Постанова

від 28.12.2020 по справі 120/1713/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/1713/20-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вільчинський Олександр Ванадійович

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

28 грудня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Сапальової Т.В. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Калинівської міської ради Вінницької області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року (прийнятого в м. Вінниці, повний текст складено 10.08.2020) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Калинівської міської ради Вінницької області, державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Калинівської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в квітні 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Калинівської міської ради (далі - відповідач-1), державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Калинівської районної державної адміністрації (далі - відповідач-2), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення 53-ої сесії 7-го скликання Калинівської міської ради від 18 вересня 2019 року № 156;

- зобов`язати державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Калинівської районної державної адміністрації провести державну реєстрацію в Державному реєстрі прав власності припинення речового права на нерухоме майно та Державному реєстрі прав власності припинення речового права на земельну ділянку площею 0,4846 га кадастровий номер 0521610100:01:050:0162, та земельну ділянку площею 0,0050 га кадастровий номер 0521610100:01:050:0161, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання рішення Калинівської міської ради від 16 травня 2019 року №85, останньою було замовлено виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок по АДРЕСА_1 , виготовлення якої доручено ФОП ОСОБА_2 .. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року, яке набуло законної сили, було скасовано зазначене рішення органу місцевого самоврядування, яке стало підставою для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок та виділення позивачу в оренду земельної ділянки площею 0,0050 га. У той же час, Калинівською міською радою, 18 вересня 2019 року прийнято рішення №156 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, передачу земельної ділянки площею 0,0050 га в оренду терміном на 5 років з подальшим правом викупу ФОП ОСОБА_1 " Вказаним рішенням орган місцевого самоврядування затвердив право позивача на оплатне, строкове користування земельною ділянкою розміром 0,0050 га, необхідною для використання та обслуговування належного йому на праві власності заправного комплексу. Позивач не погоджується з рішенням відповідача 1 №156 від 18 вересня 2019 року, вважає його протиправним та таким що підлягає скасуванню, оскільки визнання протиправним та скасування судом рішення Калинівської міської ради №85 від 16 травня 2019 року фактично "обнуляє" чинність самої технічної документації. Таким чином, на переконання позивача, наявність судового рішення, яким фактично скасовано дозвіл на розробку та виготовлення технічної документації, виключає правомірність рішення органу владних повноважень, про затвердження цієї технічної документації. Вважає, що у даному випадку таким рішенням є рішення відповідача 1 №156 від 18 вересня 2019 року.

Окрім того сторона позивача у позові зазначає, що "Технічне завдання" містить некоректну інформацію та суперечливі дати, які дають підстави для сумніву у достовірності термінів та строків її виконання (затвердження документації відбулось до дати його фактичного складення). Поряд із цим позивач звертає увагу суду, що "Технічне завдання" та низка інших документів у складі технічної документації, засвідчено двома печатками, а саме: печаткою ФОП ОСОБА_2 та Сертифікованого інженера землевпорядника Державного агентства земельних ресурсів України Данилюка М.В. У той же час відповідно даних реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, юридична особа - Державного агентства земельних ресурсів України припинено з 12 квітня 2017 року. А відтак, позивач вважає, що під час прийняття оскаржуваного рішення щодо затвердження технічної документації, відповідач-1 не виконав свого обов`язку щодо перевірки та надання оцінки даній документації, внаслідок чого прийнято неправомірне рішення.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення 53-ої сесії 7-го скликання Калинівської міської ради від 18 вересня 2019 року №156.

Зобов`язано державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Калинівської районної державної адміністрації провести державну реєстрацію в Державному реєстрі прав власності припинення речового права на нерухоме майно та Державному реєстрі прав власності припинення речового права на земельну ділянку площею 0,4846 га кадастровий номер 0521610100:01:050:0162, та земельну ділянку площею 0,0050 га кадастровий номер 0521610100:01:050:0161, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Калинівської міської ради сплачений при зверненні до адміністративного суду судовий збір в розмірі 4204 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. (п`ять тисяч гривень).

Не погодившись із судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування позовних вимог апеляційної скарги зазначає, що земельна ділянка, яку бажає викупити позивач не сформована, як об`єкт цивільних прав, а тому не може бути передана для викупу позивачу.

Представник позивача 15 жовтня 2020 року звернувся до суду з відзивом на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги Калинівської міської ради та просить залишити її без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.08.2020 року без змін.

Виходячи з приписів ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є власником об`єкта нерухомого майна заправного пункту з будинком оператора, заправними ємностями, резервуаром, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане майно придбане позивачем на підставі договору купівлі продажу від 22 липня 1992 року, який визнано дійсним рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 06 квітня 2004 року у справі № 2-405/2004. Цим рішенням за позивачем також визнано право власності на зазначений заправний пункт, що стало підставою для оформлення реєстраційного посвідчення №92 від 25 квітня 2005 року. Зазначене нерухоме майно до прийняття оспорюваного рішення знаходилося на земельній ділянці площею 0,4996 га з кадастровим номером 0521610100:01:050:0054, комунальної форми власності, для комерційного використання, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

16 листопада 2017 року позивач звернувся до Калинівської міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу та на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,4348 га по АДРЕСА_1 , в межах земельної ділянки площею 0,4996 га з кадастровим номером 0521610100:01:050:0054. У заяві позивач зазначив, що на вказаній земельній ділянці розташоване його майно, а саме будівля АЗС з допоміжними елементами (ємностями, резервуаром). З метою визначення меж та площі земельної ділянки, необхідної для обслуговування заправного пункту, позивач звернувся до ТОВ "Строймонтаж ЛТД" (державна ліцензія АВ № 589572) та замовив обґрунтування меж та площі земельної ділянки. Згідно з наданим цією організацією обґрунтуванням, для нормального функціонування об`єкту АЗС при дотриманні всіх необхідних протипожежних та санітарних норм площа використання земельної ділянки складає 4348,0 кв.м. Наведене обґрунтування було додано позивачем до заяви.

В силу неприйняття рішення щодо заяви позивача, 02 лютого 2018 року ФОП ОСОБА_1 вдруге звернувся до Калинівської міської ради з заявою, в якій повторно просив прийняти рішення щодо надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки з метою викупу.

У листопаді 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до Калинівської міської ради, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою та звіту експертної грошової оцінки земельної ділянки по АДРЕСА_1 та зобов`язати Калинівську міську раду на найближчій сесії розглянути відповідну заяву позивача з прийняттям рішення.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року у справі №120/4391/18-а позов ФОП ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Калинівської міської ради, яка полягає у не прийняті на черговій сесії ради у встановлений Земельним кодексом України строк рішення за наслідками розгляду заяви ФОП ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки.

Як встановлено судом першої інстанції, саме під час розгляду вищевказаної справи позивачу стало відомо про прийняття відповідачем рішення №85 від 16 травня 2019 року, яким:

1. відмовлено ФОП ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для комерційного використання (обслуговування АЗС) площею 0,4348 га по АДРЕСА_1 та проведення її експертної грошової оцінки;

2. вирішено виготовити технічну документацію щодо поділу та об`єднання земельної ділянки комунальної власності на території Калинівської міської об`єднаної територіальної громади в АДРЕСА_1 площею 0,4896 га з кадастровим номером 0521610100:01:05060154 на окремі земельні ділянки площами 0,4846 га та 0,0050 га з метою подальшої передачі в оренду позивачу земельної ділянки площею 0,0050 га (підстава: реєстраційне посвідчення на право власності будівлі заправного пункту площею 13,2 кв.м, реєстровий № 92 від 25 квітня 2005 року);

3. міському голові надано дозвіл на укладення угоди (договору) з суб`єктами господарювання, які мають ліцензію на проведення робіт із землеустрою та топографо-геодезичних робіт, про виготовлення вищевказаної документації;

4. фінансовому управлінню Калинівської міської ради доручено передбачити кошти в місцевому бюджеті на виконання робіт по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки комунальної власності в АДРЕСА_1 площею 0,4896 га з кадастровим номером 0521610100:01:05060154.

Зазначене рішення відповідача-1 ФОП ОСОБА_1 оскаржив до суду, за результатами розгляду справи №120/3010/19-а прийнято рішення від 22 листопада 2019 року, яким адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував рішення 51-ої сесії 7-го скликання Калинівської міської ради від 16 травня 2019 року №85 та зобов`язав Калинівську міську раду у місячний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили повторно розглянути заяву ФОП ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та проведення експертної грошової оцінки цієї земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення комерційне використання, та прийняти рішення відповідно до вимог ч.3,5 ст.128 Земельного кодексу України. Дане судове рішення залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року.

На виконання рішення Калинівської міської ради від 16 травня 2019 року №85 відповідачем-1, 18 вересня 2019 року прийнято рішення №156 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, передачу земельної ділянки площею 0,0050 га в оренду терміном на 5 років з подальшим правом викупу ФОП ОСОБА_1 " У вказаному рішенні Калинівська міська рада вирішила:

1. Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок згідно списку: заявник - Калинівська міська рада: земельна ділянка №1 - 0,4846 га (0521610100:01:050:0162) АДРЕСА_1 ; земельна ділянка № НОМЕР_1 - 0,0050 га (0521610100:01:050:0161)

АДРЕСА_2 . Надати ФОП ОСОБА_1 в оренду терміном на 5 років з подальшим правом викупу земельну ділянку № НОМЕР_1 згідно з вищезазначеного списку.

3. Встановити ФОП ОСОБА_1 річну орендну плату в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,0050 га. (кадастровий номер 0521610100:01:050:0161) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в АДРЕСА_1 .

4. Доручити міському голові підписати договір оренди землі з ФОП ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства та на умовах, визначених у підпунктах 1,2,3 цього рішення.

5. ФОП ОСОБА_1 здійснити державну реєстрацію права оренди на вищевказану земельну ділянку в установленому законом порядку.

6. Зобов`язати ФОП ОСОБА_1 виконувати обов`язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 ЗК України.

7. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію з питань благоустрою, житлово-комунального господарства, регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища (голова комісії - Сопін А.М.).

Позивач вважаючи вказане рішення протиправним і таким, що прийняте з порушенням вимог закону звернувся за захистом своїх прав та інтересів звертається до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач-1 приймаючи рішення №85 від 16 травня 2019 року самовільно та з перевищенням своїх повноважень, розділив земельну ділянку площею 0,4896 га за кадастровим номером 0521610100:01:050:0154 на дві окремі земельні ділянки: ділянку площею 0,4846 га за кадастровим номером 0521610100:01:050:0162 та ділянку № НОМЕР_1 площею 0,0050 га за кадастровим номером 0521610100:01:050:162 та фактично ініціював передачу позивачу земельної ділянки площею 0,0050 га в оренду, про що позивач взагалі не просив і для цього законом передбачено окремий порядок вирішення таких питань. Крім того судом першої інстанції взято до уваги, що рішення у справі №120/4391/18-а було винесене 22 листопада 2019 року, тобто вже після прийняття Калинівською міською радою, оспорюваного у даній справі рішення №156 від 18 вересня 2019 року, проте на переконання суду, аргументи які наведені у рішенні суду, яке набрало законної сили, лише підтверджуються доводи позивача щодо неправомірності рішення Калинівської міської ради від 18 вересня 2019 року №156 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, передачу земельної ділянки площею 0,0050 га в оренду з подальшим правом викупу ФОП ОСОБА_1 "

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким позов задоволено, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі ст.3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Порядок набуття та реалізації права на землю громадянами встановлений у розділі IV Земельного кодексу України.

Відповідно до положень ч.1,2 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Главою 20 розділі IV Земельного кодексу України врегульований порядок продажу земельних ділянок державної або комунальної власності на підставі цивільно-правових договорів. Так, чч.1-2 ст.127 ЗК України визначено, що органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 128 ЗК України встановлено, що продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.128 ЗК України громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки. Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Частиною 5 статті 128 ЗК України встановлено вичерпний перелік підстав для відмови в продажі земельної ділянки.

Як встановлено судом першої інстанції та слідує з матеріалів справи під час час розгляду справи №120/3010/19-а один із основних аргументів позивача на підтримку заявлених позовних вимог полягав саме у тому, що Калинівська міська рада прийняла рішення №85 від 16 травня 2019 року, яким відмовила позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4348 га в АДРЕСА_1 та проведення її експертно-грошової оцінки. Натомість, відповідач 1 самовільно вирішив надати ФОП ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку площею 0,0050 га для обслуговування належного позивачу нерухомого майна, тоді як позивач з відповідною заявою не звертався. При цьому не зрозумілим та необґрунтованим є розмір наданої в користування земельної ділянки. Тобто, замість необхідних 0,4348 га, відповідач надав в оренду лише 0,005 га, що унеможливлює використання позивачем свого майна автозаправного пункту.

Водночас, відповідачем 1 ще до закінчення розгляду справи, предметом оскарження в якій було рішення Калинівської міської ради від 16 травня 2019 року №85 на виконання зазначено рішення булоприйняв ще одне рішення від 18 вересня 2019 року №156. Так, у рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року, були встановлені наступні факти, які мають значення для справи, а саме:

- на підставі положень ст.128 ЗК України позивач тричі (16 листопада 2017, 02 лютого 2018 року та 27 липня 2018 року) звертався до відповідача з заявами про викуп земельної ділянки площею 0,4348 га, в межах земельної ділянки площею 0,4996 га з кадастровим номером 0521610100:01:050:0054, оскільки на вказаній земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомості (заправний пункт з будинком оператора, заправними ємностями та резервуаром), який перебуває у приватній власності позивача;

- до вказаних заяв позивач додав усі документи, що були необхідні для вирішення питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки. Як видно з матеріалів справи, ця обставина відповідачем не заперечується, а отже визнається судом безспірною. Крім того, доведеним суд вважає той факт, що заява позивача відповідала вимогам, передбаченим у ч.2 ст.128 ЗК України;

- обґрунтованим слід вважати і розмір земельної ділянки, яку позивач виявив намір придбати шляхом викупу із земель комунальної власності;

- відповідач порушив вказані вимоги закону та відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки з підстав, що непередбачені у ч.5 ст.128 ЗК України;

- відповідач самовільно та з перевищенням своїх повноважень, визначених статтею 128 ЗК України, прийняв рішення, яким розділив земельну ділянку площею 0,4896 га за кадастровим номером 0521610100:01:050:0154 на дві окремі земельні ділянки: ділянку площею 0,4846 га за кадастровим номером 0521610100:01:050:0162 та ділянку № НОМЕР_1 площею 0,0050 га за кадастровим номером 0521610100:01:050:162;

- відповідач фактично ініціював передачу позивачу земельної ділянки площею 0,0050 га в оренду, про що позивач взагалі не просив і для цього законом передбачено окремий порядок вирішення таких питань;

- відповідач належними і допустимими доказами, по-перше, не підтвердив обґрунтованість свого рішення щодо передачі позивачу земельної ділянки саме такої площі (0,0050 га) і, по-друге, не спростував доводів позивача про необхідність викупу у власність земельної ділянки площею 0,4348 га, які є вагомими та підтверджуються висновком спеціалізованої організації;

- відповідач не спростував тверджень позивача про порушення Калинівською міською радою вимог ч.3 ст.15 Закону України "Про доступ до публічної інформації", згідно з якою проекти рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями ч.1 ст.370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Як уже зазначалось, за результатами вирішення справи №120/3010/19-а Вінницьким окружним адміністративним судом ухвалено рішення від 22 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року, яким позов задоволено та визнано протиправним, скасовано рішення 51-ої сесії 7-го скликання Калинівської міської ради від 16 травня 2019 року №85; зобов`язано Калинівську міську раду у місячний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили повторно розглянути заяву ФОП ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та проведення експертної грошової оцінки цієї земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення комерційне використання, та прийняти рішення відповідно до вимог чч. 3,5 ст.128 ЗК України.

Суд у рішенні від 22 листопада 2019 року №120/3010/19-а звернув увагу на пункт 2 рішення 51 сесії 7 скликання Калинівської міської ради від 16 травня 2019 року №85, яким вирішено виготовити технічну документацію щодо поділу та об`єднання земельної ділянки комунальної власності на території Калинівської міської об`єднаної територіальної громади в АДРЕСА_1 площею 0,4896 га з кадастровим номером 0521610100:01:05060154 на окремі земельні ділянки площами 0,4846 га та 0,0050 га з метою подальшої передачі в оренду позивачу земельної ділянки площею 0,0050 га (підстава: реєстраційне посвідчення на право власності будівлі заправного пункту площею 13,2 кв.м, реєстровий №92 від 25 квітня 2005 року). Зазначене рішення відповідач приймав за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Частиною 3 статті 128 ЗК України визначені повноваження органу місцевого самоврядування за результатами розгляду такої заяви, так відповідач був зобов`язаний: 1) або прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки; 2) або прийняти рішення про відмову позивачу в продажу земельної ділянки із зазначенням обґрунтованих причин відмови з урахуванням вимог ч.5 ст.128 ЗК України.

Так, враховуючи, що рішення у справі №120/4391/18-а було винесене 22 листопада 2019 р., а саме після прийняття Калинівською міською радою, оспорюваного у даній справі рішення №156 від 18 вересня 2019 р., а аргументи які наведені у рішенні суду, яке набрало законної сили, лише підтверджуються доводи позивача щодо неправомірності рішення Калинівської міської ради від 18 вересня 2019 р. №156 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, передачу земельної ділянки площею 0,0050 га в оренду з подальшим правом викупу ФОП ОСОБА_1 " Тобто відповідач 1 приймаючи рішення № 85 від 16 травня 2019 року самовільно та з перевищенням своїх повноважень, розділив земельну ділянку площею 0,4896 га за кадастровим номером 0521610100:01:050:0154 на дві окремі земельні ділянки: ділянку площею 0,4846 га за кадастровим номером 0521610100:01:050:0162 та ділянку № НОМЕР_1 площею 0,0050 га за кадастровим номером 0521610100:01:050:162 та фактично ініціював передачу позивачу земельної ділянки площею 0,0050 га в оренду, про що позивач взагалі не просив і для цього законом передбачено окремий порядок вирішення таких питань.

Враховуючи, що рішення №85 від 16 травня 2019 року, яким зокрема було вирішено виготовити технічну документацію щодо поділу та об`єднання земельної ділянки комунальної власності на території Калинівської міської об`єднаної територіальної громади в АДРЕСА_1 , площею 0,4896 га з кадастровим номером 0521610100:01:05060154 на окремі земельні ділянки є протиправним та скасованим, то суд приходить до висновку, що прийняте на його виконання рішення від 18 вересня 2019 року №156 також є протиправним.

Як встановлено судом першої інстанції виготовлення технічної документації здійснювалось на підставі договору ТД-173/19 від 21 червня 2019 року, при цьому "Технічне завдання на виконання технічної документації щодо поділу та об`єднання земельних ділянок" було виготовлено ФОП ОСОБА_2 та датовано 21 червням 2019 року, а його затвердження Калинівською міською радою відбулось 14 червня 2019 року. В силу чого достовірність термінів та строків виконання дає підставу для сумнівів, адже затвердження документу відбулось до дати його фактичного складання, а отже, як наслідок рішення Калинівської міської ради від 18 вересня 2019 року №156 є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо зобов`язання державного реєстратора Центру адміністративних послуг Калинівської районної державної адміністрації провести державну реєстрацію в Державному реєстрі прав власності припинення речового права на нерухоме майно та Державному реєстрі прав власності припинення речового права на земельну ділянку площею 0,4846 га кадастровий номер 0521610100:01:050:0162, та земельну ділянку площею 0,0050 га кадастровий номер 0521610100:01:050:0161, що розташовані за адресою: м.Калинівка, колегія суддів зазначає, що Законом України №1952-IV від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон №1952-IV) регулюються відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також щодо забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Згідно з нормами ч.3 ст.26 Закону № 1952-IV відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" п.2 ч.6 ст.37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому пп."а" п.2 ч.6 ст.37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Як встановлено з матеріалів справи, в результаті прийняття оскаржуваного рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності було внесено відповідні записи про реєстрацію права власності за Калинівською міською радою земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 0,4846 га, кадастровий номер 0521610100:01:050:0162 та земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,0050 га, кадастровий номер 0521610100:01:050:0161, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

При винесенні рішень суд керується практикою ЄСПЛ. Так, своїх рішеннях Європейський суд дійшов висновку, що захист, який пропонується в ст.13, має поширюватись на всі випадки обґрунтованих заяв про порушення прав і свобод, які гарантуються Конвенцією (наприклад, рішення у справі "Класс та інші проти Федеративної Республіки Німеччини").

Так, у пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" ЄСПЛ зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Ефективний засіб правового захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Водночас винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає зазначеній міжнародній нормі.

Аналіз національних систем правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції, дає підстави вважати, що аби бути ефективним, засіб захисту має бути:

- незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 6 вересня 2005 року у справі "Гурепка проти України", п. 59);

- спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26 жовтня 2000 року у справі "Кудла проти Польщі", п.158; рішення від 16 серпня 2013 року у справі "Гарнага проти України", п.29).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки в межах даного рішення с3удом було визнано протиправним та скасовано рішення Калинівської міської ради від 18 вересня 2019 рокук №156 то належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання державного реєстратора Відділу надання адміністративних послуг Калинівської районної державної адміністрації провести державну реєстрацію в Державному реєстрі прав власності щодо припинення речового права на нерухоме майно та Державному реєстрі прав власності щодо припинення речового права на земельну ділянку площею 0,4846 га кадастровий номер 0521610100:01:050:0162, та земельну ділянку площею 0,0050 га кадастровий номер 0521610100:01:050:0161, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначав, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 4204 грн. судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору, підтверджених матеріалами справи.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною другою статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Водночас за приписами ч.7 ст.134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач в апеляційній скарзі не наводить обгрунтувань неспівмірності витрат на правничу допомогу.

Крім того, згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.ч.7, 9 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених в ході розгляду справи витрат представником надано: угоду, укладену позивачем (Замовник) з ОСОБА_3 (Виконавець) про надання послуг адвоката від 04 березня 2020 року; акт виконаних робіт від 15 липня 2020 року; прибутковий касовий ордер № 6 від 05 квітня 2020 року.

Сума гонорару адвоката безпосередньо визначена угодою про надання послуг адвоката від 04 березня 2020 року, які підтверджуються актом виконаних робіт та становить 5000 грн.

На переконання суду, сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а також ціною позову, як цього вимагає ч.5 ст.134 КАС України.

Протилежного Відповідачем не доведено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року слід залишити без змін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Калинівської міської ради Вінницької області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 28 грудня 2020 року.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Сапальова Т.В. Смілянець Е. С.