Рішення

від 14.12.2020 по справі 910/5651/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.12.2020Справа № 910/5651/20

За позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про розірвання договору та стягнення 100 000 Євро

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Вовчик О. В.

Представники:

від позивача: не з`явилися

від відповідача: ОСОБА_2, Гайдак О.В. на підставі ордеру серії КС № 705250 від 22.06.2020

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач, ОСОБА_2 ) про розірвання Рамкового договору купівлі - продажу акцій Приватного акціонерного товариства "КОРІС УКРАЇНА" від 21.08.2019 (далі - Договір) та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми попередньої оплати за Договором у розмірі 100 000 Євро.

Позовні вимоги про розірвання Договору обгрунтовані істотним порушенням відповідачем умов Договору (п. 3.5, 3.6, 3.7, 3.9, 3.11 Договору). Крім того, оскільки позивач сплатив відповідачу суму попередньої оплати за Договором у розмірі 100 000,00 Євро, однак відповідач не передав акції у встановлений строк на вимогу позивача, чим порушив приписи ст. 693 ЦК України, позивач вважає наявним у нього право вимоги про повернення вказаної суми попередньої оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 постановлено звернутись до Органу реєстрації Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області з запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_2 , зобов`язано органи реєстрації надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) вказаної фізичної особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

12.05.2020 через відділ діловодства суду від Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області надійшла довідка про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 .

12.05.2020 через відділ діловодства суду від ОСОБА_1 (позивача) надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом з доданими до неї документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 910/5651/20, справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання у справі на 22.06.2020 о 15:40 год.

22.06.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання, призначене на 22.06.2020, з`явився представник позивача. Представник відповідача у підготовче засідання 22.06.2020 не з`явився.

У підготовчому засіданні 22.06.2020 представник позивача звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів. Зазначеним клопотанням позивач просив витребувати у ВПЗ Крюківщина АТ "Укрпошта" листи ОСОБА_1 , адресовані ОСОБА_2 , які зберігаються у ВПЗ Крюківщина АТ "Укрпошта" та були відправлені у період з 16.10.2019 по 16.12.2019. Як стверджує позивач, вказані докази підтвердять факт надсилання позивачем листів з вимогами до відповідача.

Клопотання позивача про витребування доказів судом задоволене, залучене до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

У підготовчому засіданні 22.06.2020 здійснювався розгляд клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Суд дійшов висновку про задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у підготовчому засіданні 22.06.2020 подав клопотання про продовження строків підготовчого провадження на тридцять днів в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 відкладено підготовче засідання у справі на 09.07.2020 о 11:00 год. та витребувано докази.

03.07.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками, відповідно до якого відповідач заперечував по суті пред`явленого позивачем позову та просив суд відмовити позивачу в його задоволенні.

08.07.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

09.07.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами, яким відповідач просив позовну заяву залишити без розгляду.

09.07.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

У підготовче засідання, призначене на 09.07.2020, з`явилися представники позивача, відповідача та ОСОБА_2 .

У підготовчому засіданні 09.07.2020 суд долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву з додатками та відповідь позивача на відзив.

Представник відповідача у підготовчому засіданні зазначив, що має сумніви в тому, що позивачем було направлено на його адресу саме той примірник позовної заяви, який містять матеріали справи № 910/5651/20, а тому просив суд зобов`язати позивача направити на його адресу позовну заяву, яку містять матеріали даної справи.

Представник позивача проти доводів представника відповідача не заперечував.

Суд дійшов висновку зобов`язати позивача повторно направити на адресу відповідача примірник позовної заяви, докази чого надати суду.

У підготовчому засіданні 09.07.2020 суд розпочав розгляд клопотання відповідача про визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами.

Представник відповідача зазначене клопотання підтримав та надав усні пояснення щодо нього.

Зазначене клопотання залучене судом до матеріалів справи та буде вирішене в наступному підготовчому засіданні.

Враховуючи думку учасників справи, суд дійшов висновку про розгляд клопотання відповідача про витребування доказів в наступному підготовчому засіданні.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 09.07.2020 подав клопотання про продовження строків підготовчого провадження на тридцять днів в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України.

Зазначене клопотання, залучене до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання у справі на 06.08.2020 о 14:00 год.

31.07.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.

31.07.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами.

03.08.2020 через відділ діловодства суду від АТ "Укрпошта" надійшли пояснення на запит суду.

05.08.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.

У підготовче засідання, призначене на 06.08.2020, з`явилися представники позивача, відповідача та ОСОБА_2 .

Суд у підготовчому засіданні 06.08.2020 долучив до матеріалів справи заяви позивача з процесуальних питань, подані 31.07.2020 та 05.08.2020 через відділ діловодства суду.

У підготовчому засіданні 06.08.2020 суд продовжив розгляд клопотання відповідача про визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами.

Заслухавши думку представників позивача та відповідача щодо цього клопотання, суд не визнає дії позивача зловживанням процесуальними правами.

У підготовчому засіданні 06.08.2020 здійснювався розгляд клопотання відповідача про витребування доказів, подане 09.07.2020 через відділ діловодства суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 відкладено підготовче засідання у справі на 10.09.2020 о 16:00 год. та витребувано докази.

12.08.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

25.08.2020 через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства "Укрсиббанк" надійшов лист з інформацією на запит суду.

26.08.2020 через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" надійшов лист з інформацією на запит суду.

09.09.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.

У підготовче засідання, призначене на 10.09.2020, з`явилися представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні 10.09.2020 суд долучив до матеріалів справи заперечення відповідача на відповідь на відзив, подані 25.08.2020 через відділ діловодства суду.

Суд долучив до матеріалів справи листи з інформацією на запит суду, які надійшли від Акціонерного товариства "Укрсиббанк" та Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" 25.08.2020, 26.08.2020 через відділ діловодства суду.

У підготовчому засіданні 10.09.2020 суд оголосив перерву до 21.09.2020 о 15:20 год.

У підготовче засідання, призначене на 21.09.2020, з`явилися представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні 21.09.2020 суд оголосив перерву до 12.10.2020 о 14:20 год.

28.09.2020 через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" надійшов лист з інформацією на запит суду.

09.10.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява в порядку ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач просив суд визнати недійсним Договір купівлі - продажу акцій Приватного акціонерного товариства "КОРІС УКРАЇНА", укладений 21.08.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

12.10.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, відповідно до якого відповідач просив суд закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання Рамкового договору купівлі - продажу акцій Приватного акціонерного товариства "КОРІС УКРАЇНА" від 21.08.2019 та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми попередньої оплати за цим договором у розмірі 100 000 Євро.

12.10.2020 засобами електронного зв`язку від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, аналогічне за змістом клопотанню про закриття провадження у справі, поданому 12.10.2020 через відділ діловодства суду.

У підготовче засідання, призначене на 12.10.2020, з`явилися представники позивача, відповідача та ОСОБА_2 .

Суд долучив до матеріалів справи лист з інформацією на запит суду Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" .

У підготовчому засіданні 12.10.2020 здійснювався розгляд заяви позивача в порядку ст. 237 ГПК України.

Представник позивача зазначену заяву підтримав.

Представник відповідача та відповідач проти зазначеної заяви заперечували.

Вирішення заяви позивача в порядку ст. 237 ГПК України буде здійснюватись в наступному засіданні.

У підготовчому засіданні 12.10.2020 здійснювався розгляд клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Представник відповідача та відповідач зазначене клопотання підтримали.

Представник позивача проти зазначеного клопотання заперечував.

Вирішення клопотання відповідача про закриття провадження у справі буде здійснюватись в наступному засіданні.

У підготовчому засіданні 12.10.2020 суд оголосив перерву до 02.11.2020 о 12:00 год.

23.10.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

28.10.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення.

У підготовче засідання, призначене на 02.11.2020, з`явився представник позивача. Представник відповідача у підготовче засідання 02.11.2020 не з`явився.

Суд долучив до матеріалів справи заперечення позивача на клопотання відповідача про закриття провадження у справі та письмові пояснення відповідача.

У підготовчому засіданні 02.11.2020 суд розглянув та відхилив клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

У підготовчому засіданні 02.11.2020 суд долучив до матеріалів справи заяву позивача в порядку ст. 237 ГПК України. Представник позивача усно зазначив, що згідно поданої ним заяви в порядку ст. 237 Господарського процесуального кодексу України позивач просить визнати недійсним саме Рамковий договору купівлі - продажу акцій Приватного акціонерного товариства "КОРІС УКРАЇНА", укладений 21.08.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який є предметом спору у даній справі.

У підготовчому засіданні, призначеному на 02.11.2020, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.11.2020 о 14:00 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2020, у зв`язку з неможливістю розгляду справи № 910/5651/20 16.11.2020 о 14:00 год., суд призначив справу до судового розгляду по суті на 23.11.2020 о 12:20 год.

Судове засідання, призначене на 23.11.2020, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 призначено справу до судового розгляду по суті на 07.12.2020 о 12:20 год.

04.12.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

07.12.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника.

У судове засідання, призначене на 07.12.2020, представники позивача та відповідача не з`явилися.

У судовому засіданні 07.12.2020 суд розглянув та задовольнив заяву позивача про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Суд задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, подане 04.12.2020 через відділ діловодства суду.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 відкладено судове засідання у справі на 14.12.2020 о 15:20 год.

У судове засідання, призначене на 14.12.2020, з`явилися представники відповідача.

Представник позивача у судове засідання 14.12.2020 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце цього засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на наведені приписи ст. 202 ГПК України та повідомлення позивача належним чином про судове засідання 14.12.2020, суд дійшов висновку про здійснення розгляду справи по суті в судовому засіданні 14.12.2020 за відсутності позивача (його представників).

У судовому засіданні 14.12.2020 здійснювався розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

У судовому засіданні 14.12.2020 суд заслухав вступне слово представників відповідача.

Стислий виклад позиції сторін.

Позивач звернувся з позовом до суду з вимогами про розірвання Рамкового договору купівлі - продажу акцій Приватного акціонерного товариства "КОРІС УКРАЇНА" від 21.08.2019 (далі - Договір) та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми попередньої оплати за Договором у розмірі 100 000 Євро.

Вимога позивача про розірвання Договору обгрунтована істотним порушенням відповідачем умов п. 3.5, 3.6, 3.7, 3.9, 3.11 Договору. Вимога про повернення суми попередньої оплати обгрунтована тим, що відповідач, який одержав суму попередньої оплати за Договором у розмірі 100 000,00 Євро, не передав позивачу акції у встановлений строк на вимогу позивача, чим порушив приписи ст. 693 ЦК України.

До закінчення підготовчого провадження позивач подав заяву в порядку ст. 237 Господарського процесуального кодексу України про визнання недійсним договору купівлі - продажу акцій Приватного акціонерного товариства "КОРІС УКРАЇНА", укладеного 21.08.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Позивач вважає, що вказаний договір є недійсним на підставі ст. 203, 215, 229, 230 ЦК України, оскільки мала місце помилка щодо природи оспорюваного договору, прав та обов`язків, взятих на себе сторонами Договору, а також оспорюваний договір суперечить вимогам чинного законодавства України.

Позивач зазначив, що не включив вимогу про визнання недійсним договору до позовної заяви із незалежних від нього причин, а саме через те, що сподівався на виконання умов Договору або мирне врегулювання спору з боку відповідача після звернення до суду, однак такі сподівання повністю зникли, враховуючи, що 15.08.2020 позивач отримав від відповідача нотаріально засвідчену вимогу з`явитися 21.08.2020 о 12-00 в нотаріальну контору нотаріуса Верповської О.В., позивач виконав вказану вимогу, проте відповідач у вказаний час та день до нотаріальної контори не з`явився.

Відповідач заперечив проти задоволення позову повністю з огляду на таке.

Предметом позову у даній справі є вимоги про розірвання Договору та про стягнення суми попередньої оплати за Договором у розмірі 100000,00 Євро.

Проте, заявляючи вимогу про визнання Договору недійсним (заява в порядку ст. 237 Господарського процесуального кодексу України), позивач фактично стверджує, що укладений між сторонами Договір не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Разом з тим, при визнанні Договору недійсним суд має відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Отже, розірвати недійсний правочин неможливо, оскільки розірвання правочину передбачає, що правочин є дійсним на момент розірвання.

Крім того, стягнення коштів, на думку відповідача, має відбуватись у інший спосіб, в межах якого слід дослідити правові підстави для надання доступу до банківських рахунків як позивачу, так і визначеній ним особі, яка була призначена на посаду керівника ПАТ "Коріс Україна", а також з наданням оцінки їх діям на вказаних посадах та розпорядженню банківськими рахунками, завдання збитків як Компанії, так і власнику 100% акцій Компанії (відповідачу).

У судовому засіданні 14.12.2020 судом здійснювалось з`ясування обставин справи та дослідження доказів, після чого суд перейшов до судових дебатів. Представники відповідача виступили з промовою (заключним словом).

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 14.12.2020 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши учасників справи, з`ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували обставини справи, суд

ВСТАНОВИВ:

21.08.2019 між ОСОБА_2 (далі - продавець, відповідач) та ОСОБА_1 (далі - покупець, позивач) було укладено Рамковий договір купівлі - продажу акцій Приватного акціонерного товариства "КОРІС УКРАЇНА" (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець є власником 100% (сто відсотків) акцій (далі - Акції) Приватного акціонерного товариства "КОРІС УКРАЇНА" (далі - Компанія або ПРАТ "КОРІС УКРАЇНА"), загальна номінальна вартість яких 1 525 367 гривень 00 копійок.

Згідно з п. 1.2 Договору покупець має намір придбати у продавця Акції Компанії на умовах, визначених сторонами у цьому Договорі.

У пункті 2.1 Договору сторони погодили, що ціна продажу Акцій Компанії складатиме 100 000 (сто тисяч) Євро та включатиме в себе всі обов`язкові платежі, податки, збори, що мають бути сплачені продавцем в результаті продажу Акцій.

У пункті 3.1 Договору сторони погодили, що продавець залишатиметься номінальним власником (утримувачем) Акцій Компанії в інтересах покупця протягом одного року з дати підписання цього Договору, про що продавцем підписується відповідна трастова заява.

Відповідно до п. 3.3 Договору покупець зобов`язується, зокрема:

- сплатити продавцеві суму, зазначену в пункті 2.1 цього Договору, в якості оплати вартості Акцій Компанії після підписання цього Договору (пп. 3.3.1 п. 3.3);

- надавати продавцю інформацію про стан справ Компанії протягом строку номінального володіння останнім Акціями Компанії в інтересах покупця (пп. 3.3.2 п. 3.3).

Відповідно до п. 3.4 Договору продавець зобов`язується, зокрема:

- звільнитися із займаної посади Генерального директора Компанії у день отримання відповідної вимоги від покупця (пп. 3.4.2 п. 3.4);

- компенсувати покупцеві всю суму вартості сплаченої йому покупцем за офіційним договором купівлі-продажу Акцій Компанії, укладеним згідно з пунктом 3.9 цього Договору, але не більше номінальної вартості акцій на дату укладення цього Договору, що становить 1 525 367 (один мільйон п`ятсот двадцять п`ять тисяч триста шістдесят сім) гривень 00 копійок (пп. 3.4.7 п. 3.4);

- сплатити усі необхідні податки та збори за власний рахунок з ціни офіційного договору купівлі-продажу Акцій Компанії, укладеного згідно з у пунктом 3.9 цього Договору, що не перевищує номінальну вартість акцій на дату укладання цього Договору та становить 1 525 367 (один мільйон п`ятсот двадцять п`ять тисяч триста шістдесят сім) гривень 00 копійок (пп. 3.4.8 п. 3.4).

Пунктом 3.5 Договору сторони погодили, що після отримання коштів від покупця за цим Договором, продавець передає покупцю стратегічне управління Компанією. Така передача, зокрема, включає передачу статутних документів Компанії, печатки, штампів, всіх ключів доступу до банківських рахунків Компанії. Для передачі стратегічного управління продавець зобов`язується здійснити необхідні для покупця кадрові призначення та звільнення за вказівкою покупця, зокрема призначити уповноважену покупцем особу з правом підпису банківських та інших документів від імені Компанії. Для цілей цього Договору передачею стратегічного управління Компанією вважається момент надання доступу уповноваженій особі покупця до банківських рахунків з правом підпису банківських та інших документів від імені Компанії.

Пунктом 3.6 Договору сторони погодили, що продавець не нестиме відповідальності за правочини Компанії після підписання цього Договору, надання документів, зазначених у пункті 3.11 цього Договору, отримання коштів згідно пункту 2.1 цього Договору та передачі стратегічного управління Компанією покупцю, а також не втручатиметься у діяльність Компанії. При цьому продавець з моменту підписання цього Договору і до моменту передачі стратегічного управління Компанією покупцю зобов`язується не здійснювати ніяких транзакцій з банківських рахунків Компанії.

Пунктом 3.7 Договору сторони погодили, що підписанням цього Договору покупець потверджує, що у нього відсутні претензії до продавця як до попереднього керівника Компанії. Цей пункт 3.7 не розповсюджується на будь-які правочини, укладені продавцем протягом останніх трьох місяців перед датою підписання цього Договору та до передачі стратегічного управління Компанією покупцю.

Пунктом 3.9 Договору сторони погодили укласти основний договір купівлі-продажу у відповідності до вимог чинного законодавства України для переходу права власності на Акції Компанії від продавця покупцю протягом одного року з дати підписання цього Договору. У випадку, якщо такий договір не буде укладено протягом вказаного у пункті 3.9 цього Договору строку не з вини продавця, покупець не має права вимагати від продавця повернення суми, сплаченої відповідно до пункту 2.1 цього Договору та/або сплати будь-яких компенсацій чи штрафних санкцій.

Пунктом 3.10 Договору сторони погодили, що основний договір, укладений згідно пункту 3.9 цього Договору, має бути укладений за номінальною вартістю Акцій Компанії або ж за вартістю, визначеною незалежною оцінкою на дату його укладання. Ціна основного договору є складовою частиною ціни, визначеної в пункті 2.1 цього Договору та підлягає компенсації покупцю з боку продавця згідно пункту 3.4.7 цього Договору.

Згідно з пунктом 3.11 Договору сторони погодили, що продавець разом з підписанням цього Договору, але не раніше одержання коштів від покупця, зобов`язується надати належним чином засвідчені додаткові юридичні документи стосовно власних гарантій за цим Договором, що будуть його невід`ємною частиною, а саме: трастову заяву, угоду про неконкуренцію та конфіденційність, довіреність на розпорядження Акціями Компанії та участь у загальних зборах акціонерів Компанії, розписку про отримання коштів, дозвіл дружини на відчуження продавцем Акцій Компанії.

Відповідно до пункту 4.1 Договору цей Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами взятих на себе обов`язків та здійснення всіх розрахунків між сторонами згідно з умовами цього Договору та додатків до нього.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що розірвання та зміна умов цього Договору можлива тільки у письмовій формі за домовленістю сторін.

На виконання умов Договору сума у розмірі 100 000 (сто тисяч) Євро була сплачена покупцем ( ОСОБА_1 ) продавцю ( ОСОБА_2 ) у день підписання сторонами Договору, про що продавець надав покупцю відповідну розписку від 21.08.2019, яка засвідчує факт отримання ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 100 000 Євро в якості оплати 100% Акцій ПРАТ "КОРІС УКРАЇНА" за Рамковим договором купівлі - продажу акцій Приватного акціонерного товариства "КОРІС УКРАЇНА", що був укладений 21.08.2019.

У трастовій заяві, наданій ОСОБА_2 (продавцем), яка нотаріально засвідчена 21.08.2019 та є невід`ємною частиною Договору, останній підтвердив, що йому належить 100% Акцій Компанії та що Акції зареєстровані на його ім`я як номінального власника (утримувача) від імені ОСОБА_1 (покупця), яка є реальним кінцевим бенефіціарним власником Акцій (далі - бенефіціар) відповідно до умов Договору.

Крім того, згідно трастової заяви продавець зобов`язався не передавати, не закладати або іншим чином не розпоряджатися Акціями, окрім випадків, коли бенефіціар у письмовій формі надає продавцю такі повноваження та вказівки. Продавець зобов`язався не одержувати будь-яку вигоду від Акцій, включаючи дивіденди або іншу будь-якого виду винагороду, а також не користуватися наданими Акціями правами, включаючи право голосу на загальних зборах акціонерів та відчуження Акцій. Продавець зобов`язався після отримання письмової інструкції від бенефіціара негайно вчинити всі необхідні юридичні дії для передачі права власності на Акції бенефіціару або будь-якій іншій третій особі, яку він може вказати у такій письмовій інструкції.

Позивач (покупець) стверджує про істотне порушення відповідачем (продавцем) умов Договору після його укладення, а саме:

- у порушення вимог пункту 3.5 Договору - після отримання продавцем коштів за Договором, стратегічне управління Компанією не було передано продавцем покупцю в день підписання Договору;

- у порушення вимог пункту 3.6 Договору - після підписання Договору та отримання коштів, продавець продовжив здійснювати платежі з банківських рахунків Компанії без будь-якого погодження з боку покупця;

- у порушення пункту 3.11 Договору - після підписання Договору та до передачі стратегічного управління, продавець особисто, без відома та погодження покупця, 01.10.2019 призначив ОСОБА_3 керівником Компанії, про що покупець дізнався лише завдяки інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- у порушення пункту 3.7 Договору - 17.09.2019 продавцем особисто було підписано Договір купівлі-продажу автомобіля Skoda Superb, що належить Компанії, та продано вказаний автомобіль дружині відповідача - ОСОБА_4 . На дату продажу балансова вартість автомобіля становила 1 087 860,58 грн Вказаний продаж не було погоджено з покупцем, чим грубо було порушено права та інтереси покупця, як сторони Договору, а також завдано значних матеріальних збитків Компанії;

- у порушення пункту 3.9 Договору - вимога щодо укладання основного договору купівлі-продажу акцій Компанії, викладена покупцем у листі від 22.10.2019, була проігнорована продавцем.

Позивач звертався до відповідача з листами-вимогами від 04.10.2019, 16.10.2019, 22.10.2019 щодо порушенням відповідачем умов Договору.

Оскільки вищевказані дії продавця порушили умови Договору, а також нанесли фінансові та іміджеві збитки Компанії, що призвело до зменшення її ринкової вартості та, в свою чергу, до неможливості її придбання, 29.01.2020 позивач направив на адресу відповідача вимогу про повернення коштів у сумі 100 000 (сто тисяч) Євро, у зв`язку із істотним порушенням умов Договору, відповідно до якої просив повернути вказані кошти протягом семи днів з дати одержання вимоги банківським переказом на рахунок покупця в AT "КБ "Приватбанк". Направлення цієї вимоги відповідачу підтверджується накладною, фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист № 0103326849425 від 29.01.2020. Вимога позивача залишена відповідачем без задоволення.

Враховуючи, що відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 Договору у день підписання Договору покупець сплатив продавцю 100 000 (сто тисяч) Євро, а отже продавець одержав оплату за Акції, однак не передав Акції у встановлений строк (п. 3.9 Договору) на вимогу покупця, чим порушив приписи статті 693 ЦК України, то за таких обставин позивач вважає, що він отримав право вимоги до продавця про повернення суми попередньої оплати за Акції у сумі 100 000 (сто тисяч) Євро.

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 ГПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, а також спори, що виникають з правочинів щодо корпоративних прав (крім акцій) в юридичній особі, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним, примусове виконання обов`язку в натурі, припинення правовідношення.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

ОСОБА_1 (позивач, покупець) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (відповідач, продавець) про розірвання Рамкового договору купівлі - продажу акцій Приватного акціонерного товариства "КОРІС УКРАЇНА" від 21.08.2019 та про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми попередньої оплати за цим договором у розмірі 100 000 Євро.

Оскільки спір виник з правочину щодо корпоративних прав в юридичній особі - ПРАТ "КОРІС УКРАЇНА", місцезнаходження якого є місто Київ, вул. Димитрова, буд. 5, корпус 10-А, то даний спір підлягає розгляду Господарським судом міста Києва, як місцевим судом першої інстанції, в порядку господарського судочинства. За таких обставин, судом відхилено як безпідставне клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Приписами частини 3 статті 237 ГПК України встановлено, що ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

Позивачем подано заяву в порядку ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач просить суд визнати недійсним Договір купівлі - продажу акцій Приватного акціонерного товариства "КОРІС УКРАЇНА", укладений 21.08.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

При цьому позивач залишив без змін позовні вимоги, заявлені ним при зверненні з даним позовом до суду.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено таке.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України.

Як передбачено частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим, приписами частини третьої наведеної статті встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).

Вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

В силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Таким чином, встановлення судом наявності або відсутності зазначених позивачем у заяві в порядку ст. 237 Господарського процесуального кодексу України обставин недійсності оспорюваного правочину належить до предмету доказування у даній справі.

Позивач вважає, що оспорюваний Договір є недійсним на підставі ст. 203, 215, 229, 230 ЦК України, оскільки мала місце помилка щодо природи оспорюваного договору, прав та обов`язків, взятих на себе сторонами Договору, а також оспорюваний договір суперечить вимогам чинного законодавства України, а саме:

- позивач помилився щодо гарантій відповідача та був введений в оману трастовою заявою відповідача;

- трастова заява згідно з п. 3.11 Договору не передбачена чинним законодавством України;

- відмова від прав акціонера - власника простих акцій, визначених ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства", суперечить чинному законодавству України та є нікчемною;

- передача стратегічного управління згідно з п. 3.5 Договору не передбачене чинним законодавством України;

- 17 вересня 2019 року відповідачем, як керівником Компанії, було укладено Договір купівлі-продажу автомобіля Skoda Superb, належного Компанії, із власною дружиною ОСОБА_5 . На думку позивача, продаж відповідачем, як керівником Компанії власній дружині на підставі Договору купівлі-продажу автомобіля Skoda Superb, належного Компанії, суттєво погіршив стан Компанії та знизив вартість Акцій;

- позивач стверджує, що відповідач навмисно ввів позивача в оману стосовно наявності автомобіля у власності Компанії та стосовно своїх зобов`язань щодо невідчуження такого майна після підписання оспорюваного договору;

- поняття "рамковий договір" не визначено чинним законодавством України;

- не визначено предмету Договору - кількість, тип, клас акцій, що продаються за Договором, а також не надано виписку в якості додатку до Договору, не визначено ціну акцій, за якої має відбутися продаж;

- у пункті 3.9 Договору йдеться про основний договір купівлі-продажу, що має бути укладений протягом одного року з дати підписання цього Договору, при цьому Договір не містить жодних положень щодо надання йому сили попереднього;

- не передбачено механізм передачі акцій та підписання відповідних документів;

- у чинному законодавстві України відсутній інститут номінального утримувача, про якого йдеться у п. 3.1 Договору. Позивач вважає, що відповідач ввів позивача в оману, взявши на себе такі зобов`язання.

Щодо помилки відносно гарантій відповідача і введення позивача в оману трастовою заявою відповідача, відчуження автомобіля Skoda Superb, належного Компанії.

Суд зауважує на тому, що окремими, передбаченими законом, підставами для визнання правочину недійсним є вчинення правочину під впливом помилки (ст. 229 ЦК України) та вчинення правочину під впливом обману (ст. 230 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки (частина 2 статті 229 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину. Обов`язок доведення відповідних обставин покладається на позивача.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Позивачем вказуються на обставини помилки відносно гарантій відповідача і введення в оману, які виникли та відбулися після укладення Договору та не існували і не могли існувати на момент укладення Договору. Так, відчуження автомобіля Skoda Superb, належного Компанії, відбулося за Договором купівлі-продажу від 17.09.2019 року, після укладення Договору 21.08.2019 року. Трастова заява відповідача була надана після укладення Договору, оскільки в трастовій заяві зазначено про укладений Договір від 21.08.2019 року.

За таких, встановлених судом обставин, на момент укладення спірного Договору були відсутні встановлені законом підстави та умови щодо недійсності Договору внаслідок його укладення під впливом помилки та/або обману.

Щодо відсутності в законодавстві України поняття трастової заяви, рамкового договору, номінального утримувача.

Судом встановлено, що сторонами укладено Рамковий договір купівлі - продажу акцій Приватного акціонерного товариства "КОРІС УКРАЇНА" від 21.08.2019, предметом якого визначено намір покупця (позивача) придбати у продавця (відповідача) Акції Приватного акціонерного товариства "КОРІС УКРАЇНА" на умовах, визначених сторонами у цьому Договорі (п. 1.2).

Поняття "рамковий договір" не визначено чинним законодавством України. Визначені безпосередньо умовами Договору поняття "номінальний власник (утримувач)" (п. 3.1 Договору), "трастова заява" (пп. 3.11.1 п. 3.1 Договору) також не передбачені чинним законодавством України.

Разом з цим, суд зауважує, що відповідно до положень ч. 1 статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Пунктом 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України встановлена свобода договору, а ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Вказані норми права кореспондуються з положеннями ст. 6 ЦК України, згідно положень якої: сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства (ч. 1); сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (ч. 2); сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч. 3); положення частин першої, другої і третьої статті застосовуються і до односторонніх правочинів (ч. 4).

Таким чином, законодавець надає право учасникам цивільних відносин вільно обирати форму та зміст договору за умови, якщо це, із врахуванням змісту або із суті відносин між сторонами, прямо не заборонено положеннями актів цивільного законодавства.

Відтак, підстави для визнання спірного Договору недійсним лише з підстав відсутності в законодавстві посилань на назву Договору як "рамкового" законодавцем не передбачено, як і не передбачено законодавчих вимог до поняття "трастової заяви".

За вимогами цивільного законодавства вирішальне значення мають зміст і суть відносин між сторонами, і саме зміст та суть взаємовідносин між відповідачем та позивачем судом було досліджено.

Щодо відмови від прав акціонера - власника простих акцій, передачі стратегічного управління, не визначення предмету Договору, не надання виписки в якості додатку до Договору, не визначення ціни акцій, не передбачення механізму передачі акцій, не надання Договору сили попереднього.

Статтею 635 ЦК України врегульовано положення про попередній договір.

Так, згідно з частиною першою вказаної статті, попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Частиною 4 ст.635 ЦК України визначено, що договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

Судом встановлено, що Рамковий договір купівлі - продажу акцій Приватного акціонерного товариства "КОРІС УКРАЇНА" від 21.08.2019 укладений сторонами, не є попереднім договором, укладеним відповідно до положень ст. 635 ЦК України, оскільки він не відповідає вимогам, визначеним в частині 1 цієї статті.

Водночас, судом встановлено невідповідність положень Договору вимогам законодавства, що є підставою для визнання цього Договору недійсним.

Статтею 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначено, що акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерами товариства визнаються фізичні і юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства.

Пунктом 8 частини 1 статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлені права акціонерів - власників простих акцій, а саме: кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на:

1) участь в управлінні акціонерним товариством;

2) отримання дивідендів;

3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства;

4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.

Як передбачено статтею 4 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" до особи, яка набула право на цінний папір, одночасно переходять у сукупності всі права, які ним посвідчуються (права за цінним папером), крім випадків, установлених законом або правочином.

Обмеження прав на цінні папери або прав за цінними паперами може бути встановлено тільки у випадках і в порядку, що передбачені законом.

Аналогічне положення передбачено і статтею 197 ЦК України, згідно приписів якої до особи, яка набула право на цінний папір, одночасно переходять у сукупності всі права, які ним посвідчуються (права за цінним папером).

Тому права акціонера на участь в управлінні товариством невід`ємно пов`язані із правом власності на акції товариства, передача прав акціонера можлива лише з переходом прав на акції, як не можлива передача прав акціонера без передачі права власності на акції.

За таких умов передача відповідачем позивачу за Договором та трастовою заявою, як частиною Договору (пп. 3.11.1 Договору), своїх прав акціонера та відмова від своїх прав акціонера - не одержувати будь-яку вигоду від акцій, включаючи дивіденди або іншу будь-якого виду винагороду, не користуватися наданими Акціями правами, включаючи право голосу на загальних зборах акціонерів, на призначення керівника товариства (за термінологією Договору - "передача стратегічного управління"), не відповідають наведеним вимогам закону, суперечать Цивільному кодексу України.

Судом також враховано наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Цінні папери за формою існування поділяються на бездокументарні цінні папери та документарні цінні папери. Бездокументарним цінним папером є обліковий запис на рахунку в цінних паперах у системі депозитарного обліку цінних паперів (ч. 3 ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок").

Права на цінний папір та права за цінним папером, що існують в бездокументарній формі, належать власникові рахунка в цінних паперах, відкритого в депозитарній установі, у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідному кредиторові (ч. 4 ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок").

Частиною 5 статті 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначено групи цінних паперів, які можуть бути в Україні у цивільному обороті, серед яких, акції.

Акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Акції існують виключно в бездокументарній формі (ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок").

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" професійна діяльність з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку провадиться торговцями цінними паперами, які створюються у формі господарського товариства та для яких операції з цінними паперами та іншими фінансовими інструментами є виключним видом діяльності, крім випадків, передбачених цим Законом, а також банками. Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами включає, зокрема, брокерську діяльність.

Брокерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів (зокрема на підставі договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи (ч. 2 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок").

Договір доручення укладається з торговцем цінними паперами в письмовій формі. Права та обов`язки торговця цінними паперами стосовно його клієнта, умови укладення договорів щодо цінних паперів, порядок звітності торговця перед його клієнтом, порядок і умови виплати торговцю винагороди визначаються у договорі, що укладається між ними (ч. 6 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок").

Торговець цінними паперами веде облік цінних паперів, коштів окремо для кожного клієнта та окремо від цінних паперів, коштів та майна, що перебувають у власності торговця цінними паперами, відповідно до вимог, установлених Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової і бюджетної політики, а у випадках, установлених законодавством, - також з Національним банком України (ч. 7 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок").

Правочини щодо цінних паперів повинні вчинятися за участю або посередництвом торгівця цінними паперами, крім випадків: розміщення емітентом власних цінних паперів; викупу та продажу емітентом власних цінних паперів; проведення розрахунків з використанням неемісійних цінних паперів; розміщення казначейських зобов`язань України; внесення цінних паперів до статутного (складеного) капіталу юридичних осіб; дарування цінних паперів; спадкування та правонаступництва цінних паперів; вчинення правочинів, пов`язаних з виконанням судових рішень; вчинення правочинів у процесі приватизації; вчинення правочинів між нерезидентами за межами України (ч. 8 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок").

Правочини щодо цінних паперів, вчинені без участі (посередництва) торговця цінними паперами, крім випадків, передбачених частиною восьмою цієї статті, є нікчемними (ч. 9 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок").

Торговець цінними паперами зобов`язаний подавати до загальнодоступної інформаційної бази даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів для подальшого розміщення такої інформації про всі вчинені поза фондовою біржою ним або за його участю правочини щодо емісійних цінних паперів (ч. 10 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок").

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про депозитарну систему" система депозитарного обліку цінних паперів (далі - система депозитарного обліку) - це сукупність інформації, записів про емісійні цінні папери (вид із зазначенням типу, номінальна вартість і кількість, реєстр кодів цінних паперів, обмеження обігу тощо) на рахунках у цінних паперах власників таких рахунків; інформації про емітентів; про власників цінних паперів, які мають права за цінними паперами та права на цінні папери; про обмеження прав на цінні папери та прав за цінними паперами; про осіб, уповноважених власниками цінних паперів (управителів, заставодержателів, інших осіб, наділених відповідними правами щодо цінних паперів); про номінальних утримувачів; інші дані, що дають змогу ідентифікувати емісійні цінні папери і зазначених осіб; інша передбачена законодавством інформація.

Приписами частини 2 наведеної статті встановлено, що набуття і припинення прав на цінні папери і прав за цінними паперами здійснюються шляхом фіксації відповідного факту в системі депозитарного обліку.

Відповідно до абз. 1, 2, ч. 1 ст. 8 Закону України "Про депозитарну систему" підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі. Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента.

Отже, чинним законодавством України встановлені певні особливості щодо договорів купівлі-продажу акцій, зокрема, правочини щодо купівлі-продажу акцій є нікчемними, якщо вони вчинені без участі (посередництва) торговця цінними паперами, крім випадків, передбачених частиною восьмою цієї статті.

Відповідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Згідно ч. 1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що оспорюваний Рамковий договір купівлі - продажу акцій Приватного акціонерного товариства "КОРІС УКРАЇНА" від 21.08.2019 було укладено з порушенням Закону України "Про акціонерні товариства", Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", "Про депозитарну систему", Цивільного кодексу України що свідчить про наявність згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України правових підстав для визнання такого договору недійсним відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України.

За таких обставин, суд за заявою позивача, поданою в порядку ст. 237 ГПК України, визнає недійсним Рамковий договір купівлі - продажу акцій Приватного акціонерного товариства "КОРІС УКРАЇНА" від 21.08.2019.

Щодо вимоги позивача про розірвання Рамкового договору купівлі - продажу акцій Приватного акціонерного товариства "КОРІС УКРАЇНА" від 21.08.2019 суд відзначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).

З наведених норм слідує, що розірвати недійсний правочин неможливо, оскільки розірвання правочину передбачає, що правочин є дійсним на момент розірвання.

Наслідком визнання правочину недійсним не може бути його розірвання, оскільки відповідні вимоги є за своїм правовим характером взаємовиключними.

Таким чином, оскільки судом визнано недійсним Рамковий договір купівлі - продажу акцій Приватного акціонерного товариства "КОРІС УКРАЇНА", укладений 21.08.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , то вимога позивача про розірвання даного договору задоволенню не підлягає.

Крім того, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми попередньої оплати за недійсним Рамковим договором купівлі - продажу акцій Приватного акціонерного товариства "КОРІС УКРАЇНА" від 21.08.2019 у розмірі 100 000 Євро. Дана вимога заявлена позивачем на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України, згідно приписів якої якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Суд звертає увагу, що правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

При цьому, якщо сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Оскільки судом визнано недійсним Рамковий договір купівлі - продажу акцій Приватного акціонерного товариства "КОРІС УКРАЇНА", укладений 21.08.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , то застосуванню при вирішенні спору в частині вимоги позивача про стягнення з відповідача 100 000,00 Євро підлягає норма ч. 1 ст. 216 ЦК України, згідно якої у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та норму ч. 1 ст. 216 ЦК України, суд дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми у розмірі 100 000 Євро, сплаченої за Рамковим договором купівлі - продажу акцій Приватного акціонерного товариства "КОРІС УКРАЇНА", укладеного 21.08.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивач у заяві про усунення недоліків позовної заяви, поданій 13.05.2020 через відділ діловодства суду, зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи становить 265 809,45 грн, з яких: сплачений судовий збір у розмірі 45 809,45 грн: витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з підготовкою позовної заяви у розмірі 110 000,00 грн, що включає попередній аналіз документів позивача (35 000,00 грн), підготовку позовної заяви та додатків до неї (45 000,00 грн), супутні витрати, пов`язані з підготовкою правової позиції та збиранням доказів у справі (30 000,00 грн); очікувані витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із судовим розглядом справи Господарським судом міста Києва, в тому числі підготовка додаткових процесуальних документів та участь адвоката у судових засіданнях, у розмірі 110 000,00 грн).

Відповідач у відзиві на позовну заяву щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат зазначив, що планує у зв`язку з розглядом даної справи понести судові витрати на професійну (правову) допомогу у розмірі 100 000,00 грн, докази фактично понесених судових витрат будуть надані у встановлені ГПК строки.

Статтею 129 ГПК України встановлено порядок розподілу судових витрат, згідно якого:

- судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 ГПК України);

- інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 4 статті 129 ГПК України);

- під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 5 статті 129 ГПК України);

- розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 ГПК України);

- якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина 9 статті 129 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи наведені приписи ст. 129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви в сумі 45 809,45 грн покладається на відповідача, як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір у даній справі.

Разом з цим, у суду відсутні підстави для покладання на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу, оскільки позивачем до закінчення судових дебатів у справі не подано жодних доказів таких витрат, які позивач сплатив або має сплатити, а також позивачем не зроблено відповідну заяву в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 4, 13, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним Рамковий договір купівлі - продажу акцій Приватного акціонерного товариства "КОРІС УКРАЇНА", укладений 21.08.2019 між ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ).

3. Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) 100 000 (сто тисяч) Євро, сплачених за Рамковим договором купівлі - продажу акцій Приватного акціонерного товариства "КОРІС УКРАЇНА", укладеним 21.08.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

4. Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) 45 809,45 грн (сорок п`ять тисяч вісімсот дев`ять гривень 45 коп.) судового збору.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 18.12.2020

Суддя Гумега О.В.