Ухвала

від 28.12.2020 по справі 906/43/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 906/43/19

Суддя Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду Мачульський Г.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги першого заступника військового прокурора Житомирського гарнізону

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 та рішення Господарського суду Житомирської області від 01.07.2020

за позовом Військової прокуратури Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі: 1) Міністерства оборони України,

2) Військової частини НОМЕР_1

до Державного підприємства "Зарічанське лісове господарство",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира,

2) Центральне територіальне управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України,

3) 643 Управління начальника робіт Міністерства оборони України,

про заборону ведення лісового господарства, використання лісового фонду на землях Міністерства оборони України,

ВСТАНОВИВ:

12.12.2020 (згідно з поштовими відмітками на конверті) перший заступник військового прокурора Житомирського гарнізону звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 (повний текст постанови складено 25.11.2020) та рішення Господарського суду Житомирської від 01.07.2020.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам статей 287-290 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), Суд вважає за необхідне залишити скаргу без руху з огляду на таке.

Подана касаційна скарга, оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

При цьому, частина друга статті 287 ГПК України містить таку редакцію: ?Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права?.

Отже, право касаційного оскарження обмежено виключно тими випадками, які передбачені наведеними положеннями статті 287 ГПК України, а із змісту вказаних вище положень статей 290, 287 цього Кодексу вбачається, що у випадках касаційного оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 вказаного Кодексу, касаційна скарга має містити як відповідний пункт цієї норми, так і його формулювання.

Крім того із наведених норм права вбачається наступне:

- якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 1 вказаної норми, скаржник має зазначити висновок, викладений у постанові Верховного Суду, щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права, з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована із зазначенням постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;

- якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 2 вказаної вище норми, скаржник має навести вмотивоване обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням як самого такого правового висновку, так і норми права у подібних правовідносинах та вказати відповідну постанову Верховного Суду і викласти у скарзі такі правовідносини;

- якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 3 вказаної вище норми, скаржник має навести норму права щодо якої відсутній висновок про її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній;

- у разі оскарження судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі має бути зазначено у чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права;

- якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 4 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у відповідних пунктах частин 1, 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, та містити відповідний пункт (пункти) відповідних частин.

Отже звертаючись із даною касаційною скаргою, скаржник мав дотримуватися наведених у статті 290 ГПК України положень щодо зазначення у цій скарзі підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, скаржник формально зазначивши пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України як підставу звернення з касаційною скаргою, не навів норми права та формулювання висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо їх застосування, які не були враховані судами попередній інстанцій при вирішенні даного спору.

Також у касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові від 23.11.2020 не застосував закон, який підлягав застосуванню, однак скаржником такий закон не зазначено.

Касаційна скарга першого заступника військового прокурора Житомирського гарнізону в частині обґрунтування підстав для оскарження судового рішення в касаційному порядку містить виклад обставини справи та цитуванням норм права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень.

З огляду на викладене, скаржником у касаційній скарзі не зазначено передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України підстави (підстав) подання цієї скарги, а отже касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 5 частини другої статті 290 вказаного Кодексу, тому відповідно до частини другої статті 292 ГПК України зазначене є підставою для залишення касаційної скарги без руху.

Відповідно до частини третьої статті 169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

З урахуванням наведених законодавчих положень, Суд встановлює у цій частині спосіб усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання суду заяви про усунення недоліків, та доказів надсилання її копії іншим учасникам справи листом з описом вкладення.

При цьому слід зауважити, що у разі усунення недоліків поданої касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 294 вказаного Кодексу в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та визначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу, тому, з урахуванням зазначеного, Суд вважає за необхідне, забезпечити усім учасникам судового розгляду право на подання відзиву з врахуванням усунутих недоліків касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

За змістом частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху зазначаються недоліки такої скарги, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини четвертої статті 174 та частини другої статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у встановлений строк, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

З огляду на викладене, касаційна скарга скаржника визнається поданою без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, і підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу першого заступника військового прокурора Житомирського гарнізону залишити без руху до 29.01.2021.

2. Встановити першому заступнику військового прокурора Житомирського гарнізону строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

3. Першому заступнику військового прокурора Житомирського гарнізону надати Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду (01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6) докази про дату вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

4. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

СуддяГ.М. Мачульський