Рішення
від 29.12.2020 по справі 280/202/20
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2020 року Справа № 280/202/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кисіль Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Іста» (бул. Шевченка, буд. 25, оф. 3, м. Запоріжжя, 69001) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

10.01.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Іста» (далі - позивач, ТОВ ТПК ІСТА ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області), в якій позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати повністю як протиправні та необґрунтовані податків повідомлення-рішення від 02.09.2019:

№0000090507, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем - податок на додану вартість в розмірі 255268,00 грн та штрафні (фінансові) санкції - 63817,00 грн;

№0000100507, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 241845,00 грн та штрафні (фінансові) санкції - 60461,25 грн;

№0000110507, яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 13488,00 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідач за результатами проведеної перевірки дійшов хибних висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій з ТОВ ФОЛЕКС , ТОВ КОРВЕС , ТОВ ЛОГІСТИЧНА ГРУПА , ТОВ САФІНА ЛТД , ТОВ ПРОВНЕЛ , ТОВ ТУСОН-ЛЮКС , ТОВ ТАІСТАС , ТОВ КРЕТА-ЛЮКС . Під час проведення перевірки ТОВ ТПК ІСТА були надані належним чином оформлені документи бухгалтерського обліку на підтвердження взаємовідносин із ТОВ ФОЛЕКС , ТОВ КОРВЕС , ТОВ ЛОГІСТИЧНА ГРУПА , ТОВ САФІНА ЛТД , ТОВ ПРОВНЕЛ , ТОВ ТУСОН-ЛЮКС , ТОВ ТАІСТАС , ТОВ КРЕТА-ЛЮКС у перевіряємому періоді. Зазначені суб`єкти господарювання здійснювали постачання товарів (продукції) згідно із належним чином оформленими первинними документами та за придбаний товар між підприємствами були проведені розрахунки у безготівковій формі. При господарських операціях реєструвались та складались всі первинні документи, у тому числі податкові накладні, які ТОВ ФОЛЕКС , ТОВ КОРВЕС , ТОВ ЛОГІСТИЧНА ГРУПА , ТОВ САФІНА ЛТД , ТОВ ПРОВНЕЛ , ТОВ ТУСОН-ЛЮКС , ТОВ ТАІСТАС , ТОВ КРЕТА-ЛЮКС на законних підставах зареєстрували. ТОВ ФОЛЕКС , ТОВ КОРВЕС , ТОВ ЛОГІСТИЧНА ГРУПА , ТОВ САФІНА ЛТД , ТОВ ПРОВНЕЛ , ТОВ ТУСОН-ЛЮКС , ТОВ ТАІСТАС , ТОВ КРЕТА-ЛЮКС , станом на період взаємовідносин із ТОВ ТПК ІСТА , було зареєстровані як платники податку на додану вартість. Придбані від вищеназваного підприємства товари були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані ТОВ ТПК ІСТА на підставі видаткових накладних із занесенням відповідних операцій в бухгалтерський облік, між підприємствами проведені розрахунки, що в свою чергу призвело до змін в активах ТОВ ТПК ІСТА та його зобов`язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків. На даний час, як зазначив позивач, відсутні обвинувальні вироки суду у відношенні будь-яких посадових осіб будь-якого з контрагентів позивача.

Зазначивши, що формування податкового кредиту за видатковими накладними на придбання товару у вищевказаних підприємств та подальше їх використання у господарській діяльності ТОВ ТПК ІСТА , відповідає чинному законодавству та не містить порушень п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 p. III, пп. 14.1.36, пп.14.1.181, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, представник позивача просив позов задовольнити, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 02.09.2019 №0000100507, №0000090507 та №0000110507.

Ухвалою від 11.01.2020 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.

Позивачем усунуто недоліки у визначений судом строк.

Ухвалою від 29.01.2020 у справі відкрите загальне позовне провадження, підготовче засідання призначене на 26.02.2020.

18.02.2020 на адресу суду надійшов відзив відповідача за вх. №8732, відповідно до якого останній не визнав адміністративний позов та вказав на те, що перевіркою встановлено, що ТОВ ТПК ІСТА у перевіряємий період мав фінансово - господарські операції з ТОВ ФОЛЕКС , ТОВ КОРВЕС , ТОВ ЛОГІСТИЧНА ГРУПА , ТОВ САФІНА ЛТД , ТОВ ПРОВНЕЛ , ТОВ ТУСОН-ЛЮКС , ТОВ ТАІСТАС , ТОВ КРЕТА-ЛЮКС , реальність здійснення яких не підтверджена. У ТОВ ФОЛЕКС , ТОВ КОРВЕС , ТОВ ЛОГІСТИЧНА ГРУПА , ТОВ САФІНА ЛТД , ТОВ ПРОВНЕЛ , ТОВ ТУСОН-ЛЮКС , ТОВ ТАІСТАС , ТОВ КРЕТА-ЛЮКС відсутні необхідні умови для здійснення задекларованої господарської діяльності, а саме: відсутність матеріально-технічної і технологічної можливості здійснення виробництва, реалізації, перевезення (навантаження, розвантаження), тимчасового зберігання відповідних обсягів товару (його фізичного руху) в обмежені проміжки часу, відсутністю даних, що підтверджували б виконання/придбання послуг з транспортування та відсутність в ланцюгу формування податкового кредиту товарів (послуг), які реалізовано ТОВ ТПК ІСТА та інше. Таким чином, сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність ТОВ ФОЛЕКС , ТОВ КОРВЕС , ТОВ ЛОГІСТИЧНА ГРУПА , ТОВ САФІНА ЛТД , ТОВ ПРОВНЕЛ , ТОВ ТУСОН-ЛЮКС , ТОВ ТАІСТАС , ТОВ КРЕТА-ЛЮКС свідчить те, що метою їх функціонування є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди. Крім того, відповідач, обґрунтовуючи правовірність податкових повідомлень-рішень, звернув увагу суду на те, що зазначені контрагенти позивача фігурують у кримінальних справах, та на невідповідність придбаних та реалізованих товарів контрагентів.

Відтак, відповідач зауважив, що як суб`єкт владних повноважень, прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам державної фіскальної служби прав. На підставі викладеного, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою від 26.02.2020 підготовче засідання було відкладене на 17.03.2020.

Ухвалою від 17.03.2020 провадження у справі було зупинене до 15.04.2020, підготовче засідання призначене на 15.04.2020.

В період з 13.04.2020 по 27.04.2020 суддя перебував у відпустці, через що підготовче засідання було відкладене на 05.05.2020, про що сторони були повідомлені належним чином.

Ухвалою від 05.05.2020 провадження у справі поновлене, підготовче засідання призначене на 05.05.2020.

Ухвалою від 05.05.2020 підготовче засідання було відкладене на 26.05.2020.

Ухвалою суду від 26.05.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу №280/1142/19 до судового розгляду по суті в судовому засіданні 22.06.2020.

Представники сторін у судове засідання 22.06.2020 не прибули.

Від представника позивача до суду надійшло клопотання вх. 28909 від 22.06.2020 про розгляд справи у письмовому провадженні.

Представник відповідача не заперечив проти клопотання позивача, про що свідчить відповідний підпис на клопотанні позивача.

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ТОВ ТПК ІСТА є суб`єктом господарювання, зареєстрованим 28.12.2010 за адресою: м.Запоріжжя, вул.12 Квітня, буд.78, кв.164; код ЄДРПОУ 37493999.

Фахівцями ГУ ДПС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ ІСТА за період діяльності січень - жовтень 2018, з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинам з ТОВ ФОЛЕКС (нова назва ТОВ ВОТМІР) за січень 2018 року, ТОВ КОРВЕС за лютий 2018 року, ТОВ ЛОГІСТИЧНА ГРУПА (нова назва ТОВ ХЕЛОНІДА ) за березень 2018 року, ТОВ САФІНА ЛТД за квітень, травень, вересень 2018 року, ТОВ ПРОВНЕЛ за червень 2018 року, ТОВ ТУСОН-ЛЮКС за липень, вересень 2018 року, ТОВ ТАІСТАС за серпень 2018 року, ТОВ КРЕТА-ЛЮКС за серпень, жовтень 2018 року - показників декларацій з податку на додану вартість та за 2018 рік - фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств.

За результатами перевірки складено акт від 31.07.2019 №470/08-01-14-07/37493999.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ ТПК ІСТА :

- п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 p. III Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), яке призвело до заниження податку на прибуток за 2018 рік, на суму 241 845 грн.

- пп. 14.1.36, пп.14.1.181, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, на загальну суму 255 268 грн., у т.ч. по періодам: січень 2018 року у розмірі 10903 грн., лютий 2018 року у розмірі 29365 грн., квітень 2018 року у розмірі 17835 грн., травень 2018 року у розмірі 44880 грн., липень 2018 року у розмірі 18650 грн., серпень 2018 року у розмірі 4646 грн., вересень 2018 року у розмірі 110622 грн., жовтень 2018 року у розмірі 18367 грн. та завищення суми від`ємного значення (по рядку 21 податкових декларацій з податку на додану вартість), на загальну суму 13448 грн. за жовтень 2018 року.

Вказані висновки податкового органу обґрунтовані тим, що …ТОВ ТПК ІСТА декларувало придбання у контрагентів-постачальників ТОВ ФОЛЕКС (нова назва ТОВ ВОТМІР , код ЄДРПОУ 40658172) за січень 2018 року, ТОВ КОРВЕС (код ЄДРПОУ 41646702) за лютий 2018 року, ТОВ ЛОГІСТИЧНА ГРУПА (нова назва ТОВ ХЕЛОНІДА , код ЄДРПОУ 39012579) за березень 2018 року, ТОВ САФІНА ЛТД (код ЄДРПОУ 41521508) за квітень, травень, вересень 2018 року, ТОВ ПРОВНЕЛ (код ЄДРПОУ 41956454) за червень 2018 року, ТОВ ТУСОН-ЛЮКС (код ЄДРПОУ 42144340) за липень, вересень 2018 року, ТОВ ТАІСТАС (код ЄДРПОУ 41753334) за серпень 2018 року, ТОВ КРЕТА-ЛЮКС (код ЄДРПОУ 41959172) за серпень, жовтень 2018 року, товарів (послуг), які фактично є товарами (послугами) невідомого походження, так як відсутнє їх придбання в ланцюгах постачання або виробництва.

ТОВ ТПК ІСТА здійснювало формування активу за рахунок надходження товарів, послуг з джерела невідомого походження (або з такого, що не відповідає документально оформленому) з їх легалізацією за рахунок використання документів вищезазначених контрагентів - постачальників, що фактично не могло і не здійснювало постачання з оплатою на користь такого контрагента …

Як слідує з матеріалів перевірки, висновки податкового органу ґрунтувались на тому, що проведеним аналізом діяльності ТОВ ФОЛЕКС , ТОВ КОРВЕС , ТОВ ЛОГІСТИЧНА ГРУПА , ТОВ САФІНА ЛТД , ТОВ ПРОВНЕЛ , ТОВ ТУСОН-ЛЮКС , ТОВ ТАІСТАС , ТОВ КРЕТА-ЛЮКС по операціях з контрагентом встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність матеріально-технічної і технологічної можливості здійснення виробництва, реалізації, перевезення (навантаження, розвантаження), тимчасового зберігання відповідних обсягів товару (його фізичного руху) в обмежені проміжки часу, відсутністю даних, що підтверджували б виконання/придбання послуг з транспортування та відсутність в ланцюгу формування податкового кредиту товарів (послуг), які реалізовано ТОВ ТПК ІСТА ; наявні кримінальне провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст. 205, ч. 2 ст.209, ч.3 ст. 212, ч. 2 ст. 222-1, ч. 2 ст. 364 КК України, фігурантами яких, зокрема ТОВ ПРОНВЕЛ , ТОВ САФІНА ЛТД , ТОВ ТАІСТАС . Таким чином, сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність зазначених підприємств свідчить про те, що метою їх функціонування є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди.

На підставі Акту перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області 02.09.2019 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000090507, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем - податок на додану вартість в розмірі 255268,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 63817,00 грн.;

- № 0000100507, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 241845,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 60461,25 грн.;

- № 0000110507, яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 13448,00 грн., прийнятими Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем у адміністративному порядку, але його скарги залишені без задоволення, а повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи протиправними зазначені податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

У відповідності до пункту 135.1 ст.135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Згідно з інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції.

- установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції.

- установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на врахування витрат, понесених у зв`язку із здійсненням цих господарських операцій при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток та сум податку на додану вартість при визначенні об`єкта оподаткування податком на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Доводи ж податкового органу про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток чи віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Статтею 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-ІV від 16.07.1999 (далі - Закон №996-ХІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.2 ст.9 вказаного Закону № 996-ХІV, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В акті перевірки не наведено, у чому саме надані позивачем первинні документи не відповідають наведеним вимогам Закону. Контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій з ним були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість. Крім того, у акті перевірки не спростовано факту наявності контрагентів позивача на час здійснення господарських операцій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Складений за результатами перевірки акт перевірки не містить документальних підтверджень порушень при відображенні в обліку взаємовідносин з контрагентами за період, що підлягав перевірці. Вказане свідчить про те, що всі висновки у акті стосовно порушень позивача при роботі з контрагентами зроблені виключно з припущень перевіряючих, які не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015.

Натомість, для підтвердження реальності взаємовідносин ТОВ ТПК ІСТА з ТОВ ФОЛЕКС , ТОВ КОРВЕС , ТОВ ЛОГІСТИЧНА ГРУПА , ТОВ САФІНА ЛТД , ТОВ ПРОВНЕЛ , ТОВ ТУСОН-ЛЮКС , ТОВ ТАІСТАС , ТОВ КРЕТА-ЛЮКС позивачем до матеріалів справи надано копії договорів поставки, укладені із зазначеними юридичними особами, копії видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, копії рахунків та актів приймання-передачі товару, копії платіжних доручень на оплату послуг.

Вказані документи надавалися і до перевірки та відображені у Акті перевірки, що підтверджується відповідачем.

З наданих документів встановлено, що ТОВ ТПК ІСТА укладено із ТОВ ФОЛЕКС , ТОВ КОРВЕС , ТОВ ЛОГІСТИЧНА ГРУПА , ТОВ САФІНА ЛТД , ТОВ ПРОВНЕЛ , ТОВ ТУСОН-ЛЮКС , ТОВ ТАІСТАС , ТОВ КРЕТА-ЛЮКС договори поставок, відповідно до яких ТОВ ФОЛЕКС , ТОВ КОРВЕС , ТОВ ЛОГІСТИЧНА ГРУПА , ТОВ САФІНА ЛТД , ТОВ ПРОВНЕЛ , ТОВ ТУСОН-ЛЮКС , ТОВ ТАІСТАС , ТОВ КРЕТА-ЛЮКС зобов`язувались поставити позивачу певний товар (продукцію промислового значення) згідно спеціфікацій. Позивачем здійснено оплату товару по всім угодам.

Додані позивачем до позову документи свідчать про поставку ТОВ ФОЛЕКС , ТОВ КОРВЕС , ТОВ ЛОГІСТИЧНА ГРУПА , ТОВ САФІНА ЛТД , ТОВ ПРОВНЕЛ , ТОВ ТУСОН-ЛЮКС , ТОВ ТАІСТАС , ТОВ КРЕТА-ЛЮКС позивачу визначеної продукції промислового значення (Товару), про оприбуткування позивачем Товару та його подальшу реалізацію.

Суд зауважує, що всі первинні документи (Договір, видаткові накладні, податкові накладні, ТТН, розрахункові документи, банківські виписки, тощо) відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" стосовно їх змісту. Всі зазначені документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України, відтак, належно підтверджують здійснення господарської операції. Зауваження щодо оформлення зазначених документів з боку відповідача відсутні.

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківські рахунки контрагентів та засвідчують факт виконання позивачем зобов`язань по оплаті вартості товарів за вказаними вище правочинами.

Судом з матеріалів справи встановлено, що у перевіряємому періоді до складу податкового кредиту ТОВ ТПК ІСТА за отриманими податковими накладними від ТОВ ФОЛЕКС , ТОВ КОРВЕС , ТОВ ЛОГІСТИЧНА ГРУПА , ТОВ САФІНА ЛТД , ТОВ ПРОВНЕЛ , ТОВ ТУСОН-ЛЮКС , ТОВ ТАІСТАС , ТОВ КРЕТА-ЛЮКС включено ПДВ. Вказане не заперечується сторонами у справі.

В акті перевірки суб`єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за укладеними договорами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету укладеного договору з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, що зумовило необґрунтованість і невідповідність закону висновків суб`єкта владних повноважень про фіктивність правочинів та їх вчинення без мети реального настання правових наслідків.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладені позивачем правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Суд зазначає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача нормам цивільного законодавства.

Під час розгляду справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Як зазначалося вище, первинні бухгалтерські документи в повному обсязі були надані позивачем та долучені судом до матеріалів справи, а тому правомірність формування витрат та податкового кредиту позивача підтверджена належними та допустимими доказами.

При цьому, в акті перевірки відповідач посилається на недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних (далі - ТТН).

Посилання контролюючого органу на дефектність товарно-транспортних накладних як на підставу нереальності господарських операцій є необґрунтованим, оскільки ТТН є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку. Відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, ТТН складається вантажовідправником й після прийняття вантажу водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Оскільки ТОВ ТПК ІСТА не є ані вантажовідправником, ані перевізником, не складає товарно-транспортні накладні, тому товариство позбавлене можливості впливати на її заповнення третіми особами, відповідно, не може нести відповідальність за деякі дефекти у заповненні такого документу.

Наведене має місце і в практиці Вищого адміністративного суду України (ухвала від 21.06.2017 у справі №К/800/31835/16): Судами обґрунтовано не взято до уваги доводи податкового органу щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, подорожніх листів чи транспортних накладних, оскільки наявність чи відсутність останніх у товариства є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов`язано з дотриманням вимог податкового законодавства .

Обставини на які посилається податковий орган не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Зазначене узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України по справі № К/800/41046/15, по справі № К/800/47664/13.

Таким чином, реальність господарських операцій, рух активів та зміни майнового стану платника податків повністю підтверджуються первинними та іншими документами, які надані позивачем до матеріалів справи. Вказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 201.1, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704.

До того ж, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Суд, також при прийнятті рішення бере до уваги той факт, що ТОВ ФОЛЕКС , ТОВ КОРВЕС , ТОВ ЛОГІСТИЧНА ГРУПА , ТОВ САФІНА ЛТД , ТОВ ПРОВНЕЛ , ТОВ ТУСОН-ЛЮКС , ТОВ ТАІСТАС , ТОВ КРЕТА-ЛЮКС знаходились та знаходяться в ЄДР, були на момент проведення господарських взаємовідносин та є на теперішній час платниками ПДВ.

При цьому, суд зауважує, що позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України, зокрема і в частині своєчасної подачі до контролюючих органів будь-якої податкової звітності, або реєстрації цивільно-правових договорів. В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб`єктами права із статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та відповідні контрагенти є окремими платниками податків.

В Податковому кодексі України відсутня будь-яка норма, яка б позбавляла платників податків права на податковий кредит або право на формування витрат у випадку, коли постачальники такого платника податків не виконують якісь вимоги діючого законодавства, а платник податку в свою чергу виконав усі передбачені законом умови та має необхідне документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

Висновки про те, що у ТОВ ФОЛЕКС , ТОВ КОРВЕС , ТОВ ЛОГІСТИЧНА ГРУПА , ТОВ САФІНА ЛТД , ТОВ ПРОВНЕЛ , ТОВ ТУСОН-ЛЮКС , ТОВ ТАІСТАС , ТОВ КРЕТА-ЛЮКС відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, транспортні засоби, складські приміщення не підтверджені відповідачем та не приймаються судом, з огляду на той факт, що чинним законодавством для контрагентів не передбачено необхідної кількості кваліфікованого персоналу, складських приміщень, необхідних виробничих потужностей, власного чи орендованого нерухомого майна, транспортних засобів, тощо, що була би достатньою для фізичної та технічної можливості виконання умов укладених між ТОВ ТПК ІСТА і ТОВ ФОЛЕКС , ТОВ КОРВЕС , ТОВ ЛОГІСТИЧНА ГРУПА , ТОВ САФІНА ЛТД , ТОВ ПРОВНЕЛ , ТОВ ТУСОН-ЛЮКС , ТОВ ТАІСТАС , ТОВ КРЕТА-ЛЮКС договорів поставки, що в свою чергу виключає залежність реальності виконання договірних зобов`язань від даних умов.

Суд звертає увагу відповідача, що Податковий кодексу України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов`язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов`язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов`язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

Враховуючи наявність господарської мети при укладанні договору, надання первинних документів, які свідчать про виконання правочину та використання його результатів у господарській діяльності позивачем, суд дійшов висновку щодо реальності вчиненого правочину з контрагентом.

Отже, доводи відповідача стосовно нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ ФОЛЕКС , ТОВ КОРВЕС , ТОВ ЛОГІСТИЧНА ГРУПА , ТОВ САФІНА ЛТД , ТОВ ПРОВНЕЛ , ТОВ ТУСОН-ЛЮКС , ТОВ ТАІСТАС , ТОВ КРЕТА-ЛЮКС є такими, що суперечать письмовим доказам наявним в матеріалах справи.

Щодо наявності кримінальних проваджень, у яких "фігурантами" є, зокрема ТОВ САФІНА ЛТД , ТОВ ПРОВНЕЛ , ТОВ ТАІСТАС , суд зауважує, що відповідач не надав суду вирок суду, який би набрав законної сили, або навіть інше судове рішення яким могли бути встановлені певні значимі для даної справи юридичні факти (преюдиційні обставини).

Крім того, відповідачем проігноровано, що позивач не може нести відповідальність за дії контрагента при відсутності власної вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід`ємного елементу верховенства права (стаття 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності, тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (стаття 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (стаття 129 Конституції України).

Оцінюючи згадані документи в сукупності та кожен окремо, суд вважає, що такі не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Таким чином, висновок контролюючого органу про безтоварний характер спірних операцій є передчасним, оскільки цей висновок не відповідає фактам, покладеним в його основу.

Так, законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки податковим органом це не спростовано належними та допустимими доказами. Викладені обставини та факти не відповідають таким ознакам, позаяк мають характер припущень.

Ці обставини вироком суду або постановою слідчого у кримінальній справі не були встановлені, а лише, як зазначено у Акті перевірки, витікають із інформації щодо контрагента позивача та його вже контрагентів.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень ч.2 ст. 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 9522,58 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 26.12.2019.

Таким чином, судовий збір у розмірі 9522,58 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Запорізькій області.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Іста» (бул. Шевченка, буд. 25, оф. 3, м. Запоріжжя, 69001) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати прийняті 02.09.2019 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області податкові повідомлення-рішення:

№ 0000090507, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем - податок на додану вартість в розмірі 255268,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 63817,00 грн.;

№ 0000100507, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 241845,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 60461,25 грн.;

№ 0000110507, яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 13448,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 43143945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Іста» (бул. Шевченка, буд. 25, оф. 3, м. Запоріжжя, 69001; ЄДРПОУ 37493999) судові витрати у розмірі 9522,58 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Кисіль

Дата ухвалення рішення29.12.2020
Оприлюднено31.12.2020
Номер документу93874291
СудочинствоАдміністративне
Сутьвизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Судовий реєстр по справі —280/202/20

Ухвала від 01.11.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 20.09.2021

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Дурасова Ю.В.

Ухвала від 30.06.2021

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Дурасова Ю.В.

Ухвала від 29.04.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Дашутін І.В.

Ухвала від 08.04.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Дашутін І.В.

Ухвала від 24.02.2021

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Лукманова О.М.

Ухвала від 05.02.2021

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Лукманова О.М.

Рішення від 29.12.2020

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Кисіль Роман Валерійович

Ухвала від 26.05.2020

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Кисіль Роман Валерійович

Ухвала від 05.05.2020

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Кисіль Роман Валерійович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні