Ухвала

від 29.12.2020 по справі 546/1061/20

РЕШЕТИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

єдиний унікальний номер справи 546/1061/20

номер провадження 1-кс/546/215/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2020 року м. Решетилівка

Слідчий суддя Решетилівського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника власника майна ОСОБА_4 ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42020171190000120, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 08.12.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, про арешт майна,-

встановив:

28 грудня 2020 року до суду надійшло клопотання начальника Решетилівського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 про арешт майна, яке обґрунтовано тим, що, опрацюванням інформації щодо законності відчуження на території Решетилівського району державного майна, встановлено, що розпорядженням голови Решетилівської районної державної адміністрації від 01.07.1998 № 219 безоплатно передано у приватну власність нерухоме майно (комплекс будівель і споруд) ДП «Решетилівська державна сортодослідна станція».

22 січня 2020 року право власності на нерухоме майно (комплекс будівель і споруд) Державного підприємства «Решетилівська державна сортодослідна станція», зареєстровано за ОСОБА_4 , а саме: будівля, виробничий будинок (адмінбудинок) А-І, загальною площею 47,7 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2012485753242), а також виробничий будинок (гараж) А-І, загальною площею 197 кв.м., розташований за адресою Решетилівський район Кукобівська сільська рада, комплекс будівель і споруд сільськогосподарського призначення будинок 1, гараж 2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1960831653242).

Відомості про кримінальне правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 214 КПК України, відповідно до вимог ч. 1, 4 ст. 214 КПК України, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.12.2020 року за № 42020171190000120, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

Під час проведення досудового розслідування відповідно до інформаційної довідки №235436390 від 04.12.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що відомості про реєстрацію права власності за ОСОБА_4 , на об`єкти нерухомості: будівля, виробничий будинок (адмінбудинок) А-І, загальною площею 47,7 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2012485753242), а також виробничий будинок (гараж) А-І, загальною площею 197 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1960831653242) внесено до реєстру державним реєстратором виконавчий комітет Решетилівської міської ради ОСОБА_7 .

При цьому, як підстава для державної реєстрації в реєстрі речових прав зазначено: рішення виконавчого комітету Кукобівської сільської ради Решетилівського району №28 від 26.09.2019 року та розпорядження голови Решетилівської РДА №219 від 01.07.1998 року).

Водночас, досудовим слідством з`ясовано, що фактично розпорядженням Решетилівської РДА №219 від 01.07.1998 року, жодного майна ОСОБА_4 у власність не передавалось, а вказане розпорядження стосується передачі майна з балансу Решетилівської РДА для обслуговування апарату Решетилівської районної ради.

24 грудня 2020 гр. ОСОБА_4 у приміщенні кабінету № 18 СВ Решетилівського ВП Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області за адресою: вул. Покровська, 26/2, м. Решетилівка Полтавської області надав для огляду документи, а саме: оригінал заяви ОСОБА_4 від 04.11.2019 на 1 арк., оригінал листа голови РДА ОСОБА_8 № 01-50/2079 від 11.11.2019 на 1 арк., завірену копія розпорядження голови Решетилівської РДА № 219 від 01.07.1998 року на 1 арк., які в подальшому, за наслідками проведеного огляду були вилучені, про що вказано в протоколі огляду від 24.12.2020 року.

Посилаючись на вищезазначені обставини, положення ст. 167, 168, 170, 171 КПК України та на необхідність належного зберігання речових доказів та проведення з ними слідчих дій, процесуальний прокурор звернувся до слідчого судді Решетилівського районного суду Полтавської області з клопотанням про арешт майна, вилученого в ході огляду 24.12.2020 року.

У судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Захисник власника майна ОСОБА_4 ОСОБА_5 в задоволенні клопотання про арешт майна просив відмовити, оскільки ОСОБА_4 добровільно надав для огляду документи. Повідомив, що в даний час тривають судові засідання в Господарському суді Полтавської області, тому вказані документи можуть знадобитись.

Заслухавши пояснення учасників процесу та вивчивши надані письмові докази, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в ході опрацювання інформації щодо законності відчуження на території Решетилівського району державного майна, встановлено, що розпорядженням голови Решетилівської районної державної адміністрації від 01.07.1998 року № 219 безоплатно передано у приватну власність нерухоме майно (комплекс будівель і споруд) ДП «Решетилівська державна сортодослідна станція». За даним фактом 08.12.2020 року внесено відомості до ЄРДР за № 42020171190000120, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України. (а.с. 3)

24 грудня 2020 гр. ОСОБА_4 надав слідчому для огляду документи, а саме: оригінал заяви ОСОБА_4 від 04.11.2019 року, оригінал листа голови РДА ОСОБА_8 № 01-50/2079 від 11.11.2019 року, завірену копія розпорядження голови Решетилівської РДА № 219 від 01.07.1998 року, які в ході проведеного огляду 24.12.2020 року були вилучені (а.с. 4, 5-6).

Вищезазначене вилучене майно 24.12.2020 року визнане речовими доказами, приєднане до матеріалів кримінального провадження № 42020171190000120 та зберігається при матеріалах кримінального провадження № 42020171190000120 від 08.12.2020 року (а.с. 7-8).

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч.1 ст.131 КПК України).

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Частиною 3 статті 132 КПК України встановлено перелік обставин, які повинен довести слідчий, прокурор з метою необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Відповідно до ч. 5 цієї статті, сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на вони посилаються під час розгляду питання про застосування заходів кримінального провадження.

Статтею 98 КПК Українивизначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Згідно ст. 168, 237 КПК Українивилучені документи є тимчасово вилученим майном, на яке, у відповідності до ч. 5ст. 171 КПК України, може бути накладено арешт з метою його подальшого використання під час проведення можливих експертних досліджень та слідчих дій, а також з метою збереження даних речових доказів, що визнані такими згідно постанови уповноваженого слідчого від 24.12.2020 року.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. За своєю юридичною суттю та змістом, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, та відповідно до п. 3 даної статті у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 КПК України, а саме: речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій.

Сукупність досліджених матеріалів клопотання про накладення арешту на майно дає підстави вважати, що прокурором відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України доведено: 1) підстави та мету відповідно до положень ст. 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; можливість спеціальної конфіскації майна; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Отже, системний аналіз наявних у клопотанні матеріалів та доказів, у даному конкретному випадку, з огляду на положення ст. 170, 171 КПК України дає підстави об`єктивно вважати, що вилучене майно є документами, які визнані у встановленому порядку речовими доказами по кримінальному провадженню № 42020171190000120 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, при цьому, в даний час в органу досудового розслідування є об`єктивна потреба встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, для чого необхідним є належне зберігання вилучених документів, з метою проведення необхідних слідчих дій. Тому, виходячи з вищевикладеного, та з метою досягнення дієвості конкретного кримінального провадження (положення ч. 1 ст. 131, п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України), а також, враховуючи положення розумності та співрозмірності обмеження права власності, завданням кримінального провадження, слідчий суддя вважає за необхідне, в даний час, на стадії досудового розслідування кримінального провадження вжити заходів забезпечення кримінального провадження в межах внесеного клопотання процесуальним прокурором, тобто накласти арешт на вилучені документи і які в даний час зберігаються при матеріалах кримінального провадження № 42020171190000120 - до скасування арешту майна в установленому КПК України порядку, оскільки не застосування арешту майна може призвести до зникнення цього майна,

При цьому слідчий суддя звертає увагу на те, що власники або володільці майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

На підставі вищевикладеного та, керуючись ст. 98, 131, 132, 167, 170, 172, 173, 376 КПК України, слідчий суддя, -

постановив:

Клопотання начальника Решетилівського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 про арешт майна задовольнити.

Накласти арешт на вилучені у ході проведеного 24.12.2020 року огляду, документи:

- оригінал заяви ОСОБА_4 від 04.11.2019 року;

- оригінал листа голови РДА ОСОБА_8 № 01-50/2079 від 11.11.2019 року;

- завірену копія розпорядження голови Решетилівської РДА № 219 від 01.07.1998 року.

Покласти на начальника Решетилівського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 обов`язок забезпечити належну схоронність арештованого майна.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню прокурором.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1