Постанова

від 19.04.2021 по справі 160/13594/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 160/13594/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 р. (суддя Серьогіна О.В.) в справі № 160/13594/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 133491-5240-0464 від 30.06.2020 р. в сумі 58 474,09 грн. за податковий період - 2020 рік, № 133492-5240-0464 від 30.06.2020 року в сумі 31 781,66 грн. за податковий період - 2020 рік.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 р. позов задоволено, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення № 133491-5240-0464 від 30.06.2020 року в сумі 58 474,09 грн., № 133492-5240-0464 від 30.06.2020 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Доводи апелянта повторюють підстави, за якими відповідач заперечував проти позову, зокрема, зазначається, що оскільки є нерозірваний договір оренди землі, то позивач має обов`язок зі сплати орендної плати; розташування на земельній ділянці нерухомого майна іншої особи не має значення, адже розрахунок плати за землю здійснювався відповідно до відомостей, що містяться в договорах оренди, до яких не вносились зміни. Розмір орендної плати ґрунтується на нормативній грошовій оцінці, розмір якої який підтверджено відповідними витягами

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції, без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.06.2020 року відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення форми Ф № 133491-5240-0464 з орендної плати з фізичних осіб за 2020 рік на суму 58 474,09 грн. та № 133492-5240-0464 на суму 31 781,66 грн.

18.11.2004 року між Дніпропетровською міською радою (орендодавцем) та позивачем (орендарем) укладено договір оренди землі, предметом якого є прийняття в строкове платне користування земельної ділянки, загальною площею 0,0918 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за кадастровим номером 1210100000:09:524:0115. Договір укладено на 15 років.

Також між Дніпропетровською міською радою (орендодавцем) та позивачем (орендарем) укладено договір оренди землі від 18.11.2004 року, предметом якого є прийняття в строкове платне користування земельної ділянки, загальною площею 0,3378 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за кадастровим номером 1210100000:09:524:0116. В оренду передається земельна ділянка, загальною площею 0,3378 га., площа частки, за яку справляється орендна плата, становить 50%, або 0,1689 га. Строк дії договору - 15 років.

ОСОБА_1 є власником будівель та споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією технічного паспорту на виробничий будинок, інвентаризаційна справа №3810-Б, реєстровий №3258008. Паспорт виготовлено станом на 09.08.2006 року.

Право власності на об`єкт нерухомого майна підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з яких вбачається, що позивач є власником нежитлових будівель загальною площею 615,5 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , набутого на підставі договору купівлі-продажу ВАР №812925, реєстр-5195, від 31.10.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою Ю.А.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчудження об`єктів нерухомого майна на об`єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано право власності за ОСОБА_2 .

Вказаній особі на праві приватної власності належать наступні об`єкти: будівлі та споруди: літ.АД-1, літ.АД (1) - 1, літ. АД (2) - 1- виробничі будівлі та споруди (виробничий цех), загальною площею 430,2 кв.м.; літ. А-1 - виробничий цех, загальною площею 83,9 кв.м.; літ. 2Д - трансформаторна підстанція, загальною площею 34,3 кв.м.; літ. Б - навіс, загальною площею 12 кв.м.; літ. №1-5, І, ІІ - споруди, вимощення. Підстава виникнення права власності - свідоцтво про право на спадщину за законом. Право власності на вказані об`єкти зареєстровано 04.09.2014 року.

Відповідачем не заперечується, що позивачу розраховано суму орендної плати з земельних ділянок, площею 0,0918 га та 0,3378 га, на яких, крім нежитлових будівель позивача, розташовані об`єкти нерухомого майна, які на праві приватної власності належать іншій особі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не навів розрахунків та обґрунтувань, яким чином вирахувано площу земельної ділянки, орендна плата за яку визначена оскарженими податковими повідомленням-рішеннями, а також з не надання витягу з нормативної грошової оцінки землі, на підставі якого розраховано розмір орендної плати за 2020 рік.

Суд визнає приведений висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є орендарем земельних ділянок, загальною площею 0,0918 га та 0,3378 га, які розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастрові номери 1210100000:09:524:0115, 1210100000:09:524:0116, на підставі договорів оренди землі, укладених 18.11.2004 р. з Дніпропетровською міською радою як орендодавцем, договорм укладено на 15 років.

Стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:09:524:0116 договір оренди містить положення, що площа частки, за яку справляється орендна плата, становить 50%, або 0,1689 га.

ОСОБА_1 є власником будівель та споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на об`єкт нерухомого майна підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, загальна площа нежитлових будівель, що є власністю ОСОБА_1 , складає 615,5 кв.м.

Крім того, на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , розташовані об`єкти нерухомого майна, власником яких є ОСОБА_2 .

ГУ ДПС 30.06.2020 р. прийняті податкові повідомлення-рішення, якими ОСОБА_1 визначено податкові зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2020 рік: № 133491-5240-0464 на суму 58 474,09 грн. та № 133492-5240-0464 на суму 31 781,66 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (тут і далі), визначено плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 цього кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Останні ж, як визначено в підпункті 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, Податковим кодексом визначається обов`язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу).

Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону Про оренду землі .

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХII Податкового кодексу України.

Пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 276.5 статті 27 Податкового кодексу у разі надання в оренду земельних ділянок (в межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, у тому числі зазначеними у пунктах 276.1 та 276.4 цієї статті, іншим суб`єктам, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється відповідно до статті 274 цього Кодексу від нормативної грошової оцінки, визначеної з урахуванням застосування відповідного коефіцієнта функціонального використання цих площ залежно від виду економічної діяльності орендаря, та статті 275 цього Кодексу.

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

За приписами підпункту 288.4 статті 288 цього кодексу розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу), та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Тобто, законодавцем визначено нижню та верхню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.

Пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

За приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Пунктом 287.6 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

За змістом частин першої та другої статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Пунктом 286.6 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1)у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Таким чином, є правильним висновок суду першої інстанції, що з моменту набуття права власності (користування) на жилий будинок, будівлю або споруду у набувача виникає право власності (користування) на земельну ділянку, на якій знаходиться цей об`єкт, а з ним і обов`язок сплачувати земельний податок чи орендну плату.

Вище судом встановлено, що на земельній ділянці, переданій в оренду позивачу, розташоване нерухоме майно, яке належить іншій фізичній особі, відповідно, ця фізична особа набула обов`язок зі сплати плати за землю за земельну ділянку, на якій розташоване таке нерухоме майно, а розмір орендної плати позивача має визначатися із врахуванням того, що частиною земельної ділянки користується інша особа, яка повинна сплачувати плату за землю.

Враховуючи, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не наведено розрахунків та обґрунтувань, яким чином визначено площу земельних ділянок, податкове зобов`язання з орендної плати за які визначено оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями, а доводи контролюючого органу про обов`язок позивача зі сплати орендної плати за загальні площі земельних ділянок (0,0918 га. та 0,3378 га.), які визначені договорами оренди, з огляду на встановлені обставини вибуття із користування позивача частини земельних ділянок, суд погоджує висновок суду першої інстанції про недоведеність відповідачем правомірності визначення позивачу податкового зобов`язання з орендної плати за 2020 рік в розмірі 58 474,09 грн. та в розмірі 31 781,66 грн.

Також суд визнає правильним зазначення судом першої інстанції про недоведеність відповідачем, яка саме нормативна грошова оцінка земельних ділянок застосована при визначення податкового зобов`язання позивача з орендної плати за 2020 рік.

Доводи відповідача стосовно того, розташування на земельній ділянці нерухомого майна іншої особи не має значення, адже розрахунок плати за землю здійснювався відповідно до відомостей, що містяться в договорах оренди, до яких не вносились зміни, суд визнає необґрунтованими, адже такі доводи не ґрунтуються на приписах податкового законодавства стосовно обов`язку особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна, сплачувати відповідну плату за землю за земельну ділянку, на якій розташоване таке нерухоме майно.

Стосовно зазначення апелянтом, що розмір орендної плати ґрунтується на нормативній грошовій оцінці, розмір якої який підтверджено відповідними витягами, суд зазначає наступне.

Дійсно, в матеріалах справи наявні витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки: від 04.09.2018 р. № 21/04018/03-07, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:09:524:0116 складає 5 084 703,78 грн., та від 04.09.2018 р. № 21/04018/03-07, відповідного до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:09:524:0115 складає 1 381 811,15 грн.

Враховуючи, що зазначені витяги видані у 2018 р., суд вважає обґрунтованим зазначення судом першої інстанції про не надання відповідачем витягу нормативної грошової оцінки землі, на підставі якого було розраховано розмір орендної плати саме за 2020 рік.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 р. в справі № 160/13594/20 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 р. в справі № 160/13594/2 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття 19.04.2021 р. та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 19.04.2021 р.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.В. Білак

суддя Н.А. Олефіренко