разом з усім новозведеним ним та належним йому на праві власності нерухомим майном у розпорядження КП "Міськавтопарк". Тому позивач фактично позбавлений можливості у повному обсязі реалізувати своє право власності на новостворене нерухоме майно.

Усі перелічені вище факти знайшли своє підтвердження та відображення листі Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 01.06.2020 № 19-4-0.41-694/90-20.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 142859878 від 26.10.2018 зареєстровано право власності позивача на об"єкти незавершеного будівництва громадський будинок "Автостоянка з блоком допоміжних приміщень", за адресою: м. Дніпро, вул. Генерала Захарченка, район буд. № 15.

Листом від 25.03.2020 за № 7/20-150 Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради для розгляду по суті заяви позивача щодо присвоєння адреси новоствореному об"єкту нерухомого майна запропоновано звернутись до головного архітектурно-планувального управління Департаменту за адресою: вул. Січеславська Набережна, 29А, каб. 21.

Як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.08.2020, орендарем спірної земельної ділянки є позивач.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

У статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" перелічуються документи, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності та інших речових прав.

11.08.2020 Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради виніс рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на спірний об`єкт, оскільки додані до заяви технічний паспорт від 13.01.2016 та сертифікат серія ДП № 162200510597 від 20.02.2020 є неналежними документами, які не підлягають використанню для цілей документального відтворення процедури державної реєстрації прав; адреса об`єкту нерухомого майна є неповною, тобто у складі якої відсутній, зокрема номер будинку.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд дійшов висновку, що це правило за аналогією закону має застосовуватись не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно, але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою.

За позовом про визнання права власності на будівлю, споруду, право на яку ні за ким не зареєстроване, належним відповідачем є власник земельної ділянки, на якій така будівля, споруда розташована.

Позивач прагне здійснення державної реєстрації права власності на своє майно, саме в цьому полягає його інтерес, за захистом якого він звернувся до суду.

Належним способом захисту прав та інтересів позивача у цій справі є позовна вимога про визнання права власності на спірне майно, оскільки судове рішення про визнання права власності на будівлю, споруду є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ), якщо на момент такої реєстрації власником земельної ділянки, на якій розміщена будівля, споруда, є відповідач, а право власності на будівлю, споруду ні за ким не зареєстроване.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ЛОТА" до Дніпровської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунального підприємства "Міськавтопарк", про визнання права власності на новостворені об`єкти нерухомості задовольнити повністю.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою "ЛОТА" (49083, м. Дніпро, пр. Газети "Правда", 37, код ЄДРПОУ 13447412) право власності на об`єкти нерухомості "Станція технічного обслуговування з відкритою автостоянкою, що розташовані за адресою: вул. Генерала Захарченко у районі буд. 15, м. Дніпро, і знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:04:251:0041".

Стягнути з Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ЛОТА" (49083, м. Дніпро, пр. Газети "Правда", 37, код ЄДРПОУ 13447412) 14 604 грн. 00 коп. (чотирнадцять тисяч шістсот чотири грн. 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 28.12.2020

Суддя І.А. Рудь