Рішення

від 23.12.2020 по справі 910/14321/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.12.2020Справа № 910/14321/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С. ,

за участю секретаря судового засідання: Вегери А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Головного управління пенсійного фонду України в Рівненській області

до Акціонерного товариства "Укртелеком"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1

про стягнення 10 919,72 грн.,

За участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укртелеком (далі - відповідач) про стягнення надміру виплаченого розміру пенсії (збитків) у сумі 10 919,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем було подано недостовірний звіт про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення) доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України на застраховану особу - працівника відповідача ОСОБА_1 , внаслідок чого позивач здійснив надмірну виплату пенсії вказаній особі у розмірі 10 919,72 грн., яку в добровільному порядку відповідачем відшкодовано не було. Враховуючи наведене, позивач вирішив звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів шляхом стягнення з відповідача вищезазначеної суми збитків.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.09.2020 року позовну заяву Головного управління пенсійного фонду України в Рівненській області залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.

16.10.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

Враховуючи наведені обставини, ухвалою господарського суду міста Києва від 21.10.2020 року відкрито провадження у справі № 910/14321/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, цією ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, залучено ОСОБА_1 .

16.11.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача № 339/20 від 10.11.2020 року на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що відповідачем протягом спірного періоду належним чином виконано обов`язки подання відповідних звітів, передбачених Порядком формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України № 7-6 від 10.06.2004, який діяв у спірний період. Також відповідач зазначив, що помилка при проведенні у 2009 році перерахунку пенсії ОСОБА_1 та задвоєння сум отриманих цією особою доходів з 01.01.2007 по 31.07.2007 була допущена самим позивачем, який безпідставно включив у відповідний розрахунок відомості звіту відповідача за типом "Призначення пенсії" від 16.08.2007 року. Крім того, Акціонерне товариство "Укртелеком" у поданому відзиві просило суд застосувати наслідки спливу строків позовної давності до пред`явлених позивачем вимог, а також зазначило про підписання позовної заяви неуповноваженою на те особою Головного управління пенсійного фонду України в Рівненській області.

17.11.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання третьої особи, в якому остання повідомила про те, що вона не обізнана з порядком призначення пенсії та подання її роботодавцем відповідних відомостей до органів Пенсійного фонду України, а також зазначила про відсутність підстав для покладення на неї відповідальності за допущені сторонами у даній справі помилки при призначенні чи перерахунку пенсії.

18.11.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання третьої особи, в якому ОСОБА_1 просила здійснювати розгляд справи без її участі, посилаючись на незадовільний стан здоров`я.

24.11.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача № 1700-0801-7/36359 від 17.11.2020 на відзив на позовну заяву, в якій Головне управління пенсійного фонду України в Рівненській області зазначило про те, що строки позовної давності до пред`явлених ним у даній справі вимог не застосовуються на підставі положень частини 15 статті 106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Також позивач навів доводи на підтвердження підписання позовної заяви уповноваженою особою Головного управління пенсійного фонду України в Рівненській області. Крім того, позивач зазначив, що 16.08.2007 року відповідачем подано індивідуальні відомості (ОК-2) за типом форми "Призначення пенсії" за 7 місяців 2007 року, де не вказано коду філії роботодавця (відповідача), а 31.03.2008 року відповідачем при поданні Індивідуальних відомостей про застраховану особу ( ОСОБА_1 ) за 2007 рік з типом форми "Початкова" страхувальником (відповідачем) такі відомості зазначені: вказано код філії - 17. Враховуючи наведені обставини, а також зважаючи на подання відповідачем двох однакових за формою звітів (одного - з наявним кодом філії, іншого - з відсутнім кодом філії), у системі персоніфікованого обліку не відбулося відповідної технологічної заміни попередньо накопичених відомостей в обліковій картці третьої особи, що, за твердженням позивача, призвело до задвоєння сум заробітної плати третьої особи за 7 місяців 2007 року та призначення і переплати їй протягом 01.09.2009 по 30.06.2017 суми пенсії в розмірі 10 919,72 грн. До наведеної заяви по суті спору позивачем долучено ряд документів.

27.11.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення відповідача № 353/20 від 25.11.2020, в яких останній навів додаткові доводи на спростування вимог позивача. Також у вказаних запереченнях відповідач зазначив про те, що не отримував від позивача долучених до його відповіді на відзив документів, на підтвердження чого надав копію складеного уповноваженими особами відповідача акту від 23.11.2020 року.

Відповідно до частини 3 статті 166 Господарського процесуального кодексу України до відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу.

За змістом частини 6 статті 165 Господарського процесуального кодексу України до відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються відповідні заперечення, а також документи, що підтверджують надіслання (надання), зокрема, доданих до цієї заяви по суті спору доказів іншим учасникам справи.

Згідно з частиною 9 статті 80 Господарського процесуального кодексу України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів направлення доданих позивачем до відповіді на відзив на позовну заяву документів іншим учасникам справи, відповідні докази не можуть бути взяті судом до уваги на підставі вищенаведених положень Господарського процесуального кодексу України.

З метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду усіх обставин, що мають істотне значення для вирішення спору, забезпечення сторонам можливості подати докази на підтвердження своїх правових позицій та правильного застосування законодавства, а також зважаючи на викладене у відзиві клопотання відповідача, ухвалою господарського суду міста Києва від 27.11.2020 року справу № 910/14321/20 було призначено до розгляду в судовому засіданні з викликом представників сторін на 15.12.2020 року.

08.12.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про проведення судового засідання, призначеного на 15.12.2020 року, в режимі відеоконференції, та доручення його проведення Рівненському апеляційному суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.12.2020 року в задоволенні вищенаведеного клопотання відмовлено.

До початку судового засідання 15.12.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про здійснення розгляду справи без участі його представника.

У судовому засіданні 15.12.2020 року оголошувалася перерва до 23.12.2020 року.

21.12.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли пояснення відповідача № 378/20 від 17.12.2020, в яких останній зазначив, що обов`язок перевіряти відповідні документи, нараховувати і призначати пенсію у певному розмірі, законом покладено саме на позивача.

До початку судового засідання 23.12.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про здійснення розгляду справи без участі його представника.

У судовому засіданні судом постановлено протокольну ухвалу про поновлення позивачу строку на подання відповіді на відзив на позовну заяву.

Сторони та третя особа явку своїх уповноважених представників у призначене судове засідання 23.12.2020 року не забезпечили.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України в Рівненській області з 18.06.2007 року перебуває ОСОБА_1 , яка отримує пенсію за віком відповідно до положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

16.08.2007 року Рівненською філією відповідача було складено та, в подальшому, подано позивачеві звіт про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення) доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України на застраховану особу - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_1 ) за формою "Призначення пенсії" за період з 01.01.2007 по 31.07.2007 (звітний рік по нарахуванню зарплати - 2007, якому сплачено зарплату/доход (довідково) - 2007, роботодавця - відповідача, з кодом типу ставки "1" та ознакою "трудова книжка особи знаходиться у цього роботодавця"). Відповідно до означеного звіту, сума нарахованого заробітку (доходу), яка враховується для пенсії - 25 227,32 грн.

31.03.2008 року Рівненською філією відповідача було складено та, в подальшому, подано позивачу "Індивідуальні відомості про застраховану особу" - ОСОБА_1 з кодом типу ставки страхового збору "1" та ознакою "трудова книжка особи знаходиться у цього роботодавця" за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 на загальну суму (для пенсії) 48 652,61 грн. з позначкою "Початкова".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у позовній заяві посилалося на те, що в результаті проведення звірки індивідуальних відомостей про застраховану особу ( ОСОБА_1 ) (форма ОК-5 за період 2000-2016) позивачем виявлено факт подвійної подачі звіту страхувальником за 2007 рік, а саме встановлено, що останнім подано "Індивідуальну відомість про застраховану особу" з типом "Призначення пенсії" та кодом типу ставки "1" за певні періоди, а також подано Індивідуальну відомість по працівнику з типом "Початкова" та кодом типу ставки "2" за певний період, що призвело до подвоєння сум до розрахунку при призначенні пенсії за 7 місяців 2007 року та безпідставної виплати третій особі пенсії з 01.09.2009 по 30.09.2017 у загальному розмірі 10 919,72 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 за № 7-6 було затверджено Порядок формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - Порядок). Вказаний Порядок зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.08.2004 за № 1000/9599, та був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (втратив чинність 01.10.2010 року).

У пункті 1.1 Порядку вказано, що цей Порядок відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовує правила формування та подання до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах (далі - територіальні органи Пенсійного фонду) відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік). Облік застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків по звітах за періоди до 1 січня 2004 року ведеться з урахуванням правил, які діяли до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Органи Пенсійного фонду ведуть облік застрахованих осіб та персоніфікований облік відомостей про суми заробітної плати (доходу) та облік сплати страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розміру за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

За змістом пункту 1.3 Порядку звітність страхувальників до системи персоніфікованого обліку подається у такому порядку та в такі строки: 1) страхувальник один раз на рік до 1 квітня поточного року згідно із затвердженим графіком подає до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік. Перелік форм документів первинної звітності до СПОВ наведено у розділі 2 цього Порядку; 2) протягом поточного року в комплекті документів, необхідних для призначення пенсії, страхувальник надає територіальному органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації усі відсутні у СПОВ відомості про застраховану особу - заявника за період роботи у страхувальника до дати формування заяви на призначення пенсії; 5) у разі виявлення недостовірних відомостей, які подані та/або накопичені в електронних базах даних персоніфікованого обліку, страхувальник подає до відповідного територіального органу Пенсійного фонду необхідні коригуючі або скасовуючі документи щодо виявлених недостовірних звітів про застраховану особу.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання підпункту 2 пункту 1.3 Порядку страхувальником 16.08.2007 року було складено та, в подальшому, подано позивачеві звіт про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення) доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України на застраховану особу - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_1 ) за формою "Призначення пенсії" за період з 01.01.2007 по 31.07.2007 (звітний рік по нарахуванню зарплати - 2007, якому сплачено зарплату/доход (довідково) - 2007, з кодом типу ставки "1" та ознакою "трудова книжка особи знаходиться у цього роботодавця"). Відповідно до означеного звіту, сума нарахованого заробітку (доходу), яка враховується для пенсії - 25 227,32 грн.

Наведений звіт було подано страхувальником у строки, вказані у вищенаведеному Порядку (протягом поточного 2007 року), що не заперечувалося позивачем під час розгляду справи.

Крім того, на виконання підпункту 1 пункту 1.3 Порядку страхувальником 31.03.2008 року було складено та, в подальшому, подано позивачеві "Індивідуальні відомості про застраховану особу" - ОСОБА_1 з кодом типу ставки страхового збору "1" та ознакою "трудова книжка особи знаходиться у цього роботодавця" за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 на загальну суму (для пенсії) 48 652,61 грн. з позначкою "Початкова".

Судом встановлено, що наведений звіт подано страхувальником до 1 квітня поточного (2008) року про застраховану особу - ОСОБА_1 за попередній (2007) рік, тобто в строк, передбачений означеним Порядком.

Слід також зазначити, що за умовами пункту 1.3 Порядку на підставі поданого документа з позначкою "коригуюча" у системі персоніфікованого обліку відбувається технологічна заміна попередньо накопичених відомостей в обліковій картці особи на актуальні відомості, що подані страхувальником у документі з позначкою "коригуюча".

На підставі поданого документа з позначкою "скасовуюча" недостовірні відомості облікової картки вилучаються із переліку актуальних для використання, але залишаються у електронному архіві для збереження історії звітування. Скасування відомостей здійснюється, якщо некоректними виявились такі ключові реквізити первинного звіту, як код страхувальника, звітний рік, номер облікової картки застрахованої особи, код категорії застрахованої особи, код підстави для спеціального стажу. Коригування або скасовування відомостей облікової картки застрахованої особи здійснюється за будь-які роки функціонування системи персоніфікованого обліку тільки на підставі наданих у встановленому порядку документів страхувальника.

Електронні носії з первинною звітністю до системи персоніфікованого обліку формуються страхувальником з використанням спеціального комплексу програм "АРМ-Р", актуальні версії якого безкоштовно надаються страхувальникам у територіальному органі Пенсійного фонду за місцем реєстрації. Страхувальники, у яких кількість найманих працівників перевищує п`ять осіб, надають відомості в електронному вигляді та обов`язково в комплекті із завіреними підписом керівника та скріпленими печаткою документами у паперовому вигляді. Інші страхувальники можуть надавати звіт лише у паперовому вигляді.

Згідно з пунктом 1.7 Порядку відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, згідно із Законом використовуються територіальними органами Пенсійного фонду для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат; надання застрахованій особі на її вимогу.

Однією з форм первинної звітності до СПОВ є форма "Індивідуальні відомості про застраховану особу" (скорочено "Індані") (додаток 6 до Порядку).

Порядок формування документа "Індивідуальні відомості про застраховану особу" (Індані) передбачено розділом 8 Порядку.

Згідно з пунктом 8.3 Порядку формування реквізитів документа ІНДАНІ здійснюється за такими правилами. Реквізит 01. Звітний рік: зазначається рік (чотири цифри), за який подаються відомості про застраховану особу, тобто рік, у якому нараховано зарплату, інше грошове забезпечення, дохід. Реквізит 06. Тип форми - позначка "X": вноситься у клітинку відповідного варіанта: початкова, коли за певний звітний рік форма подається вперше; коригуюча, коли необхідно внести зміни до раніше поданих відомостей за певний звітний рік (при цьому у форму вносяться значення усіх необхідних реквізитів, включаючи і відкориговані); скасовуюча, коли потрібно повністю скасувати відомості поданого раніше звіту за певний звітний рік; призначення пенсії - в разі подання заяви на пенсію для додаткового обліку даних про застраховану особу за період, що минув після останнього звіту. Реквізит 07. Ознака: "трудова книжка знаходиться у цього страхувальника": позначка "X" вноситься, якщо застрахована особа працює на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, та її трудова книжка знаходиться у страхувальника, який подає звіт до ПФУ. Реквізит 08 . Код категорії застрахованої особи: зазначається згідно з Таблицею відповідності, наведеною у додатку 2. Вибраний із цієї таблиці код категорії застрахованої особи має відповідати фактичному статусу застрахованої особи у відносинах із страхувальником. (Для застрахованої особи, яка є найманим працівником, вноситься значення коду, що дорівнює 1). Реквізит 26. Код підстави для обліку спеціального стажу: відповідний код (згідно із зафіксованими на виробництві умовами праці) із діючого у системі СПОВ довідника кодів підстав, що дають право на застосування пільг при визначенні пенсії для застрахованої особи, в інтервалі звітного року. Опис структури коду реквізиту "підстава" наведено у пункті 10.2 цього Порядку (реквізит 4 документа СПП).

Згідно з пунктом 8.4 Порядку, бланк завіряється підписами керівника та бухгалтера і засвідчується печаткою страхувальника.

Враховуючи черговість подання страхувальником наведених звітів (першим сформовано звіт з позначкою "Призначення пенсії" та подано до органів Пенсійного фонду 16.08.2007 року, який фактично містив відомості для обліку позивачем даних про застраховану особу за період з січня по липень 2007, що минув після останнього звіту, тобто звіту за 2006 рік, тоді як звіт з позначкою "Початкова" за попередній 2007 рік подано у 2008 році), зважаючи на те, що на момент подання обох звітів третя особа продовжувала працювати на підприємстві відповідача та отримувати заробітну плату, а також беручи до уваги відсутність у Порядку приписів, зокрема, щодо обов`язкового зменшення відображених у звіті з позначкою "Початкова" сум нарахованої заробітної плати на суму, відображену в раніше поданому звіті "Призначення пенсії", суд дійшов висновку про відсутність порушень страхувальником нормативних законодавчих приписів Порядку під час подання зазначених звітів.

Крім того, позивачем у встановленому законом порядку не було доведено факту подання відповідачем недостовірних відомостей про застраховану особу, що свідчило б про наявність у страхувальника підстав для подання звіту за типом форми "коригуюча" або "скасовуюча".

У відповіді на відзив позивач також посилався на те, що 16.08.2007 року відповідачем подано індивідуальні відомості (ОК-2) за типом форми "Призначення пенсії" за 7 місяців 2007 року, де не вказано коду філії роботодавця (відповідача), а 31.03.2008 року страхувальником при поданні Індивідуальних відомостей про застраховану особу ( ОСОБА_1 ) за 2007 рік з типом форми "Початкова" страхувальником (відповідачем) такі відомості зазначені: вказано код філії - 17. Враховуючи наведені обставини, а також зважаючи на подання відповідачем двох однакових за формою звітів (одного - з наявним кодом філії, іншого - з відсутнім кодом філії), у системі персоніфікованого обліку не відбулося відповідної технологічної заміни попередньо накопичених відомостей в обліковій картці третьої особи, що, за твердженням позивача, призвело до задвоєння сум заробітної плати третьої особи за 7 місяців 2007 року та призначення і переплати їй протягом 01.09.2009 по 30.06.2017 суми пенсії в розмірі 10 919,72 грн.

Разом із тим, вказані посилання не беруться судом до уваги з огляду на те, що зі змісту доданих самим позивачем до заяви № 1700-0801-7/31247 від 12.10.2020 року про усунення недоліків позовної заяви копій документів (інданих, що містяться у системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб) вбачається наявність у відповідному звіті страхувальника за типом форми "Призначення пенсії" інформації щодо коду філії - 17. У той же час, зі змісту копії документа Індивідуальні відомості про застраховану особу , де відсутня дійсна інформація щодо коду філії, вбачається, що статус означеного документа - Не актуальний .

Твердження про те, що страхувальником подано "Індивідуальну відомість про застраховану особу" з типом "Призначення пенсії" та кодом типу ставки "1" за певні періоди, а також подано Індивідуальну відомість по працівнику з типом "Початкова" та кодом типу ставки "2", також сприймаються судом критично з огляду на відсутність у матеріалах справи належних доказів на підтвердження подання страхувальником спірних відомостей про застраховану третю особу з кодом типу ставки страхового збору "2".

Слід також зазначити, що всі дані про заробітну плату застрахованих осіб, поданих страхувальниками зберігаються у Центральному сховищі Пенсійного фонду України. За умови співпадіння основних реквізитів індивідуальних відомостей на застраховану особу у системі персоніфікованого обліку відбувається технологічна заміна попередньо накопичених відомостей в обліковій картці особи на актуальні відомості. Така заміна відбувається тільки на центральному рівні. У випадку, коли основні реквізити індивідуальних відомостей на застраховану особу не співпадають, у Центральному сховищі Пенсійного фонду України залишаються актуальними обидва документи, що призводить до недостовірного відображення розміру заробітної плати застрахованої особи, а саме подвоєнню заробітної плати за період співпадіння по обох звітах.

Код типу ставки страхового збору "1" (на загальних підставах) чи "2" (для інвалідів) впливає винятково на розмір страхових внесків, а не на розмір заробітної плати, з якої розраховується пенсія.

Суд також звертає увагу на наступне.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати; пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 41, 10, 14 статті 11 цього Закону.

У позовній заяві позивачем зазначено, що згідно даних персоніфікованого обліку відповідач двічі подав звіт на застраховану особу за період січень - липень 2007 року, чим задвоїв суму заробітної плати і збільшив коефіцієнт для обрахунку пенсії, що призвело до переплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.09.2009 по 30.06.2017 на суму 10 919,72 грн.

Частинами 1 та 2 статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.

Відповідно до статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Із системного аналізу норм статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" вбачається, що останніми врегульовано різний суб`єктний склад та підстави для повернення сум пенсій, виплачених надміру: щодо пенсіонера - повернення суми пенсії, зокрема через зловживання з його боку, щодо страхувальника - відшкодування шкоди, завданої внаслідок видачі недостовірних документів. Тобто, вказані норми не виключають можливість їх взаємного застосування та не перешкоджають, зокрема, стягненню сум переплати заподіяної шкоди зі страхувальника, винного у надмірній виплаті, у зв`язку із наданням недостовірних відомостей щодо заробітної плати пенсіонера.

Статтею 73 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV визначено, що кошти Пенсійного фонду використовуються на: 1) виплату пенсій, передбачених цим Законом; 2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; 3) фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій; 5) формування резерву коштів Пенсійного фонду. Забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки), наявність та розмір понесених збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Терміном "збитки" позначаються наслідки правопорушення, які виражаються у зменшенні майнової сфери потерпілого у результаті порушення належного йому права або блага. Протиправною поведінкою (дією або бездіяльністю) є будь-яка поведінка, яка суперечить правовим нормам.

Причинний зв`язок - це відповідний об`єктивно існуючий зв`язок між явищами, при якому одне явище, яке передує, при відповідних умовах породжує, викликає інше явище - наступне. Відповідальність за заподіяні протиправною поведінкою збитки виникає при наявності вини особи, що заподіяла збитки.

Обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, за змістом частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відтак, виходячи з положень статті 1166 Цивільного кодексу України, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, а також, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Водночас саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, їх розмір, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки з заподіяними збитками.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Проте позивач у встановленому законом порядку не довів наявності протиправної поведінки відповідача, причинного зв`язку між діями відповідача та збитками, а також наявності вини у відповідача, що виключає можливість стягнення з останнього заявленої суми збитків.

Суд також звертає увагу на положення статті 2 Господарського процесуального кодексу України, за якими верховенство права є одним з основних принципів (засад) господарського судочинства.

Зміст цього принципу полягає в тому, що верховенство права є засобом для досягнення внутрішньої мети права і правової системи загалом забезпечення пріоритету природних прав людини. Принцип верховенства права є істотною характеристикою співвідношення між людиною і державою. За допомогою його дії діяльність держави спрямовується на виконання мети утвердження і забезпечення прав людини.

У доповіді Венеційської комісії (схваленій на 86-му пленарному засіданні 25-26.03.2011) на підставі аналізу правових систем європейських держав у пошуках спільних елементів, характерних для "верховенства права", запропоновано щонайменше 6 необхідних елементів, яких необхідно дотримуватися не лише формально, але й по суті. Ними є: 1) законність, включно з прозорим, підзвітним і демократичним процесом прийняття законів; 2) правова визначеність; 3) заборона довільності у прийнятті рішень; 4) доступ до правосуддя, що здійснюється незалежним і безстороннім судом, включно з можливістю оскаржити в суді адміністративні акти; 5) повага до прав людини; 6) недискримінація і рівність перед законом.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання).

Суд вважає за необхідне застосувати зазначені принципи під час вирішення цього спору.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), означений Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" і "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії" і "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії"). Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі"). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки"). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії"). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії", "Трґо проти Хорватії").

При цьому, суд зазначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності, суд вказує наступне.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 цього ж Кодексу передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, за змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

При цьому позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Так, судом встановлено, що право на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача переплати пенсії (збитків) виникло у позивача у 2017 році після проведення відповідної звірки індивідуальних відомостей про застраховану особу, про що свідчить, зокрема, копія Індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) від 17.05.2017 року та лист Начальника управління з координації та контрою за виплатою пенсій Головного управління пенсійного фонду України в Рівненській області (з відбитком штампу 16.06.2017).

Проте, з даним позовом позивач звернувся до суду лише у вересні 2020 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.

Аналогічна правова позиція щодо застосування до спірних правовідносин встановленого законом загального строку позовної давності тривалістю 3 роки викладена у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 917/1150/17.

У той же час, враховуючи відсутність правових підстав для задоволення даного позову, судом наслідки пропуску позивачем строку позовної давності до спірних правовідносин не застосовуються.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставин, на які він посилався в обґрунтування заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим в задоволенні позову Головного управління пенсійного фонду України в Рівненській області слід відмовити.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем та компенсації останньому не підлягають.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 23.12.2020 року.

Суддя В.С. Ломака