Рішення від 10.12.2020 по справі 914/1356/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2020 справа № 914/1356/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Керівника Червоноградської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті

до відповідача Приватного підприємства Рома

про стягнення 35602,80 грн.

за участю представників :

від прокуратури Леонтьєва Н.Т.

від позивача Гелемей Ю.М.

від відповідача не з`явився

Суть спору : Позов заявлено Керівником Червоноградської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до відповідача Приватного підприємства Рома про стягнення 35602,80 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні 10.12.2020р. позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві.

Відповідач явку представника в судове засідання 10.12.2020р. не забезпечив.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи представників прокуратури та позивача, суд встановив таке .

10.08.2018р. виконуючим обов`язки начальника Управління Укртрансбезпеки у Львівській області затверджено графік рейдових перевірок Управлінням Укртрансбезпеки у Львівській області, відповідно до якого місцем проведення перевірок є: М-06 Київ-Чоп, км 436-680; М-10 Львів-Краковець, Західний обхід м.Львова, Н-17 Львів-Радехів-Луцьк, М-09 Тернопіль-Львів-Рава-Руська, Н-13 Львів-Самбір-Ужгород, М-11 Львів-Шегині, Н-09 Мукачеве-Рахів-Богородчани-Івано-Франківськ-Рогатин-Бібрка-Львів, Н-13 Львів-Самбір-Ужгород, Р-15 Ковель-В.Волинський-Червоноград-Жовква. м.Львів, м.Стрий, м.Борислав, м.Дрогобич, м.Трускавець, м.Броди, м.Буськ, м.Золочів, м.Самбір, м.Камянка-Бузька, м.Радехів, м.Червоноград, м.Сокаль, м.Жидачів, м.Городок, м.Мостиська, м.Миколаїв, м.Жовкава, м.Новояворівськ. Дата проведення перевірки: з 13.08.2018р. по 19.08.2018р.

Враховуючи вказаний графік проведення перевірок, Управлінням Укртрансбезпеки у Львівській області державним інспекторам видано направлення на рейдову перевірку №005140 від 13.08.2018р. на таких ділянках дороги: Київ-Чоп, км 436-680; Львів-Краковець, Західний обхід м.Львова, Львів-Радехів-Луцьк, Тернопіль-Львів-Рава-Руська, Львів-Самбір-Ужгород, Львів-Шегині, Мукачеве-Рахів-Богородчани-Івано-Франківськ-Рогатин-Бібрка-Львів, Львів-Самбір-Ужгород, Ковель-В.Волинський-Червоноград-Жовква.

13.08.2018р. Управлінням Укртрансбезпеки у Львівській області на автомобільній дорозі Р-15 157 км+500м Ковель-Червоноград-Жовква проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки MAN модель TGS 41.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій транспортного засобу ОСОБА_1 , та встановлено перевищення нормативно вагових параметрів на осі.

За результатами проведеної перевірки складено довідку №0007520 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 13.08.2018р. та акт №0018620 про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів від 13.08.2018р. (суб`єкт, що перевіряється: Приватне підприємство: Рома , Львівська область, Жовківський район, м.Рава-Руська, вул.Горького, 42А,).

На підставі вказаного акту №0018620 від 13.08.2018р. проведено розрахунок №172/040 від 13.08.2018р. плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано Приватному підприємству Рома (водій транспортного засобу: ОСОБА_1 ) плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в сумі 1140,75 Євро, що станом на 13.08.2018р. становить 35602,80 грн. (1 Євро = 31,21 грн.).

При цьому водій транспортного засобу Приватного підприємства Рома - ОСОБА_1 відмовився від підпису у здійсненому розрахунку №172/040 від 13.08.2018р., про що у вказаному документі зроблено відповідний запис.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , автомобіль марки MAN, модель: TGS 41.400, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , яким керував водій - ОСОБА_1 , належить - Приватному підприємству Рома .

Як зазначає прокурор, не зважаючи на те, що відповідно до пункту 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. №879 Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування , перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки, відповідач нараховану плату в розмірі 35602,80 грн. добровільно не сплатив.

Враховуючи наведене, Управлінням Укртрансбезпеки у Львівській області відповідно до Закону України Про автомобільний транспорт винесено припис №ВС0133342 від 19.09.2018р. Приватному підприємству Рома , в якому останньому запропоновано вжити заходів щодо усунення виявлених порушень у строк до 16.10.2018р.

Як стверджує прокурор у позовній заяві, вказаний припис Управління Укртрансбезпеки у Львівській області №ВС0133342 від 19.09.2018р. залишено Приватним підприємством Рома без розгляду.

Отже, як зазначено у позовній заяві, зважаючи на те, що визначена контролюючим органом плата за проїзд, відповідачем в добровільному порядку і у встановлені чинним законодавством строки не сплачена, тому така заборгованість набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України.

Враховуючи наведене, керівник Червоноградської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся до Господарського суду Львівської області із позовом до відповідача Приватного підприємства Рома про стягнення 35602,80 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Відповідач проти позову по суті спору не заперечив, відзив на позовну заяву не подав. Слід зазначити, що відповідачем подано пояснення (вх.№25536/20 від 01.09.2020р.), в якому Приватне підприємство Рома заперечує проти представлення прокурором інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті у даній справі.

Зокрема, як зазначає відповідач у поданих поясненнях, в даному випадку бездіяльності (нездійснення захисту інтересів держави) компетентного органу відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18, не було, оскільки подання позовної заяви мотивується відсутністю повноважень компетентного органу.

Тобто, як стверджує відповідач, оскільки позивач на думку прокуратури не вважав себе компетентним органом, то і не мало місце і бездіяльності в розумінні цієї правової позиції Великої палати Верховного суду.

Також відповідач посилається на те, що позовна заява прокурора містить обгрунтування, де стверджується про відсутність коштів для сплати судового збору позивачем, однак при цьому, як зазначив відповідач, матеріали справи не містять підтвердження таких обставин.

Відповідач у клопотанні про залишення позову без розгляду (вх.№ 33207/20 від 12.08.19р.) зазначає, що Укртрансбезпека, маючи відповідні повноваження для захисту інтересів держави, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернулась впродовж тривалого терміну, мотивуючи відсутністю в Управлінні коштів на сплату судового збору. Жодних інших заходів з метою забезпечення надходження коштів до Державного бюджету не вжила, у зв`язку з чим, Червоноградською місцевою прокуратурою подано до суду даний позов.

Крім того, відповідач зазначає про те, що всі листи, копії доданих до позовної заяви листів підписані в.о. або начальниками Управління Укртрансбезпеки у Львівській області, однак при цьому матеріали справи не містять нормативного обгрунтування можливості начальника Управління Укртрансбезпеки у Львівській області в інтересах Державної служби України з безпеки на транспорті з пропозиціями звернення до суду.

У поданих поясненнях відповідач посилається також на те, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.06.2019р. у справі №587/430/16-ц сформувала позицію (пункт 67 постанови), відповідно до якої прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

Однак за твердженням відповідача, ні текст позовної, ні матеріали справи не містять виконання прокурором такого обов`язку, про який йде мова у пункті 67 постанови Великої Палати Верховного Суду у своїй постанові від 26.06.2019р. у справі №587/430/16-ц.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з таких підстав .

Відповідно до пункту 6 частини 3 статті 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) є плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Згідно із статтею 11 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік , джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2019 рік у частині доходів є надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 17 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України.

Пунктом 21 статті 14 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік передбачено, що у 2019 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами частини третьої статті 15, частини третьої статті 29 і частини третьої статті 30 Бюджетного кодексу України, спрямовуються на реалізацію програм та заходів, визначених частиною четвертою статті 30 Бюджетного кодексу України, а кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами статей 11, 12 і 13 цього Закону, спрямовуються відповідно на розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення (за рахунок джерел, визначених пунктом 10 статті 11 цього Закону).

Відповідно до частини 4 статті 30 Бюджетного кодексу України, кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами частини третьої статті 15, частини третьої статті 29 та частини третьої цієї статті цього Кодексу, спрямовуються відповідно, зокрема, на заходи, визначені абзацами чотирнадцятим - двадцять першим частини четвертої статті 13 цього Кодексу (за рахунок джерел, визначених пунктом 10 частини третьої статті 29 цього Кодексу).

Згідно із частиною 3 статті 24-2 Бюджетного кодексу України, кошти державного дорожнього фонду спрямовуються на:

1) фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування державного значення та інших заходів, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 3 Закону України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України" (з них не менше 5 відсотків коштів - на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання штучних споруд);

2) фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах (у вигляді субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам) (з них не менше 5 відсотків коштів - на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання штучних споруд);

3) виконання боргових зобов`язань за запозиченнями, отриманими державою або під державні гарантії, на розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування;

4) фінансове забезпечення заходів із забезпечення безпеки дорожнього руху відповідно до державних програм.

Пунктом 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. №1567 (надалі - Порядок №1567) передбачено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1567, державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Положення про формений одяг, службове посвідчення, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку посадової особи та працівника Укртрансбезпеки затверджує Мінінфраструктури.

Рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).

Згідно із пунктом 3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. №879 Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування (надалі - Порядок №879), габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Відповідно до пункту 4 Порядку №879, робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м.Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.

Згідно із пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, що затвердженні постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2011р. №30 Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (надалі - Правила №30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 22.5. розділу 22 Перевезення вантажу Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 Про Правила дорожнього руху (надалі - Правила дорожнього руху), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідно до статті 33 Закону України Про автомобільні дороги , рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень частини 4 статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт (в редакції чинній станом на дату проведення габаритно-вагового контролю - 13.08.2018р.), у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно із пунктом 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, що затвердженні постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994р. №198 (надалі - Правила № 198), перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначаються окремими актами законодавства.

Положеннями пункту 4 Правил №30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Пунктом 31-1 Порядку №879 передбачено, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру:

- до 10 відсотків - у подвійному розмірі;

- на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі;

- більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, Управлінням Укртрансбезпеки у Львівській області правомірно нараховано відповідачу на підставі акту №0018620 від 13.08.2018р. та проведеного розрахунку №172/040 від 13.08.2018р. - 35602,80 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортного засобу Приватного підприємства Рома , вагові параметри якого перевищують нормативні.

Також, як вбачається із матеріалів справи, відповідач всупереч вимогам пункту 31-1 Порядку №879, добровільно не сплатив 35602,80 грн. вказаної плати.

Відповідно до правової позиції, висвітленої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018р. у справі №820/1203/17, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Згідно із пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування

Згідно із частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 3 статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, позовна вимога прокурора про стягнення відповідача 35602,80 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортного засобу Приватного підприємства Рома , вагові параметри якого перевищують нормативні, є обгрунтована, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.

Щодо заперечень відповідача суд зазначає таке.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 77 постанови).

Як вбачається із матеріалів справи, компетентний орган (позивач) знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, оскільки починаючи з жовтня 2018р. Державна служба України з безпеки на транспорті знаючи про несплату відповідачем не вжила заходів для стягнення такої заборгованості в судовому порядку.

Також слід зазначити, з матеріалів справи вбачається, що з жовтня 2018 по червень 2019 між позивачем та прокуратурою велось листування (вимоги прокуратури від 07.11.2018р., 26.02.2019р., 09.04.2019р.).

Таким чином, з наведеного вбачається, що позивач знає про наявність заборгованості відповідача перед державним бюджетом, однак більше як пів року жодних заходів з даного приводу не вживав, в тому числі подання позову до суду про стягнення такої заборгованості.

А тому, невжиття Державною службою України з безпеки на транспорті заходів протягом тривалого часу свідчить про бездіяльність цього органу та є правовою підставою для звернення місцевої прокуратури до суду з позовом.

Щодо твердження відповідача про те, що всі листи підписані в.о. або начальником Управління Укртрансбезпеки у Львівській області, а не керівником Державної служби України з безпеки на транспорті суд зазначає, що відповідно до Положення Управління Укртрансбезпеки у Львівській області, Управління Укртрансбезпеки у Львівській області (далі - Управління) є самостійним структурним підрозділом апарату Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека), утвореним відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.06.2015р. №592 Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті .

Враховуючи наведене, твердження відповідача про те, що в.о. або начальник Управління Укртрансбезпеки у Львівській області не вправі був підписувати листи, що адресовані прокуратурі, є безпідставними.

У поданих поясненнях відповідач посилається також на те, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.06.2019р. у справі №587/430/16-ц сформувала позицію (пункт 67 постанови), відповідно до якої прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

Як встановлено судом та як вбачається із матеріалів справи, з жовтня 2018 по червень 2019 між позивачем та прокуратурою велось листування (вимоги прокуратури від 07.11.2018р., 26.02.2019р., 09.04.2019р.), в яких міститься повідомлення прокуратури про намір звернутися до суду із позовом, а тому твердження відповідача про те, що ні текст позовної, ні матеріали справи не містять виконання прокурором такого обов`язку, про який йде мова у пункті 67 постанови Великої Палати Верховного Суду у своїй постанові від 26.06.2019р. у справі №587/430/16-ц, є також безпідставним.

Враховуючи наведене, позов прокурора в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті є обгрунтованим та підлягає задоволенню повністю.

Сплата прокуратурою судового збору підтверджується платіжним дорученням №985 від 21.05.2019р. на суму 1921,00 грн., які відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь Львівської обласної прокуратури, оскільки позов підлягає задоволенню повністю.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 130, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1 . Позов задовольнити.

2 . Стягнути з Приватного підприємства Рома (80316, Львівська область, Жовківський район, місто Рава-Руська, вулиця Горького, будинок 42, ідентифікаційний код 22357406) на користь Державного бюджету України 35602,80 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

3 . Стягнути з Приватного підприємства Рома (80316, Львівська область, Жовківський район, місто Рава-Руська, вулиця Горького, будинок 42, ідентифікаційний код 22357406) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19, ідентифікаційний код 02910031) судовий збір в розмірі 1921,00 грн.

4 . Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, що визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21.12.2020р.

Суддя М.М. Петрашко