Рішення

від 24.12.2020 по справі 160/13594/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 року Справа № 160/13594/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

22.10.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми Ф" № 133491-5240-0464 від 30.06.2020 року в сумі 58474,09 грн. за податковий період - 2020 рік винесене за підписом керівника (виконувача обов`язків (заступника) керівника, уповноваженої особи) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Дениса Коренєва.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми Ф № 133492-5240-0464 від 30.06.2020 року в сумі 31781,66 грн. за податковий період - 2020 рік винесене за підписом керівника (виконувача обов`язків (заступника) керівника, уповноваженої особи) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Дениса Коренєва.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податкові повідомлення-рішення були винесені з порушенням вимог податкового законодавства, складені без урахування фактичних обставин справи та є такими, що підлягають скасуванню. Позивач вважає, що при розрахунку йому орендної плати з фізичних осіб відповідачем не враховано, що на вказаній земельній ділянці частково знаходиться нерухоме майно, яке з 04.09.2014 року належить на праві власності іншій особі. Окрім того, у грудні 2019 року позивач звернувся до Дніпровської міської ради з листом в якому повідомив що немає наміру укладати договори оренди земельних ділянок на новий строк. Таким чином позивач вважає, що земельний податок йому розраховано з порушенням норм статті 286 Податкового кодексу України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 року відкрито провадження у даній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 26.11.2020 року.

19.11.2020 року від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, у якому останній просив відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог повністю посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені з урахуванням вимог чинного законодавства. Відповідач надає докази вручення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 30.06.2020 року. Зазначає, що розрахунок податку здійснено на підставі відомостей, що містяться у договорах оренди землі, укладених з міською радою. Просить суд відмовити у задоволені позову.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до наступного висновку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПКУ України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Судом встановлено, що 30.06.2020 року відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення форми Ф" № 133491-5240-0464 з орендної плати з фізичних осіб за 2020 рік на суму 58474,09 грн. та № 133492-5240-0464 на суму 31781,66 грн.

18.11.2004 року між Дніпропетровською міською радою (орендодавцем) та позивачем (орендарем) укладено договір оренди землі, предметом якого є прийняття в строкове платне користування земельної ділянки, загальною площею 0,0918 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за кадастровим номером 1210100000:09:524:0115. Договір укладено на 15 років.

Також, між Дніпропетровською міською радою (орендодавцем) та позивачем (орендарем) укладено договір оренди землі від 18.11.2004 року, предметом якого є прийняття в строкове платне користування земельною ділянкою, загальною площею 0,3378 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за кадастровим номером 1210100000:09:524:0116. В оренду передається земельна ділянка, загальною площею 0,3378 га., площа частки за яку справляється орендна плата становить 50%, або 0,1689 га. Строк дії договору 15 років.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником будівель та споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією Технічного паспорту на виробничий будинок, інвентаризаційна справа №3810-Б, реєстровий №3258008. Паспорт виготовлено станом на 09.08.2006 року.

Право власності на об`єкт нерухомого майна підтверджується Відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що наявні в матеріалах справи, з яких вбачається, що позивач є власником нежитлових будівель загальною площею 615,5 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , набутого на підставі договору купівлі-продажу, ВАР №812925 реєстр-5195, 31.10.2003 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою Ю.А.

В той же час, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчудження об`єктів нерухомого майна, на об`єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано право власності за ОСОБА_2 .

Вказаній особі на праві приватної власності належать наступні об`єкти: будівлі та споруди: літ.АД-1, літ.АД (1) - 1, літ. АД (2) - 1- виробничі будівлі та споруди (виробничий цех), загальною площею 430,2 кв.м.; літ. А-1 - виробничий цех, загальною площею 83,9 кв.м.; літ. 2Д - трансформаторна підстанція, загальною площею 34,3 кв.м.; літ. Б - навіс, загальною площею 12 кв.м.; літ. №1-5, І, ІІ - споруди, вимощення. Підстава виникнення права власності - свідоцтво про право на спадщину за законом. Право власності на вказані об`єкти зареєстровано 04.09.2014 року.

Відповідачем не заперечується, що позивачу розраховано суму орендної плати з земельних ділянок площею 0,0918 га. та 0,3378 га. на яких, крім нежитлових будівель позивача, розташовані об`єкти нерухомого майна, які на праві приватної власності належать іншій особі.

Вважаючи такий розрахунок орендної плати протиправними, та як наслідок прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 30.06.2020 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Положеннями пп. 14.1.72, 14.1.73 п.14.1 ст. 14 ПК України визначено, що земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають за приписами ст. 125, 126 ЗК України з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Пунктом 287.6 ст.287 ПК України встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Частинами 1, 2 ст.120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Пунктом 286.6 ст. 286 ПК України встановлено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1)у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Аналіз наведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що з моменту набуття права власності (користування) на жилий будинок, будівлю або споруду у набувача виникає право власності (користування) на земельну ділянку, на якій знаходиться цей об`єкт, а з ним і обов`язок сплачувати земельний податок чи орендну плату.

В ході судового розгляду відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не навів розрахунків та обґрунтувань, яким чином було вирахувано площу земельної ділянки. Навпаки, в відзові на позов представник відповідача вказав, що орендна плата розрахована позивачу за загальну площу земельних ділянок (0,0918 га. та 0,3378 га.), які перебувають в користуванні позивача на підставі діючих договорів оренди.

Згдно пункту 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

При цьому, відповідно до пункту 288.5. цієї статті розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відтак, розмір орендної плати обумовлюється та ґрунтується виключно на нормативній грошовій оцінці земляної ділянки, що знаходиться в оренді.

Згідно статті 1 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, а порядок її проведення визначено статтею 18 Закону України Про оцінку земель , якою встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів та передбачено, що оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України Про землеустрій .

Приписами статей 18 та 20 Закону України Про оцінку земель обумовлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій", за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до статті 23 цього Закону технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою; технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно п.1 Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою КМУ від 23.03.1995 №213 (далі - Методика) нормативна грошова оцінка земель населених пунктів проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку земель".

Таким чином, з аналізу наведених нормативних актів вбачається, що розмір орендної плати за землю встановлюється виключно на підставі нормативної грошової оцінки землі проведеної з урахуванням положень Методики вповноваженим на це органом зі складанням відповідної технічної документації яка повинна бути затверджена органом місцевого самоврядування, а розмір такої оцінки зазначається у витягу з технічної документації, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Проте, відповідачем не надано витягу нормативної грошової оцінки землі на підставі якого було розраховано розмір орендної плати за 2020 рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1681,60 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.1878850416.1 від 21.10.2020 року.

З огляду на задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 1681,60 грн. підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Згідно ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 132, 139, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 133491-5240-0464 від 30.06.2020 року в сумі 58474,09 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми № 133492-5240-0464 від 30.06.2020 року.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Симферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 43145015) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1681,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Серьогіна