Ухвала від 28.12.2020 по справі 522/2493/18

У х в а л а

28 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 522/2493/18

провадження № 61- 18287 ск 20

Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.,

розглянув касаційну скаргу представника Державної казначейської служби України - Філіппової Яни Віталіївни, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, треті особи - прокуратура Одеської області, яка перейменована на Одеську обласну прокуратуру, Одеська місцева прокуратура №4, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями прокуратури та суду,

В с т а н о в и в:

16 грудня 20 20 року представник Державної казначейської служби України - Філіппова Я. В., надіслала засобами поштового зв`язкудо Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року.

У касаційній скарзі представник Державної казначейської служби України - Філіппова Я. В., просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року, і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

У порушення вимог частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено чітко та належним чином підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Як убачається із касаційної скарги, заявник оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій, визначені в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України.

У частині другій статті 389 ЦПК України зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні; у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Таким чином, заявнику необхідно надати до суду належним чином оформлену касаційну скаргу із зазначенням у ній, крім іншого, чітко та належним чином підстави (підставу) касаційного оскарження, визначені в пунктах 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються її копії відповідно до кількості учасників справи.

Належним чином оформлена за змістом касаційна скарга має бути подана до суду із доданими до неї копіями у відповідній кількості для інших учасників справи.

У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Разом із цим у касаційній скарзі заявник просить звільнити його від сплати судового збору та зазначає, що звільнений від його плати з підстав, передбачених статтею 14 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду .

Відповідно до статті 14 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду , заяву про оскарження постанови про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, чи прокуратури, на вибір громадянина може бути подано до суду за місцем його проживання або за місцезнаходженням відповідного органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, чи прокуратури. Сторони в цих справах звільняються від сплати судових витрат.

Убачається, що положення зазначеної вище статті визначають порядок оскарження постанов про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, чи прокуратури, а тому, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені у справі за позовом ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, а не за заявою про оскарження постанови про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, чи прокуратури, заявник не звільнений від сплати судового збору з цих підстав.

Разом із цим, до касаційної скарги не додано будь-яких інших клопотань та доказів на підтвердження права на пільги при сплаті судового збору, а тому відповідне клопотання задоволенню не підлягає.

Ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір , в редакції, чинній станом на дату подання позовної заяви у даній справі).

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року становив 1 762,00 грн.

Згідно зі статтею 4 Закону України Про судовий збір за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

У відповідності до змісту касаційної скарги, заявник оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій про стягнення на користь позивача грошових коштів у сумі 750 000,00 грн, а тому відповідно, при поданні даної касаційної скарги, заявник має надати докази оплати судового збору, в сумі 15 000,00 грн (750 000,00*1%*200%)