Постанова

від 21.12.2020 по справі 440/3159/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Гіглава О.В.

21 грудня 2020 р.Справа № 440/3159/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,

за участю секретаря судового засідання Білюк Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засідання у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційними скаргами Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних санкцій, -

в с т а н о в и л а:

22.08.2019 року позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДФС у Полтавській області від 02.10.2018 року № 2527 Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФО-П ОСОБА_1 );

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 14.12.2018 року № 0090391307, № 0090501307, № 0090481307, № 0090411307, № 0090401307, № 0090431307; № 0090491307; № 0090421307, рішення про застосування штрафних санкцій від 14.12.2018 року № 0090471307, № 0090461307, № 0090451307 та вимогу про сплату боргу від 14.12.2018 року № Ф-0090441307.

Обґрунтовує позовні вимоги позивач тим, що контролюючим органом без належних на те правових підстав проведено документальну планову виїзну перевірку платника податків ФО-П ОСОБА_1 , про проведення якої позивач завчасно та у визначеному законом порядку не повідомлена, а тому результати такої перевірки, на переконання позивача, мають бути визнані судом протиправними та скасовані. Також позивач звертала увагу на те, що посадовою особою контролюючого органу не витребувано та не досліджено первинні документи бухгалтерського обліку, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансову та іншу звітність платника податків, що стосувались фінансового-господарських операцій у спірний період, а висновки перевірки ґрунтуються на припущеннях та довільному трактуванні відповідачем вимог чинного податкового законодавства. Також позивач зазначила, що нараховані їй на підставі рішень про застосування штрафних санкцій від 14.12.2018 року № 0090471307 та № 0090461307 штрафи та пеня вже нараховувались рішеннями ГУ ДФС у Полтавській області від 20.08.2018 року № 0072111304 та № 0072121304 за дані порушення та були сплачені нею 12.11.2018 року.

У відзиві на адміністративний позов відповідач зазначає, що про проведення перевірки, уповноваженою особою контролюючого органу видано наказ від 02.10.2018 року за № 2527, копію якого разом з письмовим повідомленням від 03.10.2018 року за № 725 завчасно надіслано на податкову адресу платника податків, перевіряючим було дотримано умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних перевірок, що свідчить про безпідставність визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу про проведення перевірки.

Стосовно тверджень позивача про порушення оформлення матеріалів перевірки при врученні акту про результати перевірки, контролюючий орган вказує про неявку позивача для ознайомлення та отримання акту перевірки та про неможливість його вручення за результатом здійснення усіх необхідних заходів для ознайомлення та отримання вказаного акту останньою, у зв`язку з чим, контролюючим органом, було складено акт від 12.11.2018 року № 1456/16-31-13-07-11/ НОМЕР_1 про неможливість підписання та вручення акту перевірки ФО-П ОСОБА_1 ..

Щодо правомірності винесення податкових повідомлень-рішень від 14.12.2018 року № 0090391307, № 0090481307, № 0090411307, № 0090401307, № 0090431307, № 0090491307, № 0090421307 та № 0090501307 відповідач зазначив, що висновки перевірки про порушення платником податків вимог чинного податкового законодавства ґрунтуються на досліджених податковим ревізором-інспектором первинних документах, даних бухгалтерського обліку та наявній податковій інформації. В ході проведення перевірки, контролюючим органом надавався письмовий запит з приводу встановлених порушень, однак, письмових пояснень стосовно останніх, ФО-П ОСОБА_1 не було надано. Крім того, перевіркою встановлено відсутність реєстрації позивачем податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) за період 2016-2017 роки на загальну суму ПДВ 159.294,15 грн.

Стосовно оскарження вимоги на сплату боргу (недоїмки) від 14.12.2019 року № Ф-0090441307, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 14.12.2018 року № 0090451307, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 14.12.2018 року № 0090461307, № 0090471307, контролюючий орган зазначив, що згідно акту перевірки встановлено порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , а саме, не нараховано та не сплачено єдиний внесок за 2016-2017 роки на загальну суму. 11.665,67 грн., у зв`язку з заниженням чистого оподаткованого доходу, що є базою для нарахування єдиного внеску; єдиний внесок за період з 22.02.2016 року по 20.07.2017 року самостійно нарахованого роботодавцем єдиного внеску на суми заробітної плати, сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку; несвоєчасна сплата єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців за 2016 рік по терміну сплати до 10.02.2017 року, фактично сплачено 20.02.2017 року.

Щодо посилання позивача на рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 20.08.2018 року № 0072111304 та № 0072121304, контролюючий орган зазначив про відсутність інформації про проведення контрольно-перевірочних заходів щодо ФО-П ОСОБА_1 під час здійснення перевірки та на час подання цього відзиву в АІС Податковий блок та відсутності нарахування податкових зобов`язань за вищезазначеними рішеннями в інтегрованій картці платника податків.

У відповіді на відзив контролюючого органу, позивач повторно стверджувала про незаконність проведеної перевірки. Крім того, зазначила, що їй не надано для ознайомлення та підписання акт перевірки, чим позбавлено платника податків права на подання зауважень (заперечень) щодо його змісту. Також вказала, що перевіряючим не випробовувались та не досліджувалися первинні документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів і платежів. Посилання у відповідних розділах акта перевірки на документи, на підставі яких встановлені порушення є загальними та неконкретизованими, що свідчить про формальний підхід до проведення перевірки. Додатково позивач наголосила про повторність притягнення оскаржуваними рішеннями до відповідальності раніше вже винесеними рішеннями від 20.08.2018 року № 0072111304 та № 0072121304.

21.11.2019 року судом одержано заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, у якій ФО-П ОСОБА_1 зазначила, що нараховані їй на підставі рішень про застосування штрафних санкцій від 14.12.2018 року № 0090471307, № 0090461307 штрафи та пеня сплачені, що підтверджено платіжними дорученнями, а тому позивач повідомляла про зменшення позовних вимог в цій частині.

Крім того, 21.11.2019 року до суду надійшла заява ФО-П ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення до суду з позовними вимогами про оскарження наказу від 02.10.2018 року № 2527, рішення від 14.12.2018 року № 0090451307 про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.12.2018 року № Ф-0090441307.

Ухвалою суду від 21.11.2019 року у задоволенні заяви ФО-П ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення до суду відмовлено, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення від 14.12.2018 року № 0090451307 про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.12.2018 року № Ф-0090441307 залишені без розгляду. У свою чергу, судом зроблено висновок, що наказ від 02.10.2018 року № 2527 про проведення перевірки оскаржений до суду у межах строку, визначеного п. 56.18 ст. 56, п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а тому у суду відсутні підстави, як для поновлення строку звернення з даними вимогами, так і для залишення цих вимог без розгляду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасувано:

- податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 14.12.2018 року № 0090421307 та № 0090401307 повністю;

- податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області від 14.12.2018 року № 0090431307 повністю;

- податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 14.12.2018 року № 0090501307 в частині застосування до ФО-П ОСОБА_1 штрафу в розмірі 79.647,07 грн;

- податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 14.12.2018 року № 0090491307 в частині збільшення суми грошового зобов`язання ФО-П ОСОБА_1 за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 5.188,45 грн та пені в розмірі 5.415,03 грн;

- податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 14.12.2018 року № 0090411307 в частині збільшення суми грошового зобов`язання ФО-П ОСОБА_1 за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 165,59 грн та пені в розмірі 274,22 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмолено.

Судом проведений розподіл судових витрат - стягнуто на користь ФО-П ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області частину витрат, понесених у зв`язку зі сплатою судового збору у розмірі 1.049,15 грн.

Судове рішення вмотивоване тим, що відповідачем виконано обов`язок, щодо повідомлення платника податків про проведення документальної планової виїзної перевірки, адже за 13 календарних днів до початку її проведення, ФО-П ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, надіслано копії наказу та повідомлення про проведення перевірки.

Посилання позивача на те, що податковим ревізором-інспектором до початку перевірки, а також у ході її проведення не витребовувались та не досліджувались жодні первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, інші дані щодо ведення платником податків фінансово-господарської діяльності не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду та спростовані матеріалами справи у їх сукупності.

Висновок суду про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.12.2018 року № 0090391307 ґрунтується на дослідженні додатку № 1 до акта перевірки та дає підстави встановити, по яким саме неплатникам ПДВ позивачем не включено податкові зобов`язання до податкових декларацій з ПДВ, чим спростовуються доводи позивача з цього приводу. У матеріалах справи наявна копія листа податкового ревізора-інспектора від 29.10.2018 року про надання документів для перевірки та пояснень, що отриманий 30.10.2018 року, однак відомості про надання пояснень разом з їх документальними підтвердженнями в матеріалах справи відсутні.

Зважаючи на часткову невідповідність висновків контролюючого органу в частині визначення позивачем оподатковуваного доходу за спірний період фактичним обставин справи та відсутність належного мотивування висновків акту перевірки про завищення позивачем витрат за на суму 233.748,65 грн., суд, керуючись приписами ч. 2 ст. 77 КАС України, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 14.12.2018 року № 0090401307 та № 0090421307 повністю. Посилання, у акті перевірки, на проведення математичних розрахунків суцільним порядком, без зазначення посилань на конкретні господарські операції, унеможливлює перевірку судом правомірності висновків контролюючого органу про заниження позивачем об`єкта оподаткування в цій частині.

Підставами для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.12.2018 року № 0090431307, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1.300,12 грн, стало встановлення судом граничного терміну сплати позивачем податку, який припадав на 19.02.2017 року - неділю, що є вихідним днем. Фактично грошові зобов`язання позивачем сплачені 20.02.2017 року, тобто в перший робочий день після вихідного, що свідчить про правомірність та обґрунтованість позовних вимог у цій частині.

Щодо часткового скасування податкового повідомлення-рішення від 14.12.2018 року № 0090411307 в частині збільшення ФО-П ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 165,59 грн та пені у розмірі 274,22 грн та податкового повідомлення-рішення № 0090491307, суд вказав, що перевіркою встановлено несплату до бюджету податку на доходи фізичних осіб у розмірі 11.454,46 грн та не своєчасну сплату 7.571,37 грн, а також несплату військового збіру у розмірі 431,03 грн, що під час розгляду справи не спростовувалось позивачем. Обґрунтовуючи неправомірність винесення податкових повідомлень-рішень від 14.12.2018 року № 0090411307 та № 0090491307, суд зазначив, що відповідачем не було зафіксовано факту повторного протягом 1095 днів неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, як і не було надано доказів прийняття податкових повідомлень-рішень, якими позивачу були б збільшені суми грошового зобов`язання двічі, тричі протягом року, що передували прийняттю оскарженого податкового повідомлення-рішення. Суд погодився з доводами представника позивача про те, що відповідач мав розрахувати пеню починаючи з 91 календарного дня за останнім днем граничного строку сплати податкових зобов`язань, тоді як залученими до матеріалів справи розрахунками пені підтверджено, що податковий орган здійснив відповідні розрахунки без урахування вище вимог підпункту 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПК України.

Правомірність висновку контролюючого органу, що позивач не подала до контролюючого органу за місцем обліку (Кременчуцька ОДПІ) податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку (форма 1ДФ) за ІІІ квартал 2017 року, ФО-П ОСОБА_1 жодним чином не заперечувала та належними доказами не спростувала, а тому суд визнав доведеним факт неподання позивачем податкового розрахунку за формою 1-ДФ за ІІІ квартал 2017 року і, як наслідок, підтверджує правомірність і обґрунтованість податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 14.12.2018 року № 0090481307.

Висновок суду про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.12.2018 року № 0090501307 в частині застосування до ФО-П ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 79.647,07 грн ґрунтується на дослідженні додатку № 2 акта перевірки, у якому зазначений перелік податкових накладних, щодо яких відповідачем встановлено порушення граничного строку їх реєстрації в ЄРПН, у якому міститься посилання на факт порушення граничного строку реєстрації у ЄРПН податкової накладної на ім`я ТОВ Глобинський м`ясокомбінат . При цьому податковий-ревізором інспектором зазначено, що граничний строк реєстрації податкової накладної - 29.02.2016 року, а фактично її зареєстровано 15.02.2016 року, що є підставою для висновку, що відповідач необґрунтовано визначив суму штрафних санкцій в частині твердження про несвоєчасну реєстрацію позивачем податкових накладних на загальну суму ПДВ 159.294,15 грн, з огляду на безпідставне врахування податкової накладної на ім`я ТОВ Глобинський м`ясокомбінат . Разом з цим, стосовно застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 1.500,00 грн, суд зауважив, що позивачем правомірність висновків контролюючого органу в цій частині не спростована.

Не погоджуючись із судовим рішенням, ГУ ДПС у Полтавській області подано апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Аргументи, наведені відповідачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги з приводу неправомірності скасованих рішенням суду податкових повідомлень-рішень, фактично аналогічні наведеним у відзиві на позовну заяву та висновкам акта перевірки.

Не погоджуючись із судовим рішенням, ФО-П ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в цій частині - задовольнити позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги позивача щодо неправомірності вручення оскаржуваного наказу обґрунтовуються аналогічними доводами зазначеними у позовній заяві. На спростування висновків рішення суду стосовно правомірності висновків акту перевірки, на підставі яких суд прийшов до висновку про обґрунтованість винесення податкових повідомлень-рішень від 14.12.2018 року № 0090391307, № 0090501307 та частково скасованих податкових повідомлень-рішень від 14.12.2018 року № 0090491307, № 0090411307, позивач посилався на правові позиції висновків рішень Верховного Суду.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просить залишити рішення суду від 20.02.2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог, без змін.

Поданим відзивом на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Полтавській області, ФО-П ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду від 20.02.2020 року в частині задоволених вимог, без змін.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Судом установлено, що ГУ ДФС у Полтавській області відповідно до плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2018 рік, на підставі наказу від 02.10.2018 року за № 2527 у період з 16.10.2018 року по 05.11.2018 рік проведено документальну планову виїзну перевірку ФО-П ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року (т. 1, а.с. 89).

Копію наказу про проведення перевірки та письмове повідомлення від 03.10.2018 року за № 725, 03.10.2018 року надіслано на адресу місця реєстрації (податкову адресу) ФО-П ОСОБА_1 разом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 3600003957215 (т. 1, а.с. 91, т. 2, а.с. 62-63).

16.10.2018 року, до початку проведення перевірки, ФО-П ОСОБА_1 вручено направлення на перевірку від 11.10.2018 року за № 3469, а також пред`явлено службове посвідчення та вручено копію наказу від 02.10.2018 року № 2527, що позивач підтвердила власноручними підписами у корінці направлення на перевірку (т. 1, а.с. 101).

Результати перевірки оформлені актом від 12.11.2018 року № 1520/16-31-13-07-11/ НОМЕР_2 , у якому зафіксовані такі порушення платником податків вимог чинного законодавства:

п. 187.1 ст. 187, абзацу б п. 185.1 ст. 185, підпункту 14.1.179 п. 14.1 ст. 14 ПК України в частині заниження зобов`язання зі сплати податку на додану вартість загалом у розмірі 147.568,00 грн;

підпунктів 1.1, 1.2, 1.4, 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Інші перехідні положення ПК України щодо заниження військового збору загалом на 795,38 грн;

підпункту 168.1.4 п. 168.1, підпункту 168.4.5 п. 168.4 ст. 168, абзацу а п. 176.2 ст. 176 з урахуванням вимог п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Інші перехідні положення ПК України в частині несплати до бюджету військового збору у розмірі 431,03 грн;

пунктів 177.2, 177.3, 177.4 ст. 177 ПК України в частині заниження податку на доходи фізичних осіб у розмірі 9.544,56 грн;

пункту 57.1 ст. 57 ПК України щодо несвоєчасної сплати самостійно визначених податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від провадження діяльності за 2016 рік у розмірі 13.001,24 грн;

абзацу б п. 176.2 ст. 176 ПК України в частині невиконання обов`язку щодо подання у визначені строки податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку за ІІІ квартал 2017 року;

підпункту 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України щодо несплати та несвоєчасної сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб у вигляді заробітної плати (на 31.12.2017 року не сплачено 11.454,46 грн та несвоєчасно сплачено 7.571,37 грн);

пункту 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України щодо невиконання платником податку обов`язку зі складання податкових накладних у електронній формі та їх реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 рік загалом на суму 159.294,15 грн, а також несвоєчасної реєстрації податкової накладної на суму ПДВ у розмірі 5.000,00 грн (порушено термін реєстрації на 31 календарний день).

12.11.2018 року посадовими особами ГУ ДФС у Полтавській області складений акт від 12.11.2018 року № 1456/16-31-13-07-11/ НОМЕР_2 про неможливість підписання та вручення акта перевірки ФО-П ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 102).

03.12.2018 позивачем подано контролюючому органу заперечення на акт перевірки від 12.11.2018 року № 1 520/16-31-13-07-11/ НОМЕР_2 , про розгляд яких платника податків повідомлено листом від 11.12.2018 року вих.№ ФОП/М/7103/16-31-13-07 (т. 1, а.с. 103-106, 107-109).

14.12.2018 року ГУ ДФС у Полтавській області сформовані податкові повідомлення-рішення:

№ 0090391307 про збільшення ФО-П ОСОБА_1 грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 147.568,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 36.982,00 грн (т. 1, а.с. 114);

№ 0090401307 про збільшення платнику податків грошового зобов`язання зі сплати військового збору у розмірі 795,38 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 198,85 грн (т. 1, а.с. 119);

№ 0090411307 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання зі сплати військового збору у розмірі 431,03 грн, застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 521,37 грн та нарахування пені в сумі 274,22 грн (т. 1, а.с. 118);

№ 0090421307 про збільшення ФО-П ОСОБА_1 грошового зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 9.544,56 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2.386,14 грн (т. 1, а.с. 112);

№ 0090431307 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1.300,12 грн (т. 1, а.с. 111);

№ 0090481307 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн (т. 1, а.с. 122);

№ 0090491307 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 11.454,46 грн, застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9.007,40 грн та нарахування пені в сумі 5.415,03 грн (т. 1, а.с. 113);

№ 0090501307 про застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 79.647,07 грн (т. 1, а.с. 116).

Скаргу ФО-П ОСОБА_1 на вищезазначені податкові повідомлення-рішення відхилено рішеннями ДФС України від 08.02.2019 року № 6420/6/99-99-11-05-02-25 та від 07.03.2019 року № 11050/6/99-99-11-05-01-25 (т. 1, а.с. 66-70, 71-72, 73-76).

Не погодившись з наказом ГУ ДФС у Полтавській області від 02.10.2018 року № 2527 Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ФО-П ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_2 ) та податковими повідомленнями-рішеннями від 14.12.2018 року № 0090391307, № 0090401307, № 0090411307, № 0090421307, № 0090431307, № 0090481307, № 0090491307, № 0090501307, позивач оскаржила їх до суду.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у Полтавській області від 02.10.2018 року № 2527 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ФО-П ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1 ) , колегія суддів зазначає наступне.

Аргументуючи позовні вимоги в цій частині позивач зазначила, що її завчасно (за 10 календарних днів) не повідомлено про проведення перевірки, а тому така перевірка, як і прийняті за її результатами податкові повідомлення-рішення, є незаконними.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.2 ст. 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Пунктом 77.4. ст. 77 ПК України визначено, що про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Конструкція вказаної правової норми передбачає два способи повідомлення особи про проведення перевірки - вручення під розписку копії наказу та письмового повідомлення не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки та надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення таких.

Платник податків має право бути повідомлений належним чином про дату та час проведення перевірки до початку проведення такої. Однак, вказана норма не містить застереження щодо ознайомлення платника з вказаними документами саме за 10 днів до початку проведення такої перевірки за умови надсилання платнику податків копії наказу та письмового повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Отже, задля встановлення дотримання податковим органом процедури повідомлення платника податку про проведення планової перевірки підлягає з`ясуванню саме дата надсилання платнику податків спірного наказу та письмового повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Аналогічний висновок щодо застосування наведених положень Податкового кодексу України міститься у постанові Верховного Суду від 26.11.2018 року у справі № 817/697/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегією суддів установлено, що матеріалами справи підтверджено та не спростовано позивачем, що копію наказу від 02.10.2018 року № 2527 та повідомлення від 03.10.2018 року № 725 про проведення перевірки надіслано на податкову адресу ФО-П ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) 03.10.2018 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення № 3600003957215, на підтвердження чого до матеріалів справи залучено копії рекомендованого повідомлення, поштового конверта та списку згрупованих поштових відправлень (т. 1, а.с. 91, 124-125, т. 2, а.с. 62, 63).

Поштове відправлення повернуто контролюючому органу 05.11.2018 року з відміткою поштової організації за закінченням терміну зберігання (т. 2, а.с. 62).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем виконано обов`язок щодо повідомлення платника податків про проведення документальної планової виїзної перевірки, адже за 13 календарних днів до початку її проведення ФО-П ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення надіслано копії наказу та повідомлення про проведення перевірки.

Податковий кодекс України не вимагає від контролюючого органу пересвідчуватись в отриманні платником податків поштового відправлення з копією наказу та повідомлення про проведення перевірки, а тому факт повернення поштового відправлення неврученим вже після початку проведення перевірки не є підставою для визнання наказу про її проведення протиправним та його скасування.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Судом встановлено, що позивачу 16.10.2018 року, до початку проведення перевірки, вручено направлення на перевірку від 11.10.2018 року за № 3469, а також пред`явлено службове посвідчення та вручено копію наказу від 02.10.2018 №2527 про проведення перевірки, що ФО-П ОСОБА_1 підтвердила власноручними підписами у корінці направлення на перевірку (т. 1, а.с. 101; т. 2, а.с. 72).

Позивач допустила податкового ревізора-інспектора до перевірки, проти проведення перевірки не заперечувала, у результаті чого перевірка фактично проведена.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.04.2019 року у справі № 810/2712/17, платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема виїзної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права у спірних відносинах викладені у постановах Верховного Суду від 22.11.2019 року у справі № 815/4392/15, від 18.12.2019 року у справі № 808/3975/13-а, від 04.02.2020 року у справі № 809/104/16, від 20.02.2020 року у справі №810/1048/17.

Посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.01.2018 року у справі № 826/442/13-а, від 20.03.2018 року у справі № 810/1438/17, щодо незаконної податкової перевірки суд визнає безпідставними, оскільки такі висновки стосуються питання проведення невиїзної перевірки платника податків, під час проведення якої не передбачено допуску посадових осіб контролюючого органу до її проведення.

Отже, оскільки фактично допуск до проведення перевірки ФО-П ОСОБА_1 відбувся, а контролюючим органом реалізовано свою компетенцію на проведення такої перевірки та оформлення її результатів, наказ про призначення та проведення розглядуваного контрольного заходу не є таким, що порушує права позивача. А тому, у задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити.

Стосовно доводів позивача, про невручення їй акта перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 86.3 ст. 86 ПК України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів). У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв`язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених у цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт.

Матеріалами справи підтверджено, що 12.11.2018 року посадовими особами відповідача складений акт № 1456/16-31-13-07-11/ НОМЕР_1 про неможливість підписання та вручення акта перевірки ФО-П ОСОБА_1 з огляду на відсутність позивача за податковою адресою (т. 1, а.с. 102).

Колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача, щодо позбавлення її права щодо подання заперечень на акт перевірки, адже, як підтверджено матеріалами справи, ФО-П ОСОБА_1 реалізувала таке право, її заперечення розглянуті контролюючим органом та відхилені, про що платника податків повідомлено листом від 11.12.2018 вих. № ФОП/М/7103/16-31-13-07 (т. 1, а.с. 103-106, 107-109).

За наведених вище фактичних обставин справи, доводи позивача щодо незаконності проведення перевірки не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду, а тому такі доводи не визнаються судом в якості достатньої підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Посилання позивача на те, що податковим ревізором-інспектором до початку перевірки, а також у ході її проведення не витребовувались та не досліджувались жодні первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, інші дані щодо ведення платником податків фінансово-господарської діяльності не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи судом та спростовані матеріалами справи у їх сукупності.

В матеріалах справи наявна копія запиту Головного управління ДФС у Полтавській області від 03.10.2018 року № ФОП/М/5187/16-31-13-05-22 про надання документів (т. 1, а.с. 14-16), що був надісланий платнику податків разом з копією наказу та повідомленням про проведення перевірки.

Крім того, у матеріалах справи наявні копії листа податкового ревізора-інспектора від 29.10.2018 року про надання додаткових пояснень та документів для перевірки (отриманий бухгалтером 30.10.2018 року) та пояснень ФО-П ОСОБА_1 від 22.10.2018 року, що отримані відповідачем 07.11.2018 року (т. 1, а.с. 92-95, 96-100).

Щодо податкового повідомлення-рішення від 14.12.2018 року № 0090391307, яким ФО-П ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 147.568,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 36.982,00 грн (т. 1, а.с. 114), колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту акта перевірки слідує, що перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року встановлено їх заниження на 147.568,00 грн (т. 1, а.с. 160). Такого висновку контролюючий орган дійшов за результатами аналізу банківських виписок про надходження коштів на розрахунковий рахунок, податкових та видаткових накладних на відпуск продукції та даних з ЄРПН.

Перевіркою встановлено, що позивачем при визначенні податкових зобов`язань за звітні (податкові) періоди не було враховано в повній мірі загальну суму податку на додану вартість, одержану (нараховану) в звітному (податковому) періоді по операціях з реалізації продовольчих товарів на митній території України окремим покупцям.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.179 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За змістом п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Колегія суддів зауважує, що детальний опис виявленого порушення із зазначенням контрагентів позивача, періодів та сум виявленого заниження податкових зобов`язань наведений у додатку 1 до акта перевірки (т. 1, а.с. 42).

Дослідження додатку № 1 до акту перевірки дає підстави встановити, по яким саме неплатникам ПДВ позивачем не включено податкові зобов`язання до податкових декларацій з ПДВ, чим спростовуються доводи позивача з цього приводу.

У матеріалах справи наявна копія листа податкового ревізора-інспектора від 29.10.2018 року про надання документів для перевірки та пояснень, що отриманий 30.10.2018 року, однак відомості про надання пояснень разом з їх документальними підтвердженнями в матеріалах справи відсутні (т. 1, а.с. 92-95).

Нерозуміння позивачем суті виявленого порушення не є підставою для висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, адже, як визначено п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.12.2018 року № 0090391307, а тому у задоволенні позовних вимог ФО-П ОСОБА_3 в цій частині належить відмовити.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 14.12.2018 року № 0090401307, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання зі сплати військового збору у розмірі 795,38 грн із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 198,85 грн (т. 1, а.с. 119), та № 0090421307, яким збільшено грошове зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 9.544,56 грн із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2.386,14 грн (т. 1, а.с. 112), колегія суддів встановила.

Дані грошові зобов`язання нараховані з огляду на висновки перевірки про завищення позивачем загального оподатковуваного доходу за 2016 рік на 253.011,52 грн та завищення витрат за цей період на 290.536,88 грн, внаслідок чого занижено оподатковуваний дохід за 2016 рік на 37.525,36 грн. Крім того, перевіркою встановлено завищення витрат за 2017 рік на 15.500,00 грн та, як наслідок, заниження оподатковуваного доходу за цей період на ту саму суму.

Зазначені висновки контролюючий орган мотивував посиланням на те, що позивачем у 2016 році помилково включено до оподатковуваного доходу суму поворотної фінансової допомоги у розмірі 253.011,52 грн, а також до складу інших витрат - суми сплачених за рік авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб та військового збору загалом у розмірі 56.788,23 грн.

Акт перевірки на стор. 12-13 містить відомості про те, що позивачем у 2016-2017 роках фактично надано ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 поворотну фінансову допомогу загалом у розмірі 325.350,00 грн, а повернуто станом на 31.12.2017 - 265.300,00 грн (т. 1, а.с. 137-138).

Крім того, позивачем у 2017 році отримано від ОСОБА_5 суму фінансової допомоги загалом у розмірі 213.900,00 грн, а повернуто станом на 31.12.2017 року - 23.000,00 грн.

В матеріалах справи наявні копії договорів про надання поворотної фінансової допомоги (т. 1, а.с. 233-236) та платіжних доручень про перерахування коштів (т. 1, а.с. 237-241).

Колегія суддів, дослідивши надані документи, встановила, що у 2016 році ФО-П ОСОБА_1 , на підставі договорів про надання поворотної фінансової допомоги від 22.06.2016 року та від 24.10.2016 року, надано ФО-П ОСОБА_5 поворотну фінансову допомогу у розмірі 155.000,00 грн та 121.000,00 грн відповідно. У свою чергу, ФО-П ОСОБА_5 повернуто у 2016 році позивачу кошти у розмірі 215.000,00 грн, що підтверджено платіжними дорученнями від 07.09.2016 року № 669 (т.1, а.с. 239), від 02.11.2016 року № 679 (т.1, а.с. 240) та від 23.11.2016 року № 681 (т.1, а.с.241).

Контролюючим органом вищезазначені обставини не враховані, а висновки перевірки про завищення позивачем загального оподатковуваного доходу за 2016 рік на 253.011,52 грн не підтверджені документально.

Щодо включення до складу витрат сум авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб та військового збору у розмірі 56.788,23 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 177.1, 177.2 ст. 177 ПК України, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, наведений у пункті 177.4 ст. 177 ПК України. На момент виникнення та реалізації спірних відносин (2016 рік) цей перелік не передбачав включення до складу витрат сплачених сум авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Колегія суддів зазначає, що перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, що наведений у п. 177.4 ст. 177 ПК України, не є вичерпним. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з доводами позивача про обґрунтованість включення до складу витрат сум авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб та військового збору у розмірі 56.788,23 грн з посиланням на положення підпункту 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України.

Так, відповідно до вказаної норми до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать, інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

За висновком суду, позивач помилково ототожнює сплачені в 2016 році суми авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб та військового збору у розмірі 56.788,23 грн з вартістю придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Правова позиція Верховного Суду, висловлена у постанові від 21.12.2018 року у справі № 806/77/17, на яку посилається позивач, висловлена щодо застосування положень підпункту 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України в інших правовідносинах щодо віднесення до складу витрат платника податків процентів за користування кредитами (кредитними коштами).

Також, в ході перевірки, контролюючим органом встановлено безпідставне віднесення позивачем в 2017 році до складу інших витрат - сум сплачених за рік авансових платежів по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 15.500,00 грн.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками акту перевірки, оскільки у 2017 році редакція п. 177.4 ст. 177 ПК України передбачала, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця.

Разом з тим, акт перевірки не містить посилань на конкретні факти, що свідчили б про неправомірність віднесення до складу витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей суми у розмірі 233.748,65 грн.

Відповідно до підпункту 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України (у редакції, чинній на дату прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень) контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 ст. 123 ПК України (у редакції, чинній на дату прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень) передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених п.п. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Повноваження щодо визначення суми грошових зобов`язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є дискреційним повноваженням таких контролюючих органів. Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності рішення, передбаченим у Кодексі адміністративного судочинства України критеріям, не може підміняти контролюючий орган та перебирати на себе повноваження щодо визначення грошових зобов`язань та застосування штрафу в іншому розмірі.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 804/3230/17 та від 06.11.2018 року у справі № 813/3274/17.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на часткову невідповідність висновків контролюючого органу в частині визначення позивачем оподатковуваного доходу за спірний період фактичним обставин справи та відсутність належного мотивування висновків про завищення позивачем витрат за на суму 233.748,65 грн, колегія суддів, керуючись приписами ч. 2 ст. 77 КАС України, вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 14.12.2018 року № 0090401307 та № 0090421307 у повному обсязі.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 14.12.2018 року №0090431307, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1.300,12 грн, колегія виходить з наступного.

Підставою для застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій в цій частині є висновки відповідача про несвоєчасну (пропуск на один календарний день) сплату податку на доходи фізичних осіб від провадження діяльності за 2016 рік у розмірі 13.001,24 грн.

Разом з цим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено колегією суддів, граничний термін сплати позивачем податку припадав на 19.02.2017 року - неділю, що є вихідним днем. Фактично грошові зобов`язання позивачем сплачені 20.02.2017 року, тобто в перший робочий день після вихідного, що не заперечував відповідач.

Верховний Суд у постанові від 12.04.2019 року у справі № 809/1577/17 зазначив, що здійснення сплати податку у перший робочий день після вихідного свідчить про недопущення платником такого податку порушення правил сплати (перерахування) податку та відсутність підстав для притягнення до відповідальності за це.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог у цій частині, а тому податкове повідомлення-рішення від 14.12.2018 року № 0090431307 належить визнати протиправним та скасувати, а позовні вимоги в цій частині - задовольнити.

Надаючи висновок, щодо протиправності винесення податкових повідомлень-рішень від 14.12.2018 року № 0090411307 та № 0090491307, колегія суддів встановила наступне.

Вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачу донараховані грошові зобов`язання, штрафні санкції та пеня зі сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, з огляду на несвоєчасну та не у повній мірі сплату до бюджету податку і збору із заробітної плати найманих працівників. Перевіркою встановлено, що позивачем не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб у розмірі 11.454,46 грн та не своєчасно сплачено 7.571,37 грн, а також не сплачено військовий збір у розмірі 431,03 грн.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла до висновку, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями в цій частині правомірно визначені грошові зобов`язання позивача зі сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 11.454,46 грн та військового збору у розмірі 431,03 грн.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до наданих контролюючим органом копій розрахунків штрафних (фінансових) санкцій, податковим повідомленням-рішенням від 14.12.2018 року № 0090411307 до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 955,33 грн, а податковим повідомленням-рішенням від 14.12.2018 року № 0090491307 - 248,02 грн за несвоєчасну сплату узгоджених сум грошових зобов`язань зі сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору відповідно, що позивач не заперечує.

Відповідно до п. 127.1 ст. 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Зі змісту залучених до матеріалів справи копій розрахунків штрафних санкцій та пені до податкових повідомлень-рішень № 0090411307, № 0090491307 (т. 1 а.с. 53, 54-55, у т.ч. зворот) колегія суддів встановила, що при обчисленні суми штрафних санкцій, відповідач виходив з повторюваності вчинення платником податків одного й того самого порушення, з урахуванням чого нарахував штрафні санкції за вчинення порушення вдруге та втретє.

Разом з цим, Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 року у справі № 813/4205/17 зазначив, що відповідальність за правопорушення, передбачене ст. 127 ПК, може наставати у разі коли платник податків, у тому числі податковий агент, допускає бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто взагалі відсутній факт виконання вказаних обов`язків платником податків (податковим агентом).

При цьому підвищені розміри штрафів у разі повторного виявлення податкових порушень (50% та 75% суми податку) застосовуються не за сам факт виявлення будь-якого податкового порушення, а за повторне вчинення діянь. Застосування штрафу більшого розміру можливе у разі встановлення контролюючим органом повторності порушення протягом 1095 днів, яке зафіксоване в акті перевірки та у податковому повідомленні-рішенні.

Аналогічний висновок наведений також у постанові Верховного Суду від 12.07.2019 у справі № 813/6331/14.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем не було зафіксовано факту повторного протягом 1095 днів неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, як і не було надано доказів прийняття податкових повідомлень-рішень, якими позивачу були б збільшені суми грошового зобов`язання двічі, тричі протягом року, що передували прийняттю оскарженого податкового повідомлення-рішення.

В контексті наведеної норми в діях позивача не вбачається ознак повторності, оскільки вищевказані порушення податкового законодавства виявлені в ході проведення однієї перевірки, а відтак мала бути застосована штрафна санкція в розмірі 25% на суму виявлених порушень.

Окрім того, відповідно до п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПК України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 п. 39.5 ст. 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Аналізуючи приписи наведеної норми закону, колегія суддів погоджується з доводами представника позивача про те, що відповідач мав розрахувати пеню починаючи з 91 календарного дня за останнім днем граничного строку сплати податкових зобов`язань, тоді як залученими до матеріалів справи розрахунками пені підтверджено, що податковий орган здійснив відповідні розрахунки без урахування зазначених вище вимог п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення від 14.12.2018 року № 0090411307 в частині збільшення ФО-П ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 165,59 грн та пені у розмірі 274,22 грн та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.12.2018 року № 0090491307 в частині збільшення суми грошового зобов`язання ФО-П ОСОБА_1 за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 5.188,45 грн та пені в розмірі 5.415,03 грн.

Стосовно правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 14.12.2018 року № 0090481307, яким до платника податків застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн, колегія суддів встановила.

Частиною 1 п. 119.2 статті 119 ПК України визначено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Так, перевіркою ФО-П ОСОБА_1 встановлено, що позивач не подала до контролюючого органу за місцем обліку (Кременчуцька ОДПІ) податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку (форма 1ДФ) за ІІІ квартал 2017 року.

Відповідно до абзацу б п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Позивач правомірність цього висновку контролюючого органу жодним чином не заперечувала та належними доказами не спростувала, а тому колегія суддів визнала доведеним факт неподання останньою податкового розрахунку за формою 1-ДФ за ІІІ квартал 2017 року що, як наслідок, підтверджує правомірність і обґрунтованість податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 14.12.2018 року № 0090481307.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 14.12.2018 року № 0090501307, колегія суддів встановив зазначає.

Перевіркою встановлено, що позивач у спірний період не зареєструвала у ЄРПН податкові накладні на суму ПДВ на загальну суму 159.294,15 грн, з урахуванням чого до неї застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 79.647,07 грн. Крім того, позивач несвоєчасно зареєструвала податкову накладну на суму ПДВ у розмірі 5.000,00 грн, з урахуванням чого до неї застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1.500,00 грн.

За змістом п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до абзаців 1, 2 п. 201.10 цієї статті, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Абзацом 4 п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Колегія суддів також враховує, що чинною до 01.01.2017 року редакцією п. 120 1 .1 ст. 120 1 ПК України було визначено, що порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

Відсутність з вини платника реєстрації податкової накладної, що підлягає наданню покупцю - платнику податку на додану вартість, та розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 180 календарних днів з дати їх складання тягне за собою накладення на платників податку, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 50 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податковій накладній/розрахунку коригування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами представника позивача про те, що до 01.01.2017 року штрафні санкції на підставі зазначеної вище норми могли бути застосовані лише у разі відсутності реєстрації та/або несвоєчасної реєстрації у ЄРПН податкової накладної, що надавалась платнику податку - покупцю.

У свою чергу, з 01.01.2017 року, даною нормою передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Залученою до матеріалів справи копією додатка № 2 до акта перевірки, у якому зазначений перелік податкових накладних, щодо яких відповідачем встановлено порушення граничного строку їх реєстрації у ЄРПН, спростовуються доводи представника позивача, що описані у акті перевірки порушення мали місце виключно до 01.01.2017 року (т. 2, а.с. 172-176).

Колегія суддів зауважує, що у зазначеному додатку міститься посилання на факт порушення граничного строку реєстрації у ЄРПН податкової накладної на ім`я ТОВ Глобинський м`ясокомбінат . При цьому податковий-ревізором інспектором зазначено, що граничний строк реєстрації податкової накладної - 29.02.2016 року, а фактично її зареєстровано 15.02.2016 року.

Наведене є підставою для висновку, що відповідач необґрунтовано визначив суму штрафних санкцій в частині твердження про несвоєчасну реєстрацію ФО-П ОСОБА_1 податкових накладних на загальну суму ПДВ 159.294,15 грн, з огляду на безпідставне врахування податкової накладної на ім`я ТОВ Глобинський м`ясокомбінат .

Колегія суддів враховує, що повноваження щодо визначення суми грошових зобов`язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є дискреційним повноваженням таких контролюючих органів. Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності рішення, передбаченим у Кодексі адміністративного судочинства України критеріям, не може підміняти контролюючий орган та перебирати на себе повноваження щодо застосування штрафу в іншому розмірі.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 року у справі № 804/3230/17 та від 06.11.2018 року у справі № 813/3274/17.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.12.2018 року № 0090501307 в частині застосування до ФО-П ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 79.647,07 грн.

Разом з цим, стосовно застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 1.500,00 грн, колегія суддів зазначає, що позивачем правомірність висновків контролюючого органу в цій частині не спростована.

Так, позивач у ході розгляду справи судом, посилалась на те, що нею 28.12.2017 року складено податкову накладну № 53 про поставку товарів ТОВ Промтехенерго (код ЄДРПОУ 36956012) на суму ПДВ у розмірі 5.000,00 грн, однак 12.01.2018 року помилково зареєстровано дану податкову накладну на неплатника ПДВ, про що надано квитанцію (т. 2, а.с. 49).

Водночас у акті перевірки зазначено про податкову накладну від 28.12.2017 року № 57, що фактично зареєстрована 15.02.2018 року, тобто з порушенням граничного строку реєстрації на 31 календарний день. Доказів у спростування наведених доводів відповідача позивачем не надано.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що у цій частині, в задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційних скарг ФО-П ОСОБА_1 та ГУ ДПС у Полтавській області висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Інші доводи апеляційних скарг означених висновків колегії суддів не спростовують.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року, - без змін.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова Постанова у повному обсязі складена і підписана 28 грудня 2020 року.