Рішення

від 29.12.2020 по справі 910/15122/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.12.2020Справа № 910/15122/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Нива"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брітіш Петроліум"

про стягнення 407 638, 86 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Селянське (фермерське) господарство "Нива" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брітіш Петроліум" про стягнення 327 060, 00 грн - сума основного боргу, 41 798, 09 грн - сума коштів за користування чужими грошовими коштами, 28 852, 96 грн - штрафні санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання нафтопродуктів № 1372 від 26.02.2018.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.10.2020 зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

22.10.2020 через канцелярію суду позивачем подано заяву про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи поставлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 27.10.2020, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0105476166744 - 06.11.2020.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.02.2018 між Селянським (фермерським) господарством "Нива" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Брітіш Петроліум" (постачальник, відповідач) був укладений договір поставки нафтопродуктів №1372 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується у відповідності з замовленням передавати у власність покупця наступні нафтопродукти, далі по тексту Товар : бензин, А-92, бензин А-95, дизельне паливо (п. 1.1.).

Покупець зобов`язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. Кількість, асортимент і ціна товару вказуються в накладних. Загальна сума договору складає суму всіх підписаних обома сторонами накладних (п.п. 1.2., 1.3., 1.4. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, товар поставляється погодженими партіями, у відповідності з заявками покупця на постачання тої чи іншої партії товару. Заявка вважається оформленою покупцем належним чином, якщо в ній зазначено найменування, кількість, ціна товару та якщо вона була надіслана постачальнику письмово (факсом або електронною поштою). У разі вивезення товару транспортними засобами покупця в заявці також зазначається графік подачі транспортних засобів в рамках строку поставки, передбаченому п. 3.6. даного договору. В разі вивезення товару транспортними засобами постачальника у заявці вказується пункт розвантаження транспортного засобу. Належним чином оформлена заявка є підставою для оформлення постачальником рахунку- фактури. Постачання товару підтверджується первинними документами (видатковою накладною), які підписані уповноваженими представниками обох сторін.

Згідно п. 3.2. договору постачання товару, в рамках цього договору, здійснюється в рамках наступних базисів поставки:

а) СРТ - пункт призначення, вказаний покупцем в заявці на відвантаження товару;

б) EXW - резервуар нафтобази зберігання, вказаний постачальником.

в) FCA - станція або пункт відправлення/естакади наливу на території, вказаній у відповідному додатку до даного договору.

Базис постачання тої чи іншої партії товару, а також дата поставки товару визначається згідно заявки на постачання товару, поданої з боку покупця, в рамках дії цього договору.

Пунктом 3.4. договору визначено, що на основі наданої покупцем заявки, постачальник до кінця робочого дня, наступного за днем надання заявки, оформляє і направляє покупцю рахунок-фактуру. Рахунок-фактура дійсна до сплати протягом 3 (трьох) банківських днів, після його оформлення.

Постачальник забезпечує поставку товару протягом 5 робочих днів після отримання від покупця заявки на поставку товару (п. 3.5. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та видаткових накладних.

У пункті 4.2. договору сторони погодили, що оплата покупцем вартості товару, може здійснюватися на умовах попередньої оплаті вартості товару або з відстрочкою оплати вартості поставленого товару протягом трьох банківських днів. Порядок розрахунків по кожній партії товару вказується в додатковій угоді на отримання товару.

У випадку погодження сторонами попередньої оплати за товар, покупець здійснює 100% передплату за товар шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника.

За змістом п. 6.4. договору у випадку умисного порушення строків поставки товару, постачальник на вимогу покупця сплачує, штраф у розмірі 0,1 % від вартості товару, поставку якого прострочено.

Відповідно до п. 10.1. договору, останній набирає чинності з дати його укладення та діє до 31 грудня 2018 року, а в частині розрахунків до їх повного проведення.

У випадку відсутності заяви однієї із сторін про розірвання або зміну договору не пізніше, ніж за один місяць до закінчення строку дії даного договору, договір вважається продовженим на такий самий термін та на тих саме умовах, які були передбачені цим договором (п. 10.2. договору).

Матеріали справи не містять доказів повідомлення однією із сторін про розірвання або зміну договору у строк встановлений пунктом 10.2. договору.

На підставі рахунку на оплату №БР00003965 від 07.11.2019 палива дизельного ДП-Л-Євро5-ВО та виписаної ТОВ "Брітіш Петроліум" податкової накладної №5192 від 07.11.2019 позивач сплатив відповідачу 100% попередньої оплати у розмірі 327 060,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №314 від 07.11.2019.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що відповідач після отримання коштів попередньої оплати не виконав протягом 5 робочих зобов`язань за договором, поставку погодженого сторонами товару не здійснив, у зв`язку із чим, позивач направив на адресу відповідача претензію вих. №34 від 28.08.2020, в якій вимагав протягом трьох днів повернути грошові кошти у сумі 327 060,00 грн, сплачених на підставі договору №1372 від 26.02.2018 та платіжного доручення №314 від 07.11.2019.

15.09.2020 позивачем було повторно направлено відповідачу претензію зв вих. №43 про повернення в десятиденний строк грошові кошти у сумі 327 060,00 грн, сплачених на підставі договору №1372 від 26.02.2018 та платіжного доручення №314 від 07.11.2019.

Оскільки відповідач вимоги позивача не задовольнив, відповіді на претензії не надав, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 327 060,00 грн передоплати, 41 798,90 грн за користування чужими коштами та 28 852,96 грн штрафних санкцій.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом вище, між сторонами укладений договір поставки нафтопродуктів №1372 від 26.02.2018.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно зі статтями 662, 692 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 3.5. договору постачальник забезпечує поставку товару протягом 5 робочих днів після отримання від покупця заявки на поставку товару.

При цьому, в пункті 4.2. договору сторони погодили, що оплата покупцем вартості товару, може здійснюватися на умовах попередньої оплаті вартості товару або з відстрочкою оплати вартості поставленого товару протягом трьох банківських днів. Порядок розрахунків по кожній партії товару вказується в додатковій угоді на отримання товару.

У випадку погодження сторонами попередньої оплати за товар, покупець здійснює 100% передплату за товар шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника.

Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору на підставі рахунку на оплату №БР00003965 від 07.11.2019 та податкової накладної №5192 від 07.11.2019, згідно із платіжним дорученням №314 від 07.11.2019, позивач перерахував на користь відповідача 100% попередньої оплати у розмірі 327 060,00 грн.

Водночас, статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Мотивуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що після здійснення позивачем попередньої оплати протягом 5 днів відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором щодо поставки товару та не повернув кошти позивачу.

Доказів вчинення дій щодо поставки товару відповідач суду не надав, обставин наведених позивачем у позові - не спростував.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

Як підтверджено матеріалами справи, позивач направив на адресу відповідача претензію вих. №34 від 28.08.2020, в якій вимагав протягом трьох днів повернути грошові кошти у сумі 327 060,00 грн, сплачених на підставі договору №1372 від 26.02.2018 та платіжного доручення №314 від 07.11.2019.

Також, 15.09.2020 позивачем повторно направлено відповідачу претензію зв вих. №43 про повернення в десятиденний строк грошові кошти у сумі 327 060,00 грн.

В матеріалах справи наявні докази направлення претензій на адресу відповідача (описи вкладення у цінний лист та поштові накладні від 31.08.2020 та 16.09.2020).

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи наведене, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази виконання відповідачем зобов`язань за договором, з огляду на відсутність доказів поставки відповідачем позивачу товару визначеного у рахунку №БР00003965 від 07.11.2019 та податковій накладній №5192 від 07.11.2019, суд прийшов до висновку про обґрунтованість доводів позивача про наявність підстав повернення суми попередньої оплати у розмірі 327 060,00 грн.

Позивачем нараховані 41 798,90 грн за користування чужими грошовими коштами (нараховані за період з 08.12.2019 по 30.09.2020) та штрафні санкції на підставі п. 6.4. договору у сумі 28 852,96 грн. (нараховані за період з 14.11.2019 по 30.09.2020).

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 41 798,90 грн, нарахованих на підставі ст. 536 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, обчислюючи їх від облікової ставки Національного банку України.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами (ч.1 ст.536 ЦК України).

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч.2 ст.536 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Спірні правовідносини між сторонами у цій справі виникли на підставі договору поставки нафтопродуктів № 1372 від 26.02.2018.

Сторонами в договорі не було узгоджено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Враховуючи те, що сторонами не було обумовлено нарахування і сплату процентів за користування чужими грошовими коштами згідно із ст.536 ЦК України, правовідносини сторін не є правовідносинами позики в розумінні ч.1 ст.1048 ЦК України, а тому підстави для застосування вказаного у наведеній статті розміру відсотків відсутні.

Відносно посилання позивача на ст. 1212 ЦК України, судом встановлено, що сплата позивачем коштів у сумі 327 060,00 грн. згідно із платіжним дорученням №314 від 07.11.2019, здійснювались на користь відповідача за договором поставки, у зв`язку із чим, згідно приписів ст. 1212 ЦК України, сплачені позивачем грошові кошти не можуть визнаватись такими, що набувались відповідачем безпідставно.

З огляду на наведене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 41 798,90 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу на підставі п. 6.4. договору у сумі 28 852,96 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

В пункті 6.4. договору сторони погодили, що у випадку умисного порушення строків поставки товару, постачальник на вимогу покупця сплачує штраф у розмірі 0,1 % від вартості товару, поставку якого прострочено.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

З огляду на викладене, оскільки відповідачем допущено порушення строків поставки товару, позивачем правомірно нарахований штраф у зв`язку із простроченням виконання зобов`язання з поставки товару.

Перевіривши розрахунок штрафу судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у сумі 327,06 грн (327060,00 вартість товару грн х 0,1%), у зв`язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд частково задовольняє позовні вимоги Селянського (фермерського) господарство "Нива" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брітіш Петроліум".

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 9927,00 грн, з яких витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7800,00 грн, сплата судового збору у сумі 2102,00 грн та витрати, що складають суму комісії за послуги банку у розмірі 25, 00 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України та заявлені судові витрати у розмірі 25, 00 грн (комісія за послуги банку, що підтверджується квитанцією №0.0.1856305141.2 від 02.10.2020 покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо заявлених вимог позивача про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7800,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.08.2020 між Селянським (фермерським) господарством "Нива" та адвокатом Хімін І.С. укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №2/20, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу та виконати доручення відповідно до п. 1.1. договору.

Також, позивачем надано ордер серії ВК №1010917 від 01.10.2020, яким уповноважено адвоката Хіміну І.С. представляти інтереси Селянського (фермерського) господарства "Нива" на підставі договору №2/20 від 21.08.2020 у Господарському суді м. Києва.

На підтвердження здійснених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано: договір про надання правничої (правової) допомоги №2/20, ордер серії ВК №1010917 від 01.10.2020, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серія РН № 1877 від 31.07.2020.

За розрахунком вартості наданих послуг вартість витрат на професійну правничу допомогу становить на суму 7800,00 грн.

Вказаний розрахунок не містить відомостей щодо часу витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Дослідивши надані позивачем докази в підтвердження понесених ним витрат, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для покладення витрат на правничу допомогу адвоката на відповідача, оскільки наданий позивачем договір про надання правничої (правової) допомоги №2/20 не підтверджує витрати пов`язані із розглядом цієї справи та доказів, що адвокатом були надані послуги до матеріалів справи позивачем не надано.

Більш того, позивачем не надано детального опису робіт (наданих послуг) адвоката.

З урахуванням наведеного, підстави для покладення витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 7 800,00 грн на відповідача відсутні.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брітіш Петроліум" (02094, місто Київ, вулиця ВІСКОЗНА, будинок 15, офіс 9, ідентифікаційний код 40028849) на користь Селянського (фермерського) господарства "Нива" (37321, Полтавська обл., Гадяцький р-н, село Ціпки, вул. Ватутіна , 8, ідентифікаційний код 31103679) борг у сумі 327 060,00 грн, штраф у сумі 327,06 та судові витрати у розмірі 1708,26 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 29.12.2020.

Суддя О.В. Гулевець