Постанова

від 28.12.2020 по справі 910/5418/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/5418/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - ДП "МА "Бориспіль", позивач, скаржник)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 (головуючий - суддя Владимиренко С.В., судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М.)

у справі № 910/5418/19

за позовом ДП "МА "Бориспіль"

до Приватного підприємства "Експрес-К" (далі - ПП "Експрес-К", відповідач)

про стягнення 113 934,24 грн.

1. Історія справи

1.1. У квітні 2019 року ДП "МА "Бориспіль" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ПП "Експрес-К" про стягнення 113 934,24 грн авансу за договором від 31.05.2017 №37-14.2/5-8.

1.2. Позов обґрунтовано тим, що термін дії договору від 31.05.2017 №37-14.2/5-8 закінчився, роботи на суму авансу не виконано, а тому відповідач зобов`язаний повернути суму сплаченого авансу.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 (суддя Зеленіна Н.І.): позов задоволено повністю; стягнуто з ПП "Експрес-К" на користь ДП "МА "Бориспіль" 113 934,24 грн попередньої оплати та 1 921 грн судового збору.

2.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано закінченням строку дії договору та порушенням його умов відповідачем, а тому наявністю підстав для зобов`язання відповідача повернути суму авансу.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2020: апеляційну скаргу ПП "Експрес-К" задоволено; рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 у справі № 910/5418/19 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволені позову; стягнуто з ДП "МА "Бориспіль" на користь ПП "Експрес-К" 2 881,50 судового збору за розгляд апеляційної скарги; видачу наказу доручено Господарському суду міста Києва.

2.4. Приймаючи постанову суд апеляційної інстанції виходив з того, що при відсутності в договорі умови про те, що закінчення строку його дії тягне припинення зобов`язань сторін за цим договором, договір вважається чинним до визначеного в ньому моменту закінчення виконання сторонами зобов`язань. При відсутності такої вказівки - момент закінчення зобов`язань визначається суттю самого зобов`язання. Доказів виконання умов Договору відповідачем матеріали справи не містять, так само і не містять матеріали справи доказів розірвання або відмови від договору, або визнання його в судовому порядку недійсним.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач своїм правом, передбаченим статтею 849 Цивільного кодексу України, не скористався, від договору підряду у встановленому порядку не відмовився.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що умови договору від 31.05.2017 №37-14.2/5-8 не містять положень щодо повернення авансу, а суд першої інстанції, вказуючи про наявність підстав для повернення авансового платежу замовнику, взагалі не навів норм права, на підставі яких ним зроблено такий висновок та задоволено позов.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду, з урахуванням заяви про уточнення пунктів 2, 3 прохальної частини касаційної скарги, ДП "МА "Бориспіль" просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 у справі №910/5418/19, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник із посиланням на підпункти "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що оскаржувані судові рішення ухвалені із неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема статей 570, 599, 651, частини четвертої статті 849 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17, від 14.03.2018 у справі № 910/24853/13, від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18. При цьому скаржник відзначає, що дана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки на даний час наявні різні судові рішення за ідентичних фактичних обставин щодо повернення суми сплаченого авансу, а саме висновки Верховного Суду, викладені у справах № 910/12382/17, № 910/24853/13, відрізняються від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17.02.2020 у справі № 916/1701/18. А тому виникає необхідність у єдності та сталості висновків Верховного Суду при розгляді справ цієї категорії щодо застосування статей 570, 599, 651, частини четвертої статті 849 Цивільного кодексу України. Крім того, скаржник наголошує, що ця справа має виняткове значення для скаржника, оскільки позивач є державним підприємством, а кошти, сплачені за договором, є державними коштами.

5. Позиція відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

5.1. Від ПП "Експрес-К" на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу не надходило.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. 31.05.2017 між ДП "МА "Бориспіль" (замовник) та ПП "Експрес-К" (виконавець) укладено договір № 37-14.2/5-8 (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов`язався якісно виконати у повному обсязі роботи, зазначені в пункті 1.2 Договору відповідно до завдання на проектування від 15.03.2017 №09-27-24 (Додаток № 1 до Договору, який є його невід`ємною частиною) та проектної документації стадії П, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи згідно з умовами Договору.

6.2. Згідно з пунктом 1.2 Договору найменування робіт: Реконструкція аварійно-рятувальної станції-1 для злітно-посадкової смуги - 1 в ДП МА Бориспіль (інв. №4551), послуги з інженерного проектування (проектні роботи (стадія Р), далі - Роботи.

Якість виконаних Робіт має відповідати вимогам Державних будівельних норм та стандартів на розробку і оформлення проектної документації, умовам цього Договору, вимогам відповідних законів і інших нормативних документів, що стосуються Робіт, які виконуються за цим Договором, у тому числі ДБН А. 2.2-3-2014 Склад та зміст проектної документації на будівництво , ДСТУ Б Д.1.1-7: 2013 Правила визначення вартості проектно-вишукувальних робіт та експертизи проектної документації на будівництво , ДСТУ Б А.2.4-4: 2009 СПДБ. Основні вимоги до проектної та робочої документації .

6.3. Згідно з пунктом 3.1 Договору ціна (далі також - договірна ціна, що є невід`ємною частиною Договору (Додаток №2 до Договору) та/або ціна проектних робіт) становить 379 780,80 грн, у тому числі ПДВ 20% - 63 296,80 грн, і є динамічною, визначеною згідно з ДСТУ Б Д.1.1-7:2013.

6.4. Замовник протягом 15-ти банківських днів після виконання вимог пункту 4.2. цього Договору, перераховує на розрахунковий рахунок виконавця аванс у розмірі 30% вартості робіт, що становить 113 934,24 грн, у тому числі ПДВ 20% - 18 989,04 грн. Датою перерахування авансу вважається день перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця (пункт 5.1.1 Договору).

6.5. Остаточний розрахунок з виконавцем, у розмірі 70% ціни Договору, що становить 265 846,56 грн, у тому числі ПДВ 20% - 44 307,76 грн, замовник сплачує протягом 15 календарних днів після виконання наступних вимог, а саме: отримання чотирьох паперових примірників та однієї сканованої версії формату PDF (Portable Document Format), відкоригованої проектної документації відповідно до зауважень Замовника, а також електронної версії кошторисної документації в форматі програмного комплексу, а якому вона розроблена та в форматі PDF (Portable Document Format); підписання сторонами акта здачі-приймання виконаних проектних, вишукувальних та додаткових робіт, та виконання вимог пункту 4.2 цього Договору (пункт 5.1.2 Договору).

6.6. Пунктом 6.1. Договору передбачено, що виконавець зобов`язаний якісно виконати роботи протягом 60-ти календарних днів з дати зарахування авансового платежу на рахунок виконавця та отримання письмового повідомлення від замовника про початок виконання робіт за цим Договором. Збір вихідних даних здійснюється протягом строку дії Договору, виконавець приступає до виконання робіт після отримання авансового платежу.

6.7. Позивач перерахував відповідачу 113 934,24 грн авансу за Договором, що підтверджується платіжним дорученням від 05.07.2017 №4624.

6.8. Відповідно до пункту 6.4 Договору для погодження проектної документації виконавець передає замовнику окремі комплекти робочих креслень (розділи проектної документації) в 1 (одному) паперовому примірнику та її електронну версію у форматі PDF (Portable Document Format), про що складається і підписується Сторонами накладна.

6.9. Згідно з пунктом 6.5. Договору з дати надання виконавцем замовнику на погодження комплектів робочих креслень (розділів проектної документації) замовник зобов`язаний протягом 10-ти календарних днів погодити або надати у письмовій формі свої вмотивовані зауваження та встановити спільно з виконавцем строки на усунення недоліків. В строк виконання робіт не входить, період погодження проектної документації у замовника (ДП "МА "Бориспіль"), а також збір вихідних даних здійснюється протягом строку дії Договору. При цьому строки погодження комплектів робочих креслень (розділів проектної документації) замовником не входять у строк виконання робіт виконавцем за Договором .

6.10. Виконавець здійснює супровід проектної документації під час її погодження в підрозділах замовника. Погодженою проектною документацією вважається підписані сторонами реєстри погодження комплектів робочих креслень (розділів проектної документації).

6.11. Після погодження кожного комплекту робочих креслень розділів проектної документації, виконавець протягом 7 календарних днів передає замовнику 6 (шість) паперових примірників та електронну версію відповідного комплекту робочих креслень розділів проектної документації (у форматі PDF (Portable Document Format).

6.12. Після погодження та передачі усіх комплектів робочих креслень розділів проектної документації (по 6 паперових примірників та електронної версії у форматі PDF (Portable Document Format) виконавець передає замовнику акт здачі-приймання виконаних проектних, вишукувальних та додаткових робіт.

6.13. Згідно з пунктом 6.6. Договору замовник протягом 10-ти робочих днів з дати отримання від виконавця погодженої замовником проектної документації та акта здачі-приймання виконаних проектних, вишукувальних та додаткових робіт зобов`язаний направити виконавцю підписаний акт здачі-приймання виконаних проектних, вишукувальних та додаткових робіт або вмотивовану відмову від прийняття робіт.

6.14. Роботи вважаються прийнятими після підписання сторонами другої накладної про передачу проектної документації та підписання сторонами акта здачі-приймання виконаних проектних, вишукувальних та додаткових робіт (пункт 6.8. Договору).

6.15. Супровідним листом від 20.06.2017 №01-22-2526 позивач направив відповідачу 1 (один) паперовий примірник та електронну версію проектної документації (стадія Проект шифр №37-14.1/5-23) по об`єкту будівництва Реконструкція аварійно-рятувальної станції-1 для злітно-посадкової смуги - 1 в ДП МА Бориспіль (інв. №4551).

6.16. Крім того, у суді апеляційної інстанції, на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 у справі №910/5418/19, позивач надав копії накладних від 25.04.2019 №37-14.2/5-8 (01-06-01/17-1), №37-14.2/5-8 (01-06-01/17-2), №37-14.2/5-8 (01-06-01/17-3), №37-14.2/5-8 (01-06-01/17-КБ2), актів №№1,2 здачі-приймання проектних робіт від 25.04.2018, підписаних відповідачем та диск зі сканованою версією проектної документації в форматі PDF, з електронною версією кошторисної документації в форматі програмного комплексу АВК та в форматі PDF, які були додані до листа ПП Експрес-К від 25.08.2018 №4/07.

6.17. Матеріали справи містять листи позивача від 09.11.2017 №01-22-4501, від 19.01.2018 №01-22-320, від 19.01.2018 №01-22-321 щодо зауважень до робочих креслень.

6.18. Листом від 18.05.2018 №01-22-2406 позивач повідомив відповідача про те, що враховуючи не усунення зауважень структурних підрозділів ДП МА Бориспіль до розділів робочої документації; ДП МА Бориспіль не отримало відповідно до умов Договору на розгляд та погодження повного комплексу проектної документації та жодного з погоджених розділів з кількості 6 (шість) примірників та електронну версію відповідного комплекту робочих креслень розділів робочої документації у форматі PDF (Portable Document Format), як передбачено умовами договору, на цих підставах ДП МА Бориспіль відмовився підписувати акти здачі-приймання виконаних проектних, вишукувальних та додаткових робіт.

6.19. 21.01.2019 позивач направив на адресу відповідача вимогу №35-28/5-1 про повернення суми авансу у розмірі 113 934,24 грн у зв`язку із закінченням строку дії Договору та невиконанням зобов`язань.

6.20. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк (60 календарних днів від дня зарахування авансового платежу) роботи не виконав, матеріали справи не містять погодження позивачем проектної документації та погодження кожного проекту робочих креслень, так само як і погодження накладних.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявного у справі витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 22.10.2020 №29.3-02/2748 у зв`язку з перебуванням судді Бенедисюка І.М на лікарняному призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/5418/19, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Булгакова І.В. Селіваненко В.П.

7.2. Ухвалою Верховного Суду від 26.10.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 910/5418/19 за касаційною скаргою ДП "МА "Бориспіль" на підставі підпунктів "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України , у порядку письмового провадження без повідомлення/виклику учасників справи .

7.3. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 22.12.2020 №29.3-02/3764 у зв`язку з перебуванням судді Селіваненка В.П. на лікарняному призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/5418/19, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М ., Булгакова І.В.

7.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.5. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення на користь позивача 113 934,24 грн авансу за договором від 31.05.2017 №37-14.2/5-8. За правовою природою названий договір є договором підряду.

8.2. Відповідно до вимог статті 11 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

За змістом положень статей 626, 627 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з приписами статей 525, 526, 629 ЦК і статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, спірні правовідносини виникли з підрядних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 846 цього Кодексу визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно зі статтею 598 цього Кодексу зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша). Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частина друга).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Частиною четверта статті 631 ЦК України та частиною сьомою статті 180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань , оскільки згідно зі статтею 599 ЦК, частиною першою статті 202 ГК такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Верховний Суд наголошує на тому, що поняття "строк дії договору" та "строк виконання зобов`язання" не є тотожними. Слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов`язань, визначених ним. Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання.

З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави припинення зобов`язання, як закінчення строку дії договору щодо зобов`язання, яке залишилося невиконаним, колегія суддів вважає, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами договору можливим є виконання відповідачем робіт за цим договором та їх прийняття позивачем (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17).

8.3. Суд апеляційної інстанції встановивши, що зобов`язання, передбачене договором підряду, не виконано, судом не встановлено (відсутні докази) односторонньої відмови позивача, як замовника за договором підряду, передбачені частинами другою - четвертою статті 849 ЦК України, а також відсутні докази розірвання договору чи визнання його недійсним, за таких обставин суд апеляційної інстанції правильно застосував у їх системному зв`язку статті 599, 631 ЦК України та статті 180, 202 ГК України.

8.4. Судом апеляційної інстанції встановлено, що умови Договору не містять положень щодо повернення авансу .

8.5. Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції, вказуючи про наявність підстав для повернення авансового платежу замовнику, взагалі не навів норм права, на підставі яких ним зроблено такий висновок та задоволено позов.

8.6. У касаційній скарзі ДП "МА "Бориспіль" також чітко не вказує на підставі якої норми законодавства чи умови договору, позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого авансу.

8.7. Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що спірні правовідносини (правовідносини щодо договору підряду) регулюються Главою 61 ЦК України.

8.8. Як вже зазначалося, відповідно до статті 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Отже, у статті 849 ЦК України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина друга); - очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина третя); - відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина четверта).

Відповідно, правові наслідки відмови замовника від договору підряду на підставі статті 849 ЦК України є різними.

Законність відмови замовника від договору підряду на підставі частини другої статті 849 ЦК України у разі недоведення порушень умов договору підряду з боку підрядника не може буде виправдена безумовним правом замовника відмовитися від договору підряду на підставі частини 4 цієї норми (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 911/1433/18, від 16.03.2020 у справі № 910/2051/19).

Положення законодавства щодо договорів підряду не передбачає можливості повернення авансу у зв`язку з неналежним виконанням договірних зобов`язань, якщо інше не передбачено умовами договору, укладеного сторонами.

За таких обставин, спростовуються доводи касаційної скарги щодо безпідставності відмови судом апеляційної інстанції у задоволенні позовних вимог.

8.9. Щодо можливості застосування/не застосувння статті 1212 ЦК України до спірних правовідносин, Верховний Суд зазначає таке.

Положення глави 83 ЦК України, предметом регулювання якої є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій набуто майно, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Отже, правова природа, підстави виникнення і доведення наявності підстав для стягнення збитків або повернення безпідставно набутого майна є відмінними і такими, що врегульовані різними нормами матеріального права.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/2051/19 .

Відповідно до статті 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного цією нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом. Зокрема, внаслідок відмови кредитора від прийняття виконання у зв`язку тим, що виконання зобов`язання втратило інтерес для нього через прострочення боржника.

Проте, при вирішенні цього спору судом апеляційної інстанції не було встановлено, що позивач у встановленому порядку відмовився від договору , а також те, що цей договір було розірвано сторонами чи визнано недійсним у судовому порядку. З огляду на що, суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність підстав для повернення коштів керуючись статтею 1212 ЦК України.

Вказане не свідчить про те, що суд апеляційної інстанції зазначив, що сторона має звернутися з відповідним позовом на підставі статті 1212 ЦК України.

Водночас, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що відповідальність виконавця за порушення договору про підряду передбачена, зокрема, статтею 849 ЦК України, за змістом якої якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга). Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя). Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта).

З огляду на те, що повернення сплачених авансом коштів у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань умовами договору не передбачено, суд звертає увагу на можливість , за наявності підстав та у порядку статті 849 ЦК України, відшкодування позивачу завданих збитків у передбаченому законодавством порядку .

8.10. Щодо доводів касаційної скарги ухвалення оскаржуваного судового рішення без урахування висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції зазначає таке.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд враховує правову позицію, викладену в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду (справи № 305/1180/15-ц, № 922/2383/16, № 757/31606/15-ц).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Отже, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що подібність правовідносин визначається за їхніми елементами, зокрема суб`єктами, об`єктами та змістом (правами й обов`язками суб`єктів правовідносин) у конкретній справі.

Судом касаційної інстанції відхиляються доводи касаційної скарги щодо ухвалення рішення суду апеляційної інстанції без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17, від 14.03.2018 у справі № 910/24853/13, від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18 з огляду на таке.

У постанові від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17 предметом розгляду справи дійсно було стягнення авансу, сплаченого на виконання робіт за договором . Проте визначальним у цій справі була наявність у договорі умови, передбаченої зокрема пунктом 12 договору, про те, що робота, припинена з вини головного виконавця, передбачає повернення отриманих коштів, з урахуванням інфляційних процесів. Натомість у справі що розглядається (№ 910/5418/19) умови договору не передбачають повернення авансового платежу. За таких обставин, не можна вважати вказані справи подібними, з огляду на різні фактичні обставини встановлені судами під час розгляду справ, залежно від яких і було надано відповідну кваліфікацію спірним правовідносинам та вирішено справу по суті.

Щодо справи №910/16750/18, на постанову Верховного Суду від 18.11.2019 у якій посилається скаржник, то предметом розгляду названої справи є розірвання договору підряду та стягнення штрафних санкцій, питання щодо повернення авансу у названій справі не було предметом дослідження судів. За таких обставин, справа №910/16750/18 не є подібною до справи 910/5418/19, з огляду на різний предмет позовних вимог, підстави позову та різне матеріально-правове регулювання спірних правовідносин .

Звертаючись до аргументів скаржника про невідповідність висновків в оскаржуваних судових рішеннях висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.03.2018 у справі №910/24853/13, суд касаційної інстанції зазначає, що справу № 910/24853/13 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва з огляду на те, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також не було надано належної оцінки доводам учасників справи.

До того ж, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що предметом справи № 910/24853/13, на постанову Верховного Суду від 14.03.2018 у якій посилається скаржник, було стягнення наданого авансу, пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних за договором поставки . Підставою для повернення наданого авансу були статті 693, 712 ЦК України.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що відносини щодо договору підряду регулюються положеннями глави 61 ЦК України, натомість, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 ЦК України). Таким чином, справи № 910/24853/13 та № 910/5418/19 не є подібними, оскільки мають різний предмет спору та підстави позову, інше матеріально-правове регулювання спірних правовідносин, інші фактичних обставин, установлені судами, залежно від яких суд і має застосовувати норми матеріального і процесуального права .

У касаційній скарзі скаржник послався на позиції Верховного Суду у справах № 910/12382/17, № 910/24853/13, № 910/16750/18, виокремивши їх із контексту судового рішення, не урахувавши викладеної в постановах у кожній із названих справ, правової позиції Верховного Суду стосовно конкретних спірних правовідносин та предметів спору.

За таких обставин відхиляються доводи скаржника щодо ухвалення оскаржуваного судового рішення без урахування висновків Верховного Суду (у справах № 910/12382/17, № 910/24853/13, № 910/16750/18) щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах .

8.11. Крім того, посилання скаржника на різну практику Верховного Суду щодо повернення суми сплаченого авансу, а саме те, що, на думку скаржника, висновки Верховного Суду, викладені у справах № 910/12382/17, № 910/24853/13, відрізняються від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17.02.2020 у справі № 916/1701/18, відхиляються судом касаційної інстанції як необґрунтовані та такі, що ґрунтуються на власному суб`єктивному тлумаченні норм права та практики Верховного Суду.

8.12. Застосування апеляційним судом у оскаржуваній постанові висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.02.2020 у справі №916/1701/18 є релевантним для цієї справи .

8.13. Доводи скаржника про неправильне застосування статей 570, 599, 651, частини четвертої статті 849 ЦК України по суті зводяться до заперечення встановлених судами фактичних обставин справи, з одночасним тлумаченням скаржниками власної оцінки доказів та в цілому заперечення результату розгляду справи апеляційним господарськими судами.

8.14. Колегія суддів касаційного суду зазначає, що апеляційний суд переглянув судове рішення у справі № 910/5418/19 відповідно до релевантних висновків Верховного Суду щодо застосування норм права викладених у постанові від 17.02.2020 у справі № 916/1701/18, підстав для відступлення від яких у цій справі колегія суддів не знаходить.

8.15. Доводи ДП "МА "Бориспіль" про наявність протилежних висновків Верховного Суду у справах № 910/12382/17, № 910/24853/13, № 910/16750/18 не знайшли свого підтвердження, оскільки в ході касаційного перегляду встановлено, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 910/5418/19. Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що твердження скаржника, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи з міркувань наведених вище є недоведеними .

8.16. Що ж до доводів касаційної скарги щодо винятковості та суспільного інтересу, то Суд вважає за необхідне зазначити, що з мотивів, які викладені у касаційній скарзі, невстановлена доведеність неправильності застосування норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального судом апеляційної інстанції. Саме по собі значущість справи для учасника справи не може бути достатньою підставою для скасування судового рішення з огляду на принцип правової визначеності та поваги до остаточності судового рішення, закріплених у статті 6 Конвенції.

Частина друга статті 309 ГПК України вказує, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань .

Верховний Суд зазначає, що незгода скаржника із рішенням суду апеляційної інстанції та посилання на можливі негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття оскаржуваного рішення не підтверджує і не може вказувати на його невідповідність статті 236 ГПК України. Настання наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом. Доводи касаційної скарги у цій частині фактично зводяться до спроби переконати суд у необхідності встановити обставини та переоцінити докази та обставини встановлені судом апеляційної інстанції, що з огляду на статтю 300 ГПК України виходить за межі Верховного Суду.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Звертаючись з касаційною скаргою, ДП "МА "Бориспіль" не спростувало наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довело неправильного застосування ним норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення.

9.2. За таких обставин суд касаційної інстанції вважає за необхідне касаційну скаргу ДП "МА "Бориспіль" залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін як таку, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.

10. Судові витрати

10.1. Понесені ДП "МА "Бориспіль" у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 у справі №910/5418/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова